• Зміст контрольної роботи
  • 1. Поняття підприємництва.
  • 2. Використання СУЧАСНИХ форм фінансування малого та СЕРЕДНЯ підприємництва
  • 3. Державна підтримка венчурних (ризиковості) підприємств
  • 4. Ефективність державного регулювання процесів становлення СЕРЕДНЯ и великого підприємництва в условиях перехідної економіки
  • 5. Форми державної и недержавної ПІДТРИМКИ малого и СЕРЕДНЯ підприємництва
  • 6. Проблеми, Які потребують вирішенню у сфері ПІДТРИМКИ малого и СЕРЕДНЯ підприємництва
  • Висновок
  • Список використаної літератури
  • Доповнення до контрольної роботи


  • Дата конвертації05.07.2017
    Розмір73.64 Kb.
    Типреферат

    Скачати 73.64 Kb.

    Державна політика ПІДТРИМКИ підприємництва як засіб ліберального регулювання економіки

    2

    Тема контрольної роботи №88:

    "Державна політика ПІДТРИМКИ підприємництва як засіб ліберального регулювання економіки"

    "Політика ПІДТРИМКИ підприємництва державою"

    Зміст контрольної роботи

    • 1. Поняття підприємництва. Державне регулювання форм ділового підприємництва 3
      • 2. Використання СУЧАСНИХ форм фінансування малого та СЕРЕДНЯ підприємництва 7
      • 3. Державна підтримка венчурних (ризиковості) підприємств 10
      • 4. Ефективність державного регулювання процесів становлення СЕРЕДНЯ и великого підприємництва в условиях перехідної економіки 12
      • 5. Форми державної и недержавної ПІДТРИМКИ малого и СЕРЕДНЯ підприємництва 22
      • 6. Проблеми, Які потребують вирішенню у сфері ПІДТРИМКИ малого и СЕРЕДНЯ підприємництва 28
      • Висновок 31
      • Список використаної літератури 33
      • Доповнення до контрольної роботи 34
      • Список використаної літератури 42

    1. Поняття підприємництва. Державне регулювання форм ділового підприємництва

    Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризико діяльність з виробництва продукції, Виконання робіт и Надання послуг. Согласно з Законом України "Про підприємництво" субєктамі підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ могут буті, кроме фізичних, такоже и юридичні особини всех форм власності за. Отже, держава через осіб, Яким вона доручає управління державною власністю, такоже может займатіся підпріємніцтвом. Підприємницька діяльність держави винна буті рівноправною среди других субєктів цієї ДІЯЛЬНОСТІ.

    Для багатоукладної економіки характерним є Існування різніх форм власності за и різноманітніх організаційніх форм господарювання. Відповідно до закону "Про підприємства в Україні" в Нашій державі могут діяті Такі види підприємств:

    Індивідуальне підприємство, Пожалуйста грунтується на особістій ​​власності за фізичної особи и функціонує Виключно за рахунок ее власної праці.

    Сімейне підприємство, что створюється и функціонує за рахунок власності за сімї и праці ее Членів, Які прожівають спільно и є Громадянам України.

    Приватне підприємство, что як и індивідуальне підприємство, засновується на власності за окремий громадянина України, но при цьом вікорістовує право найму РОБОЧОЇ сили.

    Колективне підприємство, Пожалуйста грунтується на власності за трудового колективу підприємства, кооперативу, Іншого статутного товариства, Громадської та релігійної организации. Продукція на такому підприємстві віробляється его трудовим колективом. Водночас для забезпечення окремий ділянок роботи можливий найм РОБОЧОЇ сили на контрактній або іншій Основі.

    Державне підприємство, Пожалуйста Заснований на державній власності за, а тому члени трудового колективу такого підприємства НЕ є власниками его майна и продукції, что віробляється. Розрізняють два типи державних підприємств:

    а) державне комунальне підприємство, что грунтується на власності за адміністративно-територіальних одиниць (Муніципальне підприємство);

    б) державне підприємство, что грунтується на загальнодержавній власності за.

    Спільне підприємство створюється через обєднання майна різніх власніків. Засновниками его могут буті громадяни и юридичні особини України та других держав. З Огляду на сказань розрізняють Спільні підприємств, а засновника якіх належати до різніх стран, и Спільні підприємства, засновниками якіх є юридичними и фізічнімі особами України, что обєднують своє майно з різною формою власності за для организации комунальної ДІЯЛЬНОСТІ.

    Державне підприємництво предполагает проведення націоналізації и денаціоналізації підприємств, создание державою Власний підприємств та забезпечення управління и планування їхньої ДІЯЛЬНОСТІ.

    Державний сектор підприємств у странах з ринкового економікою формують з метою создать робочі місця, утрімуваті Галузі комунального господарства - водопостачання, електропостачання, телефонного звязку, муніципального транспорту, а такоже підприємства, Які задовольняють спожи национальной безопасности.

    В Україні у сфері державного володіння та державного управління є надра, земля, водні ресурси, ліси, территории, Які перебувають під особливо охороною (Державні природні заповідники, дендрологічні парки та ботанічні сади, пам'ятки природи, лікувально-оздоровчі місцевості та курорти), Оборонні обєкти та обєкти атомної енергетики, залізничний, трубопровідній та повітряний транспорт, значний частина нерухомості (житлового та нежитлового ФОНДІВ), оборонна промисловість, Лінії електро- і газомереж, звязок, сфера Добування й обігу дорогоцінніх до менів, металів, стратегічніх матеріалів и валюти.

    У системе управління державною власністю треба розрізняті:

    управління державною власністю, яка Набуль цієї форми и є нею. Завдання системи управління цієї части державної власності за є ее Збереження, підтримка, нарощування, оновлення, Ефективне использование;

    управління зміною форм и відносин власності. Завдання управління є: Постійна передача права володіння, Розпорядження (приватизація), націоналізація, тимчасова передача (оренда, застава, ДОВІРЧЕ управління) власності за.

    УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО сектором економіки в Україні сегодня грунтується на галузевих (загальнодержавним власність) та теріторіальному (комунальна власність) принципах. Функції управління майном, что є в загальнодержавній власності за, покладені на міністерства та підвідомчі Кабінету міністрів України органи державної віконавчої власти. Вінятком є ​​майнові комплекси підприємств, установ, ОРГАНІЗАЦІЙ, управління Якими провадяться відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету міністрів України.

    Міністерства та відомства пріймають решение про создания, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ и ОРГАНІЗАЦІЙ, Заснований на загальнодержавній власності за, затверджуються статути підприємств, укладають и розрівають контракти з керівнікамі підприємств, ведуть контроль за Використання закріпленого за підпріємством державного майна. Водночас не припустимо їх Пряме втручання у господарську діяльність підприємств.

    У странах з розвинутості ринкового відносінамі одним Із способів управління державного власністю є застава нерухомого майна. Застава, обєктом якої є підприємства, Будови, споруди та інші обєкти (разом з землею) назівається іпотекою. Іпотека дает змогу органам державного управління вести реструктурізацію та фінансове оздоровлення неплатоспроможних підприємств.

    Для державного регулювання ДІЯЛЬНОСТІ акціонерних підприємств Використовують Механізм управління ДЕРЖАВНИЙ пакетами акцій. Держава, володіючі пакетом акцій, у разі спожи спріяє поиска інвестора або ж забезпечення стійкості роботи АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА (АТ). Частка державної власності за на змішаних підпріємствах управляються Шляхом передавання державних акцій у ДОВІРЧЕ управління безпосереднім керівніцтвом акціонерних підприємств, з Якими уклад контракт.

    Управління перетворенням державної власності за забезпечується пріватізацією державного майна.

    Як засвідчує досвід других стран, пріватізаційні процеси періодічно замінюють процеси націоналізації, тобто превращение в державну власність майна, Пожалуйста є у власності за громадян и юридичних осіб. Підставою для націоналізації может буті: загроза Економічній та національній безпеці країни, банкрутство потрібніх для Суспільства підприємств, забруднення підприємствами навколишнього середовища, домінуюче положення підприємства на Сайти Вся товарів або послуг, Порушення законодавства країни, незаконне вивезення прібутків за кордон ТОЩО. Може застосовуватіся два способи націоналізації - добровільній (за ініціатівою власніків майна) и примусове (відчуження майна и збитків в порядку, визначених законодавством).

    Управління державною власністю предполагает банкрутство та ліквідацію підприємств. Процедура банкрутства Полягає в ліквідації підприємства як субєкта господарської ДІЯЛЬНОСТІ та розпродаж его майна для удовольствие вимог кредіторів. Юридично банкрутство настає после відповідного решение арбітражного суду або офіційного оголошення про це самого боржника. Банкрутство є последнего вінятковою мірою впліву на підприємство-боржника. Механізм банкрутства предполагает зміну власника майна спричинює структурні перебудову економіки.

    У системе механізмів управління державною власністю чільне місце посідає антикризове управління, спрямованостей на попередження банкрутства. Головні процедури цього управління Такі: моніторинг фінансового стану обєкта управління; Надання державної Фінансової ПІДТРИМКИ; заміна керівника неплатоспроможних підприємства; проведення обовязкової ПРИВАТИЗАЦІЇ неплатоспроможних підприємства або продаж підприємства; превращение державного підприємства в казенних, санація (оздоровлення). Если ЦІ заходи не дали змогі Зберегти підприємство, его ліквідують. Ліквідацію державного підприємства віконують за ухвалою уповноваженого державного органу. Процес ліквідації відбувається публічно, его веде спеціально Створена ліквідаційна комісія.

    Державне регулювання підприємництва пошірюється такоже на приватний сектор економіки. Его проводять через цінову, кредитну, інвестіційну, інноваційну, структурну, зовнішньоекономічну, торговельно, регіональну політику, політику зайнятості и політику СОЦІАЛЬНОГО захисту.

    2. Використання СУЧАСНИХ форм фінансування малого та СЕРЕДНЯ підприємництва

    В условиях перехідної економіки найгострішою проблемою.Більше малого и СЕРЕДНЯ бізнесу є дефіціт ФІНАНСОВИХ ресурсов. У такій ситуации підприємництво может вінікнуті и Вижити, раціонально вікорістовуючі найсучасніші форми фінансування и кредитування, Такі як факторинг, лізинг, селенг, овердрафт та ін.

    Факторинг (від англ. - посередник) - це Різновид торговельно-комісійної операции, повязаної з кредитування обіговіх чи других коштів.

    За суттю факторинг - це викуп платіжніх вимог у постачальника товарів чи послуг. Іншімі словами факторинг можна візначіті як діяльність спеціалізованої установи (факторінгової компании або факторингового відділу банку) зі Стягнення копійчаних коштів у боржників свого клієнта (промислової або торговельної компании) й управління его Боргова Вимогами.

    Лізинг (англ. - здаваті або брати майно в оренду) - довготермінова оренда (від шести місяців до декількох років) машин, обладнання, транспортних ЗАСОБІВ, виробничих споруд ТОЩО на підставі відповідного договору между Орендодавця и орендарем. Лізинг є, по суті, новим способом фінансування капітальніх вкладень. ВІН грунтується на збереженні права власності за на фонди за Орендодавця. У лізінгову оренду здають предмети довготрівалого Користування, як це предусмотрена Законом України "Про оренду майна державних підприємств та організацій". Течение Дії договору про лізинг Орендар может Сплатити Орендодавця повну ВАРТІСТЬ взятого в оренду майна. Лізинг можна вважаті різновідом довготермінового кредиту, Який Надаються у натуральній форме, а клієнт погашає его на виплат.

    В Україні сформувалася мережа лізінговіх компаний, ФОНДІВ, фірм.СПЕЦІАЛЬНІ Лізингові підрозділі вініклі в КОМЕРЦІЙНИХ банках и небанківськіх фінансово-кредитних установах.

    Загальну політику розвитку лізінгу формує держава. СКЛАДОВІ цієї політики державного лізінгу показано на рис.1

    Розрізняють лізинг фінансовий, зворотнього, оперативний, компенсаційній и ін.

    Рис.1. СКЛАДОВІ політики державного регулювання лізінгу.

    Фінансовий лізинг - це найчастіше застосовувана форма лізінгу, у процесі якої Орендар віплачує Амортизаційні відрахування орендованого майна.

    Зворотнього лізинг Полягає в тому, что власник машини або обладнання продає їх лізінговій фірмі, яка после цього здає їх в оренду. Така комерційна угода дает Орендар змогу зекономити капітальні вкладення. Зворотнього лізинг предполагает продажів основних ФОНДІВ фінансовій организации з одночаснім отриманий таких ФОНДІВ в оперативний чи фінансовий лізинг.

    Оперативний лізинг означає, что устаткування передаються в оренду на срок значний менший, чем срок повної амортізації.

    Компенсаційній лізинг Полягає в тому, что Орендар як орендна плату поставляє лізінговій фірмі товар, Вироблення з Використання орендованого машин и обладнання. Подібні Лізингові операции Надзвичайно Вигідні у випадка СПІВПРАЦІ українських підприємств з іноземними лізінговімі фірмамі: українські орендарі НЕ ма ють потрібної валюти для закупівлі й оренди імпортного устаткування.

    Для розвитку лізінгу в Україні важлівім є Впровадження міжнародної конвенції про фінансовий лізинг, широке Залучення іноземних інвестіцій, Надання митно пільг у разі Тимчасова ввезення обладнання, податкових пільг во время купівлі вітчізняного обладнання. Лізинг спріятіме розвитку виробництва основних засобів та структурній перебудові економіки.

    Селенг. Для ПІДТРИМКИ и розвитку підприємств малого та СЕРЕДНЯ бізнесу Використовують такоже Різновид лізінгу - селенг.

    Функції Селенгу регламентовані Обєднанням європейськіх лізінговіх товариств зі штаб-квартирою в Брюсселі. Сьогодні селенг активно застосовують в усіх Економічно розвинутих странах. Зокрема, у США ОБСЯГИ селенгові операцій перевіщує 10 млрд, у Західній Европе - 20 млрд долларов в рік.

    Селенг - це спеціфічна форма зобовязання, якові регламентує угода майнового найму. Суть Селенгу Полягає в передачі власником своих прав на использование й управління его майном селенговій компании за Певної плату. Власник продолжает володіті передані майном и может на Першу Вимоги повернути его. Майном могут буті гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, Будівлі, обладнання ТОЩО.

    Овердрафт такоже є однією з сучасним-форм фінансування малого и СЕРЕДНЯ бізнесу. Це форма короткотермінового кредиту, Який Надаються Шляхом использование Клієнтом Банківських коштів з его Рахунку понад наявний Залишок. У результате такой операции створюється заборгованість клієнта Банкові. Банк и клієнт укладають между собою угоду, в Якій визначаються максимально суму овердрафту, умови его Надання, порядок погашення та величину сплачуваності відсотка за кредит. У разі овердрафту на погашення заборгованості переказуються усі кошти, Які надходять на поточний рахунок клієнта. Тому ОБСЯГИ кредиту змінюється в міру надходження коштів. Цім овердрафт відрізняється від звічайної позики.

    Цю форму широко застосовують у мировой практике. Україна - одна з дере стран колишня Союзу, яка впроваділа таку прогресивну форму розрахунків.

    Отже, у СУЧАСНИХ условиях господарювання, коли в державі немає прямої ПІДТРИМКИ малого и СЕРЕДНЯ бізнесу через пільгове оподаткування, для Функціонування та виживання підприємництва нужно використовуват сучасні методи фінансування и кредитування.

    3. Державна підтримка венчурних (ризиковості) підприємств

    Новостворені підприємства спочатку фінансують їхні засновника або партнери. Если ж трапа, что потрібні будут додаткові кошти, звічайні банківські кредити могут віявітіся недоступними для таких підприємств. Саме в Цій ситуации віручає венчурний (ризиковості) капітал и венчурні капіталісті.

    Венчурні капіталісті Надаються Грошові кошти для фінансування Нових фірм або проектів в обмін на участь у власності за ціх фірм з метою Отримання прібутків від своих інвестіцій. Венчурний капітал можна використовуват и для создания компании, однак, як Звичайно, его вкладають у підприємство через п'ять-шість років после создания. Цей капітал такоже часто Використовують и для викуп цілої компании або окремий ее частин (ВіДДіЛЕНЬ, заводів, філій, представництв) керівнікамі компании, Які стають власниками й одночасно Керуюча компании або ее части.

    Інколи венчурних капіталістів назівають приватності інвесторамі. Інстітуційнім оформлення венчурного Капіталу є венчурний компанія. До 50-х років венчурного інвестиційна діяльність булу монополією багатіїв, інвестіційніх банків.

    У венчурних фірм Невеликий штат співробітніків, проти смороду могут оперуваті достаточно великим КАПІТАЛОМ. Часто для роботи в них залучають вузьких спеціалістів з конкретних галузь, виробництв або технологій.

    После Війни інстітуціалізація венчурного Капіталу в мировой економіці актівізувалася. Ніні можна віділіті Чотири типи венчурних компаний. Передусім це малі інвестиційні компании, Які поєднують ПРИВАТНІ капіталі та Державні фонди и вкладають їх у Нові або новостворені малі фірми. Цім малімо інвестиційним компаніям Надаються податкові пільги и Державні субсидії.

    Напрікінці 60-х років вінікалі дрібні ПРИВАТНІ венчурні компании партнерських типу. Звичайно це були ТзОВ. Водночас зявився ще один тип компаний - відділення венчурного Капіталу при великих корпораціях, або так звані внутрішні венчури.

    Іншім типом венчурних компаний є Регіональні фонди венчурного Капіталу.

    Венчурні компании лишь управляються фондами венчурного Капіталу. Власниками ціх ФОНДІВ основном є банки, Пенсійні фонди, Великі корпорації, Місцеві органи влади, інвестиційні фонди ТОЩО.

    Масштаби венчурного фінансування в Україні залежався як від нагромадження грошового Капіталу, так и от прійнятної законодавчої бази.

    Економіка України є настолько ризикованості, что сподіватіся на серйозний розвиток венчурного бізнесу не доводити. Наявні в Україні інвестиційні компании Працюють, в основному, з пріватізаційнімі майновий сертифікатами. Все це є результатом сістемної кризиса, в Якій перебуває сегодня суспільство. Проти, венчурний капітал в Україні розвівається и в Майбутнього может стать значний Джерелом інвестіційніх ресурсов.

    Зазначімо, что для успіху венчурного Капіталу нужно создать Державні фонди, Які б надавали позики або Гранти фірмам. Державні фонди можна використовуват для организации промислових парків чи діловіх інкубаторів, фінансування наукових досліджень у Галузі технологій, прідатніх для комерційного! Застосування підприємцями.

    4. Ефективність державного регулювання процесів становлення СЕРЕДНЯ и великого підприємництва в условиях перехідної економіки

    В Україні розпочалося формирование якісно новой системи управління ДЕРЖАВНИЙ підприємствами. Система винна Сприяти технологічній та організаційній реструктуризації підприємств, підвіщенню ефектівності їхнього Функціонування. Водночас важлівім завдання є підготовка до ПРИВАТИЗАЦІЇ питань комерційної торгівлі підприємств и галузь, оскількі Межі между Приватним та Державним секторами залішатімуться мобільними и надалі.

    Поряд з формуваннями новой системи управління ДЕРЖАВНИЙ підприємствами відбувається становлення системи регулювання недержавних підприємств ринкового типу. Стосовно таких підприємств у післяпріватізаційній период держава є, по-Перш, Владніл структурою, что візначає правила гри та Провадо політику селекційної ПІДТРИМКИ підприємств и галузь; по-друге, субєктом макро- та мікроекономічного регулювання, что Забезпечує стабільні умови для підприємництва усіх відів та гарантує его БЕЗПЕКА, по-Третє, власником певної части ресурсов и територій (в Україні це надра, земельні, водні та лісові ресурси, территории, что перебувають під особливо охороною держави - заповідники, рекреаційно-курортні зони ТОЩО); по-четверте, субєктом управління з формирование приватного сектора, в тому чіслі Середніх та великих підприємств и націоналізації (превращение їх у Державні). Підстави для націоналізації могут буті Такі: загроза національній та екологічній безпеці країни; загроза банкрутства важлівіх для Функціонування национальной економіки підприємств; Порушення законодавства, в тому чіслі незаконне вивезення прібутків за кордон; монопольне становище підприємств на питань комерційної торгівлі ринках товарів и услуг або ресурсов ТОЩО. В Україні, як и в других державах, застосовують два способи націоналізації - примусове (відчуження майна у порядку, визначених законодавством) та добровільній (з ініціативи власніків майна).

    Приватне Середнє и ровері підприємництво держава винна регулюваті через цінову, кредитну, податкова, інноваційну, структурну, інвестіційну, зовнішньоекономічну и регіональну політику, а такоже політику зайнятості та СОЦІАЛЬНОГО захисту населення.

    Система державного управління приватні квартири у вітчізняній економіці винна ВІДПОВІДАТИ таким Вимоги:

    Гнучкий поєднання державного та ринкового регулювання з переважанням ринкового;

    забезпечення сприятливі умов для Функціонування недержавних субєктів господарювання як відкритих соціально орієнтованих систем;

    ! застосування в основном економічних ІНСТРУМЕНТІВ у процесі державного регулювання;

    обґрунтоване! застосування адміністратівніх знарядь впліву на Функціонування підприємств и галузь;

    послідовна комерціалізація недержавних підприємств, переведення їх з державного фінансування на ринкову. Це спріяє Зменшення ВИДАТКІВ з державного бюджету на фінансування економіки, а, отже, Подолання его дефіцітності, та стімулює адаптацію підприємств до ринкового умів господарювання.

    Головна передумови прискореного ринкового Перетворення у Середніх и великих підпріємствах та національній економіці загаль - створення в стране сприятливого інституційно-економічного середовища, Подолання его слабину, Які гальмують прогресивні господарські зрушення.

    Інституційно-економічне середовище, Пожалуйста сформувалось у 1990-х роках в Україні внаслідок, по-Перш, рестрікційної податкової політики, по-друге, непрозорого та нестабільного господарського законодавства (закон "Про підприємства в Україні" з першої години его Ухвалення змінювалі и доповнювалі 36 разів , закон "Про підприємництво" - 28 разів), по-Третє, відсутності належної безпеки підприємництва, підріває мотіваційні Механізми до легальної ефектівної діяльності підприємств. Несприятливим інституційно-економічне середовище спріяло зростанню тіньової економіки, в тому чіслі среди Середніх та великих підприємств та, як зазнача, підвіщенню уровня збітковості. Збереження такого середовища перешкоджає зростанню конкурентоспроможності Середніх та великих вітчізняніх підприємств на зовнішніх ринках, І, відповідно, інтеграції национальной економіки у світове господарство.

    У негативному інституційно-економічному середовіщі на Середніх та великих підпріємствах знікають стимули до стратегічного планування, без которого, як засвідчує досвід розвинутих стран, Неможливо Підвищення конкурентоспроможності підприємств та забезпечення їхнього сталого ефективного Функціонування. На вітчізняніх підпріємствах у ліпшому разі провадяться середньотермінове та Поточне планування, а в гіршому - лишь поточною. За умов нестабільного та несприятливого інституційно-економічного середовища розробка й реалізація стратегічніх планів и прогнозів віявляються Марні на Рівні НЕ лишь підприємств, а й галузь та економіки загаль.

    Несприятливим інституційно-економічне середовище и передусім надмірній податковий Тягар посілюють мотівацію до максімізації поточного споживання, унаслідок чого чімалі ресурси, Які можна б вікорістаті як інвестиційні, проїдаються.Це послаблює Інноваційні процеси та науково-технічні зрушення в економіці, підріває підваліні сталого економічного зростання в державі у Майбутнього.

    Інституційно-економічне середовище в стране формує, як відомо, держава. Забезпечення правової бази економіки та провадження політики, в тому чіслі податкової, что спрямована на ее стабілізацію - найважлівіші Державні Функції. Отже, центральне питання относительно державного управління ринкового Перетворення в економіці загаль та у секторі Середніх и великих промислових підприємств в Україні - це докорінне оздоровлення інституційно-економічного середовища за трьома зазначеним вищє напрямами. Без вирішенню цього питання неминучий подалі відставання країни за темпами прогресивних Перетворення у національній економіці та ее фундаментальних Ланка - Середніх и великих промислових підпріємствах.

    Перспективи позитивних зрушень у секторі великих и Середніх підприємств залежатімуть такоже від макроекономічної ситуации та темпів ринкового Перетворення на мікрорівні. Важліве значення має й належно Хід подальшої ПРИВАТИЗАЦІЇ великих и Середніх підприємств.

    На підставі досвіду Франции, економічну систему якої много економістів и практіків уважають найоптімальнішім орієнтіром для України, українські Вчені предлагают таку структуру власності за у вітчізняній економіці. У цьом випадка Вчені поділяють економіку України на три групи підприємств. Перша група охоплює підприємства Електроенергетика, транспорту (міського, електричного, водного, залізничного), звязку, житлово-комунального господарства, побутового обслуговування населення (около 10% сектора), охорони здоровя и СОЦІАЛЬНОГО забезпечення, освіти, науки и наукового обслуговування, апарат державного управління . Найважлівіші среди ціх підприємств є або могут стати природними монополіямі. Одне таке підприємство здатно віробляті продукцію (послуги) дешевше, чем декілька окремий. Для економічного розвитку країни ліпше, щоб ЦІ підприємства були монополіямі. Если ж за характером власності за смороду станут приватності, то держава винна контролюваті їхню діяльність, як це є у США. У західноєвропейськіх странах Такі підприємства в основном Державні. Однако приватизація електростанцій, авіа - та транспортних компаний ТОЩО дает Ліпші результати. Це засвідчує досвід різніх за рівнем економічного розвитку стран - Великобритании, Чилі, Мексики, Малайзії. Перевага приватизовану підприємств є Збільшення інвестіцій, ефектівнішій менеджмент, свобода у вінайманні та звільненні ПРАЦІВНИКІВ, оптімальніші ціни.

    До першої групи підприємств економісти зараховуються такоже Публічні (системи национальной безопасности, оскількі приватний сектор не может взяти на себе Виконання їхніх функцій) та меріторічні (охорона здоровя, освіта, шкільне громадське харчування, де запровадження пріватної власності за может віклікаті Опір з боку населення) підприємства. Смороду повінні залішатіся державною. Одна з головних передумов Підвищення їхньої ефектівності - запровадження сучасного менеджменту.

    Друга група обєднує підприємства важкої промісловості - металургії, машинобудування (около 50% Галузі) та вугільної. ЦІ Галузі були основою індустріалізації колишня СРСР, его оборонної промісловості. Технологічно смороду (за вінятком оборонної промісловості) значний уступають розвинутості країнам. Сьогодні Внутрішній та Зовнішній Попит на значний часть продукції ціх галузь и на продукцію військово-промислового комплексу (ВПК) Суттєво зменшівся, а ціни зросли внаслідок Подорожчання енергоносіїв та вічерпання багатьох природних ресурсов. Тому Чима підприємств цієї групи ма ють низьких рентабельність або збіткові. Низька рентабельність відштовхує потенційніх зарубіжніх інвесторів. Вітчізняні підприємці нездатні їх купити з Огляду на велику ВАРТІСТЬ. Безоплатна приватизація части підприємств цієї групи спонукає державу до їхнього субсідування (зокрема вугільніх підприємств). Найліпшій вихід - ліквідуваті найменша рентабельні підприємства. Проти внаслідок Загрози зростання Безробіття у питань комерційної торгівлі регіонах до Небезпечна для соціальної стабільності держави уровня цею крок є політично непрійнятнім. Тому держава винна залішатіся власником части таких підприємств и вдаватся до субсідування решті приватизовану.

    Підприємства третьої групи здебільшого Працюють на удовольствие СПОЖИВЧОГО Попит и підлягають обовязковій ПРИВАТИЗАЦІЇ (це Такі Галузі: машинобудування (решта 50%), лісохімічна, легка и харчова промисловість, сільське господарство, транспорт (автомобільний, вантажно-розвантажувальних), будівництво, громадське харчування, житлово -комунальне господарство (90% Галузі), побутове обслуговування населення (до 90%), культура, мистецтво, страхування, кредитування) [7, С.167-170]. У переліченіх галузь сегодня переважають Середні підприємства. У перспектіві їхня Частка винна Суттєво Зменшити на Користь малих підприємств.

    Отже, ОКРЕМІ підприємства и даже цілі Галузі найближче годиною перебуватімуть у державній власності за (це передусім Великі та Середні підприємства дерло двох груп). Державна власність переважатіме в електроенергетіці, вугільній та нафтодобувній галузь и газовому господарстві, у якіх функціонують Великі підприємства. Середні та Великі підприємства других галузь вже превратились або найближче рокамі трансформуються у Колективні, зокрема акціонерні підприємства. Для ціх підприємств особливе значення має Вдосконалення системи управління, рівень культури которого ще низька. Щоб его підвіщіті, як засвідчує світова практика, Потрібний трівалій годину.

    Недосконалість сучасної системи управління акціонернімі підприємствами в Україні загальновідома. Одна з ее ознака - тенденція до зростання уровня корпоративних конфліктів, что стосується головно великих промислових підприємств, что ефективного Працюють. ЦІ підприємства є Надзвичайно Приваблива обєктамі для поглінання. Даже придбання контрольного або блокуючого пакета акцій підприємства НЕ зніжує актівності великих власніків-акціонерів чи інвесторів. Саме це стімулює корпоративні конфлікти, например, подвоєння зборів акціонерів, коли старе керівництво Опис підприємства проводити одні збори, а новий власник, Який Придбай великий пакет акцій на вторинно Сайти Вся, - інші. У цьом випадка обидвоє НЕ могут набраті потрібної кількості учасников зборів. Як наслідок, почінаються судові процеси. Причиною конфліктів у Деяк випадка є вилучення небажаним акціонерів з їхнього реєстру або додаткова ЕМІСІЯ акцій для потрібніх акціонерів. Конфлікти посілює й намагання нового великого власника акцій усунуті на зборах акціонерів старе керівництво Опис. За ціх умів дрібні акціонери даже формально не здатні впліваті на процес Ухвалення РІШЕНЬ, что такоже стімулює конфлікти. Корпоративні конфлікти вінікають между:

    менеджерами, великими и дрібнімі власниками;

    акціонерамі та найманими працівнікамі;

    новімі власниками великих пакетів акцій та Попередніми власниками-акціонерамі;

    різнімі групами акціонерів.

    Зокрема, необхідне Прийняття Верховною Радою закону про управління обєктамі державної власності за, внесення змін у Закони України "Про Відновлення платоспроможності боржника або Визнання его банкрутом", "Про заставу", "Про господарські товариства" та ін. Українська асоціація ІНВЕСТИЦІЙНОГО бізнесу (УАІБ) Нещодавно проаналізувала типові корпоративні конфлікти. На підставі результатів АНАЛІЗУ учасники Сайти Вся ЦІННИХ ПАПЕРІВ предложили комплекс пропозіцій, спрямованостей на Поліпшення чинного законодавства. Реалізація пропозіцій спріятіме НЕ лишь Зменшення кількості корпоративних конфліктів, а й посилений безпеки АКЦІОНЕРНОГО підприємства та ліпшому правовому захисту акціонерів.

    Як засвідчують дані експертного опитування УАІБ фахівців вітчізняного Сайти Вся ЦІННИХ ПАПЕРІВ та представителей ОРГАНІВ державного управління и недержавних ОРГАНІЗАЦІЙ, Порушення прав акціонерів повязані з:

    Участь в ухваленні РІШЕНЬ у разі відчуження власності за підприємств (у тому чіслі цілісніх майновий комплексів, основних виробничих ЗАСОБІВ, патентів, ліцензій, товарних знаків). ЦІ Порушення назвали 68,5% респондентів;

    Розкриття информации про емітентів (55,6%);

    Участь у контролі Контрактів на значні суми (40,7%);

    Представництвом у Спостережною радах (31,5%);

    неможлівістю впліву з боку дрібніх акціонерів на формирование порядку денного та решение Загальне зборів (31,5%);

    Харчування Отримання части прібутків у форме дівідендів (25,9%);

    Розкриття информации про власніків великих (контрольних) пакетів акцій (44,4%);

    Використання механізму кумулятивного Голосування (40,7%);

    володінням великими (контрольний) пакетами акцій (29,6%);

    Розширення прав Спостережною радий (22,2%);

    проблемою.Більше консолідації акцій (зворотнього спліт) (9,3%).

    Останнім часом найчастіше Порушення прав акціонерів вінікають у разі підпіскі на Акції додаткової емісії. Права порушені и тоді, коли ВЛАСНИКИ порівняно великих пакетів акцій (10-40%) часто не беруть участия у загально зборах, зріваючі їхнє проведення. Як відомо, збори вважають правомірнімі, если на них Присутні понад 60% акціонерів. Чісленні Порушення прав акціонерів трапляються у процесі поточного управління діяльністю АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА (ускладнення доступу до протоколів Загальне зборів та других документів, реєстрації акціонерів на зборах и даже доступу до участі у них).

    Права акціонерів значний порушує практика керівніцтва в акціонерних товариств операціямі з активами и майном, а самє: продаж майна за заниженими ценам; штучна Реструктуризація з метою відчуження части актівів; Отримання кредитів на невігідніх для АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА, а отже, й акціонерів, условиях.

    Кроме того, акціонери НЕ ма ють гарантій першочергового права на купівлю акцій Додатковий емісій, незважаючі на ті, Що така норма передбача законом "Про господарські товариства". Даже інформація про додатковий емісію акцій для дрібніх акціонерів часто недоступна.

    Механізм правового захисту акціонерів у судновому порядку часто вже не спрацьовує. Особливо це стосується РІШЕНЬ про незаконне відчуження власності за, создание дочірніх та спільніх товариств, продаж майна на суму понад 20% статутного фонду.

    Согласно з тверджень експертів УАІБ, найважлівіші питання, Які необходимо вірішіті для Посилення правового захисту акціонерів у законодавчо порядку, Такі:

    пропорційне представництво акціонерів у Спостережною радах;

    Розкриття информации про власніків великих пакетів акцій;

    ! застосування механізму кумулятивного Голосування.

    Особливо Актуальне питання захисту прав дрібніх акціонерів.

    Зокрема, нужно запровадіті положення про обовязковий викуп у них акцій, например, у випадка, коли смороду НЕ згідні з рішенням більшості.

    Практично всі зазначені вищє проблеми, як и корпоративні конфлікти, повязані з недосконалістю правової бази. Ухвалення або ДОПОВНЕННЯ Законів України "Про акціонерні товариства", "Про захист прав та законних інтересів інвесторів", "Про цінні папери та фондовий біржу" та других дасть змогу Забезпечити належно правову базу для їхнього вирішенню та попередження.

    Законодавчо закріплення потребують и норми провадження аудиту фінансово-господарської ДІЯЛЬНОСТІ емітентів за ініціатівою акціонерів та кошти емітента.

    Аналіз розвитку сектора великих та Середніх підприємств дает змогу сделать такий Загальний підсумок.

    По-перше, послідовне та комплексне Реформування сектора-Одне з головних стратегічніх Завдання сучасного етапу рінкової трансформації вітчізняної економіки, оскількі цею сектор є ее фундаментом.

    Як і друга, провідні Тенденції у розвитку сектора на Рівні окремий підприємств та галузь - це приватизація, Реструктуризація, віважене запровадження інституту банкрутства та санації. Завдання, умови, масштаби та Темпи ціх процесів в окремий галузь ма ють свои Особливості. У галузь, де переважає державна власність, головне завдання - Реструктуризація. Передусім це стосується механізму управління підприємствами.

    Як і Третє, система державного управління сектора має в СУЧАСНИХ условиях две порівняно самостійні та спеціфічні ланки: систему управління ДЕРЖАВНИЙ підприємствами та систему регулювання недержавних підприємств. Обідві підсістемі, як и обєкти їхнього регулювальна впліву, перебувають на етапі становлення - адаптації до вимог рінкової економіки існуючіх та формирование Нових, сегодня необхідніх компонентів та знарядь впліву. Головне завдання в цьом разі - Посилення стабілізаційної та стімулювальної функцій системи загаль та ее ланок зокрема з метою создания сприятливого для розвитку сектора інституційно-економічного середовища - сталого, Прозоров, безпечного.

    Согласно з Деяк тверджень, в СУЧАСНИХ условиях вінікла Небезпека перегляду УРЯДОМ Ранее Ухвалення у цьом напрямі РІШЕНЬ и даже Законів та необгрунтованого патерналізму Стосовно окремий галузь и підприємств. Особлива Небезпека наблюдается относительно газового господарства, електроенергетики, нафтодобувної та вугільної промісловості. Перші три Галузі, як відомо, є природніми монополіямі та вірішально вплівають на стан и дінаміку економіки. Спроба підріву ціх монополій з боку питань комерційної торгівлі вітчізняніх та іноземних структур, про что зазначаються фахівці, створюють певні перешкоду на шляху до позитивних зрушень у секторі Середніх и великих підприємств. Проти особливо несприятливим ситуация может вінікнуті в разі неефективно Функціонування системи державного регулювання таких підприємств.

    5. Форми державної и недержавної ПІДТРИМКИ малого и СЕРЕДНЯ підприємництва

    Невідємною складових державної політики сприяння розвіткові підприємництва є політика ПІДТРИМКИ малих и Середніх підпріємніцькіх структур. Саме на базі масового розвитку малих підпріємніцькіх структур зарубіжні країни досягають значних Успіхів господарювання, забезпечують соціально-політічну стабільність у суспільстві, формують умови для зростання зайнятості и достатків значної части населення.

    В Україні політику державної ПІДТРИМКИ розвитку малого підприємництва започатковано одна тисяча дев'ятсот дев'яносто один року, тобто Вже на Першому етапі розбудови державності. Саме тоді Створено Державний комітет України зі сприяння розвіткові малімо підпріємствам и підпріємніцтву. Однако більшість РІШЕНЬ правительства Стосовно ПІДТРИМКИ підприємництва позбавляє чіннімі лишь на папері, а в реальній ситуации відбуваліся процеси хаотичного розвитку малих підприємств у відріві від направлений державної політики Реформування вітчізняної економіки. Намагання правительства Керувати процесами розвитку підприємництва виявило у форме розробки и Прийняття державних програм ПІДТРИМКИ підприємництва.

    Починаючі з 1998 року, політика держави спрямована на зниженя адміністративного, и зокрема податкового, тиску на підпріємніцькі структури, Які за чісельністю працюючих и ОБСЯГИ виробництва належати до категорії малих форм господарювання. За цею период уведено Нові нормативи относительно віднесення підпріємніцькіх структур до категорії малих. В ОКРЕМІ підгрупі віділено підприємства з чісельністю працюючих до 10 осіб, до 20 осіб. Розроблено Нові Механізми оподаткування малих підпріємніцькіх структур, включаючі можлівість їх переходу на єдиний податок. Паралельно відбуваліся Зміни и в державній системе управління процесами розвитку підприємництва.

    Зокрема, 1995 року ліквідовано Державний комітет України зі сприяння розвіткові малих підприємств и підпріємніцтву. Его Функції передано спеціальнім відділам у Міністерстві економіки України. Пізніше Було Створено Відділ державного регулювання и АНАЛІЗУ розвитку малого підприємництва Міністерства економіки України.

    1996 року Створено Державний комітет України по вопросам розвитку підприємництва, Який, починаючі з 1998 го, почав Здійснювати активну політику дерегулювання підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ в безпосередньо зниженя адміністративного и податкового тиску на малі підпріємніцькі структури, коордінації Дій силових структур при розробленні ними нормативної документації, что візначає вимоги до ДІЯЛЬНОСТІ підпріємніцькіх ОРГАНІЗАЦІЙ.

    Реалізація державної політики останніх років забезпечен Позитивні результати у сфері создания сприятливі умов для розвитку підприємництва. На теперішній час при обласних адміністраціях Створено департаменти, Які формують політику ПІДТРИМКИ малого підприємництва и Механізми ее реализации. Це значний наблізіло державну політику ПІДТРИМКИ підприємництва до реальних потреб регіонів, спріяло конкретізації державних програм.

    Рис.1. Основні напрями державної ПІДТРИМКИ малого підприємництва

    Форми и методи ПІДТРИМКИ малих підпріємніцькіх структур за останні роки значний актівізуваліся на регіональному Рівні. При цьом поиск Шляхів вирішенню проблем малого бізнесу здійснюється безпосередно підпріємніцькімі структурами при тісній роботи з комерційними адміністратівнімі органами власти.

    Загальну схему можливий направлений державної ПІДТРИМКИ підприємництва представлено на Рис.1.

    З Огляду на Досягнення зарубіжного досвіду по вопросам ПІДТРИМКИ державою малого підприємництва доцільно віділіті Такі Чотири напрями:

    форми прямої фінансово-кредитної ПІДТРИМКИ;

    форми опосередкованої ПІДТРИМКИ;

    забезпечення юридичної бази для ефективного Функціонування малих підпріємніцькіх структур;

    захист державою інтересів малих підприємств.

    Актуальність розвитку малого и СЕРЕДНЯ бізнесу зумовлюється, зокрема, тим, что сегодня именно малими та середнімі підприємствами створюється більша частина валового внутрішнього продукту в странах Із розвинутості ринкового економікою, на Які ніні орієнтується Україна. За данімі ООН, у малому бізнесі зайнятості понад 50% ПРАЦЕЗДАТНИХ населення світу. У таких державах, як США, Японія, Німеччина Частка ВВП, Вироблення малими та середнімі підприємствами, ставити 50-60 відсотків від загально его ОБСЯГИ, а чісельність їх ПРАЦІВНИКІВ - более половини (около 60%) від Загальної кількості працюючих.

    Дослідження вітчізняніх и зарубіжніх фахівців свідчать про ті, что в Україні є значні кошти в населення, тіньовіх підпріємніцькіх структур, Які смороду боятися вкладаті в розвиток национальной економіки, оскількі НЕ впевнені в тому, что смороду могут буті Збереження и прімноженімі в процесі їх использование. Отже, вирішенню проблем, повязаних Із фінансово-кредитним ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ потреб малого бізнесу, держава винна шукати в безпосередньо удосконалення юридичної бази. Самперед, це стосується создания правової основи для ефективного использование іноземних и вітчізняніх інвестіцій, создание сприятливого ІНВЕСТИЦІЙНОГО клімату в стране, включаючі Надання державних гарантій тім інвесторам, Які вкладають кошти и ресурси в розвиток пріорітетніх для країни відів підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ.

    Пріорітетність окремий відів підприємництва винна статі важлівім крітерієм для формирование механізмів фінансово-кредитної ПІДТРИМКИ їх розвитку. Визначення пріорітетніх направлений підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ Залежить від багатьох факторів. Перш за все це Залежить від стану економіки, наявності Гостра соціально-економічних проблем и можливіть їх вирішенню за рахунок розвитку підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ.

    Значний Рамус харчування розвитку малого та СЕРЕДНЯ бізнесу пріділяють адміністрації місцевіх рівнів. Так в процесі розробки Сумська адміністрацією програми "Сумщина - 2010" наголошено, что підтримка малого підприємництва винна інтегруватіся з іншімі складового економічних реформ: пріватізацією, демонополізацією, інвестіційною політікою, Формування фондового Сайти Вся, Створення економічного механізму міжрегіональніх отношений.

    Відповідно до програми соціально-економічного и культурного розвитку області "Сумщина - 2010" формирование нормативно-правової бази ПІДТРИМКИ и розвитку підприємництва Включає Такі заходи:

    создания цілісної дворівневої системи законодавчо и нормативного забезпечення ПІДТРИМКИ розвитку малого підприємництва на Рівні області;

    нормативне закріплення часткової передачі функцій регулювання и контролю сфери малого бізнесу Громадським обєднанням підприємців (якість товарів і обслуговування, Дотримання Принципів добросовісної конкуренції, обовязкова атестація управлінського персоналу малих підприємств, Які претендують на фінансову чи технічну допомогу);

    Залучення підпріємніцькіх Кіл до законотворчого процесса Шляхом ефективного использование правових и організаційніх можливий спілок и асоціацій малого підприємництва.

    Форми Фінансової ПІДТРИМКИ пріорітетніх направлений розвитку

    малих підпріємніцькіх структур

    Пріорітетні напрями підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ

    Форми фінансово-кредитної ПІДТРИМКИ

    1. У сфері науки и наукового обслуговування:

    розроблення новой конкурентоспроможної продукції;

    розроблення проектів и Впровадження в практику господарювання Нових ресурсозберігаючих технологій;

    наукове обслуговування виробничих об'єднань, фірм, корпорацій

    Державні замовлення на наукові дослідження в пріорітетніх для национальной економіки безпосередньо;

    фінансування науково-технічних та цільовіх програм, інноваційніх проектів;

    звільнення науково-дослідніх ОРГАНІЗАЦІЙ від податку на прибуток, Надання пільг в оподаткуванні;

    розроблення Нових компютерних технологій;

    розроблення Нових прогресивних управлінськіх, маркетингових технологій

    создания Інвестіційніх центрів, ФОНДІВ для ПІДТРИМКИ підпріємніцькіх структур, что спеціалізуються у сфері науки и наукового обслуговування

    науково-технічна експертиза;

    аудит, консалтинг;

    формирование банків науково-технічної информации ТОЩО

    звільнення новостворене підпріємніцькіх ОРГАНІЗАЦІЙ від податків на Певний период часу;

    Цільові субсидії;

    Надання пільговіх довгострокового кредитів;

    Надання державних позик на Виконання важлівіх для держави наукових досліджень;

    пришвидшити амортизація

    2.У галузь промісловості:

    упровадження прогресивних ресурсозберігаючих технологій;

    випуск конкурентоспроможної продукції;

    інноваційна діяльність;

    завоювання міжнародніх рінків збуту наукомісткої продукції

    Надання пільг в оподаткуванні;

    Надання пільговіх кредитів на Впровадження прогресивних технологій;

    Надання державних позик для реализации Нових прогресивних проектів, что забезпечують випуск конкурентоспроможної продукції;

    пришвидшити амортизація

    3. У сфері Надання послуг:

    создания інформаційно-аналітичних центрів;

    Розширення сфера послуг;

    формирование рінків Нових послуг;

    создания мережі фінансово-кредитних установ з Використання СУЧАСНИХ Банківських технологій;

    зниженя вартості послуг;

    упровадження СУЧАСНИХ прогресивних технологій у сфері послуг

    Державні замовлення на Виконання важлівіх послуг екологічного, СОЦІАЛЬНОГО характеру;

    пільгові кредити на Впровадження прогресивних технологій у сфері послуг;

    звільнення від податків на період становлення Нових підпріємніцькіх структур на визначення период часу

    Фінансово-кредитна та інвестиційна підтримка малого підприємництва на обласному Рівні на період до 2010 року предполагает:

    забезпечення полного переходу до універсальної "одноподат-кової" чи патентної системи оподаткування всієї сфери малого підприємництва;

    создания регіональної системи лізінговіх послуг, франчайзингу, системи гарантування и страхування інвестіційніх різіків у малому підпріємніцтві;

    формирование системи фінансово-кредитних установ для ПІДТРИМКИ малого підприємництва, Які кредітують під відповідні Державні гарантії оборотний капітал та інвестиційні проекти малих підприємств, создание відповідніх умів для їх ДІЯЛЬНОСТІ;

    создания системи антікрімінального страхування малого підприємництва: особиста, малого ТОЩО.

    Державна політика України останніх років Набуль чіткого спрямування на Спрощення процедур, повязаних з організацією підпріємніцькіх структур, включаючі їх реєстрацію, Надання послуг на безоплатній Основі підприємцям-початківцям у віборі перспективних відів підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ, информации Стосовно іноземних фірм, рінків збуту ТОЩО.

    Продолжают зберігатісь и Такі негатівні Тенденції у сфері малого підприємництва, як:

    зниженя чісельності зайнятості, что пріпадають у Середньому на одну підпріємніцьку структуру;

    СКОРОЧЕННЯ Загальної чісельності зайнятості у сфері малого бізнесу;

    зростання кількості підпріємніцькіх структур, Які функціонують нелегально в тіньовій економіці, а їх діяльність НЕ фіксується в офіційній статістіці.

    В условиях ненасіченого Сайти Вся та Попит на послуги и продукцію підпріємніцькіх структур зростання чісельності безробітніх свідчіть про наявність суттєвіх негараздів у державній системе сприяння розвіткові підприємництва. [5]

    6. Проблеми, Які потребують вирішенню у сфері ПІДТРИМКИ малого и СЕРЕДНЯ підприємництва

    Важлівімі проблемами, Які на теперішній час потребують вирішенню у сфері ПІДТРИМКИ малого підприємництва, слід вважаті Такі:

    Віділення сфері малого підприємництва в окремий Підрозділ сектора підприємництва з визначенням основних техніко-економічних показніків, что характеризують результати й ефективність їх Функціонування в різніх галузь економіки та дозволяють візначіті їх внесок у розвиток национальной економіки.

    Блок малого підприємництва повинен буті уявлень у всех структурах управління національний) економікою, включаючі державний, регіональний, місцевий Рівні, входити окремий підсістемою в систему оподаткування підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ.

    Підтримка малого бізнесу винна візначатісь як один Із стратегічніх направлений розвитку национальной економіки.

    Механізми державної ПІДТРИМКИ підприємництва повінні тісно взаємодіяті з механізмамі и системами недержавної ПІДТРИМКИ підприємництва. Державно-Адміністративні департаменти, Які спеціалізуються в безпосередньо забезпечення ефективного Функціонування малого підприємництва, повінні НЕ только коордінуваті роботу підпріємніцькіх структур, а й формуваті Стратегічні та індікатівні плани пріорітетніх направлений розвитку малого підприємництва, доводіті їх до підприємців, пропонуваті стімулюючі мотиви для їх реализации в практике господарювання .

    У Функції державного управління процесами розвитку малого підприємництва входити создания спріятлівої інфраструктурі, спрямованої на забезпечення умов ефективного Функціонування підпріємніцькіх структур.

    Перспективними формами розвитку малого підприємництва в Україні повінні дива сучасні форми фінансування и кредитування на базі использование факторингу, лізінгу, Селенгу, овердрафту.

    Важлівім безпосередньо удосконалення державної політики Стосовно розвитку малого підприємництва слід вважаті впорядкування системи Ліцензування підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ, включаючі питання, повязані з визначенням відповідальності субєктів підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ та видача державою Дозволу (Ліцензії) на право займатіся відповіднім видом підприємництва.

    Удосконалення законодавчої бази в безпосередньо забезпечення ефективного Функціонування малих підпріємніцькіх структур. Зокрема, необходимо Прийняти закон «Про мале підприємництво». Бо й досі в Україні немає Законів, Які визначаються Особливості формирование малих підпріємніцькіх структур, забезпечують умови їх ефективного Функціонування, захіщають права дрібніх підприємців.

    Удосконалення потребує система державного управління процесами розвитку и ПІДТРИМКИ малого підприємництва. У найбліжчій перспектіві доцільно Завершити процеси реструктуризації системи державного управління процесами розвитку підприємництва, віділівші підсістему ПІДТРИМКИ малого підприємництва, яка окремим блоком винна віходити на найвіщі щаблі Владніл структур и мати представництва на Рівні регіонів, місцевіх ОРГАНІВ власти.

    Більш ґрунтовного и чіткого Висвітлення потребує функція держави в безпосередньо забезпечення гарантій комерційним фінансово-кредитним установам у поверненні кредитів малими підпріємніцькімі структурами.

    Продовжіті и поглібіті процеси, повязані зі спрощений організаційно-обліковіх механізмів и звітності малих підпріємніцькіх структур.

    Запровадіті Механізми стимулювання розвитку малого підприємництва та недержавних структур, Які Надаються послуги ЦІМ субєктам економіки; розшіріті Співробітництво з міжнароднімі фінансовімі організаціямі, торговельно-посередницьких фірмамі ТОЩО. [2]

    Реалізація зазначеним вищє направлений спрямована на ті, щоб малі підпріємніцькі Структури малі можлівість взаємодіяті з державн органами управління економічнімі процесами на всех рівнях, створюючі цілісну систему управління розвитку национальной економіки.

    Висновок

    Працюючий над темою даної контрольної роботи, можна сделать Висновки, что особливо болюче для субєктів малого и СЕРЕДНЯ підприємництва є проблема поиска джерел фінансування Подальшого розвитку. Як свідчіть практика, для більшості вітчізняніх малих підприємств Основним Джерелом фінансування виробництва є їхні Власні кошти. Проти цілковіто задовольніті спожи у фінансуванні лишь за рахунок Власний ресурсов ЦІ підприємства не в змозі. Для їх розвитку необхідні значні ОБСЯГИ додатково залучених коштів.

    У 2000 году Верховна Рада України прийнять закони "Про державну підтрімку малого підприємництва" та "Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні", Якими вимагається "невідкладна побудова небанківського фінансово-кредитного сектору, спрямованостей Виключно на малий бізнес и самозайнятість населення".

    Особлива увага з боку держави пріділятіметься Вдосконалення механізму Фінансової ПІДТРИМКИ підприємництва (зокрема, Надання державних гарантій, запровадження системи пільгового кредитування та спрощеної системи оподаткування и т. Ін), что может буті ефективного за умови більш широкого использование недержавних джерел фінансування.

    Однією з актуальних проблем в процесі Залучення іноземних інвестіцій є такоже Відсутність скоордінованої участия українських підприємств в інвестіційніх форумах, семінарах, конференціях, шлюб розуміння особливо технології МІЖНАРОДНОГО співробітніцтва, проблеми визначення регіональніх и галузевих перевага в процесі использование іноземних інвестіцій.

    Если держава хоче отріматі прибутки від дрібного бізнесу (податки) и Дійсно зацікавлена ​​в подоланні ганебного для качана третього тисячоліття явіща бідності, вона винна підвіщуваті ефективність послуг, Які отрімує дісціплінованій платник податків, причому при збільшенні відносного прибутку вимоги до послуг держави збільшуються.

    Існує такоже точка зору про повне звільнення дрібного та Середньому бізнесу від податків. На наш погляд, цею крок, если ВІН буде зроблений, только загальмує создания Дійсно демократичного Суспільства на Україні.

    Людина винна доповідна посільні податки, мати можлівість контролюваті їх использование, розраховуваті на підтрімку і захист держави.

    Список використаної літератури

    Основи економії. Теорії: Підручніх у 2-х кн. . Кн. .2: / Ю.В. Ніколенко та ін .; - 2-ге вид. Перероб. и доп. - К .: Либідь, 1998. -272с.

    Смовженко Т.С. Державна політика сприяння розвіткові підприємництва: Монографія / Інститут регіональніх ДОСЛІДЖЕНЬ НАН України. - Львів: Вид-во ЛБІ НБУ, 2001..

    І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога. Державне регулювання економіки. - ЛНУ ім. Франка, Львів: "Українські технології", 1999. - 640с.

    Державне регулювання ринкової економіки: Навч. допомога. - 2-е вид. - М: Справа, 2002. - 280с.

    Науменкова С.В., Люта О.В. Особливості фінансово-кредитної ПІДТРИМКИ розвитку малого підприємництва в Україні // Вісник Української академии банківської справи, - 2000. - №1. - с.13-20

    Помомаренко Н.Ш. Місце и роль малого та СЕРЕДНЯ бізнесу в економічних відносінах регіону // Регіональні перспективи (Полтава) (укр). - 2000. - № 2. - С.321-323

    Галь В.М. Розвиток малого та СЕРЕДНЯ бізнесу в Україні // Вісник національного банку України (укр). - 2003. - № 1. - С. 13-15

    В.В. Войтенко "Вплив податково-бюджетної системи на розвиток економіки" // Формування ринкового отношений в УКРАЇНІ: збірник наукових праць. Вип.2 (21) / Наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2003. - 109с.

    Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки. - К .: "Наукова думка", 1994.

    Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. -362с.

    Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. - К .: МАУП, 2000. -176с.

    Доповнення до контрольної роботи

    Перехід до рінкової економіки тісно повязаний з ВИНИКНЕННЯ и развития підпріємніцького сектора, з формуваннями Нових форм господарської ДІЯЛЬНОСТІ. Важлівою складових трансформаційніх Перетворення в Україні є з'являться и розвиток субєктів малого підприємництва. Останні, відображаючі формирование цілісного дрібнотоварного укладу, дозволяють поєднуваті різноманітні форми власності за и господарювання, Забезпечувати взаємодію з великими и середнімі підприємствами, заповнюючі рінкові прогалини. Особлівість ДІЯЛЬНОСТІ субєктів малого підприємництва Полягає в тому, что для ее Здійснення НЕ нужно значного стартового Капіталу, вона Забезпечує прискореного обіг інвестованіх коштів за низьких витрат на виробничу інфраструктуру, управління та збут.

    Дослідження проблем Функціонування субєктів малого підприємництва започаткувалося в Україні лишь з початком ринкового Перетворення та формирование відповідної законодавчої бази.

    В останні роки особливо актівізувалась економічна думка вчених України з проблем підприємництва в цілому и малого підприємництва зокрема. Цьом спріяло становлення сектора малого підприємництва, зростання его роли в розвязанні складних соціально-економічних проблем трансформаційного характеру: створення Нових робочих Місць, Заповнення ринкова прогалин, формирование ринкового середовища на підґрунті розгортання реальної конкуренції, здатної Забезпечити скроню ефективність виробничих отношений. У цьом звязку все більш вагомий становится науково-дослідницька робота з Вивчення можливости малого підприємництва. Зявилися Змістовні праці вітчізняніх вчених Н. Бондаря, Д. Богіні, Є. Боброва, 3. Варналія, Л. Воротіної, В. Гейця, Л. Буряка, Л. Гладкова, Ю. Єханурова, О. Квасніці, В. Колота, І. Комарніца, Є. Панченка.А. Покрітана, В. Сизоненко, М. Хмелевського та других авторів.

    Цімі авторами в переважній більшості розглядаліся теоретичні та організаційні проблеми розвитку малого підприємництва, в тій годину як недостатньо розроблення є Прикладні питання, Які стосують фінансування, кредитування, оподаткування та управління субєктів малого підприємництва.

    Метою даного дослідження є узагальнення проблем розвитку малих и Середніх підприємств, виявлення найбільш вагомий на сучасности етапі та розробка пропозіцій, спрямованих на ліквідацію ціх проблем та удосконалення важелів Подальшого розвитку МСП.

    На фоні значних позитивних зрушень розвитку малого та СЕРЕДНЯ підприємництва значний залішається рівень конкуренції между МСП у більшості галузь, зокрема в торгівлі, и Жодна фірма НЕ может отрімуваті прибутки, что перевіщують ринковий рівень. На Відміну Від чорної металургії, сільського господарства та вугільної промісловості МСП НЕ ма ють якіх податкових прівілеїв, Які б вікрівлювалі умови конкуренції. Проти, незважаючі на це, подалі зростанню та розвитку більшості МСП загрожують ряд проблем.

    Так, нерозвіненість сектора фінансових послуг, низька рівень розвитку господарської інфраструктурі [зокрема, ЗАСОБІВ комунікації ТОЩО), а кож низько споживчий Попит становляться Значний барєр для розвитку малих підприємств. Великою проблемою.Більше для МСП є Залучення фінансування, оскількі Такі підприємства Звичайно ма ють недостатньо власного Капіталу, неспроможні віпускаті облігації и ма ють Труднощі Із ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ застави для Банківських кредитів. І хоча така ситуация характерна для МСП всех стран, становище в Україні є особливо гостре, тому что ринкі капіталів загаль недостатньо розвінуті, а спеціальна політика мікрофінансування, яка орієнтується на МСП, потребує удосконалення.

    Водночас існують такоже проблеми Із економічнім середовище, у якому Працюють МСП в Україні, а самє з «якістю управління». Вона Включає, например, гарантування безпеки прав власності за, формально систему забезпечення Виконання договорів, рівень Корупції, наявність неконкурентної практики и поведінкі, Адміністративні та ЗАКОНОДАВЧІ барєрі у господарській ДІЯЛЬНОСТІ, величину податкового тягара, а такоже прозорість, однозначність и стабільність регулятивних АКТІВ. За данімі проведеного опитування Міжнародної Фінансової корпорації (МФК) більшість українських МСП як барєрі в плане якості управління назівають проблеми, Які повязані з: оподаткування, несправедливо конкуренцією и різноманітнімі діскреційнімі повноваженнямі та пільгамі, корупцією, регулюванням господарської ДІЯЛЬНОСТІ, неадекватною інфраструктурою, проблемами Із залучених коштів , незабезпеченістю прав власності за. Серед назв проблем ми Вважаємо першочерговою проблему оподаткування.

    Нестабільність податкового законодавства и велика Кількість податків становляться значнішій Тягар, чем сам рівень податкових ставок. Кількість и длительность перевірок, что здійснюються податковими и неподатковімі інспекціямі, що не знизу в останні роки. Важлівім є ті, что основні перешкоду для економічного розвитку дослідженіх малих и Середніх підприємств ма ють місце в период после-реєстраційної ДІЯЛЬНОСТІ, тоді як процедура самой реєстрації Вже больше не вважається барєром и вона более підприємцями НЕ віділяється як проблема.

    Останнім часом Було Зроблено певні Спроба знізіті барєрі на шляху розвитку МСП. Саме на реалізацію такой мети спрямована система спрощений оподаткування, на якові перейшла значний Кількість малих підприємств, что, у свою черга, спріяло підвіщенню доходів до бюджету. Проти вона НЕ є досконалою и потребує Подальшого покращення. Одним Із Слабкий Місць системи спрощений оподаткування є множінність спрощений податків. Так, Фізичні особи - субєкті підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ, Які Працюють у сфері послуг, ма ють право Вибори между трьома видами спрощений оподаткування ( «єдиний податок», «фіксований податок» або «торгівельний патент»). Малі підприємства - юридичні особи могут вібіраті между ставками у 6% (із сплата ПДВ) або 10% (без сплат ПДВ), и смороду зобовязані вести бухгалтерський облік на підприємстві. Кроме того, что така система є доволі складаний для розуміння підприємцями, вона такоже встановлює нерівні умови в плане ставок оподаткування.

    Інша важліва проблема стосується відрахувань на соціальне страхування. Согласно з Указом Президента №727 / 98 Державне казначейство перераховує 42% надходження від єдиного податку до Пенсионного фонду и 15% - до Фонду СОЦІАЛЬНОГО страхування. Альо зважаючі на ті, что ЦІ внески НЕ є персоніфікованімі, працівники МП не могут накопічуваті кошти на своих особістом пенсійніх рахунки (Єдиною альтернативою є ПРИВАТНІ Пенсійні фонди).

    Проблемою.Більше МСП є незахіщеність їх прав власності за, что находится відображення у трівалому очікуванні вінесення СУДОВИХ РІШЕНЬ, а такоже у субєктівніх оцінках, як то низька довіра до СУДОВОЇ системи. Господарські суди перевантажені покличу, и часові рамки судового РОЗГЛЯДУ часто вже не вітрімуються. Кількість позовів, спрямованих до арбітражніх судів, Зросла почти у п'ять разів в течение последнего годині. Значне зростання кількості позовів такоже є наслідком Скасування права державної податкової адміністрації стягуваті Податковий заборгованість безпосередно з банківського Рахунку підприємства. За відсутності податкових судів податкові позови повінні розглядатіся господарськими судами, кадровий склад якіх и фінансування не приведено у відповідність зі зростанням кількості позовів. Низька Довіру до СУДОВОЇ системи Взагалі підтверджують проведені опитування підприємців Міжнародною фінансовою корпорацією. За ее данімі только 15,4% малих підприємств та 20,6% Середніх підприємств вважають українську суднових систем такою, что спроможна захістіті їхні права.

    У праві захисту прав МСП заслуговує на Рамус досвід розвинутих стран, таких як Канада, Великобританія або США, Які сформувалі систему селекції пропонованіх Урядовий регулятивних АКТІВ. Вона має на меті оцініті вигоди та витрати запропонованіх регуляторних актів (аналіз регуляторного впліву), а такоже можливий альтернативних РІШЕНЬ и перешкодіті прийняттю неоптимальних РІШЕНЬ. В Україні така система пропагується Державним комітетом по вопросам РЕГУЛЯТОРНОЇ політики та підприємництва (Держкомпідприємництва). Проти на Сейчас оцінка впліву запропонованіх регуляторних актів не проводиться належно чином, б або не всегда враховуються ее результати, а тому Механізм відбору часто неспроможності перешкодіті прийняттю небажаним регулятивних АКТІВ. Це особливо стосується регіональніх підрозділів Держкомпідприємництва, Які НЕ ма ють Достатньо політічного / адміністративного впліву.

    З метою Розширення та Підвищення ефектівності ДІЯЛЬНОСТІ малих та Середніх підприємств необхідною и доцільною буде розробка окремої політики, спрямованої на Подолання барєрів Подальшого розвитку МСП через покращення господарської інфраструктурі, сфери фінансових послуг та якості управління з метою їх ПІДТРИМКИ як виживання, так и зростання. Універсальнім підходом має буті забезпечення рівніх правил для всіх підприємств Незалежності від Галузі, розміру ТОЩО та підготовка таких програм ПІДТРИМКИ, Які б базуваліся на принципах вільного ринку, а не державного втручання.

    Сприяння розвитку фінансового сектора, становлення ФІНАНСОВИХ інституцій для мікрокредітування (включаючі Поширення технологій ОЦІНКИ мікропозічальніків та підготовку кадрів), розвитку гарантування кредитів та лізінгу обладнання Було б корисна для вирішенню проблем фінансування МСП. Зусилля держави повінні більшою мірою спрямовуватіся на покращення відповідного законодавства и розвиток пріватної комерційної Фінансової інфраструктурі, а не на Заснування Нових ФІНАНСОВИХ інституцій ДЕРЖАВНИЙ коштів або пряму фінансову підтрімку МСП.

    Досі залішаються проблеми Із фінансовим законодавством. Например, це стосується непотрібних обмежень относительно ОЦІНКИ застави при кредітуванні, что потребує додатково витрат грошей та часу кредіторів. Комерційні банки повінні мати право самостійно оцінюваті заставу при кредітуванні МСП.

    На нашу мнение, пряма фінансова підтримка з боку правительства має становитися лишь часть Загальне фінансування, ДОПОВНЕННЯ майновий Внески співвласніків МСП і / або Кошта. Обмеження участия держави є необхіднім з двох причин: 1) широка участь держави створює передумови корупційної поведінкі чіновніків, відповідальніх за Надання державного фінансування, а отже, виробляти до неефективно розподілу ФІНАНСОВИХ ресурсов; 2) за умови поділу різіків Із УРЯДОМ підприємці ініціюватімуть більш різіковані проекти, чем смороду б дозволили Собі в ІНШОМУ випадки.

    З метою попередження Корупції та зловжівань бюджетних кошті фонди ПІДТРИМКИ МСП повінні буті відокремлені від правительства. Діяльність ФОНДІВ сприяння МСП винна буті Прозоров та підзвітною тім, хто надає кошти.

    Доцільнім Було б, щоб фінансові ресурси для МСП надавали фінансові Інституції на протівагу нефінансовім (бізнес-консалтингова ТОЩО] проектам. Необходимость такой постановки віклікана тім, что: а) кредитна діяльність нефінансовіх ОРГАНІЗАЦІЙ породжуватіме Конфлікт между їх консалтингової та контрольно функціямі; б) нефінансові Інституції НЕ ма ють достатньої кваліфікації для забезпечення Вчасно повернення кредитів; в] наявність некомерційніх кредитів может зашкодіті становлення молодої национальной системи мікрофінансування. Вільні ресурси нефінансовіх ОРГАНІЗАЦІЙ могут залучатіся через Відкриття кредитних ліній для мікрофінансовіх інституцій для кредитування МСП.

    Найбільш перелогових ефективність господарювання МСП є від якості управління.Оцінка якості управління досліджуваніх малих та Середніх підприємств свідчіть про ті, что ее відносно Швидко нужно реформуваті. Якість управління в основному базується на національній та місцевій норматівній базі. І проблемою.Більше є забезпечення чіткої и послідовної реализации національного законодавства на місцевому Рівні. Це, зокрема, стосується законодавства з «дерегуляції», которого НЕ всегда дотрімується Місцева влада. Належно аналіз регуляторного впліву винен дива обовязковим, а не формальним.

    Нові податкові та регулятівні акти повінні відслідковуватіся на предмет можливий корупційного ЕФЕКТ, вікорістовуючі Критерії простоти, доцільності [Наскільки реалістічнім є его Виконання] та стабільності. После Прийняття основних податкових та регулятивних норм смороду повінні залішатіся стабільнімі прінаймні в течение 3-5 років. Це спріятіме зниженя невізначеності относительно Урядовий РІШЕНЬ, позитивно впливаючих на розвиток сектора МСП.

    Доцільнім є Збереження спрощеної системи оподаткування, яка виявило одночасно и простою для сприйняттів

    підприємцями, и вігідною для бюджету. Варто Залишити два види спрощений оподаткування: одного - для дрібніх торгівців (торгівельних Місць) (без вимоги ведення бухгалтерського обліку) и іншого - для решті малих підприємств (із обовязковим ведення обліку).

    Валовий дохід має залішатіся базою спрощений оподаткування малих підприємств, что ведуть бухгалтерський облік.

    Проведення дослідження дозволяє заключіті, что основними напрямами Підвищення ефектівності Функціонування ДІЯЛЬНОСТІ МСП могут буті:

    Підвищення якості управління через забезпечення реализации відповідного законодавства на місцевому Рівні при его стабільності в течение 3-5 років;

    спрямування зусіль держави на удосконалення чинного законодавства относительно розвитку підприємництва;

    Зменшення уровня прямої Фінансової ПІДТРИМКИ МСП з боку правительства. Від загально фінансування МСП лишь частина его має покріватіся державою. З метою підвищення ефективного розподілу ФІНАНСОВИХ ресурсов фонди ПІДТРИМКИ МСП повінні буті відокремлені від правительства, что дозволити попереджуваті корупцію;

    Збереження спрощеної системи оподаткування для субєктів малого підприємництва та встановлення лишь двох відів ставок податку для дрібніх торгівців и решті малих підприємств, а такоже Подальшого Спрощення податкового обліку.

    На нашу мнение, Вказаною вищє буде Сприяти підвіщенню ефектівності ДІЯЛЬНОСТІ малих підприємств.

    Список використаної літератури

    Акімова І., Верстюк С, Старіков О. Роль якості управління в розвитку малого та СЕРЕДНЯ бізнесу: регіональний аспект. ПРООН, 2002.

    Бобров Є.А. Сучасний стан і перспективи розвитку кредитування малого бізнесу. // Фінанси України. - 2004. - №1. - С. 20.

    Богиня Д. Комплексне дослідження проблем малого підприємництва. // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - №1. - С.10

    Бондар Н, Проблеми зффектівності діяльності суб'єктів малого бізнесу в Україні на зтапах проведення зкономических реформ. // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - №2. - С, 3.

    Квасниця О.В. Податкове стимулювання розвитку малого бізнесу. // Фінанси України. - 2003. - №2. - С.65.

    Кузьмін О. Є., Комаринський І.М. Фінансова інфраструктура для ПІДТРИМКИ малих підприємств. // Фінанси України. - 2003. - №2. - С.87.

    Онищук Я.В. Фінансове забезпечення ДІЯЛЬНОСТІ малого та СЕРЕДНЯ бізнесу, // Фінанси України. - 2003 - №7. - З, 51.

    ...........


    Головна сторінка


        Головна сторінка



    Державна політика ПІДТРИМКИ підприємництва як засіб ліберального регулювання економіки

    Скачати 73.64 Kb.