• 3.3 Аналіз фінансового стану ВАТ «Центростіль»
  • 3. Джерела власних редство
  • 3.4 Висновки за результатами аналізу
  • 2.2.1. Принципи користувача підприємства Принципи користувача підприємства включають принципи корисності, заміщення і очікування. [12] Принцип корисності.
  • 2.2.2. Принципи, повязані з оцінкою землі, будівель, споруд та іншого майна, що становить єдиний майновий комплекс підприємства
  • Принцип залишкової продуктивності земельної навчаючи-стка.
  • Найменування фактора
  • Принцип вкладу.
  • Принцип зростаючої або зменшується віддачі.
  • Принцип збалансованості (пропорційності) підприємства.
  • Принцип оптимального розміру (масштабу).
  • Принцип економічного поділу і зєднання иму-суспільних прав власності.
  • 2.2.3. Принципи, повязані із зовнішнім ринковим середовищем
  • Принцип пропозиції і попиту.
  • 2.2.4. Принцип найкращого і найбільш ефективного використання майнового комплексу підприємства
  • 2.3 Законодавче регулиро вання оціночної діяльності в Республіці Білорусь
  • 2.4 Основні підходи і методи оцінки майнового комплек кса підприємства
  • ГЛАВА 3. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ ТОВ «ЦЕНТРОСТІЛЬ» 3.1 Коротка характеристика підприємства ТОВ «Центростіль»
  • 3.2 Аналіз складу, динаміки і використання основних засобів
  • Список використаних джерел


  • Дата конвертації11.08.2017
    Розмір98.64 Kb.
    Типдипломна робота

    Скачати 98.64 Kb.

    Аналіз ефективності використання майнового комплексу

    активну політику фірми щодо впровадження та оновлення своїх основних фондів.

    Для аналізу ефективності використання основних засобів пропонується використовувати методику Г. В. Савицької. [22]

    Для узагальнюючої характеристики ефективності й інтенсивності використання використання основних засобів, на думку Г. В. Савицької, служать наступні показники:

    - фондовіддача основних засобів - відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості основних засобів;

    - фондовіддача активної частини основних засобів - відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості активної частини основних засобів;

    - фондомісткість - відношення середньорічної вартості основних засобів виробничого призначення до вартості виробленої продукції за звітний період;

    - відносна економія основних фондів:

    , (3.1)

    де ОСП 0, ОСП 1 - відповідно середньорічна вартість основних засобів у базисному і звітному роках;

    I ВП - індекс обсягу валового виробництва продукції.

    У процесі аналізу вивчаються динаміка перерахованих показників, виконання плану по їх рівню, проводяться міжгосподарські порівняння. Після цього вивчають фактори зміни їх величини.

    Дані табл. 3 показують, що обсяг виручки від реалізації продукції, робіт, послуг збільшився на 45 млн. Руб.

    Далі в ході аналізу необхідно вивчити фактори зміни фондовіддачі основних засобів: зміна частки активної частини основних засобів в їх загальній сумі, питомої ваги діючих машин і устаткування в активній частині основних засобів, фондовіддачі технологічного обладнання:

    . (3.2)

    За даними табл. 3 способом абсолютних різниць розрахуємо зміну фондовіддачі основних засобів за рахунок:

    - питомої ваги активної частини основних засобів:

    (+0,022)? 5,679 = +0,125 руб. / Руб .;

    - фондовіддачі машин і устаткування:

    0,675? (+0,653) = +0,441 руб. / Руб.

    Балансова ув'язка:

    ;

    +0,566 руб. / Руб. = +0,125 руб. / Руб. + 0,441 руб. / Руб.

    Можна зробити висновок про те, що найбільший вплив на зміну фондовіддачі в 2006 році в порівнянні з 2005 роком мало збільшення фондовіддачі активної частини основних засобів і склало 0,441 руб. / Руб.

    Вплив факторів на обсяг виробництва продукції встановлюється множенням зміни фондовіддачі за рахунок кожного фактора на фактичну середньорічну величину основних фондів, а зміна середньорічної вартості основних засобів - на базовий рівень їх фондовіддачі.

    Визначимо зміну прибутку від реалізації продукції за рахунок:

    - збільшення середньорічної вартості основних засобів:

    (+5,6)? 3,710 = +20,77 млн. Руб .;

    - зміни питомої ваги активної частини основних засобів у загальній їх сумі:

    42,8? (+0,125) = +5,35 млн. Руб .;

    - зміни фондовіддачі машин і устаткування:

    42,8? (+0,441) = +18,88 млн. Руб.

    Балансова ув'язка:

    ;

    45 млн. Руб. = + 20,77 млн. Руб. + 5,35 млн. Руб. + 18,88 млн. Руб.

    В результаті проведених розрахунків можна зробити висновок про ефективне використання основних виробничих фондів і позитивний вплив даної ефективності на виручку від реалізації продукції, робіт, послуг. Так, можна сказати, що найбільший позитивний вплив на виручку від реалізації продукції, робіт, послуг мало збільшення фондовіддачі основних засобів в цілому на 0,566 руб. / Руб. в 2006 році в порівнянні з 2005 роком. Зазначене позитивний вплив виразилося в збільшенні результативного показника на 20,77 млн. Руб.

    3.3 Аналіз фінансового стану ВАТ «Центростіль»

    Для аналізу фінансового стану будемо використовувати дані бухгалтерського балансу за 2006 рік (додаток 3) та звіт про прибутки і збитки за той же період часу (додаток 4)

    Для характеристики джерел формування запасів і витрат застосовуються кілька показате-лей, що відображають різні види джерел:

    · Наявність власних оборотних коштів;

    · Наявність власних і довгострокових позику-них джерел формування запасів і витрат чи функціонуючий капітал;

    · Загальна величина основних джерел фор-мування запасів і витрат.

    Для об'єктивного фінансового анали-за можна використовувати метод відносних по-показників. Узагальнена оцінка фінансових коефіцієнтів організації представлена ​​нижче в табл. 4.

    1. Коефіцієнт автономії (Кавт) ха-рактерізует частку власного ка-питала організації в загальній сумі коштів, авансованих в її де-ності, і відображає ступінь неза-лежно організації від позикових коштів. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансовим-вая стійкість, стабільність і незалежні-ності від зовнішніх кредиторів орга-нізації. Збільшення цього коефі-цієнт має здійснюватися пре-майново за рахунок прибутку, ос-тавшейся в розпорядженні організа-ції. Розрахунок: [18]

    розрахунок:

    Нормальне значення коефіцієнта - 0,6. Якщо К авт за звітний період перевищує 0,6, значить, підприємство має високий ступінь фінансової самостійності.

    2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів (Кз / с) є зворотним по відношенню до коеф-фициент фінансової нестійкий-вості і дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Але має досить просту інтерпретацію: якщо його значення дорівнює 0,31, то на кожен рубль власних коштів, вкладених в активи підпри-ємства, припадає 31 коп. за-приймальних засобів. Зростання показника в динаміці свідчить про усі-лення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредито-рів, тобто про деяке зниження фі-сис стійкості, і наобо-рот.

    розрахунок:

    (3.4)

    розрахунок:

    Нормальне значення - Кз / с <1.

    3. Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів (Kм / і):

    (3.5)

    розрахунок:

    Величина км / і обмежує зверху значення Kз / с.

    Коефіцієнти першого блоку відображають ступінь фінансової самостійності підприємства. Фінансове по-ложення підприємства знаходить-ся в стані нормальної фі-сис теми незалежності, коли його господарська діяльність забезпечується більшою годину-ма власними коштами.

    4. Коефіцієнт маневрен-ності (КМН) показує, яка частина джерел власних коштів підприємства знаходить-ся в мобільній формі, позво-ляющие відносно вільно маневрувати власними коштами. Або яка частина власного капіта-ла використовується для финансирова-ня поточної діяльності, тобто вло-дружина в оборотні кошти, а яка частина капіталізована.

    розрахунок:

    (3.6)

    розрахунок:

    Значення цього показника варіюється в зави-ності від структури капіталу і від-галузевої приналежності організа-ції. Оптимальне значення КМН - 0,5.

    5. Коефіцієнт ліквідності оборотних коштів (Клос) харак-теризують стан оборотних коштів підприємства. розрахунок:

    (3.7)

    розрахунок:

    З значення Клос можна зро-лать висновок про достатність сво-Бодня готівки на підпри-ятіі.

    Блок 2 представлений двома коефіцієнтами, які характеризують спосіб-ність підприємства управляти власними коштами, со-средотачівать їх в потрібний час і використовувати в необхідному на-правлінні.

    6. Коефіцієнт забезпечений-ності запасів і витрат влас-ними джерелами формирова-ня (Коб.зап) відображає здатність підприємства самофінансуватися свою господарську діяль-ність і здійснювати розширений-ве відтворення.

    розрахунок:

    (3.8)

    розрахунок:

    Нормальним вважається значен-ня Коб.зап> = 0,6-0,8.

    Значення Коб.зап обмежуючись-ється знизу значеннями коефі-цієнт автономії джерел формування запасів і витрат (Кавт.зап), щоб підприємство не опинилося на межі банкрутства.

    7. Коефіцієнт автономії джерел формування за-пасів і витрат (Кавт.зап) отража-ет частку власних оборотних коштів у загальній сумі основних джерел формування запа-сов і витрат. розрахунок:

    (3.9)

    розрахунок:

    Коефіцієнти блоку 3 характеризують спосіб-ність підприємства формиро-вать запаси і витрати за рахунок соб-дарських оборотних коштів.

    8. Коефіцієнт майна виробничого призначення (кипні) - важлива характеристи-ка структурного складу засобів підприємства.

    розрахунок:

    (3.10) Розрахунок:

    Нормальним вважається значен-ня кипні> = 0,5.

    Блок 4 включає в себе коеф-фициент, що характеризує сте-пень відповідності складу иму-щества підприємства його статут-ної (виробничої) де-ності.

    9. Коефіцієнт довгостроково-го залучення позикових коштів (КДЗС) відображає фінансово-інве-стиційного стратегію розвитку, характеризує структуру капі-тала, показує частку залучення довгострокових кредитів і зай-мов для фінансування активів поряд із власними кошти-ми. Зростання цього показника в динамічних-ке - негативна тенденція, озна-чающие, що організація все більше залежить від зовнішніх інвесторів. розрахунок:

    (3.11)

    розрахунок:

    10. Коефіцієнт краткосроч-ної заборгованості (Ккратк.зд) ха-рактерізует переважно поточні тенденції, склади-тужавіючі в фінансово-госпо-жавної діяльності підпри-ємства, і відображає частку крат-косрочних зобов'язань в загальній сумі всіх його зобов'язань. розрахунок:

    (3.12)

    розрахунок:

    11. Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших зобов'язань (Ккред.зд) відображає частку з-відповідних зобов'язань в об-щей сумі зобов'язань підпри-ємства.

    Розрахунок: (3.13)

    розрахунок:

    У блоці 5 зосереджені бо-леї приватні коефіцієнти, що характеризують структуру за-приймальних засобів підприємства. Їх використання доцільне при фінансуванні капиталь-них вкладень і формуванні запасів і витрат.

    Запас власних коштів - це запас фінансової стійкості-вості за умови того, що соб державні недержавні кошти перевищують позикові.

    12. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) дорівнює ставлення-ня величини найбільш ліквід-них активів до суми найбільш термінових зобов'язань підпри-ємства.

    Розрахунок: (3.14)

    розрахунок:

    Кал показує, що частина короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Нормаль-ні значення коефіцієнта - Кал? (0,2-0,7).

    13. Коефіцієнт ліквідності (Кл) відображає платіжні можли-ності підприємства за умови своєчасного розрахунку з долж-никами (дебіторами). розрахунок:

    (3.15)

    розрахунок:

    Нормальні значення коефі-цієнт - Кл> = (0,8-1,0).

    14. Коефіцієнт покриття (Кп) характеризує прогнозовані платіжні можливості підпри-ємства за умови погашення дебіторської заборгованості і сприятливому збуті готової продукції. розрахунок:

    (3.16)

    розрахунок:

    Нормальне обмеження по-казника - Кп? 2.

    Коефіцієнти блоку 6 характеризують поточну і прогнозовану платоспроможний-ність підприємства.

    Аналіз фінансових коефі-цієнт представлений в резуль-тірующей аналітичної табли-ці (табл. 4).

    Таблиця 4

    Узагальнена оцінка фінансових коефіцієнтів організації

    № п / п

    фінансові коефіцієнти

    нормальні обмеження

    2006 р

    На початок звітного періоду

    На кінець звітного періоду

    Зміни (+/-)

    блок 1

    1

    Коефіцієнт автономії (Кавт)

    > 0,6

    0,76

    0,71

    -0,05

    2

    Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів (Кс / з)

    min (1; Км / і)

    0,31

    0,40

    +0,09

    3

    Коефіцієнт співвідношення власних і іммобілізованих коштів (Км / і)

    -

    0,73

    0,92

    +0,19

    блок 2

    4

    Коефіцієнт маневреності (КМН)

    0,5

    0,27

    0,08

    -0,19

    5

    Коефіцієнт ліквідності оборотних коштів (Клос)

    -

    0,74

    0,87

    +0,13

    блок 3

    6

    Коефіцієнт забезпечення запасів і витрат власними джерелами формування (Коб.зап)

    > = 0,6 - 0,8

    5,50

    4,33

    -1,17

    7

    Коефіцієнт автономії джерел формування запасів і витрат (Кавт.зап)

    -

    1,10

    1,44

    +0,34

    блок 4

    8

    Коефіцієнт майна виробничого призначення (кипні)

    > = 0,5

    0,50

    0,43

    -0,07

    блок 5

    9

    Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (КДЗС)

    -

    -0,04

    -0,19

    -0,15

    10

    Коефіцієнт короткострокової заборгованості (Ккрот.зд)

    -

    1,13

    1,4

    +0,27

    11

    Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших зобов'язань (Ккред.зд)

    -

    1,13

    1,4

    +0,27

    блок 6

    12

    Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)

    > = 0,2 - 0,7

    1,56

    1,43

    -0,13

    13

    Коефіцієнт ліквідності (Кл)

    > 0,8 - 1,0

    1,89

    1,43

    -0,46

    14

    Коефіцієнт покриття (Кп)

    > = 2

    2,11

    1,64

    -0,47

    Баланс - це форма бухгалтерської звітності, що містить інформацію про майно організації та джерела його формування на певну дату. Це впорядкована сукупність моментних даних, яка не дає уявлення про стан організації протягом усього звітного періоду. Тому виникає необхідність вивчити динаміку основних показників з метою встановлення тенденцій і закономірностей розвитку.

    Мета аналізу балансу - оцінка фінансового та майнового стану організації на даний період і розробка рекомендацій щодо його поліпшення.

    Аналіз активів дає можливість визначити основні показники, що характеризують виробничо-господарську діяльність. Актив балансу дає інформацію про загальну суму капіталу підприємства та його розміщенні. Його вивчення відбувається за статтями балансу і в цілому по групах статей. Проведемо аналіз активу бухгалтерського балансу в табл. 5.

    Таблиця 5

    Аналіз активу балансу

    Статті активу балансу

    На початок звітного року

    На кінець звітного року

    приріст

    сума, т. р.

    уд. вага,%

    сума, т. р.

    уд. вага,%

    сума, т. р

    уд. вага,%

    1

    2

    3

    4

    4

    5

    6

    1.Необоротні активи

    15

    44,12

    12

    34,29

    -3

    -9,83

    Основні засоби (01, 02)

    Нематеріальні активи (04,05)

    Прибуткові вкладення в нематеріальні цінності (02, 03)

    Вкладення у необоротні активи (07, 08)

    0,00

    0,00

    0

    0,00

    Інші необоротні активи

    РАЗОМ по розділу 1

    15

    44,12

    12

    34,29

    -3

    -9,83

    2. Оборотні активи

    2

    5,88

    3

    8,57

    1

    2,69

    Запаси і витрати

    В тому числі:

    2

    5,88

    3

    8,57

    1

    2,69

    сировину, матеріали та інші цінності (10, 14, 15, 16)

    тварини на вирощуванні та відгодівлі (11)

    незавершене виробництво (витрати обігу) (20, 21, 23, 29, 44)

    0,00

    0

    0,00

    0

    0,00

    інші запаси і витрати

    Податки з придбаним цінностям (18, 76)

    0,00

    0

    0,00

    0

    0,00

    Готова продукція і товари (40, 41, 43)

    0,00

    0

    0,00

    0

    0,00

    Товари відвантажені, виконані роботи, надані послуги (45, 46)

    0,00

    0

    0,00

    0

    0,00

    Дебіторська заборгованість

    3

    8,82

    0

    0,00

    -3

    -8,82

    В тому числі:

    розрахунки з покупцями і замовниками (62, 63)

    розрахунки з засновниками по внесках до статутного фонду (75)

    розрахунки з різними кредиторами і дебіторами (76)

    3

    0,09

    0

    0,00

    -3

    -0,09

    інша дебіторська заборгованість

    0,00

    0

    0,00

    Фінансові вкладення (58, 59)

    0,00

    0

    0,00

    Грошові кошти (50, 51, 52, 55, 57)

    14

    41,18

    20

    57,14

    6

    15,97

    Інші оборотні активи

    РАЗОМ про розділу 2

    19

    55,88

    23

    65,71

    4

    9,83

    БАЛАНС

    34

    100,00

    35

    100,00

    1

    2,94

    Вивчення активу балансу підприємства показало, що найбільшу питому вагу в складі майна досліджуваного підприємства займають оборотні активи (на початок року - 55,88% і 65,71% - на кінець року).Це пояснюється специфікою діяльності підприємства.

    Аналізуючи розраховані показники, слід зазначити, що в цілому на кінець досліджуваного періоду капітал підприємства збільшилася на 1 млн. Руб. в абсолютному вираженні, або на 2,94%. У складі структури майна на тлі загального його збільшення відбулося скорочення питомої ваги необоротних активів на 9,83%. Відповідно, на стільки ж збільшилася питома вага оборотних активів.

    Зменшення частки необоротних активів пояснюється саме збільшенням частки оборотних активів. Позитивним моментом є зменшення дебіторської заборгованості на 3 млн. Руб., Що свідчить про проведену політику підприємства по відношенню до своїх боржників. Це, в свою чергу, могло сприяти збільшенню грошових коштів на 4 млн. Руб.

    Після попередньої оцінки активу балансу звернемося до джерел формування майна.

    Пасив балансу дає інформацію про загальну суму капіталу і його складі за джерелами, відображає джерела фінансування на певну дату, згруповані за їхній приналежності й призначенню. Він так само показує величину коштів, вкладених у господарську діяльність і ступінь участі в створенні майна організації.

    Дослідження структури пасиву дозволяє встановити одну з можливих причин фінансової нестійкості організації, яка може привести її до неплатоспроможності. Проведемо аналіз пасиву бухгалтерського балансу в табл. 6.

    Таблиця 6

    Аналіз пасиву балансу

    Статті пасиву балансу

    На початок звітного року

    На кінець звітного року

    приріст

    сума, т.р.

    уд. вага,%

    сума, т.р.

    уд. вага,%

    сума, т.р.

    уд. вага,%

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    7

    3. Джерела власних редство

    8

    0,24

    8

    0,23

    0

    -0,01

    Статутний фонд (80)

    Власні акції (частки), що викуплені в акціонерів (засновників) (81)

    Резервний фонд (82)

    Додатковий фонд (83)

    17

    50,00

    19

    54,29

    2

    4,29

    Нерозподілений прибуток (84)

    1

    2,94

    0

    0,00

    -1

    -2,94

    Неопкритий збиток (84)

    0

    0,00

    -2

    -0,06

    -2

    -0,06

    Цільове фінансування (86)

    0,00

    0

    0,00

    0

    0,00

    РАЗОМ по розділу 3

    26

    76,47

    25

    71,43

    -1

    -5,04

    4. Доходи і витрати

    Резерви майбутніх витрат (96)

    Витрати майбутніх періодів (97)

    -1

    -2,94

    -4

    -11,43

    -3

    -8,49

    Доходи майбутніх періодів (98)

    Інші доходи і витрати

    РАЗОМ по розділу 4

    -1

    -2,94

    -4

    -11,43

    -3

    -8,49

    5. Розрахунки

    0,00

    48 000

    ######

    48 000

    ######

    Короткострокові кредити і позики (66)

    Довгострокові кредити і позики (67)

    0,00

    0

    0,00

    0

    0,00

    Кредиторська заборгованість

    7

    20,59

    13

    37,14

    6

    16,55

    В тому числі:

    0,00

    10 000

    ######

    10 000

    ######

    розрахунки з постачальниками та підрядниками (60)

    розрахунки з оплати праці (70)

    3

    8,82

    6

    17,14

    3

    8,32

    розрахунки за іншими операціями з персоналом (71, 73)

    0,00

    0

    0,00

    0

    0,00

    розрахунки по податках і зборах (68)

    2

    5,88

    5

    14,29

    3

    8,40

    розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення (69)

    1

    2,94

    2

    5,71

    1

    2,77

    розрахунки з акціонерами (засновниками) по виплаті доходів (дивідендів) (75)

    розрахунки з різними дебіторами і кредиторами (76)

    1

    2,94

    0

    0,00

    -1

    -2,94

    Інші види зобов'язань

    2

    0,06

    1

    0,03

    1

    -0,03

    РАЗОМ про розділу 5

    9

    26,47

    14

    40,00

    5

    13,53

    БАЛАНС

    34

    100,00

    35

    100,00

    1

    2,94

    Незважаючи на збільшення обсягу джерел формування майна на 1 млн.руб. (2,94%), не можна сказати однозначно про позитивні зміни в структурі пасиву. Зменшення в абсолютному відношенні джерел власних коштів на 1 млн. Руб. відбулося за рахунок збільшення додаткового фонду на 2 млн. руб. і непокритого збитку на 2 млн. руб., проте їх питома вага знизилася на 5,04%. Збільшення кредиторської заборгованості на 6 млн. Руб. при відсутності позитивних змін могло б свідчити про поступову втрату підприємством своєї фінансової незалежності.

    Однак, сума власного капіталу перевищує суму короткострокових фінансових зобов'язань майже в 2,5 рази, тому мова, швидше за все, йде про нераціональне використання коштів. Встановити причини такого становища і привести рекомендації щодо поліпшення ситуації можна буде після подальшого детального аналізу.

    Фінансова стійкість - це стан фінансових ресурсів організації, їх розподіл і використання, які забезпечують розвиток на підставі зростання прибутку і капіталу при одночасному збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Тобто, господарюючий суб'єкт здатний вільно маневрувати наявними ресурсами і при цьому забезпечувати безперебійний процес виробництва.

    Вивчення фінансової стійкості організації є одним з найбільш важливих етапів фінансово-економічного аналізу, так як її недолік може привести до неплатоспроможності організації, відсутності у неї коштів для розвитку виробництва. Надлишок фінансової стійкості так само буде заважати розвитку, обтяжуючи витрати зайвими запасами і резервами.

    Вищою формою фінансової стійкості є здатність організації розвиватися в умовах мінливої ​​внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього вона повинна володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти.

    Таблиця 7

    Аналіз фінансової стійкості організації

    № п / п

    показник

    На початок року

    На кінець року

    зміна

    1

    Чистий оборотний капітал

    10

    9

    -1

    2

    коефіцієнт автономії

    0,765

    0,714

    -0,050

    3

    Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

    0,265

    0,400

    0,135

    4

    Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів організації

    0,346

    0,560

    0,214

    5

    Коефіцієнт стійкості економічного зростання

    0,385

    0,040

    -0,345

    Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості показує як позитивні, так і негативні зміни в розрахованих коефіцієнтах, що говорить про те, що фінансове становище організації нестійке. Зокрема, зменшення чистого оборотного капіталу і коефіцієнта автономії і збільшення коефіцієнта концентрації позикового капіталу вказує на збільшення залежності підприємства від зовнішніх фінансових потоків, що неприпустимо.

    На цьому тлі збільшення коефіцієнта співвідношення власних і позикових коштів не дає бажаного позитивного ефекту в роботі підприємства.

    При таких негативних змінах зниження коефіцієнта стійкості економічного зростання можна пояснити тим, що прибуток від реалізації збільшується більш повільними темпами, ніж валюта балансу.

    Здатність підприємства вчасно і без затримки платити по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю (здатність до перетворення статей активу балансу в грошові кошти для оплати зобов'язань за пасивами). Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи.

    Залежно від ступеня ліквідності виділяють наступні групи активів:

    А1 - найбільш ліквідні активи: грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення;

    А2 - швидко реалізовані активи дебіторська заборгованість (протягом 12 місяців);

    A3 - повільно реалізовані активи: запаси (за винятком витрат майбутніх періодів) і довгострокові фінансові вкладення за винятком вкладень в статутні фонди інших підприємств;

    А4 - важко реалізовані активи: необоротні активи за винятком довгострокових фінансових вкладень, але з урахуванням вкладень в статутні фонди інших підприємств.

    Пасиви балансу теж можна згрупувати за рівнем терміновості їх оплати:

    П1-найбільш термінові зобов'язання: кредиторська заборгованість та позики непогашені в строк;

    П2 - короткострокові пасиви: короткострокові кредити і позики;

    П3 - довгострокові пасиви: довгострокові кредити і позики;

    П4 постійні пасиви.

    Умови абсолютної ліквідності балансу:

    А1> = П1

    А2> = П2

    А3> = П3

    А4 <= П4

    Для аналізу ліквідності також використовується ряд коефіцієнтів.

    Таблиця 8

    Аналіз ліквідності організації

    № п / п

    показник

    На початок року

    На кінець року

    зміна

    Нормативне значення коефіцієнта

    1

    Коефіцієнт поточної ліквідності

    2,71

    1,77

    -0,95

    1,20

    2

    Коефіцієнт абсолютної ліквідності

    2,43

    1,54

    -0,89

    0,2

    3

    Проміжний коефіцієнт покриття

    2,43

    1,54

    -0,89

    Не нижче 1

    4

    Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

    0,58

    0,57

    -0,01

    0,85

    Аналіз ліквідності ТОВ «Центростіль» показує поступове зменшення коефіцієнтів ліквідності по відношенню до початку року. Це є ще одним негативним моментом в діяльності підприємства.

    3.4 Висновки за результатами аналізу

    За результатами проведеного аналізу можна зробити наступні висновки.

    Аналіз динаміки, складу та ефективності використання основних засобів показав, в цілому, позитивний вплив даної ефективності на виручку від реалізації продукції, робіт, послуг. Так, можна сказати, що найбільший позитивний вплив на виручку від реалізації продукції, робіт, послуг мало збільшення фондовіддачі основних засобів в цілому на 0,566 руб. / Руб. в 2006 році в порівнянні з 2005 роком. Зазначене позитивний вплив виразилося в збільшенні результативного показника на 20,77 млн. Руб.

    Наступний фінансовий аналіз виявив, що основні фінансові коефіцієнти не виходять за рамки нормативних значень, проте в цілому за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 відбувалося їх планомірне зниження, що стало негативною тенденцією в роботі організації. Керівництву необхідно прийняти це до уваги і в подальшому концентрувати свої зусилля на недопущення подальшого зниження основних коефіцієнтів, інакше фінансова ситуація в ТОВ «Центростіль» стане критичною і постане питання про доцільність подальшого його функціонування.


    ВИСНОВОК

    У сучасних умовах ведення бізнесу стає очевидним, що підприємства і компанії для виживання і збереження довгострокової конкурентоспроможності повинні постійно коректувати свою діяльність з урахуванням вимог навколишньої дійсності.

    Організація повинна мати здатність до правильної і своєчасної трансформації структури бізнесу, повинна оперативно проводити адекватні стратегічні і оперативні>

    Оцінка вартості державного пакета акцій

    Оцінка для судових цілей

    2.2 Принципи оцінки майнового комплексу підпр іятія

    Теоретичною базою процесу оцінки майнового комплексу підприємства є набір оціночних принципів, сформульованих в результаті багаторічного досвіду вітчизняних і зарубіжних експертів-оцінювачів. Принципи оцінки майнового комплексу можна діфферен-царювати на чотири категорії: [12]

    принципи користувача підприємства;

    принципи, пов'язані з оцінкою землі, будівель, споруд та іншого майна, що становить єдиний майновий комплекс підприємства;

    принципи, пов'язані із зовнішнім ринковим середовищем;

    принцип найкращого і найбільш ефективного використання майнового комплексу підприємства.

    Як показано на рис. 2, ці принципи взаємозв'язані. При аналізі фінансово-господарської діяльності та оцінці підпри-ємства повинні бути задіяні всі принципи оцінки, однак вони можуть бути використані з різним ступенем значи-мости. Ступінь значущості кожного принципу оцінки визна-ляется конкретною ситуацією, що складається при оцінці того чи іншого підприємства.

    .

    Мал. 2. Взаємозв'язок принципів оцінки вартості майнового комплексу підприємства


    2.2.1. Принципи користувача підприємства

    Принципи користувача підприємства включають принципи корисності, заміщення і очікування. [12]

    Принцип корисності. Підприємство має вартість лише в тому випадку, якщо воно може бути корисним потенціалом-ному власнику. Підприємство може бути корисним лише остільки, оскільки воно необхідне для реалізації суспільно корисної функції - виробництва певного типу продукції на ринок і отримання прибутку. Підприємство може бути також корисним конкретному власнику для реалізації почуття гордості від володіння цим підприємством або реалізації інших його психологічних потреб.

    Корисність - це здатність підприємства задовольняти потреби користувача підприємства в даному місці і в тече-ня певного періоду. У разі підприємства, приносячи-ного дохід, задоволення потреб користувача в конеч-ном рахунку зазвичай виражається у вигляді потоку грошового доходу.

    Принцип заміщення. Цей принцип говорить: розумний по-купатель не заплатить за підприємство більше, ніж найменша ціна, запитувана за інше підприємство з такою ж степу-нью корисності. Це означає, що нерозумно платити за дію-вующее підприємство більше, ніж коштує створення нового анало-гічного підприємства в прийнятні терміни. Експерт-оцінювач, аналізуючи потік доходу від експлуатації даного підприємства, визначає максимальну вартість його виходячи з сопостав-лення потоків доходів від інших аналогічних підприємств, що характеризуються схожим ризиком і якістю продукції. Максимальна вартість підприємства визначається найменшим-шей вартістю, за якою може бути придбано інше підприємство з еквівалентною корисністю.

    Принцип очікування. У більшості випадків корисність підприємства пов'язана з очікуванням майбутніх прибутків. Для дей-ціалу підприємств, що приносять дохід, їх вартість часто визначається масою очікуваного прибутку, яка може бути отримана від використання майна підприємства, а також розміром грошових коштів у разі його перепродажу.

    Очікування - це очікування майбутніх прибутків або інших вигод, які можуть бути отримані в майбутньому від користування оцінюваним підприємством.

    Оскільки гроші приносять відсоток доходу і відбуваються інфляційні процеси, то рубль, отриманий в майбутньому, має меншу вартість, ніж сьогоднішній. Йдеться про вартість грошей у часі. Процес перерахунку майбутніх руб-лей в поточні вартості називається дисконтуванням. Для визначення поточної вартості майбутніх прибутків, очікуваних-мих від користування підприємством, важливо скорегувати про-гнозіруемую прибуток з урахуванням поправки на її вартість в часі.

    2.2.2. Принципи, пов'язані з оцінкою землі, будівель, споруд та іншого майна, що становить єдиний майновий комплекс підприємства

    Ця група включає наступні принципи: залишкової продуктивності, вкладу, зростаючій і зменшення від-дачі, збалансованості, економічної (оптимальної) вели-чини і економічного поділу і з'єднання прав собст-ності. [12]

    Принцип залишкової продуктивності земельної навчаючи-стка. Будь-який вид підприємницької діяльності, як правило, вимагає наявності чотирьох чинників виробництва: праці, капіталу, управління і землі. Каж-дий використовуваний фактор виробництва повинен бути оплачений знову виробленої вартістю, створюваної даної діяч-ністю (табл. 2).

    Таблиця 2

    Фактори виробництва та їх компенсація

    Найменування фактора

    компенсація

    праця

    Зарплата

    капітал

    Відсоток, дивіденди

    Управління (підприємницька діяльність)

    Прибуток, винагорода керуючим

    земля

    Рента (податки, орендна плата)


    Земля нерухома, а праця, капітал і управління "прив'язані" до неї. Спочатку оплачуються три "прив'язаних" фактора про-ництва, а потім власник землі з залишку прибутку напів-чає ренту (або податок на землю, або орендну плату). Таким чином, земля має залишкову вартість (залишкову про-дуктівность), т. Е. Компенсується, тоді, коли є залишок після оплати відтворення всіх інших факторів вироб-ництва.

    Залишкова продуктивність визначається як чистий дохід, віднесений до землі, після оплати витрат на працю, капітал і управління.

    Залишкова продуктивність, що характеризується месторас-положенням земельної ділянки, дозволяє користувачеві через залучати максимальний прибуток, мінімізувати витрати і задовольняти особливі потреби (або поєднувати ці три усло-вия). Наприклад, користувач підприємства по виробництву мармурових оздоблювальних плит зможе максимізувати свій прибуток, якщо земельна ділянка, на якій розташована дане підприємство, буде знаходитися поряд з кар'єром, де видобувається мармур. Максимізувати прибуток він зможе за рахунок мінімізації витрат на транспортування сировини. Тому користувач підприємства заплатить за дане підприємство більшу ціну, ніж за аналогічне підприємство, розташоване далеко від сировинної бази.

    Принцип вкладу. Розглянемо наступний приклад. Власник підприємства вирішив його продати. Експерт-оцінювач оцінив його в 25 млрд. Руб. Для отримання мак-симально ціни власник підприємства зробив нову огорожу і пофарбував будівлі і споруди, що входять до майнового комплексу, витративши на це 50 млн. Руб. Після цього підпри-ємство стало оцінюватися в 29,5 млрд. Руб. Таким чином, покра-ска будівель і споруд вартістю 50 млн. Руб. додає до вартості підприємства 4,5 млрд. руб.

    Таким чином, внесок - це те додавання до вартості підприємства, кото-рої забезпечує збільшення його вартості в розмірах, пре-вищувати фактичні витрати. Однак внесок може бути і негативним, коли фактичні витрати поні-жают вартість підприємства. Наприклад, колір фарби, якою фарбували будівлі і споруди підприємства, виявився такий, що підприємство після забарвлення стало виглядати гірше, ніж до забарвлення.

    Внесок - це сума, на яку збільшується або змен-шується вартість підприємства або чистий прибуток, отриманий від нього, внаслідок наявності або відсутності будь-якого послабшають шення або доповнення до діючих факторів виробництва: праці, капіталу, управління, землі.

    Принцип зростаючої або зменшується віддачі. Власник земельної ділянки, на якому стоїть підприємство, часто замислюється, наскільки інтенсивно слід забудовувати земельну ділянку. Побудувавши один цех, він отримує визначений-ний розмір прибутку, побудувавши другий цех, він отримує при-бувальщина велику, побудувавши третій цех, - ще більшу. Однак, побудувавши третій цех, власник помітив, що отримана від по-будівництва третього цеху прибуток окупається в терміни, перевищую-щие нормативні. Це означає, що побудований третій цех виявився неефективним.

    Принцип зростаючої або зменшується віддачі свідчить: у міру додавання ресурсів до основних факторів виробництв-ва чистий прибуток має тенденцію збільшуватися зростаючими темпами до певного моменту, після якого загальна від-дача хоча і зростає, проте вже уповільненими темпами.

    Принцип збалансованості (пропорційності) підприємства. Всі фактори виробництва на підприємстві повинні бути збалансовані: співвідношення основного і допоміжним виробництв, основних і допоміжних робіт-ників, між робітниками і управлінським персоналом та ін. Оп-тімальное співвідношення між факторами виробництва забезпе-безпечує отримання максимального прибутку.

    Принцип збалансованості (пропорційності) говорить: будь-якого виду виробництва відповідають оптимальні сполучення-ня факторів виробництва, при яких досягається максі-мальна прибуток.

    Принцип оптимального розміру (масштабу). Даний принцип може ставитися до будь-якого фактору виробництва. Будь-який чинник виробництва повинен мати оптимальні розмі-ри: будь то саме підприємство (коли при оптимальній потужно-сті підприємства ми маємо максимальний розмір прибутку), або його окремі виробництва, або ділянку землі, на кото-ром воно знаходиться. Відомо, що для досягнення нормаль-ної технології виробництва даного виду продукції необ-ходимо земельну ділянку певного розміру. Цей визна-ділений розмір і буде оптимальним для даного виду виробництва.

    Одним з приватних прикладів принципу оптимального розміру є поняття приростном вартості ділянки землі. Це по-нятие зустрічається, коли два (або більше) ділянки землі об'єд-ються в один, вартість якого перевищує суму стоїмо-стей окремих складових ділянки. Це перевищення і є приростная вартість земельної ділянки.

    Таким чином, оптимальний розмір - це оптимальний розмір окремих факторів виробництва (оптимальна мощ-ність підприємства або його окремих складових вироб-ництва або оптимальний розмір земельної ділянки), забезпе-Чіва отримання максимального прибутку від функциониро-вання підприємства відповідно до ринкової кон'юнктури в даному регіоні.

    Принцип економічного поділу і з'єднання иму-суспільних прав власності. Кожне окреме майнове право можна пред-ставити як складова єдиного пакету.

    Принцип економічного поділу і з'єднання имущест-ських прав власності свідчить: майнові права сле-дует розділяти і з'єднувати таким чином, щоб збільшити загальну вартість підприємства. Поділ прав може осу-ществляться наступним чином:

    фізичне поділ: поділ прав на користування воз-задушливим простором, поверхневим ділянкою землі і надрами;

    поділ за часом володіння: різні види оренди, довічне володіння, майбутні майнові права;

    поділ з прав користування підприємством: обмежене право користування майном підприємства, ліцензії, обмеження на використання майна;

    поділ за видами майнових прав: співоренда, партнерство, траст, корпорація, опціон, контракт з погодженими умовами продажу;

    поділ з прав кредитора вступити у володіння підприємством: заставні, застави, судові застави, участь в капіталі.

    Основним критерієм економічного поділу пакета прав власності є відмінність інтересів інвесторів, вклади-вающих в підприємство свій капітал, і власників підприємств.

    Економічне поділ і з'єднання майнових прав власності здійснюються завжди, коли має місце розходження інтересів в цій власності. Це розділення і з'єднання майнових прав призводять до збільшення вар-мости підприємства.

    2.2.3. Принципи, пов'язані із зовнішнім ринковим середовищем

    До групи принципів, пов'язаних із зовнішнім ринковим середовищем, входять принципи залежності, відповідності, пропозиції і попиту, конкуренції та зміни. [12]

    Принцип залежності. Принцип залежності свідчить: вар-тість підприємства залежить від безлічі факторів. Вартість великих промислових підприємств залежить не тільки від характеру економічного середовища на прилеглій до підприємства території, найближчої околиці, регіону, де знаходиться підприємство, а й від національного характеру країни, а також від міжнародних зв'язків. Ця залежність визначається зв'язками, які, в свою чергу, вимірюються витратами або ча-мени, яких грошових коштів, або інших одиниць виміру. Наприклад, часто великі промислові підприємства распола-гаются в приміських районах, і, щоб дістатися з міста до місця роботи, працівникам необхідно затратити багато часу і енергії. Від цього падає продуктивність праці. Будів-ництво ж швидкісної дороги скоротить витрати часу і енергії працівників. Тим самим побічно забезпечується по-щення продуктивності праці, а значить, і вартості самого підприємства.

    Принцип залежності виражається і в тому, що саме оціни-ваемое підприємство впливає на вартість навколишніх об'єктів нерухомості та інших підприємств, що знаходяться в даному регіоні. Одне із завдань науковців в Росії - дослі-дова зв'язки і залежності між вартістю підприємства та факторами, що впливають на неї, щоб точніше і достовірніше оцінювати вартість підприємства.

    Принцип відповідності. Будь-яке підприємство повинно відпо-ветствовать ринковим і містобудівним стандартам, дію-ють в даному регіоні. Проекти підприємств повинні відпо-ветствовать загальноприйнятим традиціям використання земельних ділянок в даному регіоні, наприклад небажано (та й за-прещается містобудівними нормативами) будувати химиче-ський комбінат в центрі густонаселеного району.

    Відповідність - це те, якою мірою саме підприємство, його архітектура і вплив на навколишнє середовище відпо-вують цієї навколишньому природному середовищу і потребам ринку.

    Принцип пропозиції і попиту. На вартість підпри-ємств дуже впливає співвідношення попиту і перед-розкладання: якщо попит перевищує пропозицію, ціни ростуть, якщо пропозиція перевищує попит, ціни падають. Ціни стабільні, якщо попит відповідає пропозиції. Однак з огляду на несовер-шенства ринку, на якому здійснюється продаж підпри-ємств, крім співвідношення попиту і пропозиції велике впливав-ня на ціну купівлі-продажу надають мистецтво торгів, кіль-кість учасників торгів, схеми фінансування даної угоди та інші фактори. Вплив перерахованих чинників підсилю-ється, якщо угоду необхідно провести в короткі терміни.

    Зазвичай попит надає на ціну більший вплив, ніж пропозиція, так як він більш мінливий. Ця ринкова тенден-ція особливо проглядається на російському ринку, де ціни підприємств в основному залежать від можливостей інвесторів.

    Пропозиція - це кількість продаваних підприємств (або їх майна), наявних на ринку по даній ціні, попит - це кількість підприємств (або їх майна), кото-рої хочуть придбати за цією ціною.

    Принцип конкуренції. Капітал рухається туди, де є велика прибуток; тому туди, де беруться надлишкові або монопольні прибутки, намагаються проникнути нові суб'єктів незалежно-єкти. Конкуренція - це змагання підприємців в отриманні прибутку. Конкуренція загострюється в тих сферах економіки, де намічається зростання прибутку. Загострення конку-ренції веде до зростання пропозиції і зниження маси прибутку (якщо не збільшується попит).

    Принцип зміни. Ситуація на ринку постійно змінює-ся. Одні підприємства з'являються, інші змінюють профіль, випускають іншу продукцію або закриваються. Змінюються економічна, соціальна, технічна, політична сфери діяльності, які впливають на вартість підприємств. Як і явище нової, більш прогресивної технології виробництва може різко підвищити вартість підприємства.

    Життєвий цикл підприємства проходить через стадії рожде-ня, зростання, стабілізації та занепаду. І від того, в якій стадії життєвого циклу знаходиться підприємство або його навколишнє природне середовище (район, місто, галузь), залежить його вартість: якщо в стадії росту - вартість буде вище, якщо в стадії занепаду - вартість нижча.

    Принцип зміни говорить: вартість підприємства постійного-но змінюється під впливом зміни внутрішніх факто-рів, а також навколишнього природного і ринкового середовища.

    З цієї причини експерти-оцінювачі здійснюють оцінку вартості підприємства на конкретну дату.

    2.2.4. Принцип найкращого і найбільш ефективного використання майнового комплексу підприємства

    Принцип найкращого і найбільш ефективного викорис-ня підприємства - основний принцип оцінки його вартості, він визначає вибір факторів, що впливають на вартість підприємства. [12]

    Принцип найкращого і найбільш ефективного викорис-ня - це розумне і можливе використання підприємства, яке забезпечить йому найвищу поточну вартість на дату оцінки, т. Е. Використання, вибране з розумних можливих альтернативних варіантів і приводить до найвищої стоїмо-сті земельної ділянки, на якому знаходиться підприємство.

    Цей принцип - об'єднує для всіх інших принципів оцінки вартості: корисності, заміщення, очікування, остаточ-ний продуктивності, вкладу, зростаючої або зменшує-ся віддачі, збалансованості, оптимального (економічного) розміру, економічного поділу, залежно, відповідності пропозиції і попиту, конкуренції та зміни.

    2.3 Законодавче регулиро вання оціночної діяльності в Республіці Білорусь

    Регулювання оціночної діяльності під час проведення оцінки вартості підприємства як майнового комплексу здійснюється відповідно до Указу Президента Республіки Білорусь «Про оціночної діяльності в Республіці Білорусь» від 13 жовтня 2006 року, № 615 і Положенням в ньому.

    Відповідно до цього Положення вартість об'єктів оцінки може визначатися сле-дмуть методами:

    індексним - шляхом застосування коефіцієнтів до первісної (відновлювальної) або залишкової вартості майна;

    балансового накопичення активів - на підставі даних бухгалтерського обліку на дату оцінки;

    ринковим на основі:

    1) розрахунку доходів, очікуваних від використання об'єкта оцінки (прибутковий);

    2) визначення витрат, необхідних для відтворення або заміщення об'єкта оцінки з урахуванням зносу (витратний);

    3) порівняння об'єкта оцінки з аналогічними об'єкта-ми, подібними з об'єктом, що підлягає оцінці, за основними економічними, технічними, технологи-ного і іншим характеристикам з урахуванням його інді-виділеного особливостей (порівняльний). Оцінка об'єкта ринковим методом проводиться з примі-ням одного або декількох методів. При застосуванні не-скількох методів підсумкова величина вартості об'єкта оцінки встановлюється шляхом присвоєння кожному методу вагового коефіцієнта. Сума вагових коефіцієнтів дол-жна дорівнювати одиниці;

    4) перерахунку валютної вартості, тобто визначенням вартості об'єкта оцінки у валюті за офіційним курсом білоруського рубля, встановленого Національним банком Республіки Білорусь на дату оцінки, якщо об'єкт оцінки придбаний за іноземну валюту або його вартість була визначена в іноземній валюті протягом календарного го-да із застосуванням ринкового методу; кадастрової оцінки, тобто з використанням відомостей, що містяться в державних земельній і містобудівній кадастри. Зазначений метод застосовується для визначення вартості земельних ділянок.

    Оцінка об'єкта може бути внутрішньої і незалежною.

    Внутрішня оцінка. Результат внутрішньої оцінки не може використовуватися у випадках, якщо відповідно до законодавчих актів оцінка повинна бути тільки незалежною. Проводиться на підставі даних бухгалтерського обліку, ін-формації про вартість придбання об'єкта оцінки або вартості аналогічних об'єктів відповідно до зазначених вище методів.

    Незалежна оцінка. Підставою для проведення незалежної оцінки об'єкта оцінки є цивільно-правовий договір, що укладається між виконавцем і замовником оцінки, або судову ухвалу. За договором на проведення незалежної оцінки об'єкта виконавець зобов'язується провести її за завданням замовника, а замовник - оплатити дану послугу. Оплата незалежної оцінки може проводитися і на підставі постанови суду.

    Договір на проведення незалежної оцінки полягає в простій письмовій формі. У договорі повинні бути відпрацьовано-дружини: [2]

    найменування об'єкта оцінки, його індивідуальні ознаки;

    предмет договору;

    вартість послуг виконавця оцінки, термін і порядок їх оплати;

    термін подання результату незалежного оцінювання;

    мета оцінки;

    дата оцінки;

    найменування валюти, в якій проводиться оцінка;

    Права та обов'язки сторін;

    відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених в договорі.

    Результат незалежної оцінки представляється замовн-ку в формі укладення. До нього додається звіт про оцінку. Висновок про оцінку має містити:

    повне найменування виконавця оцінки;

    прізвище, ім'я та по батькові оцінювача, відповідального за проведення незалежної оцінки; номер та термін дії свідоцтва про атестацію оцінювача за відповідним видом об'єкта оцінки;

    номер і дату укладення договору на проведення незалежної оцінки або вказівка ​​на судову ухвалу;

    опис об'єкта оцінки (технічне та інше, включаючи перелік обмежень (обтяжень) прав на об'єкт оцінки при їх наявності);

    мета оцінки;

    дату оцінки;

    назви використовуваних методів оцінки;

    підсумкову величину вартості об'єкта оцінки. Така величина визначається без урахування податку на додану вартість і повинна бути виражена грошовою сумою або у вигляді діапазону грошової суми;

    іншу інформацію за згодою сторін, а також на розсуд виконавця оцінки.

    Звіт про оцінку повинен включати:

    перелік даних, використаних для оцінки, із зазначенням їх джерела;

    аналіз даних, використаних для оцінки;

    обгрунтування застосування використовуваних методів оцінки;

    опис процедури розрахунку (визначення) вартості об'єкта оцінки.

    Висновок і звіт про оцінку повинні бути підписані оцінювачем, відповідальним за проведення незалежної оцінки, і скріплені його особистою печаткою, а також підписані керівником і скріплені печаткою виконавця оцінки, якщо виконавцем оцінки є юридична особа.

    При проведенні незалежної оцінки індивідуальним підприємцем, виступаючим одночасно оценщі-ком і виконавцем, висновок і звіт про оцінку повинні бути підписані ним та скріплені особистою печаткою оцінювача.

    Якщо незалежна оцінка проводиться оцінювачем - ра-ками індивідуального підприємця, то висновків-ня і звіт про оцінку повинні бути підписані оцінювачем, відповідальним за проведення незалежної оцінки, індиві-дуальним підприємцем і скріплені особистою печаткою оцінювача.

    Висновок і звіт про оцінку повинні містити дату підписання їх керівником юридичної особи, якщо ис-полнітелем оцінки є юридична особа, або інді-виділеного підприємцем, якщо він є виконай-телем оцінки.

    Вартість об'єкта оцінки, зазначена у висновку про оцінку, може використовуватися тільки відповідно до мети оцінки.

    У випадках, передбачених законодавством, вар-тість об'єкта оцінки, визначена в ув'язненні про оціню-ке, визнається достовірної для мети оцінки тільки після проведення експертизи її достовірності.

    Вартість об'єкта оцінки, зазначена у висновку про оцінку, може бути визнана недостовірною тільки судом за позовом замовника оцінки, іншого зацікавленого в оцінці особи або контролюючих органів по відношенню до викон нітелей оцінки.

    Незалежна оцінка не може проводитися:

    виконавцями оцінки, які є засновниками (учасниками), власниками майна юридичних осіб - замовників оцінки;

    оцінювачами, які є посадовими особами юридичних осіб - замовників оцінки, а також складаються в близькій спорідненості чи властивості з засновниками (учасниками), власниками майна, посадовими особами юридичних осіб - замовників оцінки;

    оцінювачами, що складаються в близькій спорідненості чи властивості з фізичними особами - замовниками оцінки;

    оцінювачами, якщо стосовно об'єкта оцінки вони мають речові або зобов'язальні права;

    виконавцями оцінки - юридичними особами, засновниками (учасниками), власниками майна якого є замовники оцінки;

    виконавцями оцінки - юридичними особами, керівники якого складаються в близькій спорідненості чи властивості з фізичною особою - замовником оцінки або з керівником юридичного ліца-- замовника оцінки;

    якщо стосовно об'єкта оцінки виконавець оцінки має речові або зобов'язальні права.

    Проведення оцінки вартості об'єктів оцінки є обов'язковим:

    при продажу в процесі конкурсного виробництва майна особи, визнаної банкрутом, для / визначення початкової ціни цього майна на публічних торгах. Оцінюється вартість майна, що виставляється на торги;

    надання в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (за винятком міжбанківського кредитного договору) застави майна, крім грошових коштів. Оцінюється вартість майна, пере-дається в заставу;

    внесення негрошового внеску до статутного фонду юридичної особи. Оцінюється вартість негрошового внеску, внесеного в цей фонд. Обов'язкова оцінка вартості даного вкладу повинна проводитися до внесення його до статутного фонду юридичної особи;

    здійсненні угоди, яка передбачає відчуження державного майна, або угоди, яка може спричинити відчуження державного майна, крім майна, що відносяться до оборотних активів державних юридичних осіб. Оцінюється вартість відповідного майна, що підлягає возмездному відчуженню.

    Особи, які претендують на отримання свідоцтва про ат-тестаціі оцінювача, повинні мати вищу економічну, юридичну або технічну освіту.

    Свідоцтво про атестацію оцінювача видається по ре-зультатами атестаційного іспиту терміном на три роки. Термін дії свідоцтва може бути продовжений по його закінченні на три роки за заявою оцінювача.

    2.4 Основні підходи і методи оцінки майнового комплек кса підприємства

    Існує кілька десятків методів оцінки вартості майнового комплексу підпри-ємств, зазвичай групуються в три класичні підходи до оцінки: [12]

    - витрат-ний (майновий), заснований на обліку витрат (метод чистих ак-тивів, метод ліквідаційної вартості);

    - прибутковий, заснований на обліку доходів (метод прямої капіталізації, метод дисконтування грошово-го потоку);

    - порівняльний (ринковий) підхід, заснований на сопостав-лення об'єктів (метод ринку капіталу (компанії-аналога), метод отрас-лівих коефіцієнтів, метод угод).

    Для отримання коректного результату за оцінкою необхідно вироб-вести розрахунок вартості бізнесу з використанням всіх трьох класичних підходів, відомих в теорії оцінки. У разі якщо ця вимога не ви-виконується, то результати оцінки будуть некоректними, а саме:

    проведення процедури оцінки тільки способами в рамках витратного підходу дозволяє оцінити тільки ці витрати на створення підприємства (бізнесу). Однак не можна ігнорувати можливості придбання майбутніх доходів від бізнесу, тому не враховувати майбутні доходи від власності (бізнесу) при її продажу неправомірно;

    проведення оцінки бізнесу тільки способом оцінки майбутніх доходів (у рамках дохідного підходу) також може бути помилковим, в зв'язку з тим що коли інвестор виробляє фінансові вкладення в підприємство, то при підведенні фінансового результату своїх інвестицій інвестор, як правило, не враховує ті витрати, які були зроблені для досягнення цього фінансового результату;

    оцінка бізнесу на підставі порівняльного підходу, без застосування інших підходів, також некоректна, оскільки необхідний облік як витрат на створення бізнесу, так і майбутніх доходів від оцінюваного бізнесу.

    Беручи до уваги все вищесказане, слід вважати пра-ної при проведенні робіт по оцінці підприємства (бізнесу) таку техно-логію оціночної діяльності, при якій використовується весь арсенал способів оцінки - і в плані обліку витрат на створення підприємства (бізнесу), і на основі визначення (прогнозування) його майбутньої прибутковості, і за ціною можливого продажу капіталу з урахуванням даних по аналогич-ним підприємствам.

    Кожен з підходів має свої позитивні і негативні властивості і відображає вартість підприємства з різних точок зору. Вза-імосвязь існуючих підходів представлена ​​нижче.

    Для вибору доцільного для кожного конкретного випадку оцінки підходу на першому етапі необхідно:

    визначити мету, заради якої проводиться оцінка;

    обґрунтувати використовуваний стандарт вартості, який залежить від цілей оцінки і, в кінцевому рахунку, визначає вибір методів оцінки (наприклад, інвестора цікавить насамперед інвестиційна вартість, і він відповідно віддає перевагу дохідному підходу);

    визначити ту частку власності, яка оцінюється (наприклад, одні методи оцінки доцільно використовувати при оцінці контрольних пакетів акцій підприємства, а інші - при оцінці неконтрольних пакетів);

    визначити обсяг доступної інформації: якщо оцінювач не має достатньої кількості даних по таким самим компаніям, то він не зможе використовувати ринковий підхід, якщо ж не має інформації про грошові потоки, то, відповідно, не можна використовувати дохідний підхід.

    На другому етапі вибору методів оцінки важливим є аналіз як галузевих чинників, так і внутрішніх чинників на рівні компанії. Галузеві фактори ана-лізуються за такими параметрами: перспективи розвитку галузі, минула і очікувана прибутковість в галузі, ступінь галузевого ризику. Фактори на рівні підприємства повинні відображати темпи зростання доходів оцінюваного підприємства, кінетику його фінансових показників, зави-ності від покупців і постачальників. Слід зазначити, що вибір ме-тодов оцінки більшою мірою залежить від характеристик оцінюваного підприємства, а не від галузевих параметрів.

    На третьому етапі вибору методів оцінки вартості підприємства оціню-щіку необхідно визначити, які використовувати методи - засновані на аналізі активів (метод вартості чистих активів, метод ліквідаційної вартості) або засновані на аналізі доходів (метод дисконтування грошових потоків, метод капіталізації доходів, метод надлишкових при-бувальщин або оціночні мультиплікатори: ціна / прибуток, ціна / грошовий потік, ціна / дивідендні виплати). Першу групу методів целесообраз-но використовувати, коли доходи підприємства не піддаються точному прогнив-зу, коли підприємство володіє значними матеріальними та фінан-совимі активами (ліквідними цінними паперами, інвестиціями в нерухо-жімость) або коли підприємство залежить від контрактів або відсутня постійна передбачувана клієнтура . Другу групу методів доцільність-різному використовувати, коли поточні і майбутні доходи підприємства можуть бути достовірно визначені, або коли активи підприємства переважно складаються з машин, обладнання, готової продукції, або коли підприємство має стійкий попит на свою продукцію.

    На четвертому етапі оцінювач визначає ступінь достатності та ка-кість інформації по таким самим підприємствам. Якщо оцінювачу до-ступні інформація щодо необхідного числа порівнянних компаній, то він розраховує мультиплікатори і використовує їх в методі ринку капі-тала і методі угод. В іншому випадку оцінювач проводить оцінку, ис-пользуя методи, засновані на аналізі доходів, а порівняльний підхід не використовується, оцінка проводиться методами капіталізації доходів, надлишкових прибутків або дисконтування грошових потоків.

    На п'ятому етапі вибору методів оцінки оцінювач повинен визначити кінетику майбутніх доходів і порівняти її з поточними доходами. Якщо бу-дущіе доходи підприємства будуть істотно відрізнятися від поточних і, крім цього, рік від року, то доцільно використовувати метод дисконти-рова грошових потоків.

    На шостому етапі вибору методів оцінки (якщо використовуються методи, засновані на аналізі активів) оцінювач повинен визначити, чи є підприємство діючим або ж стоїть питання про його ліквідацію. У пер-вом випадку слід використовувати метод чистих активів, у другому - метод ліквідаційної вартості.

    Оцінка бізнесу базується на використанні трьох основних подхо-дов - витратного, дохідного та порівняльного. Кожен з підходів перед- вважає застосування специфічних методів і прийомів, а також вимагає дотримання своїх умов, наявності достатніх факторів. Інформація, яка використовується в тому чи іншому підході, відображає або даний положе-ня фірми (порівняльний, ринковий підхід), або її минулі досягнень-вання (витратний підхід), або її майбутні результати, тобто очікувані в майбутньому доходи (прибутковий підхід). У зв'язку з цим результат, отриманий-ний на основі узагальнення всіх трьох підходів, є найбільш обгрунтувати ванним і об'єктивним.

    У практиці операцій з оцінкою підприємств зустрічаються самі раз-особисті ситуації. При цьому кожному класу ситуацій відповідають свої, адекватні тільки йому підходи і методи. Для правильного вибору методів необхідно заздалегідь класифікувати ситуації оцінки з використанням угрупування об'єктів, типу угоди, моменту, на кото-рий проводиться оцінка, і т. Д. При цьому, якщо на ринку обертаються де-сяткі або сотні однорідних об'єктів, доцільно застосування срав- нительного методу. Для оцінки складних і унікальних об'єктів припускає-чтітельнее витратний метод.

    Прибуткові підприємства, як правило, оцінюються на основі їх кому-мерческого потенціалу (наприклад, бензозаправна станція, торговий центр або мотель). Обсяг продажів бензину, кількість постояльців в гос-Тиниця є джерелами доходу, який після порівняння з вар-мостью операційних витрат дозволяє визначити прибутковість данно-го підприємства. Такий підхід до оцінки називається дохідним. Прибутковий метод заснований на капіталізації або дисконтуванні доходу, яка буде отримана в разі здачі нерухомості в оренду. Результат оцінки за цим методом включає в себе і вартість будівлі, і вартість зе-Мельна ділянки.

    Якщо підприємство (бізнес) не продається і не купується і не сущест-яття розвиненого ринку даного бізнесу, коли міркування вилучення до-ходу не є основою для інвестицій (лікарні, урядові будівлі), оцінка може проводитися на основі визначення вартості будівництва з урахуванням амортизації і відшкодування зносу, т.е. витрат-ним підходом.

    У тому випадку, коли існує ринок бізнесу, подібний оцінюваному, можна використовувати для визначення ринкової вартості порівняй-вальний, або ринковий, метод, який базується на виборі порівнянних об'єктів, вже проданих на даному ринку.

    На ідеальному ринку всі три підходи повинні привести до однієї і тієї ж величини вартості. Однак більшість ринків є недосконалими-ми, потенційні користувачі можуть бути неправильно інформовані, виробники можуть бути неефективні. За цим, а також з інших при-чинам дані підходи можуть давати різні показники вартості.

    Основні підходи і методи, використовувані при оцінці вартості підприємств (бізнесу), представлені на рис. 3.

    Рис 3. Основні підходи і методи, використовувані при оцінці вартості підприємств (бізнесу)

    Кожен з трьох названих підходів передбачає використання властивих йому методів.

    Прибутковий підхід передбачає використання методу капіталізації-зації і методу дисконтування грошових потоків. Метод капіталізації застосовується до тих підприємств, які встигли накопичити ак-тиви в результаті капіталізації їх в попередні періоди; іншими сло-вами, цей метод найбільш адекватний оцінці «зрілих» по своєму віку підприємств. Метод дисконтування грошових потоків орієнтир-ван на оцінку підприємства як діючого, яке і далі припускає-лага функціонувати. Він більш застосовний для оцінки молодих під-приємств, що не встигли заробити достатньо прибутків для капіталіза-ції в додаткові активи, але які, тим не менш, мають перспек-тивний продукт і володіють явними конкурентними перевагами в порівнянні з існуючими та потенційними конкурентами.

    У витратному підході використовуються:

    - метод чистих активів. Метод застосовний для випадку, коли інвестор має намір закрити підприємство або істотно скоротити обсяг його випуску;

    - метод ліквідаційної вартості.

    При порівняльному підході використовуються:

    - метод ринку капіталу. Метод орієнтований на оцінку підприємства, як діючого, яке і далі буде функціонувати;

    - метод угод. Метод застосовний для випадку, коли інвестор намір-ється закрити підприємство або істотно скоротити обсяг його випуску;

    - метод галузевих коефіцієнтів. Метод орієнтований на оцінку підприємства як діючого.

    Методи ринку капіталу, операцій і галузевих коефіцієнтів пригод-ни за умови суворого вибору підприємства-аналога, яке повинно ставитися до того ж типу, що і оцінюване підприємство.

    Можливість, і навіть у багатьох випадках необхідність (для отри-ня більш достовірного результату), застосувати до оцінки підприємства в конкретній інвестиційній ситуації різні методи оцінки бізнесу приводить до вельми простої ідеї «зважування» оцінок, що розраховуються за різними методами, і підсумовування таких «зважених »оцінок. При цьому вагові коефіцієнти значущості оцінок по різним, в принципі допустимим в даній ситуації, методам оцінки розуміються як коефіцієнти довіри до відповідного методу. Ці коефіцієнти мають суто експертний характер - визначаються оцінювачем самостійно або на основі консультації з іншими фахівцями (експертами).

    Остаточно вартість підприємства, узагальнена по резуль-татам оцінки за всіма трьома підходам, може бути визначена за формулою:

    , (2.1)

    де C l - величини вартості підприємства, визначені на ос-нове l-го підходу (всі застосовувані підходи до оцінки нумеруються вироб-вільно);

    L - число використаних методів оцінки в рамках класичні-ких оціночних підходів; w l - ваговий коефіцієнт величини вартості, визначеної в рамках методу з номером l = 1, 2, 3.

    Очевидно, що при цьому розумні вибір і обгрунтування вагових коеф-фициент w l є одним із головних доказів достатньої ква-ліфіцірованності і неупередженості оцінювача бізнесу.

    Таким чином, існує велика різноманітність різних підходів і методів оцінки майнового комплексу підприємства і вибір одного з них залежить від безпосередньої мети оцінки і ситуації, в якій вона проводиться.

    У наступному розділі більш детально зупинимося на аналізі ефективності використання майнового комплексу ТОВ «Центростіль».


    ГЛАВА 3. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ ТОВ «ЦЕНТРОСТІЛЬ»

    3.1 Коротка характеристика підприємства ТОВ «Центростіль»

    ТОВ «Центростіль» є підприємством з надання ріелторських послуг населенню.

    Місцезнаходження (юридична адреса) ТОВ «Центростіль»: г. Минск, ул. Орловська. д.40а, пом. 11

    ТОВ «Центростіль» є юридичною особою, має у власності відокремлене майно, несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді.

    ТОВ «Центростіль» надає інформацію про попит та пропозицію на об'єкти нерухомості, ціни на них, яка надається ріелтерської організацією інформація при наданні консультаційних послуг споживачеві, повинна бути достовірною.

    При укладанні договору на надання ріелторських послуг, що містить зобов'язання ТОВ «Центростіль» здійснити підбір варіантів угоди з об'єктом нерухомості, ТОВ «Центростіль» протягом обумовленого в договорі терміну забезпечує занесення побажань (заявки) споживача в базу необхідних об'єктів нерухомості. Побажання (заявка) споживача після занесення в базу даних об'єктів нерухомості за згодою споживача виставляється в якій міститься пропозиція для зацікавлених покупців. Порядок формування бази даних об'єктів нерухомості та подання пропозицій для зацікавлених покупців визначається в регламенті надання ріелторських послуг.

    Пропонуючи об'єкти нерухомості, ТОВ «Центростіль» пред'являє опис, необхідне для отримання найбільш повного уявлення споживача про об'єкт нерухомості. В описі об'єкта нерухомості вказуються його обов'язкові характеристики, встановлені відповідно до технічних нормативними правовими актами.

    Споживачеві надається можливість оперативного вибору об'єктів нерухомості відповідно до його побажань (заявкою) з бази даних об'єктів нерухомості.

    При огляді об'єкта нерухомості працівники ТОВ «Центростіль» повинні попередити споживача про наліічіі недоліків в об'єкті нерухомості, якщо такі є і про них стало відомо ріелтерської організації.

    ТОВ «Центростіль» після підбору варіанту угоди з нерухомістю для виключення розбіжностей може (за бажанням споживачів) організувати підписання договору про намір укладення угоди (попереднього договору).

    ТОВ «Центростіль» має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки, печатку, може мати штампи зі своїм найменуванням.

    ТОВ «Центростіль» може мати товарні знаки, знаки обслуговування, інші позначення, індивідуалізують ТОВ «Центростіль», його продукцію, роботи і послуги, оформлення (зареєстровані) в установленому порядку.

    Майно ТОВ «Центростіль» складають основні фонди, оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у бухгалтерському балансі Товариства. У власності Товариства знаходяться:

    - майно, передане учасниками ТОВ «Центростіль» в його статутний фонд у вигляді вкладів;

    - майно, придбане ТОВ «Центростіль» в процесі здійснення ним підприємницької діяльно-сті;

    - надходження, отримані в результаті використання майна (плоди, продукція, доходи), якщо інше не передбачено законодавством або договором про використання цього майна; майно унітарних підприємств, заснованих ТОВ «Центростіль»;

    - майно, придбане господарським товариством з інших підстав, що допускаються законодав-будівництві.

    У випадках, встановлених законодавством, в ТОВ «Центростіль» утворюються резервні фонди. ТОВ «Центростіль» може утворювати інші фонди, які створюються і використовуються відповідно до законодавства або установчими документами ТОВ «Центростіль».

    Види, розміри фондів, а також порядок їх формування та використання визначаються Загальними зібрав-ням учасників ТОВ «Центростіль».

    3.2 Аналіз складу, динаміки і використання основних засобів

    Для аналізу складу дінаімкі і використання основних засобів використовуємо звіти за основними засобами за 2005 і 2006 рр. (Додаток 1 та додаток 2). Соласно даними цих форм статистичної звітності можна побудувати аналітичну таблицю для аналізу складу і динаміки використання основних засобів (табл. 3)

    Таблиця 3

    Аналіз складу і динаміки використання основних засобів

    показник

    2005 рік

    2006 рік

    Абсолют-ве отклоне-ня, ±

    Відноси-вування отклоне-ня,%

    Середньорічна вартість основних засобів, млн. Руб.

    37,2

    42,8

    +5,60

    15,05

    Середньорічна вартість машин і устаткування, млн. Руб.

    24,3

    28,9

    +4,60

    18,93

    Питома вага машин і устаткування в загальній стоіомсть основних засобів

    0,653

    0,675

    +0,022

    3,369

    Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг, млн. Руб.

    138

    183

    +45,00

    32,61

    Фондовіддача основних засобів, руб. / Руб.

    3,710

    4,276

    +0,566

    15,26

    Фондовіддача активної частини основних засобів, руб./ Руб.

    5,679

    6,332

    +0,653

    11,50

    Виходячи з результатів розрахунків, отриманих при заповненні таблиці 3, можна зробити висновок про підвищення ефективності використання основних фондів ТОВ "Центростіль". Перш за все потрібно відзначити збільшення середньорічної вартості основних засобів і машин і устаткування, що характерізуетізмененія.

    В даний час більшість вітчизняний підприємств відчувають фінансові труднощі, пов'язані як із зовнішніми загальнодержавними проблемами, так і з внутрішніми проблемами - неефективний маркетинг, неефективне використання коштів, неефективний виробничий менеджмент, незбалансованість фінансових потоків. Сукупність перерахованих факторів викликає необхідність постійної діагностики фінансового становища підприємства з метою ранньої діагностики кризового розвитку підприємства і вироблення захисних механізмів управління фінансами, в залежності від виявлених чинників і сили їх впливу.

    У виконаній дипломній роботі отримані наступні основні результати:

    - розглянуто та проаналізовано теоретичні аспекти поняття майнового комплексу підприємства, його ролі і структури, а також структура основних його елементів;

    - розглянуто та проаналізовано теоретичні підходи до оцінки майнового комплексу підприємства і регулювання даної діяльності на території Республіки Білорусь;

    - проведено аналіз ефективності використання майнового комплексу. При цьому розглянута загальна характеристика підприємства. Аналіз показав, що для ТОВ «Центростіль» можна говорити про ефективне використання основних виробничих фондів і позитивний вплив даної ефективності на виручку від реалізації продукції, робіт, послуг. Так, можна сказати, що найбільший позитивний вплив на виручку від реалізації продукції, робіт, послуг мало збільшення фондовіддачі основних засобів в цілому на 0,566 руб. / Руб. в 2006 році в порівнянні з 2005 роком. Зазначене позитивний вплив виразилося в збільшенні результативного показника на 20,77 млн. Руб.

    Наступний фінансовий аналіз виявив, що найбільшу питому вагу в складі майна досліджуваного підприємства займають оборотні активи (на початок року - 55,88% і 65,71% - на кінець року). Аналізуючи розраховані показники, в цілому на кінець досліджуваного періоду капітал підприємства збільшилася на 1 млн. Руб. в абсолютному вираженні, або на 2,94%. У складі структури майна на тлі загального його збільшення відбулося скорочення питомої ваги необоротних активів на 9,83%. Відповідно, на стільки ж збільшилася питома вага оборотних активів.

    Зменшення частки необоротних активів пояснюється саме збільшенням частки оборотних активів. Позитивним моментом є зменшення дебіторської заборгованості на 3 млн. Руб., Що свідчить про проведену політику підприємства по відношенню до своїх боржників. Це, в свою чергу, могло сприяти збільшенню грошових коштів на 4 млн. Руб.

    Зменшення в абсолютному відношенні джерел власних коштів на 1 млн. Руб. відбулося за рахунок збільшення додаткового фонду на 2 млн. руб. і непокритого збитку на 2 млн. руб., проте їх питома вага знизилася на 5,04%. Збільшення кредиторської заборгованості на 6 млн. Руб. при відсутності позитивних змін могло б свідчити про поступову втрату підприємством своєї фінансової незалежності.

    Однак, сума власного капіталу перевищує суму короткострокових фінансових зобов'язань майже в 2,5 рази, тому мова, швидше за все, йде про нераціональне використання коштів. Встановити причини такого становища і привести рекомендації щодо поліпшення ситуації можна буде після подальшого детального аналізу.


    Список використаних джерел:

    1. Цивільний Кодекс РБ. - Мінськ, Амалфея, 2005. - 345с.

    2. Оцінка вартості об'єктів цивільних прав. Оцінка підприємств як майнових комплексів. - Мінськ.: Держстандарт, БелГІСіС, - 2007. - 12 с.

    3. Баканов М. І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. / Баканов М. І., Шеремет А.Д ..- М .: Фінанси і статистика, 1999 р - 150с.

    4. Балабанов Н.П .. Степанов В.Н Аналіз розрахунків рентабельності підприємства. Бухгалтерський облік одна тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять №3.-20с.

    5. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту / Балабанов І.Т. - М .: Фінанси і статистика, 1999. - 255 с.

    6. Бичков Н.А. Оцінка майна підприємств / Бичков Н.А. - Мінськ .: БГЕУ, - 2007. - 422с.

    7. Бикадоров В.Л. Фінансово-економічний стан підприємства / Бикадоров В.Л., Алексєєв П.Д. - М .: ПРІОР-Стрікс, 2000.. - 355 с.

    8. Гаджинский А.М. Логістика / Гаджинский А.М.- М .: Інформаціонное- впроваджувальний центр «Маркетингу», 1999. - 413 с.

    9. Герікова І.М. Фінансовий менеджмент / Герікова І.М. - М .: Консультант банкір 1996.- 512 с.

    10. Григор'єв В.В. Оцінка підприємств: майновий підхід / Григор'єв В.В. - М .: Дело. -2000. -312 с.

    11. Грузинів В.П. Економіка підприємства / Грузинів В.П., Грибов В.Д. М .: Фінанси і статистика, 2005. - 435 с.

    12. Єфремов В.С. Стратегія бізнесу. Концепції та методи планування / Єфремов В.С. - М .: Финпресс, 1998.-332 с.

    13. Єфімова О.В Фінансовий аналіз / Єфімова О.В -М .: Изд-во «Бухгалтерський облік» .1999. - 220 с.

    14. Зайцев Н.Л. Економіка промислового підприємства / Зайцев Н.Л. - М .: ИНФРА-М, 1998. - 558 с.

    15. Зімін А.І. Оцінка майна / Зімін А.І. - М.: Юриспруденція. - 2007. - 286 с.

    16. Ільєнкова Н.Д. Попит: аналіз і управління / Ільєнкова Н.Д. - М: Фінанси і статистика, 1997.- 317 с.

    17. Кейлер В.А. Економіка підприємства / Кейлер В.А. - М .: ИНФРА-М, Новосибірськ: НГАЕіУ, 1999. - 478 с.

    18. Ковальов А.І. Фінансовий аналіз: управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності /. Ковальов А.І. - М .: Фінанси і статистика, 1999.-250с.

    19. Крейнина М.Н. Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки / Крейнина М.Н. - М.: ИКЦ «Диск», 1997. - 313 с.

    20. Маркарян Е.А. Фінансовий аналіз / Маркарян Е.А., Герасименко Г.П. Ростов н / Д .: Фенікс 1996. - 368 с.

    21. Мяляков Д.С. Фінанси галузей народного господарства / Мяляков Д.С. - М .: «ФІС», 1996. - 215 с.

    22. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства / Савицька Г.В. - Мінськ: ТОВ «Нове звання», 2000 р - 435 с.

    23. Стоянова Е.С. Управління оборотним капіталом / Стоянова Є.С. М .: Изд-во «Перспектива», 1998. - 228 с.

    24. Шевченко Н.С. Упрвленія витратами, обіговими коштами і виробничими запасами / Шевченко Н.С., Черних А.Ю., Тиньков С.А .. Кузьбожев Е.Н. Под.ред. д.е..проф. Е.Н. Кузьбожева.- Курськ: Держ. Тих. Ун-т, 2000. - 394 с.

    25. Шеремет А.Д. Методика фінансоваго аналізу / Шеремет А.Д., Сейфулін Р.С., Негашев Є.В. - М .: «Инфра-М», 2000. - 512 с.

    ...........


    Головна сторінка


        Головна сторінка



    Аналіз ефективності використання майнового комплексу

    Скачати 98.64 Kb.