• Розрахунок необхідної суми фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість по ре
  • Для успішного управління дебіторською заборгованістю необхідно сформувати систему кредитних умов. У ці умови входять наступні елементи: термін надання кредиту;
  • Можуть бути різні варіанти: від передоплати чи часткової передоплати до передачі на реалізацію та банківської гарантії. 3.3.
  • Таблиця
  • Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції і послуг. У процесі аналізу
  • 2.3. Методика визначення потреб і оптимального розміру оборотних коштів
  • ГЛАВА 3. АНАЛІЗ ефективності використання оборотних коштів підприємства та шляхи її підвищення
  • 3.2. Аналіз потреб та оптимального розміру оборотного активу підприємства


  • Дата конвертації02.08.2017
    Розмір189.66 Kb.
    Типдипломна робота

    Скачати 189.66 Kb.

    Аналіз ефективності використання оборотних коштів і шляхи її підвищення на прикладі ВАТ "Яранськ комбінат молочних продуктів"

    ються два основних питання:

    - в яких формах здійснювати реалізацію продукції в кредит;

    - який тип кредитної політики слід обирати підприємству.

    Форми реалізації продукції в кредит мають два різновиди: товарний кредит (по оптовій реалізації продукції) і споживчий кредит (з роздрібної реалізації продукції).

    Вибір форм реалізації продукції в кредит визначається галузевою належністю підприємства і характером реалізованої продукції.

    Тип кредитної політики характеризує принципові підходи до її здійснення з позиції співвідношення рівнів прибутковості і ризику кредитної діяльності підприємства.

    Розрізняють три типи кредитної політики підприємства по відношенню до покупців продукції - консервативний (мінімізація кредитного ризику), помірний (середній рівень кредитного ризику) і агресивний (високий рівень кредитного ризику).

    На следующе6м етапі управління дебіторською заборгованістю розраховується необхідна сума фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість. Цей розрахунок здійснюється за такою формулою:

    , (3.7)

    де - необхідна сума фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість;

    - планований обсяг реалізації продукції в кредит;

    - коефіцієнт співвідношення собівартості і ціни продукції, Вира-женной десятковим дробом;

    - середній період надання кредиту покупцям, в днях;

    - середній період прострочення платежів за наданим кредитом, у днях.

    Визначимо необхідну суму фінансових коштів, що інвестуються в 2008 році в дебіторську заборгованість по реалізації сухого молока, за таких умов: планований обсяг реалізації молока з наданням товарного (комерційного) кредиту - 4412,52 тис. Руб .; планований питома вага собівартості сухого молока в його ціні - 60%; середній період надання кредиту оптовим покупцям по реалізації сухого молока - 15 днів; середній період прострочення платежів за наданим кредитом - 6 днів.

    Підставляючи ці дані в вищенаведену формулу розрахуємо необхідну суму фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість по реалізації сухого молока (таблиця 3.7).

    Таблиця 3.7

    Розрахунок необхідної суми фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість по ре алізації сухого молока

    показник

    позначення

    2008 г. (план)

    1

    2

    3

    Планований обсяг реалізації сухого молока в кредит, тис. Руб.

    ОР до

    4412,52

    Коефіцієнти співвідношення собівартості сухого молока і його ціни

    До с / ц

    0,60

    Середній період надання кредиту покупцям сухого молока, дні

    ППК з

    15

    Середній період прострочення платежів по кредиту, дні

    ПР з

    6

    Необхідна сума фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість, тис. Руб.

    І дз

    154,44

    За результатом розрахунку видно, що необхідна сума фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість по реалізації сухого молока складе 154,44 тис. Руб., А підприємство запланувало продати в кредит сухого молока на суму 4412,52 тис. Руб., Тобто фінансові можливості підприємства дозволяють інвестувати розрахункову суму коштів в повному обсязі.

    У випадку, якби фінансові можливості підприємства не дозволяли інвестувати розрахункову суму коштів в повному обсязі, то при незмінності умов кредитування повинен бути відповідно скоригований планований обсяг реалізації продукції в кредит.

    Для успішного управління дебіторською заборгованістю необхідно сформувати систему кредитних умов. У ці умови входять наступні елементи: термін надання кредиту; розмір кредиту, що надається; вартість надання кредиту; система штрафних санкцій за прострочення використання обставин покупцями.

    З метою максимізації припливу коштів, підприємству слід використовувати різноманітні моделі договорів із гнучкими умовами форми оплати і ціноутворення. Можуть бути різні варіанти: від передоплати чи часткової передоплати до передачі на реалізацію та банківської гарантії.


    3.3. Розрахунок ефективності заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання оборотних коштів

    Великий вплив на стан оборотних активів надає їх оборотність. Від цього залежить не тільки розмір мінімально необхідних для господарської діяльності оборотних коштів, а й розмір витрат, пов'язаних з володінням і зберіганням запасів. У свою чергу, це відбивається на собівартості продукції і, в кінцевому підсумку, на фінансові результати підприємства. Все це обумовлює необхідність постійного контролю за оборотними активами та аналізу їх оборотності для визначення виробничо-комерційного циклу.

    Забезпеченість підприємства оборотними коштами, ефективність їх використання роблять помітний вплив на процес відтворення, сприяючи його безперебійності, ритмічності. В кінцевому підсумку ефективність використання оборотних коштів позначається на фінансових результатах діяльності підприємства. Тому працівники фінансових служб повинні постійно стежити за станом оборотних коштів, структурою оборотних активів, результативністю їх використання.

    Аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ «Яранськ КМП» дозволив зробити висновок, що на поступове погіршення її фінансового стану за досліджуваний вплинули наступні зовнішні і внутрішні чинники:

    Зовнішні фактори:

    - невисока платоспроможність підприємств, організацій, основних споживачів продукції фірми;

    - інфляція, що стала причиною відтоку оборотних коштів і викликала необхідність залучення додаткових джерел формування оборотних активів. Одним із джерел поповнення оборотних коштів стала короткострокова кредиторська заборгованість, що впливає на фінансову стійкість фірми;

    - неефективність податкової політики держави.

    внутрішні:

    - недостатньо ефективна стратегія маркетингу, слабооріентірована на пошук нових сегментів ринку, просування на ринок, недостатнє стимулювання придбання пропонованих товарів, неефективна цінова політика, відсутність гнучких систем знижок; величина витрат на рекламу не відповідає збільшенню обсягу реалізованої продукції;

    - неефективна структура капіталу (низька ліквідність), викликана високою часткою запасів готової продукції, в структурі оборотних активів;

    - зниження ефективності використання оборотного капіталу, зниження оборотності запасів товарно-матеріальних цінностей та дебіторської заборгованості.

    Зниження оборотності капіталу ВАТ «Яранськ КМП» в 2006 році сприяло перевитрати цього капіталу; зниження обсягів продукції і, в кінцевому рахунку, зниження отримуваного прибутку.

    Зростання оборотності капіталу сприяє економії цього капіталу (скорочення потреби в оборотному капіталі); приросту обсягів продукції і, в кінцевому рахунку, збільшення одержуваного прибутку.

    Оборотність оборотних коштів може сповільнюватися або прискорюватися. При уповільненні оборотності в оборот залучаються додаткові кошти.

    Для визначення величини відносної економії (перевитрати) оборотного капіталу може бути використано два підходи.

    При першому підході ця величина знаходиться як різниця між фактично мала місце в звітному періоді величиною оборотного капіталу і його величиною за період, що передує звітному, наведеним до обсягів виробництва, які мали місце в звітному періоді.

    При другому підході розрахунку величини відносної економії оборотних активів виходять з порівняння оборотності оборотних коштів в різні звітні періоди.

    Розрахунок економічного результату прискорення (уповільнення) оборотності обігових коштів представлений в таблиці 3.8.

    Таблиця 3.8

    Розрахунок економічного результату прискорення (уповільнення) оборотності обігових коштів

    показники

    2004 р

    2005 р

    2006 р

    прогноз

    1

    2

    3

    4

    5

    Виручка від реалізації тис. Руб.

    217160

    238396

    228267

    262507

    Коефіцієнт зростання продукції

    -

    1,0977

    0,9575

    1,148

    Середня величина оборотних коштів, тис.руб.

    22499,0

    19583,0

    19277,5

    18062,5

    Оборотність оборотних коштів, дн.

    37,1

    29,5

    30,5

    25,0

    коефіцієнт оборотності

    9,7

    12,2

    11,8

    14,6

    Економічний результат уповільнення (прискорення) оборотності, тис. Руб.

    -

    -5114,2

    526,8

    -4060,7

    Розрахунок економії оборотних коштів (ЕОК) може проводитися різними способами.

    1-й спосіб:

    2005 рік:? Е = 19583,0 - 22499,0 х 1,0977 = -5114,2 тис. Руб.

    2006 рік:? Е = 19277,5 - 19583,0 х 0,9575 = 526,8 тис. Руб.

    2-й спосіб:

    2005 рік:? Е = (238396/360) х (29,5 - 37,1) = -5032,8 тис. Руб.

    2006 рік:? Е = (228267/360) х (30,5 - 29,5) = 534,1 тис. Руб.

    Таким чином, ми розрахували суму додатково залучених коштів в оборот при уповільненні (прискоренні) оборотності коштів підприємства.

    У 2005 році в зв'язку з прискоренням оборотності оборотних коштів підприємства додатково було вивільнено з обороту 5114,2 тис. Руб. за першим способом розрахунку економії оборотних коштів.

    У зв'язку з уповільненням оборотності оборотних активів підприємства додатково залучено коштів в 2006 році за першим способом розрахунку в розмірі 526,8 тис. Руб.

    Як бачимо, на підприємстві в 2006 році в результаті зниження ефективності використання оборотних коштів стався відносний перевитрата оборотних коштів.

    У таблиці 3.8 дано прогноз оборотності оборотних коштів при зниженні дебіторської заборгованості та збільшенні обсягу реалізованої продукції підприємства на 14,8%. Ефект прискорення оборотності виражатиметься в скороченні потреби в оборотних коштах у зв'язку з поліпшенням їх використання, їх економії, що впливає на приріст обсягів виробництва і як наслідок на фінансові результати.

    Так, в плановому році в зв'язку з прискоренням оборотності оборотних коштів підприємства додатково буде вивільнено з обороту 4060,7 тис. Руб. за першим способом розрахунку економії оборотних коштів.

    Для визначення величини приросту обсягу продукції за рахунок збільшення оборотності оборотних коштів (за інших рівних умов) скористаємося залежністю N - обсягу реалізації продукції підприємства від Е - величини необхідних для функціонування підприємства оборотних коштів:

    N =? Е х Е, (3.8)

    де? Е - кількість оборотів оборотних коштів:

    ? Е = N / Е (3.9)

    У ринковій економіці основним обмежувачем є фінанси. Якщо є фінансові ресурси, то інші ресурси, необхідні для забезпечення зростання обсягів реалізації продукції можуть бути придбані.

    Позначимо через? N? - приріст продукції за рахунок прискорення оборотності оборотних коштів. Для визначення його величини можна скористатися методом ланцюгових підстановок або інтегральним методом.

    Використовуючи метод ланцюгових підстановок, знаходимо:

    ? N? = ?? Е х Е 1, (3.10)

    де? N? - приріст обсягів реалізації продукції підприємства за рахунок зростання обрачіваемості оборотних коштів;

    ?? Е (? 1 Е -? 0 Е) - збільшення за отчетинй період числа оборотів оборотних коштів.

    Використовуючи значення показників з табл. 3.3, отримуємо:

    2005 рік:? N? = (12,2 - 9,7) х 19583,0 = 48957,5 тис. Руб.

    2006 рік:? N? = (11,8 - 12,2) х 19277,5 = - 7711,0 тис. Руб.

    У 2005 році внаслідок зростання оборотності оборотних коштів підприємства за інших рівних умов величина виручки від реалізації продукції зросла на 48957,5 тис. Руб.

    Таким чином, за рахунок зниження оборотності оборотного капіталу за інших рівних умов величина виручки від реалізації продукції в 2006 році знизилася на 7711 тис. Руб.

    Для оцінки впливу оборотності оборотного капіталу на прирощення прибутку скористаємося співвідношенням:

    ? Р? = Р 0 х К? - Р 0, (3.11)

    де К? - коефіцієнт відносного зростання числа оборотів оборотних коштів;

    Р 0 - прибуток за базовий період.

    Використовуючи значення з табл. 3.2 отримуємо:

    2005 рік:? Р? = 393 х (12,2 / 9,7) - 393 = 101,3 тис. Руб.

    2006 рік:? Р? = -18052 х (11,8 / 12,2) - (-18052) = - 592,1 тис. Руб.

    У ВАТ «Яранськ КМП» розрахована величина приросту прибутку склала 101,3 тис. Руб. в 2005 році і - 592,1 тис. руб. в 2006 році.

    Таким чином за рахунок зниження оборотності оборотних коштів, підприємство в 2006 році втратила обсяги прибутку.

    Таким чином, виходячи з результатів фінансового аналізу ВАТ «Яранськ КМП» має приховані резерви по збільшенню обсягів реалізації і відповідно зростання прибутку.

    Так при збільшенні числа обертів оборотного капіталу фірма має можливість збільшити величину реалізованої продукції на 7711 тис. Руб., І збільшити прибуток (при інших рівних умовах) на 592,1 тис. Руб.

    Підсумки аналізу фінансових результатів повинні бути узгоджені із загальною оцінкою фінансового стану підприємства, яке в більшій мірі залежить не від розмірів прибутку, а від здатності підприємства своєчасно погашати свої борги, т. Е. Від ліквідності активів. Остання залежить від реального грошового обороту підприємства, що супроводжується потоком грошових платежів і розрахунків, що проходять через розрахунковий і інші рахунки підприємства. Тому бажана ефективність господарської діяльності, стійкий фінансовий стан будуть досягнуті лише при достатньому і узгодженому контролі за рухом прибутку, оборотного капіталу і грошових коштів.

    З труднощами в розрахунках, браком ресурсів нерідко стикаються не тільки збиткові підприємства, а й безліч рентабельних фірм. Для зниження подібних фінансових труднощів необхідна оптимізація грошових потоків у відносинах між підприємцями. Вибір оптимальних рішень в фінансових відносинах можливий на основі аналітичних розрахунків. Аналіз грошових потоків сприяє збільшенню сум і скорочення термінів надходжень коштів на рахунки підприємства. Прискорення грошових надходжень, в свою чергу, підвищує ефективність їх використання. Аналіз результатів цього прискорення і витрат по його забезпеченню допоможе підприємцю отримати максимум вигоди в розрахункових відносинах. Особливо актуальний цей аналіз в умовах інфляції і порушення платіжної дисципліни.

    На основі запропонованої Черновим А. В. методики підприємства можуть визначити заходи щодо вдосконалення системи обліку розрахункових операцій, виробити рекомендації щодо створення механізму поліпшення розрахункових відносин, забезпечити максимальний ефект від цих відносин, поліпшити фінансовий результат [31].

    При здійсненні розрахунків між господарськими структурами за поставлену продукцію, виконані роботи або надані послуги часто виникають питання про терміни погашення заборгованості. Адже прості форми розрахунків, як відомо, є формою безвідсоткового кредитування дебіторів, тому боржник часто зацікавлений у максимальному зволіканні термінів повернення платежу. Для кредитора, навпаки, ці кошти стають вилученими з обороту. Їх наявність дозволило б кредитору витягувати додатковий дохід з обороту. Заходи, що застосовуються до боржників по скороченню термінів повернення платежів, могли б не тільки стимулювати ділову активність дебіторів, а й підвищувати її у кредиторів. Тому в цілому такі заходи виступають в ролі каталізатора ефективності внутрішньофірмових і міжгосподарських економічних відносин.

    Підприємство, яка вживає заходів щодо скорочення терміну повернення платежів, при ефективному використанні їх в обороті буде мати додаткове джерело збільшення прибутку у вигляді віддачі від вкладень в оборот достроково отриманих сум. Скорочення термінів грошових надходжень також скоротить потребу в отриманні кредитів у банку. Однак заходи щодо прискорення розрахунків вимагають певних витрат і важливо, щоб доходи, отримані від цих заходів, перевищували суму таких витрат. В іншому випадку зазначені заходи не тільки не покращать результату, але і принесуть збиток.

    Сказане визначає мету аналізу щодо прискорення та підвищення ефективності розрахунків, яка полягає у виявленні оптимального поєднання витрат і доходів від операцій по прискоренню грошових надходжень, підвищення ліквідності активів і дебіторської заборгованості, отже, у збільшенні оборотності коштів в розрахунках і розміру прибутку, обумовленого приростом ліквідності і оборотності.

    Зробимо аналіз найбільш часто застосовується заходи по досягненню поставлених цілей - надання знижок дебіторам за скорочення термінів повернення платежів.

    При аналізі даного способу прискорення розрахунків з дебіторами слід зіставити результат цього прискорення з витратами на його забезпечення. Тобто потрібно порівняти віддачу вкладених у виробничий оборот коштів зі ставкою пропонованої знижки за день прискорення розрахунків від дебіторів. Розглянемо розрахунки для фінансової діяльності ВАТ «Яранськ КМП» на основі даних табл. 3.10.

    Для зіставлення віддачі вкладених у виробництво коштів з витратами по прискоренню розрахунків потрібно визначити рентабельність умовно-змінних витрат на виробництво, так як саме змінні витрати є коштами, вкладеними в виробничий оборот, більш тісно пов'язаними з обсягами виробництва і реалізації.

    Рентабельність змінних витрат відображає віддачу одиниці вартості вкладених в оборот коштів і визначається відношенням прибутку від реалізації товарів (P) до величини змінних витрат (CV). При цьому змінні витрати слід збільшити на середню величину додаткових вкладень в запаси, якщо збільшення коштів в обороті вимагає збільшення запасів (див. Табл. 3.10).

    K CV = P / CV (3.12)

    Таблиця 3.10

    Аналіз операцій по скороченню термінів надходження коштів на рахунки підприємства, тис. Руб.

    N

    найменування показника

    Величина, тис. Руб.

    1

    2

    3

    1

    N р - обсяг продажів

    19022

    2

    R - сума дебіторської заборгованості від реалізації

    15308

    3

    T отч - число днів у звітному періоді

    30

    4

    T - період погашення дебіторської заборгованості за даним видом розрахунків, днів

    90

    5

    CC - витрати виробництва

    18263

    5.1

    в т. ч. CV - змінні (довідково)

    14678

    6

    P - п рібиль від реалізації

    (Стр.1-стор.5)

    759

    7

    до CV - рентабельність змінних витрат,% (стр.6 / стр.5.1)

    5,17

    8

    p - ставка наданої знижки дебіторам за надходження коштів без відстрочки,%

    4,25

    9

    p м - ставка наданої знижки дебіторам за кожен місяць прискорення розрахунків від суми, отриманої достроково,%

    1,42

    10

    p дн - ставка знижки за кожен день прискорення розрахунків з дебіторами від суми, отриманої достроково,%

    0,047

    11

    Запас міцності для прискорення розрахунків,%

    3,75

    12

    S - сума зменшення боргу (економія) дебіторів від надходжень без відстрочки

    650,59

    13

    S дн - сума зменшення боргу дебіторів за кожен день скорочення терміну повернення платежів

    7,51

    14

    P доп - додатковий прибуток підприємства від суми надходжень без відстрочки

    137,63

    15

    P доп дн - додатковий прибуток, отриманий за кожен день і скоротити терміни надходження коштів на рахунки підприємства

    0,91

    K CV = 759/14678 = 0,0517%.

    Це означає, що на кожен рубль вкладених у виробництво коштів при даному технічному оснащенні підприємство отримує 5,17 коп. за місяць, або втрачає їх при затримці платежів за той же період

    Рентабельність змінних витрат відображає критичний відсоток знижки дебіторам за звітний період (в даному випадку за місяць). Тобто при знижці в 5,2% від суми платежів, що надійшли на місяць раніше, підприємство не отримає ні прибутку, ні збитків. Прибутковість на одиницю вкладених в оборот коштів від скорочення терміну розрахунків буде дорівнює різниці між критичною знижкою і знижкою, фактично встановленої на кожен місяць розрахунків.

    Ставка пропонованої знижки дебіторам за терміновість розрахунків - непостійна величина. Вона залежить від того, якою мірою той чи інший розмір ставки надає стимулюючу дію на дебіторів. Можна сказати, що при зацікавленості кредитора знизити відсоток знижки, розмір її, подібно цінами на товари, визначається попитом за власний кошт розрахунків, тобто висловлює ціну прискорення оборотності витрат. Він залежить також від ставки відсотків за використання кредитів банку.

    Адже якщо знижка для дебіторів перевищить банківську ставку, то підприємцю вигідніше взяти додаткові кошти в банку під більш низький відсоток, ніж знижка, яку доведеться платити дебіторам. Але з іншого боку, банк може надати кредит лише при певних умовах і в певних кількостях. Тому не завжди і не для всіх категорій підприємств доступні банківські кредити.

    При використанні системи знижок також необхідно, щоб розмір знижки був нижче критичного розміру k CV на величину, яка гарантує достатній дохід, отриманий від скорочення термінів надходження коштів на рахунки підприємства, з урахуванням можливого ризику. Ризик може бути пов'язаний з імовірністю відхилень у віддачі коштів, що надійшли достроково і ін. Таке відхилення може бути визначено на основі минулого досвіду і інтуїції підприємця, або визначено методом експертних оцінок "Дельфі".

    Збільшення рентабельності вкладених в оборот коштів підвищує можливості підприємства в стимулюванні дострокового погашення дебіторської заборгованості за допомогою збільшення обсягу наданих знижок за терміновість платежів.

    Припустимо, що ринкова кон'юнктура дозволяє підприємству встановити вихідну знижку дебіторам в розмірі 3% за надходження коштів без відстрочки від суми дострокової оплати. Надходження дебіторської заборгованості на загальну суму 15308 тис. Руб. очікується протягом 3-х місяців.

    Негайне погашення 15308 тис. Руб. скоротить суму заборгованості дебіторів на величину, яка визначається виразом:

    S = R p / 100, (3.13)

    де S - сума скорочення боргу (економія) дебіторів від надходжень коштів без відстрочки;

    R - сума надходжень;

    p - ставка наданої знижки за надходження коштів без відстрочки.

    S = 15308 * 4,25 / 100 = 650,59 тис. Руб.

    Підприємство при цьому отримає додатковий прибуток, яка визначається за формулою:

    P доп = (RS) * k CV / 100-S, (3.14)

    при TT отч,

    де k CV - рентабельність змінних витрат.

    Згідно з даними таблиці 3.10 період погашення дебіторської заборгованості за даним видом розрахунків не менш числа днів у звітному періоді (T = 90 днів, а T отч = 30) днів, що відповідає встановленому обмеження.

    Додатковий прибуток від суми надходжень без відстрочки складе:

    P доп = (15308 - 650,59) * 5,17 / 100 - 650,59 = 137,63 тис. Руб.

    Визначимо суму зменшення боргу за кожен день скорочення терміну повернення платежів. Для цього використовуємо вираз:

    R p

    S дн =, (3.15)

    Т * 100

    де T - число днів в періоді погашення заборгованості дебіторами.

    Прискорення розрахунків принесе економію дебіторам за кожен день скорочення терміну повернення платежів в сумі:

    15308 * 4,25

    S дн = = 7,51 тис. Руб.

    90 * 100

    При цьому за кожен день скорочення терміну надходження платежів підприємство отримає додатковий прибуток. Її величину визначимо за формулою:

    (R - S) k CV

    Р доп дн = - S дн (3.16)

    Т * 100

    Величина додаткового прибутку за кожен день і скоротити терміни надходження коштів на рахунки підприємства складе:

    (15308-650,59) * 5,17

    Р доп дн = - -7,51 = 0,91 тис. Руб.

    90 * 100

    При 4,25% -ної місячної ставки скорочення заборгованості дебіторів за надходження коштів без відстрочки, ставка за кожен місяць скорочення терміну надходжень визначається відношенням:

    Р Р * 30

    Р М = = (3.17)

    Т Т

    30

    Ставка за кожен день прискорення розрахунків з дебіторами від суми, отриманої достроково, дорівнює відношенню:

    4,25 * 30

    Р м = = 1,42%

    90

    В результаті підприємство має запас міцності для прискорення розрахунків, рівний різниці між рентабельністю змінних витрат і ставкою зменшення заборгованості дебіторів за кожен місяць прискорення розрахунків від суми достроково коштів, що надійшли:

    K CV - p м = 5,17 - 1,42 = 3,75%.

    Запас міцності відображає величину максимально можливого збільшення відсотка за прискорення надходжень коштів при найкращих умовах середовища.

    p дн = p / T, (3.18)

    де T м - число днів у звітному періоді (в даному випадку - у місяці).

    Тобто ставка за кожен день прискорення розрахунків з дебіторами від суми, отриманої достроково, складе:

    p дн = 4,25 / 90 = 0,047%

    При даній системі надання знижок сума зменшення боргу дебіторів підприємству за кожен день скорочення терміну повернення платежів S дн буде тим більше, чим менше термін оплати за договором. Таким чином, дебітори зацікавлені не тільки в достроковому погашенні боргів підприємству, але і в скороченні термінів розрахунку за договором, що додатково підвищує ділову активність і віддачу активів підприємства, збільшує розмір прибутку.

    Величина додаткового прибутку за кожен день і скоротити терміни надходження коштів на рахунки підприємства P доп дн також буде збільшуватися при скороченні договірних термінів надходження платежів від дебіторів. Тобто в результаті таких скорочень виграють обидві сторони.

    Таким чином, проведений аналіз дослідження факторів зменшення дебіторської заборгованості дозволив зробити висновок, що є залежність зміни боргу дебіторів підприємству і величини прибутку самого підприємства від терміну завершення оплати за договором.

    Збільшення договірних термінів надходження коштів за розрахунками скорочує ефект розрахункових операцій як підприємства, так і його дебіторів.

    Аналіз використання оборотних активів ВАТ «Яранськ КМП» до і після впровадження представлених заходів представлений в табл. 3.11.

    Таблиця 3.11

    Аналіз використання оборотних активів ВАТ «Яранськ КМП»

    показники

    До впровадження заходу

    Після впровадження заходу

    Зміна (+, -)

    1

    2

    3

    4

    Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, обороти

    11,8

    14,6

    2,8

    Середній термін обороту оборотних коштів, дні

    30,5

    25,0

    -5,5

    Коефіцієнт оборотності запасів, обороти

    22,4

    26,2

    3,8

    Середній термін обороту запасів, дні

    16,1

    13,9

    -2,2

    Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, обороти

    27,3

    44,7

    17,4

    Середній термін обороту дебіторської заборгованості, дні

    13,2

    8,2

    -5,0

    Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, обороти

    14,3

    11,8

    -2,5

    Середній термін обороту кредиторської заборгованості, дні

    25,5

    30,9

    5,4

    Тривалість операційного циклу, дні

    29,3

    34,4

    5,1

    Тривалість фінансового циклу, дні

    3,8

    3,5

    -0,3

    Сума вивільнення всіх оборотних коштів у порівнянні з попереднім роком, тис. Руб.

    526,8

    -4060,7

    -4586,7

    Приріст суми прибутку за рахунок прискорення оборотності оборотних коштів, тис. Руб.

    -592,1

    4592,0

    5184,1

    Рентабельність оборотних активів,%

    -81,75

    -71,44

    0,1031

    За результатами проведеного аналізу рекомендується для поточної фінансової діяльності ВАТ «Яранськ КМП» реалізувати наступні заходи щодо підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства (табл. 3.12).

    Таблиця 3.12

    Заходи щодо підвищення ефективності використання оборотного капіталу підприємства

    заходи

    Економічний ефект

    1

    2

    1. Зниження сировини в результаті оптимізації середнього розміру партії поставки молока

    1) Зниження величини запасів на 174 тис. Руб.

    2) Погашення короткострокових зобов'язань на 87 тис. Руб.

    3) Формування короткострокових фінансових вкладень на суму 263 тис. Руб.

    4) Збільшення коефіцієнта оборотності запасів на 3,8 обороту

    5) Зниження терміну обороту запасів на 2,2 дня

    2. Надання знижки дебіторам при достроковій оплаті

    1) Зниження короткострокової дебіторської заборгованості на 1041 тис. Руб.

    2) Прискорення оборотності короткострокової дебіторської заборгованості на 17,4 оборотів

    3) Зниження терміну обороту короткострокової дебіторської заборгованості на 5 днів

    Разом

    1) Зниження суми оборотних активів на 1215 тис. Руб.

    2) Прискорення оборотності активів до 14,6 оборотів

    3) Зниження терміну обороту оборотних активів на 5,5 днів

    4) Вивільнення оборотних коштів на 4060,7 тис. Руб.

    5) Приріст суми прибутку за рахунок прискорення оборотності оборотних коштів на 4592,0 тис. Руб.

    6) Збільшення коефіцієнта рентабельності оборотних активів на 10,31%

    Для поліпшення стану дебіторської заборгованості також необхідно:

    - систематично стежити за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування;

    - контролювати стан розрахунків за простроченими заборгованостями;

    - своєчасно виявляти недопустимі види дебіторської заборгованості.

    Можна порекомендувати ВАТ «Яранськ КМП» проводити більш жорсткий контроль за формуванням і станом дебіторської заборгова-ності, що підвищить оборотність оборотного капіталу і відповідно прибуток підприємства. Таким чином, ефективне використання оборотного капіталу відіграє велику роль у забезпеченні нормалізації роботи підприємства ВАТ «Яранськ КМП», підвищенні рівня рентабельності виробництва.

    висновки і пропозиції

    Проведений аналіз діяльності ВАТ «Яранськ КМП» за 2004-2006 рр. дозволив зробити наступні висновки:

    1. Протягом аналізованого періоду спостерігалося збільшення виручки: в 2004 р обсяг виручки від реалізації продукції склав 217 160 тис. Руб. , В 2005 р даний показник виріс на 9,8% і склав 238396 тис. Руб., Аналогічний показник у 2006 році склав 228267 тис. Руб., Що менше за показник 2005 р на суму 10129 тис. Руб., Або на 4,25%.

    2. За аналізований період повна собівартість товарної продукції постійно збільшувалася (на 24239 тис. Руб. В 2005 р і на 243 156 тис. Руб. В 2006 р), внаслідок зростання матеріальних витрат, збільшення витрат на заробітну плату і пов'язані з ними відрахування у позабюджетні фонди.

    3. Аналіз фінансового стану свідчить, що на підприємстві знизилася ліквідність (в 2005 р на 0,4 пункту, в 2006 р - на 0,7 пункту), а отже, і платоспроможність. Причинами даного зниження є збільшення собівартості продукції, зменшення суми прибутку і як результат - брак власних джерел самофінансування підприємства.

    4.Проведені розрахунки показали постійне зниження чистого прибутку: якщо в 2005 році вона зменшилася до рівня 2004 року на 1146 тис. Руб., То в 2006 р вже на 13038 тис. Руб. до рівня попереднього року. Дані зміни відбувалися за рахунок значного зростання цін і тарифів на енергоносії, сировину і матеріали, а також збільшення витрат на оплату праці персоналу.

    5.Результати, отримані в ході проведення факторного аналізу прибутку, свідчать про те, що найбільший вплив на зміну прибутку від реалізації за 2004-2006 рр. надає собівартість реалізованої продукції. Зміна собівартості спричинило за собою зниження прибутку на 24547,4 тис. Руб. в 2005 році і на 24809 тис. руб. в 2006 році.

    6. Як показники розрахунки, за аналізований період на підприємстві спостерігалося нестійкий фінансовий стан, пов'язана з порушенням платоспроможності, але при якому все-таки зберігалася можливість відновлення рівноваги. Значення трехкомпонентного показника типу фінансової ситуації S (Ф) = (0; 0; 1), а це свідчить про те, що фінансова нестійкість нормальна, так як величина залучених для формування запасів короткострокових кредитів і позикових коштів не перевищує сумарної вартості сировини, матеріалів і готової продукції.

    Коефіцієнт фінансової автономії знаходиться на досить високому рівні: у 2004 р фінансові ресурси покривалися на 77% власними коштами, в 2005 і 2006 р.р. - на 63% і 36% відповідно.

    Коефіцієнт маневреності знаходиться нижче нормативного рівня. При нормативному його рівні 0,5 на підприємстві рівень даного коефіцієнта складає 0,16, 0,11 і -0,86 у 2004 р, 2005 р 2006 року відповідно. Це свідчить про те, що формування оборотних коштів відбувається в основному за рахунок позикових.

    7. Результати, отримані в ході проведення аналізу складу і структури оборотного капіталу свідчать про те, що на аналізованому підприємстві намітилася тенденція зниження частки високоліквідних активів (грошових коштів) в його структурі і збільшення частки активів з високим та середнім ступенем ризику (товарів і дебіторської заборгованості ). Так, якщо в 2004 р сума грошових коштів становила +1394 тис. Руб., То у 2005 році - 321 тис. Руб., В 2006 р - 244 тис. Руб.

    8. Аналіз ефективності використання оборотних коштів через показники рентабельності показав зниження рентабельності оборотних активів з -7% в 2004 р до -81,8% в 2006 р

    9. Проведені розрахунки оборотності показники прискорення оборотності оборотних коштів з 9,7 в 2004 році до 11,8 оборотів у 2006 році. Зросла оборотність дебіторської заборгованості з 17,9 у 2004 році до 27,3 оборотів у 2006 році, період обороту скоротився на 7 днів.

    10. Аналіз зміни оборотності показав, що в зв'язку з уповільненням оборотності оборотних активів підприємства додатково залучено коштів в 2006 році в розмірі 526,8 тис. Руб. На підприємстві в результаті зниження ефективності використання оборотних коштів стався відносний перевитрата оборотних коштів.

    11. Аналіз ефективності використання оборотних коштів на прибуток і рентабельність діяльності ВАТ «Яранськ КМП» показав, що за рахунок зниження оборотності оборотного капіталу за інших рівних умов величина виручки від реалізації продукції знизилася на 7711 тис. Руб. в 2006 році. Приріст прибутку за рахунок прискорення оборотних коштів складе 592,1 тис. Руб.

    За результатами отриманих висновків пропонується:

    1. Знижувати запаси сировини в результаті оптимізації середнього розміру партії поставки молока. Розрахунки показали, що оптимальним розміром партії поставки молока дорівнює поставка на суму 526 тис. Руб., А оптимальний середній розмір виробничих запасів молока дорівнює 263 тис. Руб. При таких показниках витрати підприємства по обслуговуванню запасу будуть мінімальними.

    2. Оптимізувати операційні витрати з обслуговування готової продукції підприємства. Оптимальний розмір партії виробництва сухого молока склав на плановий рік 686,6 тис. Руб., А оптимальний середній розмір запасів сухого молока склав 348,3 тис. Руб.

    3. Необхідно вживати заходів щодо інвестування коштів в дебіторську заборгованість. Розрахунок суми ефекту від інвестування коштів в дебіторську заборгованість за певною угодою показав, що від інвестування коштів в дебіторську заборгованість за розрахунками з ТОВ «Емін» з купівлі сухого молока ефект склав 52,38 тис. Руб., Тобто угода була вигідною.

    4. Надавати знижки дебіторам за скорочення термінів повернення платежів, а також за дострокову оплату продукції. Результати розрахунку за методикою надання знижок дебіторам за скорочення термінів повернення платежів показали, що зниження короткострокової дебіторської заборгованості складе тисячу сорок-один тис. Руб., Прискорення оборотності короткострокової дебіторської заборгованості - на 17,4 оборотів. Додатковий прибуток від суми надходжень без відстрочки складе 137,63 тис. Руб.

    5. З метою ефективного управління оборотним капіталом необхідно розробляти і реалізовувати заходи, пов'язані з пошуком дешевих джерел матеріальних ресурсів, а також економити матеріали в результаті вдосконалення техніки і технології виробництва, зменшувати втрати під час зберігання і технології виробництва, скорочувати до мінімуму відходи, розробляти моделі договорів із гнучкими умовами форми оплати і гнучким ціноутворенням з метою збільшення припливу грошових коштів підприємства.

    6. Необхідний пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості реалізації продукції за рахунок більш повного використання потужності підприємства, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, ліквідації збиткових виробництв, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

    7. Забезпечувати права підприємства в поєднанні з підвищенням відповідальності працівників за ефективне і раціональне використання оборотних коштів.

    Проведення всіх заходів дозволить підвищити ефективність використання оборотних коштів і загальну прибутковість підприємства.

    Список літератури

    Аналіз господарської діяльності: навч. для вузів / В.А. Белоборо-дова. - М .: Фінанси і статистика, 2002. --- 352 с.

    Баканов, М.І. Теорія економічного аналізу / М. І. Баканов, А. Д. Шеремет. - М .: Фінанси і статистика, 2001. - 567 с.

    Балабанов, І.Т. Аналіз і планування фінансів господарюючого суб'єкта / І. Т. Балабанов. - М .: Фінанси і статистика, 2003. - 112 с.

    Бланк, І.А. Основи фінансового менеджменту / І. А. Бланк. - К .: «Ніка центр», 2004. - 426 с.

    Бланк, І.А. Управління активами і капіталом підприємства / І. А. Бланк.- К .: Ніка-Центр, Ельга, 2004.- 448 с.

    Грузинів, В.П. Економіка підприємства: навч. посібник / В. П. Грузинів, В.Д. Грибов. - М .: 2004. - 208 с.

    Зайцев, Н.Л. Економіка промислового підприємства / Н. Л. Зайцев. - М .: Инфра-М, лінь управлінців з 2004 по 2006 рік не змінювалася.

    Коефіцієнт сталості персоналу підприємства в 2004-2006рр. знаходився на рівні 70-80%, поперемінно збільшуючись і знижуючись по роках.

    Плинність кадрів, персоналу збільшується в 2006 році на 33% від рівня 2004 року. Це з одного боку, пов'язано зі збільшенням прийому працівників на сезонні види робіт (виробництво морозива), з іншого боку це можливо пов'язано з ростом незадоволеності працівників підприємства заробітною платою та умовами праці.

    Динаміка основних показників ефективності використання трудових ресурсів та фонду заробітної плати ВАТ «Яранськ КМП» представлена ​​в таблиці 1.7.

    Таблиця 1.7

    Динаміка показників використання трудових ресурсів та фонду заробітної плати ВАТ «Яранськ КМП» за 2004-2006 рр.

    показники

    2004 р

    2005 р

    2006 р

    Зміна (+, -)

    Темп зростання, %


    2005. р

    до

    2004 р


    2006 р

    до

    2005 р


    2005. р

    до

    2004 р


    2006 р

    до

    2005 р

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    7

    8

    Обсяг реалізації продукції, тис. Руб.

    217160

    238396

    228267

    21236

    -10129

    109,78

    95,75

    Середньооблікова чисельність, чол.

    289

    299

    288

    10

    -11

    103,46

    96,32

    в тому числі: - робітників

    232

    242

    231

    10

    -11

    104,31

    95,45

    Вироблення, руб / чол.

    -одного працівника

    751,4

    797,3

    792,6

    45,9

    -4,7

    106,11

    99,41

    -одного робочого

    936,0

    985,1

    988,2

    49,1

    3,1

    105,25

    100,31

    Фонд оплати праці працівників, тис. Руб.

    13011

    16563

    17979

    3552

    1416

    127,30

    108,55

    Середньорічна зарплата працівників, тис. Руб.

    45,0

    55,4

    62,4

    10,4

    7

    123,11

    112,64

    З таблиці 1.7 видно, що найбільшої ефективності зусиль керівництва в області управління персоналом були досягнуті в 2005 році. Аргументом цього твердження є наявність найвищих темпів зростання вироблення персоналу.

    На підприємстві з 2004-2006 рр. спостерігається стала тенденція до скорочення робочих в загальній чисельності працівників.

    Зіставляючи динаміку скорочення частки чисельності робітників і норми керованості по роках, (в 2004р.- 4,07; в 2005р 4,25; в 2006р. -4,05), приходимо до висновку, що вибуття персоналу відбувається головним чином, за рахунок робітників і практично не зачіпає апарат управління.

    Для розширеного відтворення, отримання необхідного прибутку і рентабельності потрібно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання оплати. У 2004 році темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання оплати.

    Зниження віддачі фонду зарплати працівників в 2005-2006 рр. стало прямим наслідком перевищення швидкості зростання середньорічної зарплати працюючих над темпами зростання середньорічної вироблення (працівникам навмисно переплачують). Насправді, підприємство лише доплачувала працівникам з метою підвищення реального рівня зарплати, який росте повільно.

    Структура витрат виробництва аналізується в двох основних взаємодоповнюючих напрямках - за елементами витрат і за калькуляційними статтями. При аналізі кошторису витрат на виробництво встановлюється пропорція, в якій сумарні витрати розподіляються між предметами праці, засобами праці і витратами на оплату живої праці. В результаті дається оцінка характеру виробництва (материалоемкое, фондоємне, трудомістка) і звідси визначаються найважливіші напрями пошуку резервів зниження собівартості продукції.

    Динаміку структури витрат на виробництво і реалізацію продукції в цілому і по окремих елементах представимо в таблиці 1.8.

    Таблиця 1.8

    Динаміка витрат в цілому і по окремих елементах

    за період 2004-2006 рр., тис. руб.

    Найменування

    показника

    2004 р

    2005 р

    2006 р

    Зміна (+, -)

    Темп зростання, %

    2005. р

    до 2004

    2006 р

    до 2005 р

    2005. р

    до 2004

    2006 р

    до 2005 р

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    7

    8

    матеріальні

    витрати

    150 945

    164 863

    161 451

    13918

    -3412

    109,22

    97,93

    Витрати на оплату праці

    13 011

    16 563

    17 979

    3552

    1416

    127,30

    108,55

    Відрахування на соц. потреби

    4 510

    4 163

    4 410

    -347

    247

    92,31

    105,93

    амортизація

    1 839

    2 081

    2 069

    242

    -12

    113,16

    99,42

    Інші витрати

    18 626

    26 693

    37 194

    8067

    10501

    143,31

    139,33

    Разом з еле-ментів витрат

    188 931

    214 363

    223 103

    25432

    8740

    113,46

    104,08

    Як показують дані таблиці, собівартість продукції і робіт збільшилася в 2005 році в порівнянні з 2004 роком на 25432 тис. Руб. або на 13,5%, в 2006 році - на 8740 тис. руб. або на 4,1%.

    При аналізі собівартості за економічними елементами в динаміці за 3 роки простежуються певні тенденції.

    Частка матеріальних витрат займає найбільшу питому вагу в структурі собівартості, це говорить про те, що виробництво є матеріаломістким. Найбільшу частку в структурі собівартості за аналізований період матеріальні витрати займали в 2004 році - 79,9%. Таке положення пов'язане перш за все з великими витратами на сировину і матеріали, ціни на які підвищувалися в середньому на 40%. Дорого обходиться підприємству і доставка сировини і матеріалів, тобто збільшуються накладні витрати, що в кінцевому підсумку відбивається на збільшенні собівартості.

    Спостерігаємо зниження частки матеріальних витрат у загальних витратах підприємства до 72,4% в 2006 році, що позитивно оцінюється в роботі ВАТ «Яранськ КМП». Наочно структура витрат на виробництво і реалізацію продукції підприємства представлена ​​на рис. 1.4.

    Мал. 1.4. Структура витрат на виробництво і реалізацію продукції підприємства ВАТ «Яранськ КМП» за 2004-2006 рр.

    Частка витрат на оплату праці має тенденцію до зростання в загальній структурі собівартості, в 2006 році її частка зросла і склала 8,06% в загальній структурі витрат. Заробітна плата на підприємстві безпосередньо залежить від величини обсягів реалізованої продукції і виконаних робіт. У 2004-2006 роках витрати на оплату праці збільшувалися за рахунок підвищення розцінок і тарифів, з метою підвищення життєвого рівня працівників ВАТ «Яранськ КМП» в зв'язку з інфляцією в країні.

    Частка відрахувань від фонду заробітної плати змінюється відповідно до зміни заробітної плати. За період 2005-2006 рр зменшується питома вага відрахувань на соціальні потреби в силу зменшення нормативу до 26%.

    Частка амортизації основних фондів в загальній структурі витрат не має тенденції до зростання, що негативно характеризує процес збільшення технічного рівня виробництва.Питома вага інших витрат зростає з 9,86% в 2004 році до 16,7% в 2006 році.

    Важливий узагальнюючий показник собівартості - витрати на карбованець товарної продукції, який наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком. Обчислюється відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію робіт до вартості реалізованої продукції в порівнянних цінах. Проаналізуємо витрати на 1 карбованець реалізованої продукції (табл. 1.9).

    Таблиця 1.9

    Динаміка рівня витрат на 1 карбованець реалізованої продукції (робіт, послуг) ВАТ «Яранськ КМП» за 2004-2006 рр.

    показники

    2004 р

    2005 р

    2006 р

    Зміна (+, -)

    Темп зростання, %

    2005. р до

    2004 р

    2006 р

    до

    2005 р

    2005. р до

    2004 р

    2006 р

    до

    2005 р

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    7

    8

    Обсяг реалізованої продукції, тис. Руб.

    217160

    238396

    228267

    21236

    -10129

    109,78

    95,75

    Собівартість проданих товарів, робіт, послуг, тис. Руб.

    210330

    234569

    243156

    24239

    8587

    111,52

    103,66

    Витрати на 1 карбованець реалізованої продукції, коп.

    0,969

    0,984

    1,065

    0,015

    0,081

    101,55

    108,23

    Відома закономірність - для успішно розвивається підприємства, керуючого своїми витратами, характерна тенденція безперервного зниження витрат на 1 карбованець товарної продукції за рахунок підвищення ефективності всіх ресурсів (скорочення матеріаломісткості, трудомісткості, фондомісткості). При цьому в структурі собівартості необхідно зниження частки інших витрат (найбільш важко керований елемент), а зростання частки матеріальних витрат і амортизації (характеризує підвищення рівня кооперації та спеціалізації за матеріальними поставкам і технічного рівня у виробництві) повинен супроводжуватися зменшенням частки трудовитрат.

    Що стосується діяльності ВАТ «Яранськ КМП», з таблиці 1.4 видно, що простежується зростання рівня витрат на 1 карбованець реалізованої продукції у 2005 році на 1,5 коп. від рівня попереднього року. У 2006 році рівень витрат також зріс від рівня минулого року і склав 106,5 коп. Тобто в 2006 році з 1 рубля реалізованої продукції підприємство не отримало прибутку, а работатало для того, щоб покрити свої витрати. Виробництво вважається нерентабельним, якщо рівень витрат на виробництво і реалізацію буде більше одиниці. Тому підприємству ВАТ «Яранськ КМП» необхідно вишукувати резерви зниження собівартості.

    Резервами зниження собівартості виробленої продукції за видами витрат є економія матеріальних витрат, заробітної плати на одиницю продукції, і т.д. За характером використання резерви пов'язані з підвищенням технічного та технологічного рівня виробництва, оновленням і модернізацією обладнання, поліпшенням організації виробництва, праці та управління.

    Як зазначалося вище, виробництво продукції на даному підприємстві є матеріаломістким, тому проведемо аналіз показників використання матеріальних ресурсів з метою економічної оцінки їх використання. Ефективність використання матеріальних ресурсів в цілому по підприємству визначають показники матеріаломісткості товарної продукції (робіт, послуг) і матеріаловіддачі.

    Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів представлений в таблиці 1.10.

    Таблиця 1.10

    Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

    ВАТ «Яранськ КМП» за 2004-2006 рр.

    Найменування

    показника

    2004 р

    2005 р

    2006 р

    Зміна (+, -)

    Темп зростання, %

    2005. р

    до

    2004 р

    2006 р

    до

    2005 р

    2005. р

    до

    2004 р

    2006 р

    до

    2005 р

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    7

    8

    1.Об 'ем реалізації продук-ції в дійств. цінах, тис. руб.

    217160

    238396

    228267

    21236

    -10129

    109,78

    95,75

    2. Матеріальні витрати,

    тис. руб.

    150945

    164863

    161451

    13918

    -3412

    109,22

    97,93

    3. Матеріаломісткість, руб.

    0,695

    0,691

    0,707

    -0,004

    0,016

    -

    -

    4. Матеріаловіддача, руб.

    1,439

    1,446

    1,414

    0,007

    -0,032

    -

    -

    5. Прибуток на 1 руб. матеріальних витрат, коп.

    -0,007

    -0,017

    -0,125

    -0,01

    -0,108

    -

    -

    Дані таблиці свідчать про зростання матеріальних витрат у загальному обсязі собівартості за період з 2004-2006 рр. У 2005 році матеріаломісткість має тенденцію з незначного зниження, відповідно показник матеріаловіддачі - до зростання (на 0,5%), що характеризує збільшення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві.

    У 2006 році матеріаломісткість дещо збільшилася від рівня 2005 року, і перевищила рівень 2004 року (коли на 1 рубль вартості реалізованої продукції припадало 69,5 коп.матеріальних витрат). Матеріаловіддача склала 97,8% від рівня 2005 року.

    У 2005 і 2006 рр. прибуток знизився до -1,7 і -12,5 коп. на 1 рубль матеріальних витрат відповідно. Таким чином, підприємству ВАТ «Яранськ КМП» слід звернути увагу на більш економне витрачання матеріальних ресурсів і застосування ресурсозберігаючих технологій.

    Дані таблиці 1.10 свідчать про збільшення матеріаломісткості продукції в 2006 році в порівнянні з 2005 роком, а так само про відповідне зниження матеріаловіддачі за рахунок збільшення питомої ваги матеріальних витрат в собівартості продукції.

    1.3. Аналіз фінансового стану підприємства

    Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, а також фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами.

    Аналіз платоспроможності будується на виявленні достатності (надлишків або нестачі) джерел коштів для формування запасів і витрат підприємства, тобто виявляється співвідношення між окремими видами активів балансу і джерелами їх покриття в пасиві балансу.

    Повна картина стану платоспроможності підприємства може бути представлена ​​шляхом аналізу коефіцієнтів ліквідності.

    Таблиця 1.11

    Динаміка показників ліквідності ВАТ «Яранськ КМП»

    найменування показника

    2004 рік

    2005 рік

    2006 рік

    зміна

    (+, -)

    Темп зростання,

    %

    2005. р

    до

    2004 р

    2006 р

    до

    2005 р

    2005. р

    до

    2004 р

    2006 р

    до

    2005 р

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    7

    8

    Коефіцієнт поточної ліквідності

    1,57

    1,20

    0,51

    -0,37

    -0,69

    -

    -

    Коефіцієнт швидкої ліквідності

    0,88

    0,57

    0,21

    -0,31

    -0,36

    -

    -

    Коефіцієнт абсолютної ліквідності

    0,13

    0,02

    0,01

    -0,11

    -0,01

    -

    -

    Частка оборотних коштів в активах

    0,35

    0,43

    0,32

    0,08

    -0,11

    122,86

    74,42

    Частка власних оборотних коштів в їх загальній сумі

    0,36

    0,17

    -0,96

    -0,19

    -1,13

    47,22

    -564,71

    Частка запасів в оборотних активах

    0,44

    0,52

    0,59

    0,08

    0,07

    118,18

    113,46

    Частка власних оборотних коштів у покритті запасів

    0,82

    0,32

    -1,63

    -0,5

    -1,95

    39,02

    -509,38

    Коефіцієнт поточної ліквідності показує, що в 2004 році на 1 карбованець поточних зобов'язань доводилося 1,57 рубля поточних активів, в 2006 році це співвідношення становило 0,51 руб. поточних активів на 1 карбованець поточних зобов'язань (при нормативі 1-2). Коефіцієнт швидкої ліквідності за змістом аналогічний попередньому показнику, проте, обчислюється по більш вузькому колу поточних активів, коли з розрахунку виключається найбільш ліквідна їх частина - виробничі запаси і матеріальні витрати. Зменшення коефіцієнта в 2004 - 2006 рр. з 0,88 до 0,21 пов'язано в основному з ростом кредиторської заборгованості підприємства (норма min> 0,7; оптимально> 1,5). Підприємство ВАТ «Яранськ КМП» в 2005-2006 рр. не володіє і абсолютною ліквідністю, отже не може негайно погасити свій короткострокові зобов'язання.

    Частка оборотних коштів в активах збільшилася за 2004-2005 рр., Але частка власних оборотних коштів в їх загальній сумі становила в 2005 році 0,17, а в 2006 році власних оборотних коштів в активах у підприємства не було.

    Частка запасів в оборотних активах зростає за 2004-2006 рр. в динаміці негативно позначається на платоспроможності підприємства.

    Таким чином, поточна платоспроможність ВАТ «Яранськ КМП» ускладнюється браком грошових коштів, а також зростанням дебіторської заборгованості. Але керівництво підприємства вживає заходів по зниженню дебіторської заборгованості. Так, на кінець 2006 року дебіторська заборгованість склала 6181 тис. Рублів, проти 10545 тис. Рублів, тобто скоротилася в 1,5 рази в порівнянні з 2005 роком.

    Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства -стабільність діяльності у світлі довгострокової перспективи. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою організації, ступенем її залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів, умовами на яких залучені й обслуговуються зовнішні джерела коштів.

    Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи недолік джерел коштів для формування запасів і витрат, який визна-виділяється у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів і витрат.

    Аналізуючи відповідність або невідповідність засобів для формування запасів і витрат, визначають абсолютні показники фінансової стійкості.

    Таблиця 1.12

    Аналіз абсолютних показателелй фінансової стійкості

    показники

    2004 р

    2005р.

    2006 р

    Зміна (+, -)

    2005. р

    до 2004

    2006 р

    до 2005 р

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    Власний капітал

    36273

    33423

    17659

    -2850

    -15764

    Необоротні активи

    30628

    30174

    33762

    -454

    3588

    Власні оборотні кошти

    5645

    3249

    -16103

    -2396

    -19352

    Довгострокові кредити і позикові кошти

    301

    574

    827

    273

    253

    Наявність власного оборотного і довгострокового позикового капіталу

    5946

    3823

    -15276

    -2123

    -19099

    Короткострокові кредити, позикові кошти, заборгованість постачальникам

    10465

    18932

    31076

    8467

    12144

    Загальна величина власного оборотного і позикового капіталу

    16411

    22755

    15800

    6344

    -6955

    Загальна величина запасів

    7218

    11889

    9375

    4671

    -2514

    Надлишок (+) або недолік (-) власного оборотного капіталу для формування запасів

    -1573

    -8640

    -25478

    -7067

    -16838

    Надлишок (+) або недолік (-) загальної величини власного оборотного і довгострокового позикового капіталу для формування запасів

    -1272

    -8066

    -24651

    -6794

    -16585

    Надлишок (+) або недолік (-) загальної величини власного оборотного і позикового капіталу для формування запасів

    -9193

    10866

    6425

    20059

    -4441

    Трикомпонентний показник фінансової стійкості

    0; 0; 1

    0; 0; 1

    0; 0; 1

    -

    -

    У ВАТ «Яранськ КМП» трикомпонентний показник фінансової ситуації S = {0, 0, 1} в 2004-2006 рр.Таким чином, у підприємства нестійкий фінансовий стан, від Відзначається порушення нормальної стійкості.

    Виходячи з цілей, поставлених в даній роботі, більш прийнятно використовувати для аналізу фінансової стійкості ВАТ «Яранськ КМП» відносні показники. Ці коефіцієнти, розраховані в таблиці 1.13.

    Таблиця 1.13

    Аналіз відносних коефіцієнтів фінансової стійкості

    ВАТ «Яранськ КМП» за 2004-2006 рр.

    Найменування

    показника

    2004 рік

    2005 рік

    2006 рік

    зміна

    (+, -)

    2005. р

    до 2004

    2006 р

    до 2005 р

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    Власні кошти, тис. Руб.

    36273

    33423

    17659

    -2850

    -15764

    Сума активів, тис. Руб.

    47039

    52929

    49562

    5890

    -3367

    Власні оборотні кошти, тис. Руб.

    5645

    3249

    -16103

    -2396

    -19352

    Позикові кошти, тис. Руб.

    10766

    19506

    31903

    8740

    12397

    Поточні активи, тис. Руб.

    16411

    22755

    15800

    6344

    -6955

    коефіцієнт автономії

    0,77

    0,63

    0,36

    -0,14

    -0,27

    Коефіцієнт фінансової залежності

    0,23

    0,37

    0,64

    0,14

    0,27

    Коефіцієнт маневреності власного капіталу

    0,16

    0,11

    -0,86

    -0,05

    -0,97

    Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними джерелами

    0,34

    0,14

    -1,02

    -0,20

    -1,16

    Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів

    0,30

    0,58

    1,81

    0,28

    1,23

    На підставі даних таблиці можна зробити висновок, що концентрація власного капіталу висока, і протягом аналізованого періоду вище рекомендованого критерію (більше 0,6), за винятком 2006 року, коли коефіцієнт склав 0,36. Чим вище концентрація власного капіталу, тим підприємство більш фінансово стійке, стабільно і незалежно від зовнішніх кредиторів. Разом з коефіцієнтом фінансової залежності даний показник в сумі становить одиницю (100%).

    Зростання показника фінансової залежності в динаміці, означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні ВАТ «Яранськ КМП». Так, значення показника 0,64 в 2006 році, показує, що в кожному рублі, вкладеному в активи підприємства - 64 копійок позикових.

    За рівнем маневреності власного капіталу можна судити про те, яка частина власного капіталу вкладена в оборотні кошти (тобто використовується для поточної діяльності), а яка частина капіталізована. Рекомендоване значення (не менше 0,1) більш-менш дотримувалося в 2004 році. Із 2005 року зросла капіталізації капіталу склала 100%, що свідчить про недостатню гнучкість у використанні власних коштів підприємства.

    Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Значення показника 0,58, отримане в 2005 році, свідчить про те, що на кожен рубль власних коштів вкладених в активи, припадає 58 копійок позикових коштів. Найбільше підприємство залежало від кредиторів і інвесторів в 2006 році, коли показник склав 1,81 рубль вкладених позикових коштів на 1 рубль власних.

    В цілому стан підприємства можна охарактеризувати як фінансово нестійке. Позиковий капітал підприємства на 95% складається з кредиторської заборгованості. Частка позикового капіталу за останній рік зросла з 37% до 64%. У ситуації, що склалася поточна платоспроможність підприємства повністю залежить від надійності дебіторів. ВАТ «Яранськ КМП» необхідно прагнути до нарощування чистого оборотного капіталу, який служить орієнтовною оцінкою оборотних коштів, що залишаються вільними після погашення короткострокових зобов'язань.

    Фінансові результати ВАТ «Яранськ КМП» у вигляді прибули з різних джерел представлені в табл. 1.14.

    Таблиця 1.14 Аналіз формування прибутку ВАТ «Яранськ КМП» за 2004 - 2006 рр., Тис. Руб.
    Найменування

    показника

    2004 р

    2005 р

    2006 р

    Зміна (+, -)

    2005. р

    до

    2004 р

    2006 р

    до

    2005 р

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    Виручка від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг

    217160

    238396

    228267

    21236

    -10129

    Собівартість реалізації товарів, продукції, робіт, послуг

    210330

    234569

    243156

    24239

    8587

    Валовий прибуток

    6830

    3827

    -14889

    -3003

    -18716

    Комерційні витрати

    1405

    +1793

    1787

    388

    -6

    Управлінські витрати

    1597

    1 641

    одна тисяча триста сімдесят шість

    44

    -265

    Прибуток (збиток) від продажу

    3828

    393

    -18052

    -3435

    -18445

    Відсотки до сплати

    1658

    548

    561

    -1110

    13

    Інші операційні доходи

    918

    2234

    1029

    1316

    -1205

    Інші операційні витрати

    тисячі тридцять один

    1845

    +1345

    814

    -500

    Інші позареалізаційні доходи

    323

    371

    270

    48

    -101

    Інші позареалізаційні витрати

    3496

    3339

    1515

    -157

    -1824

    Прибуток (збиток) до оподаткування

    -1116

    -2734

    -20174

    -1618

    -17440

    Чистий прибуток (збиток) звітного періоду

    -1577

    -2723

    -15761

    -1146

    -13038


    Як видно з таблиці, основним складовим балансового прибутку підприємства, протягом аналізованих п'яти років, була прибуток від реалізації продукції.З даних табл. 1.14 також видно, що валовий прибуток відзначена в 2004-2005 рр .. Зменшенню прибутку від продажів сприяло негативне сальдо позареалізаційних доходів і витрат.

    Таким чином, спостерігаємо погіршення фінансових результатів діяльності підприємства в 2006 р, що говорить про зниження стійкого стану ВАТ «Яранськ КМП».

    Наочно динаміка показників фінансових результатів діяльності ВАТ «Яранськ КМП» 2004 - 2006 рр. представлена ​​на рис. 1.5.

    Мал. 1.5. Динаміка зміни показників прибутку за 2004-2006 рр.


    Таким чином, діяльність ВАТ «Яранськ КМП» за 2004-2006 рр. є збитковою, спостерігається негативна динаміка зниження показників балансового і чистого прибутку підприємства на кінець розглянутого періоду.

    Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції і послуг. У процесі аналізу необхідно визначити фактори зміни її суми. Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня співпідпорядкованості: обсягу реалізації продукції; її структури, собівартості і рівня средньореалізаціоних цін. Подальший аналіз повинен розкрити конкретні причини зміни прибутку від реалізації продукції по кожному фактору, які розглядалися вище.

    Для розрахунку впливу цінових факторів необхідно знати зміну цін на продукцію, сировину і матеріали, що відбивається індексом зміни цін або відношенням ціни в звітному періоді до ціни минулого періоду (i р).

    В ході аналізу прораховується виручка (В с) і собівартість (С с). в порівняних цінах, тобто в цінах минулого періоду. Для цього фактична виручка (собівартість) звітного періоду в діючих цінах ділиться на індекс зміни цін.

    Вплив зміни відпускних цін (?? р) розраховується як різниця між фактичною виручкою звітного періоду в діючих і сопоставмих цінах.

    Вплив зміни обсягу реалізації (?? g) розраховується шляхом множення суми прибутку в минулому році на темп приросту собівартості продукції в порівнянних цінах.

    Вплив зміни структури реалізованої продукції (?? V) рассчи-розробляються як добуток величини прибутку в минулому періоді і різниці між темпами зростання виручки і темпами зростання собівартості в порівнянних цінах.

    Вплив зміни собівартості (?? С) розраховується як різниця між собівартістю звітного періоду в порівнянних цінах і діючих цінах.

    Вплив зміни собівартості, викликане структурними зрушеннями в складі продукції (?? V с), прораховується як різниця між твором собівартості в базисному періоді на темп зміни виручки в порівнянних цінах і собівартістю в порівнянних цінах.

    Сума факторних відхилень дає загальну зміну прибутку від продажів за звітний період.

    ? П = П ф - П б = ?? р + ?? g + ?? V + ?? З + ?? V с. (1.1)

    Наведемо розрахунки за запропонованою схемою за вихідними даними (табл. 1.14) за 2004-2005 рр., Якщо рт цін на продукціюпредложенной схемою по даннимпрібилі від продажів за звітний період.і в сопоставимих ценах.твующіхся індексомост цін на продукцію в звітному році склав 10, 2%, а на сировину і матеріали в середньому - 11,5%, в цьому випадку маємо.

    Виручка звітного періоду в діючих цінах У ф = 238396 тис. Руб.

    Собівартість звітного періоду в діючих цінах З ф = 238003 тис. Руб.

    Прибуток від продажів звітного періоду: П ф = В ф - З ф = 393 тис. Руб.

    Виручка минулого року в діючих цінах У б = 217160 тис. Руб.

    Собівартість минулого року З б = 213332 тис. Руб.

    Прибуток від продажів: П б = В б - С б = 3828 тис. Руб.

    Виручка звітного року в порівнянних цінах:

    У ф 238396

    В с = = = 216330,3 тис. Руб.

    i р 1,102

    Собівартість звітного року в порівнянних цінах:

    З ф 238003

    З з = = = 213455,6 тис. Руб.

    i рс 1,115

    Загальна зміна прибутку від продажів склало:

    393 - 3828 = - 3435 тис. Руб.,

    в тому числі за рахунок зміни:

    цін на продукцію:

    ?? р = 238396 - 216330,3 = 22065,7 тис. Руб .;

    обсягу реалізації продукції (кількості):

    ?? g = 3828 * [(213455,6 / 213332) - 1] = 3828 * (1,00058 - 1) = 2,2 тис. Руб .;

    структури реалізованої продукції:

    ?? V = 3828 * [(216330,3 / 217160) - (213455,6 / 213332)] =

    = 3828 * (0,99618 - 1,00058) = - 16,8 тис. Руб .;

    собівартості:

    ?? С = 213455,6 - 238003 = - 24547,4 тис. Руб .;

    собівартості, викликаної структурними зрушеннями в складі продукції:

    ?? V з = 213332 * (216330,3 / 217160) - 213455,6 = -939,5 тис. Руб.

    Сукупний вплив чинників:

    22065,7 тис. Руб. + 2,2 тис. Руб. - 16,8 тис. Руб. - 24547,4 тис. Руб. -

    -939,5 тис. Руб. = - 3435,8 тис. Руб.

    Аналіз факторів, що впливають на прибуток показує, що в період з 2004 по 2005 рр. зміна цін на реалізовану продукцію призвело до збільшення прибутку на 22065,7 тис. руб., ізмненія обсягу реалізації продукції - на 2,2 тис. руб.

    Зміна собівартості спричинило зниження прибутку на 24547,4 тис. Руб., А зміна собівартості, викликаної структурними зрушеннями в складі продукції - на 939,5 тис. Руб.

    Наведемо розрахунки за запропонованою схемою за вихідними даними (табл. 1.14) за 2005-2006 рр., Якщо рт цін на продукціюпредложенной схемою по даннимпрібилі від продажів за звітний період.і в сопоставимих ценах.твующіхся індексомост цін на продукцію ТВ звітному році склав 9, 5%, а на сировину і матеріали в середньому - 11,2%, в цьому випадку маємо.

    Виручка звітного періоду в діючих цінах У ф = 228267 тис. Руб.

    Собівартість звітного періоду в діючих цінах З ф = 246319 тис. Руб.

    Прибуток від продажів звітного періоду: П ф = В ф - З ф = -18052 тис. Руб.

    Виручка минулого року в діючих цінах У б = 238396 тис. Руб.

    Собівартість минулого року З б = 238003 тис. Руб.

    Прибуток від продажів: П б = В б - С б = 393 тис. Руб.

    Виручка звітного року в порівнянних цінах:

    У ф 228267

    В с = = = 208463 тис. Руб.

    i р 1,095

    Собівартість звітного року в порівнянних цінах:

    З ф 246319

    З з = = = 221510 тис. Руб.

    i рс 1,112

    Загальна зміна прибутку від продажів склало:

    -18052 - 393 = - 18445 тис. Руб.,

    в тому числі за рахунок зміни:

    цін на продукцію:

    ?? р = 228267 - 208463 = 19804 тис. Руб .;

    обсягу реалізації продукції (кількості):

    ?? g = 393 * [(221510/238003) - 1] = 393 * (0,931 - 1) = - 27,2 тис. Руб .;

    структури реалізованої продукції:

    ?? V = 393 * [(208463/238396) - (221510/238003)] =

    = 393 * (0,874 - 0,931) = - 22,2 тис. Руб .;

    собівартості:

    ?? С = 221510 - 246319 = - 24809 тис. Руб .;

    собівартості, викликаної структурними зрушеннями в складі продукції:

    ?? V з = 238003 * (208463/238396) - 221510 = -13400,2 тис. Руб.

    Сукупний вплив чинників:

    19804 тис. Руб. - 27,2 тис. Руб. - 22,2 тис. Руб. - 24809 тис. Руб. -13400,2 тис. Руб. = - 18444,6 тис. Руб.

    Аналіз факторів, що впливають на прибуток показує, що в період з 2005 по 2006 рр. основний вплив на зміну прибутку надали два чинника - зміна структури продукції і зміна структури витрат підприємства.

    Зміна цін на реалізовану продукцію призвело до збільшення прибутку на 22827 тис. Руб., А зміна структури продукції спричинило зниження прибутку на 31316 тис. Руб. Всі інші фактори також спричинили незначне зростання прибутку, в основному за рахунок збільшення обсягу реалізованої продукції.

    Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку. Зміна обсягів реалізованої продукції в 2006 році зменшило прибуток підприємства на 156,9 тис. Руб.

    Узагальнимо результати впливу факторів на прибуток від реалізації продукції підприємства за 2004-2006 рр. в табл. 1.15.

    Таблиця 1.15

    Зведення впливу факторів на прибуток від реалізації продукції в 2004-2006 рр., Тис. Руб.

    показники

    2005 р

    до 2004

    2006 р

    до 2005 р

    Відхилення прибутку - всього

    -3435,8

    -18444,6

    в тому числі за рахунок факторів:

    - зміни цін на продукцію

    - зміни обсягу реалізації продукції

    - зміни структури реалізованої продукції

    - зміни собівартості

    - зміни собівартості, викликаної структурними зрушеннями в складі продукції

    22065,7

    2,2

    -16,8

    -24547,4

    -939,5

    19804

    27,2

    22,2

    -24809

    -13400,2

    Факторний аналіз прибутку показує, що найбільший вплив на зміну прибутку від реалізації за 2004-2006 рр. надає собівартість реалізованої продукції. Зміна собівартості спричинило за собою зниження прибутку на 24547,4 тис. Руб. в 2005 році і на 24809 тис. руб. в 2006 році.

    глава 2.Теоретичні основи аналізу оборотних коштів

    2.1. Сутність і завдання аналізу оборотних коштів

    Будь-яка комерційна організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати реальним, тобто функціональним майном або активним капіталом у вигляді основного або оборотного капіталу.

    Оборотні активи (в практиці країн з ринковою економікою їх називають оборотним капіталом) є найважливішим ресурсом в забезпеченні поточного функціонування підприємства. Оборотні кошти - це грошові кошти або інші активи, які можуть бути звернені в гроші протягом одного виробничого циклу (як правило, один рік) Оборотні кошти є складовою частиною майна підприємства. Стан і ефективність їх використання - одне з основних умов успішної діяльності підприємства.

    У «Сучасному економічному словнику» авторів Райзберг Б.А., Лозовський Л.Ш., Стародубцева Є.Б. [28] дається таке визначення оборотних коштів і оборотного капіталу: «Оборотні кошти - це частина засобів виробництва, цілком споживана протягом виробничого циклу включають зазвичай матеріали, сировину, паливо, енергію напівфабрикати, запчастини, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, обчислені в грошовому вираженні. Вартість оборотних коштів визначається підсумовуванням вартостей їх окремих видів ».

    Оборотні активи - це найбільш рухлива частина капіталу підприємства, яка на відміну від основного капіталу є більш текучої і легко трансформується в грошові кошти. До оборотному активів прийнято відносити грошову готівку, легко реалізовані цінні папери матеріально-виробничі запаси, не реалізовуються готову продукцію, короткострокову заборгованість інших підприємств даному підприємству. Оборотний капітал іноді називають оборотним фондом підприємства. З точки зору бухгалтерського балансу оборотний капітал являє собою перевищення поточних активів компанії над її короткостроковими зобов'язаннями.

    Необхідна для подальшого аналізу термінологія по Е.С. Стоянової [27] структури активів і пасивів підприємств представлена ​​на рис. 2.1.

    А
    До
    Т
    І
    В

    И

    Основні (фіксовані, постійні - земля, будівлі та споруди, обладнання, нематеріальні активи, інші основні засоби і вкладення; Важкореалізовані)

    Оборотні (поточні, тобто всі інші активи балансу)

    засоби

    Повільно реалізованих (запаси готової продукції, сировини і матеріалів)

    Швидко реалізованих (дебіторська заборгованість, кошти на депозитах)

    Найбільш ліквідні (грошові кошти і короткострокові ринкові цінні папери)

    П
    А
    З
    З
    І
    В
    И

    власні

    постійні

    позикові

    Довгострокові кредити і позики

    пасиви

    Короткострокові кредити і позики

    Короткострокові (поточні) пасиви

    Кредиторська заборгованість

    Частина довгострокових кредитів і позик, термін погашення якої настає в даному періоді

    Мал. 2.1. Структура активів і пасивів

    З позицій фінансового менеджменту класифікація оборотних активів будується за такими основними ознаками.

    1. За характером фінансових джерел формування виділяють валові, чисті та власні оборотні активи.

    а) Валові оборотні активи характеризують загальний їх обсяг, сформований за рахунок як власного, так і позикового капіталу.

    б) Чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) характеризує ту частину їх обсягу, що сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

    Суму чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу) розраховують за такою формулою:

    ЧОА = ОА - ТФО, (2.1)

    де ЧОА - сума чистих оборотних активів підприємства; ОА - сума валових оборотних активів підприємства; ТФО - короткострокові (поточні) фінансові зобов'язання підприємства.

    в) Власні оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства.

    Суму власних оборотних активів підприємства розраховують за формулою:

    СОА = ОА - ТФО + ДЗК, (2.2)

    де СОА - сума власних оборотних активів підприємства; ОА - сума валових оборотних активів підприємства; ДЗК - довгостроковий позиковий капітал, інвестований в оборотні активи підприємства; ТФО - поточні фінансові зобов'язання підприємства.

    2. Види оборотних активів. За цією ознакою вони класифікуються в практиці фінансового менеджменту в такий спосіб:

    а) Запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує обсяг вхідних матеріальних потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства.

    б) Запаси готової продукції. До цього виду оборотних активів додають зазвичай обсяг незавершеного виробництва (з оцінкою коефіцієнта його завершеності за окремими видами продукції в цілому).

    в) Поточна дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості на користь підприємства, за розрахунками за товари, роботи, послуги, видані аванси і т.п.

    г) Грошові активи та їх еквіваленти. До них відносять не тільки залишки грошових коштів в національній та іноземній валюті (у всіх їх формах), а й короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, вільно конверсіруемих в грошові кошти і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

    д) Інші оборотні активи. До них відносяться оборотні активи, не включені до складу вищерозглянутих їх видів, якщо вони відображаються в загальній їх сумі.

    3. Характер участі в операційному процесі. Відповідно до цього ознакою оборотні активи диференціюються наступним чином:

    а) Оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства (вони представляють собою сукупність оборотних активів підприємства у формі запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів, обсягу незавершеної продукції і запасів готової продукції);

    б) Оборотні активи, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл підприємства (вони представляють собою сукупність всіх товарно-матеріальних запасів і суми поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням суми кредиторської заборгованості).

    Більш докладно диференціація оборотних активів за цією ознакою буде розглянута при характеристиці виробничого і фінансового (грошового) циклів підприємства.

    4. Період функціонування оборотних активів. За цією ознакою виділяють такі їх види:

    а) Постійна частина оборотних активів. Вона являє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних та інших коливань діяльності підприємства. Іншими словами, вона розглядається як незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності.

    б) Змінна частина оборотних активів. Вона являє собою варіюють їх частина, яка пов'язана з сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізації продукції. У складі цього виду оборотних активів виділяють зазвичай максимальну і середню їх частину.

    Управління оборотними активами становить найбільш велику частину операцій фінансового менеджменту.

    Оборотні кошти і політика щодо управління цими активами важливі насамперед з позиції забезпечення безперервності і ефективності поточної діяльності підприємства. Оскільки в багатьох випадках зміни величини оборотних активів супроводжується і зміною короткострокових пасивів, обидва ці об'єкти обліку розглядаються, як правило, спільно в рамках політики управління чистим оборотним капіталом, величина якого розраховується як різниця між оборотним капіталом і короткостроковими пасивами.

    Економічна сутність оборотних коштів визначається їх роллю в забезпеченні безперервності процесу виробництва, в ході якого оборотні фонди і фонди обігу проходять як сферу виробництва, так і сферу обігу. Перебуваючи в постійному русі, оборотні кошти роблять безперервний кругообіг, який відбивається в повному відновленні процесу виробництва.

    Стадії кругообігу оборотних активів можна представити наступною схемою (рис. 2.2).

    Мал. 2.2. Стадії кругообігу оборотних активів

    Рух оборотних активів підприємства в процесі їх кругообігу проходить чотири основних стадії, послідовно змінюючи свої форми.

    Управління оборотними активами підприємства пов'язане з конкретними особливостями формування його операційного циклу. Операційний цикл представляє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, в процесі якого відбувається зміна окремих їх видів. Він характеризує проміжок часу між придбанням виробничих запасів та отриманням грошових коштів від реалізації, виробленої з них продукції.

    На першій стадії грошові активи (включаючи їх еквіваленти в формі короткострокових фінансових інвестицій) використовуються для придбання сировини і матеріалів.

    На другій стадії вхідні запаси матеріальних оборотних активів в результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.

    На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання їх оплати перетворюються в поточну дебіторську заборгованість.

    На четвертій стадії інкасована (тобто оплачена) поточна дебіторська заборгованість знову перетвориться в грошові активи.

    Кругоооборот - не поодинокий процес. Це процес, що відбувається постійно і представляє собою оборот капіталу. Завершивши один кругоооборот, оборотний капітал вступає в новий, тобто кругообіг відбувається безперервно і відбувається постійна зміна форм авансованої вартості.

    Циркулярна природа оборотних активів має ключове значення в управлінні чистим оборотним капіталом.Що стосується обсягу і структури оборотних коштів, то вони в значній мірі визначаються галузевою належністю.

    Як видно, елементи оборотних активів є частиною безперервного потоку господарських операцій. Купівля призводить до збільшення виробничих запасів і кредиторської заборгованості; виробництво веде до зростання готової продукції; реалізація веде до зростання дебіторської заборгованості і грошових коштів в касі і на розрахунковому рахунку. Цей цикл операцій багаторазово повторюється і в результаті зводиться до грошових надходжень і до грошових платежів.

    Період часу, протягом якого здійснюється оборот грошових коштів підприємства, є тривалість виробничо-комерційного циклу. На тривалість цього періоду впливають: період кредитування підприємства постачальниками, період кредитування підприємством покупців, період перебування сировини і матеріалів в запасах, період виробництва і зберігання готової продукції на складі. Виробничо-комерційний цикл зазвичай вимірюється в днях або місяцях.

    Вітчизняний вчений-економіст Ковальов В.В. період часу між оплатою ресурсів і оплатою товару виділяє в окремий фінансовий цикл, або цикл обігу готівки, тобто час, протягом якого грошові кошти відвернені з обороту.

    Теоретик фінансового менеджменту Стоянова Е.С. фінансовий цикл називає періодом оборотності оборотних коштів, тобто це час, який необхідно для перетворення коштів, вкладених в запаси і дебіторську заборгованість в цілому на рахунку.

    Стоянова Е.С. приділяє велику увагу власним оборотним засобам. Різниця між поточними активами і поточними пасивами (короткострокові кредити і позики, кредиторська заборгованість і та частина кредитів і позик, термін погашення якої настає в звітному періоді) являє собою чистий оборотний капітал підприємства. Його називають працюючим, або робочим капіталом, а в традиційній термінології - власними оборотними коштами. А частину оборотних активів, якщо вона не покрита коштами, треба фінансувати в борг - кредиторською заборгованістю. Якщо не вистачає кредиторської заборгованості - доводиться брати короткостроковий кредит.

    Чистий оборотний капітал можна з однаковим успіхом підрахувати за балансом двома способами: «знизу» і «зверху» (рис. 2.3).

    Мал. 2.3. Розрахунок чистого оборотного капіталу

    Підприємства, що мають великий обсяг робочого капіталу, вважається більш надійним і стійким. Розмір робочого капіталу може змінюватися від нуля (в цьому випадку поточні активи дорівнюють поточними зобов'язаннями) до максимальної величини, що дорівнює обсягу поточних активів (в цьому випадку підприємство не має поточних зобов'язань і поточні активи фірми фінансуються за рахунок власних коштів або довгострокових зобов'язань). Великий обсяг робочого капіталу збільшує ліквідність оборотних коштів, тобто підвищує здатність фірми покрити свої короткострокові зобов'язання, і, навпаки скорочення робочого капіталу призводить до зростання ризику втрати ліквідності. Збільшення робочого капіталу може відбуватися не тільки внаслідок зростання обсягу оборотних коштів, а й в результаті скорочення короткострокових зобов'язань. Це причина зростання робочого капіталу може свідчити про те, що фірма вважає за краще фінансувати свої оборотні кошти, використовуючи довгострокові джерела - власний капітал і довгострокові зобов'язання.

    Управління чистим оборотним капіталом передбачає оптимізацію його величини, структури і значень його компонентів. Що стосується загальної величини чистого оборотного капіталу, то зазвичай розумний зростання її розглядається як позитивна тенденція; проте можуть бути і винятки, наприклад, її зростання за рахунок збільшення безнадійних дебіторів для підприємства є небажаним. З позиції факторного аналізу прийнято виділяти такі компоненти чистого оборотного капіталу, як виробничі запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти та короткострокові пасиви, тобто аналіз ґрунтується на наступній моделі.

    ЧОК = ОК - КП = ПЗ + ДЗ + ДС - КП, (2.3)

    де: ЧОК - чистий оборотний капітал;

    ОК - оборотний капітал;

    КП - короткострокові пасиви;

    ПЗ - виробничі запаси;

    ДЗ - дебіторська заборгованість;

    ДС - грошові кошти.

    У моделі безумовно важливі всі компоненти, проте з позиції ефективного управління особливу роль грають оборотні активи, оскільки саме вони служать забезпеченням кредиторської заборгованості; в даному разі можна говорити про первинність активів по відношенню до заборгованості. Саме тому завдання оптимізації величини оборотних коштів та їх структури має першорядну важливість.

    Литвин М.І. [20] вказує, що для оборотних активів як частини капіталу підприємства характерні три особливості: по-перше, вони повинні бути вкладені заздалегідь, авансовані до отримання доходів; по-друге вони в якості ресурсу не витрачаються, не споживаються, але постійно поновлюються (регенеруються) в господарському обороті; по-третє, відносна потреба в оборотних коштах залежить від обсягу господарської діяльності і повинна відповідно регулюватися. При їх недостатності або неефективне використання фінансовий стан підприємства різко погіршується, що безпосередньо позначається на його платоспроможності та в кінцевому рахунку загрожує йому банкрутством.

    Литвин М.І. вважає, що величину оборотного капіталу підприємства необхідно розрахувати по наступній моделі: оборотний капітал підприємства = «Джерела власних коштів» + «Довгострокові кредити і позики» - «Основні засоби і необоротні активи» - «Збитки» - «Статті пасивів, прирівняні до власних джерел засобів »(фонди споживання, доходи майбутніх періодів, резервні статті).

    На думку Ковальова В.В. в найбільш загальному вигляді структура оборотних коштів і їх джерел показана в бухгалтерському балансі [13]. Чистий оборотний капітал являє собою різницю між поточними активами і крат-косрочной кредиторською заборгованістю, тому будь-які зміни в складі його компонентів прямо або побічно впливають на його розмір і якість.

    Функціональна роль оборотних коштів у процесі виробництва в корені відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва або послуги. Результатом цієї стадії є перехід оборотного капіталу з виробничої форми в товарну.

    Особливістю оборотного капіталу є те, що він не витрачається, не споживається, а авансується в різні види поточних витрат господарюючого суб'єкта. Метою авансування є створення необхідних матеріальних запасів, заділів незавершеного виробництва, готової продукції та умов для її реалізації.

    Однією зі складових оборотних активів є виробничі запаси підприємства, які, в свою чергу, включають в себе сировину і матеріали, незавершене виробництво, готову продукцію та інші запаси.

    Управління запасами являє собою складний комплекс заходів, в якому завдання фінансового менеджменту тісно переплітається із завданнями виробничого менеджменту і маркетингу. Всі ці завдання підпорядковані єдиній меті - забезпеченню безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції при мінімізації поточних витрат по обслуговуванню запасів.

    Ефективне управління запасами дозволяє знизити продуктивність виробничого і всього операційного циклу, зменшити поточні витрати на їх зберігання, вивільнити з поточного господарського обороту частину фінансових засобів, реінвестуя їх в інші активи. Забезпечення цієї ефективності за рахунок розробки і реалізації спеціальної фінансової політики управління запасами. Політика управління запасами представляє собою частину загальної політики управління оборотними активами підприємства, що полягає в оптимізації загального розміру і структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізація витрат їх обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом.

    Так як підприємства вкладають кошти в освіту запасів, то витрати зберігання запасів пов'язані не тільки зі складськими витратами, а й з ризиком псування і старіння товарів, а також з накинутого вартістю капіталу, тобто з нормою прибутку, яка може бути отримана в результаті інших інвестиційних можливостей з еквівалентною ступенем ризику.

    Економічний і організаційно-виробничий цикл зберігання певного виду поточних активів у тому чи іншому обсязі носить специфічний для даного виду активів характер. Наприклад, великий запас готової продукції (пов'язаний з передбачуваним обсягом продажів) скорочує можливість утворення дефіциту продукції при несподівано високий попит. Подібним чином досить великий запас сировини і матеріалів рятує підприємство у випадку несподіваної нестачі відповідних запасів від припинення процесу виробництва або придбання більш дорогих матеріалів-замінників. З тих же причин підприємство віддасть перевагу мати достатній запас готової продукції, якої дозволяє довше або більше економічно управляти виробництвом.

    Розмір і термін дебіторської заборгованості грають істотну роль в управлінні поточною діяльністю підприємства. Якщо фірма збільшує термін кредитування покупців, то вона тим самим розширює коло клієнтів і має можливість збільшити обсяг продажів і прибуток від основної діяльності. Разом з тим високий рівень дебіторської заборгованості призводить до зростання витрат на її обслуговування, що означає зростання витрат, і відповідно, зменшення прибутку.

    Дебіторська заборгованість - важливий компонент оборотного капіталу. Коли одне підприємство продає товари іншому підприємству, зовсім не означає, що товари будуть оплачені негайно. Неоплачені рахунки за поставлену продукцію і складають більшу частину дебіторської заборгованості. Одним із завдань фінансового менеджера по управлінню дебіторською заборгованістю є визначення ступеня ризику неплатоспроможності покупців, розрахунок прогнозного значення резерву по сумнівних боргах, а також надання рекомендацій керівництву підприємства по роботі з неплатоспроможними покупцями.

    Грошові кошти та цінні папери - найбільш ліквідна частина активів. До грошових коштів відносяться гроші в касі, на розрахунковому рахунку та депозитних рахунках. Цінні папери, що становлять короткострокові фінансові вкладення, включають: цінні папери інших підприємств, державні казначейські білети, державні облігації та ін. Завжди існують переваги, пов'язані зі створенням великого запасу грошових коштів, вони дозволяють скоротити ризик виснаження готівки і дають можливість задовольнити вимогу сплатити тариф раніше встановленого законом терміну. З іншого боку, витрати зберігання тимчасово вільних грошових коштів вище, ніж витрати, пов'язані з короткостроковим вкладенням грошей у цінні папери.

    До поточних зобов'язань відносяться кредиторська заборгованість, перш за все банківські позики і неоплачені рахунки інших підприємств. В умовах ринкової економіки основними джерелами позичок є комерційні банки. Як правило, вони вимагають документального підтвердження забезпеченості запитуваних кредитів товарно-матеріальними цінностями позичальника. Альтернативний варіант полягає в продажу підприємством частини своєї дебіторської заборгованості фінансовій установі з наданням йому можливості отримувати гроші за борговим зобов'язанням. Отже, одні підприємства можуть вирішувати свої проблеми короткострокового фінансування шляхом застави наявних у них поточних активів, інші - за рахунок часткової їх продажу.


    2.2. Методика аналізу ефективності використання оборотних коштів

    Від стану оборотних коштів залежить успішне здійснення виробничого циклу підприємства, бо недолік оборотних коштів паралізує виробничу діяльність підприємства, перериває виробничий цикл і в кінцевому підсумку призводить підприємство до відсутності можливостей оплачувати за своїми зобов'язаннями і до банкрутства.

    Великий вплив на стан оборотних активів надає їх оборотність. Від цього залежить не тільки розмір мінімально необхідних для господарської діяльності оборотних коштів, а й розмір витрат, пов'язаних з володінням і зберіганням запасів і т.д. У свою чергу це відбивається на собівартості продукції і в кінцевому підсумку на фінансові результати підприємства. Все це обумовлює необхідність постійного контролю за оборотними активами та аналізу їх оборотності.

    Ефективність використання оборотних активів характеризується системою економічних показників, насамперед оборотністю оборотних коштів. Окремі види поточних активів підприємства мають різну швидкість обороту. Показники оборотності відображають структуру оборотних активів підприємства і залежать від їх видів, запасів товарно-матеріальних -цінності, дебіторської заборгованості.

    Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних коштів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції і її реалізації. Кругообіг коштів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.

    Оборотність оборотних коштів характеризується рядом взаємозалежних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за певний період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).

    Середній термін оборотних активів в днях (Соб) обчислюється за формулою:

    , (2.4)

    де - середня за період величина оборотних коштів;

    - виручка від реалізації;

    - число днів в аналізованому періоді.

    Зменшення тривалості одного обороту свідчить про поліпшення використання оборотних коштів.

    Коефіцієнт оборотності оборотних коштів в оборотах (Ооб), обчислюється за формулою:

    , (2.5)

    Коефіцієнт оборотності відбиває число кругообігів, скоєних обіговими коштами підприємства. Він показує величину реалізованої (чи товарної) продукції, що припадає на один рубль оборотних коштів. Чим вище за даних умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.

    Збільшення цього коефіцієнта означає зростання числа обертів і веде до того, що:

    росте випуск продукції або обсяг реалізації на кожен вкладений рубль оборотних коштів;

    на той же обсяг продукції потрібна менша величина оборотних коштів.

    Таким чином, коефіцієнт оборотності характеризує рівень виробничого споживання оборотних коштів. Зростання коефіцієнта оборотності, тобто збільшення швидкості оборотів, що здійснюється оборотними засобами означає, що підприємство раціонально і ефективно використовує оборотні кошти. Зниження числа оборотів свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

    Аналіз оборотності оборотних активів включає аналіз:

    оборотності активів підприємства;

    оборотності дебіторської заборгованості;

    оборотності товарно-матеріальних запасів.

    При цьому головна увага приділяється розрахунку та аналізу змін наступних показників:

    швидкості обороту оборотних активів (тобто кількості оборотів активів за певний період часу);

    періоду обороту (тобто терміну повернення підприємству вкладених у господарську діяльність засобів).

    Оборотність активів (швидкість обороту)

    Виручка від реалізації (2.6)

    Середня за період величина активів

    Цей показник характеризує швидкість обороту оборотних активів підприємства.

    Аналіз дебіторської заборгованості. При цьому використовуються наступні показники:

    оборотність дебіторської заборгованості (ОДЗ)

    Виручка від реалізації (2.7)

    Середня за період дебіторська заборгованість

    Цей показник характеризує кратність перевищення виручки від реалізації над середньої дебіторської заборгованістю.

    Середній термін обороту дебіторської заборгованості (СДЗ)

    360 (2.8)

    ОДЗ

    Показник характеризує сформований за період термін розрахунків покупців.

    Аналіз оборотності товарно-матеріальних запасів ведеться на основі показників:

    оборотність запасів (СЗЗ)

    Виручка від реалізації (2.9)

    Середня за період величина запасів і витрат

    Показник відображає швидкість обороту товарно-матеріальних запасів.

    Термін термін обороту запасів (Озз).

    360 (2.10)

    Озз

    Показник характеризує тривалість зберігання запасів.

    Таким чином, оцінка ефективності використання оборотного капіталу здійснюється через показники його оборотності. Оскільки критерієм оцінки ефективності управління оборотними коштами є фактор часу, використовуються показники, що відображають, по-перше загальне час обороту, або тривалість одного обороту в днях; по-друге, швидкість одного обороту.

    Тривалість операційного циклу (ПОЦ) харакетрізует загальний час, протягом якого фінансові ресурси перебувають у МАТЕРІАЛЬНО формі і в формі дебіторської заборгованості. Тривалість операційного циклу в днях обороту розраховується за такою формулою:

    ПОЦ = СЗЗ + С дз (2.11)

    Фінансовий цикл представляє собою час, протягом якого грошові кошти відвернені з обороту. Тривалість фінансового цікда (ПФЦ) харакетрізует час, протягом якого інвестований капітал бере участь у фінансуванні операційного циклу:

    ПФЦ = ПОЦ - СКЗ (2.12)

    В результаті прискорення оборотності визначена сума оборотних коштів вивільняється.

    Абсолютне вивільнення оборотних коштів має місце тоді, коли фактичні залишки оборотних коштів менше нормативу чи залишків оборотних коштів за попередній (базовий) період при збереженні або збільшенні обсягу реалізації за цей період. Абсолютно вивільнені оборотні кошти можуть бути спрямовані самою організацією на подальше розширення виробництва, освоєння нових видів виробів, поліпшення системи постачання і збуту та інші заходи вдосконалення підприємницької діяльності.

    Відносне вивільнення оборотних коштів має місце в тих випадках, коли прискорення оборотності оборотних коштів відбувається одночасно зі зростанням обсягу виробництва. Вивільнені при цьому кошти не можуть бути вилучені з обігу, так як поміщені в запаси товарно-матеріальних цінностей, які забезпечують зростання виробництва.

    Відносне вивільнення оборотних коштів, як і абсолютна, має єдину економічну основу і значення, бо означає для господарюючого суб'єкта додаткову економію коштів. Економічний ефект в результаті прискорення оборотності виражається в відносному вивільненні коштів з обороту, а також збільшення прибутку.

    Зростання оборотності капіталу сприяє економії цього капіталу (скорочення потреби в оборотному капіталі); приросту обсягів продукції і, в кінцевому рахунку, збільшення одержуваного прибутку.

    Оборотність оборотних коштів може сповільнюватися або прискорюватися. При уповільненні оборотності в оборот залучаються додаткові кошти. Ефект прискорення оборотності виражається в скороченні потреби в оборотних коштах у зв'язку з поліпшенням їх використання, їх економії, що впливає на приріст обсягів виробництва і як наслідок на фінансові результати. Прискорення оборотності веде до вивільнення частини оборотних коштів (матеріальних ресурсів, грошових коштів), які користуються або для потреб виробництва, або для накопичення на розрахунковому рахунку. В кінцевому підсумку поліпшується платоспроможність і фінансовий стан підприємства.

    Вивільнення оборотних коштів в результаті прискорення їх оборотності може бути абсолютним і відносним.

    Абсолютне вивільнення - це пряме зменшення потреби в оборотних коштах, яке відбувається в тих випадках, коли плановий обсяг виробництва продукції виконано при меншому обсязі оборотних коштів у порівнянні з плановою потребою.

    Відносне вивільнення оборотних коштів відбувається в тих випадках, коли при наявності оборотних коштів в межах планової потреби забезпечується перевиконання плану виробництва продукції. При цьому темп зростання обсягу виробництва випереджає темп росту залишків оборотних коштів.

    Прискорення обороту оборотних засобів дозволяє вивільнити значні суми і, таким чином, збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а вивільнені кошти використати відповідно до потреб підприємства.

    Для визначення величини відносної економії (перевитрати) оборотного капіталу може бути використано два підходи.

    При першому підході ця величина знаходиться як різниця між фактично мала місце в звітному періоді величиною оборотного капіталу і його величиною за період, що передує звітному, наведеним до обсягів виробництва, які мали місце в звітному періоді:

    ? Е = E 1 - Е 0 * K N, (2.13)

    де E 1 - величина оборотних коштів підприємства на кінець першого року роботи;

    Е 0 - величина оборотних коштів підприємства на кінець другого року ра-боти;

    K N - коефіцієнт зростання продукції.

    У цьому виразі Е0 - значення величини оборотного капіталу перераховується за допомогою K N - коефіцієнта зростання продукції. В результаті виходить значення величини оборотних коштів, які були б необхідні підприємству при збереженні незмінними обсягів виробництва. Отримане значення порівнюється з фактичним значенням цього показника в звітному періоді.

    При другому підході розрахунку величини відносної економії оборотних активів виходять з порівняння оборотності оборотних коштів в різні звітні періоди:

    N

    ? Е = х (L 1 - L 0), (2.14)

    360

    де N - одноденна реалізація,

    360

    L 1 - оборотність оборотного капіталу в другому звітному періоді;

    L 0 - оборотність оборотного капіталу в першому звітному періоді.

    У цьому виразі (L 1 - L 0) - різниця в оборотності оборотних коштів приводиться до обсягу реалізованої продукції за допомогою (N / 360) - коефіцієнта одноденної реалізації.

    Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох факторів, які можна розділити на зовнішні, що роблять вплив незалежно від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати.

    На сучасному етапі розвитку економіки до основних зовнішніх факторів, що впливає на стан і використання оборотних коштів, можна віднести такі, як криза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту.

    Значні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів криються безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься, перш за все, до виробничих запасів. Будучи однією з складових частин оборотних коштів, вони відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності процесу виробництва. У той же час виробничі запаси представляють ту частину засобів виробництва, яка тимчасово не бере участі в виробничому процесі.

    Раціональна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; удосконалення нормування; поліпшенню організації постачання, у тому числі шляхом встановлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їх виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить організації складського господарства.

    Скорочення часу перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві досягається шляхом вдосконалення організації виробництва, поліпшення застосовуваних техніки і технології, вдосконалення використання основних доходів, насамперед їхньої активної частини, економії за всіма статтями оборотних коштів.

    Найважливішими передумовами скорочення вкладень оборотних коштів у сферу обігу є раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків, своєчасне оформлення документації і прискорення її руху, дотримання договірної і платіжної дисципліни.


    2.3. Методика визначення потреб і оптимального розміру оборотних коштів

    Величина оборотних коштів визначається не тільки потребами виробничого процесу але і випадковими факторами. Тому прийнято поділяти оборотний капітал на постійний і змінний (рис. 2.4).

    В теорії існує дві основні трактування поняття «постійний оборотний капітал». Згідно з першою - постійний оборотний капітал (або системна частина оборотних активів) являє собою ту частину грошових коштів, дебіторської заборгованості виробничих запасів потреба в яких відносно постійна протягом всього операційного циклу. Це усереднена, наприклад, по тимчасовому параметру величина оборотних активів, що знаходиться в постійному веденні підприємства у. Ми будемо придерживатся другий трактування, згідно з якою постійний оборотний капітал може бути визначений як необхідний мінімум оборотних активів для здійснення виробничої діяльності [25].

    Категорія змінного оборотного капіталу (або варьирующей частини оборотних активів) відображає додаткові оборотні активи, необхідні в пікові періоди або в якості страхового запасу.

    Цільовий установкою політики управління оборотним капіталом є визначення обсягу і структури оборотних активів, джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої і ефективної фінансової діяльності підприємства. Взаємозв'язок даних факторів і результативних показників цілком очевидно, оскільки хронічне невиконання зобов'язань перед кредиторами може привести до розриву економічних зв'язків з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками.

    Сформульована цільова установка має стратегічний характер; не менш важливо є потдержаніе оборотних коштів в розмірі, оптимизирующем управління поточною діяльністю. З позиції повсякденній діяльності найважливішою фінансово-господарської характеристикою підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність вчасно гасити короткострокову кредиторську заборгованість.

    Для будь-якого підприємства достатній рівень ліквідності - одна з найважливіших характеристик стабільності господарської діяльності. Втрата ліквідності чревата не тільки додатковими витратами, а й періодичними зупинками виробничого процесу.

    Можна сформулювати найпростіший варіант управління чистим оборотним капіталом, що зводить до мінімуму ризик втрати ліквідності: чим більше перевищення оборотних активів над короткостроковими пасивами, тим менше ступінь ризику; таким чином потрібно прагнути до нарощування чистого оборотного капіталу.

    Зовсім інший вигляд має залежність між прибутком і рівнем оборотного капіталу (рис. 2.6) за низького обороту. При деякому оптимальному рівні оборотного капіталу прибуток стає максимальною. Подальше підвищення оборотних коштів призведе до того, що підприємство буде мати в своєму розпорядженні тимчасово вільні, бездіяльні оборотні активи, а також зайві витрати їх фінансування, що спричинить зниження прибутку.

    Таким чином, політика управління оборотними коштами повинна забезпечувати пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих завдань: забезпечення платоспроможності і прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. Пошук шляхів досягнення компромісу між прибутком, ризиком втрати ліквідності і станом оборотних коштів та джерел їх покриття передбачає знайомство з різними видами ризику, що знайшли відображення в теорії фінансового менеджменту.

    Ризик втрати ліквідності або зниження ефективності, обумовлений змінами в оборотних активах, прийнято називати лівостороннім. Подібний ризик, але обумовлений змінами в зобов'язаннях, за аналогією називають правостороннім.

    Можна виділити наступні явища, потенційно несуть в собі лівобічний ризик.

    Недостатність коштів. Їх брак в потрібний момент пов'язана з ризиком переривання виробничого процесу, можливим невиконанням зобов'язань або з втратою можливої ​​додаткового прибутку.

    Недостатність власних кредитних можливостей. Цей ризик пов'язаний з тим, що при продажу власної продукції з відстрочкою платежів або в кредит на підприємстві утворюється дебіторська заборгованість. А перевищення нею деякої межі може також привести до втрати ліквідності навіть зупинки виробництва.

    Недостатність виробничих запасів. Неоптимальний обсяг запасів пов'язаний з ризиком додаткових витрат або зупинки виробництва.

    Зайвий обсяг оборотних активів. Оскільки величина активів безпосередньо пов'язана з витратами фінансування, то підтримку зайвих активів скорочує доходи.

    До найбільш істотних явищ, потенційно несе в собі правосторонній ризик, відносяться наступні:

    Високий рівень кредиторської заборгованості.

    Неоптимальний поєднання між короткостроковими і довгостроковими джерелами позикових коштів.

    Висока частка довгострокового позикового капіталу.

    Це джерело коштів є порівняно дорогим і вимагає великих витрат з обслуговування, тобто веде до зменшення прибутку.

    У теорії фінансового менеджменту розроблені різні варіанти впливу на рівні ризиків. Основними з них є наступні:



    lign = "left"> 1. Мінімізація поточної кредиторської заборгованості. Цей підхід скорочує можливість втрати ліквідності. Однак така стратегія вимагає використання довгострокових пасивів або власного капіталу для фінансування більшої частини оборотного капіталу.

    2. Мінімізація сукупних витрат фінансування. В цьому випадку ставка робиться на переважне використання короткострокової кредиторської заборгованості, як джерела покриття оборотних активів. Це джерело найдешевший, разом з тим для нього характерний високий рівень ризику невиконання зобов'язань на відміну від ситуації, коли фінансування оборотних активів здійснюється переважно за рахунок довгострокових джерел.

    3. Максимізація капіталізованої вартості фірми. Ця стратегія включає процес управління оборотним капіталом в загальну фінансову стратегію фірми. Суть її полягає в тому, що будь-які рішення в галузі управління оборотним капіталом, що сприяють підвищенню вартості підприємства, слід визнати доцільними.

    Далі розглянемо стратегії фінансового управління оборотними коштами.

    Ліквідність і прийнятна ефективність поточних активів в значній мірі визначається рівнем чистого оборотного капіталу. Якщо виходити з того, що короткострокова заборгованість не може бути джерелом покриття основних засобів, то очевидно, що значення цього показника змінюється від нуля до деякої максимальної величини М. При нульовому значенні показника "чистий оборотний капітал" ризик втрати ліквідності досягає максимального значення; з ростом значення цього показника ризик зменшується. Максимального значення М чистий оборотний капітал теоретично може досягти в тому випадку, якщо відсутня короткострокова кредиторська заборгованість. В цьому випадку М дорівнює вартості поточних активів, а ризик втрати ліквідності дорівнює нулю.

    У теорії фінансового менеджменту прийнято виділяти різні стратегії фінансування поточних активів в залежності від ставлення менеджера до вибору джерел покриття варьирующей їх частини, тобто до вибору відносної величини чистого оборотного капіталу. Відомі чотири моделі поведінки: ідеальна; агресивна; консервативна; компромісна.

    Вибір тієї чи іншої моделі стратегії фінансування зводиться до встановлення величини довгострокових пасивів і розрахунку на її основі величини чистого оборотного капіталу як різниці між довгостроковими пасивами і необоротні активи.

    ОК = ДП - ВА (2.15)

    де ОК - оборотний капітал;

    ДП - довгострокові пасиви.

    Отже, кожної стратегії поведінки відповідає своє базове балансове рівняння.

    Стратегічне і динамічне представлення кожної моделі наведені на рис. 2.7, 2.8 і 2.9. Для зручності введені такі позначення:

    ВА - необоротні активи;

    ТА - поточні активи (ТА = СЧ + ВЧ);

    СЧ - системна частина поточних активів;

    ВЧ - варьирующая частина поточних активів;

    КЗ - короткострокова кредиторська заборгованість;

    ДЗ - довгостроковий позиковий капітал;

    СК - власний капітал;

    ДП - довгострокові пасиви (ДП = СК + ДЗ);

    ОК - чистий оборотний капітал (ОК = ТА - КЗ).

    Побудова ідеальної моделі (рис. 2.7) ґрунтується на самій суті категорій "поточні активи" і "поточні зобов'язання" і їх взаємній відповідності. Термін "ідеальна" в даному випадку означає не ідеал, до якого потрібно прагнути, а лише поєднання активів і джерел їх покриття виходячи з їх економічного змісту. Модель означає, що поточні активи за величиною співпадають з короткостроковими зобов'язаннями, тобто чистий оборотний капітал дорівнює нулю.

    У реальному житті така модель практично не зустрічається.Крім того з позиції ліквідності вона найбільш ризикована, оскільки при несприятливих умовах (наприклад, необхідно розрахуватися з усіма кредиторами одночасно) підприємство може опинитися перед необхідністю продажу частини основних засобів для покриття поточної кредиторської заборгованості.

    Суть цієї стратегії полягає в тому, що довгострокові пасиви встановлюються на рівні необоротних активів, тобто базове балансове рівняння (модель) буде мати вигляд:

    ДП = ВА (2.16)

    Для конкретного підприємства найбільш реально одна з наступних трьох моделей, в основу яких покладено посилка, що для забезпечення ліквідності як мінімум необоротні активи і системна частина поточних активів повинні покриватися довгостроковими пасивами.

    Таким чином, відмінність між моделями визначається тим, які джерела фінансування вибираються для покриття варьирующей частини поточних активів.

    Агресивна модель (рис. 2.8) означає, що довгострокові пасиви служать джерелами покриття необоротних активів та системної частини поточних активів, тобто того їх мінімуму, який необхідний для здійснення господарської діяльності.

    В цьому випадку чистий оборотний капітал в точності дорівнює цьому мінімуму:

    ОК = СЧ (2.17)

    Варьирующая частина поточних активів в повному обсязі покривається короткостроковою кредиторською заборгованістю. З позиції ліквідності ця стратегія також дуже ризикована, оскільки в реальному житті обмежиться лише мінімумом поточних активів неможливо. Базове балансове рівняння (модель) буде мати вигляд:

    ДП = ВА + СЧ (2.18)

    Консервативна модель (рис. 2.9) передбачає, що вар'ірующая частина поточних активів також покривається довгостроковими пасивами. В цьому випадку короткострокової кредиторської заборгованості немає, відсутній і ризик втрати ліквідності.

    Чистий оборотний капітал дорівнює за величиною поточним активам:

    ОК = ТА (2.19)

    Безумовно, модель носить штучний характер. Ця стратегія передбачає встановлення довгострокових пасивів на рівні, який задається наступним базовим балансовим рівнянням (моделлю):

    ДП = ВА + СЧ + ВЧ (2.20)

    Компромісна модель (рис. 2.10) найбільш реальна. В цьому випадку необоротні активи, системна частина поточних активів і приблизно половина варьирующей частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами.

    Чистий оборотний капітал дорівнює за величиною сумі системної частини поточних активів і половини їх варіює частини:

    ОК = СЧ + 0,5 * ВЧ (2.21)

    В окремі моменти підприємство може мати зайві поточні активи, що негативно впливає на прибуток, однак це розглядається як плата за підтримку ризику втрати ліквідності на належному рівні. Стратегія передбачає встановлення довгострокових пасивів на рівні, який задається наступним базовим балансовим рівнянням (моделлю):

    ДП = ВА + СЧ + 0,5 * ВЧ (2.22)

    Визначення оптимального розміру оборотних коштів також є однією з основних задач оцінки ефективності їх використання.

    Різні види оборотних коштів мають різну ліквідністю, під якою розуміють часовий період, необхідний для конвертації даного активу в кошти, і витрати по забезпеченню цієї конвертації. Тільки коштами притаманна абсолютна ліквідність. Для того, щоб вчасно оплачувати рахунки постачальників, підприємство повинно мати відповідний рівень абсолютної ліквідності. Його підтримку пов'язані з деякими витратами, точний розрахунок яких в принципі не можливий. Тому прийнято в якості ціни за підтримання необхідного рівня ліквідності приймати можливий доход від інвестування середнього залишку грошових коштів в Державні цінні папери. Підставою для такого рішення є передумова, що Державні цінні папери безризикові, точніше ступенем ризику, пов'язаного з ними, можна знехтувати. Таким чином, гроші і подібні цінні папери відносяться до класу активів з однаковим ступенем ризику, отже, дохід (витрати) із них є порівнянними. Однак вищевикладене не означає, що запас грошових коштів не має верхньої межі. Справа в тому що ціна ліквідності збільшується в міру того, як зростає запас готівки. Якщо частка грошових коштів в активах підприємства невисока, невеликий додатковий приплив їх може бути вкрай корисний, у зворотному випадку навпаки. Необхідно визначити розмір запасу коштів виходячи з того, щоб ціна ліквідності не перевищила маржинального процентного доходу по Державним цінних паперів.

    З позиції теорії інвестування кошти являють собою один з окремих випадків інвестування в товарно-матеріальні цінності. Тому до них застосовні загальні вимоги. По - перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків. По - друге, необхідні певні кошти для покриття непередбачених витрат. По - третє доцільно мати певну величину грошових коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

    Таким чином, до грошових коштів можуть бути застосовані моделі, розроблені в теорії управління запасами і дозволяють оптимізувати величину грошових коштів. Йдеться про те, щоб оцінити:

    а) загальний обсяг грошових коштів та їх еквівалентів;

    б) яку їх частку слід тримати на розрахунковому рахунку, а яку як бистрореалізуемих цінних паперів;

    в) коли і в якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію грошових коштів і бистрореалізуемих активів.

    У західній практиці найбільшого поширення набули модель Баумола і модель Міллера-Орра. Перша була розроблена В.Баумолом (W.Baumol) в 1952 р, друга - М.Міллер (M.Miller) і Д.Орром (D.Orr) в 1966 р Наведемо короткий теоретичний опис даних моделей. Їх застосування в вітчизняну практику поки утруднено через інфляції, аномальних облікових ставок, нерозвиненості ринку цінних паперів тощо

    модель Баумола

    Передбачається, що підприємство починає працювати, маючи максимальний і доцільний для нього рівень грошових коштів, і потім постійно витрачає їх протягом деякого періоду часу. Всі кошти, що надходять від реалізації товарів і послуг підприємство вкладає в короткострокові цінні папери.

    Як тільки запас грошових коштів виснажується, тобто стає рівним нулю або досягає деякого заданого рівня безпеки, підприємство продає частину цінних паперів і тим самим поповнює запас грошових коштів до початкової величини.

    Таким чином, динаміка залишку коштів на розрахунковому рахунку являє собою "пилкоподібний" графік (рис. 2.11).

    Сума поповнення обчислюється за формулою:

    (2.23),

    де: Q - сума поповнення;

    V - прогнозована потреба в грошових коштах у періоді (рік, квартал, місяць);

    с - витрати по конвертації грошових коштів в цінні папери;

    r - приймається і можливий для підприємства процентний дохід по короткострокових фінансових вкладень, наприклад, в державні цінні папери.

    Таким чином, середній запас грошових коштів становить Q / 2, а загальна кількість угод з конвертації цінних паперів в грошові кошти:

    k = V: Q (2.24),

    де: k - загальна кількість угод.

    Загальні витрати по реалізації такої політики управління грошовими коштами складає:

    (2.25),

    де: OP - загальні витрати.

    Перший доданок в цій формулі являє собою прямі витрати, друге - упущена вигода від зберігання коштів на розрахунковому рахунку замість того, щоб інвестувати їх у цінні папери.

    Модель Міллера-Орра

    Модель Баумола проста і в достатньо прийнятна для підприємств, грошові доходи яких стабільні і прогнозовані. Насправді таке трапляється рідко; залишок коштів на розрахунковому рахунку змінюється випадковим чином, причому можливі значні коливання.

    Модель, розроблена Міллером і Орром, являє собою компроміс між простотою і реальністю. Вона допомагає відповісти на питання: як підприємству слід управляти своїми грошовими запасами, якщо неможливо підказати щоденний відтік або приплив грошових коштів? Міллер і Орр використовують при побудові моделі процес Бернуллі - стохастичний процес, в кожному надходження і витрачання грошей від періоду до періоду є незалежними випадковими подіями.

    Логіка дій з управління залишком коштів на розрахунковому рахунку представлена ​​на рис. 2.12.

    Залишок коштів на рахунку хаотично змінюється до тих пір, поки не досягає верхньої межі. Як тільки це відбувається, підприємство починає купувати достатньо цінних паперів з метою повернути запас грошових коштів до певного нормальному рівню (точці повернення). Якщо запас грошових коштів сягає нижньої межі, то в цьому випадку підприємство продає свої цінні папери і таким чином поповнює запас грошових коштів до нормального межі.

    Управління запасами має величезне значення як в технологічному, так і в фінансовому аспектах. Суть проблеми оптимізації розміру запасів достатньо очевидна і вербально може бути описана наступним чином. Відомо, що на підприємствах існує виробничий запас, наприклад, сировини і матеріалів, в той же час його можна не створювати, а купувати відповідні матеріали день у день в міру необхідності. Чому ж цього не відбувається? Можна навести принаймні дві причини: по-перше, підприємству, як правило, доводиться платити більш високі ціни за маленькі партії товарів; по-друге, існує ризик короткочасної зупинки виробництва в разі не поставки сировини, матеріалів під час. Тому дуже часто розмір виробничих запасів на підприємстві набагато більше, ніж потреба в них на поточний день. Разом з тим підприємство несе витрати по зберіганню виробничих запасів, пов'язані зі складськими витратами, з псуванням, а також омертвлянням грошових коштів, які вкладені в запаси, в той час, як вони можуть бути інвестовані, наприклад в цінні папери, з метою отримання процентного доходу .

    Як відомо, рішення будь-оптимізованої завдання з неминучістю передбачає ідентифікацію цільового критерію. У випадку з запасами такими критеріями виступають витрати, пов'язані з підтриманням запасів і укрупненно складаються з двох компонентів - витрат зі зберігання і витрат по розміщенню і виконання замовлень. Обидва компоненти змінюються обернено пропорційно один одному, тому можна знайти, принаймні теоретично, таку величину середнього запасу, який відповідає мінімальний рівень цих витрат. Найлегше логіку виявлення оптимальної партії замовлення уявити графічно (рис. 2.13).

    У теорії управління запасами розроблено спеціальні моделі для визначення обсягу однієї партії замовлення і частоти замовлень. Одна з найпростіших моделей EOQ (Economic Order Quantity).

    Модель оптимальної партії замовлення має вигляд:

    , (2.26)

    де: EOQ - обсяг партії, од;

    F - вартість виконання однієї партії замовлення;

    D - загальна потреба в запасах на період, од;

    H - витрати по зберіганню одиниці запасів.

    Модель Уїлсона використовується для оптимізації розміру як виробничих запасів, так і запасів готової продукції. Дає відповідь на питання, який обсяг запасу даного виду товару підприємство повинно отримувати одноразово.

    Запропоновані теоретичні та методологічні основи аналізу використання оборотних активів дозволяє провести аналіз оборотного капіталу на ВАТ «Яранськ КМП» і намітити шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.

    ГЛАВА 3. АНАЛІЗ ефективності використання оборотних коштів підприємства та шляхи її підвищення


    3.1. Аналіз структури, динаміки та ефективності використання оборотних активів

    Найважливішою складовою частиною фінансових ресурсів підприємства є його оборотні активи, вони займають велику питому вагу в загальній валюті балансу. Це найбільш мобільна частина капіталу, від стану і раціонального використання якого багато в чому залежать результати господарської діяльності та фінансовий стан підприємства.

    Від того, які асигнування вкладені в оборотні кошти, скільки їх знаходиться у сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій і матеріальній формі, наскільки оптимально їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, отже, і фінансовий стан підприємства. Тому в процесі аналізу оборотних активів підприємства в першу чергу слід вивчити зміни в їх складі і структурі (табл. 3.1) і дати їм оцінку.

    Таблиця 3.1

    Аналіз складу і динаміки оборотних активів ВАТ «Яранськ КМП»

    за 2004-2006 рр.

    Вид оборотних активів

    2004 р

    2005 р

    2006 р

    Зміна (+, -)

    Темп зростання, %

    2005 до 2004 р

    2006 до 2005 р

    2005 до 2004 р

    2006 до 2005 р

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    7

    8

    Загальна сума оборотних активів

    16411

    22755

    15800

    6344

    -6955

    138,66

    69,44

    Грошові кошти

    +1394

    321

    244

    -1073

    -77

    23,03

    76,01

    Дебіторська заборгованість

    7799

    10545

    6181

    2746

    -4364

    135,21

    58,62

    Податки з придбаним цінностям

    433

    913

    -

    480

    -913

    210,85

    -

    запаси

    6785

    10976

    9375

    4191

    -1601

    161,77

    85,41

    В тому числі:

    Сировина і матеріали

    3594

    4772

    4721

    1178

    -51

    132,78

    98,93

    готова продукція

    2471

    5448

    3774

    2977

    -1674

    220,48

    69,27

    товари відвантажені

    427

    491

    545

    64

    54

    114,99

    111,00

    витрати майбутніх періодів

    293

    265

    335

    -28

    70

    90,44

    126,42

    Аналізуючи структуру оборотних активів, слід мати на увазі, що стійкість фінансового стану значною мірою залежить від оптимального розміщення коштів за стадіями процесу кругообігу: постачання, виробництва і збуту продукції.

    У процесі аналізу перш за все необхідно вивчити зміни в наявності і структурі оборотних активів. При цьому слід мати на увазі, що стабільна структура оборотного капіталу свідчить про стабільний, добре налагодженому процесі виробництва і збуту продукції. Істотні її зміни говорять про нестабільну роботу підприємства.

    За даними таблиці 3.1 видно, що в ВАТ «Яранськ КМП» найбільшу питому вагу в оборотних активах займають запаси. У 2005 році відзначено зростання виробничих запасів в сумі 4191 тис. Руб., В 2006 році запаси скоротилися на 1601 тис. Руб. Незважаючи на абсолютне зниження суми виробничих запасів, їх питома вага зросла в 2006 році. На їх частку в 2005 році припадає 48,2%, в 2006 році - 59,3% від загальної суми оборотних активів.

    У 2005 році сума дебіторської заборгованості збільшилася на 2746 тис. Руб., А в 2006 році - зменшилася на 4364 тис. Руб.

    Сума готівки в 2005 році скоротився на 1073 тис. Руб., А в 2006 році - на 77 тис. Руб., Що свідчить про труднощі збуту продукції або неритмічної роботи підприємства і про погіршення фінансової ситуації.

    Оцінка ефективності використання оборотного капіталу здійснюється через показники його оборотності. Оскільки критерієм оцінки ефективності управління оборотними коштами є фактор часу, використовуються показники, що відображають, по-перше загальне час обороту, або тривалість одного обороту в днях; по-друге, швидкість одного обороту.

    У таблиці 3.2 узагальнимо розраховані показники ефективності використання оборотних активів ВАТ «Яранськ КМП».

    Таблиця 3.2

    Показники, що характеризують ефективність використання оборотних коштів ВАТ «Яранськ КМП» за 2004-2006 рр.

    показники

    2004 р

    2005 р

    2006 р

    Зміна (+, -)

    2005 до 2004 р

    2006 до 2005 р

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    Середня вартість виробничих запасів, тис.руб.

    7150,0

    8730,5

    10175,5

    1580,5

    1445

    Середня дебіторська заборгованість, тис. Руб.

    12114,0

    9172,0

    8363,0

    -2942

    -809

    Середня вартість оборотних коштів, тис. Руб.

    22499,0

    19583,0

    19277,5

    -2916

    -305,5

    Виручка від реалізації без ПДВ,

    тис. руб.

    217160

    238396

    228267

    21236

    -10129

    Коефіцієнт оборотності виробничих запасів

    30,4

    27,3

    22,4

    -3,1

    -4,9

    Час обороту виробничих запасів, днів

    11,8

    13,2

    16,1

    1,4

    2,9

    Коефіцієнт оборотності сировини і матеріалів

    60,4

    49,9

    48,3

    -10,5

    -1,6

    Коефіцієнт оборотності готової продукції

    87,9

    43,8

    60,5

    -44,1

    16,7

    Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

    17,9

    26,0

    27,3

    8,1

    1,3

    Час оборотності дебіторської заборгованості, днів

    20,1

    13,8

    13,2

    -6,3

    -0,6

    Коефіцієнт оборотності оборотних коштів

    9,7

    12,2

    11,8

    2,5

    -0,4

    Час обороту оборотних коштів, днів

    37,1

    29,5

    30,5

    -7,6

    1

    Час оборотності кредиторської заборгованості, днів

    8,3

    11,2

    25,5

    2,9

    14,3

    Тривалість операційного циклу, днів

    31,9

    27,0

    29,3

    -4,9

    2,3

    Тривалість фінансового циклу, днів

    23,6

    15,8

    3,8

    -7,8

    -12

    Тривалість виробничого циклу, днів

    10,2

    15,7

    13,0

    5,5

    -2,7

    З даних таблиці видно, що в досліджуваному періоді відбулося збільшення оборотності дебіторської заборгованості з 17,9 оборотів у 2004 році до 27,3 оборотів у 2006 році. Таким чином, погашення дебіторської заборгованості відбувається більш швидкими темпами.

    Час обороту скоротилася на 7 днів в 2006 році в порівнянні з 2004 роком. Час обороту дебіторської заборгованості в 2006 році становить 13 днів, тобто дебіторська заборгованість погашається досить швидко.

    У 2005 році також відбулося також прискорення оборотності оборотних коштів на 2,5 обороту в порівнянні з даними 2004 року. Час обороту оборотних коштів скоротилася з 37 днів у 2004 році до 30 днів у 2006 році.

    За матеріальним оборотних коштів час обороту в 2006 році збільшилася на 4,3 дня в порівнянні з 2004 роком.

    Порівняння коефіцієнтів оборотності в динаміці дозволяє виявити тенденції в зміні цих показників і визначити, наскільки раціонально і ефективно використовуються оборотні активи підприємства.

    Таким чином, вивчення в процесі аналізу оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу дозволяє зробити висновок про прискорення оборотності коштів як в сфері виробництва (в аналізованому періоді по виробничим запасам оборотність коштів збільшилася на 4,3 дня), так і в сфері обігу (оборотність дебіторської заборгованості скоротилася на 7 днів). Останній факт є наслідком поліпшення балансу між поточними грошовими надходженнями від реалізації і необхідними платежами підприємства, в результаті знижується ризик втрати платоспроможності.

    Тривалість операційного циклу підприємства знизилася в 2005 році на 5 днів у порівнянні з 2004 роком. Тривалість фінансового циклу різко скоротилася з 23,6 днів у 2004 році до 3,8 днів у 2006 році.

    Одним з ключових показників ефективності діяльності підприємства є загальна рентабельність активів (табл. 3.3). Вона являє собою відношення балансового прибутку до вартості майна, тобто сумі господарських засобів (активів), які перебувають у розпорядженні підприємства.

    Узагальнюючим показником ефективності використання оборотного капіталу є показник рентабельності (Рок), що розраховується як співвідношення прибутку від реалізації продукції (П пр) або іншого фінансового результату до середньої величини оборотного капіталу (Сік):

    (3.1)

    Цей показник характеризує величину прибутку, одержуваної на кожен рубль оборотного капіталу, і відображає фінансову ефективність роботи підприємства, так як саме оборотний капітал забезпечує оборот всіх ресурсів на підприємстві.

    Далі розрахуємо чисту рентабельність оборотних активів (Кч.а.), яка показує, який чистий прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи.

    Таблиця 3.3

    Рентабельність оборотних активів ВАТ «Яранськ КМП» за 2004 - 2006 рр.

    показники

    2004 р

    2005 р

    2006 р

    Зміни (+, -)

    2005 р до

    2004 р

    2006 до

    2005 р

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    Середня вартість оборотних коштів, тис.руб.

    22499,0

    19583,0

    19277,5

    -2916

    -305,5

    Прибуток (збиток) від продажу

    3828

    393

    -18052

    -3435

    -18445

    Чистий прибуток, тис. Руб.

    -1577

    -2723

    -15761

    -1146

    -13038

    Загальна рентабельність оборотних активів,%

    17,01

    2,00

    -93,64

    -15,01

    -95,64

    Чиста рентабельність оборотних активів,%

    -7,00

    -13,90

    -81,75

    -6,9

    -67,85

    З даних таблиці видно, що рентабельність оборотних активів в 2005 році значно скоротилася. Загальна рентабельність активів в 2005 році зменшилася на 15% в порівнянні з 2004 роком, а в 2006 році вона має від'ємне значення в силу збитковості виробництва підприємства.

    Чиста рентабельність оборотних активів в 2004 році склала -7%, це означає, що підприємство отримало 7 коп. збитку від продажів в кожної гривні, вкладеної в активи. Зниження чистого рентабельності оборотних активів в 2006 році в порівнянні з 2004 роком склало 74,75%.


    3.2. Аналіз потреб та оптимального розміру оборотного активу підприємства

    Управління запасами - це функціональна діяльність, мета якої - довести загальну суму щорічних витрат на утримання, запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування клієнтів.

    Мета управління запасами - утримувати на мінімальному рівні щорічну загальну суму витрат по забезпеченню запасами.

    На першому етапі управління слід провести аналіз запасів підприємства.

    На другому етапі визначають цілі формування запасів. Запаси товарно-матеріальних цінностей необхідно створювати на підприємстві ВАТ «Яранськ КМП» з цілями забезпечення:

    поточної виробничої діяльності (поточні запаси сировини і матеріалів);

    збутової діяльності (поточні запаси готової продукції).

    На наступному етапі управління розглядається оптимізація розміру основних груп поточних витрат. Відбувається розподіл сукупних запасів на два основних види - виробничі (запаси сировини) і запаси готової продукції.

    Для оптимізації розміру поточних запасів доцільно використовувати модель «Модель економічно обгрунтованого розміру замовлення» - EOQ. Вона використовується для оптимізації розміру як виробничих запасів, так і запасів готової продукції. Розрахунковий механізм моделі EOQ заснований на мінімізації сукупних операційних витрат із закупівлі та зберігання запасів на підприємстві. Ці операційні витрати попередньо поділяються на дві групи:

    1) сума витрат по розміщенню запасів (що включають витрати з транспортування і приймання товарів);

    2) витрат на зберігання товарів на складі.

    Сума операційних витрат з розміщення замовлень визначається за такою формулою:

    , (3.2)

    де - сума операційних витрат по розміщенню замовлень;

    - обсяг виробничого споживання товарів (сировини або мате-ріалів) в аналізованому періоді;

    - середній розмір однієї партії постачання товарів;

    - середня вартість розміщення одного замовлення.

    Сума операційних витрат по зберіганню товарів на складі може бути визначена за такою формулою:

    , (3.3)

    де - сума операційних витрат по зберіганню товарів на складі;

    - середній розмір однієї партії постачання товарів;

    - вартість зберігання одиниці товару в аналізованому періоді.

    Математично модель EOQ виражається наступною принциповою формулою:

    , (3.4)

    де - оптимальний середній розмір партії поставки товарів;

    -об'єм виробничого споживання товарів (сировини або матеріалів) в аналізованому періоді;

    - середня вартість розміщення одного замовлення;

    - вартість зберігання одиниці товару в аналізованому періоді.

    Отже, оптимальний середній розмір виробничого запасу визначається за такою формулою:

    , (3.5)

    де - оптимальний середній розмір виробничого запасу (сировини, матеріалів);

    - оптимальний розмір партії поставки товарів (EOQ).

    Розглянемо механізм використання Моделі EOQ на конкретному прикладі, а саме розглянувши сировину ВАТ «Яранськ КМП», тобто поставки молока. Розрахунки, наведені в таблиці 3.4 показують, що при таких поки-ників середнього розміру партії поставки і середнього розміру запасу сировини операційні витрати підприємства по обслуговуванню запасу будуть минималь-ними. З одного боку підприємству вигідно завозити сировину якомога вищими партіями, знижуючи розмір операційних витрат з розміщення замовлень. Але в нашому випадку підприємство не може вплинути на розмір партії поставки сировини. Справа в тому, що сировина для комбінату є молоко - швидкопсувний продукт.

    Таблиця 3.4

    Розрахунок оптимального розміру поточних запасів молока, тис. Руб.

    показник

    позначення

    2008 г. (план)

    1

    2

    3

    Річна потреба в молоці

    ОПП

    105192

    Середній розмір однієї партії замовлення

    РПП

    487

    Середня вартість розміщення одного замовлення

    З рз

    0,080

    Вартість зберігання однієї тонни молока

    З х

    0,032

    Сума операційних витрат з розміщення замовлення

    ОЗ рз

    2,7

    Сума операційних витрат по зберіганню сировини на складі

    ОЗ хт

    7,79

    Оптимальний розмір партії поставки сировини

    РППо

    525,96

    Оптимальний середній розмір виробничих запасів

    П зо

    262,98

    Поставки сировини обмежені ринком закупівлі молока, підприємство не може запланувати, скільки молока йому поставлять колгоспи і радгоспи, а тим більше, що сільське господарство зараз зі збитками, молоко поставляється все менше і менше. У зв'язку з цим підприємству доводиться шукати нових постачальників молока у віддалених районах Кіровської області і за її межами для того, щоб поставки молока не знижувалися.

    Підприємство закуповує молока стільки і в таких кількостях, в яких його везуть. Закупівля молока відбувається щодня, так як в господарствах немає умов для зберігання цього делікатного продукту.

    З іншого боку закупівлі сировини обмежені виробничими потужностями, тобто танками під зберігання сировини, що забезпечують режим охолодження. Крім того, і в цих танках сировину може зберігатися не більше двох діб.

    Для запасів готової продукції задача мінімізації операційних витрат з їх обслуговування полягає у визначенні оптимального розміру партії виробленої продукції (замість середнього розміру поставки).

    Розрахуємо оптимальний розмір поточних запасів сухого молока в 2008 році на ВАТ «Яранськ КМП», для розрахунку використовуємо ті ж формули, що і для запасів сировини (таблиця 3.5).

    Таблиця 3.5

    Розрахунок оптимального розміру поточних запасів сухого молока, тис. Руб.

    показник

    позначення

    2008 г. (план)

    1

    2

    3

    Планований обсяг виробництва

    ПОП

    55000

    Середній розмір однієї партії виробництва

    РПП

    422,2

    Середня вартість витрат пов'язаних з підготовкою виробництва

    З рз

    0,082

    Вартість зберігання однієї тонни сухого молока

    З х

    0,030

    Сума операційних витрат з підготовки

    виробництва

    ОЗ рз

    14,76

    Сума операційних витрат по зберіганню товарів на складі

    ОЗ хт

    7,08

    Оптимальний розмір партії виробництва сухого молока

    РППо

    686,6

    Оптимальний середній розмір запасів сухого молока

    П зо

    348,3

    Якщо виробляти товар дрібними партіями, то операційні витрати по зберіганню його запасів у вигляді готової продукції (Сх) будуть мінімальними.Використовуючи замість показника обсягу виробничого споживання (ОПП) показник планованого обсягу виробництва продукції, ми можемо визначити оптимальний середній розмір партії виробленої продукції і оптимальний середній розмір запасу готової продукції.

    При таких показниках середнього розміру партії виробництва пряників і бубликів операційні витрати підприємства по обслуговуванню запасу будуть мінімальними. Але справа в тому, що підприємство знову ж має справу з швидкопсувним сировиною, яке не можна тривалий час зберігати, тому практично немає можливості управляти розмірами партією випуску продукції.

    Політика управління дебіторською заборгованістю представляє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції та полягає в оптимізації загального розміру цієї заборгованості та забезпеченні своєчасної її інкасації.

    На першому етапі управління дебіторською заборгованістю проводиться її аналіз за попередні роки.

    Потім визначається сума ефекту, отриманого від інвестування коштів в дебіторську заборгованість. З цією метою суму додаткового прибутку, отриманої від збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок надання кредиту, зіставляють із сумою додаткових витрат по формуванню кредиту та інкасації боргу, а також прямих фінансових втрат від неповернення боргу покупцями (безгрошова дебіторська заборгованість, що списується, в зв'язку з неплатоспроможністю покупців і обчисленням строків позовної давності). Розрахунок цього коефіцієнта здійснюється за формулою:

    , (3.6)

    де - сума ефекту, отриманого від інвестування коштів в дебіторську заборгованість за розрахунками з покупцями;

    - додатковий прибуток підприємства, отримана від збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок надання кредиту;

    - поточні витрати підприємства, пов'язані з організацією кредитування покупців і інкасацією боргу;

    - сума прямих фінансових втрат від неповернення боргу покупцями.

    Розрахуємо суму ефекту, отриманого від інвестування коштів в дебіторську заборгованість на конкретному прикладі:

    ТОВ «Емін» Москва - є дебітором молочному комбінату.

    У звітному році їм надана в кредит партія сухого молока на суму 2109,75 тис. Руб., При цьому підприємство отримало додатковий прибуток в розмірі 71,49 тис. Руб .;

    поточні витрати підприємства, пов'язані з організацією кредитування ТОВ «Емін» склали 1,04 тис. руб .;

    сума прямих фінансових втрат від неповернення боргу покупцями дорівнює 18,07 тис. руб.

    Підставивши ці дані в вищенаведену формулу розрахуємо суму ефекту отриманого від інвестування коштів в дебіторську заборгованість за розрахунками з ТОВ «Емін», розрахунок зведемо в таблицю 3.6.

    Таблиця 3.6

    Розрахунок суми ефекту від інвестування коштів в дебіторську заборгованість за розрахунками з ТОВ «Емін»

    показник

    позначення

    2008 г. (план)

    1

    2

    3

    Додатковий прибуток від реалізації продукції в кредит

    П дз

    71,49

    Поточні витрати, пов'язані з організацією кредитування

    ТЗ зд

    1,04

    Сума прямих фінансових втрат від неповернення боргу

    ФЗ пз

    17,08

    Сума ефекту від інвестування коштів в дебіторську заборгованість за розрахунками

    з ТОВ «Емін»

    Е дз

    52,38

    З даного розрахунку видно, що сума ефекту від інвестування коштів в дебіторську заборгованість за розрахунками з ТОВ «Емін» склала 52,38 тис. Руб., Тобто угода була вигідною.

    Результати аналізу використовуються в процесі подальшої розробки окремих параметрів кредитної політики підприємства.

    У процесі формування кредитної політики по відношенню до покупців продукції реша2005. - 389 с.

    Ковальов, О.І. Аналіз фінансового стану підприємства / А. І. Ковальов, В. П. Привалов. - вид. 2-е, доп. і перераб. - М .: Центр економіки і маркетингу, 2005. - с. 192.

    Ковальов, В.В. Фінансовий аналіз. Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності / В. В. Ковальов. - М .: Фінанси і статистика, 2002. - 432 с.

    Кондраков, Н.П. Бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності і аудит / Н. П. Кондраков. - М .: Перспектива, 2004. - 345 с.

    Крейнина, М.І. Фінансовий менеджмент: навч. посібник / М. І. Крей-нина. - М .: «Справа і Сервіс», 2000. - 304 с.

    Крейнина, М.Н. Фінансовий стан: методи оцінки / М. Н. Крейнина. - М .: ІКЦ «ДІС», 2000. - 224 с.

    Овсійчук, М.Ф. Фінансовий менеджмент. Методи інвестування капіталу / М. Ф. Овсійчук, Л. Б. Сидельникова. - М .: Юрайт: Буквиця, 2004. -103 с.

    Павлова, Л.Н. Фінансовий менеджмент. Управління грошовим обігом підприємства: підручник для вузів / Л. Н. Павлова. - М .: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2000. - 400 с.

    Практикум по фінансовому менеджменті: Учбово-ділові ситуації, задача і рішення / Є. С. Стоянова. - М .: Перспектива, 2002.- 160 с.

    Райсберг, Б.А. Навчальний економічний словник / Б. А. Байсберг, Л.Ш. Лозовський, Є. Б. Стародубцева. - М .: Рольф Айріс-прес, 2003. - 416 с.

    Савицька, Г.В. Аналіз господарської діяльності / Г. В. Савицька. - 5-е видання, доп. і перераб. - Мн .: ІП «Екоперспектіва», 2002. - с. 498.

    Селезньова, М.М. Фінансовий аналіз: навч. посібник / Н. Н. Селезньова, А. Ф. Іонова. - М .: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 479 с.

    Економіко-статистичний аналіз: навч. посібник для вузів / С. Д. Ільєнкова. - М .: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 215 с.

    Висоцький, Д.А. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості // Бухгалтерський облік. - 2004. - №12. - С. 36-37.

    Єфімова, О.В. Аналіз оборотності коштів комерційного підприємства // Бухгалтерський облік. - 2006. - №10. - С. 35-41.

    Єфімова, О.В. Аналіз оборотності поточних активів // Бухгалтерський облік. - 2005. - №11. - С. 9-14.

    Єфімова, О.В. Оборотні активи організації та їх аналіз // Бухгалтерський облік. - 2004. - №19. - С. 72-77.

    Козлов, Н.В. Аналіз і прогнозування оборотних коштів підприємства в умовах переходу до ринку // Проблеми прогнозування. - 2005. - №4. - С. 12-14.

    Кричевський, Н.А. Як поліпшити фінансовий стан підприємства // Бухгалтерський облік. - 2004. - №4. - С. 53-54.

    Лесіціан, М.М. Оборотні кошти, процес звернення вартості капіталу, неплатежі // Питання економіки. - 2004. - №9. - С. 37-44.

    Литвин, М.І. Як визначити планову потребу підприємства в оборотних коштах // Фінанси. - 2004. - №10.- С. 10-13.

    Мазурина, Т.Ю. Про оцінку фінансової стійкості підприємства. // Фінанси. - 2005. - № 10. - С. 70-71.

    Маслов, Б.Г. Підвищення ефективності використання оборотного капіталу: матеріально-виробничі запаси // Управлінський облік. - 2005. - №1. - С. 30-35.

    Нікольська, Е.С. Аналіз оборотних (поточних) активів і їх оборотності // Поліграфія. - 2003. - №5. - С. 22-25.

    Новодворський, В.Д. Про становище «Фінансова звітність підприємств» // Бухгалтерська звітність. - 2004. - №7. - С. 8-17.

    Чернов, В.А. Використання електронних таблиць Microsoft Excel // Аудит і фінансовий аналіз. - 2004. - №4. - С. 52.-58.

    Чорба, П.М. До питання про трактування сутності оборотних коштів / П. М. Чорба, А. А. Гулько // Фінанси.- 2004. - № 7.- С. 53.

    ...........


    Головна сторінка


        Головна сторінка



    Аналіз ефективності використання оборотних коштів і шляхи її підвищення на прикладі ВАТ "Яранськ комбінат молочних продуктів"

    Скачати 189.66 Kb.