• Далі проаналізуємо ефективність використання оборотних коштів компанії
  • 3.1 Заходи щодо підвищення ефективності використання оборотних коштів
  • - Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції.
  • Таблиця 3.1
  • Уявімо графічно схему.
  • 3.2 Розрахунок ефективності запропонованих заходів


  • Дата конвертації06.12.2018
    Розмір57.95 Kb.
    Типдипломна робота

    Скачати 57.95 Kb.

    Аналіз використання оборотних коштів компанії ЗАТ "Шуміхінскій хліб"

    Проаналізуємо такий елемент оборотних запасів, як грошові кошти.

    На малюнку 2.5 показана динаміка грошових коштів компанії, тис. Руб.

    Малюнок 2. 5 - Динаміка грошових коштів компанії, тис. Руб.

    Грошові кошти - істотна частина ненормованих оборотних коштів. У процесі кругообігу оборотні кошти неминуче змінюють свою функціональну форму, в результаті чого реалізована готова продукція перетворюється в грошові кошти. Грошові кошти в основному зберігаються на розрахунковому (поточному) рахунку підприємства в банку, так як переважна частина розрахунків між господарюючими суб'єктами здійснюється в безготівковому порядку. У невеликих сумах грошові кошти знаходяться в касі підприємства. Крім того, кошти покупців можуть перебувати в акредитивах і інших формах розрахунків до моменту їх закінчення. Грошові кошти в певному розмірі постійно повинні бути присутніми у складі ненормованих оборотних коштів, інакше підприємство буде визнане неплатоспроможним.

    Як видно з малюнка, щорічно грошові кошти збільшуються на 3% або на 4 тис. Руб.

    Далі проаналізуємо зміна дебіторської заборгованості.

    Засоби в дебіторській заборгованості свідчать про тимчасове відволікання коштів з обороту даного підприємства, що викликає додаткову потребу в ресурсах і може призводити до напруженого фінансового стану. Дебіторська заборгованість може бути припустимою, тобто обумовленої діючою системою розрахунків, і неприпустимою, що свідчить про недоліки у фінансово-господарській діяльності. З метою запобігання втрат і визнання підприємства неспроможним кожен господарюючий суб'єкт повинен прагнути до всілякого скорочення дебіторської заборгованості.

    На малюнку 2.6 показана динаміка дебіторської заборгованості.

    Малюнок 2. 6 - Динаміка дебіторської заборгованості

    З малюнка видно, що відбувається зростання дебіторської заборгованості - на 341 тис. Руб. за 2011 рік та на 359 тис. руб. за 2012 рік.

    Далі проаналізуємо ефективність використання оборотних коштів компанії

    2.2 Оцінка ефективність використання оборотних активів компанії

    Розрахуємо тривалість одного обороту в днях.

    У таблиці 2.3 показані дані для розрахунку тривалості одного обороту.

    Таблиця 2. 3

    Розрахунок тривалості одного обороту

    2010

    2011

    2012

    З, тис. Руб.

    16 923

    17 593

    18 180

    Т, тис. Руб.

    40 173

    43 197

    45 470

    Д, тис. Руб.

    360

    360

    360

    О, днів

    152

    147

    145

    На малюнку 2.7 показана тривалість одного обороту

    Малюнок 2. 7 - Тривалість одного обороту

    Як видно з малюнка, протягом аналізованого періоду відбувається зниження тривалості обороту, що є позитивним фактором функціонування компанії. При уповільненні оборотності виникає необхідність в додатковому залученні коштів в оборот.

    Далі розрахуємо коефіцієнт оборотності активів за формулою 1.2. Коефіцієнт оборотності показує кількість оборотів, скоєних обіговими коштами за рік (півріччя, квартал), і визначається за формулою:

    У таблиці 2.4 показані дані для розрахунку коефіцієнта оборотності оборотних активів компанії.

    Таблиця 2. 4

    Розрахунок коефіцієнта оборотності

    2010

    2011

    2012

    Т

    16 923

    17 593

    18 180

    з

    40 173

    43 197

    45 470

    до

    2,37

    2,46

    2,5

    На малюнку 2.8 показана динаміка коефіцієнта оборотності оборотних активів.

    Малюнок 2. 8 - Динаміка коефіцієнта оборотності

    Як видно з малюнка, протягом досліджуваного періоду відбувається зниження коефіцієнта оборотності. У 2012 році коефіцієнт оборотності склав 2,5, що означає, що оборотні кошти зробили 2,5 обороту за рік. У той же час цей показник означає, що на кожен рубль оборотних коштів доводилося 2,5 руб. реалізованої продукції. При цьому в динаміці можна спостерігати збільшення даного показника.

    Далі розрахуємо коефіцієнт завантаження оборотних коштів за формулою 1.3.

    У таблиці 2.5 показані дані для розрахунку коефіцієнта завантаження оборотних коштів.

    Таблиця 2. 5

    Розрахунок коефіцієнта завантаження оборотних коштів

    2010 рік

    2011 рік

    2012 рік

    з

    40 173

    43 197

    45 470

    Т

    16 923

    17 593

    18 180

    Кз

    0,42

    0,41

    0,40

    На малюнку 2.9 показана динаміка коефіцієнта завантаження оборотних коштів.

    Малюнок 2. 9 - Динаміка коефіцієнта завантаження оборотних коштів

    Як видно з малюнка, протягом аналізованого періоду відбувається зниження коефіцієнта завантаження оборотних коштів з 0,42 у 2010 році до 0,4 у 2012 році. Отже, на 1 карбованець реалізованої продукції припадає 0,4 руб. оборотних коштів. Цей показник свідчить про підвищення неефективності використання оборотних коштів.

    Далі проведемо розрахунок показників ліквідності.

    Розрахуємо коефіцієнт ліквідності:

    До ол 2010 = 16 923/14 986 = 1,129

    До ол 2011 = 17 593/15 534 = 1,133

    До ол 2012 = 18 180/16 079 = 1,131

    На малюнку показана динаміка коефіцієнта загальної ліквідності.

    Малюнок 2. 10 - Динаміка коефіцієнта загальної ліквідності

    Як видно з малюнка, протягом аналізованого періоду відбувається коливання розрахованого показника. Незначне зниження показника в 2012 році свідчить про зниження у компанії коштів, які можуть бути використані для погашення короткострокових зобов'язань. При цьому можна зробити висновок про те, що відбувається зниження величини поточних активів підприємства, що припадають на 1 карбованець поточних зобов'язань [7; с. 382].

    Розрахуємо коефіцієнт термінової ліквідності:

    До сл 2010 = (143 + 30+ 6 476) / 14 986 = 0,44

    До сл 2011 = (147 + 30 + 6 817) / 15 534 = 0,45

    До сл 2012 = (151 + 30 + 7 176) / 16 079 = 0,46

    Малюнок 2. 11 - Динаміка коефіцієнта термінової ліквідності

    Коефіцієнт термінової ліквідності показує, які кошти можуть бути використані, якщо термін погашення всіх або деяких поточних зобов'язань настане негайно і не буде можливості продати найменш ліквідну частину - запаси. Рекомендоване значення - більше 1 [7; с. 382]. Як видно з малюнка, коефіцієнт не відповідає нормативному значенню, при цьому протягом аналізованого періоду відбувається зростання показника, що свідчить про збільшення грошових коштів, наявних у розпорядженні компанії, а також великою величиною короткострокових зобов'язань.

    Далі розрахуємо коефіцієнт абсолютної ліквідності:

    Розрахуємо значення коефіцієнта:

    До сл 2010 = 143/14 986 = 0,01

    До сл 2011 = 147/15 534 = 0,01

    До сл 2012 = 151/16 079 = 0,01

    На малюнку показана динаміка коефіцієнта абсолютної ліквідності.

    Малюнок 2. 12 - Динаміка коефіцієнта абсолютної ліквідності

    Як видно з розрахунків, значення показника дуже низька, що означає можливість покриття дуже низької частки короткострокових боргових зобов'язань за рахунок абсолютно ліквідних активів, тобто грошових коштів. При цьому значення показника набагато нижче нормативного значення. Далі розрахуємо показник рентабельності оборотних активів:

    R а 2010 = 1 762/18 180 х 100% = 9,7

    R а 2011 = 2 077/32 971 х 100% = 6,3

    R а 2012 = 4 715/38 644 х 100% = 12,2

    Малюнок 2.13 - Динаміка рентабельності оборотних активів

    Рентабельність оборотних активів (RCA) - демонструє можливості підприємства в забезпеченні достатнього обсягу прибутку по відношенню до використовуваних оборотних коштів. Зростання показника з 9,7% в 2010 році до 12,2% у 2012 році свідчить про підвищення ефективності використання оборотних активів.

    Далі проведемо факторний аналіз.

    Оборотні активи:

    ОБС 2011 = 32 971 тис. Руб.

    ОБС 2012 = 38 644 тис. Руб.

    Д ОБС = 5673 тис. Руб.

    Балансовий прибуток (ф.2. Стор. 140):

    БП 2011 = 3472 тис.руб.

    БП 2012 = 4256 тис. Руб.

    Д БП = 784 тис. Руб.

    Значення рентабельності оборотних активів:

    Рб0 = 3472/32 971 = 0,105 (10,5%)

    РБ1 = 4256/38 644 = 0,11 (11%)

    Зміна загальної рентабельності оборотних активів:

    абсолютна:

    ДРБ = РБ1 - Рб0 = 0,105 - 0,11 = -0,005

    Визначимо вплив зміни балансового прибутку на приріст рентабельності оборотних активів:

    ДРБ (БПР) = 5673/32 971 = 0,17

    За рахунок збільшення балансового прибутку на 5673 тис.руб. рентабельність оборотних активів збільшилася на 0,17 пункту, на кожен рубль оборотних активів в звітний період доводилося більше балансового прибутку на 17 коп.

    Визначимо вплив зміни оборотних активів на приріст рентабельності:

    Д Рб (ОБС) = 4256/38 644 - 4256/32 971 = 0,11 - 0,13 = - 0,02

    Збільшення оборотних активів на 5673 тис. Руб. призвело до зниження загальної рентабельності оборотних активів на 0,02 пункту, на кожен рубль оборотних активів за рахунок цього доводилося менше балансового прибутку на 2 коп.

    Розрахунки наочно показують, що необхідно підвищувати рівень управління оборотними активами, при плануванні на перспективу більш раціонально формувати структуру оборотних активів.

    Висновки до розділу другої

    Протягом досліджуваного періоду відбувається збільшення оборотних фондів компанії. При цьому за 2011 рік збільшення склало 4% або 670 тис. Руб., А в 2012 році - 3% або 587 тис. Руб. Всього ж оборотні активи компанії на кінець 2012 року становлять 18 180 тис. Руб. Протягом досліджуваного періоду переважну частку в загальній величині оборотних активів займають запаси - 57% в 2010 році, 56% у 2011 році і 55% в 2012 році. Крім того, істотну частку займає дебіторська заборгованість, збільшуючись з 38% в 2010 році до 39% в 2012 році.

    Протягом аналізованого періоду відбувається зростання запасів підприємства - на 296 тис. Руб. за 2011 рік та на 202 тис. руб. за 2012 рік. Зайві запаси призводять до необгрунтованого відволікання коштів з господарського обороту, що в кінцевому результаті впливає на зростання кредиторської заборгованості та є однією з причин нестійкого фінансового становища. Зниження питомої ваги матеріально-виробничих запасів (як було визначено раніше - з 57% до 55%) може свідчити про: зниження нарощування виробничого потенціалу організації; раціональності обраної господарської стратегії, внаслідок якої значна частина поточних активів иммобилизована в запасах, чия ліквідність може бути невисокою. Відбувається зростання дебіторської заборгованості - на 341 тис. Руб. за 2011 рік та на 359 тис. руб. за 2012 рік.

    Протягом аналізованого періоду відбувається зниження тривалості обороту, що є позитивним фактором функціонування компанії. При уповільненні оборотності виникає необхідність в додатковому залученні коштів в оборот.

    Протягом досліджуваного періоду відбувається зниження коефіцієнта оборотності. У 2012 році коефіцієнт оборотності склав 2,5, що означає, що оборотні кошти зробили 2,5 обороту за рік. У той же час цей показник означає, що на кожен рубль оборотних коштів доводилося 2,5 руб. реалізованої продукції. При цьому в динаміці можна спостерігати збільшення даного показника.

    Протягом аналізованого періоду відбувається зниження коефіцієнта завантаження оборотних коштів з 0,42 у 2010 році до 0,4 у 2012 році. Отже, на 1 карбованець реалізованої продукції припадає 0,4 руб. оборотних коштів. Цей показник свідчить про підвищення неефективності використання оборотних коштів.


    3. Розробка ЗАХОДІВ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА

    3.1 Заходи щодо підвищення ефективності використання оборотних коштів

    Ефективне використання оборотних коштів багато в чому залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. Заниження величини оборотних засобів тягне за собою нестійкість фінансового становища, перебої в виробничому процесі і зниження обсягів виробництва і прибутку.

    Потреба в оборотних коштах залежить від безлічі факторів: обсягів виробництва та реалізації; характеру діяльності підприємства; тривалості виробничого циклу; видів і структури споживаного сировини; темпів зростання обсягів виробництва і т.п.

    Точний розрахунок потреби підприємства в оборотних коштах слід вести з розрахунку часу перебування оборотних коштів у сфері виробництва та сфері обігу.

    Час перебування оборотних коштів у сфері виробництва охоплює період, протягом якого оборотні кошти перебувають в стані запасів і у вигляді незавершеного виробництва.

    Час перебування оборотних коштів у сфері обігу охоплює період перебування їх у формі залишків нереалізованої продукції, у вигляді відвантаженої, але ще не оплаченої продукції, дебіторської заборгованості, у вигляді грошових коштів, що знаходяться в касі підприємства, на рахунках в банках.

    Чим вище швидкість обороту (сумарний час перебування в сфері виробництва та обігу), тим менше потреба в оборотних коштах. Підприємство зацікавлене в скороченні розмірів свого оборотного капіталу. Але це скорочення повинно мати розумні межі, так як оборотні кошти повинні забезпечувати нормальний режим його роботи.

    При визначенні оптимальної потреби в оборотних коштах розраховується сума грошових коштів, яка буде авансована для створення виробничих запасів, заділів незавершеного виробництва та накопичення готової продукції на складі. Для цього використовується три методи: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунку.

    Сутність аналітичного, або дослідно-статистичного методу полягає в тому, що при аналізі наявних товарно-матеріальних цінностей коригуються їх фактичні запаси і виключаються зайві і непотрібні цінності.

    При коефіцієнтний метод в норматив попереднього періоду вносяться поправки на плановане зміна обсягів виробництва і на прискорення оборотності.

    Аналітичний і коефіцієнтний методи можуть застосовуватися на тих підприємствах, які функціонують більше року, сформували виробничу програму і організували виробничий процес, мають статистичні дані за минулі роки і не мають у своєму розпорядженні достатню кількість кваліфікованих фахівців для більш детальної роботи в галузі планування оборотних коштів.

    Метод прямого рахунку передбачає розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів. Цей метод використовується при організації нового підприємства і періодичному уточненні потреби в оборотних коштах діючого підприємства.

    Загальні нормативи власних оборотних коштів визначаються в розмірі їх мінімальної потреби для утворення запасів сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, готових виробів.

    Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат досягається в першу чергу оптимізацією структури джерел формування оборотних коштів, тобто розумним поєднанням власних, кредитних і позикових ресурсів.
    На структуру оборотних фондів впливає ряд факторів: характер продукції, що виробляється, особливості матеріально-технічного забезпечення, прогресивність норм витрати, нормативів запасів і незавершеного виробництва, тривалість циклу виготовлення продукції і ін.

    Одна з головних завдань підприємства в сучасних умовах - інтенсифікація виробництва при неухильному дотриманні принципу ресурсозбереження.

    У загальній системі заходів щодо забезпечення режиму економії основне місце займає економія предметів праці, під якою прийнято розуміти зменшення витрат сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції, зрозуміло, без якого б то не було шкоди для якості, надійності і довговічності вироби.

    Економічне значення раціонального використання оборотних фондів виражається в наступному.

    - Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно перш за все дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва.
    - Економія матеріальних ресурсів, впровадження у виробництво нових, більш економічних матеріалів сприяють встановленню в процесі відтворення більш прогресивних пропорцій між окремими галузями, досягненню більш досконалої галузевої структури промислового виробництва.

    - Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки і вдосконалення технологічних процесів.

    - Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці. Вже сама по собі зменшення питомих витрат минулого, матеріалізованої праці означає зростання продуктивності суспільної праці. Але справа не тільки в цьому - економія матеріальних ресурсів тягне за собою економію витрат також і живої праці: скорочується відносний витрата робочої сили на транспортування матеріалів, їх відвантаження і вивантаження, на їх зберігання.

    - Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції.

    - Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.

    Таким чином, значення економічної ефективності поліпшення використання та економії оборотних фондів досить велике, оскільки вони надають позитивний вплив на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.

    Таблиця 3.1

    Основні проблеми та шляхи їх вирішення

    проблема

    Заходи щодо вирішення проблем

    Зростання дебіторської заборгованості

    Розробка стратегії зниження дебіторської заборгованості за допомогою інструментів: факторинг, форфейтинг

    зростання запасів

    оптимізація запасів

    Таким чином, для підвищення ефективності управління фінансового потоку ЗАТ «Шуміхінскій хліб» розробимо заходи щодо застосування схеми факторингу.

    Факторинг, в найбільш простому розумінні, - це продаж дебіторської заборгованості, а точніше передача агентських функцій з її управління третій стороні. Відразу звернемо увагу, що факторинг в корені відрізняється від поступки права вимоги за договором (цесії). При цесії права вимог повністю передаються новий бік, змінюється контрагент договору. При цесії уступка (як правило, продаж) прав вимог відбувається в односторонньому порядку, тобто кредитор в найпростішому випадку продає права вимоги (грошових коштів, матеріальних цінних та інших активів) третій стороні, при цьому згода боржника (дебітора) не потрібно. При факторингу, як правило, підписується тристороння угода між постачальником, покупцям і факторингової компанією.

    Уявімо графічно схему.

    Малюнок 3.1 - Схема факторингу

    Основними суб'єктами схеми факторингу виступають:

    1. Постачальник (кредитор), який відвантажує продукцію або надає послуги покупцеві (дебітором).

    2. Покупець, який виробляє часткову оплату за товари (послуги), зазвичай мінімум 10%.

    3. Факторингова компанія (її називають фактором або агентом), який оплачує постачальнику решту за покупця і повідомляє останнього про те, що тепер до неї переходять права вимог по оплаті решти платежу.

    Покупець після певного часу оплачує факторингової компанії частину платежу, а також винагороду за фактично надану розстрочку.

    Як правило, факторингова компанія бере на себе роботу з управління дебіторською заборгованістю: облік, моніторинг фінансового стану та платоспроможності дебіторів та інші дії. Однак, в роботу беруться тільки ті контрагенти, з якими у підприємства налагоджені давні договірні відносини, і статистика відвантажень і платежів, достатня для того, щоб бути відносно переконаним в платоспроможності дебітора. Нерідко, з метою зниження можливих ризиків неплатежів, факторингові компанії проводять аналіз фінансового стану дебіторів по їх бухгалтерської звітності (про документи для оформлення факторингу ми писали раніше), але не всі покупці захочуть надавати такі дані третій стороні.

    Повний комплекс факторингових послуг має на увазі управління дебіторською заборгованістю, покриття ряду ризиків (втрати ліквідності, кредитного, інфляційного, валютного), інформаційно-аналітичне обслуговування (спеціальні програми, що дозволяють контролювати рух грошових коштів, поточний стан дебіторської заборгованості, платіжну дисципліну покупців, планувати щоденні фінансові потоки компанії і формувати аналітичні звіти для прийняття управлінських рішень).

    Залежно від відносин між постачальником, покупцем і факторингової компанією, виділяються наступні основні види факторингу (законодавчо ці види не прописані, вони носять більше термінологічний характер): з регресом або без регресу.

    Факторинг з регресом (англ. Recourse factoring) - вид факторингу, при якому постачальник зобов'язаний повернути кошти факторингової компанії в разі, якщо покупець (дебітор) в обумовлений договором час! Не послухав повністю зобов'язання по платежах (за поставку і винагороду фактору).

    З одного боку, факторинг з регресом не дуже цікавий постачальникам: в разі неплатоспроможності дебітора (покупця) збитки в кінцевому підсумку доведеться нести кредитору. З іншого боку, комісія чинника при такому вигляді фінансування істотно нижче, до того ж виробник не вилучає власні кошти з обороту, що буває критично для певних виробничих процесів.

    Факторинг без регресу (англ. Nonrecourse factoring) - вид факторингу, при якому факторингова компанія бере на себе всі ризики неплатоспроможності дебіторів. Безумовно, в цьому випадку вартість факторингового обслуговування буде вище (фактор буде закладати у вартість ризики неплатежів), та й вимоги до фінансованих споживачам будуть жорсткіше.

    Уявімо переваги факторингу.

    Факторинг, за своєю суттю, - своєрідна форма кредитування конкретного покупця під конкретну поставку, при цьому кредитування без застави, відповідно, ризики покриття можливих збитків внаслідок неплатежів дебіторів як би повертаються, «в разі чого», назад постачальнику.

    Постачальника чи виробника, безумовно, зручно, що він отримує гроші відразу за фактом отримання продукції або послуг споживачем. В даному випадку неважливо, хто платить: клієнт або фактор. Таким чином, не відбувається вимивання обігових коштів, ризики касових розривів мінімізуються. Застосування факторингових схем дає постачальнику додаткову конкурентну перевагу: він, по суті, надає товарний кредит (ну, або поставку з розстрочкою платежу).

    Аналогічно, зручно і покупцеві, який може збільшити обсяги закупівель і заробити додатковий маржинальний дохід. За сукупністю перелічених чинників виходить зростання обсягів і продажів, і виробництва. Однак наріжним каменем в цій схемі стає питання: «а хто буде платити за надані факторингової компанією ресурси?». І тут питання виключно домовленостей між постачальником і споживачами: як правило, чим довше термін розстрочки, тим більше ставка за користування грошима факторингової компанії. Зазвичай, на практиці, частина комісії оплачує постачальник (і це регулюється на рівні знижок), частина - покупець (щоб був стимул не затягувати з термінами остаточного платежу).

    Ускладнює схему необхідність підписання тристороннього договору між факторингової компаній, постачальником і споживачем (як правило, чим більше сторін задіяно в підписанні юридичних документів, тим більше часу це займає).

    Ефективність від застосування факторингової системи для підприємства полягає в тому, що коли дане підприємство здійснює відвантаження продукції покупцеві, то воно може відразу отримати від фактора плату за відвантажений товар, не чекаючи строку розрахунку з покупцем. Крім того, що запобігають тривалі касові розриви, це дозволяє збільшити обсяг продажів і конкурентоспроможність, надаючи покупцям пільгові умови (відстрочку) оплати товару під надійну гарантію. Застосування факторингу дозволяє отримати фінансування до 90% від вартості товару, що поставляється.

    Тенденція до зростання дебіторської заборгованості свідчить про незадовільний стан внутрішнього контролю за розрахунками.

    При безготівкових розрахунках відвантаження і оплата товарів не збігаються в часі. Це призводить до появи дебіторської або кредиторської заборгованості. Частина цієї заборгованості в процесі господарсько-фінансової діяльності неминуча, наприклад, при авансових і заставних платежах. Але можливо і порушення платіжно-розрахункової дисципліни. Для фінансового менеджера управління заборгованістю підприємства - одна з найбільш складних оперативних завдань.

    Дебіторська заборгованість може бути викликана простроченням платежів, недостачами, розтратами і розкраданнями, псуванням цінностей. Останнім часом різко зросла несвоєчасність в оплаті рахунків за відвантажену продукцію, виконані роботи і надані послуги. Це призводить до того, що підприємства-виробники значну масу обігових коштів відволікають з обороту на невизначений час. У зв'язку з цим велике значення придбали резерви по сумнівних боргах, що формуються за рахунок балансового прибутку. При списанні з балансу підприємства незатребуваних боргів, раніше визнаних сумнівними, відповідно зменшується сума створеного резерву в кореспонденції з рахунками обліку розрахунків з дебіторами. При приєднанні невитрачених сум резервів по сумнівних боргах до прибутку року, наступного за роком їх створення, відповідно, зменшується сума резервів і збільшується розмір оподатковуваного прибутку.

    У процесі аналізу дебіторської заборгованості та управління нею фірма в порядку прогнозу повинна розробити таку гнучку систему договорів, в якій передбачалися б або передоплата продукції (повна або часткова), або виставлення проміжного рахунку, або гнучке ціноутворення в залежності від індексу інфляції. Потім фірма повинна оцінити вплив цих заходів на фінансові результати.

    У наведеній нижче таблиці план впровадження схеми факторингу.

    Таблиця 3.2

    План впровадження схеми факторингу

    етап

    Тривалість, дні

    період

    Відповідальна особа

    Пошук потенційного партнера - факторингової компанії

    15

    10.05.2013-25.05.2013

    директор

    Вибір потенційного партнера - факторингової компанії і укладення договору

    3

    25.05.2013-28.05.2013

    директор

    Зам. Директора з економіки

    Початок використання схеми

    -

    01.06.2013

    Зам. Директора з економіки

    Оцінка результатів ефективності

    -

    31.12.2013

    директор

    Зам. Директора з економіки

    Далі розрахуємо економічну ефективність запропонованого заходу.

    3.2 Розрахунок ефективності запропонованих заходів

    На думку експертів компанії, застосування схеми факторингу запропоновані заходи щодо зниження рівня дебіторської заборгованості дозволять скоротити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються більш, ніж через 12 місяців після звітної дати на 20% протягом двох років.

    У таблиці 3.3 показаний розрахунок ефективності застосування схеми факторингу.

    Таблиця 3.3

    Розрахунок ефективності факторингу дебіторської заборгованості

    показник

    Одиниці виміру

    значення

    Обсяг дебіторської заборгованості

    руб.

    7 176 231

    Сума одній накладній

    руб.

    6 135

    Кількість днів відстрочки

    дні

    30

    Розмір комісії за фінансування однієї поставки

    руб.

    181

    кількість накладних

    штуки

    1 198

    Витрати на факторинг

    руб.

    216 838

    Зниження дебіторської заборгованості

    руб.

    717 623

    економія

    руб.

    500 785

    Таким чином, реалізація запропонованого заходу дозволить організації ЗАТ «Шуміхінскій хліб» скоротити дебіторську заборгованість. Економія складе 500 785 рублів.






    ВИСНОВОК

    Об'єктом дослідження випускної кваліфікаційної роботи послужили оборотні кошти ЗАТ «Шуміхінскій хліб».

    Основними видами діяльності ЗАТ «Шуміхінскій хліб» є:

    - виробництво круп, кормових сумішей і інших товарів народного споживання;

    - закупівля, сушіння, зберігання і переробка зерна;

    - торгово-закупівельна діяльність;

    - посередницькі послуги з купівлі-продажу та обміну товарів, сировини;

    - випічка хліба;

    - оптова та роздрібна торгівля.

    Основна продукція, що випускається:

    - хліб;

    - хлібобулочні і кондитерські вироби;

    Протягом досліджуваного періоду відбувається збільшення оборотних фондів компанії. При цьому за 2011 рік збільшення склало 4% або 670 тис. Руб., А в 2012 році - 3% або 587 тис. Руб. Всього ж оборотні активи компанії на кінець 2012 року становлять 18 180 тис. Руб. Протягом досліджуваного періоду переважну частку в загальній величині оборотних активів займають запаси - 57% в 2010 році, 56% у 2011 році і 55% в 2012 році. Крім того, істотну частку займає дебіторська заборгованість, збільшуючись з 38% в 2010 році до 39% в 2012 році.

    Протягом аналізованого періоду відбувається зростання запасів підприємства - на 296 тис. Руб. за 2011 рік та на 202 тис. руб. за 2012 рік. Зайві запаси призводять до необгрунтованого відволікання коштів з господарського обороту, що в кінцевому результаті впливає на зростання кредиторської заборгованості та є однією з причин нестійкого фінансового становища. Зниження питомої ваги матеріально-виробничих запасів (як було визначено раніше - з 57% до 55%) може свідчити про: зниження нарощування виробничого потенціалу організації; раціональності обраної господарської стратегії, внаслідок якої значна частина поточних активів иммобилизована в запасах, чия ліквідність може бути невисокою. Відбувається зростання дебіторської заборгованості - на 341 тис. Руб. за 2011 рік та на 359 тис. руб. за 2012 рік.

    Протягом аналізованого періоду відбувається зниження тривалості обороту, що є позитивним фактором функціонування компанії. При уповільненні оборотності виникає необхідність в додатковому залученні коштів в оборот.

    Протягом досліджуваного періоду відбувається зниження коефіцієнта оборотності. У 2012 році коефіцієнт оборотності склав 2,5, що означає, що оборотні кошти зробили 2,5 обороту за рік. У той же час цей показник означає, що на кожен рубль оборотних коштів доводилося 2,5 руб. реалізованої продукції. При цьому в динаміці можна спостерігати збільшення даного показника.

    Протягом аналізованого періоду відбувається зниження коефіцієнта завантаження оборотних коштів з 0,42 у 2010 році до 0,4 у 2012 році. Отже, на 1 карбованець реалізованої продукції припадає 0,4 руб. оборотних коштів. Цей показник свідчить про підвищення неефективності використання оборотних коштів.

    Ефективне використання оборотних коштів багато в чому залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. Заниження величини оборотних засобів тягне за собою нестійкість фінансового становища, перебої в виробничому процесі і зниження обсягів виробництва і прибутку.

    Ефективне використання оборотних коштів багато в чому залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. Заниження величини оборотних засобів тягне за собою нестійкість фінансового становища, перебої в виробничому процесі і зниження обсягів виробництва і прибутку.

    Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат досягається в першу чергу оптимізацією структури джерел формування оборотних коштів, тобто розумним поєднанням власних, кредитних і позикових ресурсів.

    Для підвищення ефективності управління фінансового потоку ЗАТ «Шуміхінскій хліб» розробимо заходи щодо застосування схеми факторингу.

    Факторинг, в найбільш простому розумінні, - це продаж дебіторської заборгованості, а точніше передача агентських функцій з її управління третій стороні. Відразу звернемо увагу, що факторинг в корені відрізняється від поступки права вимоги за договором (цесії). При цесії права вимог повністю передаються новий бік, змінюється контрагент договору. При цесії уступка (як правило, продаж) прав вимог відбувається в односторонньому порядку, тобто кредитор в найпростішому випадку продає права вимоги (грошових коштів, матеріальних цінних та інших активів) третій стороні, при цьому згода боржника (дебітора) не потрібно. При факторингу, як правило, підписується тристороння угода між постачальником, покупцям і факторингової компанією.

    Основними суб'єктами схеми факторингу виступають:

    - Постачальник (кредитор), який відвантажує продукцію або надає послуги покупцеві (дебітором).

    - Покупець, який виробляє часткову оплату за товари (послуги), зазвичай мінімум 10%.

    - Факторингова компанія (її називають фактором або агентом), який оплачує постачальнику решту за покупця і повідомляє останнього про те, що тепер до неї переходять права вимог по оплаті решти платежу.

    Покупець після певного часу оплачує факторингової компанії частину платежу, а також винагороду за фактично надану розстрочку.

    Ефективність від застосування факторингової системи для підприємства полягає в тому, що коли дане підприємство здійснює відвантаження продукції покупцеві, то воно може відразу отримати від фактора плату за відвантажений товар, не чекаючи строку розрахунку з покупцем. Крім того, що запобігають тривалі касові розриви, це дозволяє збільшити обсяг продажів і конкурентоспроможність, надаючи покупцям пільгові умови (відстрочку) оплати товару під надійну гарантію. Застосування факторингу дозволяє отримати фінансування до 90% від вартості товару, що поставляється.

    На думку експертів компанії, застосування схеми факторингу запропоновані заходи щодо зниження рівня дебіторської заборгованості дозволять скоротити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються більш, ніж через 12 місяців після звітної дати на 20% протягом двох років.

    Таким чином, реалізація запропонованого заходу дозволить організації ЗАТ «Шуміхінскій хліб» скоротити дебіторську заборгованість. Економія складе 500 785 рублів.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Алексєєва А.І. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: навчальний посібник / А.І. Алексєєва, Ю.В. Васильєв Ю.В. - Москва, 2009. - 672с.

    2. Баєв Л.А. «Основи аналізу інвестиційних проектів: навчальний посібник». Челябінськ: «Кам'яний пояс», 2010.-277 с.

    3. Бернстайн Л.А. Аналіз фінансової звітності. М .: Фінанси і статистика, 2010. - 624 с.

    4. Брег С. Настільна книга фінансового директора, 2009.-536с.

    5. Васильєва Л.С. Фінансовий аналіз: підручник / Л.С. Васильєва, М. В. Петровська. - Москва, 2009 - 544 с.

    6. Віленський П.Л. Оцінка ефективності інвестиційних проектів. Теорія та практика. Навчальний посібник / Віленський П.Л., Лівшиць В.М., Смоляк С.А. - 2-е видання. - М.: Справа, 2009 - 888 с.

    7. Волков О.І. Економіка підприємства: Курс лекцій / Волков О.І., Скляренко В.К. - М .: ИНФРА-М, 2009. - 280 с.

    8. Гіляровський, Л.Т. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: підручник / Л.Т. Гіляровський, Д.В. Лисенко, Д.А. Ендовицкий. - Москва, 2009. - 360 с.

    9. Гончаренко Л.П., Інвестиційний менеджмент: навчальний посібник. - М .: КНОРУС, 2010. - 296 с.

    10. Гражданкіна Є.В. Економіка малого підприємства. ГроссМедиа, 2011 р

    11. Донцова Л.В. Аналіз фінансової звітності: навчальний посібник / Л.В. Донцова, Н.А. Никифорова. - 2-е вид. - Москва, 2010. - 336с.

    12. Єфімова О.В. Аналіз фінансової звітності: навчальний посібник / О.В. Єфімова М.В. Мельник. 2-е изд. - Москва, 2009. - 408 с.

    13. Жаріков В.В., Жариков В.Д. Управління фінансами: Учеб. посібник. Тамбов: Вид-во Тамбо. держ. техн. ун-ту, 2009. 80 с.

    14. Зімін Н.Є. Аналіз і діагностика фінансового стану підприємства: навчальний посібник. М .: ЕКМОС, 2009. - 240 с.

    15. Игонина Л.Л. Інвестиції: навч. посібник / Л.Л. Игонина; під ред. д-ра екон. наук, проф. В.А. Слепова. - М .: Економістові 2010. - 478 с.

    16. Ільєнкова С.Д., Економіка і статистика підприємства: Навчальний посібник. / Ільєнкова С.Д., Сиротіна Т.П. Московський міжнародний інститут економетрики, інформатики, фінансів і права. - М. 2010 - 72 с.

    17. Іонова А.Ф. Фінансовий аналіз: підручник / А.Ф Іонова, М.М. Селезньова. - Москва, 2009. - 624 с.

    18. Канке А.А., Кошова І.П. Аналіз господарської діяльності підприємства. Навчальний посібник для ВНЗ. 2010 2-е вид.- 288с.

    19. Карасьова І.М. Фінансовий менеджмент / Карасьова І.М., Ревякіна М.А., Навчальний посібник. 2009. -335с.

    20. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. Управління капіталом. Вибір інвестицій. М .: Фінанси і статистика, 2011. - 512 с.

    21. Ковальов В.В. Фінансовий менеджмент - теорія і практика, 2010. -1024с.

    22. Кузнєцова І.Д. Управління грошовими потоками. Навчальний посібник. Іваново, 2011. - 193 с.

    23. Лісовська І.А. Основи фінансового менеджменту. 2009. -120с.

    24. Липсиц І.В. Комерційне ціноутворення. - М .: Бек, 2010 року.

    25. Максимова В.Ф. Інвестиційний менеджмент / Московська фінансово-промислова академія. - М., 2009. - 158 с.

    26. Маркар'ян Е.А., Герасменко Г.Г., Маркар'ян С.Е. Фінансовий аналіз: навчальний посібник. М .: ІД ФБК-Пресс, 2009. - 224 с.

    27. Менеджмент і маркетинг бізнесу в міжнародних компаніях. / Під. Ред. В.М. Попова. - М .: Фінанси і статистика, 2010 року.

    28. Мерсер З., Хармс Т. Інтегрована теорія оцінки бізнесу, М., Маросейка, 2011. - 288 с.

    29. Морозова Т.Г. Прогнозування та планування в умовах ринку. М .: Юніті, 2009. - 279 с.

    30. Нешітой А.С. Інвестиції: Підручник. - 5-е изд., Перераб. і испр. - М .: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К о», 2010. - 372 с.

    31. Новашіна Т.С. Фінансовий аналіз. 2009. - 192 с.

    32. Протасов В.Ф. Аналіз діяльності підприємства (фірми): виробництво, економіка, фінанси, інвестиції. Маркетинг. - Москва: Фінанси і статистика, 2010. - 536 с.

    33. Романовський. Фінанси, грошовий обіг і кредит / Врублевська, Романовський. Підручник, 2009. -543с.

    34. Ронова Г.Н. Аналіз фінансової звітності: навчальний посібник / Г.М. Ронова. - Москва, Изд. МФПА 2010, 156 с.

    35. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: навчальний посібник. Мінськ: Нове видання, 2011. - 704 с.

    36. Сучасні тенденції розвитку бухгалтерського обліку і економічного аналізу: теорія і практика: Монографія / за ред. М.А. Вахрушина. - М .: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і Ко», 2009. - 0,5 д.а.

    37. Сорокіна О.М. Аналіз грошових потоків підприємства: теорія і практика в умовах реформування російської економіки. М.6 Фінанси і статистика, 2006. - 176 с.

    38. Хассі Д. Стратегія і планування: Путівник менеджера. - СПб .: Питер, 2010.

    39. Чеботарьов Н.Ф. Оцінка вартості бізнесу М .: «Дашков і К», 2009 - 256 с.

    40. Чечевіцина Л.Н. Економіка фірми: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л.М. Чечевіцина, І. Н. Чуєв. - Ростов н / Д: Фенікс, 2011. - 400 с.

    41. підлеглих М.В. Інвестиції: навчальний посібник. - М. КНОРУС, 2011 - 248 с.

    42. Чуєв І.М. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: підручник / І.М. Чуєв, Чуєва Л.Н. - Москва, 2011. - 368с.

    43. Шадріна Г.В. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: навчальний посібник / Г.В. Шадріна, В.Р. Банк. - Москва, 2011. - 344 с.

    44. Шапкін А.С. Економічні та фінансові ризики: оцінка, управління, портфельні інвестиції. М .: Дашков і К, 2010. - 544 с.

    45.Шеремет А.Д. Комплексний аналіз господарської діяльності. Підручник. 2009. - 415с.

    46. ​​Шуляк П.М. Фінанси підприємства. Підручник. 2009. -712с.

    47. Економіка підприємства: Підручник для вузів / Під ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. - 4-е изд., Перераб. і доп. - М .: ЮНИТИ-ДАНА, 2009. - 670 с.

    48. Економічна безпека Росії: Загальний курс: Підручник / За ред. В.К. Сенчагова. 2-е изд. - М .: Справа, 2009. - 896 с.

    49. Економічна стратегія фірми / Под ред. А.П. Градова. - СПб .: Спец.літ. 2009.

    50. Тойкер Д.В. Аналіз ефективності роботи оборотних коштів за допомогою показника EVA // Вісник університету (Державний університет управління). - 2009. - №15 - 0,2 д.а.

    51. Тойкер Д.В. Новий погляд на оборотність // Економіст. - 2007. -№5 -0,3 д.а.

    52. Тойкер Д.В. Як розрахувати потребу в оборотних коштах // Управлінський облік і фінанси. - 2008. - №3 (15) - 0,5 д.а.

    53. Демченко О.А., Тойкер Д.В. Що таке бюджети // БОС. - 2009. - №4 -0,2 д.а.

    54. Тойкер Д.В. Аналіз формування матеріально-виробничих запасів. // Сучасні проблеми методології організації бухгалтерського обліку, економічного аналізу і аудиту. Матеріали науково-практичної конференції Всеросійського заочного фінансово-економічного інституту (28-29 листопада 2002р.). У 2 ч. Ч I / За ред. Проф. Л.Т. Гіляровський - М. Сучасна економіка і право, 2003. -0,1 д.а.

    55. Пласкова Н.С., Тойкер Д.В. Бухгалтерська звітність як інформаційна база фінансового аналізу. // Фінансова газета. Регіональний випуск. - 2009. - №35 (408) - 0,3 д.а.

    56. Бухгалтерський баланс

    57. Звіт про фінансові результати

    Додаток А

    Бухгалтерський баланс

    код

    На 31 грудня 2010 р

    На 31 грудня 2011 р

    Станом на 31 грудня 2012 р

    АКТИВ

    I. Необоротні активи

    Нематеріальні активи

    1110

    10

    10

    10

    Результати досліджень і розробок

    1120

    нематеріальні пошукові активи

    1130

    Матеріальні пошукові активи

    1140

    Основні засоби

    1150

    10 522

    11 194

    11 783

    Прибуткові вкладення в матеріальні цінності

    1160

    Фінансові вкладення

    1170

    10

    10

    10

    відкладені податкові активи

    1180

    Інші необоротні активи

    1190

    693

    679

    653

    Разом у розділі I

    1100

    11 235

    11 893

    12 456

    II. ОБОРОТНІ АКТИВИ

    запаси

    1210

    9 580

    9 876

    10 078

    Податок на додану вартість по придбаних цінностей

    1220

    694

    723

    745

    Дебіторська заборгованість

    1230

    6 476

    6 817

    7 176

    Фінансові вкладення (за винятком грошових еквівалентів)

    1240

    30

    30

    30

    Грошові кошти та грошові еквіваленти

    1250

    143

    147

    151

    Інші оборотні активи

    1260

    Разом у розділі II

    1200

    16 923

    17 593

    18 180

    БАЛАНС

    1600

    28 158

    29 486

    30 636

    ПАСИВ

    III. КАПІТАЛ І РЕЗЕРВИ 6

    Статутний капітал (складеного капіталу, статутний фонд, вклади товаришів)

    1 310

    100

    100

    100

    Додатковий капітал (без переоцінки)

    1350

    12 508

    12 508

    12 508

    Резервний капітал

    1360

    177

    177

    177

    Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

    1370

    387

    1 167

    1 772

    Разом у розділі III

    1300

    13 172

    13 952

    14 557

    IV. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

    V. КОРОТКОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

    Позикові кошти

    1510

    1 821

    1 958

    2 083

    Кредиторська заборгованість

    1520

    6 692

    6 970

    7 186

    Доходи майбутніх періодів

    1530

    -

    -

    Оціночні зобов'язання

    1540

    -

    -

    Інші зобов'язання

    1550

    6 474

    6 606

    6 810

    Разом у розділі V

    1500

    14 986

    15 534

    16 079

    БАЛАНС

    1700

    28 158

    29 486

    30 636






    Додаток Б

    Звіт про прибутки і збитки

    найменування показника

    2010 рік

    2011 рік

    2012 рік

    Виpучка

    49 717

    53 459

    56 273

    Собівартість продажів

    40 173

    43 197

    45 470

    Валовий прибуток

    9 544

    10 263

    10 803

    Комерційні витрати

    3 287

    3 535

    3 682

    Управлінські витрати

    2 527

    2 660

    2 800

    Прибуток (збиток) від продажу

    3 730

    4 068

    4 321

    Доходи від участі в інших організаціях

    -

    відсотки до отримання

    Відсотки до сплати

    інші прибутки

    4 222

    4 099

    3 941

    Інші витрати

    4 914

    4 770

    4 587

    Прибуток (збиток) до оподаткування

    3 038

    3 396

    3 675

    Поточний податок на прибуток

    729

    815

    882

    Зміна відстрочених податкових зобов'язань

    2 309

    2 581

    1 031

    Зміна відкладених податкових активів

    -

    інше

    -

    Нерозподілений прибуток (збиток) звітного періоду

    2 309

    2 581

    1 762




    Головна сторінка


        Головна сторінка



    Аналіз використання оборотних коштів компанії ЗАТ "Шуміхінскій хліб"

    Скачати 57.95 Kb.