Дата конвертації08.06.2017
Розмір25.11 Kb.
Типреферат

Скачати 25.11 Kb.

Адам Сміт

реферат

?? ?????????????

?? ????: «???? ???? »

????: Першин Євген.

ЗМІСТ

1. Коротка біографія.

2. «Дослідження про природу і причини багатства народів».

3. «Економічна людина» і «невидима рука».

4. Теорія вартості Адама Сміта.

5. «Мир денег Адама Сміта».

Адам Сміт народився 5 червня 1723 року в Шотландії в містечку Кірколде, розташованому неподалік від її столиці Единбургу, в сім'ї митного чиновника. З дитинства проявивши здібності до навчання, в 14 років вступив до м.Глазго, який закінчив через три роки в 1740 р числі кращих студентів він був удостоєний стипендії для завершення своєї освіти в Ок-сфордском університеті, де навчався аж до 1746 Рівень викладання тут не влаштовував його в тому числі і з тієї причи-ні, що більшість професорів навіть не читали своїх лекцій. З Оксфорда А. Сміт повернувся в Едінбург з наміром зайнятися самоосвітою і читанням публічних лекцій з англійської літератур-ратури і політичної економії. Уже тоді, судячи з його лекцій, він дотримувався принципів економічного лібералізму і осо-бенно принципу свободи торгівлі. У 1751 р А.Смит був призначений професором логіки в м.Глазго (в 28 років!), А в кінці того ж року перейшов на кафедру моральної філософії, на якій викладав до 1764 р Велика наукова робота "Теорія мораль-них почуттів" , видана ним в 1759 р принесла йому ши-рокую популярність. Але в подальшому науковий інтерес А. Сміта все більше зміщується до економічній науці, що було пов'язано частково з активним його участю в своєрідному Глазго-ському клубі політичної економії, а почасти - дружбою з філо-софом і економістом Давидом Юмом.

У 1764 р в житті А. Сміта сталося переломна подія: він залишив кафедру (як виявиться - назавжди) і прийняв пропози-ня супроводжувати під час закордонної подорожі молодого лорда, пасинка видного політичного діяча - герцога Баклі. Матеріальний інтерес від цієї подорожі мав для А. Сміта не останнє значення; поїздка гарантувала йому 800, щомісяця до кінця життя, що було явно більше його професорського гонорару. Подорож дли-лось з 1764 по 1766, тобто більше двох років, з яких півтора року він провів у Тулузі, два місяці в Женеві, де йому довелося зустрів титься з Вольтером, і дев'ять місяців в Парижі. Тісна знакомст-під за час поїздки з французькими філософами Даламбером, Гельвеція, Гольбахом, а також з фізіократами, в тому числі з Ф. Кене і А. Тюрго, відбилося згодом у його головній праці "Дослідження про природу і причини багатства народів", до кото-рому він приступив ще в Тулузі.

Після повернення до Шотландії А. Сміт вирішує оселитися у своєї матері, де з 1767 р усамітнюється для завершення роботи над "багатство народів". Книга вийшла в світ в 1776 р і зміцнила і без того широку популярність її автора. Вона подружжя-режде перевидавалася за життя А. Сміта і ще три рази з дня його смерті (1790 г.) і до кінця століття.

Вплив А. Сміта на своїх сучасників було настільки ве-лико, що навіть англійський прем'єр-міністр У.Пітт Молодший оголошував себе його учнем. Вони неодноразово зустрічалися і про-суждать ряд фінансових проектів. Одним з результатів цих контактів з ученим стало підписання У.Піттом в 1786 р першо-го Ліберального торгового договору з Францією - договору Едена, який суттєво змінив митні тарифи. Результатом впливу творчої спадщини автора "Багатства народів" можна також визнати те, що один з його учнів Дугалл Стюарт в 1801 р став читати в Единбурзькому уні-тет самостійний курс політи-чеський економії, який перш входив до складу дисциплін курсу моральної філософії.

У січні 1778 р А.Смит був призначений комісаром шотланд-ської митниці в Единбурзі, залишаючись на цій посаді до своєї смерті в 1790 р

Знайомство з творчістю А. Сміта почнемо з того, що він поні-малий під предметом вивчення економічної науки.

У своїй книзі "Дослідження про природу і причини багатства народів" в цій якості він виділив її центральну проблему, а саме: економічний розвиток суспільства і підвищення його добробуту.

Уже з перших слів, з яких починається книга, йдеться: "Річний праця кожного народу становить собою першооснову-ний фонд, який доставляє йому всі необхідні для істота-вання і зручності життя продукти ..." Ці слова дозволяють зрозуміти, що економіка будь-якої країни , за Смітом, розвиваючись, примножує багатство народу не тому, що цим багатством є при-чиною гроші, а тому, що його треба бачити в м а матеріальних ресурсах, які доставляє "річний працю каж-дого н а роду".

Таким чином, А. Сміт з першої ж фрази своєї книги осуж-дає меркантилістських мислення, висуваючи для цього, здавалося б, зовсім не новий аргумент про те, що сутністю і природою багатства є виключно працю. Далі цю думку він розвиває у вельми цікавої концепції зростання поділу праці, а по суті доктрині технічного прогресу як основного средст- ва зростання багатства "будь-якої країни в усі часи".

Однак на питання про те, в якій сфері економіки багатство зростає швидше, міркування А. Сміта виявилися небезперечними. З одного боку, у своїй теорії про продуктивну працю він переконує читача в тому, що ні торгівля і інші галузі сфери обігу, а сфера виробництва є основним джерелом багатства, а з іншого - для примноження багатства нібито краще розвиток сільського господарства, а не промисловості . "Капітал, вкладений в землеробство ... додає ... го-раздо велику вартість до ... дійсному багатства і дохо-ду ..." При цьому А. Сміт вважав, що з розвитком економіки ціни на промислові товари мають тенденцію знижуватися , а на сель-скохозяйственних продукти підніматися, тому, вважає він, "в країнах, де сільське господарство являє собою саме ви-придатне з усіх додатків капіталу ... капітали окремих осіб будуть, природно, додаватися найвигіднішим для всього загально-ства чином ".

Тим часом велич А. Сміта як вченого полягає в його еконо-вів прогнозах і фундаментальних теоретико-методологічних-ських позиціях, які більш ніж на ціле століття предопреде-лили і подальшу економічну політику багатьох держав, і напрямок наукового пошуку величезної когорти вчених-еконо мистов. Щоб пояснити феномен успіху А. Сміта, перш за все необхідно звернутися до особливостей його методології.

Центральне місце в методології дослідження А. Сміта за-нимает концепція економічного лібералізму, в основу якої він, як і фізіократи, він поклав ідею природнього порядку, тобто ринкових економічних відносин. У той же час на відміну, скажімо, від Ф. Кене в розумінні А. Сміта, і він це постійно під-підкреслювала, ринкові закони кращим чином можуть впливати на економіку, коли приватний інтерес стоїть вище громад-ного, тобто коли інтереси суспільства в цілому розглядаються як сума інтересів з-складових його осіб. У розвиток цієї ідеї автор "Бо-гатства народів" вводить стали потім знаменитими поняття "економічна людина" і "невидима рука".

Сутність "економічної людини" досить рельєфно показана вже у другому розділі книги I "Багатства народів", де особливо вражає положення про те, що поділ праці є результатом певної схильності людської природи до торгівлі і обміну. Нагадавши спочатку читачеві, що собаки одна з одною свідомо кісткою не змінюються, А. Сміт характеризує "економічної людини" словами: "Він швидше досягне своєї мети, якщо звернеться до їх (своїх ближніх) егоїзму і су-меет показати їм, що в їх власних інтересах зробити для нього те, що він вимагає від них. Всякий пропонує іншому угоду будь-якого роду, пропонує зробити саме це. Дай мені те, що мені потрібно, і ти отримаєш те, що тобі потрібно, - такий сенс будь-якого подібного пропозиції ... Не від доброзичливості мяс-ника, пивовара мул булочника очікуємо ми отримати свій обід, а від дотримання ними своїх власних інтересів. Ми звертаємося не до їхньої гуманності, а до їхнього егоїзму, і ніколи не говоримо їм про на-ших потреби, а про їх вигоди ".

Без особливих коментарів А. Сміт пре-підносить читачеві і положення про "невидиму руку". При цьому не можна виключити, що ідею про неї автор "Багатства народів" запозичив у памфлетах Меркантіл-стов XVII ст., Де проводилася думка про те, що економічна поведінка ін е допределяет насамперед прибуток, а для цього дер-жави необхідно захищати вільну конкуренцію в егоїста-чеських інтересах від е кількісний підприємців.

Але А. Сміт нітрохи не повторює меркантилістів. У його книзі сенс "невидимої руки" полягає в пропаганді таких загально-дарських умов і правил, при яких завдяки вільній кон-ренції підприємців і через їхні приватні інтереси ринкові-ва економіка буде найкращим чином вирішувати суспільні за-дачі і призведе до гармонії особисту і колективну волю з мак-симально можливою вигодою для всіх і кожного.

Іншими словами, "невидима рука" незалежно від волі і на-вимірювань індивіда - "економічного людини" - направляє його і всіх людей до найкращих результатів, вигоди та до більш високих цілей суспільства, виправдовуючи як би тим самим стремле-ня людини- егоїста ставити власний інтерес вище суспільно-го. Таким чином, смітівським "невидима рука" передбачає таке співвідношення між "економічною людиною" і суспільством, т. Е. "Видимої рукою" державного управ-ня, коли остання, що не протидіючи об'єктивним законам економіки, перестане обмежувати експорт і імпорт і виступати штучною перепоною "природному" ринковому порядку.

Стало бути, ринковий механізм господарювання, а по Сміту - "очевидна і проста система природної свободи", завдяки "невидиму руку" завжди буде автоматично врівноважуватися. Державі ж для досягнення правових та інституційних гарантій і позначення меж свого невтручання залишається-ся "три дуже важливі обов'язки". До них він відносить: витрати на громадські роботи (щоб "створювати і містити певні суспільні споруди і суспільні установи", забезпечувати винагороду препо-даватель, суддів, чиновників, священиків та інших, хто служить інтересам "государя або держави"); витрати на обидві-спеченого військової безпеки; витрати на відправлення правосуддя, включаючи сюди охорону прав власності.

Отже, "в кожному цивілізованому суспільстві" діють все-сильні і невідворотні економічні закони, - в цьому лейтмо-тив методології дослідження А. Сміта.

Неодмінною умовою для того, щоб економічні закони діяли, є, на переконання А. Сміта, вільна конкуренція. Тільки вона, вважає він, може позбавити учасників ринку влади над ціною, і чим більше продавців, тим менш імовірний монополізм, бо "монополісти, підтримуючи постійного-ний недолік продуктів на ринку і ніколи не задовольняючи повністю дійсний попит, продають свої товари набагато дорожче природної ціни і піднімають свої доходи ... "В зах-ту ідей вільної конкуренції А.Сміт засуджує виняткові привілеї торгових компаній, закони про учнівство, цехові постанови, закони про бідних, вважаючи, що вони (закони) обмежують ринок праці, мобільність робочої сили і масштаби конкурентної боротьби. Він також переконаний, що як тільки представники одного і того ж виду торгівлі і ре-месла а збираються разом, їх розмова рідко не закінчується "... змовою проти публіки або будь-яким угодою про по-виш е ванні цін".

Вище вже була відзначена позиція А. Сміта, згідно з якою найпершим джерелом багатства є сільськогосподарське виробництво і лише потім промислове. Це, ймовірно, пов'язано з його реакцією на сентенції меркантилістів, які ставили на перший план зовнішню торгівлю, а потім національну промисловість. Але що стосується структури самої торгівлі, то і тут автор "Бо-гатства народів" робить свої акценти, протилежні принци-пам меркантилізму, ставлячи на перше місце внутрішню, на друге - зовнішню, на третє - транзитну торгівлю. В останній частині аргументи А. Сміта такі: "Капітал, вкладений у внутрен нюю торгівлю країни, зазвичай заохочує і містить велику кіль-кість продуктивної праці в цій країні і збільшує вартість її річного продукту в більшій мірі, ніж таких же роз-рів капітал , що займається зовнішньою торгівлею предметами по-споживання, а капітал, зайнятий у цій останній, має в обох цих відносинах ще більшу перевагу над однаковою величини капіталом, вкладеним в транзитну торгівлю ". У цьому ж зв'язку А. Сміт вважав навіть доречним сформулювати головне завдання політичної економії наступним чином: "І головне завдання політично й економії кожної країни полягає в збільшенні її бог а тства і могутності, тому вона не повинна давати переваж-вин або надавати особливу заохочення зовнішньої торгівлі перед- предметами потр е бл ення переважно перед внутрішню торгівлю й чи ж транзитною торгівлею переважно перед тієї й іншої ".

"Багатство народів" А. Сміта починається з проблематики раз-ділення праці зовсім не випадково. На який став Хресто-матійним прикладі, що показує як в шпилькової мануфактурі поділ праці щонайменше у три способи підвищує вироб-дітельность праці (підвищення кваліфікації працівників, економія часу при переході від однієї операції до іншої, винахід машин і механізмів), він фактично підготував "грунт" для майбутніх міркувань і суперечок з багатьох ключових теоретичним пробле-мам політичної економії.

Однією з таких теорій, що мали неоднозначне тлумачення ще до А. Сміта, була теорія вартості (цінності) товарів і ус-луг. Ця теорія згодом аж до кінця XIX ст. залишалася центральної теорією економічної науки.

Познайомимося з теорією вартості А. Сміта, навколо якої найбільше полемізували його послідовники і противники. От-метів наявність у кожного товару споживчої і мінової сто-тості, першу А.Смит залишив без розгляду. Причина тут в тому, що в поняття "споживча вартість" А. Сміт вкладав сенс не граничної, а повної корисності, тобто мож-ливість окремого предмета, блага задовольнити потребу людини, причому не конкретну, а загальну. Тому для нього споживча вартість не може бути умовою мінової вартості товару. Як зауважив в зв'язку з цим М.Блауг, "за часів Сміта ... відкидали теорію цінності, засновану на понятті корисності, оскільки здавалося неможливим встановити кількісний зв'язок між корисністю і ціною, - про цю труднощі тоді просто не заду-мивалісь. Швидше, в той час просто не бачили зв'язку між поліз-ністю в тому сенсі, в якому ми її розуміємо, і ціною ".

Відмежувавшись від розгляду споживчої вартості, А. Сміт звертається до з'ясування причин і механізму обміну, сутності мінової вартості. Він зазначає, що оскільки товари найчастіше обмінюються, то "... більш їсть е тиментом є оцінювати їх мінову вартість кількістю якого-небудь товару, а не кількістю праці, яке можна на них купити". Але вже на наступній сторінці автор "Багатства народів" слідом за неприйняттям версії кількості "праці, на яке можна ... купити товар", спростував і версію визначення вартості "кількістю якого-небудь товару", підкресливши, що "товар, який сам постійно піддається коливанням в своїй вартості (маючи на увазі золото і срібло), жодним чином не може бути точ-ним мірилом вартості інших товарів ". Потім А. Сміт заявля-ет, що вартість однакової кількості праці робітника "в усі часи і в усіх місцях" однакова, і тому "саме праця со-ставлять їх (товарів) дійсну ціну, а гроші з-ють лише їх номінальну ціну" .

Що стосується смітівським сентенції про сталість вартості праці, яка по суті означає умова виробництва кожної одиниці товару при постійних витратах, то вона, звичайно, не витримує ніякої критики, так як в залежності від обсягу виробництва питомі витрати, як відомо, схильні до зміни. А інший свою тезу, згідно з яким праця "становить дійсну ціну" товарів, А. Сміт розвиває з двоїстих позицій, слідуючи яким згодом одні смітіанци побачили "трудову" природу походжу-дення вартості товарів, а інші - через витрати. Сама ж двойст-ності розвитку тези полягає в наступному.

Автор "Багатства народів" нібито зробив остаточний ви-вод, кажучи, що "праця є єдиним загальним, так само як і єдиним точним, мірилом вартості, або єдність-ний мірою, за допомогою якої ми можемо порівнювати між со-бою вартості різних товарів у всі часи і у всіх міс-тах ". Але буквально через кілька сторінок пішли два уточнення. Відповідно до першого з них тільки "в загально-стве первісному і малорозвиненому, що передував нагромадження-нію капіталу та обігу землі в приватну власність, соот-носіння між кількостями праці ... було, мабуть, єдиний-тиментом підставою ... для обміну їх один на одного ". Відповідно до другого уточненням - сто-имость визначається як сума доходів (заробітна плата, прибуток і рента), оскільки "в кожному розвиненому суспільстві всі ці три складові частини більшою чи меншою мірою входять в ціну величезної більшості товарів".

Отже, за наведеними вище уточнень, пов'язаних з теорією вартості (цінності), можна було б припустити, що А. Сміт був схильний ні до трудової теорії, а до теорії витрат. Але в подвійності його позиції не залишається сумнівів, коли він стверджує про трудове походження всіх доходів, з яких складається ціна, а не про суму витрат, обус-ловлівающіх ці доходи, як складові ціни. Адже за словами автора "Багатства народів", В И Р І нта - це "перший відрахування з про-дукт а праці, витраченого на обробку землі"; прибуток - "другий відрахування із продукту праці, що витрачається на обробку землі"; заробітна плата - "продукт праці", який "... со-ставлять природна винагорода за працю".

У числі теоретичних проблем, охоплених А. Смітом, не можна обійти поза увагою його концепцію про виробляєте-льоном праці. Це важливо не дивлячись навіть на те, що сучасна-менная економічна наука відкидає її основні постулати. Де-ло в тому, що автор "Багатства народів", ввівши поняття продуктивної праці, сформулював його як працю, який "... збільшує вартість матеріалів, які він переробляє", а також "... закріплюється і реалізується в ка-ком -або окремому предметі або товарі, який можна про-дати і який існує, принаймні, деякий час після того, як закінчений працю ". Відповідно н е виробляй-вальний працю, за Смітом, - це послуги, які, "зникають в са-мий момент їх надання", а праця для виконання (надання) ко-торих "нічого не додає до вартості; ... має свою вартість і за-обслуговуючих винагороди; ... не закріплюється і не реалізується в ка-кого-небудь окремому предметі або товарі, придатному для продажу ".

Тим часом відмінність продуктивної праці за принципом - створює або не створює даний вид праці відчутний матеріальний продукт (об'єкт) - має не просто ідейно-політичне значення. У цьому особливо переконують доводи англійського економіста Лайонелла Роббінса в книзі "Есе про при-роді і значення економічної науки" (1935). У розділі "Предмет економічної науки" зазначеної роботи він пише, що навіть "праця оперного співака або балетного танцівника" повинен рассмат-Ріва як «" продуктивний "тому, що він цінується, тому, що він володіє специфічною цінністю для різних" економічних суб'єктів "», бо, про-должает вчений, "послуги балетного танцівника складають частину багатства, і економічна наука досліджує утворення цін на них точно так само, як, наприклад, на послуги кухаря.

Теорія грошей А. Сміта не виділяється будь-якими новими положеннями. Але як і інші його теорії, вона приваблює масштабністю і глибиною ана-лізу, логічно аргументованими узагальненнями. Він зазначає, що гроші стали загальноприйнятим засобом торгівлі з тих пір, "як припинилася мінова торгівля", але, "подібно до всіх інших товарів, золото і сереб-ро змінюються в своїй вартості". Потім ми бачимо історико-економічний екскурс на користь кількістю-жавної теорії грошей. Тут, зокрема, говориться, що "праця, а не який-небудь особливий товар або група товарів є дійсно відс-ним мірилом вартості срібла" (грошей); засуджується мер-кантілістская система поглядів, згідно з якою "національне багатство полягає в достатку золота і срібла, а національна бідність - в їх недостатній кількості".

Однак спеціально проблематики грошей А. Сміт присвятив цілий розділ. Саме тут виголошена одна з його крила-тих фраз: "Гроші - це велике колесо обігу". А висловлене в цьому розділі положення про те, що "падіння курсу бумаж- н их грошей нижче вартості золотої і срібної монети від-нюдь не викликає падіння вартості цих металів", - звичайно, цікаво і в наш час. Нарешті, слід підкреслити, що автор "Багатства народів" розглядає гроші, як і всі класики, не інакше як технічне знаряддя для обміну, торгівлі, ставлячи на перше місце їхню функцію засобу обігу.

Якщо говорити про теорію доходів, то оче-видно, що у А. Сміта вона базується виключно на класовому підході. За Смітом, річний продукт розподіляється між трьома класами (робітники, капіталісти і землевласники). При цьому економічне благополуччя країни він вважав залежним від діяльності землевласників, а не промисловців.

Дохід робітників - заробітна плата - в розгляді А. Сміта знаходиться в прямій залежності від рів-ня національного багатства країни. Гідність його теорії зара-бітної плати складається, перш за все в тому, що на відміну, скажімо, від У. Петті, фізіократів, а потім і Д. Рікардо він заперечував так на-зване закономірність зниження величини оплати праці до рів-ня прожиткового мінімуму . Більш того, на його переконання, "при на-явності високої заробітної плати ми завжди знайдемо робочих більш діяльними, старанними і тямущі, ніж при низькій заробітній платі ..." Хіба що, - попереджає автор "Багатства на-родів" , - "господарі завжди і повсюдно знаходяться в свого роду мовчазною, але постійної і однакової страйку з метою не пови-шать заробітної плати робітників вище її існуючого розміру".

Прибуток як дохід на капітал визначається, як пише А. Сміт, "стоїмо-стю вкладеного у справу капіталу і буває більше або мен-ше в залежності від розмірів цього капіталу" і її не слід плутати із заробітною платою, яка встановлюється в "відповідно до кількості , вагою або складністю ... передбачуваного праці по нагляду і управлінню ". На його думку, сума прибутку "підприємця, що ризикує своїм капіталом", - це частина створеної робітниками вартості, яку направляють "на оплату прибули їхні підприємця на весь капітал, який він авансував у вигляді матеріалів і заробітної плати".

Ще одному виду доходів - ренті спе-ціально присвячена глава книги. Вона набагато слабкіше досліджена, ніж, скажімо, у Д. Рікардо, але окремих-ні положення все ж заслуговують на увагу. Зокрема, за Смітом, харчові продукти являють собою "єдиний сільськогосподарський продукт, який завжди і необхідно дає деяку ренту землевласнику". Оригінальна тут і його підказка читачеві: "Прагнення до їжі обмежується у кожного челове-ка невеликий місткістю людського шлунка ..."

У теорії капіталу А. Сміта очевидна його більш прогресивна позиція в порівнянні з фі-зіократамі. Капітал характеризується ним як одна з двох частин запасів, "від якої очікують отримувати дохід", а "інша частина, - пише він, - це та, яка йде на безпосереднє ... потребле-ня ..." На відміну від фізіократів, за Смітом, продуктивним є капітал, зайнятий не тільки в сільському господарстві, а й в усій сфері матеріального виробництва. Крім того, їм вводиться поділ капіталу на основний і оборотний, показується відмінність в со-відношенні між цими частинами капіталу в залежності від галузі господарства. Ос-новних капітал, на думку автора "Багатства народів", полягає в числі іншого "з придбаних і корисних здібностей усіх жителів або членів суспільства", тобто як би включає в себе "людський капітал".

Не залишилася не порушеної А. Смітом і теорія програвання ництва, блискуче вперше введена до нього в науковий обіг Ф. Кене. Відомо, що позицію А. Сміта з цієї проблема-тику К.Маркс оцінив критично і назвав її "надзвичайною догмою Сміта". Критика К.Маркса на цей рахунок дійсно значи-ма, оскільки автор "Багатства народів", характеризуючи то, з чого складається підлягає розподілу "вся ціна річного продукту праці", цілком зводить останню до доходів, з яких складається, як він вважає, ціна товару. При цьому він заявляє так: "Ціна всякого товару в кінцевому рахунку повинна все ж зводити-ся ... до всіх цих трьох частин, так як будь-яка частка ціни ... повинна за потребою виявитися чиєюсь либой прибутком".