Дата конвертації18.05.2017
Розмір19.69 Kb.
Типкурсова робота

Скачати 19.69 Kb.

Ціна і структура капіталу

Модель Велша, 1989р.

Величина недооцінки при первинному розміщенні -сигнал інвесторам на ринку. Перспективні компанії дають сигнал, який недоступний неперспективним компаніям через дорожнечу.

Якщо первісна емісія суттєво недооцінена, то ймовірність відходу з ринку неперспективних компаній висока через високі прямих і непрямих витрат розміщення.

Первинне розміщення акцій не покриває всю потребу у фінансуванні. Первинна емісія - лише сигнал великих перспектив проектів, кошти, яких бракує добираються через додаткові емісії.

Висновки по Главі 2

Сучасні теорії структури капіталу формують досить великий методичний інструментарій оптимізації структури капіталу на кожному конкретному підприємстві. Основними критеріями такої оптимізації виступають:

Ш прийнятний рівень прибутковості і ризику в діяльності підприємства;

Ш мінімізація середньозваженої вартості капіталу підприємства;

Ш максимізація ринкової вартості підприємства.

Пріоритет конкретних критеріїв оптимізації структури капіталу підприємство визначає самостійно.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що проблему оцінки структури і вартості компанії розглядають різні теорії, які можна поділити на статичні, які розглядають знаходження оптимальної структури капіталу, і динамічні, що допускають можливість відхилення від цільової структури капіталу в конкретний момент часу. Однак всі ці теорії не можуть бути застосовні на практиці без істотних модифікацій, оскільки при їх побудові використовувалися припущення, які нездійсненні в умовах реальної економіки.

Глава 3. Структура капіталу і ринкова вартість підприємства

3.1 Поняття і методика оцінки ринкової вартості підприємства

В якості головних цілей фінансової діяльності виділяють максимізацію прибутку підприємства, оптимізацію структури капіталу підприємства та забезпечення його фінансової стійкості, забезпечення інвестиційної привабливості та підвищення ринкової вартості підприємства.

Вартість компанії (Enterprisevalue (EV), Totalenterprisevalue (TEV) або Firmvalue (FV)) - аналітичний показник, який представляє собою оцінку вартості компанії з урахуванням всіх джерел її фінансування.

Під ринковою вартістю підприємства розуміється розрахункова грошова міра обмінної цінності повного складу його стоімостеобразующіх компонентів, встановлена ​​з урахуванням стоімостепоніжающіх і стоімостеповишающіх факторів, перспектив подальшого існування, спеціалізації і рівня економічного розвитку оцінюваного підприємства на момент проведення оцінки вартості.

Оцінка ринкової вартості підприємства здійснюється з метою:

1. Підвищення ефективності поточного управління підприємством, фірмою;

2. Визначення вартості цінних паперів у разі купівлі-продажу акцій фірми;

3. Визначення вартості підприємства у разі його купівлі-продажу цілком або частинами;

4. Для підписання договору, що встановлює частки співвласників у разі розірвання договору або смерті одного з партнерів;

5. Реструктуризації компанії;

6. Розробки плану розвитку компанії;

7. Визначення кредитоспроможності підприємства і вартості застави при кредитуванні;

8. Страхування, в процесі якого виникає необхідність визначення вартості активів напередодні втрат;

9. Здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу і т.д.

Ринкова вартість діючого підприємства визначається шляхом оцінки його майбутніх грошових потоків. Розрахунок пов'язаний з вибором ставки дисконтування, заснованої на рівні прибутковості, і оцінкою очікуваного ризику.

Визначення ринкової вартості підприємства здійснюється в кілька етапів:

1. Прогнозується очікувана величина поточного прибутку компанії на тривалий період. Поточна прибуток являє собою прибуток до виплати відсотків, але після сплати податків. Цим досягається незалежність розмірів грошових потоків від структури джерел фінансування поточної діяльності підприємства. Потім поточна прибуток збільшується на величину списаного зносу основного капіталу і нематеріальних активів і на суму відкладених податків, а також враховуються інші елементи, пс відбилися на грошових потоках.

2. Визначається загальна величина майбутніх капітальних витрат, необхідних для забезпечення виробничої діяльності та підтримки поточного рівня прибутку підприємства. До них відносяться витрати на придбання машин та обладнання, проведення наукових досліджень, збільшення оборотного капіталу.

В результаті отримують чисті грошові потоки підприємства, які використовуються при оцінці його ринкової вартості.

Чисті грошові потоки являють собою капітал підприємства, який знаходиться в його розпорядженні і може використовуватися для виконання зобов'язань підприємства перед інвесторами (виплата відсотків, дивідендів, погашення боргу та викуп своїх акцій).

Ринкова вартість компанії (V) дорівнює чистої поточної вартості, отриманої в результаті дисконтування суми чистих грошових потоків але прийнятною ставкою дохідності:

де D - річні чисті грошові потоки,

і - ставка прибутковості;

t - кількість років.

Якщо припустити, що доходи підприємства приблизно однакові протягом декількох років, а термін його діяльності не обмежується певним числом років, то формула спрощується:

V = D / r;

Як доходу виступає показник прибутку до виплати відсотків і податків, зменшений на величину податку на прибуток та інших обов'язкових відрахувань від прибутку.

Чистий прибуток являє собою загальну суму коштів, витрачених на обслуговування власного і позикового капіталу.

Джерелом цих витрат є прибуток підприємства до виплати відсотків і податків, зменшена на суму податку на прибуток та інші обов'язкові відрахування від прибутку. В першу чергу прибуток підприємства спрямовується на виплату відсотків за користування позиковими засобами, а потім - на виплату дивідендів власникам акцій підприємства. Частина, що залишилася нерозподіленого прибутку використовується на фінансування інвестиційних проектів.

Тобто ринкова вартість підприємства залежить від впливу двох факторів:

1. Величини чистого прибутку - щоб ринкова вартість підприємства була максимальною, величина чистого прибутку повинна бути найбільшою;

2. Середньозваженою вартості капіталу - щоб ринкова вартість підприємства була максимальною, середньозважена ціна капіталу повинна бути найменшою.

Головною метою формування раціональної структури джерел коштів підприємства є встановлення такого співвідношення між власними і позиковими засобами, при якому вартість акції підприємства була б найбільшою. Цього можна досягти при досить високому рівні фінансового важеля (коли розмір заборгованості характеризує фінансову стійкість підприємства для його акціонерів і потенційних інвесторів).

Фінансовим важелем прийнято вважати потенційну можливість управляти прибутком організації, змінюючи обсяг і складові капіталу власного і позикового.

Фінансовий важіль (леверидж) застосовується тоді, коли виникає мета збільшити дохід підприємства. Адже саме фінансовий леверидж вважається одним з основних механізмів управління прибутковістю підприємства.

У разі застосування такого фінансового інструменту, підприємство залучає позикові гроші, оформляючи кредитні угоди, цим капіталом замінюється власний капітал і вся фінансова діяльність здійснюється лише з використанням кредитних грошей.

Але таким чином підприємство значно збільшує власні ризики, адже незалежно від того, принесли прибуток вкладені кошти чи ні, платити за борговими зобов'язаннями необхідно.

При використанні фінансового важеля можна не враховувати ефект фінансового левериджу. Цей показник є відображенням рівня додаткового прибутку на власний капітал підприємства з урахуванням різної частки використання кредитних коштів.

При його розрахунку використовується формула:

ЕФЛ = (1 - Cнп) x (КBРа - ПК) х ЗК / CК

де ЕФЛ - ефект фінансового левериджу,%;

Cнп - ставка податку на прибуток, яку висловлюють десятковим дробом;

КBРа - коефіцієнт валової рентабельності активів (характеризується відношенням валового прибутку до середньої вартості активів),%;

ПК - середній розмір відсотків по кредиту, які сплачує підприємство за використання залученого капіталу,%;

ЗК - середня сума використовуваного залученого капіталу;

CК - середня сума власного капіталу підприємства.

Дана формула має три основні складові:

1. Податковий коректор (1-Cнп) - величина, яка вказує, яким чином буде змінюватися ЕФЛ при зміні рівня оподаткування. Підприємство практично не впливає на це значення, ставки податків встановлюються державою. Але фінансові менеджери можуть використовувати зміна податкового коректора для отримання бажаного ефекту в тому випадку, якщо деякі філії (дочірні фірми) підприємства схильні до різної податкової політики в зв'язку з територіальним розташуванням, видами діяльності.

2.Діфференціал фінансового левериджу (КBРа-ПК). Його значення в повній мірі розкриває різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за кредитом. Чим вище значення диференціала, тим більша ймовірність позитивного ефекту від фінансового впливу на підприємство. Цей показник дуже динамічний, постійний моніторинг диференціала дозволить контролювати фінансову ситуацію і не упустити момент зниження рентабельності активів.

3. Коефіцієнт фінансового левериджу (ЗК / CК), який характеризує суму кредитного капіталу, залученого підприємством, в розрахунку на одиницю власного капіталу. Саме ця величина викликає ефект фінансового левериджу: позитивний або негативний, який виходить за рахунок диференціала. Тобто, позитивний або негативний приріст цього коефіцієнта викликає приріст ефекту.

З'єднання всіх складових ефекту фінансового важеля дозволить визначити саме ту суму позикових коштів, яка буде безпечною для підприємства і дозволить отримати бажаний приріст прибутку.

Якщо питома вага позикових коштів в структурі капіталу досить високий, збільшується і ступінь фінансового ризику. Але якщо підприємство користується тільки власними коштами, то рівень їх рентабельності не дозволяє виплачувати акціонерам високі дивіденди, що, в свою чергу, знижує ціну акцій і ринкову вартість самого підприємства.

3.2 Вплив структури капіталу підприємства на його ринкову вартість

Аналіз факторів, що впливають на вартість підприємства, стає важливим завданням, рішення якої необхідно для отримання його обґрунтованої вартості.

Рівень вартості капіталу підприємства є найважливішим вимірником рівня ринкової вартості цього підприємства.Зниження рівня вартості капіталу приводить до відповідного зростання ринкової вартості підприємства і навпаки. Особливо оперативно ця залежність реально відбивається на діяльності акціонерних компаній відкритого типу, ціна на акції яких піднімається чи падає при відповідно зниженні або зростанні вартості їх капіталу. Отже управління вартістю капіталу є одним із самостійних напрямків підвищення ринкової вартості підприємства.

Ринкова вартість підприємства, що представляє сумарну ринкову оцінку власного і позикового капіталу, характеризується різними показниками. Показник величини власного капіталу, що враховується при визначенні ринкової вартості підприємства, багато в чому визначає фінансову стійкість і платоспроможність підприємства. Рішення про виплату дивідендів, реінвестування прибутку в активи підприємства або їх співвідношенні в чистого прибутку; про стабільність або щорічному зміні значення дивідендного виходу; про розмір поточного дивіденду на акцію; про джерела, форми та методики дивідендних виплат представляють собою важливу складову частину загальної політики управління власним капіталом.

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, - вона формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно і зростання ринкової вартості підприємства.

Поняття дивідендної політики компанії може бути сформульовано таким чином: дивідендна політика є складовою частиною загальної політики управління прибутком, яка полягає в оптимізації пропорцій між споживаною і капитализируемой її частинами з метою максимізації ринкової вартості підприємства.

З точки зору акціонера, який має намір отримати дохід шляхом продажу акцій компанії, саме ринкова вартість компанії є найголовнішою характеристикою. При цьому на зміну вартості компанії будуть впливати як економічні чинники (такі, як прибуток, дивіденди сплачуються, балансова вартість компанії), так і інші, наприклад, політичні чинники. Ринок реагує на будь-яку інформацію, яка так чи інакше впливає на оцінку вартості компанії. Це справедливо у відношенні як макроекономічних змін (наприклад, інформація про початок війни або очікуваної посухи), так і мікроекономічних чинників (наприклад, отримав широкий розголос скандал, пов'язаний з діяльністю керівництва компанії).

Розрахунок ринкової капіталізації компанії:

Ринкова капіталізація = Ринкова вартість акції х Кількість акцій, які перебувають в обігу;

Що стала доступною інформація подібного характеру може миттєво змінити оцінку вартості компанії ринком, і її акції можуть впасти в ціні в кілька разів.

Висновки по Главі 3

Серед проблем, з якими стикається фінансовий менеджер, однією з основних є вибір оптимальної структури капіталу, тобто такого поєднання власних і позикових коштів, при якому їх вартість для підприємства була б мінімальною.

Структура капіталу - спеціальне логічне поняття, введене в сучасний фінансовий аналіз для позначення комбінації (співвідношення) джерел позикового і власного фінансування, яка прийнята в компанії для реалізації її ринкової стратегії. Сьогодні цей термін часто замінюють поняттям «фінансовий важіль», і цей вислів увійшло в лексикон не випадково. Важіль - інструмент, який полегшує і умножающий ефект прикладених зусиль. Залучення позикового фінансування повинно працювати на стратегічні завдання власника.

Величина власного капіталу і темпи його зростання, фінансовий важіль у структурі капіталу та платоспроможність є найважливішими характеристиками фінансово-економічного стану підприємства, оскільки за цими показниками зазвичай судять про економічну привабливість підприємства або інвестиційного проекту.

Рівень вартості капіталу підприємства є найважливішим вимірником рівня ринкової вартості цього підприємства. Рішення про виплату дивідендів, реінвестування прибутку в активи підприємства або їх співвідношенні в чистого прибутку; про стабільність або щорічному зміні значення дивідендного виходу; про розмір поточного дивіденду на акцію; про джерела, форми та методики дивідендних виплат представляють собою важливу складову частину загальної політики управління капіталом підприємства.

висновок

Капітал - це одна з найважливіших категорій сучасної економіки. Очевидно, що з розвитком людського суспільства буде змінюватися і зміст даної категорії.

Без знання основ теорії капіталу важко говорити про будь-яку політику суспільства в області виплат дивідендів, регулювання співвідношення власних і позикових коштів і т.д.

У цій роботі були розглянуті теоретичні основи оптимізації структури капіталу, в тому числі такі базисні категорії, як капітал, структура, ціна капіталу; а також основні методи визначення оптимальної структури капіталу і шляхи її досягнення.

Визначення оптимальної структури є найважливішим питанням теорії структури капіталу. Оптимізація капіталу спрямована на вирішення певних завдань, до яких відносяться: формування обсягу капіталу, достатнього для забезпечення необхідних темпів розвитку підприємства; оптимальний розподіл капіталу за видами діяльності, напрямками використання; досягнення максимальної прибутковості капіталу при заданому рівні фінансового ризику, або ж мінімізація фінансового ризику використання капіталу при заданому рівні прибутковості і інші.

Найважливішою теоретичної та практичної категорією теорії капіталу є його вартість. Під вартістю капіталу розуміється величина процентної ставки, яку потрібно платити інвесторам, які вкладають капітал в діяльність даного підприємства. З економічної точки зору вартість капіталу характеризує суму, яку слід регулярно платити за залучення одиниці капіталу з певного джерела.

Пріоритет конкретних критеріїв оптимізації структури капіталу підприємство визначає самостійно. Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що проблему оцінки структури і вартості компанії розглядають різні теорії, які можна поділити на статичні, які розглядають знаходження оптимальної структури капіталу, і динамічні, що допускають можливість відхилення від цільової структури капіталу в конкретний момент часу. Однак всі ці теорії не можуть бути застосовні на практиці без істотних модифікацій, оскільки при їх побудові використовувалися припущення, які нездійсненні в умовах реальної економіки.

Список використаної літератури

1. Фрідман, А.М. Фінанси організації (підприємства) .- М .: Дашков і Ко, 2009.- 488с.

2. Кокін А.С., Ясенів В.Н. Фінансовий менеджмент: основи теорії, кейси і практика: Учеб. Посібник для бакалаврів і магістрів вищих навчальних закладів, що навчаються за напрямом «Економіка» за профілем «Фінанси і кредит» в 2 ч. Ч.2 - 3-е изд-е, перероб. І доп. - Н. Новгород: ННДУ ім. Н.І. Лобачевського, 2011 - 408 с.

3. Ковальов, В.В. Фінанси організацій (підприємств) / В.В. Ковальов, Віт.В.Ковалев. - М .: Проспект, 2010. - 352с.

4. Бланк, І.А. Управління активами і капіталом підприємства. / І.А. Бланк. - Київ .: Ельга НІКА - Центр, 2011 року.

5. Бочаров, В.В.Фінанси організацій (підприємств). / В.В.Бочаров. - СПб .: Питер, 2011.

6. Савчук, В.П. Управління фінансами підприємства. - М.: Біном. Лабораторія знань, 2010. - 480с.

7. Большаков, С.В. Фінанси підприємств: теорія і практика. / С.В.Большаков.- М .: Книжковий світ, 2012.

8. Колчина, Н.В. Фінанси організацій (підприємств). - М.: Юніті-Дана, 2007. - 384с.

9. Лапуста, М.Г. Фінанси підприємств / М.Г. Лапуста, Т.Ю. Мазурина. - М.: Альфа-Пресс, 2009. - 640с.

10. Гаврилова, А.Н. Фінанси організацій (підприємств) / А.Н.Гаврілова, А. А. Попов. - М.: КноРус, 2008. - 608с.

11. Інформаційно-довідковий портал «Фінанси організацій (підприємств)» [Електронний ресурс]; база містить матеріали з фінансів підприємств. - Режим доступу: http://cfin.ru, вільний.