Дата конвертації30.05.2017
Розмір189.96 Kb.
Типдипломна робота

Скачати 189.96 Kb.

Аналіз ефективності використання залучених коштів підприємства


Таблиця 16

Оцінка величини потреби у власному оборотному капіталі

показники

2010, тис. Руб.

2011 р, тис. Руб.

зміна

1. Аванси, видані постачальникам (стор.234 + 245)

-

-

-

2. Виробничі запаси (стор.211)

284

тисяча триста п'ятьдесят п'ять

+1071

3. Незавершене виробництво (стор.213)

-

-

-

4. Готова продукція і товари (стор.214 + 215)

-

-

-

5. Дебіторська заборгованість (стр.240-234-245)

1976

3770

+1794

6. Вкладений в оборотні активи капітал (п.1 + п.2 + п.3 + п.4 + п.5)

2260

5125

+ 2865

7. Кредиторська заборгованість (стр.620-стр.627)

3169

5216

+2047

8. Аванси, отримані від покупців (стр.627)

-

-

-

9. Потреба у власних оборотних коштах (ТФП) (п.6-п.7-п.8)

- 909

- 91

-




Недолік власних оборотних коштів на кінець 2011 р склав 91 тис. Руб. - ця сума і є «дірою» в бюджеті фірми.

Дані таблиці 11 відображають структуру капіталу ТОВ «Балттелекабель» (з раніше проведеного аналізу фінансової стійкості підприємства, який відображений в табл. 5).

Таблиця 17

Структура капіталу ТОВ «Балттелекабель»

показники

2010 р

2011 р

зміна

1. Частка власного капіталу

0,128

0,175

+ 0,047

2. Частка позикового капіталу

0,87

0,825

- 0,045




Процентне співвідношення власного і позикового капіталу, незважаючи на позитивну динаміку, викликає тривогу.

Збалансувати структуру капіталу можна за рахунок залучення акціонерного капіталу, реінвестування прибутку, прискорення оборотності оборотних коштів.

Розглянемо оптимізацію величини позикового капіталу.

Як вже зазначалося раніше, оптимальна частка власних коштів і частка позикового капіталу повинні скласти в загальному обсязі капіталу не менше 50%.

Тоді в нашому прикладі для оптимального варіанту власний капітал повинен бути приблизно 5149 тис. Руб. (10298/2). Отже, нам необхідно 3345 тис. Руб. (5149 - 1804).

Частка нерозподіленого прибутку до виручки складе 0,348 (1804/5176).

Тоді приріст виручки становитиме

? НПР /? Т R = 3345 / 0,348 = 9612 тис. Руб.

Щоб досягти нормативів в структурі капіталу, потрібно щоб виручка стала 14788 тис. Руб. (5176 + 9612,1). Але з огляду на, що це нереально на основі даних показників здійснити протягом року, то поставимо більш скромні завдання, наприклад, збільшення виручки на 25%.

Виходячи з цього, приріст нерозподіленого прибутку складе:



? НПР =? Нової виручки * частка нерозподіленого прибутку до виручці

= (5176 * 25%) * 0,348 = 1294 * 0,348 = 450,3 тис. Руб.



У підсумку приріст власного капіталу складе 440,3 тис. Руб. і буде дорівнює 2254,3 тис. руб. (1804 + 450,3).

В результаті проведених розрахунків співвідношення в структурі капіталу зміниться, і частка власного капіталу складе 22% (власний капітал / загальна валюта балансу = 2254,3 / 10298), а частка позикового капіталу знизиться і складе відповідно 78%.

У міжнародній практиці прийнято вважати, що 25% це мінімальний поріг допустимості частки власного капіталу. У нашому прикладі, при збільшенні виручки на 25% частка власного капіталу наближена до допустимому значенню.

Оптимізувати структуру капіталу можна і за критерієм ефекту фінансового важеля.

Використання позикових коштів пов'язано для комерційної організації з певними, часом значними витратами. Яким має бути оптимальне поєднання між власними та залученими довгостроковими фінансовими ресурсами і як це вплине на прибуток? Саме цей взаємозв'язок характеризується категорією фінансового левериджу.

Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових коштів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал. Чим вище рівень фінансового левериджу, тим вище фінансовий ризик компанії.

Компанія, що має значну частку позикового капіталу, називається компанією з високим рівнем фінансового левериджу, або фінансово залежною компанією.

Отже, сформований в компанії рівень фінансового левериджу - це характеристика потенційної можливості впливати на чистий прибуток організації шляхом зміни обсягу і структури довгострокових пасивів. Вибір оптимальної структури джерел коштів пов'язаний саме з фінансовим левериджем. Він є одним з механізмів оптимізації структури капіталу.

У процесі фінансового управління капіталом оптимізація його структури є однією з найбільш важливих і складних завдань. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимизируется його ринкова вартість.

Одним з основних показників, що застосовуються фінансовими менеджерами для ефективності використання позикового капіталу, є так званий ефект фінансового левериджу. Ефект фінансового важеля - це показник, що відображає рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових коштів.


Рівень левериджу прямо пропорційно впливає на ступінь фінансового ризику і рентабельність власного капіталу.

У таблиці 12 представлені результати оцінки ефекту фінансового важеля ТОВ «Балттелекабель».

Таблиця 18

Оцінка ефекту фінансового важеля ТОВ «Баллтелекабель»

показники

2007 р

2008 р

зміни

1. Чистий прибуток, тис. Руб. (Ф № 2)

(1422)

785

+2207

2. Середньорічна вартість капіталу (активів), тис. Руб. (Ф № 1)

7955

10298

+ 2343

2.1. позикового капіталу

6934

8494

+ 1560

2.2. власного капіталу

1021

1804

+ 783

3. Нараховані відсотки за кредитами і позиками, тис. Руб.

-

-

-

4. Рентабельність активів,% (п.1 / п.2.1 * 100)

(17,88)

7,62

+ 25,5

5. Відсоток на позиковий капітал,% (п.3. / П.2.1. * 100)

-

-

-

6. Плече фінансового важеля (п.2.1. / П.2.2.)

6,8

4.71

- 2,09

7. Рентабельність власного капіталу,% (п.1 / п.2.2. * 100)

(139,3)

43,5

+ 182,8

Ефект фінансового важеля,% (п.4-п.5) * (п.2.1. / П.2.2.)

(121,55)

35,9

+157,45




ТОВ «Балттелекабель» володіє значною часткою позикових коштів, тому є фірмою з високим рівнем фінансового важеля або фінансово залежною (табл.18).

У 2010 р рентабельність мала від'ємне значення, а в цьому випадку фінансовий важіль не працює.

Посилення ефекту фінансового важеля в 2011 році підтверджує зміну частки власного капіталу в бік її збільшення.

Значення ефекту фінансового важеля показує, на скільки відсотків зміниться рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів в оборот фірми. Рентабельність власного капіталу - один з параметрів, за якими, поряд з обсягом продажів і зростанням активів, можна судити про вартість підприємства.

Ослаблення плеча фінансового важеля вплинуло на рентабельність власного капіталу ТОВ «Балттелекабель»: вона підвищилася в 2011 році в порівнянні з 2010 роком і склала 43,5%.

Як вже зазначалося раніше, позиковий капітал підприємства сформований з кредиторської заборгованості, за користування якою фірма не сплачує відсотки. Цим і пояснюється відсутність відсотка на позиковий капітал ТОВ «Балттелекабель». Дана позиція фірми досить ризикована, тому що фактично компанія користується чужими грошима безкоштовно, що може бути чревате проблемами платоспроможності.

Фінансовий леверидж можна порівняти з двосічним мечем: з одного боку, підвищення його рівня, тобто збільшення частки довгострокових позикових коштів у загальній сумі капіталу, призводить до отримання додаткового прибутку; з іншого боку - зростає рівень фінансового ризику, оскільки збільшуються витрати на розширення цього джерела, підвищується ймовірність банкрутства і т.д.

Фінансові рішення по структурі капіталу - це вибір компромісу між ризиком і прибутковістю, оскільки збільшення частки позикового капіталу підвищує ризик, і більш високе значення частки позикового капіталу забезпечує більше значення прибутковості на власний капітал. Підприємство не втрачає фінансової стійкості, використовуючи позикові кошти, але значно обмежує темпи свого розвитку, відмовившись від їх залучення, позбавляється додаткового джерела фінансування приросту активів (майна).

У той же час підприємство, активно залучає позикові кошти у формі кредиту або облігаційної позики, має більш високий фінансовий потенціал для свого економічного зростання і можливість приросту рентабельності власного капіталу. Однак зі збільшенням частки позикових коштів корпоративна група втрачає фінансову незалежність, в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства [5,15-19].



висновок



На основі дослідження, проведеного в випускної кваліфікаційної роботі, автором зроблені наступні висновки.

Підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий потенціал свого розвитку (за рахунок формування дополн даткови обсягу активів) і можливості приросту рентабельності своєї діяльності, проте в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (зростаючі в міру збільшення питомої ваги позикових коштів в загальній сумі використовуваного капіталу).

Використання позикових коштів сприяє підвищенню ефективності використання власних коштів, задоволенню потреб підприємства. Вони є фінансовим важелем, за допомогою якого підвищується рентабельність підприємства. Різноманіття цих коштів дає можливість їх використання в різних ситуаціях, зокрема, з метою підвищення рентабельності власних коштів, при нестачі власних коштів, при формуванні змінної частини оборотних активів, покритті окремих витрат, що носять нерівномірний характер в окремі періоди часу, як джерело інвестицій і в інших випадках.

Стратегії кредитування власного бізнесу повинні виходити з рішення наступних першочергових задач - максимізації прибутку компанії, мінімізації витрат, досягнення динамічного розвитку компанії, затвердження конкурентоспроможності - які, в кінцевому підсумку і визначають фінансову стійкість компанії. Фінансування даних задач повинне бути досягнуте в повному обсязі. Для цього, після використання всіх власних джерел фінансування повинні бути в заданому обсязі притягнуті позикові кошти кредиторів. При цьому найбільш вагомим обмежуючим фактором у процесі планування використання позикового капіталу необхідно вважати його вартість, яка повинна дозволяти зберегти рентабельність бізнесу на достатньому рівні.

Частка позикового капіталу ТОВ «Балттелекабель» в формуванні оборотних активів на кінець звітного періоду знизилася на 6%, що свідчить про зниження залежності від зовнішніх інвесторів.

Плече фінансового важеля зменшилася на кінець звітного року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Це свідчить про те, що фінансова залежність підприємства від зовнішніх інвесторів має тенденцію до зниження.

Розрахунок вартості чистих активів показує, що сума забезпечення власного капіталу після погашення зобов'язань фірми в 2010 р становила 1021 тис. Руб., А в 2011 р підвищилася за рахунок приросту активів і досягла 1 804 тис. Руб. Однак вартість чистих активів не досягла того рівня, який забезпечує гармонійну структуру капіталу.

Величина чистих активів повинна бути більше статутного капіталу. У нашому прикладі це співвідношення сприятливо.

На кінець звітного періоду коефіцієнт маневреності капіталу підвищився на 18 процентних пунктів, що благотворно позначається на фінансовій стійкості.

Однак потрібно пам'ятати, що розраховуються показники не дають готових відповідей, а лише формують інформацію про ті зміни, які необхідно зробити для стабілізації стану справ фірми в майбутньому.

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що ТОВ «Балттелекабель» для наміченого збільшення власних коштів необхідно збільшити їх розмір за рахунок залучення позикового капіталу. Велика частка збільшення власних коштів можлива, якщо керівництво фірми буде прагнути до скорочення дебіторської заборгованості за рахунок зміни кредитної політики до своїх покупців. Ризик господарської діяльності підприємства значно знизиться в разі скорочення кредиторської заборгованості. Якщо ж скорочення за цими статтями не відбудеться, то цілком імовірний ризик виникнення неплатоспроможності, який може привести до банкрутства компанії.

Безсумнівно, запропоновані варіанти є більш ефективними в порівнянні з попереднім періодом.

Таким чином, одними з найважливіших напрямків вдосконалення фінансової роботи підприємства слід відзначити все більш широке впровадження комерційного кредиту з метою оптимізації джерел грошових коштів.

Залучаючи позикові кошти, підприємство може посилити свої ринкові позиції і підвищити рентабельність власного капіталу.

Від ступеня оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу багато в чому залежать фінансове становище підприємства і його стійкість.

Управління фінансами вимагає глибокого аналізу, що дозволяє більш точно оцінити невизначеність ситуації з допомогою сучасних кількісних методів дослідження. У зв'язку з цим істотно зростають пріоритетність і роль фінансового аналізу, тобто комплексного системного вивчення фінансового стану підприємства і факторів його формування з метою оцінки ступеня фінансових ризиків і прогнозування рівня прибутковості капіталу.

Для визначення ефективності управління фінансами було проведено аналіз фінансового стану ТОВ «Балттелекабель». Метою цього аналізу є своєчасна і об'єктивна діагностика фінансового стану даного підприємства, встановлення його «больових точок» і вивчення причин їх утворення. Більш того, аналіз необхідний для пошуку резервів поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності та фінансової стійкості.

Проведений аналіз фінансового стану ТОВ «Балттелекабель» дозволив визначити, що «вузьким місцем» фінансово-господарської діяльності підприємства є структура капіталу.

Основною проблемою на даному етапі розвитку є великий обсяг позикових коштів. Це свідчить про те, що при здійсненні своєї діяльності підприємство схильне певному ризику. Збалансувати структуру капіталу можна за рахунок залучення акціонерного капіталу, реінвестування прибутку, прискорення оборотності оборотних коштів.

В умовах ринкової економіки жодне підприємство не може обходитися без залучених коштів. Їх різноманіття дає можливість використовувати їх в різних ситуаціях. Пошук джерел грошових коштів - складне завдання, що стоїть перед компаніями і підприємствами. Управління грошовими коштами є важливою умовою підтримки ліквідності і платоспроможності підприємства і є інструментом оперативного управління. Позикові кошти в нормальних економічних умовах сприяють підвищенню ефективності виробництва.

Рішення про вибір тих чи інших форм залучення позикових коштів приймається на основі порівняльного аналізу їх ціни, а також оцінки впливу використання позикового капіталу на фінансові показники діяльності підприємства в цілому. Ефективне управління позиковим капіталом збільшує рентабельність власних коштів і дозволяє посилити ринкові позиції підприємства.

Неправильний підхід до формування позикових джерел може згубно позначитися на фінансовому стані підприємства, так як вимоги кредиторів повинні бути задоволені незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства. У той же час використання позикового капіталу може бути вкрай вигідним для власників підприємства, оскільки дозволяє досягти збільшення обсягів виробництва, прибутку і зростання рентабельності без додаткових вкладень вкрай дефіцитного фінансового ресурсу - власного капіталу.

Підприємство користуються тільки власним капіталом володіють високою фінансовою стійкістю, але низьким потенціалом розвитку і навпаки. Підприємства, що використовують позиковий капітал мають більш низьку фінансову стійкість, але високий потенціал розвитку. Таким чином, оптимізація структури капіталу - найважливіше завдання підвищення ефективності підприємства.

На основі проведеного фінансового аналізу для ТОВ «Балттелекабель» були розроблені конкретні заходи, спрямовані на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану. Стійкий фінансовий стан є підсумком вмілого управління всім комплексом факторів, що визначають результати фінансово-господарської діяльності.

На основі дослідження, проведеного в випускної кваліфікаційної роботі, автором пропонується ряд заходів щодо підвищення ефективності використання залучених коштів в ТОВ «Балттелекабель».

- освоєння нових методів і техніки управління капіталом організації; - вдосконалення структури управління; - підвищення кваліфікації персоналу; - вдосконалення кадрової політики, - планування політики ціноутворення, - пошук резервів по зниженню витрат на виробництво, - планування і прогнозування управління фінансами підприємства.

ТОВ «Балттелекабель» для наміченого збільшення власних коштів необхідно збільшити їх розмір за рахунок залучення позикового капіталу.

Крім того, на підприємстві доцільно створити службу фінансового менеджменту, здатну підвищити прибутковість фінансової діяльності

В кінцевому підсумку даному підприємству, зокрема його керівництву і відповідним фінансовим структурам, необхідно акцентувати свою увагу на фінансовому аналізі як на інструменті повсякденній діяльності.

Управління позиковими засобами - це невід'ємна частина фінансового менеджменту на підприємстві, активно застосовується для здійснення фінансового планування та розробки фінансової стратегії підприємства.

У ринковій економіці більша і все збільшується частка власного капіталу зовсім не означає поліпшення становища підприємства, можливості швидкого реагування на зміну ділового клімату. Навпаки, використання позикових коштів свідчить про проведення гнучкої фінансової політики на підприємстві, його здатності брати кредити і повертати їх, тобто про довіру до нього в діловому світі.

Список використаних джерел та літератури

1. Цивільний Кодекс РФ. Частини перша, друга, третя і четверта. - М .: Проспект, КноРус, 2011. - 544 с.

2. Федеральний закон від 30.12.2004 №218-ФЗ «Про кредитні історії».

3. Федеральний закон «Про ринок цінних паперів» (від 22 квітня 1996 р №39-ФЗ зі змінами на 28 липня 2004 року).

4. Федеральний закон від 25.02.99 р №39-ФЗ (зі зм. І доп. Від 02.01.2000) «Про інвестиційну діяльність в Російській Федерації, здійснюваної у вигляді капітальних вкладень».

5. Алексєєва А.В. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Навчальний посібник / А.В. Алексєєва. - Кнорус: 2011. - 688 с.

6. Бабиніна Г.А. «Основи аналізу фінансового стану організації» // «Економіка, фінанси, управління №10 (154)». 2012. - с. 33-42.

7. Баріленко В.І. Аналіз господарської діяльності: Навчальний посібник / В.І. Баріленко.-М .: ЕКСМО: 2010. - 352 c.

8. Бердникова Т.Б. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник / Т.А. Бердникова. - М .: Инфра-М: 2012. - 224 с.


9. Безкоровайна Н. Управління фінансовими потоками // Фінанси і кредит - 2006. - №10. - с. 23 - 28.

10. Бланк И.А. Фінансовий менеджмент. - Київ, Ельга Ніка-Центр, 2010 року.

11. Брігхем Ю., Гапенскі Л. Фінансовий менеджмент: Повний курс: У 2-х т. / Пер. з англ СПб .: Економічна школа, 2005 р

12 .. Герасимова Є.Б., Ігнатова Е.А., Економічний аналіз. Завдання, ситуації, керівництво за рішенням / Є.Б. Герасимова, Е.А. Ігнатова. - Форум: 2011. - 176 c.

13. Герасимова В.А. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності промислового підприємства: Навчальний посібник / В.А. Герасимова. - Кнорус: 2011. -360 с.

14. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз / О.В. Єфімова. - М .: Бухгалтерський облік. 2010 - 525 с.

15. Іванов А. «Банківський кредит як форма інвестування підприємств» // Фінанси №4, 2005 року з. 61-65.

16. Ілясов Г.Г. «Як поліпшити фінансовий стан підприємства» // Фінанси № 10, 2004 року з. 70-73.

17. Казакова Р.П., Казаков С.В. Теорія економічного аналізу: Учеб. Посібник / Р.П. Казакова, С.В. Казаков. - Москва: Инфра-М, 2010. - 239c.


18. Клісенко Д. «Проблеми розвитку лізингу в Російській Федерації» // Фінанси №1, 2004 р с. 77.

19. Краснов Ю. «Правові та організаційні засади формування кредитних історій» // Банківська справа № 12, 2005 року з. 33-35.

20. Климова Н.В. Економічний аналіз / Н.В. Климова. - СПб .: Пітер: 2010. - 192c

21. Колчина Н.В. Фінансовий менеджмент: технології управління фінансами підприємства. - М .: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. - 464 с.


22 . Лапуста М., Мазуліна Т. «Проблеми кредитування малого бізнесу в Росії» // Фінанси № 4, 2005 року з. 14 - 16.

23. Лаврушин О.І. Банківська справа М .: КНОРУС, 2012.

24.Ліберман І.А. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності: Навчальний посібник / І.А. Ліберман. - Инфра-М: 2010. - 224 c.

25.Лисенко Д.В. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Підручник / Д.В. Лисенко. - Инфра-М: 2010. - 320с.

26.Міллер М.М. Фінансовий аналіз в питаннях і відповідях: Навчальний посібник. - М .: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2005. - 224 с.

27.Пласкова Н.С. Економічний аналіз / Н.С. Пласкова. - М .: ЕКСМО: 2011. - 704c

28.Пястолов С.М. Аналіз фінансово-господарської діяльності: Підручник / С.М. Пястолов. - М .: Academia: 2012. - 336c.

29.Савіцкая Г.В. Методика комплексного аналізу господарської діяльності: Навчальний посібник / Г.В. Савицька. - М .: Инфра-М: 2011. - 384с.

30.Сергеев І.В. Економіка організації (підприємства): Учеб. допомога. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М .: Фінанси і статистика, 2010. - 576 с.

31.Стоянова Е.С. Фінансовий менеджмент М .: Перспектива 2009.


32. Станкевич А. «Огляд варіантів довгострокового фінансування підприємств» // Фінанси і кредит № 6, лютий 2006 року з. 37 - 41.

33. розшуку Л.В «Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства» »//« Економіка, фінанси, управління №4 (148) ». 2012. -№25. - с. 52-75.


34. Тен В. «Проблеми аналізу кредитоспроможності позичальника» // Банківська справа № 3, 2006 року з. 49 - 52.

35. Турманідзе Т.К. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Підручник / Т.К. Турманідзе. - Економіка: 2011. - 480 с.

36. Чуєв І.М., Чуєва, Л.Н. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Підручник для вузів / І.М. Чуєв, Л.Н. Чуєва. - Дашков і К: 2011. - 384 с.

37. Черняк В.З. Фінансовий аналіз: підручник / В. З. Черняк. - 2-е вид. - М .: Видавництво «Іспит», 2007. - 414 с.


38. Шпербер І. ​​«Лізинг та організаційні основи його використання в банківській діяльності» // Фінанси і кредит №32, листопад 2005 року з. 47.

39. Шеремет А.Д., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу діяльності комерційних організацій. М .: Инфра-М, 2003. - 237 с.

40. Щербаков В.А. Оцінка вартості підприємства (бізнесу) / В.А. Щербаков, Н.А. Щербакова. - М .: Омега-Л, 2006. - 288 с.

41. Янов В. «Методологічні засади організації вексельного обігу в умовах ринкової трансформації» // Фінанси і кредит №9, березень 2006 року з. 16 - 25.

42. http: //www.finansy.ru/menu.htm.

43. http: //ecsocman.edu.ru/

44. http: //econos.nauod.ru

45. http: //www.bea.doc.gov/

Додаток 1


Бухгалтерський баланс на 31 грудня 2011 р

актив

код показника

На початок звітного року

На кінець звітного періоду

I. Необоротні активи

Нематеріальні активи

110

Основні засоби

120

367

384

незавершене будівництво

130

Прибуткові вкладення в матеріальні цінності

135

49

34

Довгострокові фінансові вкладення

140

10

10

відкладені податкові активи

145

Інші необоротні активи

150

РАЗОМ по розділу I

190

426

428

II. ОБОРОТНІ АКТИВИ

Запаси, в тому числі:

210

1813

3700

сировину, матеріали та інші аналогічні цінності

211

824

тисяча триста п'ятьдесят п'ять

тварини на вирощуванні та відгодівлі

212

витрати в незавершеному виробництві

213

готову продукцію і товари для перепродажу

214

товари відвантажені

215

витрати майбутніх періодів

216

989

2345

інші запаси і витрати

217

Податок на додану вартість по придбаних цінностей

220

73

25

Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати)

230

в тому числі покупці і замовники

231

Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати)

240

1976

3770

в тому числі: покупці і замовники

241

1 625

3585

Короткострокові фінансові вкладення (56, 58, 82)

250

250

тисячі вісімдесят чотири

Грошові кошти

260

3417

тисяча двісті дев'яносто один

Інші оборотні активи

270

РАЗОМ по розділу II

290

7529

9870

БАЛАНС (сума рядків 190 + 290)

300

7955

10298

пасив

код показника

На початок звітного року

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

III.КАПІТАЛ ТА РЕЗЕРВИ

Статутний капітал

410

8

8

Власні акції, викуплені в акціонерів

411

Додатковий капітал

420

Резервний капітал, в тому числі:

430

резерви, утворені відповідно до законодавства

431

резерви, утворені відповідно до установчих документів

432

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

470

1013

+1796

РАЗОМ по розділу III

490

1021

1804

IV. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Позики і кредити

510

Відкладені податкові зобов'язання

515

Інші довгострокові зобов'язання

520

РАЗОМ по розділу IV

590

-

-

V. КОРОТКОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Позики і кредити

610

Кредиторська заборгованість в тому числі:

620

3169

5216

постачальники та підрядники

621

2925

4938

заборгованість перед персоналом організації

622

заборгованість перед державними позабюджетними фондами

623

заборгованість з податків і зборів

624

244

269

інші кредитори

625

-

9

Заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів

630

Доходи майбутніх періодів

640

1821

1709

Резерви майбутніх витрат

650

1944

тисяча п'ятсот шістьдесят дев'ять

Інші короткострокові зобов'язання

660

РАЗОМ по розділу V

690

6934

8494

БАЛАНС

700

7955

10298

Довідка про наявність цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках

Орендовані основні засоби

910

в тому числі по лізингу

911

Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання

920

Товари, прийняті на комісію

930

Списана у збиток заборгованість неплатоспроможних дебіторів

940

Забезпечення зобов'язань і платежів отримані

950

Забезпечення зобов'язань і платежів видані

960

Знос житлового фонду

970

Знос об'єктів зовнішнього благоустрою та інших аналогічних об'єктів

980

Нематеріальні активи, отримані в користування

990




Додаток 2


Звіт про прибутки і збитки з 1 січня по 31 грудня 2011 м

показник

За звітний період

За аналогічний період попереднього року

найменування

код

1

2

3

4

Доходи і витрати по звичайних видах діяльності

2008

2007

Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів)

010

5176

4951

Собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг

020

(4210)

(6364)

Валовий прибуток

029

966

(1 413)

Комерційні витрати

030

Управлінські витрати

040

Прибуток (збиток) від продажу

050

966

(1 413)

Інші доходи і витрати

відсотки до отримання

060

34

9

Відсотки до сплати

070

-

(1)

Інші операційні доходи

090

28

103

Інші витрати

(131)

(107)

Прибуток (збиток) до оподаткування

140

971

(1422)

відкладені податкові активи

141

Відкладені податкові зобов'язання

142

Поточний податок на прибуток

150

Податок на прибуток та інші аналогічні обов'язкові платежі

180

Чистий прибуток (збиток) звітного періоду

190

· Економії з податкових виплат;

· Ліквідності вкладень, обумовлених терміновістю векселя, а так само наявністю вексельного ринку, де можлива реалізація векселів або їх облік в банку;

· Можливості оплатити їм власні зобов'язання;

· Можливості закласти їх і отримати кредит.


Векселі є альтернативою банківському кредитуванню. Зазвичай використовується як інструмент залучення короткострокового финансир про вання (0,5-1 рік), необхідного для поповнення оборотного капіталу.Перевага полягає в можливості розміщення векселів серед великого числа інвесторів. Також вексель може бути переданий іншій особі або виставлений на публічні торги. Так як вексель не є емісійним цінним папером, немає необхідності в реєстрації випусків в ФСФР; його випуск не обкладається податком [13,37-41].

Аналіз вексельного обігу тісно пов'язаний з комерційним кред і тому, що задовольняє потреби в позикових коштах господарюючих суб'єктів.

У найбільш загальному вигляді оптимальне вексельний обіг можна визначити як діяльність, що забезпечує підприємству покриття його витрат і приносить прибуток, чистий дохід. Пріоритети в ве до польовому зверненні полягають в забезпеченні прибутковості операцій з векселями підприємств [16,16-25].

Управління залученням товарного (комерційного) кредиту

Все більшого поширення в сучасній комерційній практиці отримує товарний (комерційний) кредит. Він надається від в ляется підприємствам у формі відстрочки платежу за поставлені їм сировину, матеріали або товари. Дана форма кредиту є однією з з а мих поширених на території Росії.

Товарний кредит на перший погляд здається безкоштовним, так як дог ОВОР не передбачає необхідності нарахування та сплати процентного (або будь-якого іншого) доходу на користь постачальника. Однак слід зауважити, як уже зазначалося вище, що постачальники прекрасно розуміють принципи зміни вартості грошей у часі, а також здатні досить точно оцінювати розміри "упущеної вигоди" від гальмування оборотності активів, заморожених у дебіторській заборгованості підприємства. Товарний кредит містить витрати постачальника, пов'язані з інвестуванням в дебіторську заборгованість. Постачальник, як правило, включає дані витрати в ціну, яка залежить від умов ринку і від взаємних домовленостей сторін. Там, де контроль за недоотриманої прибутком значно ослаблений (держпідприємства, великі акціонерні і промислові компанії) втрати, пов'язані з товарним кредитуванням найчастіше компенсуються за рахунок "неформальних" платежів керівництву чи службовцям компанії.

У випадках оплати товару за фактом або авансом, як правило, постачальником надається суттєві знижки, тому перш, ніж прийняти торговий кредит, необхідно визначити розмір цієї знижки і порівняти даний варіант фінансування з іншими формами.


Для залучають товарний (комерційний) кредит підприємств він має ряд переваг в порівнянні з іншими джерелами формую про вання позикового капіталу, які полягають в наступному:

1) є найбільш маневреної формою фінансування за рахунок позикового капіталу найменш ліквідної частини оборотних активів - виро з вальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

2) Дозволяє автоматично згладжувати сезонну потребу в інших формах залучення позикових коштів, так як більша частина цієї потре б ності пов'язана з сезонними особливостями формування запасів сировини.

3) Цей вид кредитування не розглядає поставлені сировину, мат е ріали і товари як майнову заставу підприємства, дозволяючи йому вільно розпоряджатися наданими в кредит матеріальними ценн про стями.

4) У цьому виді кредиту зацікавлене не тільки підприємство-позичальник, але і його постачальники, тому що він дозволяє їм збільшувати обсяг реалізації продукції і формувати додатковий прибуток. Тому товарний (комерційний) кредит в сучасній господарській практиці надається не тільки так званим «першокласним позичальникам», а й підприємствам, які відчувають певні фінанс про ші труднощі.

5) Вартість товарного (комерційного) кредиту, як правило, знач і тельно нижче вартості залученого фінансового кредиту (у всіх його формах).

6) Залучення товарного (комерційного) кредиту дозволяє скор а щать загальний період фінансового циклу підприємства, знижуючи тим самим потребу у фінансових коштах, які використовуються для формування оборотних активів. Це залежить від того, що цей вид фінансових про я зательств підприємства становить переважну частку його кредито р ської заборгованості.

7) Він характеризується найбільш простим механізмом оформлення в порівнянні з іншими видами кредиту, що залучається підприємствами.

Разом з тим, як кредитний інструмент товарний (комерц е ський) кредит має і певні недоліки, основними з яких є:

цільове використання цього виду кредиту носить дуже вузький характер; носить дуже обмежений характер у часі; в порівнянні з іншими кр е дітнимі інструментами він несе в собі підвищений кредитний ризик, так як за своєю суттю є незабезпеченим видом кредиту. Відповідно для залучає цей кредит підприємства він несе в собі Додатковий ь ву загрозу банкрутства при погіршенні кон'юнктури ринку реалізації його продукції.

Тому очевидно, що ці переваги і недоліки товарного (комерційного) кредиту повинні бути враховані підприємством при использ про вання цього кредитного інструменту для залучення необхідних йому з а приймальних засобів.

Залучаючи до використання позиковий капітал у формі товарного (до м мерческого) кредиту, підприємство ставить собі за основну мету максимал ь ве задоволення потреби у фінансуванні за цей рахунок формиру ва них виробничих запасів сировини і матеріалів і зниження загальної сто і мости залучення позикового капіталу. Ця мета визначає зміст управління залученням товарного (комерційного) кредиту.

Управління поточними зобов'язаннями за розрахунками

Поточні зобов'язання за розрахунками характеризують найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових коштів, формиру ва них їм за рахунок внутрішніх джерел. Нарахування коштів за разли ч ним видів розрахунків виробляються підприємством щоденно (у міру здійснення поточних господарських операцій), а погашення зобов'язань по цій внутрішньої заборгованості - в певні (устано в лені) терміни в діапазоні до одного місяця. Так як з моменту нарахування ення кошти, що входять до складу внутрішньої кредиторської заборгованості, вже не є власністю підприємства, а лише використовуються ним до н а дження терміну погашення зобов'язань, за своїм економічним з про триманню вони є різновидом позикового капіталу.

Як форма позикового капіталу, використовуваного підприємством в процесі своєї господарської діяльності, поточні зобов'язання характ е ризуются наступними основними особливостями:

а) є для підприємства безкоштовним джерелом використовуваних позикових коштів. Як безкоштовне джерело формування капіталу вони забезпечують зниження не тільки позикової його частини, але і всієї вартості капіталу підприємства;

б) розмір внутрішньої кредиторської заборгованості впливає на тривалість фінансового циклу підприємства. Чим вище щодо викона ь ний розмір внутрішньої кредиторської заборгованості, тим менший обсяг коштів (за інших рівних умов) підприємству необхідно привл е кати для поточного фінансування своєї господарської діяльності;

в) сума сформованих підприємством внутрішньої кредиторської заборгованості знаходиться в прямій залежності від обсягу господарської діяльно про сти підприємства, в першу чергу - від обсягу виробництва і реаліз ації продукції;

г) прогнозований розмір внутрішньої кредиторської заборгованості по бол ь шінства видів носить лише оцінний характер. Це пов'язано з тим, що розміри багатьох нарахувань, які входять до складу цих зобов'язань, не піддаються точному кількісному розрахунку в зв'язку з невизначеністю щодо стю багатьох параметрів майбутньої господарської діяльності пре д підприємства;

д) розмір внутрішньої кредиторської заборгованості за окремими їх видами і по підприємству в цілому залежить від періодичності виплат (погашення зобов'язань) нарахованих коштів. Періодичність цих виплат регул і руется державними нормативно-правовими актами, умовами до н трактів з господарськими партнерами і лише незначна їх частина - внутрішніми нормативами підприємства. Ця висока ступінь залежимо про сти періодичності виплат (а відповідно і розмірів нарахувань) за окремими рахунками, що входять до складу внутрішньої кредиторської заборгованості, від зовнішніх факторів визначає низький рівень регульованості цього джерела позикових коштів в процесі фінансового менеджменту.

Основними видами, які є об'єктами управління на пре д прийнятті, є наступні поточні зобов'язання за розрахунками: з бюджетом; з позабюджетних платежів; зі страхування; по оплаті тр у так; із внутрішніх розрахунків і т.п.

З урахуванням прогнозованого приросту поточних зобов'язань по розр е там на підприємстві формується загальна структура позикових коштів, пр і залучати з різних джерел.

Основною метою управління поточними зобов'язаннями за розрахунками підприємства є забезпечення своєчасного нарахування і виплати коштів, що входять до їх складу. З позицій стратегічного розвитку сво тимчасова виплата коштів, нарахованих у складі внутрішньої кредиторської заборгованості, приносить підприємству більше економічних переваг, ніж свідома затримка цих виплат.

Особливості оцінки вартості позикового капіталу в процесі фінансового управління.

Фінансовий менеджер постійно стикається з проблемою вибору джерел фінансування. Особливість проблеми полягає ще в тому, що обслуговування того чи іншого джерела обходиться підприємству неоднаковий ово. Кожен джерело фінансування має свою ціну.

Позиковий капітал в процесі фінансового управління оцінюється за такими основними елементами:

1. Вартість кредиту оцінюється в розрізі двох основних джерел його надання на сучасному етапі - банківського кредиту та фінансового лізингу (принципові положення такої оцінки можуть бути використані і при залученні підприємством фінансового кредиту з інших джерел).

а) вартість банківського кредиту, незважаючи на різноманіття його видів, форм і умов визначається на основі ставки відсотка за кредит, яка формує основні витрати по його обслуговуванню. Ця ставка в процесі оцінки вимагає внесення двох уточнень: вона повинна бути збільшена на розмір інших витрат підприємства, обумовлених умовами кредитної угоди (наприклад, страхування кредиту за рахунок позичальника) і зменшена на ставку податку на прибуток з метою відображення реальних витрат підприємства. З урахуванням цих положень вартість позикового капіталу у формі банківського кредиту оцінюється за такою формулою:

СБК = ПКБ х (1 - Снп) / 1 - ЗПБ, (1.2)

де СБК - вартість позикового капіталу, що залучається у формі банківського кредиту,%;

ПКБ - ставка відсотка за банківський кредит,%;

Снп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

ЗПБ - рівень витрат по залученню банківського кредиту до його суми, виражений десятковим дробом.

Управління вартістю банківського кредиту зводиться до виявлення таких його пропозицій на фінансовому ринку, які цю вартість мінімізують як за ставкою відсотка за кредит, так і за іншими умовами його залучення (при незмінності залученої суми кредиту і терміну його використання).

б) вартість фінансового лізингу - однієї з сучасних форм залучення фінансового кредиту - визначається на основі ставки лізингових платежів. При цьому слід враховувати, що ставка включає дві складові - поступове повернення суми основного боргу і вартість безпосереднього обслуговування лізингового боргу.

З урахуванням цих особливостей вартість фінансового лізингу оцінюється за такою формулою:

СФЛ = (ЛЗ - НА) х (1 - Снп) / 1 - ЗПфл, (1.3)

де СФЛ - вартість позикового капіталу, що залучається на умовах фінансового лізингу,%;

ЛЗ - річна лізингова ставка,%;

НА - річна норма амортизації активу, залученого на умовах фінансового лізингу,%;

Снп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

ЗПфл - рівень витрат по залученню активу на умовах фінансового лізингу до вартості цього активу, виражений десятковим дробом.

Управління вартістю фінансового лізингу ґрунтується на двох критеріях: вартість фінансового лізингу не повинна перевищувати вартості банківського кредиту, наданого на аналогічний період (інакше підприємству вигідніше отримати довгостроковий банківський кредит для купівлі активу у власність); в процесі використання фінансового лізингу повинні бути виявлені такі пропозиції, які мінімізують його вартість.

2. Вартість позикового капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій, оцінюється на базі ставки купонного відсотка по ній, що формує суму періодичних купонних виплат. Якщо облігація продається на інших умовах, то базою оцінки виступає загальна сума дисконту по ній, що виплачується при погашенні.

У першому випадку оцінка здійснюється за формулою:

СОЗк = СК х (1 - Снп) / 1 - езо, (1.4)

де СОЗк - вартість позикового капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій,%;

СК - ставка купонного відсотка по облігації,%;

Снп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

Езо - рівень емісійних витрат по відношенню до обсягу емісії, виражений десятковим дробом.

У другому випадку розрахунок вартості проводиться за такою формулою:

Створю = Дr х (1 - Снп) х 100% / (Але - Дr) х (1 - Езо), (1.5)

де створю - вартість позикового капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій,%;

Дr - середньорічна сума дисконту по облігації;

Але - номінал облігації, що підлягає погашенню;

Снп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

Езо - рівень емісійних витрат по відношенню до суми залучених за рахунок емісії коштів, виражений десятковим дробом.

Управління вартістю капіталу, що залучається в цьому випадку зводиться до розробки відповідної емісійної політики, що забезпечує повну реалізацію емітованих облігацій на умовах, не вище середньоринкових.

3. Вартість товарного (комерційного) кредиту оцінюється в розрізі двох форм його надання: по кредиту в формі короткострокової відстрочки платежу і по кредиту в формі довгострокової відстрочки платежу, оформленої векселем.

Розрахунок вартості товарного кредиту, наданого у формі короткострокової відстрочки платежу, здійснюється за наступною формулою:

СТКк = (ЦС х 360) х (1 - Снп) / ПО, (1.6.)

де СТКк - вартість товарного (комерційного) кредиту, наданого на умовах короткострокової відстрочки платежу,%;

ЦС - розмір цінової знижки при здійсненні готівкового платежу,%;

Снп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

ПО - період надання відстрочки платежу за продукцію, в днях.

Практика показує, що в багатьох випадках вигідніше взяти банківський кредит для постійної негайної оплати продукції та отримання відповідної цінової знижки, ніж користуватися такою формою товарного (комерційного) кредиту.

Розрахунок вартості форми довгострокової відстрочки платежу, оформленої векселем, здійснюється за формулою:

СТКв = ПКВ х (1 - Снп) / 1 - ЦС, (1.7.)

де СТКв - вартість товарного кредиту у формі довгострокової відстрочки платежу з оформленням векселем,%;

ПКВ - ставка відсотка за вексельний кредит,%;

СПН - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

ЦС - розмір цінової знижки, що надається постачальником при здійсненні готівкового платежу за продукцію, вираженої десятковим дробом.

Управління вартістю цієї форми товарного кредиту, як і банківської, зводиться до пошуку варіантів поставок аналогічної продукції, які мінімізують розміри цієї вартості.

4. Вартість поточних зобов'язань підприємства за розрахунками при визначенні середньозваженої вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що являє собою безкоштовне фінансування підприємства за рахунок цього виду позикового капіталу. Сума цих зобов'язань умовно прирівнюється до власного капіталу тільки при розрахунку нормативу забезпеченості підприємства власними оборотними засобами. У всіх інших випадках ця частина поточних зобов'язань розглядається як короткостроково залучений позиковий капітал (в межах одного місяця). Так як терміни виплат цієї нарахованої заборгованості (по заробітній платі, податкам, страхуванню і т.д.) строго детерміновані, вона не відноситься до керованого фінансування з позицій оцінки вартості капіталу.

Таким чином, під ціною позикового капіталу розуміють суму, кіт про рую доводиться платити підприємству за користування позиковими засобами. Кожен з джерел позикового капіталу має свою ціну, внаслідок чого по кожному джерелу ціна визначається окремо. Ціна загальної величини позикового капіталу визначається як відношення всіх видів процентних в и плат за користування залученими коштами до загальної суми позикових коштів. Залучення позикових коштів підприємством веде до зростання ціни капіталу. У зв'язку з цим визначається гранична ціна капіталу, вчить и вающая прогнозоване збільшення величини і частки позикового капіталу і його ціну на ринку капіталу.



1.3 Ефективність використання залучених коштів

Фінансовий ризик знаходить відображення в співвідношенні власних і позикових коштів як джерел довгострокового фінансування, доцільності та ефективності використання останніх. Використання позикових коштів пов'язано для комерційної організації з певними, часом значними витратами. Яким має бути оптимальне поєднання між власними та залученими довгостроковими фінансовими ресурсами і як це вплине на прибуток? Саме цей взаємозв'язок характеризується категорією фінансового левериджу.

Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових коштів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.

Кількісно ця характеристика вимірюється співвідношенням між позиковим і власним капіталом; рівень фінансового левериджу прямо пропорційно впливає на ступінь фінансового ризику компанії та потрібну акціонерами норму прибутку. Чим вище сума відсотків до виплати, які є, до речі, постійними обов'язковими витратами, тим менше чистий прибуток. Таким чином, чим вище рівень фінансового левериджу, тим вище фінансовий ризик компанії.

Компанія, що має значну частку позикового капіталу, називається компанією з високим рівнем фінансового левериджу, або фінансово залежною компанією.

Отже, сформований в компанії рівень фінансового левериджу - це характеристика потенційної можливості впливати на чистий прибуток організації шляхом зміни обсягу і структури довгострокових пасивів. Вибір оптимальної структури джерел коштів пов'язаний саме з фінансовим левериджем. Він є одним з механізмів оптимізації структури капіталу.

У процесі фінансового управління капіталом оптимізація його структури є однією з найбільш важливих і складних завдань. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимизируется його ринкова вартість.

Одним з основних показників, що застосовуються фінансовими менеджерами для ефективності використання позикового капіталу, є так званий ефект фінансового левериджу.

Ефект фінансового левериджу (фінансового важеля) - це приріст до рентабельності власних коштів, одержуване завдяки використанню кредиту, незважаючи на платність останнього. Тобто, ефект фінансового важеля - це показник, що відображає рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових коштів. Він розраховується за наступною формулою:

ЕФР = (1 - З нп) х (КВР А - ПК) х ЗК / СК, (1.8)

де ЕФВ - ефект фінансового левериджу,%;

З нп - ставка оподаткування прибутку, виражена десятковим дробом;

КВР А - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів),%;

ПК - середній розмір відсотків за кредит, сплачуваних підприємством за використання позикового капіталу (номінальна ціна позикового капіталу),%;

ЗК - середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;

СК - середня сума власного капіталу підприємства.

Дана формула відкриває перед фінансовим менеджером широкі можливості по визначенню безпечного обсягу позикових коштів, розрахунку допустимих умов кредитування, полегшення податкового тягаря для підприємства, визначення доцільності придбання акцій підприємства з тими чи іншими значеннями диференціала, плеча важеля і рівня ЕФР в цілому. Ефект фінансового левериджу можна розраховувати не тільки в цілому по всьому позикового капіталу, але і по кожному його джерела (довгостроковим, короткостроковим кредитам банку; товарними кредитами; кредиторської заборгованості; безвідсотковим позикових ресурсів і т.д.).

ЕФР показує, на скільки відсотків збільшується сума власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Позитивний ЕФР виникає в тих випадках, коли рентабельність сукупного капіталу вище середньозваженої ціни позикових ресурсів. Різниця між вартістю позикових коштів і прибутковістю сукупного капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу. При таких умовах вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу. Якщо рентабельність сукупного капіталу нижче середньозваженої ціни позикових ресурсів, то створюється негативний ЕФР, в результаті чого відбувається «проїдання» власного капіталу, що може стати причиною банкрутства підприємства.

Чим вище питома вага позикових коштів в загальній сумі використовуваного підприємством капіталу, тим більший рівень прибутку воно отримує на власний капітал.

При позитивному значенні будь-який приріст коефіцієнта фінансового левериджу буде викликати ще більший приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу, а при негативному значенні - буде приводити до ще більшого темпу зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу.Іншими словами, приріст коефіцієнта фінансового левериджу мультиплікує ще більший приріст його ефекту (позитивного або негативного в залежності від позитивної або негативної величини диференціала фінансового левериджу). Аналогічно зниження коефіцієнта фінансового левериджу буде призводити до зворотного результату, знижуючи в ще більшому ступені його позитивний або негативний ефект.

Норматив співвідношення позикових і власних коштів практично не існує. Вони не можуть бути однаковими для різних галузей і підприємств. Частка власного і позикового капіталу у формуванні активів підприємства і рівень фінансового левериджу залежать від галузевих особливостей підприємства. У тих галузях, де повільно обертається капітал і висока частка довгострокових активів, коефіцієнт фінансового левериджу не повинен бути високим. В інших галузях, де капітал обертається швидко і частка основного капіталу мала, він може бути значно вище.

Коефіцієнт фінансового левериджу не тільки є індикатором фінансової стійкості, а й дуже впливає на збільшення або зменшення величини прибутку і власного капіталу підприємства. Він є саме тим важелем, за допомогою якого збільшується позитивний або негативний ЕФР.

Виділення цих складових дозволяє цілеспрямовано керувати ефектом фінансового левериджу в процесі фінансової діяльності підприємства.

Знання механізму впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.

Глава 2. Аналіз фінансового стану ТОВ «Балттелекабель»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Балттелекабель»

ТОВ «Балттелекабель» є приватним торговим підприємством, створеним в 1992 році. Організаційно-правова форма фірми «Балттелекабель» - товариство з обмеженою відповідальністю. Перевагами даної організаційно-правової форми є: зростання фінансових можливостей за рахунок розподілу функцій управління підприємством, залучення вкладів від учасників товариства. Особливість товариства з обмеженою відповідальністю полягає в тому, що учасники ТОВ несуть ризик збитків в межах вартості внесених ними вкладів. Мета комерційної діяльності торгового підприємства ТОВ «Балттелекабель» - отримання прибутку.

ТОВ «Балттелекабель» діє на підставі Статуту. У суспільстві обирається виконавчий орган - директор - терміном на два роки, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства на основі єдиноначальності. Виходячи з наведених даних, ТОВ «Балттелекабель» є торговим підприємством середнього масштабу.

ТОВ «Балттелекабель» має організаційну структуру управління лінійно-функціонального типу. Для лінійно-функціонального типу організаційних структур характерно поділ праці по конкретних функцій: існують спеціальні відділи, на чолі яких стоять керівники (начальник комерційного відділу, головний бухгалтер та ін.) Кожен керівник одноосібно очолює доручену йому ділянку роботи і несе повну відповідальність. При даному типі структури окремі функції виконуються відповідним підрозділом, але зв'язку між відділами ослаблені.

У ТОВ «Балттелекабель» налагоджена централізована форма бухгалтерської служби, тобто всі аспекти бухгалтерського обліку зосереджені в головній (централізованої) бухгалтерії, що є єдиним підрозділом організації. Таке її побудова дає можливість організувати чіткий розподіл праці співробітників бухгалтерії і забезпечити контроль з боку даної облікової служби за всіма виробничими, комерційними та іншими процесами в організації.

директор

Бухгалтерія

Відділ оптової торгівлі

Відділ роздрібної торгівлі

Логістичний відділ

Головний бухгалтер

Начальник відділу

Начальник відділу - завідувач магазином

Начальник відділу

Бухгалтер

Менеджер

Менеджер-продавець

Завідувач складом

юрист

Продавець-консультант

Комірник

Водій-експедитор

Мал. 2. Організаційна структура підприємства

Відповідно до Статуту Товариство здійснює наступні види діяльності: оптова та роздрібна торгівля, виконання робіт і надання послуг. Асортимент ТОВ «Балттелекабель» включає більше 2 тисяч найменувань. Ось кілька груп товарів: інтер'єрні тканини, портьєрні шовкові тканини, тюлі, костюмні тканини, фурнітура, аксесуари для штор, карнизи, покривала, постільна білизна, рушники для гостинець і вдома, а так само різні декоративні елементи.

Центральний офіс ТОВ «Балттелекабель» розташовується в Торговому центрі на вул. Грибоєдова, 4/6. Кабінети, де розташовується управлінський персонал, мають сучасний інтер'єр і технічне оснащення, що створює сприятливу робочу атмосферу. Кожне робоче місце оснащене комп'ютером.

2.2 Аналіз ділової активності організації


Під діловою активністю в широкому сенсі розуміється весь комплекс заходів по просуванню підприємства на ринках продукції, праці, капіталу. У більш вузькому сенсі (і в контексті аналізу фінансово-господарської діяльності) ділова активність - це поточна виробнича і комерційна діяльність підприємства.

Ділова активність організації проявляється в динамічності її розвитку, досягненні нею поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту своєї продукції.

Показники ділової активності характеризують результати і ефективність поточної основної виробничої діяльності.

Для оцінки ефективності поточної діяльності необхідно розрахувати наступні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт оборотності робочого капіталу - це відношення виручки від реалізації до чистого оборотного капіталу.

Цей коефіцієнт показує, наскільки ефективно компанія використовує інвестиції в оборотний капітал і як це впливає на зростання продажів.



Коефіцієнт оборотності х виручка від реалізації / р обоча

капіталу = чистий оборотний капітал

2. Оборотність дебіторської заборгованості (в оборотах) - це відношення виручки від реалізації до середньої дебіторської заборгованості.

Оборотність дебіторської заборгованості показує зміну обсягів комерційного кредиту, що надається підприємством.

Оборотність дебіторської виручка від реалізації / з адолженності

(в оборотах) = / середня дебіторська заборгованість

3. Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів - це відношення виручки від реалізації до середньої за період величині запасів і витрат по балансу.

Показник відображає число оборотів запасів і витрат підприємства за аналізований період.

Коефіцієнт оборотності виручка від реалізації / м атеріальних

оборотних коштів = / середня величина запасів і витрат

4. Коефіцієнт оборотності мобільних засобів - це відношення виручки від реалізації до сукупності середньої за період величини запасів і витрат по балансу і середньої за період величини грошових коштів, розрахунків та інших активів. Коефіцієнт показує швидкість обороту всіх мобільних коштів підприємства (як матеріальних, так і нематеріальних).

Коефіцієнт виручка від реалізації / (середня величина запасів

про борачіваемості = і витрат по балансу + середня величина грошових

м рясних засобів коштів, розрахунків та інших активів

5. Коефіцієнт погашаемости дебіторської заборгованості - це відношення середньої дебіторської заборгованості до виручки від реалізації.

Коефіцієнт показує середнє число днів, необхідну для стягнення заборгованості.

Коефіцієнт погашаемости середня дебіторська заборгованість /

д ебіторской заборгованості = / виручка від реалізації



6. Оборотність власного капіталу - це відношення виручки від реалізації до середньої величини власного капіталу.

Показник демонструє швидкість обороту власного капіталу.



Оборотність виручка від реалізації / с обственного капіталу = /

середня величина власного капіталу

7. Оборотність основного капіталу - це відношення виручки від реалізації до підсумку середнього балансу-нетто.

Оборотність про АГАЛЬНІ капіталу = виручка від реалізації / підсумок

балансу-нетто

Показник характеризує ефективність використання компанією всіх наявних у її розпорядженні ресурсів незалежно від джерел їх залучення. Коефіцієнт показує скільки разів за рік відбувається повний цикл виробництва та обігу, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку. Коефіцієнт сильно варіюється в залежності від галузі.

Результати оцінки ділової активності ТОВ «Балттелекабель» представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Оцінка ділової активності ТОВ «Балттелекабель»

показники

джерело

2010 р

2011 р

зміна

Коефіцієнт оборотності робочого капіталу

стр.010 (ф № 2) / (стр.290-стр.230-стр.690 (ф № 1))

8,32

3,76

- 4,56

Оборотність дебіторської заборгованості (в оборотах)

стр.010 (ф № 2) / стр.240 (ф № 1)

2,51

1,37

- 1,14

Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів

стр.010 (ф № 2) / /(стр.210+стр.220(ф№1))

2,625

1,39

-1,235

Коефіцієнт оборотності мобільних засобів

стр.010 (ф № 2) / (стор.210 + стр.220 + стр.260 + стор.270 (ф № 1))

0,93

1,032

+ 0,102

Коефіцієнт погашаемости дебіторської заборгованості

стр.240 (ф № 1) / стр.010 (ф № 2)

0,4

0,73

+ 0,33

Оборотність власного капіталу

стр.010 (ф № 2) / стр.490 (ф № 1)

4,85

2,87

- 1,98

Оборотність основного капіталу (оборотність активів)

стр.010 (ф № 2) / стор.300 (ф № 1)

0,62

0,502

- 0,12




Проведений аналіз ділової активності комерційної організації дозволяє зробити наступні висновки:

1. За аналогічний період попереднього року підприємство більш ефективно використовувало чистий оборотний капітал, хоча виручка (нетто) за звітний період більше на 225 тис. Руб.

2. Зниження показника оборотності дебіторської заборгованості свідчить про збільшення обсягу кредиту, що надається підприємством. Що стосується зростання коефіцієнта погашаемости дебіторської заборгованості то, чим більше це число, тим повільніше дебіторська заборгованість звертається в кошти, і, отже, знижується ліквідність оборотних коштів підприємства. Більше значення коефіцієнта на кінець звітного періоду, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, може свідчити про труднощі зі стягненням коштів по рахунках дебіторів.

3. Зниження коефіцієнта оборотності матеріальних оборотних коштів свідчить про відносне збільшення виробничих запасів на кінець звітного періоду. Це очевидно і з бухгалтерського балансу.

4. На кінець звітного періоду значення коефіцієнта оборотності мобільних засобів має тенденцію зростання, тобто швидкість обороту всіх мобільних коштів підприємства повинна збільшитися, але зростання показника характеризується негативно, якщо поєднується, як в нашому прикладі, зі зменшенням коефіцієнта оборотності матеріальних оборотних коштів.

5. Більше значення коефіцієнта погашаемости дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, може свідчити про труднощі зі стягненням коштів по рахунках дебіторів.

6. Зниження показника оборотності власного капіталу відображає тенденцію до бездіяльності частини власних коштів.

7. Зниження показника оборотності основного капіталу на 12 відсоткових пунктів у 2011 році, в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року, характеризує той факт, що підприємство неефективно використовує всі наявні в його розпорядженні ресурси, незалежно від джерел їх залучення.

2.3 Оцінка платоспроможності та фінансової стійкості


Професійне управління фінансами неминуче вимагає глибокого аналізу, що дозволяє більш точно оцінити невизначеність ситуації з допомогою сучасних кількісних методів дослідження. У зв'язку з цим істотно зростають пріоритетність і роль фінансового аналізу, тобто комплексного системного вивчення фінансового стану підприємства і факторів його формування з метою оцінки ступеня фінансових ризиків і прогнозування рівня прибутковості капіталу.

Фінансовий стан комерційної організації - економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу.

Фінансовий стан фірми, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Визначити, наскільки ефективним є управління сукупністю бізнес-процесів на підприємстві, покликаний аналіз фінансового становища.

Основними завданнями аналізу є:

- своєчасна та об'єктивна діагностика фінансового стану підприємства, встановлення його «больових точок» і вивчення причин їх утворення;

- пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності та фінансової стійкості;

- розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства;

- прогнозування можливих фінансових результатів і розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

Аналіз фінансового стану проведемо на прикладі ТОВ «Балттелекабель». Дане підприємство займається оптово-роздрібною торгівлею текстилем.

Для аналізу фінансового стану ТОВ «Балттелекабель» використовуємо наступні документи:

- звітні бухгалтерські баланси ТОВ «Балттелекабель» (форма №1) за 2010 - 2011 рр .;

- звіти про прибутки і збитки підприємства (форма №2) за той же період.

Проведення аналізу фінансового стану підприємства починається з розгляду складу і змісту фінансової звітності фірми. Потім визначається порядок взаємозв'язку форм звітності між собою з метою контролю над її виконанням.

Одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість своєчасно погашати свої платіжні зобов'язання наявними грошовими ресурсами. Оцінка платоспроможності проводиться за допомогою аналізу ліквідності.

Оцінка платоспроможності по балансу здійснюється на основі характеристики ліквідності оборотних активів, яка визначається часом, необхідним для перетворення їх в грошові кошти. Чим менше потрібно часу для інкасації даного активу, тим вище його ліквідність.

Таким чином, ліквідність балансу - це можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня величини наявних платіжних коштів величині короткострокових боргових зобов'язань. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів).

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить і платоспроможність підприємства. У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але при цьому мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.

Ліквідність балансу - це основа (фундамент) платоспроможності та ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність - це спосіб підтримки платоспроможності. Але в той же час, якщо підприємство має високий імідж і постійно є платоспроможним, йому легше підтримувати свою ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення.

Перша група (А 1) включає в себе абсолютно ліквідні активи, такі як готівка і короткострокові фінансові вкладення.

Друга група (А 2) - це швидко реалізовані активи: готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи оборотних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банках, попиту на продукцію, її конкурентоспроможність, форм розрахунків і т.д.

Третя група (А 3) - це повільно реалізовані активи (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів). Значно більший термін знадобиться для перетворення їх в готову продукцію, а потім в грошову готівку.

Четверта група (А 4) - це важко реалізовані активи: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво.

Відповідно, на чотири групи розбиваються і зобов'язання підприємства:

П 1 - найбільш термінові зобов'язання, які повинні бути погашені протягом місяця (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких настали, прострочені платежі);

П 2 - середньострокові зобов'язання, які повинні бути погашені до одного року (короткострокові кредити банку);

П 3 - довгострокові кредити банку і позики;

П 4 - власний (акціонерний капітал), що знаходиться постійно в розпорядженні підприємства.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо: А 1? П 1; А 2? П 2; А 3? П 3; А 4? П 4.

Вивчення співвідношень цих груп активів і пасивів за кілька періодів дозволить установити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідності. Результати оцінки ліквідності балансу представлені в таблицях 1 і 2.

Таблиця 2

Угруповання активів за ступенем ліквідності (тис. Руб.)

вид активу

2010 рік

2011 рік


Грошові кошти

Короткострокові фінансові вкладення

Разом по групі А 1


3417

250

3667


тисяча двісті дев'яносто один

тисячі вісімдесят чотири

2375


Готова продукція

Товари відвантажені

Дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців

Разом по групі А 2


-

-

1976

1976


-

-

3770

3770


Довгострокова дебіторська заборгованість

Сировина і матеріали

Незавершене виробництво

Витрати майбутніх періодів

ПДВ по придбаних цінностях

Разом по групі А 3


-

824

-

989

73

1886


-

тисяча триста п'ятьдесят п'ять

-

2345

25

3725


Необоротні активи

Разом по групі А 4


426

426


428

428

всього

7955

10298




Таблиця 3

Угруповання пасивів за ступенем ліквідності (тис.руб.)

вид пасиву

2010 рік

2011 рік


Кредиторська заборгованість

Заборгованість учасникам по виплаті доходів

Резерви майбутніх витрат і платежів

Разом по групі П 1


3169

-

1944

5113


5216

-

тисяча п'ятсот шістьдесят дев'ять

6785


Короткострокові кредити банку

Доходи майбутніх періодів

Разом по групі П 2


-

1821

1821


-

1709

1709


Довгострокові кредити і позики

Разом по групі П 3


-

-


-

-


Власний капітал

Разом по групі П 4


1021

1021


1804

1804

всього

7955

10298




Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки по кожній групі активів і пасивів (табл. 3).

Таблиця 4

Перевірка виконання умов абсолютної ліквідності балансу

2010 рік

2011 рік

2010 рік

2011 рік


3667 <5113

1976> тисяча вісімсот двадцять одна

1886> -

426 <1021


2375 <6785

3770> 1709

3725> -

428 <1804


А 1 <П 1

А 2> П 2

А 3> П 3

А 4 <П 4


А 1 <П 1

А 2> П 2

А 3> П 3

А 4 <П 4




Проведена оцінка ліквідності балансу показує, що найбільш термінові зобов'язання за умови, якщо кредитори зажадають їх виконання, підприємство не здатне швидко погасити. Хоча нерівність (А 4 <П 4) підтверджує факт наявності у підприємства достатніх власних оборотних коштів.

Поряд з абсолютними показниками для оцінки ліквідності та платоспроможності розраховують відносні показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності і коефіцієнт поточної ліквідності.

Ці коефіцієнти становлять інтерес не тільки для керівництва підприємства, але і для зовнішніх суб'єктів аналізу: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів; коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків, коефіцієнт поточної ліквідності - для інвесторів.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) (норма грошових резервів) визначається відношенням грошових і короткострокових фінансових вкладень до всієї суми короткострокових боргів підприємства.

Він показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена за рахунок наявної готівки. Чим вище його величина, тим більше гарантія погашення боргів. Однак і при невеликому його значенні підприємство може бути завжди платоспроможним, якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і відтік грошових коштів за обсягом і термінами. Тому будь-яких загальних нормативів і рекомендацій за рівнем даного показника не існує. Доповнюють загальну картину платоспроможності підприємства наявність або відсутність у нього прострочених зобов'язань, їх частота і тривалість.

Коефіцієнт абсолютної л іквідності = грошові кошти / поточні

зобов'язання

Виробляємо розрахунки:

на кінець 2010 р

До АЛ = (стр.260 + стор.250) /стр.690 = (3417 + 250) / 6934 = 3667/6934 = 0,53

на кінець 2011 р

До АЛ = (1291 + 1084) / 8494 = 2375/8494 = 0,28

Зміна - 0,25

Що дозволяє зробити наступні висновки:

У деяких джерелах рекомендоване значення цього коефіцієнта 0,2 - 0,5. У нашому випадку як на кінець 2010 р, так і на кінець 2011 р показник в межах норми. Однак існує тенденція до зниження на кінець 2011 р, тому підприємству слід приділити увагу збалансованості припливу і відтоку грошових коштів за обсягом і термінами.

2. Коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності - це відношення сукупності грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, до суми короткострокових фінансових зобов'язань.

Задовольняє зазвичай співвідношення 0,7 - 1. Якщо ж в складі оборотних активів значну частку займають грошові кошти та їх еквіваленти (цінні папери), то це співвідношення може бути меншим. Високе значення є виразом низького фінансового ризику і хороших можливостей для залучення додаткових коштів з боку. Але в будь-якому випадку, цей коефіцієнт показує, які кошти можуть бути використані, якщо термін погашення всіх або деяких поточних зобов'язань настане негайно і не буде можливості продати найменш ліквідну частину - запаси.



Коефіцієнт Швидкої ліквідності (грошові кошти +

короткострокові фінансові = вкладення + короткострокова дебіторська

заборгованість + пдв) // короткострокові фінансові зобов'язання

У нашому прикладі значення коефіцієнта наступне:

на кінець 2010 р

До БЛ = (стор. 260 + стор. 250 + стор. 240 + стор. 220) / стор. 690 = (3417 + 250 +

1976 + 73) / 6934 = = 0,824

на кінець 2011 р

До БЛ = (1291 + 1084 + 3770 + 25) / 8494 = 9870/8494 = 0,726

Зміна - 0,098

Можна зробити наступний висновок: значення показника задовольняє нормативному. Причому намітилася тенденція до зниження в 2011 році. Велику частку ліквідних коштів становить дебіторська заборгованість, частину якої важко своєчасно стягнути. У таких випадках потрібна більша співвідношення.

3. Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття боргів) - це співвідношення всієї суми оборотних активів, включаючи запаси, до загальної суми короткострокових зобов'язань. Цей коефіцієнт ще називають коефіцієнтом покриття. Він показує, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані для погашення короткострокових зобов'язань. Він відображає, скільки рублів поточних активів підприємства припадає на 1 карбованець поточних зобов'язань.

Перевищення оборотних активів над короткостроковими фінансовими зобов'язаннями забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх оборотних активів, крім готівки. Чим більше цей запас, тим більше впевненість кредиторів у тому, що борги будуть погашені.



Коефіцієнт поточної ліквідності = оборотні активи /

Короткострокові зобов'язання

У нашому прикладі значення коефіцієнта наступне:

на кінець 2010 р

До ТЛ = стр.290 / стр.690 = 7529/6934 = 1,085

на кінець 2011 р

До ТЛ = 9870/8494 = 1,162

Зміна + 0,077

Рекомендоване значення показника 1 2, в інших джерелах - більше 2.

Але в будь-якому випадку можна зробити висновок про те, що якщо коефіцієнт поточної ліквідності менше нормативу, але намітилася тенденція зростання показника, то необхідно розрахувати коефіцієнт відновлення платоспроможності:

До ТЛ1 + 6 / Т (К ТЛО - До тло)

До ВП = --------------------------------,

До ТЛ норм



де До ТЛ1 і К ТЛО - відповідно фактичне значення коефіцієнта ліквідності в кінці і на початку звітного періоду;

До ТЛ норм - нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності;

6 - період відновлення платоспроможності;

Т - звітний період, міс.

Підставляємо значення в формулу і отримуємо:



1,162 + 6/12 (1,085 - 1,085)

До ВП = ------------------------------------ = 0, 82 <1

> 2

Отже, в найближчі шість місяців у фірми немає можливості відновити свою платоспроможність, якщо вона нічого не змінить у своїй діяльності.

Таблиця 5

аналіз показників ліквідності підприємства

показники

джерело

Рекомендовані значення

2010 рік

2011 рік

зміна

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

(стр.260 + стор.250) / стр.690

0,2 - 0,5

0,53

0, 28

- 0,25

Коефіцієнт швидкої ліквідності

(стр.260 + стор.250 + стр.240 ++ стр.220) / / стр.690

0,7 - 1

0,824

0,726

- 0,098

Коефіцієнт поточної ліквідності

Стр.290 / стр.690

Необхідне значення 1 Оптимальне? 2

1,085

1,162

+0,077




Таким чином, розглядаючи показники ліквідності, слід мати на увазі, що їх величина є досить умовною, оскільки ліквідність активів і терміновість зобов'язань по бухгалтерському балансу можна визначити досить приблизно.

Так, ліквідність запасів залежить від їх якості (оборотності, частки дефіцитних, залежаних матеріалів і готової продукції). Ліквідність дебіторської заборгованості також залежить від швидкості її оборотності, частки прострочених платежів і нереальних для стягнення. Тому радикальне підвищення точності оцінки ліквідності досягається в ході внутрішнього аналізу на основі даних аналітичного бухгалтерського обліку.

Але в загальному випадку, підприємство вважається ліквідним, якщо поточні активи більше поточних зобов'язань. А в нашому прикладі - на кінець 2010 року: 7529> 6934 (тис. Руб.); на кінець 2011 року: 9870> 8494 (тис. руб.).

Отже, проведений аналіз ліквідності підприємства дозволяє зробити висновки:

1. Найбільш термінові зобов'язання за умови, якщо кредитори зажадають їх виконання, підприємство не здатне швидко погасити. Хоча нерівність (А 4 <П 4) підтверджує факт наявності у підприємства достатніх власних оборотних коштів.

2. Розрахунковий коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає допустимому значенню. Однак існує тенденція до зниження на кінець 2011 р, тому підприємству слід приділити увагу збалансованості припливу і відтоку грошових коштів за обсягом і термінами.

3. Значення показника швидкої ліквідності задовольняє нормативному. Причому намітилася тенденція до зниження в 2011 році. Велику частку ліквідних коштів становить дебіторська заборгованість, частину якої важко своєчасно стягнути.

4. Підприємство ТОВ «Балттелекабель» може здійснювати розрахунок за своїми поточними зобов'язаннями вчасно в тому випадку, якщо абсолютна більшість надходжень за розрахунками буде здійснюватися вчасно.

5. Для компанії важливо зберігати відносини доброго партнерства з кредиторами з одного боку, і забезпечувати операційну діяльність джерелами фінансування з іншого. У рішенні такого завдання може допомогти планування грошових потоків, що передбачає складання платіжного календаря і, з його допомогою, організацію чіткого і збалансованого повсякденного підходу до управління грошима, що визначається фінансовою стратегією фірми.

Для вільного маневрування грошовими коштами фірми і ефективного використання ресурсів в безперебійному процесі виробництва необхідно оцінити фінансову стійкість.

Фінансова стійкість - характеристика, що свідчить про стабільне перевищення доходів над витратами. Якщо платоспроможність - це зовнішній прояв фінансового стану підприємства, то фінансова стійкість - внутрішня його сторона, що відображає збалансованість грошових і товарних потоків, доходів і витрат, коштів і джерел їх формування.

Отже, для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно володіти гнучкою структурою капіталу і вміти організовувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для нормального функціонування. Стійкий фінансовий стан є не грою випадку, а підсумком вмілого управління всім комплексом факторів, що визначають результати фінансово-господарської діяльності.

Завдання аналізу фінансової стійкості фірми - це оцінка величини структури активів і пасивів, для відповіді на наступні питання: наскільки підприємство незалежно з фінансової точки зору; росте чи знижується рівень цієї незалежності; чи відповідає стан активів і пасивів фірми завданням її фінансово-господарської діяльності?

Фінансовий стан підприємства, його стійкість багато в чому залежать від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових коштів) і від оптимальності структури активів підприємства, в першу чергу, від співвідношення основних і оборотних коштів, а також від врівноваженості окремих видів активів і пасивів підприємства.

Тому спочатку необхідно проаналізувати структуру джерел капіталу підприємства та оцінити ступінь фінансової стійкості і фінансового ризику. З цією метою розраховуються такі показники:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу, або коефіцієнт фінансової автономії (чи незалежності) - це питома вага власного капіталу в загальній валюті балансу. Цей коефіцієнт характеризує залежність фірми від зовнішніх позик і показує, чи можуть зобов'язання підприємства бути покриті власними коштами.



Коефіцієнт ав тоном = власний капітал / всього господарський

коштів-нетто

2. Коефіцієнт фінансової залежності (коефіцієнт концентрації залученого капіталу) - частка позикового капіталу в загальній валюті балансу. Показник демонструє, яка частка активів підприємства фінансується за рахунок довгострокових позик.



Коефіцієнт фінансової з авісимий = позиковий капітал / всього

господарських засобів-нетто

3. Коефіцієнт поточної заборгованості - це відношення короткострокових фінансових зобов'язань до спільної валюти балансу.

Коефіцієнт поточної з адолженності = короткострокові фінансові

зобов'язання / всього господарських коштів-нетто

4. Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (коефіцієнт фінансової стійкості) - це відношення власного і довгострокового позикового капіталу до загальної валюти балансу.

Коефіцієнт фінансової у наполегливість = (власний капітал +

довгостроковий позиковий капітал) / всього господарських коштів-нетто

5. Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом (коефіцієнт платоспроможності) - відношення власного капіталу до позикового.

Коефіцієнт п латежеспособності = власний капітал / позиковий

капітал

6. Коефіцієнт фінансового левериджу, або коефіцієнт фінансового ризику - це відношення позикового капіталу до власного.

Нормативів практично не існує. Частка власного і позикового капіталу у формуванні активів підприємства і рівень фінансового левериджу залежать від галузевих особливостей підприємства. Коефіцієнт фінансового левериджу не тільки є індикатором фінансової стійкості, а й дуже впливає на збільшення або зменшення величини прибутку і власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт фінансового л еверіджа = позиковий капітал /

власний капітал

7. Важливими показниками, що характеризують структуру капіталу і визначальними стійкість підприємства, є сума чистих активів та їх частка в загальній валюті балансу.

Величина чистих активів (реальна величина власного капіталу) показує, що залишиться власникам підприємства після погашення всіх зобов'язань у випадку ліквідації підприємства.

Відповідно до прийнятого порядку оцінки вартості чистих активів, під вартістю чистих активів розуміється величина, яка визначається шляхом вирахування із суми активів, прийнятих до розрахунку, суми його пасивів, що приймаються до розрахунку.



Величина чистих активів = активи - пасиви

Найбільш повно фінансова стійкість підприємства може бути розкрита на основі вивчення рівноваги між статтями активу і пасиву балансу. При врівноваженості активів і пасивів за термінами використання і по циклах забезпечується збалансованість припливу і відтоку грошових коштів, а, отже, платоспроможність підприємства і його фінансова стійкість. У зв'язку з цим аналіз фінансового рівноваги активів і пасивів балансу є основою оцінки фінансової стійкості підприємства, його ліквідності та платоспроможності.

Основним джерелом фінансування необоротних активів є постійний капітал (власний капітал і довгострокові кредити і позики). Оборотні активи утворюються як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позикових коштів.

8. Щоб визначити, скільки вкладено власного капіталу в довгострокові активи, необхідно із загальної суми необоротних активів відняти довгострокові кредити банку для інвестицій в нерухомість.

Частка власного оборотного капіталу в формуванні

необоротних активів х внеоборот.а КТИВ - довгострокові. про бязат-ва =

необоротні активи

9. Щоб дізнатися, яка сума власного капіталу використовується в обороті, необхідно від загальної його суми по розд. III пасиву балансу відрахувати суму довгострокових (необоротних) активів (розд. I активу балансу) за мінусом тієї частини, яка сформована за рахунок довгострокових кредитів банку.





Оборотний капітал = з обстоювання капітал і резерви - необоротні активи

Власний оборотний капітал - це величина оборотних коштів підприємства після задоволення короткострокових зобов'язань перед усіма кредиторами. Оптимальна величина залежить від особливостей діяльності компанії: масштабів, обсягів реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів і дебіторської заборгованості.

Недолік власного оборотного капіталу свідчить про нездатність вчасно погасити короткострокові зобов'язання, значний надлишок - про нераціональне використання ресурсів підприємства, наприклад, отриманні кредитів понад реальну потребу.

10. Частка власного капіталу в формуванні оборотних активів визначається відношенням власного оборотного капіталу до оборотних активів:



Частка власного до АПІТАЛ = власний оборотний капітал /

оборотні активи

11. Частка позикового капіталу у формуванні оборотних активів визначається відношенням короткострокових зобов'язань до оборотних активів:

Частка позикового капіталу = короткострокові зобов'язання / оборотні

активи

12. Коефіцієнт маневреності капіталу - це відношення власного оборотного капіталу до його загальної суми. Він показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обороті, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість використання власних коштів підприємства. Оптимальне значення 0,5.



Коефіцієнт м аневренності до АПІТАЛ = власні оборотні кошти / власний капітал

Таблиця 6

Аналіз фінансової стійкості підприємства

показники

джерело

Рекоменд. значення

2010 рік

2011 рік

Змін.

1. Питома вага власного капіталу в загальній валюті балансу (коефіцієнт фінансової автономії)

стр. 490 / стр.700

0,5 - 0,8

0,128

0,175

+0,047

2. Питома вага позикового капіталу (коефіцієнт фінансової залежності)

(стр.590 + стр.690) / стр.300

0,2 - 0,5

0,87

0,82

- 0,05

3. Коефіцієнт поточної заборгованості

стр.690 / стр.700

0,87

0,82

- 0,05

4.Коеффіціент довгострокової фінансової незалежності

(Стр.490 + стр.590) / стр.300

0,128

0,175

+ 0,047

5. Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом

стр.490 / (стр.590 + + стр.690)

0,147

0,212

+ 0,065

6. Коефіцієнт фінансового левериджу (плече фінансового важеля)

(стр.590 + стр.690) / стр.490

Інформ. характер

6,8

4,71

- 2,1

7. Величина чистих активів

Стор.300 - (стр.590 + стр.610 + стр.620 + стр.630 + стр.650)

1021

1804

+ 783

8. Частка власного капіталу в формуванні необоротних активів

(Стор.190-стр.590) / стр.190

1

1

-

9. Власний оборотний капітал

розд. III -разд. I

595

+1367

+ 781

10. Частка власного капіталу в формуванні оборотних активів (коефіцієнт забезпеченості власними коштами)

розд. III + стор.640 + стр.650- (розд. I -разд. IV) / стр.290

0,079

0,139

+ 0,06

11. Частка позикового капіталу у формуванні оборотних активів

Стр.690 / стр.290

0,92

0,86

- 0,06

12. Коефіцієнт маневреності капіталу

(Стр.290-стр.230-стр.260) / стр.490

0,5

0,58

0,76

+0,18




На основі розглянутих в таблиці 6 коефіцієнтів і всього попереднього аналізу напрошуються наступні висновки:

1. Чим вище рівень першого, четвертого і п'ятого показників і нижче рівень другого, третього і шостого показників, тим стійкіше фінансовий стан підприємства.

Значення коефіцієнта фінансової автономії не вкладається в норматив. Чим нижче значення коефіцієнта, тим більше позик у компанії, тим вище ризик неплатоспроможності і небезпека виникнення у підприємства дефіциту грошових коштів. Хоча на кінець 2011 року значення показника зросло, а зростання, в свою чергу, означає збільшення фінансової незалежності.

2. Значення коефіцієнт платоспроможності безумовно підвищується, що знову ж таки говорить про зростаючу стійкості фінансового стану. Але велике відхилення показника від нормативного вказує на існування проблеми. Тому підприємству слід приділити увагу збалансованості припливу і відтоку грошових коштів за обсягом і термінами.

3. Основною проблемою на даному етапі розвитку є великий обсяг позикових коштів. Це говорить про те, що при здійсненні своєї діяльності підприємство схильне певному ризику. Однак фірма намагається скоротити частку позикового капіталу, що видно з аналізу: відзначається тенденція до зниження на кінець звітного періоду на 5 процентних пунктів, а це в даному випадку говорить про незначне поліпшення стійкості фінансового становища.

Частка позикового капіталу у формуванні оборотних активів на кінець звітного періоду має тенденцію до зниження на 6%, що свідчить в якійсь мірі про зниження залежності від зовнішніх інвесторів.

4. Плече фінансового важеля зменшилася на кінець звітного року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Це свідчить про те, що фінансова залежність підприємства від зовнішніх інвесторів має тенденцію до зниження.

5. Розрахунок вартості чистих активів показує, що сума забезпечення власного капіталу після погашення зобов'язань фірми в 2010 р становила тисячі двадцять один тис. Руб., А в 2011 р підвищилася за рахунок приросту активів і досягла 1804 тис. Руб. Однак вартість чистих активів не досягла того рівня, який забезпечує гармонійну структуру капіталу.

Величина чистих активів повинна бути більше статутного капіталу. У нашому прикладі це співвідношення сприятливо.

6 . На кінець звітного періоду коефіцієнт маневреності капіталу підвищився на 18 процентних пунктів, що благотворно позначається на фінансовій стійкості.

7. Необхідно провести реструктуризацію балансу компанії, особливо зупиняючись на вирішенні таких проблем: збільшення власних оборотних коштів; підвищення фінансової стійкості за рахунок зміни структури пасиву і активу балансу.

Однак потрібно пам'ятати, що розраховуються показники не дають готових відповідей, а лише формують інформацію про ті зміни, які необхідно зробити для стабілізації стану справ фірми в майбутньому.

позиковий фінансовий стійкість платоспроможність

Глава 3. Підвищення ефективності використання залучених коштів ТОВ «Балттелекабель»




3. 1 Ефективність використання банківського кредиту



У складі позикових коштів, що залучаються для розширення господарської діяльності, пріоритетна роль належить банківському кредиту. Цей кредит має широку цільову спрямованість і залучається в найрізноманітніших видах.

Банківські кредити - це відносно простий спосіб залучення необхідних ресурсів. При отриманні банківського кредиту немає необхідності публічного розкриття інформації про підприємство. Багато банків приймають до уваги і «сіру» фінансову звітність позичальника, що в даний час особливо актуально для малих підприємств і приватних підприємців.

Кредит - це один з найбільш дорогих видів кредитних ресурсів.Обмежуючі фактори: високий відсоток, необхідність надійного забезпечення, "створення" солідних балансових показників. Незважаючи на "дорожнечу" і "проблематичність" залучення, можливості банківського кредиту повинні бути використані компанією на всі 100%.

Якщо проект, реалізований компанією дійсно розрахований на конкурентоспроможний рівень рентабельності, то прибуток, отриманий від використання фінансового кредиту, завжди буде перевищувати необхідний до сплати відсоток.

Тому, незважаючи на обмежуючі фактори, залучення банківського кредиту це більш цивілізований спосіб фінансування, ніж, наприклад, використання кредиторської заборгованості.

Таким чином, підвищення рентабельності власного капіталу можна досягти за рахунок розширення позикового фінансування. Необхідною умовою, коли кредити стають благом для фірми, є перевищення рентабельності над виплаченими відсотками по кредитах.

Якщо відсоток за позиками буде більше рентабельності активів, то і рентабельність власного капіталу буде знижуватися тим швидше, чим вище питома вага позикових коштів в сукупному капіталі підприємства.

Припустимо, що ТОВ «Балттелекабель» бере кредит в банку в розмірі 1 млн. Рублів під 20% річних, і розрахуємо наскільки ефективно буде використання позикового капіталу і як це вплине на приріст чистої рентабельності власного капіталу. Тобто розрахуємо показник, який відображає рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал, за такою формулою:

ЕФР = (Рентабельність власного капіталу - Відсотки за кредит) *

(Позиковий капітал / Власний капітал) * (1 - Ставка податку на

прибуток)

ЕФР = (43,5% - 20%) * (1000/1804) * (1 - 0,24) = 9,9%



Даний розрахунок показує, на скільки відсотків збільшиться сума власного капіталу за рахунок залучення банківського кредиту в 1 млн. Руб. в оборот підприємства, іншими словами, яку вигоду отримає підприємство за умови залучення банківського кредиту.

Отже, можна зробити висновок: в умовах, що склалися вигідно використовувати позикові кошти в обороті підприємства, так як в результаті цього рентабельність власного капіталу збільшилася на 9,9%.

Чим вище питома вага позикових коштів в загальній сумі використовуваного підприємством капіталу, тим більше рівень прибутку воно отримує на власний капітал.

Перевага фінансового важеля в тому, що капітал, взятий підприємством в борг під фіксований відсоток, можна використовувати в процесі діяльності таким чином, що він стане приносити прибуток більш високу, ніж сплачені відсотки. Різниця накопичується як прибуток підприємства.

Необхідно взяти в борг стільки, скільки дозволяють кредитори, і потім забезпечити зростання ставки прибутковості власного капіталу на величину різниці між досягнутої ставкою прибутковості інвестованого капіталу і ставкою сплаченого позичкового відсотка. Збиток, звичайно, не змусить себе чекати, якщо організація отримає прибуток, меншу, ніж вартість позикового капіталу.

Таким чином, ефект фінансового важеля виникає, коли підприємство має заборгованість або має джерелом фінансування, який тягне за собою виплату постійних сум. Він впливає на чистий прибуток підприємства і, таким чином, на рентабельність власного капіталу.

(Важіль - це пристосування, що дозволяє отримати значне збільшення результату завдяки використанню точки опори).

Ефект фінансового важеля позитивний, коли коефіцієнт економічної рентабельності вище відсоткової ставки по заборгованості і негативний, якщо цей коефіцієнт нижче процентної ставки, тобто заборгованість може підвищувати або посилювати зниження рентабельності власного капіталу.

Результати даного аналізу доцільно використовувати при плануванні і прогнозуванні фінансового стану комерційної організації.

Розробка прогнозного балансу повинна здійснюватися в наступній послідовності: аналіз поточного стану підприємства за даними аналітичних таблиць; аналіз фінансових результатів та факторів, що впливають на них; визначення відносних і абсолютних змін в структурі балансу; побудова прогнозного балансу.

Нижче наводиться приклад складання планованого балансового звіту для ТОВ «Балттелекабель» на 2012 рік.

На підставі вивчення роботи фірми в минулі роки і наміченої політики залучення позикового капіталу у формі банківського кредиту, прогнозувалося зменшення суми дебіторської та кредиторської заборгованості. Припущення, що використовуються при прогнозі такі:

- передбачається, що відбудеться збільшення виручки на 25%;

- планується зниження кредиторської заборгованості на 20%;

- планується зниження дебіторської заборгованості на 11%;

- передбачається, що підприємство візьме кредит у банку в розмірі 1 млн. Рублів під 20% річних.

Допущення при складанні прогнозного балансу наступні: поточні активи і поточні зобов'язання збільшуються в середньому на стільки ж відсотків, наскільки відбулося збільшення виручки, довгострокові зобов'язання переносяться в прогноз з попереднього періоду; при необхідності керівництвом вносяться зміни і уточнення для поліпшення фінансових показників.

Прогнозний баланс для ТОВ «Балттелекабель» на 2012 рік знаходить своє відображення в таблиці 7.

Таблиця 7

Прогнозний баланс ТОВ «Балттелекабель» (тис. Руб.)

статті

На кінець 2011 р

плановані значення

Перше наближення (пропорційно виручці)

Друге наближення (з урахуванням джерел фінансових ресурсів)

АКТИВ

Основні засоби

428

428

428

запаси

3725

4656,25

5656,25

Дебіторська заборгованість

3770

3355,3

3355,3

Короткострокові фінансові вкладення

тисячі вісімдесят чотири

тисячі вісімдесят чотири

тисячі вісімдесят чотири

Грошові кошти

тисяча двісті дев'яносто один

1613,75

1613,75

РАЗОМ оборотних активів

9870

10709,3

11709,3

ВСЬОГО активів

10298

11137,3

12137,3

ПАСИВ

Акціонерний капітал (статутний)

8

8

8

Нерозподілений прибуток

+1796

2246,3

2468,7

РАЗОМ власних коштів

1804

2254,3

2476,7

Позики і кредити

-

1000

1000

Кредиторська заборгованість

5216

4172,8

4172,8

Доходи майбутніх періодів

1709

1948,95

2332,4

Резерви майбутніх витрат

тисяча п'ятсот шістьдесят дев'ять

1761,25

2155,3

РАЗОМ короткострокових пасивів

8494

8883

9660,5

ВСЬОГО пасивів

10298

11137,3

12137,3




Слід зазначити, що, як правило, фінансисти складають не один, а кілька варіантів прогнозів. Це відбувається по тому, що оцінка майбутнього обсягу надходжень від реалізації коливається в досить широкому діапазоні. Розрахунки можуть бути зроблені як для найвищої, так і для найнижчою із прийнятних оцінок.

На основі прогнозного балансу можна розрахувати окремі фінансові коефіцієнти, щоб наочно показати ефективність розробленої для ТОВ «Балттелекабель» політики залучення позикових коштів.

Таблиця 8

Ефективність розробленої політики залучення позикових коштів

показники

джерело

2011 рік

2012 рік

зміна

1. Питома вага власного капіталу в загальній валюті балансу (коефіцієнт фінансової автономії)

стр. 490 / стр.700

0,175

0,2

+0,025

2. Питома вага позикового капіталу (коефіцієнт фінансової залежності)

(стр.590 + стр.690) / стр.300

0,82

0,8

- 0,02

3.Коефіцієнт поточної заборгованості

стр.690 / стр.700

0,82

0,8

- 0,02

4.Коеффіціент довгострокової фінансової незалежності

(стр.490 + стр.590) / стр.300

0,175

0,2

+0,025

5. Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом

стр.490 / (стр.590 + + стр.690)

0,212

0,256

+0,044

6. Коефіцієнт фінансового левериджу (плече фінансового важеля)

(стр.590 + стр.690) / стр.490

4,71

3,9

- 0,81

7. Власний оборотний капітал

розд. III -разд. I

+1367

2048,7

+681,7




Чим вище рівень першого, четвертого і п'ятого показників і нижче рівень другого, третього і шостого показників, тим стійкіше фінансовий стан підприємства.

Висновок, який може бути зроблений з складеного прогнозу на 2012 рік та розрахованих окремих фінансових показників, зводиться до того, що ТОВ «Балттелекабель» для наміченого збільшення власних коштів необхідно збільшити їх розмір за рахунок залучення позикового капіталу. Велика частка збільшення власних коштів можлива, якщо керівництво фірми буде прагнути до скорочення дебіторської заборгованості за рахунок зміни кредитної політики до своїх покупців. Ризик господарської діяльності підприємства значно знизиться в разі скорочення кредиторської заборгованості. Якщо ж скорочення за цими статтями не відбудеться, то цілком імовірний ризик виникнення неплатоспроможності, який може привести до банкрутства компанії.

Безсумнівно, запропоновані варіанти є більш ефективними в порівнянні з попереднім періодом.

Таким чином, одними з найважливіших напрямків вдосконалення фінансової роботи підприємства слід відзначити все більш широке впровадження комерційного кредиту з метою оптимізації джерел грошових коштів і впливу на банківську систему.

Залучаючи позикові кошти, підприємство може посилити свої ринкові позиції і підвищити рентабельність власного капіталу.

Від ступеня оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу багато в чому залежать фінансове становище підприємства і його стійкість.

3.2 Аналіз та оцінка кредиторської заборгованості

Кредиторська заборгованість підприємства є сумою грошових коштів, що підлягає поверненню господарюючим суб'єктам, що видав кредит даному підприємству. Вона виникає в результаті отримання банківських кредитів, емісії облігацій, розриву між часом отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників і термінами їх оплати тощо Тобто кредиторська заборгованість - це сукупність фінансових зобов'язань перед кредиторами. Перебувають у розпорядженні підприємств кредитні кошти беруть участь в кругообігу фінансових ресурсів разом з власними коштами підприємств. Ці суми постійно змінюються. Приріст постійної кредиторської заборгованості є одним з джерел приросту оборотних коштів.

Як показує практична діяльність, жодне підприємство не може обійтися без, хоча б незначною, кредиторської заборгованості, яка завжди існує в зв'язку з особливостями бюджетних, орендних і інших періодичних платежів: оплати праці, поставки товарно-матеріальних цінностей без попередньої оплати і т.д . Даний вид кредиторської заборгованості потрібно розглядати, як "неминучий". Вона хоч і дозволяє тимчасово використовувати "чужі" засоби у власному комерційному обороті, але не має принципового значення, якщо такі платежі будуть здійснені у встановлені терміни.

На даному підприємстві ТОВ «Балттелекабель» джерелом позикових коштів як раз і є кредиторська заборгованість. До неї відноситься заборгованість, яка виникає при розрахунках з постачальниками та підрядниками, заборгованість перед державними позабюджетними фондами, заборгованість з податків і зборів. Основною частиною кредиторською заборгованістю на ТОВ «Балттелекабель» є заборгованість перед постачальниками і підрядниками.

Для того щоб оцінити величину ризику, з якої здійснює свою діяльність ТОВ «Балттелекабель», проаналізуємо кредиторську (табл. 9) і дебіторську (табл. 10) заборгованості.

Таблиця 9

Оцінка кредиторської заборгованості ТОВ «Балттелекабель»

показники

2010р.

2011 р

зміна

1. Виручка від реалізації, тис. Руб. (Стр.010ф№2)

4951

5176

+225

2. Середні залишки кредиторської заборгованості, тис. Руб. (Стр.620)

3169

5216

+ 2047

3. Оборотність кредиторської заборгованості, раз (п.1 / п.2)

1,56

0,99

- 0,57

4. Період погашення кредиторської заборгованості, дні (тривалість періоду / п.3)

230,77

363,63

+ 132,86

5. Середні залишки короткострокових зобов'язань (короткострокові пасиви), тис. Руб. (Стр.610 + стр.620 + стр.660)

3169

5216

+ 2047

6. Частка кредиторської заборгованості в загальній величині короткострокових зобов'язань% (п.2 / п.5)

100

100

-

7. Вивільнення (залучення) коштів, тис. Руб. ((П.1 / тривалість періоду в днях) * (п.4 за звітний період-п.4 за минулий період)

-

1826,82

+1826,82


З одного боку збільшення суми кредиторської заборгованості - це добре, тому що компанія отримує відстрочку платежу, так званий комерційний кредит. Але, з іншого боку, її збільшення на тлі недостатньої кількості власного оборотного капіталу може загрожувати підприємству великими проблемами. Наприклад, кредитори можуть почати процедуру банкрутства або рейдери - захоплення бізнесу.

Таблиця 10

Оцінка дебіторської заборгованості ТОВ «Балттелекабель»

показники

2010 р

2011 р

зміна

1. Виручка від реалізації, тис. Руб. (Стр.010 Ф № 2)

4951

5176

+ 225

2. Середня дебіторська заборгованість, тис. Руб. (Стр.230 + стр.240-стор.244)

1976

3770

+ +1794

3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, раз (п.1 / п.2)

2,51

1,37

- 1,14

4. Середня виручка від реалізації, тис. Руб. (П.1 / тривалість періоду, дні)

13,75

14,38

+ 0,63

5. Середній період інкасації дебіторської заборгованості, дні (п.2 / п.4).

143,7

262,17

+ 118,47

6. Середні залишки поточних активів, тис. Руб. (Стр.290-стор.244-стор.252)

7529

9870

+ 2341

7. Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість (п.2 / п.6)

0,262

0,381

+ 0,119

8. Середня дебіторська заборгованість, несплачена в строк, тис. Руб. (Стор.211-стор.221 Ф. №5)

-

-

-

9. Коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості (п.8 / п.2)

-

-

-

10. «Середній» вік простроченої дебіторської заборгованості, дні (п.8 / п.4)

-

-

-


Зміна показників дебіторської заборгованості можна трактувати двояко: сума заборгованості на кінець періоду зросла, що не дає фірмі негайно відшкодувати витрати, а коефіцієнт її оборотності знизився - показник, що відображає тривалість періоду повернення заборгованості, отже збільшився термін її повернення. Зниження показника свідчить про збільшення обсягу кредиту, що надається підприємством.

Проведемо порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості в таблиці 11.

Таблиця 11

Порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості

показники

Дебіторська заборгованість

Кредиторська заборгованість

1. Середньорічна величина за звітний період, тис. Руб.

2873

4192,5

2. Темп зростання,%

90,79

64,6

3.Оборотність, раз

1,37

0,99

4. Період обороту, дні

262,17

363,63


Порівняльний аналіз показав позитивний результат співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості. Звертає на себе увагу той факт, що кредитори ТОВ «Балттелекабель» дають компанії в середньому відстрочку платежу 363 дня, а дебіторам доводиться повертати свої борги протягом 262 днів. Оборотність дебіторської заборгованості відповідно вище, ніж кредиторської в 1,4 рази. І темп зростання вище на 26,19% у дебіторській заборгованості.

Невиправдане зростання кредиторської заборгованості неприпустимий, це небезпечно з огляду на підвищення ризику можливого банкрутства. Обсяг кредиторської заборгованості повинен бути пов'язаний з фінансовим становищем підприємства, можна порівняти з дебіторською заборгованістю, відповідати розмірам підприємства. Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, то це можна вважати позитивним фактором, що збільшує обсяги залучених на підприємство коштів.

Проведений порівняльний аналіз дозволяє зробити висновок про те, що управління кредиторською заборгованістю означає застосування підприємством найбільш прийнятних для нього форм, термінів, а також обсягів розрахунків з контрагентами. Управління кредиторською заборгованістю зводиться до того, щоб остання, знижуючи дефіцит обігових коштів, не послаблювала фінансову стійкість підприємства. Управління кредиторською заборгованістю передбачає вибірковий підхід до контрагентів підприємства. Відповідним чином слід побудувати і розрахунки з ними.

Аналіз кредиторської заборгованості та позикових коштів необхідний для контролю за рівнем кредитоспроможності підприємства, визначення величини і можливих наслідків залучення зовнішніх фінансових ресурсів, ступенем їх впливу на його фінансову стійкість, для виявлення кола найбільших кредиторів і найбільш вигідних форм фінансування та інше.

Зростання кредиторської заборгованості відображає збільшення «безкоштовних» джерел покриття оборотних коштів. Величину кредиторської заборгованості слід зіставляти з величиною дебіторської заборгованості, так як її зростання і перевищення над кредиторською заборгованістю означає необхідність залучення додаткових джерел фінансування. Розрізняють нормальну і прострочену кредиторську заборгованість. Особливої ​​уваги потребує прострочена заборгованість, яка повинна аналізуватися за окремими елементами. Прострочена кредиторська заборгованість свідчить про фінансові труднощі підприємств, які змушують затримувати оплату сировини, матеріалів і т.д. А надмірний рівень кредиторської (як і дебіторської) заборгованості пов'язаний з порушенням нормального товарно-грошового обороту, що виявляється в неплатежі, розвитку бартерних угод, широкому використанні взаємозаліків, податкових звільнень, векселів, які не відповідають законодавчим нормам, і інших грошових сурогатів.

Крім того, для ефективного управління кредиторською заборгованістю ТОВ «Балттелекабель» необхідно проводити систематичний контроль за показниками як кредиторської, так і дебіторської заборгованостей.

Таблиця 12

Оцінка рівня контролю в галузі управління фінансами

об'єкт контролю

мета контролю

періодичність

форма контролю

виконавці

1. Кредиторська заборгованість

Запобігання ризику неплатоспроможності

щотижнева

Платіжний календар, форми звітів в управлінському обліку

Менеджер з управління грошовими потоками

2. Дебіторська заборгованість

Зменшення заборгованості; дотримання термінів, встановлених контрактом; активізація роботи з боржниками

щоденна

Платіжний календар, форми звітів в управлінському обліку

Менеджер з управління грошовими потоками


Дані таблиці 12 і проведений аналіз вказують на те, що ТОВ «Балттелекабель», в першу чергу, необхідно регулювати рівень кредиторської та дебіторської заборгованостей, і прагнути до скорочення даних статей балансу.

3. 3 Оптимізація величини позикового капіталу



Проведений аналіз фінансового стану ТОВ «Балттелекабель» дозволив визначити, що «вузьким місцем» фінансово-господарської діяльності підприємства є структура капіталу.

Фінансові ресурси підприємства формуються з власних і позикових коштів. Власний капітал, або власні фінансові кошти фірми, належать їй на правах власності і використовуються для формування чистих активів фірми. Тому доказом неякісної структури капіталу може бути низька вартість чистих активів підприємства.

У табл. 13 наведено розрахунок вартості чистих активів ТОВ «Балттелекабель» відповідно до Порядку визначення вартості чистих активів, затвердженим Наказом Мінфіну РФ № 10н і Федеральної комісії з ринку цінних паперів №03-6 / нз від 29 січня 2003 р

Розрахунок вартості чистих активів показує, що сума забезпечення власного капіталу після погашення зобов'язань фірми в 2010 р становила 1021 тис. Руб., А в 2011 р підвищилася за рахунок приросту активів і досягла 1 804 тис. Руб. Однак вартість чистих активів не досягла того рівня, який забезпечує гармонійну структуру капіталу.

Що ж стосується власного капіталу, то з бухгалтерського балансу видно, що велика частина власного капіталу підприємства формується за рахунок нерозподіленого прибутку. У порівнянні з 2010 роком нерозподілений прибуток збільшився на 783 тис. Руб.



Таблиця 13

Розрахунок вартості чистих активів комерційної організації (в балансовій оцінці), тис. Руб.

показники

Код рядка

Кінець 2010 р

Кінець 2011 р

зміни

1. АКТИВИ

1. Нематеріальні активи

110

-

-

-

2. Основні засоби

120

367

384

+ 17

3. Незавершене будівництво

130

-

-

-

4. Довгострокові фінансові вкладення

140

10

10

-

5. Інші необоротні активи

150

-

-

-

6. Запаси і витрати майбутніх періодів

211-215

824

тисяча триста п'ятьдесят п'ять

+ 531

7.Денежние кошти

260

3417

тисяча двісті дев'яносто один

- 2126

8. Довгострокова дебіторська заборгованість

230

-

-

-

9. Короткострокова дебіторська заборгованість

241

1 625

3585

+1960

10. Короткострокові фінансові вкладення

250

250

тисячі вісімдесят чотири

+ 834

11. Інші оборотні активи

270

-

-

-

12. РАЗОМ АКТИВІВ

300

7955

10298

+2343

2. ПАСИВИ

13. Цільові фінансування і надходження

450

-

-

-

14. Кредити банків

510,610

-

-

-

15. Кредиторська заборгованість і розрахунки по дивідендах

620,630

3169

5216

+2047

16. Доходи майбутніх періодів

640

1821

1709

-112

16. Резерви майбутніх витрат

650

1944

тисяча п'ятсот шістьдесят дев'ять

- 375

17. Інші пасиви

520, 660

-

-

-

18.Всього пасивів, що виключаються з вартості активів

6934

8494

+1560

19. Вартість чистих активів

1021

1804

+ 783

20. Статутний капітал

8

8




Таблиця 14

Побудова і оцінка аналітичного балансу ТОВ «Балттелекабель»

Найменування коди рядків

Абсолютні величини, тис. Руб.

Темп зростання %

Відносить. величини%

зміни

2010 р

2011 р

2010 р

2011 р

абсолютна величина

Відносить. величина

Актив (стр300-252-244)

7955

10298

29,45

100

100

Х

Х

1. Необоротні активи (стр.190-230)

426

428

0,47

5,4

4,16

+

-

1.1 нематеріальні активи (стор.110)

-

-

-

-

-

-

-

1.2 основні засоби (стор.120)

367

384

4,6

4,61

3,73

+

-

1.3 довгострокова дебіторська заборгованість (стр.230)

-

-

-

-

-

-

-

1.4 інші необоротні активи (стр.130-140-150)

10

10

-

0,12

0,097

-

-

2. Оборотні кошти (стр.290-230-252-244)

7529

9870

31,09

94,6

95,84

+

+

2.1 запаси (стор.210)

1813

3700

104

22,8

35,93

-

-

2.2 короткострокова дебіторська заборгованість (стр240-244)

1976

3770

90,78

24,84

36,61

+

+

2.3.краткосрочние фінансові вкладення (стр250-252)

250

тисячі вісімдесят чотири

334

3,14

10,53

+

+

2.4 грошові кошти (стр260)

3417

тисяча двісті дев'яносто один

165

42,95

12,54

-

-

Пасив (стр.700-252-244)

7955

10298

29,45

100

100

Х

Х

3. власний капітал (стр490)

1021

1804

76,7

12,83

17,52

+

+

4. довгострокові позикові кошти (стр.590)

-

-

-

-

-

-

-

5. короткострокові позикові кошти (стр.610)

-

-

-

-

-

-

-

5.1 Доходи і резерви (стор.640 + стр.650)

3765

3278

-14.85

47,33

31,83

+

-

5.2 кредиторська заборгованість (стр620)

3169

5216

64,6

39,84

50,65

+

-




Оцінка динаміки активів і пасивів підприємства, тобто складу і структури її майна і джерел коштів, дозволяє прийняти рішення про необхідні напрямках і зміни і сформувати ефективну фінансову стратегію. Початковим етапом є формування аналітичного балансу підприємства, який дозволить детально охарактеризувати структуру активів (рівень мобільності майна) і пасивів (співвідношення власних і позикових коштів, і їх види). Аналітичний баланс ТОВ «Балттелекабель» сформований в таблиці 14.

Відразу звертає на себе увагу позитивна тенденція зміни валюти балансу, яка в кінці звітного періоду збільшується на 29,45%.

Темпи необоротних активів нижче, ніж темпи зростання оборотних коштів. Грошові кошти скоротилися практично в 2,65 разів у порівнянні з базовим періодом. Слід також відзначити зміну суми короткострокової дебіторської заборгованості, темп зростання якої становив 90,78%, а в процентному співвідношенні щодо валюти балансу вона підвищилася на 11,77%. Відбулося значне збільшення запасів. Величина короткострокових фінансових вкладень зросла в порівнянні з 2007 роком на 334%. Картина формування активу балансу в цілому позитивна, оскільки частка оборотних коштів становить 95,84%.

Дані малюнка чітко структурують актив балансу за статтями формування. Наочно видно, що більшу частину необоротних активів формують основні засоби, а в структурі поточних активів домінує дебіторська заборгованість. Засоби, що використовуються за межами фірми, складають тільки 10,63% активу балансу.

Повернемося до таблиці 14 і проведемо аналіз структури пасиву. Власний капітал підприємства до кінця 2011 р збільшився на 76,7% в порівнянні з 2010 роком. Відсоток залученого капіталу, а саме кредиторської заборгованості, становить значну частку пасиву балансу - 50,65% на кінець аналізованого періоду, темп зростання його досить високий - 64,6%.

Структура пасиву балансу вимагає ґрунтовного зміни, тому що подальше збільшення позикових коштів пропорційно зменшить платоспроможність компанії.

На даній схемі структура пасивів балансу відображає стан засобів на кінець 2011 р .: постійний капітал компанії склав - 17,52% і змінний відповідно - 82,48%. А оптимальна частка власних коштів повинна скласти в загальному обсязі капіталу не менше 50%.

З проведеного аналізу видно, що ТОВ «Балттелекабель» необхідно збільшувати власний оборотний капітал.

Для того щоб провести реструктуризацію власного оборотного капіталу необхідно оцінити його стан (табл. 9).

показники

На початок періоду, тис. Руб.

На кінець періоду, тис. Руб.

Вплив на власний оборотний капітал (+, -)

1. Оборотні активи - всього (стр.290-230-244-252), в тому числі:

7529

9870

+2341

1.1. Виробничі запаси (стор.211)

824

тисяча триста п'ятьдесят п'ять

+ 531

1.2. Незавершене виробництво (стор.213)

-

-

-

1.3. Витрати майбутніх періодів (стр.216)

989

2345

+1356

1.4. Готова продукція і товари (стор.214 + 215)

-

-

-

1.5. Дебіторська заборгованість (стр.240-244)

1976

3770

+1794

1.6. Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення (стр.250-252 +260)

3667

2375

-1292

2. Поточні пасиви - всього (стр.610 + 620 + 660)

3169

5216

+2047

3. Власний оборотний капітал

595

одна тисяча триста сімдесят шість

+ 781

Зміна власного оборотного капіталу (п.3 »на кінець періоду» - п.3 «на початок періоду»)

Х

781

+




Результати проведеного аналізу відображають позитивну динаміку зміни оборотних активів, але пропорційно збільшуються і поточні пасиви. За період 2011 р власний оборотний капітал збільшився на 294 тис. Руб. Розрахуємо потребу у власному оборотному капіталі (табл. 10).



Головна сторінка


    Головна сторінка



Аналіз ефективності використання залучених коштів підприємства

Скачати 189.96 Kb.