• На тему
  • ФОРМУВАННЯ ЦІН ВИРОБНИКАМИ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ
  • Список використаних джерел


  • Дата конвертації01.06.2017
    Розмір20.1 Kb.
    Типконтрольна робота

    Формування цін виробниками товарів і послуг

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

    АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

    КОНТРОЛЬНА РОБОТА

    Предмет: «Економіка підприємства»

    На тему: «Формування цін виробниками товарів і послуг»

    Мінськ

    2009

    ЗМІСТ

    1. Венчурне інвестування в маркетингу

    Список використаних джерел

    ФОРМУВАННЯ ЦІН ВИРОБНИКАМИ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

    Загальне правило, встановлене для організацій-виробників нормативними актами - відпускні ціни на товари і тарифи на послуги (роботи) формуються з урахуванням кон'юнктури ринку на основі планової собівартості, податків і неподаткових платежів, прибутку. Розмір прибутку, що закладається виробниками в ціну (тариф) не обмежений, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством Республіки Білорусь, наприклад, для організацій, що займають домінуюче становище на ринку. Формування ціни проводиться розрахунковим методом, основою якого є собівартість.

    Собівартість - це вартісна оцінка використаних в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів та інших витрат. Головним нормативним документом у цій сфері є «Основні положення по складу витрат, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг)», затверджені Постановою Міністерства статистики та аналізу Республіки Білорусь від 30 січня 1998 № 01-21 / 8 (далі - Основні положення за складом витрат).

    Для організацій різної відомчої підпорядкованості галузевими органами державного управління встановлюються галузеві рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) з урахуванням прийнятої суб'єктом підприємницької діяльності облікової політики. Нормування витрат, що враховуються у виробничій діяльності, встановлено, що постановою Міністерства економіки Республіки Білорусь від 10 вересня 2008 року № 183 «Про затвердження Інструкції про порядок формування і застосування цін і тарифів» (далі - Інструкція), так і Основних положень по складу витрат; податки включаються в відпускні ціни в встановлених законодавством розмірах і пропорційно сумі витрат, що припадають на виробництво одиниці товару і послуги (роботи). При цьому податок на додану вартість (далі ПДВ) організаціями-платниками податку при формуванні ціни не враховується, матеріальні витрати та інші витрати приймаються до розрахунку без оплаченого при їх придбанні (споживанні) ПДВ, тобто формування відпускної ціни, включаючи прибуток, що закладалася в розрахунок, проводиться без урахування ПДВ, а його нарахування здійснюється на суму сформованої відпускної ціни. При виробництві товарів і послуг (робіт), обороти за якими відповідно до законодавства звільнені від ПДВ, сума податку, сплачена постачальнику сировини, матеріалів, комплектуючих, робіт і послуг, спожитих в процесі виробництва, на збільшення вартості придбаних товарів та послуг (робіт) .

    Таким чином, відсоток рентабельності в структурі вартості продукту організації-виробника, витрати на виробництво і реалізацію товарів і послуг (робіт), а також включаються в відпускну ціну податки повертаються організації-виробнику в повному обсязі при реалізації товарів і послуг (робіт).

    Це повинно забезпечувати за канонами правил економіки і відшкодування витрат на виробництво і розширене відтворення шляхом формування та отримання доданої вартості. Нагадаємо також, що граничний рівень рентабельності для організацій-виробників в загальне застосування порядку не встановлено, тобто рентабельність може бути будь-хто і не обмеженої горезвісними 30%. Граничний норматив рентабельності встановлюється тільки для певних груп товарів або організацій, таких, як, наприклад, організації, що займають домінуюче становище на ринку.

    Економічний розрахунок вартості вироблених товарів і послуг (робіт) формується організаціями-виробниками у вигляді планової калькуляції з розшифровкою статей витрат. Тобто підприємство-виготовлювач здійснює таким чином бюджетування вартості та доданої вартості кінцевого продукту виробництва, а об'єднання економічних розрахунків по всім виробленим товарам і послугам (робіт) дає дам в кінцевому підсумку консолідований бюджет виробничої організації з виділенням сформованої вартості, доданої вартості організації і потенціалу її розвитку через систему розміщення і резервування [6, с.17].

    Планова калькуляція - відмінна риса формування ціни організацією-виробником, так як, наприклад, торгові організації-імпортери при формуванні відпускної ціни складають економічний розрахунок без пред'явлення Інструкцією вимог до його форми і змісту. Планова калькуляція містить перелік статей витрат, які визначені Інструкцією у вигляді послідовно включаються в калькуляцію груп витрат:

    матеріальні витрати - перелік сировини, матеріалів, комплектуючих, що використовуються при виробництві товарів, наданні послуг (робіт), норми витрат, ціни, вартість;

    трудові витрати - перелік вироблених операцій, розряд робіт, затверджені норми часу і тарифної ставки;

    накладні витрати - перелік витрат, пов'язаних з організацією, обслуговуванням і управлінням підприємства, не пов'язаних безпосередньо з виробничим процесом, і порядок їх визначення;

    інші витрати - перелік витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією товарів (послуг, робіт), які не включені в перераховані статті витрат, і порядок їх визначення [7].

    При включенні в калькуляцію витрат слід враховувати можливі відмінності між складом витрат, що враховуються в собівартості товарів і послуг (робіт) і складом витрат, що враховуються при оподаткуванні прибутку, тому, якщо вони вам зустрілися - слід пам'ятати, що основою формування ціни при виробництві є собівартість виробництва , а не витрати, що враховуються при оподаткуванні.

    Суми витрат, що включаються в ціни, повинні підтверджуватися документально або влаштовуватися розрахунками, якщо сплата по ним відстрочена. Отже, якщо при складанні калькуляції на вироблений товар ми закладаємо, наприклад, відсотки по кредиту, взятому в банку для придбання сировини і матеріалів, але кредит ще не погашався, то обчисленням відсотків, що підлягають сплаті в майбутньому, проводиться на підставі умов кредитного договору. В Інструкції немає спеціального вимоги до таких розрахунків, але виходячи з вимог контролюючих органів, що пред'являються на практиці при проведенні перевірок, вони повинні бути або включені в калькуляцію або бути викладені у вигляді окремого документа на паперовому та (або) електронному носії.

    Формування цін на вироблені товари здійснюється з урахуванням франкіровкі, тобто на умовах придбання товару покупцями на складі заводу-виготовлювача або в іншому місці передачі товару з урахуванням витрат з доставки товару в пункт передачі. Транспортні витрати з доставки товару покупцеві включаються до складу собівартості товару, тобто до застосування відсотка або рівня рентабельності. Оскільки формування відпускних цін на товари на умовах франко є правом організації-виробника, то такі організації мають право формувати кілька рівнів відпускних цін на товари з урахуванням франкіровкі. Наприклад, одна ціна на умовах відвантаження на складі виготовлювача в місті Мінську і самовивозу товару покупцем, друга - на умовах доставки товару покупцеві до міста Бреста, третя - до Вітебська і так далі виходячи з відстані між містами і вартості транспортування партії товару. Але щоб не калькулювати і не включати багато цін на один і той же товар, можна зробити простіше - визначити середню вартість перевезення товару в межах республіки і включити її в відпускну ціну товару, сформовану на умовах франко-пункт призначення. В результаті ми отримаємо всього дві ціни: перша - на умовах франко-склад продавця, друга - франко-склад покупця і сума, отримана за рахунок збільшення середньозваженої вартості планових транспортних витрат, дозволить покрити реальні витрати по їх здійсненню.

    Важливим моментом при застосуванні сформованих цін є формулювання умов договору, заповнення товаросупровідних документів і оформлення інших документів у відносинах між продавцем і покупцем.

    При укладенні договору купівлі-продажу (поставки) між організацією-виробником і покупцем в договір вноситься умова про вартість товару за одиницю, визначається кількість товару, загальна вартість. Дані умови можуть бути включені як безпосередньо в текст самого договору, так і можуть бути винесені в окремий документ, що визначає асортимент товарів, що поставляються - специфікацію. У будь-якому випадку специфікацію неможливо розглядати як документ, що існує окремо від договору і його умов - специфікація є невід'ємною частиною договору, його умовою і додатковим листом, якщо так зручніше для розуміння суті специфікації. Законодавство про ціноутворення прямо не зобов'язує сторони вказувати в договорі обгрунтування застосовуваної ціни, але тим не менш, застосовуючи нормативний акт і керуючись не тільки буквою закону, а й його духом, ми приходимо до необхідності закріплення в договорі умови про те, що ціна на товар встановлюється згідно прейскуранта із зазначенням його номера і дати затвердження при відвантаженні товару за сформованим ціною. Це умова необхідна в тому числі при виникненні спірних питань як підтвердження відпускної ціни виробника товару при оскарженні даних, зазначених у накладній або самої накладної як документа, або навіть при її відсутності внаслідок втрати чи іншої причини.

    Формування цін власниками товарів, вироблених в результаті виконання договору підряду з матеріалу замовника, у тому числі переробки сировини (матеріалів) на давальницьких умовах, відбувається точно так само як і у виробників товарів.

    Інструкція не дарма називає дану категорію суб'єктів формування ціни власниками товарів, вироблених в результаті виконання договору підряду з матеріалу замовника, у тому числі переробки сировини (матеріалів) на давальницьких умовах. Ця норма має кілька більш глибоке коріння, ніж може здатися на перший погляд, оскільки об'єднує дві категорії суб'єктів:

    * Організації-замовники за договором підряду на виконання робіт,

    * Організації-замовники за договором переробки сировини (матеріалів) на давальницьких умовах.

    Сутність відмінності в тому, що товар може бути виготовлений з сировини і матеріалів, що належать підряднику, а також з сировини і матеріалів, що належать замовнику і переданих їм підряднику для переробки (давальницька операція).

    Перша категорія, назвемо її для спрощення розуміння даної частини коментаря «організація-замовник», є стороною за договором підряду, де організація-замовник розміщує замовлення на виробництво необхідного йому товару у підрядника, а підрядник виготовляє товар. В результаті виконання такого договору виготовляється товар, власником якого є організація-підрядник і, відповідно, відповідно до пункту 7 Інструкції, відпускна ціна виготовленого товару формується організацією-підрядником і відпускається організації-замовнику на підставі договору підряду, але із зазначенням у накладній сформованої відпускної ціни, тобто з оптової надбавкою нуль. Така операція мало відрізняється за ціновими наслідків від договору купівлі-продажу (поставки), але відмінність є і воно складається в підставі виникнення товару: якщо за договором купівлі-продажу передається товар, раніше вироблений для реалізації заздалегідь невизначеному колу осіб на вільному ринку, то за договором підряду товар виробляється на замовлення і для конкретного набувача - організації-замовника. У цивільному законодавстві така операція називається виконанням роботи утриманням підрядчика: якщо інше не передбачено договором, робота виконується утриманням підрядчика - з його матеріалів, його силами і засобами (пункт 2 статті 658 Цивільного кодексу Республіки Білорусь). Оскільки, як ми з'ясували, виготовлений товар є власністю підрядника і ціна формується їм, то організація-замовник за Інструкцією матиме статус просто торгової організації, в подальшому реалізує товар, їй не вироблений, з застосуванням оптової або торгової надбавки.

    Друга категорія, назвемо її «організація-давалець», є стороною за договором підряду і власником сировини і матеріалів, переданих підряднику для переробки.Давальницький договір якраз і є випадком, коли договором передбачається це саме «інше» щодо власності на сировину і матеріали. Але і тут не все так просто, як може здатися. Давальницькі операції теж дають два варіанти визначення того, хто буде є власником виготовленого товару - власник сировини або переробник. Відповідно до статті 221 Цивільного кодексу Республіки Білорусь, якщо інше не передбачено договором, право власності на нову рухому річ, виготовлену особою шляхом переробки котрі належать до йому матеріалів, набувається власником матеріалів. Отже, можливо придбання права власності на виготовлений товар і переробником, що, зокрема, передбачено тією ж статтею при істотному перевищенні вартості переробки над вартістю використаних матеріалів. Якщо право власності виникло у переробника, то він формує відпускну ціну, а якщо договором, що частіше зустрічається на практиці, встановлено право власності організації-давальця на товар, то і відпускна ціна формується організацією-давальцем.

    Є ще один практичний момент, пов'язаний з виробництвом товару на давальницьких умовах із сировини організації-давальця, яка виступає замовником.

    Бухгалтерський облік, формування вартості, собівартості, обчислення податків і неподаткових платежів в частині здійснення такої операції проводиться організацією-давальцем на умовах, визначених законодавством для організацій-виробників, однак виробником товару все одно є організація-переробник, підрядник. Давальницька операція по суті своїй є оптової, торговою операцією, але законодавством при цьому Давальці дано право вести облік і формувати відпускну ціну як виробника.

    При формуванні відпускної ціни організації-виробники та власники товарів, вироблених за договором підряду і давальницьких договорах, як ми вже вказували, складають економічне обґрунтування формованої ціни в формі планової калькуляції з розшифровкою статей витрат. Ціна, яка є кінцевим результатом розрахунку, після додавання ПДВ (якщо організація є платником податку і товар при реалізації обкладається ПДВ) вноситься в прейскурант, який затверджується керівником організації або іншою уповноваженою особою на паперовому носії. Ціна, внесена в прейскурант, є кінцевою, сформованої відпускної ціною товару і, як ми вже писали, максимальною ціною реалізації товару організацією-виробником. Вимога про затвердження планової калькуляції в Інструкції немає, вона може бути складена і зберігатися в організації на паперовому або електронному носії.

    Окремо від ціноутворення товарів варто поговорити про формування тарифів на послуги та роботи, які реалізуються суб'єктом господарювання. Тут є певна особливість, так як послуги (роботи) виробничого характеру, як правило, виявляються з використанням матеріалів, комплектуючих, фурнітури і запасних частин, які включаються в рахунок, який пред'являється до оплати споживачу послуг (робіт). Ми розглянемо загальні питання формування тарифів на роботи та послуги, так як є галузеві особливості та спеціалізовані нормативні акти, що визначають порядок або особливості формування тарифів в області, наприклад, будівельних робіт, аудиторських послуг і т.д.

    Формування тарифів на роботи та послуги виробничого характеру можливо двома основними способами:

    формування тарифів на роботи та послуги без урахування вартості матеріалів і комплектуючих, що використовуються при наданні послуг і виконанні робота,

    формування тарифів на роботи та послуги з урахуванням вартості матеріалів і комплектуючих.

    При формуванні тарифів без урахування вартості матеріалів і комплектуючих, тобто визначенні ціни власне робіт і послуг, в планову калькуляцію включаються:

    трудові витрати - перелік вироблених операцій, розряд робіт, затверджені норми часу і тарифної ставки;

    накладні витрати - перелік витрат, пов'язаних з організацією, обслуговуванням і управлінням підприємства, не пов'язаних безпосередньо з виробничим процесом, і порядок їх визначення;

    інші витрати - перелік витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією послуг і робіт, які не включені в перераховані статті витрат, і порядок їх визначення [8].

    Як правило, тариф на послуги і роботи розраховується двома основними способами: за одиницю часу вказівки робіт або виконання робіт, і за надання певної послуги або виконання роботи. У першому випадку витрати в планову калькуляцію закладаються виходячи з норми витрат, що припадають на одну годину роботи, в другому - виходячи з тривалості часу, що припадає на виконання певного комплексу дій при наданні послуг і виконанні робіт. В результаті на виході розрахунку ми отримуємо вартість або нормо-години послуг (робіт) або вартість певного комплексу послуг (робіт) без зазначення тривалості або тимчасових витрат для надання послуги або виконання робіт. Для прикладу, сформована вартість нормо-години надання юридичних послуг становить 86 000 рублів, отже, якщо надання послуги за дорученням замовника займає 2 години, то до оплати пред'являється сума 172 000 рублей. Як приклад другого способу можна привести формування тарифу за виконання певної роботи або послуги, наприклад, складання договору в тій же сфері юридичних послуг займає 1,5 години, отже, тариф за таку послугу складатиме 129 000 рублів незалежно від того, скільки часу реально юрист витратить на складання документа. Точно так же, коли ми приходимо в майстерню по ремонту взуття для заміни набійки на підборах, ми оплачуємо тариф виходячи з вартості конкретного комплексу робіт без урахування часу, яке фактично витратить майстер на цю роботу, так як розрахунковий час, який потрібен майстру, вже закладено спочатку і враховано в калькуляції.

    При формуванні тарифу на послуги (роботи) з урахуванням вартості матеріалів і комплектуючих планова калькуляція складається так само, як і при виробництві товарів, а розрахована вартість поміщається в прейскурант. При цьому вартість матеріалів і комплектуючих вказується за ціною придбання до застосування відсотка (коефіцієнта) планової рентабельності.

    Список використаних джерел

    1. Асейнов С.А., Григор'єва О.М., Тактаров Г.А. Ціноутворення. М .: Фінанси і статистика, Інфра-М, 2008. - 192 с.

    2. Герасименко В.В. Ціноутворення. М .: Инфра-М, 2008. - 422 с.

    3. Лев М.Ю. Ціноутворення. М .: Юніті, 2008. - 719 с.

    4. Липсиц І.В. Ціноутворення. М .: Магістр, 2009. - 527 с.

    5. Маренков Н.Л. Економічна теорія ціни і ціноутворення в ринкових відносинах в Росії. М .: УРСС, 2002. - 216 с.

    6. Несмашний В.Ю. Ціна № 183. Мн .: Промкомплекс, 2009. - 84 с.

    7. Постанова Міністерства статистики та аналізу Республіки Білорусь від 30.01.1998 р № 01-21 / 8 «Про затвердження основних положень по складу витрат, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг)» // КонсультантПлюс: Білорусь [Електронний ресурс] / ТОВ «Юрспектр», Національний центр правової інформації Республіки Білорусь. - Мн. 2009.

    8. Постанова Міністерства економіки Республіки Білорусь від 10.09. 2008 року № 183 «Про затвердження Інструкції про порядок формування і застосування цін і тарифів» // КонсультантПлюс: Білорусь [Електронний ресурс] / ТОВ «Юрспектр», Національний центр правової інформації Республіки Білорусь. - Мн. 2009.

    9. Просветов Г.І. Ціни і ціноутворення: завдання і рішення. М .: Альфа-Пресс, 2007. - 188 с.

    10. Тактаров Г.А. Ціноутворення. М .: Фінанси і статистика, 2007. - 176 с.

    11. Шуляк П.М. Ціноутворення. М .: Дашков і К, 2009. - 196 с.