• 7.1.3 Оцінка стабілізаційної політики уряду
  • 7.2 Інфляція - грошове явище
  • 7.3 КРЕДИТНА ЕМІСІЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ - ГОЛОВНИЙ ДЖЕРЕЛО ІНФЛЯЦІЇ
  • ВИСНОВОК
  • По-четверте
  • література


  • Дата конвертації28.08.2017
    Розмір35.58 Kb.
    Типкурсова робота

    Скачати 35.58 Kb.

    інфляція

    еріальних ресурсів відповідно до «пріоритетністю» секторів економі-ки. В результаті сучасне обладнання для-ментів, найбільш якісний ме-талл і кращі кадри керівників прямували в військово-промисло-ний комплекс і важку промисло-ність на шкоду легкої, харчової, сель-ському господарству. У плановому госпо-стве співіснування підприємств і секторів з різко розрізняється еф-ність забезпечувалося широ-кою системою «неринкових» механиз-мов, що включала ціни, не враховуючи ющіе попит і пропозицію, различ-ні види дотацій, підтримку «пла-ново збиткових »підприємств і т.д. В умовах переходу до ринкової еко-номіки, яка передбачає вирівнювання цін, міжгалузева і внутріот-галузевого диференціація ефек-ності виробництва виявляється мощ-ним фактором, що змушує уби-точні і низькоефективних підпри-ємства зберігати високі темпи зростання цін на свою продукцію (галузеві ціни формуються на рівні граничних-них витрат).

    Інше важливе джерело інфляції ми бачимо у вихідних диспропорції внутрішніх і світових цін. Склавши-шиеся в рамках адміністративної си-стеми ціни мали суттєві пе-рекоси: енергія і сировина були срав-ково дешевими, а продукція об-обробної промисловості і сільського господарства - дорогими. В першу чергу це було обумовлено низькою загальною ефективністю нашої обробній промисловості при вимірюванні витрат і випуску в мі-рових цінах. До цього додавалася описана вище цілеспрямована політика «дискримінації» непріоритетних галузей, які поглиблюють від-ставання споживчого сектора.

    Відносяться до 1987 року оцінки Держкомстату РФ співвідношень внут-ренних і зовнішньоторговельних цін дають в цілому схожу картину при порівняй-ванні і по колу експортуються, і по колу імпортованих товарів (див. Рис.1). При цьому важливі не абсолют-ні значення (обмінний курс рубля досить помітно відрізнявся від його по-купівельної спроможності), а їх раз-личия по секторам.

    Така ситуація могла існувати перш за все завдяки тому, що поза-шняя торгівля була жорстко центру-лізованних. Причому рішення в дуже невеликому ступені враховували еконо-мічного ефективність, виміряну в діючих цінах: в розрахунках з виробниками застосовувався спектр спеціальних обмінних курсів, диф-ференцірованних по галузях і по групах продукції. В результаті Советс-кий Союз мав порівняно низьку інтегрованість у світову еконо-Міку. Експорт та імпорт охоплювали досить вузький і незмінний коло продукції (поставки преимуществен-но нафти, газу, лісу, військової тех-ніки і закупівлі зерна, обладнання, товарів легкої промисловості).

    "Відкриття" економіки в ході еко-номических реформ, введення чистячі-ної конвертованості рубля неизбеж-но мали привести (і приве-ли) до зближення спочатку дуже далеких одна від одної систем цін, що також стало одним з головних джерелом-ників інфляції . Перехід до ринкові-ному визначенню обмінного курсу

    привів до його неадекватного стрибка на початку 1992 року і зробив все внут-ренніе ціни в доларовому вираженні на порядок меншими світового рів-ня. Так, середня ціна нафти на рос-сийской ринку склала в 1992 році лише 11 доларів за тонну, газу - 3 долари за тисячу кубометрів. Слідом-ствие цього вся економіка відчуваючи-ла інфляційний тиск з сторо-ни цін експортованих товарів.

    Як вже зазначалося, важливу роль в підтримці інфляції зіграв так-же стався за роки реформ глу-Бокий спад виробництва. У першому кварталі 1996 року обсяг промисло-ного виробництва склав 49 про-центів в порівнянні з аналогічним періодом 1991 року. Частина цього спа-да пояснюється такими згадується-мися "зовнішніми" причинами, як дезінтеграція єдиного ринку колишнього СРСР і розпад РЕВ, проте інша - тісно пов'язана з проведеними ре-формами і стабілізаційної полі-тикой. Значна частина спаду, на наш погляд, обумовлена ​​швидким "від-покриттям" економіки, в результаті чо-го багато підприємств легкої і пі-щевой промисловості, побутової електроніки і т.д. виявилися шляхта-нени на вітчизняному ринку.

    Взаємозв'язок спаду та інфляції раз-вивается за кількома спіралях. По-перше, в процесі скорочення виробництва значно зростають через тримки на одиницю продукції, по-кільки істотну їх частку склад-ляють "фіксовані витрати". У ча-стності, спад не супроводжувався

    адекватним скороченням численнос-ти зайнятих. Таким чином, умень-шення обсягів виробництва створює витратне тиск на ціни. Другу "спіраль" взаємного посилення складу-ляють обсяг виробництва і витрати держбюджету. В рамках стабілізаційних програм уряд ви-нужді йти на зменшення своїх витрат, скорочуючи тим самим конеч-ний попит. Це тягне за собою до-виконавчими зменшення випуску і, отже, подальше зниження надходження податків.

    Боротьба з інфляцією шляхом стиснення грошової маси (по відношенню до виробленому продукту) веде до не-хватці грошових, а отже, і матеріальних оборотних коштів, що, як правило, призводить до скор-щення виробництва. Аналіз даних за 1992-1995 роки свідчить, що зменшення реальної величини грошової маси на 10 відсотків свя-зано з додатковим зниженням промислового виробництва на 1 відсоток.

    При цьому дефіцит кредитно-грошових коштів у сфері матеріального-ного виробництва має дві склад-рами. Одна обумовлена ​​зраді-ням сумарного пропозиції грошей, тобто може розглядатися як побоч-ний результат проведення жорсткої мо-нетарной політики; Інший аспект тієї ж проблеми - перетікання коштів зі сфери матеріального про-ництва в фінансово-посреднічес-кий сектор (в першу чергу в бан-ковського систему). причиною служить

    одна з найбільш руйнівних дис-пропорцій в структурі російської економіки після початку реформ: раз-рив в ефективності капіталу в ма-матеріальних виробництві та в сфері фінансових і посередницьких послуг. Згідно з даними про прибуток і капі-Талі 100 найбільших банків ставлення-ня їх сумарного прибутку за 1994 рік до сумарного капіталу на середину року становить 71 відсоток. У той же час середня рентабельність до про-виробничого фондам (переоцінений-ним з урахуванням індексу оптових цін) в промисловості дорівнювала приклад-но 15 відсоткам.

    Традиційне уявлення про оп-тімізірующем впливі ринкових механізмів на структуру виробництва засноване на передумові про свобод-ном перетікання ресурсів з депресією-них галузей в більш ефективні. Що стосується трудових ресурсів, то їх територіальна мобільність в Рос-ці була завжди різко обмежена через дефіциту житла і відсутності його ринку, великих відстаней між промисловими центрами. Про пере- токах капіталу безглуздо говорити в умовах, коли обсяг виробниц-дарських капітальних вкладень сни-зілся в 4 рази в порівнянні з перед- реформений роками. Невизначений-ність, непередбачуваність навіть поблизу-кого майбутнього (зокрема, через ви-сокой інфляції), неврегульоване-ність прав власності і т.д. яви-лись гальмом для вітчизняних і зарубіжних інвестицій, а слідові-тельно, і для перебудови виробниц-жавної структури. В результаті дисбаланс попиту і пропозиції раз-вирішувалося тільки одним способом: сни-ням пропозиції.

    Двосторонній зв'язок між темпу-ми інфляції і обсягом виробництва ілюструє динаміка цих показу-телей в 1995 і початку 1996 років. Ос-лабленіе інфляції збіглося за ча-мени з періодом ослаблення про- промислово спаду - можна припускає-ложить, що тут є і Незнач-раю причинний зв'язок. Разом з тим жорсткість монетарної політики в 1995 році привело в жовтні-листопаді до локального кон'юнктурному спаду. Розглянемо сформувалися в ре-док дії описаних факторів галузеві пропорції

    (Рис.2, 3).

    Наведені дані свідок-обхідних, що співвідношення цін суще-ного наблизилися до співвідношення-ям цін на світових ринках. Обраща-ет на себе увагу той факт, що близьку залежність мають і індекс інфляції-си спаду. Очевидно, ці показники змінювалися в тісній залежності. Пе-перерозподіл доданої стоїмо-сті, що відбувалося в рамках інфля-ції, визначалося переважно "силою" сторін в переговорах про ціни поставок. Тут грали роль дотримуюся-щие фактори.

    - Співвідношення між внут-ній і світовою ціною. Сировинні від-расли, що мають сприятливі со-відносини цих цін, отримали мож-ливість експортувати свою про-продукцію за цінами, значно пре-вищувати внутрішні. Це не толь-ко посилило їхні переговорні позиції, а й призвело до того, що до недавнього-го часу вони нерідко взагалі не б-ли зацікавлені в збереженні по-купатель на внутрішньому ринку (яка б ціна не була узгоджена, експор-тні поставки все одно були вигод-неї). Якщо сировинні галузі мали можливість вивозити свою продук-цію, то виробники споживач-ських товарів, навпаки, були винуж-ку боротися (і не дуже успішний-но) з конкуренцією іноземних фірм на внутрішньому ринку.

    - Монопольна структура росій-ської економіки. Середній розмір про- промислово підприємства в нашій стра-ні в 10 разів вище, ніж в США. Якщо гам середня чисельність працюючих на одному підприємстві становить 80 чоло-вік, то в Росії - 800. Згідно з оп-росу підприємств Гурвич Е.Т. та ін. Приватизація: Перші обнадійливі результати. Російський моніторинг, 2, 1993р., Проведеним в 1992 шву, 2/3 з них вважали, що можуть най-ти альтернативні джерела максимум для 10 відсотків одержуваних ними по-ставок. При цьому більшість руково-ників вважали свій вплив на ціни постачальників слабким (лише 4 відсотки назвали його значним і ще 13 про-центів - помірним). Зауважимо, що ступінь монополізації, грубо характе-різуемая розмірами підприємств, за-метно розрізнялася по галузях: вона б-ла максимальної в галузях важкої промисловості (де середньогалузева чисельність перевищувала 1,6 тисячі че-ловек) і мінімальної в галузях споживчого сектора і сільському хо-зяйстве (0,6 тисячі чоловік і менше). Аналіз середніх розмірів підприємств за галузями роблять цілком обгрунтований-ної гіпотезу, що великі розміри підприємств в галузі - фактор, спо-влас підтримці високого рівня відносних цін.

    Відзначимо, що в індустріально раз-кручених країнах найважливіше нормалізується-ющее вплив на стабілізацію цін

    і формування їх структури окази-вают (особливо в останні десяти-річчя) асоціації підприємств і великі корпорації, пов'язані між-ду собою довгострокові угоди-ями. Функції такої организацион-ної системи багато в чому схожі з ро-ллю, що виконується в СРСР аппа-ратом міністерств і відомств. В на-варте час процес утворення в Росії фінансово-промислових груп і великих корпорацій тільки почався. Відсутність юридично оформлених міжгалузевих корпо-рацій - ще одна важлива причина, яка утрудняє формування згоди-ванною раціональної системи цін.

    Дані про міжгалузевих цінових пропорціях повністю зрозумілі наведеними факторами. Неяк-до випадає на перший погляд із про-щей тенденції лише харчова про-

    промисловість. Однак її сравнітель-но високий рівень цін може бути пояснений тим, що підприємства цієї галузі є, як правило, "ло-кальний монополістами", що по-зволяет їм диктувати ціни вироб-ник сільськогосподарської сировини.

    7.1.3 Оцінка стабілізаційної політики уряду

    Щоб оцінити проводилася пра-ництво стабілізаційну полі-тику, розглянемо деякі її ре-зультати. Як уже зазначалося, зна-ве знизилися в останні ме-сяци темпи інфляції. Аналіз ді-намики цінових співвідношень поки-показують, що вони в основному стабілізувалися. За останній рік основ-ве зміна пропорцій було свя-зано з помітним відносним удо-рожаніем енергоносіїв. Причи-ної, мабуть, послужили як скасування експортних квот на нафту і нафтопродукти, так і збільшення включаються до ціни акцизів. Однак в даний час вартість нафти і газу на внутрішньому ринку (відпо-відно 87 доларів за тонну і 66 доларів за тисячу кубометрів) аж-ву наблизилася до цін їх експор-ту, таким чином потенціал їх даль-шого зростання в основному вичерпано . У 1995 році був досягнутий сравнітель-но невеликий дефіцит федерального бюджету (2,9 відсотка від ВВП).

    Разом з тим ряд обставин не дозволяє говорити про те, що завдання стабілізації близька до вирішення.З са-мого початку реформ виявилося, що підприємства реагують на монет-тарні обмеження не уповільненням зростання цін, а наростанням неплатежів. Цьому уряд так нічого і не протиставило. Поперемінно ос-лабевая або посилюючись, таке поло-ження проіснувало до теперішній-го моменту. В рамках діючих цін взаємні заборгованості дають можливість триматися на плаву еко-номічного неефективним підпри-ятіям за рахунок перерозподілу на їхню користь чистого доходу успішно фун-кціонірующіх учасників ринку. Таким чином, вони замінюють в ри-нічних умовах механізм, який забезпечував співіснування різно ефективних підприємств в плановому господарстві, але роблять це в більш широких масштабах.

    Якщо в 1991 році збиткові підпри-ємства в промисловості складаючи-чи 3 відсотки, то на початку 1996 року їх частка зросла до 28 відсотків. З іншого боку, широке розпрощався-поранення неплатежів сигналізує, що значна частина робите-лей чинить опір змінам цено-вих співвідношень, що перевищує їх адаптаційні можливості. До тих пір, поки не буде вирішена проблема неплатежів, не можна говорити про устої-чивости системи цін.

    При цьому слід мати на увазі, що неплатежі галузей, які перебувають в несприятливому фінансовому поло-жении, перерозподіляються як на найбільш рентабельні сектора еко-номіки (в першу чергу паливно-енергетичного комплексу), так і на державний бюджет, багато в чому зводячи нанівець зусилля по стабі- лізації. Справді, в 1993-1994 роках такий лідируючий сектор зростав-кої економіки, як ПЕК, компенсував заборгованість йому потре-вачів значними податковими пільгами. Зокрема, були освоєння-бождени від мит ​​все експортні поставки нафти і газу, що здійснюються в межах квот (що відносилося до по-переважна більшості експорту), а додатковий дохід від експорту був звільнений від податку на при-бувальщина. За оцінками МВФ Sunley. EM et al. Russian Federation: taxation of the oil and gas sector. IMF, 1995, фактичний-кая податкове навантаження в нафтовій промисловості становила в 1993- 1994 роках 40-43 відсотка від номінальної-нальної, а в газовій - лише 30-31 відсоток. У 1995 році, коли Перекл-дивать взаємні заборгованості на го-сударство за рахунок отримання пільг ста-ло складніше, підприємства збільшили частку неплатежів безпосередньо в бюджет. За період з 1 березня 1995 року по 1 березня 1996 року таку частка в прирості простроченої заборгованості-сти склала 27 відсотків по срав-рівняно з 21 за попередній період. Всього ж в результаті дії всіх розглядалися вище факто-рів надходження податків в Консолідейшен-ний бюджет знизилося з 29,5 про-цента від ВВП в 1992 році до 17,5 про-цента в січні-лютому 1996 року.

    Загальні можливі підходи до про-ведення реформ можна було б сформулювати у вигляді наступних двох позицій.

    Позиція прихильників жорсткої мо-нетарной політики. Посилення дер-жавного регулювання економі-ки, використання тих чи інших ад-міністратівной обмежень або не ефективно, або загрожує повернуті-ням державної административ-ної системи. Головна перешкода на шляху виходу з кризи з подальші-щим переходом до економічного ро-сту - інфляція. Якщо грошова мас-са і попит (особливо на проміжний-ву продукцію) будуть рости ограни-ченно, підприємства рано чи пізно перестануть підвищувати ціни. Правда, при цьому виробництво скоротиться. Але скорочення відбудеться за приводу не-ефективних, збиткових вироб-ництва. Це неминуче і в визначений-ного ступеня бажано, оскільки вивільнить ресурси для розвитку еф-ність, прибуткових підпри-ємств, які і стануть базою посліду-ющего підйому економіки.

    Позиція опонентів. При різких диспропорцій в технологічному раз-вітіі галузей, в умовах нестабільних-ності і непередбачуваності, що блокують інвестиції в виробництво, що не-розвиненості систем економічної ін-формації і т.д. відносне сжа-тя грошової маси і утворюється в результаті розрив між платі-жеспособним попитом і інфляційні-ним наростанням витрат веде до паде-нию виробництва і величезний розрив-вам у фінансовому становищі отрас-лей. Це неприпустимо в соціальному плані, підриває можливості струк-турного перебудови економіки, ве-дет до скорочення податкових поступ-лений в бюджет. 1

    Альтернативна по відношенню до проведеної урядом стратегіям може бути заснована на "гетерогенної" політиці, яка передбачає соче-тание монетарних важелів і Непос-редственного державного регу-лювання. Останнє може бути на-спрямоване в першу чергу на исправ-ня і стабілізацію міжгалузевих співвідношень цін, стимулювання та гарантування інвестицій в пріорі-ритетні сектора виробництва, підвищена шення передбачуваності еко-кой ситуації. Завдання подолання інфляції не розглядається в цьому випадку як самоціль, а вирішується з-вместно зі стабілізацією виробниц-ства.

    Різниця між зазначеними подхо-дами можна порівняти з вибором між хірургічним та терапевтичним лікуванням важкого хворого - відповідь залежить від того, чи витримає "паці-ент" радикальне лікування і чи є час для менш болючою, але дли-тельной терапії. Практика покаже, на якому з цих шляхів вдасться добити-ся стійкої стабілізації, а потім і підйому російської економіки. У будь-якому випадку вивчення цього процес-са збагатить уявлення про принци-пах і методах подолання криз сучасних економічних систем.

    7.2 Інфляція - грошове явище

    B 1991-1995 роках Росія виявилася охопленої високою інфляцією. Ежегод-ні темпи приросту цін протягом п'яти років поспіль перевищували 100 про-центів.

    Соціально-економічні послід-наслідком інфляції очевидні. Обесцен-Нива результати праці, знищити-жаются заощадження фізичних та юридичних осіб. Висока інфля-ція руйнує грошову систему, підсилює відтік фінансових ресур-сов в торгово-посередницькі операції, прискорює втеча капита-ла, сприяє витісненню наці-нальної валюти у внутрішньому обігу іноземною, підриває можливості сталого фінансу-вання державного бюджету. Це ефективний засіб пере-розподілу національного багатий-ства від найбідніших верств насе-лення до найбільш багатим підсилює соціальну диференціацію загально-ства. Підривається соціально-полі-тична стабільність в країні, раз-Віва популістські, авторитар-ні, диктаторські тенденції. Протягом останніх років висока інф-ляция залишалася для Росії еконо-мічного проблемою номер один.

    Слідом за Мілтоном Фрідманом ми можемо повторити: «Інфляція завжди і всюди є грошовим явлени третьому». Рівень цін в тій чи іншій економіці зумовлюється кількістю-ством і швидкістю обертаються в ній грошей. Відповідно важливіше-Шая причина прискорення інфляції полягає в швидшому зростанні номінальної грошової маси по срав-рівняно з реальним зростанням виробниц-ства. Темпи інфляції, як прави-ло, прямо пропорційні темпам приросту грошової маси, темпам збільшення швидкості грошового об-рощення і обернено пропорційні темпам приросту реального про-дукт. Знаючи ці змінні, мож-но не тільки пояснити рух інфляції в минулому, але і спрогнозувати її розвиток на майбутнє. Володіючи таким знанням, можна і керувати нею.

    Деякі «немонетарні» факто-ри інфляції при уважному рас-смотрении виявляються найбільш що ні на є монетарними. Наприклад, зниження реального продукту при стабільному рівні грошової маси, як правило, призводить до вище-нію темпів інфляції, оскільки меншого об'єму реального продукту протистоїть колишню кількість грошей. У той же час зростання обсягів виробництва при колишньому обсязі грошової маси і при всіх інших рівних умовах способству-ет дефляції - зниження рівня цін.

    Як створюється, прискорюється і укро-ється інфляція? Основним її ис-точником виступає грошова маса в обігу, створювана Центру-льним банком. На першій стадії ЦБ збільшує свої активи шляхом надання кредитів правитель-ству, комерційним банкам, зару-бажаних країн і окремих пред-підприємствам (якщо таке передбачено-но національним законодавець-ством), а також в результаті відвели-чення золото-валютних резервів. Зростання активів Центрального банку одночасно призводить до відпо-ціалу зростанню його пасcівов, тобто до створення грошової бази. Остання складається з налич-ності в зверненні, а також орга-них і необов'язкових ( «зайвий-них») резервів комерційних банків в ЦБ.

    Друга стадія створення грошей на-ступає тоді, коли комерційні банки, спираючись на свої резерви в ЦБ (обов'язкові і добровільні), збільшують кредитування клієнтів. Залишки коштів на рахунках клієнтів комерційних банків в совокупнос-ти з готівкою в звертання-ванні складають грошову масу. Відношення між грошовою масою і грошовою базою, що показує, яка кількість грошей створюється в результаті «розростання» грошової бази, називається грошовим мульти-плікатором.

    Таким чином, кількість грошей в обігу зумовлюється кре-дітной емісією ЦБ. Збільшення його активів - за яким би право-тичних воно не відбувалося - Ні-избежно призводить до зростання грошової бази, що завдяки еф-фект мультиплікатора призводить до збільшення грошової маси, кото-раю і впливає на підвищення темпів інфляції. Центральний банк - це єдине учрежде-ня в країні, якому дозволено «створювати гроші». Тому будь-яке його збільшення активів носить інф-ляціонному характер.

    На відміну від цього кредити кому-мерційних банків нових грошей не створюють, і тому їх природа не інфляційна. Проте увели-чення грошового мультиплікатора в результаті кредитної діяльності комерційних банків сприяє прискоренню інфляції. Якщо ж кре-дітная експансія комерційних банків при стабільному рівні денем- ної бази перевершує якийсь рівень прийнятних ризиків, то її наслідком третьому може стати крах банків, прово-дящих найбільш ризиковану полі-тику. В результаті банківських банкрутств клієнти втрачають свої кошти на банківських рахунках, раз-заходи грошової маси скорочуються, обсяг сукупного грошового спро-са зменшується, ціни падають. Сі-стема повертається в своє первона-чільного стан.

    7.3 КРЕДИТНА ЕМІСІЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ - ГОЛОВНИЙ ДЖЕРЕЛО ІНФЛЯЦІЇ

    За структурою активів Центрально-го банку можна судити про структуру джерел інфляції, в нашому слу-чаї - російської. Весь приріст ак-тивів за останні роки йшов за п'ятьма основними напрямками.

    1. Приріст чистих міжнародних резервів у вигляді дорогоцінних метал-лов і збільшення чистого валютної позиції ЦБ.

    2. Приріст кредитів уряду (Мінфіну) у вигляді прямого креди-тованія дефіциту федерального бюд-жета, централізованих кредитів окремим секторам економіки, а також у вигляді непрямого кредитування під-ня дефіциту шляхом придбання державних цінних паперів.

    3. Приріст кредитів коммерчес-ким банкам як у вигляді прямого кре-дітованія шляхом надання централізованих кредитів, через «відкрите віконце», кредитні аук-Ціон, у вигляді овердрафту, при про-веденні операцій типу «ріпа» - викупу у банків державних цінних паперів.

    4. Приріст кредитів «іншим за-ні позичальники» - незначне креди-тованіе окремих підприємств не-посередньо ЦБ, минаючи коммер-етичні банки, що мало місце в 1992-1993 роках.

    5. Приріст кредитів, надавати пріоритет-них державам рублевої зони.

    Темпи приросту активів Централь-ного банку Росії були найбільш високими в 1992 році. Висока з-відношення приростів його активів до валового внутрішнього продукту - 41,1 відсотка - було обумовлено перш за все масштабним кредитуванням як державного бюдже-ту, так і комерційних банків та го-Сударства рублевої зони.

    У 1993 році російському прави-тельству вдалося істотно скор-тить величину бюджетного дефіциту-та, що зменшило потребу в кредитах ЦБ.Крім того, до кінця року було повністю припинено кредитування держав рублевої зони. У той же час істотно збільшилася питома вага кредитів комерційним банкам. В цілому приріст активів ЦБ знизився до 17,7 відсотка ВВП.

    У 1994 році ЦБ припинив видачу кредитів комерційним банкам за субсидованими ставками. У той же час він був змушений збільшити кредитування дефіциту бюджету, істотно збільшеного по порівняй-нію з 1993 роком. На ці цілі було направлено практично весь приріст кредитів Центробанку, що склав 12,6 відсотка ВВП.

    Перехід до не емісійні фінан-нансування дефіциту бюджету в 1995 році закрив і це джерело кредит-ної емісії. Практично весь при-ріст активів ЦБ в 1995 році, сост-вившись 3,9 відсотка ВВП, був обумовлений збільшенням валютних резервів грошової влади.

    На початку 1996 року основний при-ріст активів ЦБ був спрямований на непряме кредитування державного-венного бюджету. Загальний приріст активів Центробанку в першому квар-Талі 1996 року становить 5,0 процен-та ВВП.

    7 .4 ГРОШОВІ ІНДИКАТОРИ І ІНФЛЯЦІЯ

    Нарощування кредитної емісії Центрального банку призводить до воз-Растані обсягів грошової бази і грошової маси. Найбільш високі темпи приросту грошової маси (аг-регат М2) спостерігалися в 1992 році - в середньому 19,9 відсотка в місяць. Потім в результаті переходу до розумі-ренно обмежувальної, обмежувальної, а потім і досить сдер-Жанною грошово-кредитної політи-ці її темпи послідовно знижуючи-лись - до 13 відсотків в 1993-му, 9,5 - в 1994-му , 4,7 - в 1995-м і 3 в першому кварталі 1996 року.

    Іншим найважливішим фактором, постійно впливав на темпи інфляції, виступала швидкість грошово-ного звернення. За останні роки динаміка цього показника неяк-до раз змінювалася, що свідоцтво-валі про серйозні зміни в рос-сийской грошовому механізмі.

    У першій половині 1992 року його значення зростало, в серпні - листопаді того ж року - падало. З грудня 1992 року по квітень 1994 року швидкість про-рощення грошей в російській еконо-номіці знову стабільно зростала, збільшившись за півтора року майже вдвічі - з 5,4 до 10,6 рази. Після короткого періоду зменшення до 8,8 рази в травні-серпні 1994 року протягом наступного року вона устої-чиво росла, піднявшись до вересня 1995 року в 35 відсотків - до 1 1,8 раза. Однак явне наближення фінансової стабілізації восени 1995 року сприяло різкому скороченню швидкості грошового обігу: за жовтень 1995 року - березень 1996 року вона впала на 25 про-центів.

    В результаті взаємодії про-их найважливіших чинників інфляції - динаміки грошової маси і скоро-сті її звернення - середньомісячні темпи інфляції послідовно знижувалися. Якщо в 1992 році вони до-Стігала 31,2 відсотка, то в 1993 році

    - 20,6, в 1994-му - 10,0, в 1995-му - 7,2, а в першій половині 1996 року ці фірми впали до 2,5 відсотка, а в таблиці вказані щотижневі темпи інфляції за період з 27 лютого по 9 квітня 1997 року.

    Таблиця: Щотижневі темпи інфляції (%).

    БЕРЕЗЕНЬ

    КВІТЕНЬ

    27.02-5.03

    6.-12.03

    13.-19.03

    20.-26.03

    27.03-2.04

    3.-9.04

    0,3%

    0,4%

    0,3%

    0,3%

    0,2%

    0,2%

    Таким чином, за останні п'ять років стався послідовний перехід російського уряду і Центрального банку від вельми м'я-кою грошово-кредитної політики до помірної і, нарешті, до достатній-але стриманою. Закономірним ре-зультатом цього стало послідовник-ве уповільнення темпів інфляції.

    ВИСНОВОК

    ОТЖЕ ЧИ ЗНИЖЕННЯ ІНФЛЯЦІЇ стійким, А ПЕРЕМОГА НАД НЕЮ - ОСТАТОЧНОЇ?

    У квітні 1996 року темпи інфля-ції в Росії знизилися до 2,2, в травні - до 1,6, в червні - 1,2 відсотка. Травнева і червнева інфляція ока-залась, таким чином, нижче поки-зателя будь-якого місяця за останні п'ять з половиною років починаючи з де-кабріо 1990 року. Таке зниження означає практичне наближення до такої цінової стабільності, ка-кая визнається нормальною в циви-лізованних ринкових державах.

    Початок фінансової стабілізації в Росії означає:

    - відтворення найважливішого (хоча і не єдиного) попередню оплату-ного умови припинення госпо-ного спаду і відновлення економічного зростання, хоча, конеч-но ж, немає гарантії, що зростання поч-нется саме завтра;

    - зовсім інший рівень відповідь-ності при прийнятті будь-яких економічних рішень як на мак-ро-, так і на мікрорівні;

    - радикальне зниження інфля-ційного податку, значну частину якого змушена платити найменш захищена частина населе-ня - пенсіонери, студенти, люди, зайняті в бюджетній сфері,

    - уповільнення соціального розшарування, обмеження перерас-пределеніе національного багатства від найбідніших верств населення до найбільш багатим.

    Поза всяким сумнівом, початок ре-альної фінансової стабілізації навесні 1996 року - це велика по-біда влади - і уряду, і Центрального банку. Безумовно, це і перемога справжніх реформаторів-рів як при портфелях, так і без них, що переконали і врешті-решт змусили влади змінити проінфляційна політику на антіінф-ляціонному. Це дійсно одне з найважливіших досягнень економі-чеський політики, здійснене якраз тоді, коли це здавалося найменше вірогідним - після пар-ламентскіх і напередодні президент-ських виборів.

    Успіх досягнутий завдяки примі-рівняно абсолютно стандартних інструментів макроекономічної політики, класичних монетаристських методів. І сталося це, незважаючи на всі псевдонаукові міркування про так званому «витратному» характері російської ін-фляции, про її «інституціональних-них», «структурних», «монополі-стических» коренях. Незважаючи на нескінченні заяви про особ-ності російської економіки, «інфляції витрат», «інерційності процесів у величезній країні», «розрив господарських зв'язків», про існування «природного» фона інфляції в 20 або 10 відсотків на місяць і т.п .

    Ця виключно серйозна по-біда далася величезною ціною. Ціною тривалих відступів, непотрібних компромісів, невиправданих втрат.

    ПО-ПЕРШЕ, остання спробу-ка досягнення фінансової стабили-зації виявилася вже четвертою за останні п'ять років. У громадян стра-ни накопичилася психологічна ус-Талосто від регулярно вимовляти-шихся і довгий час невиконуюча обіцянок. Довіра до влас-тям, що проголошував благородні цілі, довіру до політичних си-лам, які підтримували в цьому влас-ти, віра в здатність досягнення проголошуваних цілей, оказа-лись серйозно підірваними.

    ПО-ДРУГЕ, незважаючи на, каза-лось би, чималий досвід, накопичений-ний в попередні роки, кількість помилок, скоєних під час навіть і самої останньої і самої ус-пешню спроби фінансової стаб-зації, все одно виявилося таким значним, що для отримання перших результатів вона зажадала мінімум півтора року замість 6-8 місяців, як це було в блешні-стве перехідних економік Центру-льно і Східної Європи.

    ПО-ТРЕТЄ, помилки в провівши-шейся економічній політиці, так само як і зберігаються імпер-ські амбіції значно підвищити-ли соціальну ціну зниження інф-ляції. На додаток до втрат в рівні життя, нанесеним попе-дущімі популістськими експеримен-тами, спроба досягнення фінан-совою стабілізації 1995-1996 го-дов обернулася для жителів Росії значним зниженням їх реальних доходів, витрат, потре-Блена.

    По-четверте, нинішня побе-да над інфляцією була досягнута в результаті не тільки проведення економічних реформ, націлених на стабілізацію податкових поступ-лений і скорочення дер-них витрат, а й в результаті на-ращіванія внутрішніх і зовнішніх позик. Влада пішла по шляху най-меншого опору. Так, в січні-квітні 1996 року понад 40 відсотків всієї діяльності феде-рального уряду осуществля-лось за рахунок кредитів. Краткосроч-ва і відносно легко лікуючи-ється (при послідовних рефор-мах) «застуда» високої інфляції

    була конвертована в важку і хронічну хворобу високою заборгованості по виплаті заробітної-боргованості.

    По-п'яте, платою за уповільнення інфляції стало часткове віднов-лення колишньої административ-ної, державно регульованої економіки. Влада почала примі-няти заморожування цін на продук-цію паливно-енергетичного когось плекса, централізовано регулювати-вать ціни природних монополій, забороняти постачальникам електро-енергії і газу відключення злісних неплатників, винаходити «товар-ні кредити», регулярно проводити підривають ділову етику нало-говие амністії, впроваджувати в обіг грошові сурогати у вигляді податкової де-вих звільнень, вексельних кре-дітов, компенсувати брак бюджетних коштів фінансування третьому комерційних банків по феде-ральних гарантіям і т.п.

    Тим самим уряд своїми власними діями хоча і сприяло уповільненню темпів інфляції, але одночасно спро-воціровало бюджетна криза, зростання неплатежів, посилення натура-зації економіки та бартеризації господарських операцій, возникно-вение паралельних рублю квазівалюти. У підсумку «ринкова прозрач-ність», а з нею і ефективність російської економіки істотно зменшилася в порівнянні з тим, що було досягнуто навіть в 1992- 1993 роках. «Завдяки» таким дей-наслідком економічне зростання, якщо і прийде в Росію, то набагато пізніше, і темпи його будуть істотно нижче, ніж це могло б бути.

    Здобута таким чином побе-да над інфляцією означає в той же час і до певної міри перемогу над самою ринковою економікою, над ринковими реформами. І по-тому вона не є ні цілком ус-тойчивость, ні остаточною. І це значить, що повна ціна за неї ще не сплачено. Майбутнє погашення боргів, внутрішніх і зовнішніх, що не-можливо без неминучих втрат в рівні життя. Ліквідація государ-ственного регулювання, далекій-Шая лібералізація російської еко-номіки не можуть не привести до но-вої, хоча, хочеться сподіватися, не такою високою, як раніше, інфля-ної хвилі.

    література:

    I. Політична економія . Підручник для вищих навчальних закладів.

    Під редакцією Медведєва В.А.

    М .: Политиздат, 1988.

    2.Макконнелл, Брю.

    Економікс. Том 1.

    М .: Республіка, 1992.

    3. С. І. Лушин.

    Звідки взялася інфляція?

    Фінанси N 9, 1 9 9 2.

    5. «Економіка». С. Фішер, Р.Дорнбуш, Р.Шмалензі Москва 1995 рік.

    6. Російсько-німецький журнал з економічної теорії і практиці «політеконом»

    № 2 тема номера: «Інфляція і грошовий порядок» 1996 год.

    7. В. Б. Маневич, В. Л. Перламутров.

    Про інфляційної політики.

    Фінанси N 8, 1 9 9 3.

    ДОПОВІДЬ "ПРО ПІДСУМКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

    ФЕДЕРАЦІЇ У 1996 РОЦІ І ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ РОЗВИТКУ В 1997-2000 РОКАХ "

    МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ І НАУКИ УКРАЇНИ.

    ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПО СТАТИСТИКА.

    ...........