• Кафедра гуманітарних дисциплін
  • МІНСЬК, 2008
  • Економічна політика
  • Теоретична модель соціально-економічного розвитку


  • Дата конвертації11.06.2017
    Розмір39.86 Kb.
    Типреферат

    Скачати 39.86 Kb.

    Білоруська економічна модель - компонент ідеології білоруської держави

    Білоруський государстенного УНІВЕРСИТЕТ

    Інформатики і РАДІОЕЛЕТРОНІКІ

    Кафедра гуманітарних дисциплін

    РЕФЕРАТ

    на тему:

    «Білоруська економічна модель - компонент ідеології білоруської держави»

    МІНСЬК, 2008

    ЗМІСТ

    1. Основи взаємодії економіки, політики і ідеології в житті суспільства.

    2. Ідеологічна спрямованість економічних реформ в Республіці Білорусь.

    1. Основи взаємодії економіки, політики і ідеології в житті суспільства

    Економіка - це основа розвитку держави, умова стабільності й ефективної життєдіяльності суспільства. Вона визначає рівень і якість життя народу, перебіг політичних і соціальних процесів. Економіка, як системне єдність відносин виробництва, обміну, розподілу і споживання впливає на політику як прямо, так і опосередковано, зумовлюючи загальну спрямованість ідеології і соціальний характер діючих політичних інститутів, політичних відносин і ідеологічних установ. Економіка виступає базою і найважливішим елементом при розробці ідеології держави.

    Термін «економіка» походить від двох грецьких слів - «господарство» і «закон». В даний час він має кілька значень. Економіка - це:

    • народне господарство, що включає галузі матеріального виробництва (промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво, транспорт і зв'язок, торгівля і громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення) і невиробничої сфери (культура, освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, наука, управління житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення);

    • сукупність знань про господарство і пов'язаної з ним діяльності людей; наукова дисципліна, що займається вивченням галузей (секторів) матеріального виробництва та невиробничої сфер, а також механізмів використання різноманітних ресурсів з метою забезпечення життєвих потреб людей і суспільства;

    • відносини, що виникають між людьми в зв'язку з процесами виробництва, розподілу, обміну, споживання товарів в ході цих процесів.

    Таким чином, ідеологія економічної політики при побудові білоруської економічної моделі повинна враховувати, що економіка - це господарство, наука про господарство і господарюванні, а також відносини людей в процесі господарювання.

    При всій самодостатності економіка, тим не менш, ефективно функціонує лише в рамках певного соціального порядку і за умови стабільності всіх сфер суспільного життя. Іншими словами, економіка не існує поза суспільством і поза державою.

    Економіка, політика і ідеологія - взаімообуславлівающіх функціонування один одного сфери життя суспільства і держави, в яких концентрується соціально-політична, духовна і матеріальна діяльність різних соціальних суб'єктів.

    Сутність держави проявляється в його функціях, які відображають головні напрямки його діяльності. Одна з центральних функцій сучасної держави - функція управління. Державне управління - це управління справами всього суспільства, а саме: політичними, економічними, соціальними та іншими процесами, що протікають в суспільстві. При цьому сфера впливу держави на економіку широка. Держава формує правову базу і сприятливі умови для ефективного функціонування економіки, стимулює економічне зростання, захищає конкуренцію, регулює рівень зайнятості та інфляції і т.д. Іншими словами, держава забезпечує життєдіяльність і ефективність економічної системи.

    Діяльність держави здійснюється, виходячи з його ідеології, яка впорядковує всі сфери суспільства. Втілення загальновизнаних ідей через реалізацію політичного курсу залежить від безлічі факторів, у тому числі і від економічних ресурсів.

    Головною причиною і рушійною силою розвитку економіки є потреби як окремих індивідів, так і суспільства в цілому. При цьому основні підходи до розвитку економіки базуються на концепціях держави, відносини між державою, ринком і поняттям громадянства. Ідеологія економічного розвитку прямо пов'язана з тією роллю, яку держава повинна виконувати в життєдіяльності суспільства. При цьому справжню природу взаємин держави, економіки та ідеології неможливо описати у відриві від конкретної історичної епохи.

    Держава відіграє центральну роль в економічному житті суспільства. Цілі, завдання та заходи державного впливу на економічні процеси відображаються в економічній політиці країни.

    Економічна політика - це система господарських заходів, що проводяться державною владою для досягнення певних цілей, тобто це поведінка держави щодо економіки країни.

    Концептуальна основа економічної політики - це компроміс між численними інтересами різноманітних соціальних груп з метою досягнення максимального блага в рамках існуючого ладу. Економічна політика держави повинна відповідати умовам, цілям і можливостям, що є в країні. Цілі економічної політики формуються, виходячи з потреб усього суспільства на певних етапах його розвитку. Це складний процес, пов'язаний з визначенням стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку, прийняттям відповідних рішень і розробкою механізму їх реалізації. Історія різних держав демонструє, що діапазон економічної політики широкий - від абсолютного невтручання держави в економіку до жорсткого управління нею, як це має місце в рамках командно-адміністративної системи.

    2. Ідеологічна спрямованість економічних реформ в Республіці Білорусь.

    На початку 90-х рр. XX ст. Білорусь зазнала серйозних потрясінь, викликані розпадом Радянського Союзу. Будучи однією з найрозвиненіших республік СРСР, вона, тим не менш, розвивалася як складова частина його народногосподарського комплексу, залежачи від нього як за джерелами живлення, так і по ринках збуту готової продукції. Структура білоруського господарства орієнтувалася в першу чергу на вивезення готової продукції і була пристосована до задоволення власних потреб. Республіка виконувала роль своєрідного «складального цеху» країни, де понад 80% обсягу промислової продукції давали підприємства союзного підпорядкування. До того ж економіку Білорусі радянського періоду характеризував екстенсивний шлях розвитку, при якому досить високі темпи зростання виробництва випереджає ще більш високими темпами ресурсоспоживання. Країну відрізняла нерозвинена соціальна сфера і сфера послуг, на частку яких припадало 16% національного доходу.

    Перевищує всі допустимі межі інфляція, падіння виробництва ВВП, зниження випуску і реалізації продукції як промисловості, так і сільського господарства, погіршення продовольчого і соціального забезпечення населення - стали реальністю для Білорусі в перші роки її незалежності. Республіка втратила майже третину свого ВВП. Склалася важка ситуація з інвестиціями. Порушилися пропорції між промисловістю і сільським господарством. Зросли ціни на енергоресурси, сировину, комплектуючі, транспортні послуги, а також витрати на мінімізацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Країна відразу втратила основні фінансові, сировинні, енергетичні джерела, були порушені господарські зв'язки. І це за тієї умови, що для нормального функціонування економіки в країну необхідно було щорічно ввозити не менше 10 млн т. Нафти, 14 млрд м 3 газу, не менше 1 млн тонн продовольчого і фуражного зерна, 200 тис. Тонн цукру, 60 тис. тонн рослинного масла і 50 тис. тонн рибної продукції.

    У 1994 р обсяг промислового виробництва Білорусі склав 67% до рівня 1990 р, ВВП знизився на 28%, а капітальні вкладення - на 43%. Лібералізація цін знецінила заощадження держави, підприємств і населення, викликала гострий фінансовий дефіцит, наслідками якого стали галопуюча інфляція (до 40%) в місяць, падіння якості та рівня життя населення, а також різка диференціація його доходів.

    Для подолання гострої економічної кризи керівництво Республіки Білорусь розробив і прийняв Програму невідкладних заходів, спрямовану на створення передумов переходу від спаду до стабілізації і зростання виробництва.

    Період 1992 - 1994 рр. характеризувався жорсткою політичною боротьбою в Верховній Раді республіки з питань економічного життя і державного будівництва. Бачилося два основні варіанти проведення реформ і просування Білорусі до ринку.

    Перший шлях полягав у форсованому переході до ринку, повномасштабному здійсненні ринкових перетворень. Другий - передбачав поступовий рух до ринкових відносин при активному втручанні держави в економічні процеси, що зокрема передбачала встановлення держконтролю над цінами, пом'якшення соціальних витрат, поповнення бюджетної складової.

    При всій своїй позитивній ролі ринок не в змозі забезпечити ефективне вирішення низки стратегічних завдань розвитку економіки, усунення соціальних проблем і протиріч.Нерегульованим ринку властива стихійність, яка веде до економічних втрат і зниження ефективності виробництва. Ринок загострює проблему соціальної нерівності і породжує істотну диференціацію доходів. Наслідком ринкової конкуренції часто стає зростання безробіття і загострення соціального становища малозабезпечених верств населення. На шляху швидкого переходу до ринку неминучі тимчасовий період погіршення життя населення, зростання цін і безробіття. Побоювання цих та інших негативних наслідків призвели до того, що більша частина білоруських громадян підтримала другий варіант просування до ринку, на базі якого була розроблена теоретична модель соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь.

    Теоретична модель соціально-економічного розвитку - це сукупність принципів, цілей, елементів і вимог, що пред'являються до системи народного господарства і до соціальної сфери суспільства, до його соціальної та інституційній структурі, до ефективності функціонування владно-управлінської організації, до якості населення.

    Кожна держава створює власну модель національно-економічного розвитку, яка формується на базі синтезу регіональних тенденцій і світового досвіду. Вперше чітке формулювання основних особливостей білоруської моделі дав в березні 2002 р Президент РБ А.Г. Лукашенко у виступі на засіданні постійно діючого семінару керівних працівників республіканських і місцевих державних органів. Її особливості полягають в наступному:

    1. побудова сильної і ефективної держави. Сильна і авторитетна державна влада розглядається як гарант недопущення олігархічного свавілля, розграбування народних багатств, руйнування національної економіки і прориву криміналу до важелів системи управління. Сильна державна влада розуміється як обов'язкова умова для забезпечення політичної стабільності, соціальної справедливості та економічної ефективності, а також як застава національної безпеки, територіальної цілісності і суверенітету країни;

    2. забезпечення рівноправності всіх форм власності, всіх форм господарювання. Це означає створення однаково сприятливих соціально-економічних і правових умов для розвитку державного і приватного секторів. При цьому головним пріоритетом для підприємств всіх форм власності повинні бути національні інтереси;

    3. здійснення індивідуальної, продуманою приватизації, яка повинна бути націлена на підвищення ефективності виробництва. Приватизація розглядається, перш за все, як засіб формування ефективно діючого власника. При цьому керівництво Білорусі вважає за необхідне зберігати державну власність на стратегічно важливі підприємства, здійснювати державну підтримку пріоритетних, з точки зору посилення їх позицій на світовому ринку, виробництв;

    4. розгортання широких інтеграційних процесів з країнами СНД, перш за все з Росією, в сфері економіки, охорони здоров'я, освіти, науки, оборони, культури. Однак Білорусь готова підтримувати інтеграцію тільки в рамках Союзу рівноправних держав і не згодна поступатися чимось або в області свого суверенітету і незалежності;

    5. багатовекторність зовнішньоекономічних зв'язків. Білорусь має бути присутня в тих регіонах світу, де це економічно вигідно і відповідає її національним інтересам;

    6. проведення сильної соціальної політики держави. Сьогодні тільки соціально орієнтована економіка може розумітися як ефективна. При цьому соціальна орієнтація економіки на увазі пріоритетне інвестування в сферу освіти, охорони здоров'я, культури, а також надання адресної соціальної допомоги економічно вразливим верствам населення. Основне завдання білоруської економічної моделі - на основі високої ефективності виробництва забезпечити гідний матеріальний рівень життя як для всього суспільства, так і для окремих його груп.

    Білоруська модель отримала назву соціально орієнтованої багатоукладної ринкової економіки. Пріоритетне значення в її рамках надається розвитку наукомістких, інтелектуально насичених виробництв з одночасним забезпеченням принципів соціальної справедливості і чесного виконання працівниками свого службового обов'язку. В цілому білоруська модель повинна сприяти досягненню високої якості життя народу, що є пріоритетним завданням і вищою метою держави.

    Перехід до такої моделі не може бути одноразовим, він вимагає тривалого періоду. До того ж він безпосередньо залежить від економічної політики, що проводиться державою, а також від механізму її реалізації.

    Роль державного регулювання і управління економікою при переході Білорусі до ринку аж ніяк не знижується, а у багатьох відношеннях, навіть зростає. Саме держава повинна взяти на себе прийняття рішень необхідних для суспільства. Державне регулювання включає в себе наступні специфічні функції:

    • підтримка науки, освіти н науково-технічного прогресу як головного чинника підвищення ефективності виробництва;

    • проведення гнучкої зовнішньоекономічної політики, спрямованої на розвиток конкурентних переваг національної економіки в масштабах світового ринку;

    • забезпечення соціальної орієнтації економіки, створення системи соціальних гарантій і соціального захисту;

    • створення системи цивільного законодавчого регулювання функцій держави, адекватної вимогам ринкової економіки;

    • забезпечення умов для розвитку конкуренції, нейтралізації її недобросовісних форм;

    • формування високоефективних приватного і державного секторів економіки;

    • створення середовища для малого і середнього бізнесу;

    • стимулювання зростання конкурентоспроможних виробництв і фінансово-промислових організацій, а також створення законодавчої бази для стимулювання інвестиційної діяльності.

    Розвиток білоруської економіки знаходить своє відображення в ідеології білоруської держави. Її головні орієнтири, стратегічні напрями та пріоритети втілені в таких програмних документів як: Національна стратегія сталого розвитку Республіки Білорусь до 2020 року; Концепція соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь до 2015 року; Концепція і основні напрями соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь до 2010 року; Комплексному прогнозі до 2020 року та ін.

    Національна стратегія сталого соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на період до 2020 року (НСУР-2020) була затверджена в травні 2004 року відповідно до Закону Республіки Білорусь «Про державне прогнозування та програмах соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь». Вперше НСУР Республіки Білорусь (НСУР-97) була розроблена і схвалена Урядом країни в 1997 р Вона грунтувалася на ідейних принципах і методологічних підходах «Порядку денного на XXI століття», визначених Конференцією ООН по навколишньому середовищу і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 г.). НСУР-2020 покликана врахувати зміни, що відбулися в країні і світі за останні роки, а також найважливіші програмні документи, прийняті в Республіці Білорусь, нові міжнародні угоди, в тому числі Декларацію тисячоліття ООН, прийняту Генеральною Асамблеєю 8 вересня 2000 року Політичну декларацію і план виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі (вересень 2002) та ін.

    У Національній стратегії сталого розвитку Республіки Білорусь на період до 2020 р подальший розвиток отримали основні положення чинних перерахованих вище прогнозних документів, затверджених Президентом або Радою Міністрів Республіки Білорусь.

    Білоруська модель гарантує високий рівень добробуту сумлінно працюючим членам суспільства, гідне соціальне забезпечення для непрацездатних, престарілих та інвалідів. Вона базується на принципах конституційних гарантій прав і свобод громадян, свободи підприємництва і сумлінної конкуренції, вибору професії і місця роботи, рівності форм власності, гарантії її недоторканності і використання в інтересах особистості і суспільства, забезпечення взаємоузгодження добробуту працівника і результатів його праці, соціального партнерства між державою, профспілками і союзами підприємців. Крім цих, типових для розвинених країн з ринковою економікою рис і принципів, білоруська модель включає специфічні риси, що відображають історію країни, традиції народу, його менталітет з переважанням таких рис, як колективізм і взаємодопомога, соціальна справедливість. Вона виключає такі складові як егоцентризм, експлуатація чужої праці, обвальна безробіття, різка соціальна диференціація населення за доходами.

    Сформовані тенденції, глобальний і національний імперативи визначають стратегічну мету сталого розвитку Республіки Білорусь як динамічний підвищення рівня добробуту, збагачення культури, моральності народу на основі інтелектуально-інноваційного розвитку економічної, соціальної і духовної сфер, збереження навколишнього середовища для нинішніх і майбутніх поколінь. Основними джерелами сталого розвитку повинні стати: людський, науково-виробничий і інноваційний потенціали, природні ресурси і вигідне географічне положення країни, а головними пріоритетами - «високий інтелект - інновації - добробут».

    Досягнення цієї мети передбачає поетапний розвиток економіки Республіки Білорусь.У Національній стратегії сталого соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на період до 2020 р виділені наступні етапи і їх завдання.

    Основною метою першого етапу (до 2010 р). є подальше підвищення якості та рівня життя на основі розвитку і раціонального використання людського потенціалу, підвищення ефективності економіки та зростання її конкурентоспроможності. На цьому етапі має бути завершено створення необхідної законодавчо-правової бази сталого розвитку, закладені основи для формування нової моделі білоруської економіки, що забезпечує ефективне відтворення благ і послуг, що володіє потенціалом довгострокового динамічного зростання і дозволяє вирішувати завдання підвищення добробуту народу, вдосконалення виробничого апарату, забезпечення безпеки країни, що потребують посилення економічної функції держави в побудові основ ринкової економіки. Пріоритетними напрямками в цей період позначаються: розвиток людського потенціалу на основі вдосконалення систем освіти, охорони здоров'я, житлового будівництва та інших галузей сфери послуг; інноваційний розвиток національної економіки; нарощування експортного потенціалу на основі підвищення рівня конкурентоспроможності, технологічного переозброєння виробництва, впровадження наукоємних, ресурсозберігаючих, екологічно чистих виробництв; розвиток агропромислового комплексу та соціальне відродження села.

    Метою другого етапу (2011-2020 рр.). є гармонізація взаємовідносин суспільства і природи на основі розвитку господарської діяльності в межах відтворювальних можливостей біосфери і перенесення акценту в пріоритетах людських цінностей з матеріально-речових на духовно-моральні. На цьому етапі будуть формуватися основи нового постіндустріального інформаційного суспільства з новим технологічним базисом, що забезпечує перехід до ресурсозберігаючого типу відтворення. Економічний розвиток має забезпечуватися за рахунок створення зрілих інститутів ринкової економіки, активізації структурних перетворень, розширення приватного бізнесу, широкого впровадження досягнень науки і техніки, створення екологічно чистих виробництв, прискорення інтеграційних процесів з країнами ближнього і далекого зарубіжжя, збалансованого розвитку територій і населених пунктів. Удосконалення соціальних процесів буде базуватися на принципах зрілої демократії та громадянського суспільства.

    Перехід країни до сталого розвитку багато в чому визначається її роллю і місцем у світовому співтоваристві, наявними національними ресурсами, створеним соціально-економічним потенціалом і можливостями його нарощування.

    Республіка Білорусь має сукупність сприятливих чинників і умов, які сприяють її переходу до сталого розвитку. Це, перш за все: вигідне економіко-географічне і геополітичне положення; розвинена система транспортних комунікацій та виробничої інфраструктури в цілому; значні земельні, водні та лісові ресурси, наявність ряду корисних копалин (калійні і кам'яні солі, сировину для виробництва будівельних матеріалів і ін.); високий загальноосвітній рівень населення і сформована система підготовки кваліфікованих кадрів; значний науково-технічний потенціал; багатогалузевий промисловий комплекс; досить потужна будівельна база; багатовекторні зовнішньоекономічні зв'язки. Дані таблиці 1 показують, що Білорусь має вагомі передумови для переходу до сталого розвитку.

    З огляду на досвід реалізації НСУР-97, «Порядок денний на ХХ століття», Підсумкові документи Всесвітнього Саміту в Йоганнесбурзі (Йоганнесбург, вересень 2002 г.), національна стратегія будується на наступних принципах сталого розвитку:

      • людина - мета прогресу; рівень людського розвитку - міра зрілості суспільства, держави, його соціально-економічної політики;

      • підвищення рівня добробуту нації, подолання бідності, зміна структур споживання;

      • пріоритетний розвиток систем охорони здоров'я, освіти, науки, культури - найважливіших сфер духовного життя суспільства, чинників довгострокового зростання продуктивної, творчої активності народу, еволюції народного господарства;

      • поліпшення демографічної ситуації, сприяння сталому розвитку поселень;

      • перехід на природоохоронний, ресурсозберігаючий, інноваційний тип розвитку економіки;

      • посилення взаємозв'язку економіки та екології, формування еколого-орієнтованої економічної системи, розвиток її в межах господарської ємності екосистем;

      • раціональне природокористування, що передбачає нерасточітельное витрачання відновлюваних і максимально можливе зменшення споживання невідновних ресурсів, розширення використання вторинних ресурсів, безпечну утилізацію відходів;

      • розвиток міжнародного співробітництва та соціального партнерства в цілях збереження, захисту і відновлення екосистем;

      • екологізація світогляду людини, систем освіти, виховання, моралі з урахуванням нових цивілізаційних цінностей;

      • провідна роль держави в здійсненні цілей і завдань сталого розвитку, вдосконалення систем управління, політичних механізмів прийняття і реалізації рішень;

      • підвищення скоординованості та ефективності діяльності держави, приватного бізнесу та громадянського суспільства.

    Зазначені принципи служать ідейними орієнтирами, методологічним каркасом побудови НСУР-2020 і її розділів.

    Певні успіхи на шляху до досягнення генеральної мети сталого розвитку вже досягнуті. Життя підтвердило правильність ряду економічних перетворень в країні. Чи не пішовши на обвальне приватизацію, різке майнове розшарування, купівлю-продаж сільськогосподарських земель, децентралізацію в управлінні економікою, керівництву республіки вдалося зберегти не тільки промисловість, науку, соціальну сферу, а й соціально-політичну стабільність.

    У XXI століття наша республіка увійшла з відкритою і орієнтованою на експорт економікою. Близько 60% ВВП органічно пов'язано із зовнішніми ринками, а значить залежить від їх кон'юнктури. Займаючи по території в Європі 0,9%, за чисельністю населення - 1,4% і відповідно 0,15 і 0,18% в світовому співтоваристві, Білорусь спеціалізується на виробництві продукції машинобудування і металообробки, промисловості будівельних матеріалів і устаткування, хімічної та нафтохімічної промисловості, радіотехнічної, харчової, оптико-механічної, тваринницької, льноводчесько, бульбоносних, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості.

    На III Всебілоруських зборах в 2006 р Президент А.Г. Лукашенко підбив підсумки останньої п'ятирічки (2000 - 2005 рр.), Підкресливши її успіх за підсумками економічного розвитку.

    Середньомісячна заробітна плата білоруських громадян за п'ять років зросла з 70 доларів до 261. Середній розмір пенсії збільшився більш ніж в три рази і склав 107 доларів. Пенсії в Білорусі не тільки за темпами, але і за своїм абсолютним розміром вище, ніж інших країнах СНД. Важливо, що збільшилася не тільки зарплата громадян, а й їхня купівельна спроможність. За один 2000 рік індекс споживчих цін зріс більш ніж на 100 відсотків. За п'ятирічку кількість малозабезпечених громадян зменшилася вдвічі.

    Змінилася структура споживчих витрат. Частка витрат на купівлю продуктів харчування в загальному обсязі споживчих витрат сім'ї знизилася за п'ять років з 60 до 45 відсотків. Це означає, що більшу частину зароблених грошей люди мають можливість направляти на будівництво житла, купівлю побутових приладів, автомобілів, техніки, відпочинок та інші потреби. За п'ять років кількість автомобілів, які перебувають у власності громадян, зросла до 1 мільйона 700 штук. Сьогодні на 100 сімей припадає 53 автомобіля. Стрімко зростає кількість абонентів стільникового зв'язку. У 2005 році на 1000 чоловік припадало майже 250 стільникових телефонів. Це один з найвищих показників у Східній Європі.

    Сьогодні в Білорусі виплачується 10 видів різних соціальних допомог. Реалізуються державні програми соціальної допомоги ветеранам, одиноким літнім людям, інваліда. Білорусь - єдина з колишніх республік СРСР, яка не допустила погіршення охорони здоров'я. Обсяг наданих медичних послуг у розрахунку на 1000 жителів в Білорусі на 30 відсотків вище, ніж в Україні, і на 20 відсотків вище, ніж у Росії.

    Реалізація соціальних програм була б неможливою без успіхів в сфері економіки. Валовий внутрішній продукт за п'ять років зріс більше, ніж на 43 відсотки. Обсяг промислового виробництва споживчих товарів в країні за п'ять років було збільшено в півтора рази. Послідовна реалізація економічної програми дозволила не тільки забезпечити стабільне зростання валового внутрішнього продукту, а й зміцнити національну внутрішню волюти, банківську систему країни. Середньорічний приріст інвестицій на створення і відтворення основних засобів становить понад 20 відсотків. За п'ять років капітальні вкладення в інвестиції, що направляються в сільське господарство збільшилися майже в 4 рази, в промисловість - в 2 рази, в транспорт - в 2 рази, в житлове будівництво - майже в 1,5 рази.

    Непогані результати досягнуті в сільському господарстві. За п'ятирічку зростання сільськогосподарської продукції склав 26 відсотків, причому в громадському секторі - майже 40. З усіх країн Співдружності в Білорусі найвищий рівень сільськогосподарського виробництва на душу населення. У 2005 році в розрахунку на одного жителя вироблено 70 кілограмів м'яса, отримано 575 кілограмів молока. Це в два рази більше, ніж в Росії і Україні.

    Сьогодні республіка все більше інтегрується в світогосподарські зв'язку, де провідними тенденціями стали глобалізація, гуманізація і екологізація соціально-економічних процесів, становлення постіндустріального суспільства, формування транснаціональних корпорацій і регіональних інтеграційних об'єднань країн. Тому, незважаючи на істотні досягнення в розвитку економічної сфери суспільства, сьогодні можна вважати цілком очевидним необхідність проведення нових якісних перетворень. На III Всебілоруських зборах президентом були не тільки підведені підсумки минулого періоду, але також визначені цілі, завдання і шляхи розвитку Білорусі в майбутньому п'ятилітті.Основними економічними орієнтирами нової п'ятирічки були названі:

    • посилений розвиток ринкової інфраструктури, інститутів підприємництва, досягнення оптимального поєднання механізмів державного і ринкового регулювання, вдосконалення системи оподаткування;

    • перехід до ресурсозберігаючого типу виробництва, при якому вирішальне значення здобувають не обсяги витраченого матеріалу і витраченої енергії, а людський капітал - наука, освіта, інформація та творчу працю;

    • використання новітніх технологій, випереджальний розвиток наукоємних галузей, імпортозамінних і експортоорієнтованих виробництв;

    • подальший розвиток житлового будівництва з максимальним використанням позабюджетних джерел фінансування - системи будівельних заощаджень і накопичень, іпотечного кредитування;

    • активізація структурної перебудови економіки на основі спеціалізації, кооперування та інтеграції великих і невеликих підприємств, прискореного розвитку наукоємних, ресурсозберігаючих галузей і виробництв, а також розвиток сфери послуг;

    • розвиток агропромислового комплексу і пов'язаних з ним галузей (в Білорусі затверджено Державну програму відродження та розвитку села до 2010 року, яка передбачає відкриття нових виробництв, розвиток гнучких форм трудових відносин, створення нових робочих місць на основі кооперації праці між різними галузями АПК, радикальне поліпшення умов життя селян шляхом будівництва та оновлення агромістечок, підвищення зарплати в сільському господарстві);

    • подальша інтеграція Білорусі в систему міжнародного поділу праці, формування ефективних міждержавних та міжрегіональних фінансово-промислових груп в рамках Союзної держави Білорусі і Росії, СНД та інших міжнародних інтеграційних утворень.

    Найважливішими завданнями Білорусь в області економіки на наступне п'ятиріччя є збільшення ВВП в півтора рази, продукції промисловості - на 50%, сільського господарства - на 40%, обсягу реалізації послуг населенню - на 60%, зниження інфляції до рівня не більше 5% в рік. Більш детально прогнозовані показники економічного розвитку Білорусі на 2006 - 2010 рр. представлені в таблиці 2.

    Ядром нової парадигми соціально-економічної розвитку Білорусі виступає людина, яка розглядається не як засіб або фактор економічного розвитку, а як його мета.

    Проведена в Білорусі економічна політика враховує зміни, що відбуваються в економіках розвинених країн світу: зміна їх соціального вигляду, пов'язаного з переходом в постіндустріальне суспільство, зростаючою роллю НТП та інновацій; розвиток процесів інтернаціоналізації, глобалізації та інтеграції. У ній знаходять відображення проблеми екології, які невіддільні сьогодні від економічного розвитку. При цьому питання стоїть не тільки про рішення вже існуючих проблем, а й про попередження нових.

    Економічна політика Білорусі створює умови і передумови для виведення республіки на новий інтелектуально-інноваційний шлях розвитку, безпосередньо пов'язаний з соціалізацією економіки, з виходом її на соціальну орієнтацію. Проте, перед керівництвом республік сьогодні стоїть ще безліч актуальних проблем. Серед них: необхідність збільшення престижу науки і освіти; створення системи стимулювання висококваліфікованого і якісної праці; зниження непродуктивних державних витрат і зменшення на цій основі податкового преса; зміцнення національної грошової одиниці; створення стимулюючого механізму інвестування та ціноутворення; завершення створення необхідної законодавчо-правової бази для реформування економіки та підвищення її ефективності та ін.

    ЛІТЕРАТУРА

    1. Кузнецов В.Н. Ідеологія: соціологічний аспект. Підручник. М .: Книга і бізнес, 2005-816 с.

    2. Мельник В.А. Державна ідеологія: Поняття, елементи, функції / В.А. Мельник. - Мн .: Підручники і посібники, 2007.

    3. Міхєєв В.М. Ідеологія: роздуми і висновки / В.М. Міхєєв. - ТДВ «Тонпік», 2008



    Головна сторінка


        Головна сторінка



    Білоруська економічна модель - компонент ідеології білоруської держави

    Скачати 39.86 Kb.