Дата конвертації29.06.2018
Розмір264.35 Kb.
Типреферат

Скачати 264.35 Kb.

Кооперація та інтеграція в Регіонах

ЗМІСТ

ВСТУП 7

1. ПРАВОВА БАЗА КООПЕРАЦІЇ І ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ 8

1.1. Організаційно-правове регулювання інтегрованих кор-

корпоративної об'єднань 8

1.2. Нормативне забезпечення розвитку інтеграційних процесів в

регіонах 17

1.3. Розвиток сільськогосподарської споживчої кооперації в

Росії і в західних країнах 32

2. РЕГІОНАЛЬНИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ КООПЕРАЦІЇ ТА ІНТЕГРАЦІЇ 47

2.1. Стан сільськогосподарської споживчої кооперації 47

2.2. Галузеві тенденції в розвитку інтегрованих формирова-

ний в регіональному розрізі 55

4. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В СИСТЕМІ ВЕРТИКАЛЬНОЇ КООПЕРАЦІЇ ТА ІНТЕГРАЦІЇ 136

4.1. Розподільні відносини 136 76

4.2.Потенціальние можливості сільськогосподарських товаропро-

изводителей в реалізації податкової політики 156

4.3. Оподаткування споживчих кооперативів як

Некомерційних організацій 162

4.4. Напрями узгодження інтересів сільськогосподарських уча-

стніков в агрохолдингових групах 173

4.5. Інформаційне забезпечення управління інтегрованими

формуваннями 186

5. Пропозиції щодо ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ КООПЕРАЦІЇ І

АГРОПРОМИСЛОВІЙ ІНТЕГРАЦІЇ 199

Список використаної літератури 207

ДОДАТКИ 208

ВСТУП

Історична ретроспектива і сучасні тенденції свідетельству-

ють, що в світовій практиці взаємодія господарюючих суб'єктів про-

виходить на основі поєднання ринкових та координаційних механізмів.

Причому, другий напрямок постійно вдосконалюється і поглиблюється під

впливом кон'юнктури ринку.

У російському законодавстві відсутнє поняття кооператив.

Є формулювання для окремих видів кооперативів (виробничий,

споживчий), які дані в Цивільному Кодексі та Федеральному за-

коні Про сільськогосподарську кооперацію. За характером діяльності вони

віднесені до різного типу організацій; виробничі (комерційні) і

споживчі (некомерційні).

У російських умовах розвиток сільськогосподарської кооперації та

інтеграції стримується (поряд з іншими факторами) недостатньою на-

Правління правової підтримки в системі цивільного за-

ства. Так, в правовому полі досі діють обмеження на створення

холдингових компаній у сфері виробництва, переробки сельскохозяйст-

кої продукції і виробничого обслуговування сільського господарства.

Для того щоб відносини між учасниками інтегрованого

формування розвивалися ефективно, не достатньо однієї системи уча-

сті в капіталі. Як показує досвід функціонування холдингових

структур, сама по собі концентрація акцій у великі пакети не гарантує

автоматичного поліпшення економічного становища великих підпри-

ємств та малих форм господарювання. У функції стратегічного собственні-

ка входять не тільки контроль ефективного використання капіталу, а й

забезпечення збуту продукції, здешевлення поставок сировини, залучення

кредитів і т.д.

1. П РА ВО ВА Я Б АЗ А К ГО ПЕ РА ЦІ І ІІ НТ ЕГ РА ЦІ ОН НИ Х П РО

Ц ЄС СО В

1.1. Організаційно-правове регулювання - інтерактивних корпоративних об'єднань. У світовій практиці склалися різноманітні організаційні форми корпоративних об'єднань. До них відносяться асоціація (союз), картель,

концерн, консорціум, стратегічний альянс, синдикат, трест, холдинг і т.д.

Вони розрізняються за цілями співробітництва, характеру господарських зв'язків

і ступеня самостійності учасників, що входять в об'єднання. Разом з

тим, велика різноманітність організаційних форм можна об'едінітьгруппи в залежності від застосовуваних механізмів регулювання спільної діяльності.

До першої групи належать об'єднання (концерн, синдикат, трест, холдинг), створені на основі підпорядкування і майнової залежності, так званого участі в капіталі.

Друга група включає об'єднання (консорціум, некомерційне партнерство, союз, стратегічний альянс), побудовані на принципах координації та узгодження, де

відносини будуються на немайнових механізмах через різні договірні форми.

У країнах з ринковою економікою корпоративна форма об'єднання

розвивається в основному через залучення акціонерного капіталу, тому

корпорація асоціюється з акціонерним товариством. за законодавством

США корпорація -це законодавчо встановлена ​​інституційна

форма, яку організовує групою юридичних та (або) фізичних осіб. вона

має право голосу при володінні акціями в інших корпораціях, право на

дохід і несе відповідальність за боргами, збитків і т.д. Можна сказати що

організаційно-правова конструкція корпорації заснована на одноосібної

або часткової власності її учасників і розподіл функцій управ

лення між менеджерами.

У російському законодавстві існує безліч протиріч,

дозволяють неоднозначно розуміти нормативно-правові акти по вопро-

сам корпоративного управління і корпоративних відносин. Звідси

в економічній і юридичній літературі, наукових роботах проблема корпоративного права та управління трактується неоднозначно, єдність за даними

питань не досягнуто. Беручи до уваги особливості сучасного

російського законодавства, виникає необхідність окремого роз-

смотрения питань правового регулювання корпоративних відносин і

підприємницької діяльності.

Під правовим регулюванням розуміється цілеспрямоване воздейст-

віє на господарюючі суб'єкти за допомогою правових засобів. сюди входять

норми і принципи права, нормативно-правові акти та різного роду догово-

ра. Кожен з елементів правового механізму виконує певні ре-

гулятівние функції і тим самим впливає на поведінку суб'єктів.

Правові норми щодо регулювання підприємницької діяльності

корпоративних структур закріплені в нормативно-правових актах различ-

них галузей законодавства (цивільного, податкового, земельного та ін.).

Залежно від юридичної сили нормативно-правові акти распо-

лагаются в певному ієрархічному порядку і включають нормативно

правові акти федерального і регіонально рівнів. На федеральному рівні

системоутворюючим блоком виступає Цивільний Кодекс РФ, потім фе-

деральние закони, укази Президента РФ, Постанови Уряду РФ,

акти федеральних органів виконавчої влади.

У Цивільному кодексі РФ корпоративна форма інтеграції преду-

бачено тільки у вигляді формування дочірніх і залежних товариств. з-

гласно статті 105 ЦК РФ господарське товариство визнається дочірнім, якщо

інше (основне) господарське товариство або спілку в силу преоб-

Лада участі в його статутному капіталі, або відповідно до заклю

ченним між ними договором, або іншим чином має можливість оп-

чати рішення, що приймаються таким суспільством. У даній статті устанав-

ливаются наступні особливості правового становища дочірніх товариств:

1) основне товариство (товариство), яке має право давати дочірньому

суспільству, в тому числі за договором з ним, обов'язкові для нього вказівки,

відповідає солідарно з дочірнім товариствам за угодами, укладеними по-

останньої на виконання таких вказівок;

2) у разі неспроможності (банкрутства) дочірнього товариства з вини основного суспільства (товариства)

Останнім несе субсидіарну відповідальність за його боргами.

У статті 106 Цивільного кодексу розкривається поняття залежного хо-

зяйственного суспільства. Господарське товариство визнається залежним,

якщо інше (переважна, бере участь) товариство має більше 20% голо-

сунуть акцій акціонерного товариства або 20% статутного капіталу общест-

ва з обмеженою відповідальністю. При цьому господарське товариство, ко

лось придбала більше 20% голосуючих акцій акціонерного товариства або

більше 20% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю,

зобов'язана негайно публікувати відомості про це в порядку, передбаченому

смотреніі законами про господарські товариства (в законах про АТ, ТОВ

передбачено обов'язок публікувати відомості про придбання такого па-

кета акцій або часткою в органі друку, в якому публікуються дані про го-

жавної реєстрації юридичних осіб).

Як видно, визначення дочірнього і залежного господарського общест-

ва багато в чому дублюють один одного. Що таке володіння більш ніж 20% ак-

ций або 20% статутного капіталу (критерій залежного суспільства), що не

можливість визначати рішення, прийняті суспільством (критерій до-

Чернего суспільства)? Разом з тим особливості положення дочірнього і зави

сімого господарського товариства різні. Відносно формування до-

Чорна та залежних товариств існує й інша проблема. Вони можуть ство-

даватися лише в системі господарських товариств. З приводу господарських

товариств і кооперативів в законодавстві нічого не сказано, тому

не зрозуміло, чи можуть вони бути визнані залежними і дочірніми структурами

рами. Приблизно те ж саме положення існує щодо организа-

ционно-правової форми основної організації. У статті 105 ЦК зазначено, що

основна організація може бути в формі господарського товариства або то-

варіщества.

Кооператив не ввійшов до складу організаційно-правових форм, які

можуть виступати як основне суспільство. ФЗ "Про виробничих кооперацію

тівах "і ФЗ" Про сільськогосподарську кооперацію "не містять конкретних

положень щодо формування дочірніх і залежних товариств.

Одним з критеріїв, за якими суспільства набувають статусу дочер-

них, є укладення між ними договору. У цьому випадку основне про-

щество набуває можливість визначати рішення, що приймаються дочер-

ним суспільством. Але які саме договори можна вважати підставою для

виникнення відносин основного і залежного товариств, в законодавстві

стве ані слова. Наприклад, це можуть бути договір простого товариства

або договір довірчого управління. У літературі висловлюються суж-

дення, що договір про передачу функцій виконавчого органу товариства

керуючої компанії також може бути договором про створення дочірнього

і основного суспільства.

Формування дочірніх і залежних товариств регулюють норми Феде-

ральних законів "Про акціонерні товариства" та "Про товариства з обме-

ченной відповідальністю "(ст.6). У цих статтях вказується, в якому поряд-

ке суспільство повинно публікувати відомості про участь в залежних общест-

вах. У Федеральному законі "Про товариства з обмеженою ответственно-

стю "прямо вказано, що суспільство, яке придбала більше 20% голосую-

щих акцій акціонерного товариства або більше 20% статутного капіталу друго-

го товариства з обмеженою відповідальністю, зобов'язана негайно

опублікувати відомості про це в органі друку, в якому публікуються дан-

ні про державну реєстрацію юридичних осіб (абз.2 п.4 ст.6 Закону).

У Федеральному законі "Про акціонерні товариства" міститься відсильна

норма - зазначено тільки, що суспільство, яке придбала більше 20% голо-

сунуть акцій товариства, зобов'язана негайно опублікувати відомості

про це в порядку, визначеному центральним органом виконавчої

влади по ринку цінних паперів і федеральним антимонопольним органом (до

чому така громіздка конструкція не зрозуміло).

Кілька різні підходи до відповідальності основного суспільства у зв'язку

з виконанням дочірнім суспільством обов'язкових вказівок першого. В

Федеральному законі "Про товариства з обмеженою відповідальністю" вос-

виробляються положення Цивільного кодексу. Вказується, що основне

господарське товариство (товариство), яке має право давати дочер-

нього суспільству обов'язкові для нього вказівки, відповідає солідарно з дочер-

ним суспільством за угодами, укладеними останнім на виконання таких

вказівок. У разі неспроможності (банкрутства) дочірнього товариства з

вини основного господарського товариства (товариства) останнє несе

при недостатності майна дочірнього товариства субсидіарну відпові-

венность по його боргах. Учасники дочірнього товариства мають право вимагати

відшкодування основним суспільством збитків, завданих з його вини дочер-

нього суспільству.

У Федеральному законі "Про акціонерні товариства" встановлено не-

скільки відмінні від Цивільного кодексу норми. Так, уточнюється, що ос-

новное суспільство (товариство) вважається які мають право давати обяза-

тільні для дочірнього суспільства вказівки, тільки якщо це право перед-

рено в договорі з дочірнім суспільством або в статуті дочірнього суспільства. В

щодо відповідальності основного суспільства під час банкрутства дочірнього

встановлено, що акціонери дочірнього товариства мають право вимагати відшкодуванню

ня основним суспільством (товариством) збитків, завданих з його ви-

НЕ дочірньому суспільству, але зроблено застереження: збитки вважаються прічінен-

ними у вині основного суспільства (товариства) тільки в тому випадку, коли

основне товариство (товариство) використовувало наявні у нього право і

(Або) можливість з метою здійснення дочірнім суспільством дії, заве-

домо знаючи, що внаслідок цього дочірнє суспільство зазнає збитків. З однією

боку, подібна норма оберігає основне суспільство від неоправдан-

них домагань дочірнього товариства на покриття збитків, що виникли без

участі основного суспільства. Разом з тим ускладнюється і без того складний

процес доведення заподіяння збитків.

Отже, в російському законодавстві відсутня організаційно

правова форма під назвою корпорація. Цей термін став употреб-

ляться в 90-і роки в зв'язку з інституційної трансформацією економіки

і приватизацією державної власності. В першу чергу ці про-

процеси торкнулися промисловий сектор економіки, а потім стали распро-

рюється в агропромислову сферу. У побут науково-публіцистичної

літератури увійшли такі терміни як агропромислова корпорація,

інтегрована бізнес-група, група компаній, агрохолдингових

група або скорочено агрохолдинг.

Перш за все, зупинимося на визначенні самого поняття. під ін-

інтегрованої корпоративною структурою ми розуміємо сукупність

господарюючих суб'єктів - фізичних і (або) юридичних осіб, об'єд

нівшіхся для вирішення поставлених завдань на основі участі в капіталі,

фінансового контролю над ресурсами і (або) централізації управлінських

повноважень.

Виходячи з запропонованої змістовної трактування, інтегрована

корпоративна структура (ІКС) повинна відповідати наступним принципам:

а) ведення комерційної діяльності господарюючих суб'єктів - струк-

турне ланок або бізнес-одиниць;

б) наявність стійких взаємозв'язків між структурними ланками або

їх групами;

в) створення центру прийняття рішень, що забезпечує координацію

діяльності учасників.

У світовій практиці сформувалося в основному три моделі корпора-

тивного управління: англо-американська, континентальна (європейська) і

японська. Перша модель орієнтована на ринок цінних паперів і корпора-

тивного контролю. Вертикаль управління побудована за такою схемою: з-

вет директорів - акціонери - менеджмент. У європейській моделі, примі

няемое в Німеччині, Франції, закладений принцип соціально-економічного

взаємодії. Всі учасники, починаючи від акціонерів і закінчуючи членами трудового колективу, мають право брати участь в процесі прийняття ре-

шений. Особливість японської моделі корпорації полягає в збереженні на-

нальних традицій, заснованих на взаємодії і активній співучасті

всіх працівників. Для країн з перехідною економікою, тобто країн колишнього

соціалістичної співдружності, включаючи і Росію, в економічній літе-

ратуре пропонується виділяти четверту - підприємницька модель.

Вона ґрунтується на комбінованому підході впливу всіх факторів, але

при цьому виділяється підприємницький фактор, що пов'язано з формиро-

ванием інституту приватної власності і розвитком підприємництва.

Особливості побудови моделей інтегрованих корпоративних

структур

В даний час інтегровані корпоративні структури ассо-

цііруются в основному з холдингами та бізнес-групами акціонерного типу,

тобто формуваннями, побудованими на жорсткої централізації корпо-

ратівних прав власності. Метою при створенні таких структур є

реалізація наступної посилки -все, що робиться, направлено на обеспече-

ня стратегії головної компанії холдингу і на сприяння його розвитку.

При цьому вибудовується ієрархія цілей:

1) заходи проводяться централізовано на верхньому рівні управ-

лення і зачіпають ряд підрозділів, в яких вони реалізуються;

2) заходи реалізуються тільки на нижньому рівні, і вони пов'язані з

верхньому рівнем управління через бюджети.

Оскільки мова йде про інтегрованих корпоративних структурах,

то в цьому випадку необхідно враховувати їх синергическую складову

як один з основних ознак, що відрізняються ІКС від простих акціонер-

товариств. Побудова моделей інтегрованих корпорацій з урахуванням

синергічного підходу мають такі особливості.

1. Нелінійність розвитку. Виходячи з того, що інтегровані фор-

мування є система, що самоорганізується, то вони повинні

зазнавати організаційно-економічні зміни і за характером сво

його розвитку мати нерівномірний зростання.

2. Багатоваріантність розвитку. Це означає, що досить проблема-

тично створити уніфіковану модель за певними параметрами в час-

ти організаційної структури, механізму виробничо-економічних

зв'язків і розподільних відносин, З огляду на, що з фінансово

економічному стану ІКС-дуже різнорідні, то їх розвиток і про-

гнозірованіе являє собою складний процес.

3. Стрибкуватість розвитку. Цей принцип випливає з сінергіче-

ського підходу щодо оцінки результатів господарської діяльності

і управління. Він передбачає розглядати ефективність системи не

з позиції початкове стан-кінцевий результат або витрати-

випуск, а визначати альтернативні варіанти, шукати релевантні реше-

ня в процесі вироблення стратегічних цілей і завдань. Якщо виходити з

того, що синергічний ефект це результат сукупної дії, при-

ведучий до зміни інтегрованої системи в ціле, то при цьому траек-

торію її розвитку може докорінно змінюватися під впливом

об'єктивних і суб'єктивних факторів.

При розгляді інтегрованих структур необхідно враховувати і

трансакційний підхід. Актуальність цього підходу обумовлена ​​обостре-

ням і ускладненням проблеми узгодження інтересів. Розглянемо, які

фактори послужили тому причиною. По-перше, істотно розширилися

інтереси, а точніше носії цих інтересів. Якщо в соціалістичній еко-

номіки їх класифікація здійснювалася на трьох рівнях (держава,

колективи і особистість), то в сучасних умовах на кожному з рівнів

відбулася суттєва диференціація. На першому виділяються інтереси

федеральних органів і регіонів, на господарському рівні відбулися ще

глибші зміни, супроводжувані складними протиріччями ме

чекаю працею, капіталом і управлінням. Результатом служать постійні

конфлікти в корпоративних бізнес-групах. суттєвою трансформації

піддалися і особисті інтереси через великого соціального розшарування в

суспільстві, в результаті формування шарів власників, акціонерів, ме-

неджеров і найманих працівників.

По-друге, гострота проблеми узгодження інтересів пов'язана з їх не-

впорядкованістю, тобто відсутністю ієрархічної системи інтересів,

що дозволяє відпрацьовувати механізм взаємодії і регулювання еко-

номических відносин.

Якщо виходити з уявлення про економічний інтерес як об'єк

єктивно обумовленому мотиві в кінцевих результатах своєї діяльності,

то в сучасній економічній ситуації він знаходить вираз у імуще-

ських і фінансових формах. У класичній формулі товар-гроші-

товар опосредуются не тільки різні форми угод, але і реалізуються

інтереси учасників обмінних операцій, тобто трансакцій. Тому

саме трансакції стали служити переважною формою прояву еко-

номического інтересу на різних рівнях. Що стосується змістовної сто-

ку трансакції, то вони можуть мати товарно-грошовий (купівля-продаж),

натурально-грошовий (бартер, давальчество, товарне кредитування) харак-

тер. Переважання тих чи інших видів трансакцій пов'язане з чинним

механізмом фінансово-кредитної та податкової систем.

1.2. Н ор ма ти вн оео бе сп Еч ен иер аз ви ти я і нт ег ра ци він ни х

п ро це сс оввр ег в.о. на х

Прийняті в період 1990-1993 р.р. нормативно-правові акти у

сфері реформування АПК було спрямовано на створення умов для ак-

активізація приватної власності і підприємництва на селі. реалі-

ція державної програми приватизації, затвердженої Указом Пре-

зидента Російської Федерації від 24.12.1993 №2284, призвела до порушення

виробничо-економічних зв'язків, дезінтеграції агропромислового

виробництва. У цей період отримує свій розвиток таке явище, як ло-

кальний монополізм переробних і обслуговуючих підприємств,

обумовлений ефектом монопсонии в регіональному АПК.

В даний час правовою основою розвитку інтеграційних про-

процесів служать норми федеральних законів, що регламентують діяль-

ність окремих організаційно-правових форм.

ЃбОб акціонерних обществахЃв

Федеральний закон від 8 лютого 1998 року N 14-ФЗ

ЃбОб товариства з обмеженою ответственно-

стьюЃв

Федеральний закон від 14 листопада 2002 N 161-

ФЗ

ЃбО державних і муніципальних унітар-

них предпріятіяхЃв

регіональні нормативні акти;

обговорення законопроекту ЃбО вертикально ін-

інтегрованої холдингах в АПКЃв на Раді

МСГ РФ;

проведення колегій МСГ РФ;

проведення науково практичних конференції в

системі РАСГН, МСГ і ін.відомств.

В системі законодавства пряме відношення до створення інтегрованої

ванних формувань має Федеральний закон ЃбО фінансово-промислових группахЃв від 30.11.95 №190-ФЗ. Відповідно до нього фінан

сово-промислова група визначається як сукупність юридичних

осіб, що діють як основне і дочірні товариства або повністю або

частково об'єднали свої матеріальні і нематеріальні активи (сис-

тема участі) на основі договору про створення фінансово-промислової

групи з метою технологічної або економічної інтеграції для реалі-

зації інвестиційних та інших проектів і програм, спрямованих на по-

Перевищення конкурентоспроможності та розширення ринків збуту товарів і ус

луг, підвищення ефективності виробництва, створення нових робочих місць.

У законі детально прописується механізм створення ФПГ і предусматріва-

ється взаємодія ФПГ з державними органами виконавчої

влади в процесі реалізації федеральних цільових програм. діяльність

фінансово-промислових груп представляла собою спробу створення ін-

струмента регулювання державного регулювання в умовах ри

нічний економіки. Станом на початок 2002 р офіційний статус по-

лучілі 88 груп, з них найбільша кількість - 16% в сфері АПК.

Необхідність розвитку інтеграційних процесів в АПК в нових

умовах визнана в наукових колах і в державних структурах, як на

федеральному, так і на регіональному рівнях. Так, концепцією ЃбОсновние

напрямки агропродовольчої політики Уряду Російської

Федерації до 2010 годаЃв розвиток сільськогосподарської кооперації та агропромислової інтеграції названо в переліку першочергових заходів щодо стабі-

лізації і розвитку агропромислового виробництва. Це питання неодно-

кратно розглядався на засіданні колегії Мінсільгоспу Росії. В по-

становленні спільного засідання Координаційної ради та колегії

Мінсільгосппроду Росії від 25 лютого 1997 р прийнято рішення про продол-

жении роботи Ѓбпо структурній перебудові агропромислового виробниц

ства в напрямку подальшої адаптації підприємств до ринкових услови-

ям, ..., розвитку сільськогосподарської кооперації та інтеграцііЃв, а також

забезпечення повного використання потужностей підприємств харчової

і переробної промисловості на основі різних форм інтеграції з

сільськогосподарськими товаровиробниками.

У 1999 році колегія розглядала питання створення і діяльності

фінансово-промислових груп та інших агропромислових формирова-

ний в АПК. На засіданні були виділені проблемні питання розвитку агро-

ропромишленной інтеграції, до яких віднесено:

- недосконалість законодавчої бази щодо створення і функціоніро-

ванию агропромислових формувань, зокрема відсутність правової

основи для холдингових формувань;

- недостатність методичного забезпечення інтеграційних про-

процесів;

- недосконалість державного і господарського забезпечення

АПК;

- конфлікт інтересів між сільськогосподарськими товаропроізво-

дителями, переробними і обслуговуючими підприємствами;

- відсутність державної підтримки в частині визнання інтегрі-

рова структур консолідованою групою платників податків із використанням

винятком оподаткування всередині структури.

У постанові колегії крім декларативного схвалення досвіду

створення і діяльності агропромислових формувань, містилися

також рекомендації органам державного управління агропромиш-

ленним комплексом суб'єктів Російської Федерації про активізацію робо

ти зі створення інтегрованих систем і формувань з урахуванням конкрет-

них умов регіону та сприяння в укладенні цінових угод між-

ду сільськогосподарськими товаровиробниками та переробними і

АГРОСЕРВІСНА підприємствами.

Подальша робота федерального центру з підтримки процесів ін-

теграціі в АПК виражалася в підготовці та розповсюдженні методичних

рекомендацій, посібників з питань агропромислової інтеграції, а також

проведенні семінарів, круглих столів та конференцій.

Сільськогосподарські товаровиробники передавали дер-

венному комітету з майну або ж відразу в агрофірму свої акції. вза-

мен вони могли входження до складу агрофірм, тобто

гарантоване забезпечення матеріально-технічними ресурсами. для

більшості підприємств зі зруйнованим виробничим потенціалом,

цей варіант реформування виявився стимулом для розвитку інтеграці-

ційних зв'язків.

Значна державна частка власності в майні агро-

фірм на першому етапі створення і діяльності забезпечував концентрує

ванне вкладення бюджетних і позикових коштів, централізоване управле-

ня, контроль за використання майна та наданих кредитів.

У кожній агрофірмі були сформовані структурні підрозділи,

створені на базі майнових комплексів підприємств і працюють

на внутрішньому комерційному розрахунку, а також госпрозрахункові підрозділи

(Цехи, дільниці, бригади і ланки). За виробничому напряму аг-

рофірми підрозділяються на аграрні (з переважною часткою сільсько-

зяйственного виробництва), агропромислового-торговельні (з високим питомої

вим вагою продукції переробки та її реалізації через власну тор-

говую зв'язок). Практично у всіх агрофірмах створені обслуговуючі

підрозділи в формі машинно-технологічних станцій, а також підроз-

ділення по роботі з індивідуальним сектором населення.

Час показав, що фактор володіння контрольним пакетом акцій не

є переважаючим і реально впливає на стан економіки

АПК. Як відомо, дивіденди в системі АПК за багатьма причин не

отримують распростанение. Основним важелем впливу на дочірні і

залежні структури служить матеріально-технічне і фінансове

забезпечення через систему надання кредитів та їх повернення

отриманої продукцією. Володіння контрольним пакетом акцій надає на

цей процес опосередкований вплив, більшою мірою діє

організаційний і економічний ресурс. У зв'язку з цим на перший план в

агропромислових холдингові компанії висувається рішення задач по

розробки, укладення та дотримання договірних зобов'язань,

прописаних дуже детально, із застосуванням економічних і

адміністративних санкцій і заохочень.

Створені на початковому етапі майнові холдингові

формування поступово перетворюються в агрохолдинги змішаного типу,

де посилюється роль приватного інвестора. відбуваються істотні

зміни в частині організаційно-правового статусу, наприклад, ряд

філій вже перетворені в господарські товариства. відбувається

концентрація акцій (за допомогою купівлі-продажу) у керівників і

фахівців агрофірм і керуючих компаній.

Безумовно, що процес перерозподілу прав власності про-

ходить не так швидко і не завжди в повній мірі відповідає інтересам сільсько-

господарського виробництва.

2. Р ЕГ ІС НА ЛЬ НИ Й Про пи Т Р АЗ ВІ ТІ Я До ГО ПЕ РА ЦІ І ІІ НТ Е-

Г РА ЦІ І

2.1. З ос то ян ІЕС їв ЬС до хо зя йс тв ен але й п від ре бі ті ль ск ойк оо пе

р ац ії На практиці сільськогосподарські споживчі кооперативи не по

лучают широкого поширення. Так, в цілому по Російській Федерації в

Нині налічується близько 500 сільськогосподарських споживач-

ських кооперативів, 600 сільськогосподарських кредитних кооперативів і 200

кредитних кооперативів громадян. Лідируюче положення займають Волго

градская, Тюменська, Рязанська, Калузька області.

Неодноразово зазначалося, що існуючі причини зовнішнього харак-

тера (перш за все, відсутність належної державної підтримки) гальмують

розвиток сільськогосподарської споживчої кооперації. Кооперативна

форма не отримує практичного поширення в сфері збуту сільсько-

зяйственной продукції. З формального боку в багатьох регіонах мають ме-

сто кооперативи селянських (фермерських) господарств, але вони, на жаль, не

виконують ті функції, які покладаються на подібні структури в захід-

них країнах.

Фактично втрачає силу і інший напрямок розвитку сільсько-

зяйственной споживчої кооперації -створення кооперативів шляхом реор-

ганизации (перетворення, приєднання, виділення) діючих пере-

бативает і сервісних акціонерних товариств. Товариство з обмеженою відповідальністю мож-

але перетворити в сільськогосподарський споживчий кооператив лише

при наявності контрольного пакета акцій у сільгосптоваровиробників. на

практиці здійснити це вже нереально через відсутність таких підприємств

в ряді галузей промисловості. За даними Мінсільгоспу РФ в 2002 р кіль-

кість споживчих переробних кооперативів, створених шляхом

перетворення акціонерних товариств, склало лише 11, з них в молочній

галузі-2, плодоовочевої та масложирової по 1.

Сільські кредитні кооперативи постійно розширюють географію сво-

їй діяльності. Сьогодні вже налічується 59 регіонів, де присутня

кредитна кооперація. На думку фахівців Фонду розвитку кредитної

кооперації, розвиток кредитних кооперативів залежить від стартового капіталу.

Якщо в 2000 р його сукупний вплив у ресурсній базі становило 41,8%, то в

2005 р -вже 14,6%.

Всі кредитні кооперативи області для задоволення зростаючої

потреби великих і середніх селянських (фермерських) господарств, при-

залучають фінансові ресурси з боку. Обсяги залучених коштів від

пайовиків збільшилися з 1996 по 2004 рік в 993 рази, їх сума склала

347667,8 тис. Руб. Обсяги залучених коштів від сторонніх організацій

сільськогосподарські кредитні кооперативи в 1281 разів. всього залучено

фінансових ресурсів від сторонніх організацій у 2004 році 128 млн. руб.

Діяльність кредитних кооперативів будується як на залученні, так

і на розміщенні грошових коштів. Видача позик кооперативами осущест-

вляется найчастіше на один рік. Останнім часом зріс попит на середньо-

термінові позики (до трьох років) і довгострокові позики (п'ять років). для погаше-

ня позик пенсіонерами укладаються договори з місцевими відділеннями

пенсійного фонду на перерахування пенсій в кооператив для погашення

позик і компенсаційних виплат по ним.

Фермерам надається можливість натуральної форми погашення

отриманої позики. Така форма є привабливою, особливо в тих

районах і в ті роки, коли у фермерів виникають проблеми зі збутом про-

продукції

Зростання обсягу залучених коштів спостерігався з 1998 року. На це по-

впливав фінансова криза. Приплив грошових коштів в кредитні кооперацію

тиви від пайовиків сторонніх організацій свідчить про високий дове-

рії до них. Видача позик збільшується з 1999 року, що свідчить про

репутації сільськогосподарських кооперативів як надійних кредитних ор-

ганізацій.

За аналізований період припинили свою діяльність 8 кредитних

кооперативів. Основна причина -неефективне управління фінансовими

ресурсами, підвищений ризик в їх діяльності, незнання ринку финансо-

вих ресурсів, працюють саме ті кооперативи, які змогли знайти

підтримку у районних адміністрацій.

Привабливість кредитних кооперативів полягає в тому, що їх чле-

ни можуть отримувати кредити під більш низький позичковий відсоток і поміщати в

них свої ощадні вклади під більш високий відсоток, ніж в коммер-

чеських банках. Кооператив знаходиться в безпосередній близькості від місця

проживання та економічної діяльності своїх членів і видає кредити з

використанням більш простих і зрозумілих їм процедур в порівнянні з

банком.

Розвиток кредитної кооперації, як одного з дієвих механіз-

мов розвитку всіх форм малого і середнього підприємництва, ЛПГ, бу-

дет, безумовно, триватиме. Багато хто вже зрозумів, що кредитні кооперацію

тиви потрібні. Вони дозволяють сільгосптоваровиробникам - членам даних

кооперативів з меншими витратами отримати позику в невеликих сумах і

направити його на розвиток сільськогосподарського виробництва, покупку

худоби і т. д. Хотілося б відзначити, що багато кредитних кооперативів не

досить працюють в напрямку залучення коштів.

Основними функціями Міністерства сільського господарства і продо-

вольствия в даному питанні є забезпечення ефективності та целево-

го використання коштів державної підтримки, робота з особистими

підсобними і селянськими (фермерськими) господарствами, малим підпри-

німательством, республіканським і районними (сільськими) кредитними

кооперативами, а також процесами їх кооперування.

2.2. Про тр ас ле ви е т ен де нц іівр аз ви ти і та нт ег ри ван нн ихф ор му ван ні йвр ег в.о. на ль але м р аз ре зе

Сучасний етап розвитку інтеграційних процесів набуває

специфічні риси і особливості. Якщо в період 1994-1996 р.р. в багатьох

регіонах проводилася політика розширення прав сільськогосподарських то-

варопроізводітелей в управлінні переробних підприємств на осно-

ве договорів або шляхом перетворення акціонерних товариств в потреби-

тельские кооперативи, то з 2001 р відбувається створення корпоративних аг-

рохолдінгових структур, де сільськогосподарські підприємства слід придбати

тануть економічну залежність від керуючих компаній. Крім того, в

різних регіонах інтеграційні процеси мають специфіку і в галузевому

аспекті.

Формування агрохолдингів торкнулося всі галузеві підкомплекси

і усі регіони Росії без винятку. Відмінності полягають в масштабах і тим-

пах розвитку корпоративної форми інтеграції. Напрями та форми агро-

промислової інтеграції в продуктових комплексах відображають загальні тен-

денції в характері інтеграційних зв'язків. Вони такі, що в багатьох ре-

І повиходили вони заглиблюються процеси концентрації виробництва і капіталу.

Вп ти це під дс тв е спостерігається розширення масштабів діяльності ра-

неї створених інтегрованих корпоративних формувань. у Владі-

мирської області продовжує працювати птахівничий холдинг ЃбВладзерно-

продуктЃв, що включає виробництва спеціалізованих кормів для птахів,

128

птахофабрики та торгову мережу. На птахофабриках об'єднання проізводіт-

ся 74,9% обласного виробництва яєць, що свідчить про високий уров-

НЕ концентрації виробництва. У Ставропольському краї в 1998 р акціонерна

компанія - ВАТ ФКК ЃбРосхлебопродуктЃв заснувало ЗАТ ЃбСтавропольскій

бройлерЃв. У структурі даного об'єднання є 9 структурних підроз-

поділів на правах філій, з них 6 - з вирощування бройлерів і 3 по

забою і переробці птиці. За 2003 р ними вироблено понад 28 тис. Т м'яса

птиці.

У Новгородській області за принципом жорсткої інтеграції функціоні-

рует ЗАТ ЃбАгропромишленний концерн ЃбВелікій НовгородЃв. він представ

ляє собою холдингову компанію, до складу якої входять бройлерні

птахофабрики, яєчна птахофабрика, комбікормові заводи, хлібні бази,

об'єднані централізованим управлінням і технологічним процес-

сом. У реконструкцію існуючих і створення нових виробництв вло-

жено 200 млн. руб. В даний час концерн являє собою велике

підприємство з товарооборотом близько 0,5 млрд. руб.

Для птахофабрик, розташованих в промислових регіонах, харак-

Терно вплив торгово-промислових і фінансових структур. Наприклад, в

Московській області в 1996 році було створено ЗАТ ЃбЕлінарЃв шляхом злиття

промислового ЗАТ ЃбЕлінарЃв і птахофабрики ЃбДружбаЃв. Є приклади,

коли птахофабрики самі виступають в ролі інвесторів-інтеграторів. В

Москаленский районі Омської області ЗАТ ЃбПтіцефабріка ЃбМоскаленскаяЃв

і фізичні особи виступили засновниками сільськогосподарської органі-

зації ВАТ ЃбЕлітаЃв на базі СВК ЃбЕлітаЃв, основний вид діяльності кото-

рого-виробництво зерна.

На сучасному етапі розвитку економіки агрохолдинги є найбільш

ефективною моделлю функціонування виробників сельскохозяйст-

кої продукції. На території області в даний час вже функцио-

ніруют підприємства з повним циклом виробництва і переробки сільсько

господарської продукції. Але, маючи величезний потенціал розвитку, викорис

-зуется в переробній промисловості області на сьогоднішній день

ледь більше 30% наявних потужностей.

У 2005 році основним напрямком є ​​нарощування про-

ництва сільськогосподарської продукції: зерна, картоплі і продукції

тваринництва.

Сільськогосподарські підприємства та підприємства переробної

промисловості залишаються самостійними юридичними особами. І хо-

тя управління здійснюється однією організацією, в повному розумінні на-

кликати їх інтегрованими формуваннями можна лише умовно. тут

організація виробничо-економічних зв'язків здійснюється на кон-

трактной основі. Між учасниками постійно виникає конфлікт інте

ресов входять до них організацій. З одного боку, переробні

підприємства прагнуть отримати більш дешеву сировину, з іншого боку,

сільгосппідприємства хочуть продати продукцію за вищою ціною за си

рье для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності. Крім

того, що надається фінансова підтримка з боку переробних

підприємств найчастіше виражається в наданні кредитних ресурсів в

рахунок майбутніх розрахунків, що призводить до зростання кредиторської заборгованості.

Таким чином, тенденції розвитку інтегрованих формувань,

показані в регіонально-галузевому розрізі, виражаються в зміні ха-

рактера майнових відносин, наприклад в одноосібному володінні і

управлінні великими господарствами, в зміні власників і в прояві

конфліктних ситуацій між основними акціонерами.

У птахівничому, м'ясному, молочно-продуктовому, зернопродуктовий

та інших агропродовольчих сегментах спостерігається розширення діяль-

ності агрохолдингових груп компаній. Одночасно більш чітко

проявляється їх спеціалізація: від інноваційно-технологічного до екс-

кравця характеру діяльності. Крім того, набувають поширення

районні інтегровані формування, де галузева спрямованість

підкоряється рішенню організаційно-економічних і соціальних вопро-

сов. За своєю суттю ці формування виступають селообразующімі, обеспе-

чивая надходження податкових платежів до районних бюджетів і підтримуючи

соціальну інфраструктуру.

Узгодження інтересів між учасниками холдингових груп дос-

Тігана в рамках запланованих трансакцій. Це означає, що головний

(Керуюча) компанія, вклавши капітал, має постійне джерело по-

дження сировини і продукції, а сільгоспвиробник (дочірні господарства)

мають своєчасне постачання необхідними ресурсами і гарантований

ний збут виробленої продукції. Практично у всіх агрохолдинги

земельні угіддя передаються сільгоспвиробникам за договорами оренди

терміном від 1 року до 5 років. Ця обставина є стримуючим фак-

тором розвитку інноваційних і інвестиційних процесів.

Організаційно-економічна взаємодія здійснюється по

такими напрямками як: формування виробничо-збутових ланцюжків,

диверсифікація бізнесу, раціональна система управління шляхом створення

господарських центрів різних типів, фінансове планування та ін.

Внутрішньохолдингового відносини будуються на основі трансфертних цін, кото

риє орієнтовані в основному на ринковий рівень.

3. Про ЦЕ НК А З ОС ТО ЯН ІЯІП РЕ ДЛ ОЖ ЄП ІЯП Про Р АЗ ВІ ТІ Ю І Н

Т ЕГ РА ЦІ ОН НИ Х С ВЯ-І Й Л ПХІС ЕЛ ЬС КО ХО ЗЯ ЙС ТВ ЄП НИ Х

П РЕ ДП РІ ЯП ИЙ

3.1 Про це нк а т ен де нц ійр аз ви ти я л ич але гоп од зі бн ог про х оз яй ст ва

У розвитку особистих підсобних господарств населення, як і інших соціально-економічних і господарських форм, за останні 10 - 13 років про-

спливли досить істотні зміни.

За наявними в нашому розпорядженні даними Держкомстату тільки за

останні 13 років (табл. 3.1) відбулося подвоєння посівних площ в хо-

дарства населення, а по деяких культурах (зокрема зерновим і тех-

ническим) - потроєння, що при їх повній відсутності в усі попередні го-

ди дуже симптоматично, і свідчить певною мірою про некото-

ром повернення до традицій напівнатурального господарства. Загалом землеполь-

зовании по країні ЛПГ населення займають вже приблизно 4,3% (замість

1,8% в 1986 г.). Зміни в чисельності поголів'я худоби не настільки очевидні

(Крім дрібної худоби і птиці) і не відповідають зростанню посівних площ

у них. Більш того, поголів'я практично всіх видів худоби за цей період

спочатку зростала, потім знижувався, потім знову зросла, але по дрібному

худобі так і не досягло чисельності поголів'я 1990 року. Тобто, зміни

в розмірах ЛПГ не настільки однозначні.

Тобто, по структурних змін в співвідношеннях продукції ЛПГ

у всіх категоріях господарств створюється уявлення про посилення ролі лич-

ного підсобного господарства перед громадським, бо частка останнього сни

жается. І, якщо слідувати в аналізі тільки цим структурним змінам,

можна зробити висновок про переважне зростання виробництва в ЛПГ.

Саме такі висновки нерідко і робляться в економічній літературі.

Такий підхід, однак, з наукової точки зору страждає деякою тен-

денціозностью і враховує лише одну сторону змін питома вага в

структурі всієї виробленої продукції, який може змінюватися навіть

при незмінних обсягах виробництва в ЛПГ. Тому при об'єктивному

підході до оцінки цих процесів потрібен облік всього комплексу взаімосвя-

занних змін, як в динаміці, так і в статиці.

Зазначене вище збільшення питомої ваги ЛПГ в структурі вало

виття продукції всіх категорій господарств (табл. 3.4) є, на наш погляд,

перш за все, наслідком скорочення виробництва в громадському госпо-

стве, не супроводжується відповідним збільшенням абсолютних

розмірів виробництва в ЛПГ.За 13 років вони зросли лише на 31,6% (або

2,4% в рік), і не свідчать про суттєві зміни в обсягах і

характері виробництва в ЛПГ. При цьому, з одного боку, явно простежуються

ється зміна тенденцій від зростання частки ЛПХ в період 1990 -1998 рр., до її па-

ня в 1998 -2001 рр., після чого знову намітилася тенденція до зростання, і з

інший, протилежних тенденцій в змінах частки сельхозпредпрія-

тий.

Аналіз за досить тривалий проміжок часу

свідчить про тенденцію абсолютного і відносного скорочення

виробництва в особистому підсобному господарстві, хоча об'єктивно як би соз-

даються передумови і умови (і перш за все правового характеру) для

його розвитку.

У сільгосппідприємствах відзначається падіння виробництва молока і яєць

(І зростання продуктів забою худоби і птиці), в господарствах населення відзначається

незначне зростання за всіма видами тваринницької продукції, хоча, ес-

Чи можна врахувати, що в області розроблена і рекомендується "Комплексна цільова

програма розвитку особистих підсобних господарств на період 2000 - 2005 рр. ",

то результати дії цієї програми невтішні. Однак, для, людей,

які ведуть цю господарство, підтримка, яка надається подвір'ях, є серйозною

вим підмогою в цих складних умовах.

Значний теоретичний і практичний інтерес представляє

аналіз тенденції розвитку ЛПГ на основі відносно об'єктивних для

кожного дослідження даних Держкомстату Росії. Він дозволяє беспрі-

пристрасно оцінити динаміку виробництва та структурних змін, проис-

які йшли в 1990 - 2002 роках, розкрити і кількісно виміряти взаємозв'язку

категорій господарств.

Сільськогосподарські організації, господарства населення і селян

ські (фермерські) господарства є частинами єдиного цілого - сільського

господарства Росії. Тому його динаміка, що розглядається в розрізі катего-

рий господарств носить взаємопов'язаний, зовні суперечливий характер.

Вони вказують на те, що за основними видами продукції. проізведен-

ної в господарствах населення, властива суперечлива динаміка: сниже-

ня питомої ваги і обсягів виробництва в сільськогосподарських ор-

ганізаціях супроводжувалося їх зростанням в господарствах населення і фер-

мерських господарствах. Причому, зниження виробництва в сельхозоргані-

заціях компенсується його зростанням в інших категоріях господарств приклад-

але в тих же пропорціях.

Ці зміни відбувалися послідовно з року в рік, що дозво-

лило застосувати в аналізі тенденцій певний математичний апарат

- кореляційно-регресійний аналіз.

Динаміка структурних іабсолютних змін у виробництві за 1990 - 2002 роки за категоріями господарств була дуже сильно взаємопов'язана. Так, наприклад, середньорічне виробництво картоплі в сельхозорганизациях знижувалося в середньому за рік на2,04 процентних пункту (п.п.), а в господарствах населення та фермерських господарствах воно відповідно зросла на 1,96 і 0,06 п.п., то є практично в

тих же пропорціях. Середньоквадратичне відхилення в сельхозорганизациях склало 4,7 п.п., а в інших категоріях господарств відповідно 4,5 і

0,2 п.п. Коефіцієнти кореляції і детермінації між питомою вагою

категорій господарств в параметрах часу (t) абсолютно збіглися у сельхозор-

ганізацій і господарств населення (r - 0,87 і r2 = 0,76). Дуже близькі і значення

коефіцієнтів комплексної стійкості тенденцій у сільгоспорганізацій

і господарств населення, але вони закономірно мають різні знаки.

Що стосується коефіцієнтів коливання і стійкості окремих

значень ознаки, то вони істотно відрізняються. коефіцієнт колебле-

мости сільгоспорганізацій склав 0,36, а господарств -населенія і фермер-

ських господарств відповідно 0,5 і 0,18. Також змінився і зворотний поки-

затель - коефіцієнт стійкості.

Аналогічна динаміка структурних змін мала місце

і по інших видах продукції (м'яса худоби та птиці на забій, мо-

локу). При цьому найбільше значення коефіцієнтів кореляції і

детермінації мали сільгоспорганізації і господарства населення в

виробництві худоби та птиці на забій, а також молока.

Насправді цей взаємозв'язок проявляється в тому, що сельхозорганіза-

ції надають допомогу господарствам населення у вигляді наданих кор-

мов, зерна, добрив, техніки і т. д. в реальності існує якийсь об'єктивний обсяг виробництва продукції, необхідний для життя населення. Якщо цей обсяг

скорочується в сельхозорганизациях, він буде неминуче відшкодовано ви-

водством в господарствах населення, навіть якщо це може бути економічно

зовсім доцільно. Істотно, що динаміка виробництва і його

структурних змін в фермерських господарствах носила значно більше

автономний характер, так як була орієнтована в більшій мірі на напів-

чення прибутку, ніж на забезпечення життєдіяльності населення. тес-

ная взаємозв'язок показників дозволила визначити параметри рівняння регресії і розрахувати коефіцієнти кореляції і де-

термінації між структурою виробництва сільгоспорганізацій і господарств

населення. Причому, структура виробництва в перших (сільгосппідприємствах)

розглядалася як аргумент (x), а по-друге, (господарствах населення) як

функція (y).

3.3 З ов ре ме нн ОЕС ос то ян іеіп ре дл ож ен іяп о р аз ви ти ю і нт е-

г ра ци він ни х з вяза зе й Л ПХСС їв ЬС до хо зя йс тв ен ни міід ру ги ми п ре дп ри ят ія Міа ПК 3.3.1 П він ят іеіо сн ов ни е з ак він ом ер але ст і вр аз ви ти і та нт ег ра ци він ни х

з вяза зе й Л ПХсо бщ ес тв ен ни м п ро з під дс тв ом Під інтеграцією особистого підсобного господарства з громадським по-

приймається взаємозумовленість, тісна взаємозалежність, їх нерозривна

взаємозв'язок в справі забезпечення населення продуктами і доходами, в здійсню-

ствленіі ними інших економічних і соціальних функцій.

Розвиток інтеграційних взаємозв'язків, як відомо, предопределяет-

ся цілою низкою умов і факторів, серед яких перш за все виделяет-

ся, з одного боку, суспільний поділ праці і засобів її механіза-

ції, з іншого - організаційно-економічні, соціально-демографічні

та інші характеристики самого особистого підсобного господарства, ставлення до

нього з боку самих власників ЛПХ, сільськогосподарських та інших

підприємств і суспільства в цілому. Однак, ця друга, по суті суб'єктів-

тивная, сторона в значній мірі визначається тими ж об'єктивними

факторами, що характеризують об'єктивні умови і результативність ве-

дення ЛПГ та в кінцевому рахунку визначає його необхідність і целесооб-

різницю. У цьому сенсі інтеграція розглядається ще й як фактор соче-

тания громадських і особистих інтересів.

Разом з тим, розвиток інтеграції - об'єктивно обумовлений істо

річескій процес, в якому, як і у всякій іншій явище, спостерігалися

різні періоди: стихійного виникнення, інтенсивного розвитку, кош-

няемое періодами спаду і розладу в суспільному розвитку. У цьому, достатній

точно динамічному, і в той же час досить інерційному в історичному

плані процесі, визначальну роль відігравало і відіграє громадська розділі-

ня праці та засобів її механізації.

Так, історично і об'єктивно склалося (в силу відсутності коштів

механізації в ЛПГ), що в особистому господарстві розвивалося виробництво сла

бо механізованих і більш трудомістких культур і продуктів - картоплі,

овочів, м'яса, молока, і витіснялося виробництво зернових круп'яних і

технічних культур.

Сільгосппідприємства через оплату праці забезпечували більшу частину

потреб своїх працівників і надавали їм допомогу в розвитку ЛПГ з

метою задоволення інших потреб і тим самим створювали ус-

ловия нормального життя людям. Саме вони виділяли власникам ЛПГ

присадибні ділянки, надавали сінокоси і пасовища для особистого

худоби, постачали молодняком худоби, зернофуражу, допомагали з обробкою

землі, посадкою, прибиранням і транспортуванням продукції з поля, займалися

збором надлишків продукції.

У ЛПГ в результаті допомоги сільгосппідприємства створювалися умови

для виробництва додаткової кількості екологічно чистої продук-

ції, поповнення доходів сім'ї, збереження усталених засад життя і

виховання дітей, нормального відтворення робочої сили.

Характер цих зв'язків і відносин змінювався і ускладнювався в міру роз-

витку складових цього процесу (громадського та особистого господарства) і

факторів його визначають.

У міру розвитку суспільного виробництва і зростання його ефектив-

ності, з одного боку, створювалися передумови для скорочення виробниц

ства продукції в особистому підсобному господарстві, і в багатьох випадках ЛПГ

звільнялися навіть від єдиної корови, як дуже трудомісткого ви-

ництва. З іншого - громадські господарства укладали договори з володів-

цами ЛПГ про вирощування і відгодівлі худоби в домашніх умовах. В резуль-

таті загальні обсяги виробництва в ЛПГ росли. В останню дореформен-

ву п'ятирічку великі товарні сільгосппідприємства стабільно виробляй-

Чи 76% всієї валової сільськогосподарської продукції. Решта 24%

сільгосппродукції виробляли особисті підсобні господарства.

За роки реформ відбулися суттєві зміни в розвитку загально

ських і особистих підсобних господарств. У громадських - відбулося рез

дещо скорочення виробничої бази (сільгоспугідь, поголів'я худоби,

виробничих фондів) і виробництва сільгосппродукції. зміни

ресурсної бази особистих підсобних господарств не дозволяли компенсувати

падіння обсягів суспільного виробництва, хоча і створили певні

умови до певного зростання обсягів виробництва в них. Частка ЛПГ возрос-

ла і в обсягах валової сільськогосподарської продукції, і в доходах насе-

лення. За даними Держкомстату РФ особисті підсобні господарства населення

виробляють понад 50% валової сільськогосподарської продукції, 92% про-

ізводімого картоплі, 75% - овочів і більше половини - молока і м'яса. В

доходи населення їх частка перевищила 46%.

Однак, ці структурні зміни в чималому ступені є слід-

ствием скорочення виробництва в громадському господарстві сельхозпред-

ємств (і, відповідно, структурного зниження його ролі), а не абсолютних

ного зростання виробництва продукції в ЛПХ населення.

З реформуванням суспільного господарства сільгосппідприємств

відбулася різка диференціація як громадських, так і особистих під-

собнимі господарств.

Одні з них - а саме реорганізовані сільгосппідприємства в силу

свого економічного становища виявилися практично не в змозі

надавати допомогу ЛПГ, або не зацікавлені в наданні її в колишньому ви-

де.

Інші - зберегли свій статус або змінили його формально і стара-

ються пролонгувати колишні зв'язки ЛПГ з громадським (тобто коллек-

нормативним) господарством, розуміючи, що власник ЛПГ - не хто інший, як працівник

цього ж підприємства. Інша справа, що і ці підприємства (при всьому ба-

ванні допомогти власникам ЛПГ) практично мало, що можуть зробити, бо на-

ходятся у важкому фінансовому становищі.

Третя частина підприємств, більшість керівників яких теж

є власниками ЛПГ та знають ці проблеми не з чуток, розуміючи,

що в ринкових умовах власники ЛПХ виявляються без фактичної

підтримки (в силу розвалу громадського господарства), по суті, винуж-

дени працювати на забезпечення ЛПГ кормами, молодняком худоби та іншими

послугами в порядку реалізації їх права на оплату праці, реалізації їх

власності на землю, здану ними в оренду і т.д.

Тобто, проблеми виживання і необхідність самозбереження цих

господарств (і населення) не просто ставлять проблему інтеграції особистого під-

собного господарства з громадським, а висувають її в число першочергових

і визначають її як цільову функцію громадського господарства.

Питання, однак, в тому, що всі ці підприємства сьогодні не можуть ре-

ально вирішувати проблему реалізації продукції ЛПГ, бо не мають для цього

ні транспортних засобів для її доставки до ринків збуту, ні коштів для її

переробки і реалізації. До того ж продукція подвір'я одно, як і про-

щественного господарства, в значній, якщо не більшості господарств за

межами економічно вигідною доступності ринку, не знаходить соответ-

ствующего попиту і не забезпечується вигідними умовами його реалі-

ції через низький рівень цін цього ринку і його малої місткості. В результаті

простоюють потужності переробних заводів, скорочується производ-

ство невигідною для сільгосппідприємств продукції і лише незначна

частина продукції подвір'їв (в основному поблизу доріг) скуповується заїжджими

скупниками, які забезпечують власників ЛПХ ЃбжівиміЃв грошима за

їх продукцію, але реальної підтримки в створенні умов виробництва

цієї продукції надавати не можуть.

У цій ситуації і власники ЛПХ, і громадські господарства сільсько-

хозпредпріятій, і переробні підприємства даних територій

виявляються в абсолютно ненормальних для себе умовах. власники

ЛПГ - тим, що, продаючи свою продукцію заїжджим скупникам, Ѓбрубят сук,

на якому самі сідятЃв, і не можуть розраховувати на адекватну підтримку в

веденні ЛПХ з боку громадського господарства. Сільгосппідприємства - тим, що безконтрольно розтаскуються корми, молодняк худоби і т.д., а про-

дукція разом з прибутком та податками йде за межі своїх господарств і

території. Сировинні зони розмиваються і руйнуються перспективи су-

ществованія і переробних заводів, і сільгосппідприємств, і самих

ЛПГ.

Орієнтація ЛПГ на взаємозв'язку з випадковими споживачами їх

продукції (заїжджими перекупниками), не які мали производствен-

ними потужностями для надання особистих підсобних господарств послуг не оп-

равдана і з позиції оцінки економічної ефективності ЛПГ. За даними

наших досліджень ефективність ЛПГ навіть в умовах розвалу общест-

венного виробництва значно нижче, ніж в громадському господарстві. без

підтримки громадського господарства в проведенні таких трудомістких робіт,

як обробка землі, вирощування молодняка, заготівля кормів, реалізація

продукції і т.д., ефективність ЛПГ рік від року буде знижуватися. Це в

свою чергу може привести до подорожчання продукції і до подальшого

падіння ефективності всього сільськогосподарського виробництва в цілому.

Тому цілком очевидно, що в умовах, що склалися інтегра-

ційних процеси особистого підсобного господарства не тільки не втратили сво

його значення, а, навпаки, виходять за рамки сільгосппідприємства на новий

рівень і повинні бути представлені в більш широкому їх розумінні, як

об'єктивного суспільно-економічного процесу їх взаємозв'язку, обу-

спійманих розвитком поділу праці і засобів її механізації, і на-

правленного на розвиток виробництва, зростання його економічної ефективно-

сти, збереження соціальних досягнень і завоювань (нормованого ра-

бочего дня, нормальних режимів праці та відпочинку, соціальної і психологи-

чеський розвантаження і т.д.).

При цьому центр ваги інтеграційних зв'язків ЛПГ, на нашу

думку, повинен зберігатися за суспільним виробництвом сільськогоспо-

ських підприємств, котрі володіють практично всіма необхідними

технічними та іншими засобами для надання послуг з ведення ЛПГ та

тому поки що мають можливість здійснювати їх більш ефек

але, зберігаючи, а, що не розтягуючи суспільне виробництво. Тобто, з роз-

ством інтеграції особистого підсобного господарства з громадським производ-

ством, розуміючи під останнім не тільки сільськогосподарські підприємства,

а й переробні, заготівельні та інші підприємства АПК,

особисті підсобні господарства можуть виконувати ще одну дуже важливу і

специфічну функцію - дати імпульс до відродження і розвитку сільсько-

скохозяйственних, переробних та інших підприємств.

Інтеграційні зв'язки можуть здійснюватися без будь-якої органі-

заційного структури (на основі звичайних договорів про закупівлі надлишків

продукції, про контрактації молодняка худоби і т.д.), через внутріхозяйст-

ються підрозділи, спеціально створені для обслуговування ЛПГ на

госпрозрахункових засадах, через кооперативи з обслуговування ЛПГ, (збору і

реалізації продукції, заготівлі кормів, технічного, ветеринарного та

іншого обслуговування), через потребкооперацию і Фонди Підтримки,

міжгосподарські інтеграційні об'єднання (продуктові асоціації

товаровиробників, агрофірми і агрокомбінати, промислово

фінансові групи тощо), що включають в орбіту свого впливу і особисті

підсобні господарства.

Форми інтеграційних зв'язків можуть бути найрізноманітніші (і не в них

суть). Важливо, що закладено в ці форми, які економічні основи їх

існування, щоб при цьому враховувалися інтереси і можливості роз-

ку всіх суб'єктів інтеграції, а не згорталися або придушувалися одне дру-

гим.

У зв'язку з цим слід зауважити, що підводиться під поняття інтегра-

ції "Досвід" так званої інтеграції особистого підсобного господарства з

суспільним виробництвом сільськогосподарських підприємств за рекомендаціями Міжна-

Міжнародну Фінансової Корпораціі1) на основі виділення земельних часток

і подальшого їх об'єднання з ЛПГ в якісь товариства на вірі (ТНВ)

і колективні городи, не пов'язаний ні з особистим підсобним, ні з общест-

венним виробництвом, ні з інтеграцією між ними, а навпаки представ

ляє собою форму їх дезінтеграції, а по суті - форму руйнування про-

1) Антонов Г.М. ЃбОпит інтеграції особистих підсобних господарств із суспільним виробництвом сельхозпредпріятійЃв. Матеріали науково-практичної конференції ЃбЛічное і

колективне в сучасній деревнеЃв М., 1999, 125с.щественного господарства зсередини і перетворення його в дрібні приватні структури.

Аналіз цього досвіду свідчить, що такий шлях інтеграції особистого

підсобного господарства з громадським, веде до деградації в громадському

розвитку, так як не може людина все життя прожити на межі челове-

чеських можливостей, працюючи щодня по 13-15 годин на добу, без вихід-

них і відпусток.

Якщо ж розглядати такий шлях інтеграції, привабливий по

формі, як тимчасовий захід самозбереження, то тільки через величезні тру-

дових навантажень його не можна визнати ефективним. Тому шлях справжньої

інтеграції пов'язаний не з розтягуванням громадського господарства, а з взаим-

вим доповненням, зміцненням зв'язків один з одним, найбільш ефектив-

вим поєднанням інтересів особистого підсобного і громадського господарства.

Найбільш реальним і перспективним з точки зору можливостей

розвитку інтеграційних зв'язків, які не потребують великих витрат капітало-

вкладень, є розвиток міжгосподарських об'єднань типу продук-

вих асоціацій товаровиробників, сформованих з того чи

іншому товарному продукту на базі використання наявних потужностей

переробних підприємств.

Залучення особистих підсобних господарств в сферу діяльності агро-

фірм також є перспективним напрямком розвитку інтеграціон-

них зв'язків ЛПГ з підприємствами АПК (головним чином, перерабативаю-

ські і торговими підприємствами), але потребує коштів для створення спеці

альних підрозділів по закупкам продукції, їх укомплектування штат-

ними працівниками, засобами для збору і доставки різноманітної продук-

ції, грошовими коштами для оплати цієї продукції і т.д. Ця форма ор-

ганизации роботи з населенням збільшує можливості межхозяйствен-

них утворень в розширенні асортименту виробленої в ЛПГ продук-

ції на продаж, але передбачає наявність певної мережі перерабати-

вающих цю продукцію підприємств (заводів з переробки овочевої, мо-

лочной, м'ясної та іншої продукції), а також засобів доставки та реалізації

продукції. Вона вимагає також серйозної організаційної роботи з населе-

ням по стабільному виробництву продукції ЛПГ на переробку і в све-

жем вигляді, організації економічних відносин з метою забезпечення най-

більш ефективного поєднання інтересів усіх суб'єктів інтеграції

3.3.2 З ів ер ше нс тв ів ан ІЕС хе м о т і нт ег ра ци він ни х з вяза зе й Л ПХСС їв т-

з ко хо зя йс тв ен ни х п ре дп ри ят ія мід про м од їв ейі х і нт ег ра ци і вр ам ка х

м їжак хо зя йс тв ен ни х і нт ег ра ци він ни х про бр аз ів ан ий існувала раніше схема інтеграційних зв'язків ЛПГ з общест-

венним виробництвом, заснованих на засадах підтримки ЛПГ сільсько-

зяйственная підприємствами передбачала, по суті, надання або

безоплатної допомоги особистим підсобним господарствам з боку сільгосп-

підприємств і за їх рахунок, або з чисто символічною оплатою послуг загально-

ного господарства. Тобто, зворотні зв'язки обмежувалися в основному

участю ЛПГ у відтворенні робочої сили сільгосппідприємства або тієї

мінімальною сумою виплат, які здійснювалися в порядку відшкодуванню

ня витрат підприємства, що не покриває проте, навіть витрат на надання

цієї допомоги. Сама ж схема виглядала досить примітивній, рис. 3.1

Рис.3.1 Схема інтеграційних зв'язків ЛПГ з сільськогосподарськими підпри-

ємствами на безоплатних засадах або допомоги

В умовах, коли регулярно виплачувалася заробітна плата, пенсії і

посібники, ЛПГ було лише підмогою, добавкою до столу, хоча в натуральному

вираженні і становило в забезпеченні тваринницькою продукцією, на-

приклад, по м'ясу і молоку -38%, ягодам, фруктам і овочам 70-80%, кар-

тофель -до 90% їх споживання в родині. У сукупних ж доходи сім'ї

роль особистого підсобного господарства аж до 1992 року становила на про-

тяженіі практично десятиліть лише п'яту частину або 21-22%.

сільсько-

господарське

підприємство

ЛПГ

Обробка ділянки

Допомога в заготівлі кормів

Забезпечення молодняком худоби

179

З початком аграрних економічних реформ (лібералізації цін, реор-

ганизации великих сільгосппідприємств в дрібні приватні структури, а по

суті їх ліквідації) роль ЛПГ істотно змінилася. Для багатьох

селян воно, по суті, стало основним джерелом не тільки в продо-

вольственном забезпеченні, а в їх доходах, складаючи зараз вже більше

46%.. При цьому різко зросла і частка натуральної оплати праці, так як

коштів на оплату праці в громадських господарствах не виявилося

У цих умовах особисте підсобне господарство стає по суті

основним (а в деяких випадках і єдиним) джерелом самообеспе-

чення селян продуктами, і доходами, основою їх самозбереження і само-

виживання. При цьому багато керівників сільгосппідприємств зараз счи-

тануть основною функцією громадського господарства саме надання під-

тримки особистих підсобних господарств населення (в рахунок оплати їх праці).

В результаті частка натуральних виплат в них досягла вже 80% і навіть 100

%.

Слід зазначити, що це лише офіційно зареєстровані в облік-

них документах виплати (і заходи підтримки ЛПГ), що здійснюються на

пільгових умовах (за собівартістю, або навіть частини її), що пов'язано з на-

лігво відрахуваннями в бюджет, на які у сільгосппідприємств також

немає коштів. По суті, це офіційно узаконене розтягування загально-

ських господарств по дворах і городах. Кілька років такого существова-

ня, і розтягувати буде нічого.

У цих умовах заходи по відновленню і розвитку інтеграційних

зв'язків ЛПГ з сільгосппідприємствами на умовах договору навіть в рамках

одного господарства створюють умови для регулювання їх можливостей на

стабільної економічної основі взаємовигідного співробітництва. важливо

визначити такі умови договору (і, зрозуміло, дотримуватися їх), щоб і

власникам ЛПГ було вигідно займатися ЛПГ, і підприємствам надавати

їм підтримку. І така практика вже була. Розвиток договірних відносин

в 1983-85 роки дозволяло сільгосппідприємствам надавати підтримку вла-

180

ділкам ЛПГ за рахунок надбавок на продукцію ЛПГ, яка не видавалась

власникам ЛПГ, а залишалася в громадському господарстві, і за цей рахунок ве-

лась робота зі збору надлишків продукції ЛПГ.

Сьогодні цього джерела немає, але проблема реалізації продукції ЛПГ

залишилася невирішеною, і там, де її сільгосппідприємства вирішують, роблять

це, по суті, на шкоду громадському господарству і за його рахунок. Тому

пошук джерел цієї підтримки на сьогодні -головна проблема і причина,

стримуюча розвиток інтеграції з суспільним господарством, бо значи-

кові частина високоякісної і екологічно чистої продукції ЛПГ

залишається незатребуваною тільки через неможливість збору її і

доставки до ринків збуту.

Відновлення інтеграційних зв'язків ЛПГ з сільгосппідприємством

на договірних засадах (рис. 3.2) сприяє більш ефективному роз-

тию як особистого підсобного, так і суспільного виробництва, створюючи

більш надійні умови для виробництва і реалізації продукції ЛПГ, з

одного боку, і для поліпшення економічного становища людей - працівників цього сільгосппідприємства за рахунок збільшення виробництва то-

товарної продукції в ЛПХ, з іншого.

Мал. 3.2 Схема інтеграційних зв'язків ЛПГ з сільськогосподарським предпріяті-

ем на умовах договору.

Включення до сфери інтеграційних зв'язків ЛПГ з сельхозпредпрія-

ством переробного підприємства в рамках інтегрованого межхо-

зяйственного об'єднання (м'ясопродуктового асоціації) (рис. 3.3) пов'язане

стимулювання і

підтримка ЛПГ

виробництво то-

товарної продукції

Д ог ов ор додаткового

вальний зе-

Мельня на-

справ

забезпечення

кормами

забезпечення

молодняком

худоби

забезпечення

производ-

ного-тех--

ническими ус-

луками

Збір і реалі

зация продук-

ції

З Хпл ПХ 181

перш за все з необхідністю пошуку стійкого каналу реалізації про-

продукції ЛПГ та джерел (коштів на ці цілі, їм стає мясокомбі-

нат, який бере на себе ці функції), з необхідністю стабілізації

сировинної зони переробних заводів. І в цьому сенсі процес вклю-

чення м'ясокомбінату в систему інтеграційних зв'язків об'єктивно виявився

взаємозумовленим.

Разом з тим м'ясокомбінат не в змозі забезпечити ЛПГ необхід

мимі послугами з виробництва продукції ЛПГ (ці можливості пов'язані

лише з сільгосппідприємством, яке може забезпечувати ЛПГ кормами,

молодняком худоби та іншими виробничо-технічними послугами в

сформованих умовах лише на платній основі у вигляді товарного кредиту).

Виникає якась взаємопов'язана система, своєрідний трикутник, зв'язок

між елементами якого не вкладається в загальноприйняту систему тре-

кутника, а являє собою як би дві пари пов'язаних взаємними (до-

говорной) зобов'язаннями елементами:

СХП

ЛПГ М'ясокомбінат

, В яких ЛПГ та м'ясокомбінат не пов'язані між собою договірними від-

відносинами, але зв'язок ця існує і здійснюється в процесі реалізації

продукції.

Саме ця комбінація зв'язків, заснована на обліку економічних

інтересів дозволяє вирішити відразу кілька дуже важливих для всіх суб'єктів-

тов інтеграції завдань:

-створити і стабілізувати ринок збуту продукції ЛПГ на стабільній

договірній основі;

-Зберігає (а не розтягувати) суспільне виробництво сельхозпред-

ємства,

-Створювати умови для їх відтворення і розвитку;

-стабілізіровать сировинну зону м'ясокомбінату за рахунок більш широкого

залучення ЛПГ;

71

Р іс3.3 З хе маї нт ег ра ци він ни х з вяза зе й в.о. тн ош ен ійЛ ПХСС їв ЬС до хо зя йс тв ен ни міід ру ги мип ре дп ри ят ія мівр ам ка х

м їжак хо зя йс тв ен але гої нт ег ри ван нн ог про про б'од ин ен ія М'ясокомбінат

ЛПГ

праця

земля

інші засоби

корми

молодняк

Інші послуги

товарний кре-

договір

договір

Товарний кредит СХП

СХП

Продукція

136

- розширювати виробництво м'яса і продуктів його переробки, а, следова-

тельно, створювати умови для відтворення продукції і населення;

-расшірять оподатковувану базу як основу для розвитку соціальної

сфери місцевості і т. д.

Проблема сьогодні, як уже було зазначено, посилюється тим, що в

умовах, так званого ЃбсвободногоЃв ринку, продукція ЛПГ в видалених

них від ринку збуту місцевостях скуповується приватними перекупниками і

м'ясокомбінатами з великих промислових центрів (Москви та інших

міст) на більш привабливих для населення умовах в порівнянні з

місцевими м'ясокомбінатами: за вищою ціною, на дому, залишаючи

власникам ЛПГ субпродукти і тут же оплачуючи м'ясо ЃбжівиміЃв деньга-

ми. (Не потрібно ходити за довідками від ветлікаря, їздити на ринок, чекати оп-

лати і т.д.).

В результаті цього ЃбдействаЃв, по-перше, місцеві м'ясокомбінати

працюють вже наполовину своєї потужності і зовсім можуть припинити своє

існування, бо 74% їх сировини сьогодні забезпечується продукцією

ЛПГ. По-друге, розвалюються і розтягуються сільгосппідприємства, ра-

ботники яких (власники ЛПХ) працюють в них в основному заради того,

щоб отримати офіційну і неофіційну підтримку ЛПГ, не віддаючи

нічого натомість для розвитку свого підприємства. Самі ж власники ЛПХ

мабуть поки, не усвідомлюючи до кінця трагізм свого становища, можуть

виявитися і без підтримки ЛПГ, і без засобів існування, бо заїжджі

скупники, при всьому бажанні, не зможуть надати їм реальної підтримки

ні кормами, ні молодняком худоби, ні іншими виробничо

технічними послугами з ведення ЛПХ. (У багатьох населених пунктах

сьогодні вже нема до кого звернутися за допомогою навіть в обробці земельно

го ділянки.)

Однак адміністративні заходи, що здійснюються сьогодні місцевими

властями, починаючи від умовлянь власників не здавати свою продукцію за-

137

езжім скупникам, до організації міліцейських кордонів тощо., не змінюють

положення справи. Вивіз продукції триває.

Рішення проблеми перш за все бачиться в площині поєднання загально

ських і особистих інтересів всіх контрагентів виробництва і їх інте

граціонних зв'язків за підтримки держави в організації цих зв'язків

(Створення фондів державної підтримки подвір'я, пільгових финан-

сових і товарних кредитів зернофуражу, будматеріалів тощо, щоб

самі власники ЛПХ і сільгосппідприємства були зацікавлені в реа-

лізації цієї продукції не на сторону, а на місцевий переробний

завод, щоб вони реально відчули і усвідомили наслідки цих заходів і сво-

їх дій.

Поєднання громадських і особистих інтересів в цьому випадку, перед-

вважає:

-По-перше, облік цих інтересів (в сенсі вивчення, оцінку, соізмере-

ня інтересів усіх суб'єктів інтеграції у відносинах між собою);

-по-друге, узгодження їх (оскільки всі вони по суті різно на-

мовані);

-по-третє, взаємовигідні початку в їх реалізації, тобто, взаємну

вигоду від вкладених коштів з урахуванням як сьогочасної, так і пер-

перспективного вигоди від їх вкладення.

Рішення всіх цих проблем має бути закладено в економіч

ському механізмі реалізації інтересів всіх суб'єктів інтеграції.

І нт ер Есл ПХсостоіт, перш за все, в тому, щоб зробити

необхідну для його самозабезпечення і самовижівавнія продукцію в

натуральному вигляді, реалізувавши частину якої можна отримати інші, необ-

ходимо для цих цілей товари і послуги. Саме в рамках асоціації то-

варопроізводітелей ЛПГ може отримати надійний і стійкий канал

реалізації своєї продукції, стабільну зайнятість власників, обеспечи-

вающий їм гарантоване джерело продукції і доходів.

138

І нт ер єсьм яс ок ом бі на тасостоіт, перш за все, в розширенні сирь

Євою бази свого виробництва за рахунок ЛПГ, за рахунок припинення витоку

сировини за межі його сировинної зони, в розширенні виробництва своєї

продукції (тобто продукції переробки), а з нею і отриманні прибутку

і т.д.

І нт ер есс їв Ьх оз ін од пр ія ти я в цій тріаді як ніби найменше

очевидний, бо прямо і безпосередньо воно має лише проблеми і забо-

ти, зайвий головний біль за забезпечення ЛПГ молодняком худоби, зерно-

фуражем та іншими послугами, біль за долі людей, кожен з яких

сподівається і розраховує на його допомогу і підтримку. навіть вироблена

продукція це та ж головний біль, без зв'язки з м'ясокомбінатом і ця

проблема не може бути вирішена.

Якщо ж бачити якусь перспективу, то розвиток ЛПХ для сільгосп-

підприємств при сучасному до них ставлення може стати, як це ні

парадоксально звучить, Ѓбпалочкой-виручалочкойЃв, бо, отримавши поштовх у

своєму розвитку, воно може потягнути і весь ланцюжок, створюючи передумови

і основи для відродження всього сільгосппідприємства. Тому інтерес

сільгосппідприємства в цьому процесі не обмежується можливістю

самозабезпечення людей, а опосередкований можливістю створення умов

для накопичення коштів і відтворення сільгосппідприємства або через

певні відрахування від прибутку м'ясокомбінату, або через прямі

компенсаційні виплати за реалізовану ЛПГ продукцію.

Зрозуміло, що інтереси різних суб'єктів інтеграції разнонаправле-

ни, важко співмірні, але всі вони дуже важливі. Недооблік або ігноріро-

вання будь-якого з них може обірвати весь ланцюжок взаємозв'язків або

обмежити сферу їх впливу. Так, криза з забезпеченням кормами в

посушливе літо минулого року, коли отримано трохи більше половини по-

потреби в зернофуражу при валовому зборі зернових 58% за рівнем

попереднього року може обернутися непоправною бідою для всіх суб'-

ектов інтеграції. Вже має місце скидання поголів'я свиней в ЛПГ населе-

139

ня, а в перспективі -і в громадських господарствах, і в забезпеченні м'ясо-

комбінату сировиною, з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками.

Інтеграційні зв'язки ЛПГ в рамках агрофірми2 (з включенням в

них виробничого підрозділу із закупівлі, реалізації продукції та

переробних підприємств) являє собою досить складну

систему взаємозв'язків (рис. 3.4), пов'язаних між собою не тільки

рухом

ресурси, послуги

продукція ЛПГ

план

поставок

готівкові ресурсів для ЛПГ

план закупівель готівку

готівкові сировину

готівкові план поставок

готової продукції ЛПГ

продукція ЛПГ

готова продукція

рух продукції ЛПГ;

рух ресурсів, послуг і готівки агрофірми при взаєморозрахунках

з ЛПГ

Мал. 3.4 Інтеграційні зв'язки підрозділу по роботі з населенням, ви-

вальних підрозділами агрофірми з ЛПГ

продукції ЛПГ та готівкових коштів від її реалізації, а й

можливостями розрахунків за неї продукцією переробки, розрахунками з насе-

ленням на основі давальницької сировини або в порядку кредиту і т.п.

Реалізація інтересів асоційованих членів в міжгосподарських

утвореннях здійснюється, перш за все, через ціну на сировину і послуги

особистого підсобного господарства та вироблену в ньому продукцію. Крім

2 Корнєєва М.М. Інтеграція особистих підсобних господарств (ЛПХ) з суспільним виробництвом / Проекти

Реформування регіонального АПК Кн. 1.М Росінформагротех 2001 с. 163

СХП

ЛПГ

ФРЦ СП ЛПГ

Перераба-

Тива

підприємство

140

того, проте, в механізмі економічних інтересів повинні бути заложе-

ни і деякі організаційні дії, без яких неможлива реали-

зація цих інтересів. Це, перш за все, забезпечення ЛПГ молодняком

худоби, зернофуражу та заходами по реалізації продукції. (Саме ці

фактори є лімітуючими в розвитку ЛПГ). Тому механізм

реалізації інтересів і можливостей ЛПГ в рамках міжгосподарських

утворень це, перш за все, організаційно-економічний меха-

нізм інтеграції ЛПГ з громадським господарством сільськогосподарських

та інших підприємств, який слід відпрацьовувати в першу чергу.

3.3.3 Про рг ан із ац в.о. нн о-е ко но ми че ск іео сн ов и, ф ор миі нт ег ра ци і Л ПХ вм їжак хо зя йс тв ен ни х про б'од ин ен ія х

Викладені вище схеми інтеграції (рис. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4) отлича-

ються один від одного по суті за двома підставами. По-перше, суб'єктів-

тами інтеграції (1 і 2 на внутрихозяйственном і 3, 4-я -на межхозяйст-

венном рівні; по-друге, економічними основами інтеграції (1-я -на

засадах взаємодопомоги та підтримки, тобто практично безоплатно або

за символічну плату, 2 і 3 -на взаємовигідних засадах, тобто за з-

Відповідаю плату).

Обидві ці градації подібні, ще й з тієї причини, що одні з них

по суті є стихійними формами взаємозв'язку, інші -в пра-

вовом відношенні визначаються як договірні і функціонують на до-

говорной засадах. І, якщо перші з них відображають організаційно

економічні основи та умови їх існування, то інші (договір-

ні) представляють собою організаційно-правові форми інтеграції.

Взяті разом як єдине ціле, вони представляють собою механізм

реалізації інтересів суб'єктів інтеграції або організаційно

економічний механізм інтеграції, що включає:

-Організацію взаємозв'язків ЛПГ з сільськогосподарськими перед-

ємствами щодо забезпечення умов виробництва і реалізації

141

продукції ЛПГ, (аж до розробки конкретних термінів по-

ставки кормів, молодняку, графіків поставки продукції) і т.д .;

-економічний (цінової) механізм реалізації їх інтересів, з-

ставлять по суті основу договору і розроблених для

цього умов;

договір, як організаційну форму взаємозв'язків ЛПГ з сільсько-

хозпредпріятіямі, з одного боку, і СХП з м'ясокомбінатом, з

інший.

-механізм ув'язки інтересів сільгосппідприємств (в т. ч. і ЛПГ) з

несільськогосподарськими (переробними) і іншими перед-

ємствами

Організаційні зв'язку та -Економічні відносини ЛПГ з сільсько-

хозпредпріятіямі в рамках інтеграційного об'єднання повинні здійсню-

ствляться на певних умовах, обумовлених в розробленому для

З цією метою Положеніі1, затвердженому рішенням Правління СХП, в кото

ром б відбивалися основи їх договірних взаємовідносин з особистими

садибами.

Це Положення включає:

-суб'єкта договору (тобто, з ким такі договори можуть укладатися

і чому);

-економічні умови договору (ціна фуражу, молодняка худоби і

інші послуги, умови відшкодування витрат СХП за послуги ЛПГ);

-форму їх реалізації (готівкою або в рахунок зарплати, в кредит і

т.д.);

-Організаційні умови і графіки поставки продукції ЛПГ:

відразу на м'ясокомбінат (або через сільгосппідприємство і т.д.)

Рішення останнього питання має принципове значення в від-

Носіння ЛПГ як з сільгосппідприємством, так і з м'ясокомбінатом і оп-

ределяет по суті необхідність включення ЛПГ в асоціацію това-

1 Додаток 1

142

ропроізводітелей. Якщо продукція ЛПГ буде здаватися не на мясокомбі-

нат, а в сільгосппідприємство, то, по-перше, відразу виникає питання про нало-

гообложеніі сільгосппідприємства з суми реалізації цієї продукції. По

друге, м'ясокомбінат тоді жодним чином не зможе впливати

на власників ЛПХ, хоча організаційно і економічно це, може бути,

навіть і доцільніше (менше витрат праці і коштів на збір цієї про-

продукції), можливий дооткорм худоби низьких вагових кондицій в обществен-

ном господарстві (з метою одержання більш високої ціни за якість про-

продукції) і т.д.

Економічний (цінової) механізм реалізації інтересів в цих ус-

ловиях передбачає взаємовигідність в доходах від проведених МЕРО

ємств як для власників ЛПХ, так і для інших суб'єктів інтеграції,

включаючи і сільгосппідприємства. Тобто, це вже не механізм підтримки

або безоплатної допомоги, як це було раніше, а механізм взаімовигод-

ного співробітництва, механізм послуг на договірній основі, де послуги од-

ного контрагента можуть компенсуватися послугами або продукцією друго-

го (в рахунок відшкодування витрат на них).

Такий механізм взаємовідносин передбачає різні варіанти

реалізації економічних інтересів: через ціну на вироблену про-

продукцію і ресурси на її виробництво (молодняк худоби і корми, производ-

ного-технічні та інші послуги і т.д.), через оплату цих послуг ви-

веденной продукцією, через забезпечення вигідних ринків збуту і т.д.

В рамках міжгосподарського об'єднання можливі всі отмечен-

ні варіанти (настільки широкий і різноманітний коло інтересів суб'єктів

інтеграції). У відносинах з ЛПГ важливі практично всі з них, але го-

вим, природно, є ціна на продукцію ЛПГ та послуги особистим хо-

дарства населення, діапазон коливань цих цін дуже широкий:

-льготние ціни (на рівні собівартості і частини її для производст-

ських ресурсів і тарифи на послуги);

-стабільності договірні ціни на продукцію ЛПГ та послуги йому;

143

-ринкові ціни на продукцію;

-гнучкі ціни на продукцію щодо ціни конкурентів;

-разноуровневие ціни (на продукцію за договором, а на нього);

-Поєднання різних варіантів рівнів цін (включаючи і прямі ком-

пенсаціонние виплати) і т.д.

Всі ці ціни можуть бути використані в стосунках з ЛПГ в зави

ності від теперішньої економічної ситуації (умов) і можли

ностей реалізації інтересів по інших каналах.

В умовах ринкового регулювання, природно, використовуються,

як правило, ринкові ціни, як основний регулятор відносин. Разом з

тим, можливості ринкового регулювання цін не безмежні, бо коле

банія попиту і пропозиції того чи іншого ринку ведуть до діфференціа-

ції товаровиробників (і відповідно, покупців) і прагненню

їх до вирівнювання цін шляхом переливу капіталів. Процес цей, хоча і

тривалий, може різко змінити становище суб'єктів ринку і викликати

їх відповідну реакцію. Скажімо, знижуються ціни на продукцію ЛПГ -про-

ництво її згортається. Відбувається навпаки -Виробництво увеличи-

ється. Стосовно до ЛПГ так відбувається не завжди, бо не все залежить

безпосередньо від власників ЛПХ. Скажімо, перекупник з метою конку

ренції дасть високу ціну за м'ясо. Але для того, щоб його зробити,

потрібні молодняк (якого в самому ЛПГ немає), корми тощо Тому тут

цей регулятор (ціна) не завжди має, дійсно, регулюючу роль.

Тому, застосовуються інші регулятори-ціни на корми, молодняк і т.д.

(Якщо звичайно, вони є в натурі).

Рівень цих цін також може мати або стимулюючу роль

(Скажімо, за собівартістю або навіть частини її), або, навпаки, не стимули-

ють, а перешкоджають зростанню їх виробництва. Адже, стимулюючу роль

ціна виконує лише тоді, коли вона дозволяє не тільки покривати за-

витрати, а й приносити дохід. І, якщо, скажімо, цей дохід отримує власник

ЛПГ, і не отримує той, чию продукцію він використовує для виробництва,

144

інтерес цього суб'єкта інтеграції хиріє і зв'язку в кінці кінців прекра-

щаются (навіть в результаті легально дозволеного розподілу, як це

відбувається зараз при роздачі кормів за викидними цінами (в рахунок зарпла-

ти). Тому в практиці сучасного господарювання повинні бути використані

користані різні варіанти цін, якщо, зрозуміло ставиться завдання врахувати

інтереси всіх суб'єктів інтеграції.

Слід, однак, зауважити, що в умовах жорсткого ринкового регу-

воджується (або відсутності його), відсутність коштів для видачі

зарплати (а, отже, порушених процесах відтворення) мож

никает необхідність вирішувати проблеми економічних відносин без по-

кошти вільної грошової маси, без готівки ЃбжівихЃв грошей. Тобто,

виходять авансом (в рахунок зарплати або паю, або в кредит) за пільговими

цінами корми, молодняк худоби, будматеріали і т. п., а розрахунок за ці послуги

може здійснюватися виробленою продукцією в певній пропорції

ції: тобто для себе (ЛПГ) і СХП (для відшкодування витрат підприємств на ці

мети).

У механізмі взаємовідносин ЛПГ з сільгосппідприємствами в рам-

ках міжгосподарської асоціації товаровиробників цей варіант віз

можения і більш того, він економічно вигідний і власникам ЛПГ, і загально-

ственному господарству.

У визначенні цих пропорцій має значення: коли, скільки і за

якою ціною отримано ресурсів і у що це обходиться громадському хо-

дарства. Так, якщо скажемо, СХП видає власникові в рахунок зарплати 5 голів

поросят (по 100 руб.) і 3 т. зернофуражу (по 500 руб.), витрати власника

складуть 2000 руб. (500 + 1500).

Якщо ж ці ціни складуть, скажімо, 50% від собівартості, то рівно

стільки ж витратить і підприємство на ці цілі, які або підуть в

збиток (а, отже, на руйнування СХП), або повинні бути відшкодовано

щени, а ще краще, якщо принесуть дохід. Якщо ціна реалізованої продук-

ції дозволить покрити ці витрати без прибутку, то розподіл продук-

145

ції СХП має бути в цьому випадку 50%: 50% або 1: 1 (тоді і ЛПГ, і

СХП покривають свої витрати). Якщо ж буде отримано прибуток, то в за-

залежності від пропорції в витратах, вона і буде розподілятися. Тому в

цьому механізмі можна врахувати не тільки можливості відшкодування витрат,

але і накопичення на потреби розвитку (і ЛПГ, і СХП).

Тому економічний (цінової) механізм реалізації інтересів

ЛПГ з сільськогосподарськими підприємствами може використовуватися в з-

четанія з іншими формами (скажімо, через розподіл продукції і

т.п.). При цьому важливо, щоб здійснювалася ув'язка їх інтересів, так само

як і інтересів інших суб'єктів інтеграції, скажімо, того ж СХП і мя-

сокомбіната. Механізм ув'язки інтересів ЛПГ з сільгосппідприємством

заснований на порівнянні і вирівнюванні прибутковості (рентабельності) від

вкладених коштів. Якщо відносини будуються на паритетних (равновигод-

них) засадах, значить і прибуток (і відповідні збитки), повинні роз-

пределяет відповідно до витрат.

Ув'язка інтересів ЛПГ з іншими підприємствами і зокрема з мя-

сокомбінатом, може здійснюватися безпосередньо через ціну реализо-

ванною (прийнятої) продукції ЛПГ - (при їх прямих зв'язках), і в соче-

тании з компенсаційними вилученнями із суми виручки ЛПГ за послуги

суспільного господарства і пільги на них (при зв'язках, опосередкованих до-

говором ЛПГ та СГП).

Ця ув'язка може здійснюватися так само і за посередництвом финан-

сового або товарного кредиту ЛПГ безпосередньо м'ясокомбінатом, ес

Чи він сам візьметься здійснювати при необхідності цю функцію.

В сучасних умовах вільної ЃбриночнойЃв торгівлі цей меха-

нізм ув'язки економічних інтересів повинен бути доповнений механізмом

відповідальності сторін за можливі порушення умов договору, так як

в умовах часто мінливої ​​кон'юнктури ринку, нерівних можливо-

стей конкуруючих підприємств-заготівельників, у людей має бути

певна міра відповідальності за те, що в умовах виробництва не

146

може бути таких різких коливань. Щоб виростити корми, потрібно як

мінімум рік, щоб отримати молодняк свиней -як мінімум 1,5-2 роки,

ВРХ -все 3 роки і т.д. У цьому механізмі значну роль повинен сиг-

рать договір, в якому б передбачалися санкції за порушення його

умов, аж до припинення будь-яких, не тільки економічних, а й

виробничо-технічних зв'язків з ЛПГ.

Організаційною основою взаємозв'язків ЛПГ з сільськогосподарське

ними та іншими підприємствами, що входять в інтеграційні межхо-

дарські об'єднання, є з одного боку договір про производ-

стве продукції в ЛПГ та її реалізації (договір ЛПХ- сельхозпредпрія-

тя), з іншого -колективні договір сільгосппідприємств, що входять в

асоціацію з м'ясокомбінатом (сільгосппідприємство -мясокомбінат). за

суті це потрійний договір (ЛПГ -СХП -мясокомбінат), як би

розділений на 2 частини, які регламентують, з одного боку, взаємовідносини

носіння власників ЛПХ з сільгосппідприємствами, з іншого -відносини

сільгосппідприємств з м'ясокомбінатом по реалізації готової продукції.

Такий поділ договорів дозволяє, по-перше, уникнути множе-

ності договорів м'ясокомбінату з власниками ЛПХ (фізично за-

ключать договору з власниками м'ясокомбінату неможливо), з іншого -

зав'язати інтерес відносин власників ЛПХ з м'ясокомбінатом через

сільгосппідприємство, як основний постачальник ресурсів особистого підсобних

ному господарству. Тобто, в цій системі договорів сільгосппідприємству

відводиться як би посередницька роль. Насправді ж саме від сільсько-

хозпредпріятія повинна виходити організація роботи з садибами, - (створення для них умов сприяння у виробництві продукції

ЛПГ, укладання договорів з власниками ЛПХ, забезпечення умов

виробництва і реалізація продукції, врахування інтересів власників ЛПХ,

сільгосппідприємств і м'ясокомбінату). На переробне підпри-

ємство можуть покладатися функції збору виробленої в ЛПГ продукції по

розробленим і узгодженим з населенням графіками. Крім того, воно

147

може здійснювати компенсаційні виплати сільгосппідприємству по

його витрат на представлені ЛПГ пільги, утримуючи їх з власників

ЛПГ при здачі ними продукції. Тобто, саме в умовах асоціації то-

варопроізводітелей можливо це поєднання інтересів, які на користь

всім сторонам.

У договорах про виробництво продукції в ЛПГ повинна бути відображена

система економічних і організаційних заходів, в яких були б ви-

дружини конкретні умови поставки ресурсів і реалізації продукції

(Ціна на корми і молодняк худоби та інші ресурси, а також на реалізуе-

мую продукцію), з іншого - визначалися б терміни поставки молодняка,

кормів і реалізації продукції, форми і методи розрахунку за неї. спеці

альних пунктом в договорі має бути відображена відповідальність за на-

рушення умов цього договору. Дотримання цих договорів має соз-

давати надійні гарантії реалізації інтересів договірних сто

рон і можливості укладення їх в майбутньому. Тобто, договір по сущест

ву повинен стати документом, в якому відображалися б економічні ін-

Терези сторін в поєднанні з юридичними і адміністративними заходами

відповідальності за їх порушення. У зв'язку з цим розробка економічних

умов договору, їх обгрунтування і оцінка набувають основополагаю-

ний значення і вимагають всебічного осмислення.

Р аз ро бо тк а в ар иа нт ову сл ов Ійд ог ов ор а з їв Ьх оз ін од пр ія ти я св ла

д їв ьц ам і Л ПХіі х про це нк а

П ре до ст ав ле ня у сл УГВ ла де ль ца м Л ПХвв ід е н ат ур ал ьн ог про

до ре ТАВС че т з ар пл ат и є першим і найбільш поширеним

в сучасних умовах варіантом відносин ЛПГ з сільськогосподарське

ними підприємствами є. Цей варіант в умовах відсутності

коштів на зарплату може стати найкращим, як для ру-

рівників сільгосппідприємств, так і для самих власників ЛПХ і не

тільки від безгрошів'я, а й більшої надійності цієї групи власників

ЛПГ в дотриманні умов договору (і меншою можливості звертатися

148

в судові інстанції в разі їх порушення). При цьому, надаючи під-

радити в веденні ЛПХ своїм працівникам, зміцнюється не тільки ЛПГ, а й

суспільне господарство сільгосппідприємства. Сільгосппідприємство, одержу-

ет пільгові кредити на корми, акумулює кошти на технічне

озброєння і племінну роботу. Вироблена в ЛПГ продукція засчі-

розробляються йому в виконання зобов'язань перед м'ясокомбінатом і т.д. ра-

ботники ж, включаючи і ЛПГ, в свою чергу, отримуючи пільговий кредит від

сільгосппідприємства на основні і до того ж дефіцитні умови ви-

ництва (корми і молодняк худоби) отримують можливість гарантованого

збуту своєї продукції на дому за "живі" гроші, реалізуючи по суті

своє право на оплату праці.

Таким чином, в рамках асоціації товаровиробників по дан-

ному варіанту молодняк худоби і зерно надаються ЛПГ в рахунок зар-

плати, тобто за плату. Розмір цієї плати різний в залежності від віз

можностей і витрат сільгосппідприємства на їх виробництво. Якщо корму і

молодняк надаються ЛПГ, скажімо, на рівні 50% від собівартості

в рахунок зарплати, то за іншу частину послуг, які надає підприємство

в кредит (на різницю в собівартості) власник ЛПГ частину свого продук-

ції зобов'язаний здати на м'ясокомбінат в рахунок погашення цих витрат. осталь-

ву частину він вільний реалізувати на власний розсуд.

Реалізація продукції на м'ясокомбінат за договором повинна здійсню-

ствляться в терміни, обумовлені договором строго за графіком. вивіз

продукції здійснюється транспортом м'ясокомбінату.

Які ж повинні бути конкретні економічні умови догово-

ра в викладеному вище варіанті, розглянемо на конкретному прикладі пере-

дачі на відгодівлю 10 поросят в кожну зі ста сімей працівників ЗАТ ЃбКо-

вильскоеЃв Кирсановского району Тамбовської області. Розрахунок такий:

Іcходние умови:

1. Собівартість зернофуражу в сільгосппідприємстві ЃбКовильскоеЃв - 530 руб / т;

2. Собівартість 1ц живої ваги свиней -4705 руб. / Ц.

149

3. Оплата кормів і молодняка худоби (в рахунок зарплати) проводиться на

рівні 40% собівартості. Решта 60% собівартості-витрати загально

ного господарства.

4. Частка оплати праці в собівартості виробництва свиней -30%

5. Накладні витрати в сільгосппідприємстві -13,6%.

Таблиця 3.11

Базовий розрахунок умов договору

ЛПГ Громадське

господарство

Разом

Витрати на молодняк 10 гол. свиней, руб. 1882 2823 4705

Витрати на 6 т зернофуражу, руб. 1272 1908 3180

Разом 3154 4731 7885

Оплата праці (30%), руб. 946 946

Накладні витрати, (13,6%), руб. 643 643

Всього витрат, руб. 4100 5374 9474

Розподіл витрат,% 43 57 100

Розподіл продукції (відповідно

з витратами), кг

430 570 1000

Ціна продукції (виручка), руб. 9460 12540 22000

Дохід від реалізації, руб. 5360 7166 12540

Рентабельність,% 131 133

З наведеного розрахунку видно, що при пропонованих до передачі

худоби в ЛПГ умовах (на рівні 40% собівартості) 43% всіх витрат по

вирощування худоби несуть власники ЛПХ; 57% складають витрати загально

ного господарства на надання цих пільг в рахунок оплати праці.

З урахуванням цього розподілу витрат приблизний паритет досягається

при розподілі виробленої продукції між ними в співвідношенні

2: 3 (40% і 60%). Це означає, що від кожної партії свиней, отриманих на

відгодівлю на вищевказаних умовах, 40% свиней стають собственно-

стю власників ЛПХ, а 60% мають бути реалізовані на м'ясокомбінат

в рахунок погашення витрат господарства щодо забезпечення ЛПГ молодняком худоби

і кормами (в сумі різниці між собівартістю і ціною їх поставки в

ЛПГ).

Якщо передбачити інший варіант, скажімо, з оплатою 50% себе-

вартості ресурсів, розрахунок витрат буде наступним (табл. 3.12). В цьому

випадку паритетних співвідношень можна досягти розподілом продук-

150

ції в співвідношенні 50%: 50%, або 1: 1

Таблиця 3.12

Розрахунок умов договору з оплатою 50%

собівартості ресурсів, I варіант.

ЛПГ Громадське

господарство

Разом

Витрати на молодняк 10 свиней, руб. 2350 2350 4700

Витрати на 6 т зернофуражу, руб. 1590 1590 3180

Разом 3940 3940 7880

Оплата праці 30% 1 182 1 182

Накладні витрати 535 535

Всього витрат 5122 4475 9597

Розподіл витрат 53 47 100

Розподіл продукції 530 470 1000

Оцінка продукції 11660 10340 22000

Дохід 6538 5865 12403

Рентабельність 127 130

Слід зауважити, що при цьому розподілі прийняті до уваги

лише основні витрати на виробництво продукції ЛПГ (корми, молодняк

худоби, оплата праці та накладні витрати на рівні фактичних витрат).

Однак витрати громадського господарства цим не вичерпуються. адже

ніхто не враховує витрат господарства на будівництво та утримання ліній

електропередач, водо-, тепло- та газопостачання, ветеринарне обслугову-

ня, дорожнє будівництво і т.д. В цілому ж господарства на обслуговування

ЛПГ за найскромнішими підрахунками в ЗАТ ЃбКовильскоеЃв витрачають по

нашими даними ні мало, ні багато більше 1200 тис. рублів на рік. Якщо все

це врахувати і відповідну, хоча б мінімальну частку віднести на

продукцію ЛПГ, то витрати на 1 кг м'яса зростуть приблизно на 5-10%.

Тому розподіл продукції між власниками ЛПГ та сільгосп-

підприємствами в співвідношенні 1: 1 можна визнати найбільш доцільного

вим і справедливим. Тобто, половина худоби повинна бути реалізована в

рахунок погашення витрат сільгосппідприємства на ці цілі, інша -становіт-

ся власністю власників ЛПХ в рахунок оплати їх праці. Одна частина

прибутку (якби ціна реалізації перевищила витрати власників ЛПХ)

була б отримана власниками ЛПХ, інша -аккумуліровалась б на з-

151

відповідному рахунку підприємства і становила б основу для накопичення

і подальшого розвитку як суспільного, так і особистого підсобного господар-

дарства.

Попередні опитування показують, що власники ЛПХ населе-

ня з розумінням ставляться до можливості такого перерозподілу, бо

роздача худоби, сіна або зернофуражу для ЛПГ без будь-якої компенсації

не може тривати нескінченно і не в інтересах селян.

Тому, якщо економічні умови поставки молодняка, фуражу

та інших умов за договором змінити, так само як і ціну реалізованої

продукції, співвідношення продукції для себе (ЛПГ) і господарства (СХП)

також зміниться. Тобто, комбінаціями основних умов виробництва

(А можливості і витрати громадських господарств на ці цілі, действи-

кові різні), можна істотно змінити, співвідношення, виробленої

для себе і сільгосппідприємства продукції, а отже і умови до-

говірки робити більш-менш привабливими як для особистого, так і

для громадського господарства. Важливо це співвідношення визначити ізна-

чільного, і закріпити його в Положенні про умови договору в кожному хо-

зяйстве, виходячи з його конкретних умов і можливостей.

Інтерес третьої сторони (м'ясокомбінату) в цьому варіанті враховували

ється через стабілізацію сировинної зони (адже, як мінімум половина ско-

та повинна бути реалізована за договором через місцевий м'ясокомбінат)

через розвиток виробництва на натуральному якісній сировині (без на-

полнітелей), через підвищення якості продукції переробки, ціни на

неї і т.д ..

Д ру го й в ар иа нтпредоставленія товарного кредиту передбачає

використання в розрахунках за нього г ІБ до гоц ен ів ог о м ех ан з ман а п ро

д ук ци ю Л ПХ з так ва їм уюп про д ог ов ор у. У цьому випадку витрати підприємства

на надання пільгових умов можна закласти в принципах формування

договірної ціни на продукцію ЛПГ в розрахунках м'ясокомбінату з ЛПГ та

сільгосппідприємством. У розрахунки з власниками ЛПХ в цьому випадку закла-

152

дивать нижчий по відношенню до ринкового рівня цін на продук-

цію ЛПГ, яку здають в рахунок відшкодування витрат громадського господарства

(Але з урахуванням коливань ринкових цін, тобто, не фіксованих жорстко в

договорі). Різниця між ринковою і договірною ціною повинна состав-

лять розмір компенсаційних виплат, що накопичуються м'ясокомбінатом і

виплачуваних їм сільгосппідприємству в рахунок погашення його витрат на

ці цілі. Всю решту продукції, яку здають ЛПГ понад цей коліче-

ства (якщо власник ЛПГ вважатиме це необхідним), м'ясокомбінат прини-

томить за повною ринковою ціною.

Такий підхід дозволить уникнути неминучого в таких випадках рас

тасківанія громадського господарства за сімейними дворах і створити необ-

ходимо умови для відновлення сільгосппідприємств.

В даному конкретному розрахунку по ЗАТ ЃбКовильскоеЃв рівень дого-

ворной ціни на продукцію ЛПГ, яку здають їх власниками за договором,

може бути знижений по суті на 40-47%. І це було б більш розумне

вим, якщо врахувати ще одну обставину -налогообложеніе доходів від

реалізації продукції ЛПГ. Якщо ця продукція буде реалізована через

суспільне господарство як його продукція, податкові пільги на цю про-

продукцію не можуть бути реалізовані, хоча, по суті це продукція ЛПГ,

яка згідно із законом не обкладається податками. Отже, є прямий

сенс всю продукцію продавати м'ясокомбінату самим власником ЛПГ.

Різницю ж між ринковою і договірною ціною за обсягами, зданим в

рахунок відшкодування кредиту, слід перераховувати на рахунок сільгосппідприємства

у вигляді компенсаційних виплат за продукцію особистого підсобного господар-

ства в рахунок погашення витрат господарства на ці цілі. При цьому встановле-

ні пропорції дозволяють при визначенні договірної ціни враховувати

ринкові коливання закупівельних цін.

Розрахунок цього варіанту умов договору буде приблизно таким

(При оплаті послуг на рівні 50% їх собівартості за ЗАТ ЃбКовиль-

скоеЃв), табл. 3.13.

153

Т аб чи ца3.13

Про ри ен ти ро чн ийр ас че т р ез вул Ьт ат ОВВ за ним оо тн ош ен ий Л ПХіС ХПП про II в ар иа нт у (пор аз ни м у ро вн ЕМЦ ен.

ЛПГ СХП

1. Всього витрат на 10 голів свиней, руб. 5122 4475

2. Розподіл витрат,% 53 47

3. Розподіл продукції, кг. 530 470

4. Оцінка продукції (виручка):

- Реалізація за договором з сельзозпредпріятіем за договірними,

зниженим на суму пільг цінами, руб .; 470 кг х 22,0 руб. -4475

5865

- За продукцію понад договір за ринковими цінами; 530 кг х 22. 11660

Разом, руб .: 17525

5. Дохід від реалізації продукції (17525 -5120) 12403

6. Сума прямих компенсаційних виплат сельхозпредпрія-

тию в порядку відшкодування його витрат на послуги ЛПГ, руб.

4475

В результаті реалізації продукції ЛПГ на наведених вище ус

ловиях сільгосппідприємство може отримувати компенсацію в порядку віз

ня своїх витрат на надавані ЛПГ послуги (пільги в 50% від

їх собівартості) і звільниться від зайвих для себе клопоту по реалі-

ції цієї продукції ЛПГ. Доходи власників ЛПХ, в тому випадку, якщо вони

здадуть лише обов'язкову до здачі продукцію (в рахунок відшкодування витрат)

складають 743 руб. (5865-5122), а якщо здадуть всю вироблену продук-

цію - 12403 = (17525-5122). Тобто, вони різко зростуть і з лишком компен-

сіруют відповідні витрати і, отже, з'являться до-

ні стимули до реалізації продукції на м'ясокомбінат і не тільки в обсягів по

мах договору з сільгосппідприємством на її виробництво і реалізацію, а й

усієї виробленої продукції. Тобто, це було б вигідно і власникам

ЛПГ, і звільнило б сільгосппідприємство від проблем реалізації про-

продукції ЛПГ та податкових платежів з доходів від її реалізації, а мясоком-

Бінат надавало б тимчасові оборотні кошти на період накоп-

лення компенсаційних виплат сільгосппідприємствам з одного боку і

стабілізувало б сировинну базу за рахунок ЛПГ, з іншого.

Тобто, цей варіант відносин створює можливість створення до-

полнительную стимулів всім суб'єктам інтеграції, хоча, на перший

154

погляд, вони і не настільки очевидні, і потрібно роз'яснювальна робота,

щоб зрозуміти і побачити, ці стимули. Найбільш повно цей варіант отра-

жает інтереси власників ЛПХ, хоча при первісному підході (а

саме -в рамках обов'язкової здачі) прибутковість (рентабельність) від

цього заходу лише 14% (743 / 5122х100). Але якщо вся продукція пой-

дет на м'ясокомбінат, то рентабельність складе 250% (звідси і стимули

до здачі всієї продукції на м'ясокомбінат).

Для СХП цей варіант вигідний тим, що припиниться розтягування

суспільного господарства і почнеться збір коштів на цілі воспроізвод-

ства

підприємства. Якщо ж передбачити і цілі накопичення, то ціну на про-

продукцію ЛПГ, яку здають в рахунок відшкодування витрат слід встановити не-

скільки нижче величини витрат (скажімо, на норму рентабельності), але це

може відлякати власників ЛПХ від цього заходу, тому в загальних

цілях стимули ці для ЛПГ потрібні.

Для м'ясокомбінату цей варіант принесе деякі клопоти і не-

зручності, пов'язані з різницею в ціні, але в той же час саме за рахунок неї

у нього буде створюватися якийсь фонд (як дотація на закупівлю продукції за

нижчою ціною) для вирішення проблем підвищення конкурентоспособно-

сті свого підприємства і т.д.

Який з цих варіантів умов договору з ЛПГ виявиться найбільш

прийнятним покаже час. Однак попередня оцінка сопоставі-

мих розрахункових (проектних) результатів (табл. 3.14) дозволяє відзначити

вже зараз, що відмінності в оцінках, тобто результати, пов'язані перш

всього і з принципами розподілу витрат між ними і з повнотою уче-

та витрат громадського та особистого господарства з вирощування і реалі-

ції продукції ЛПГ. У всякому разі, в межах врахованих у розрахунках про-

стоятельств, найбільш прийнятним і реальним для громадського хозяй-

ства є I варіант, (і саме він створює умови рівновигідним з-

трудничества), для власників ЛПХ -II варіант, оскільки він включає

155

додаткові стимули до праці в ЛПГ, реалізація від яких доста-

ється власникам ЛПГ. При дотриманні компенсаційних виплат (у рахунок

відшкодування його витрат) цей варіант, на наш погляд, може виявитися більш

привабливим, щоб запустити механізм стимулювання здачі про-

продукції ЛПГ на місцевий м'ясокомбінат і припинити безоплатне рас

тасківаніе громадського господарства.

Таким чином, в проекті цієї системи відносин, заснованої на

обліку економічних інтересів суб'єктів інтеграції, створені основи для

поєднання і ув'язки цих інтересів, що в кінцевому підсумку повинно отра-

зіться на обсягах виробленої і переробленої на м'ясокомбінаті

продукції ЛПГ, створити умови для накопичення (в рахунок відшкодування витрат

на послуги ЛПГ) і розширеного відтворення сільськогосподарського

підприємства.

Таблиця 3.14

Е ко но ми че ск аяо це нк а р аз чи чн ихв ар иа нт ову сл ов ий д ог ов ор а Л ПХСС їв Ьх оз ін од пр ія ти ям і

I варіант

(З компенсацією

витрат СХП про-

продукцією ЛПГ)

II варіант

(З виділенням раз-

ного рівня цін)

1.Витрати на вирощування 10 го-

лов свиней ЛПГ

5122

5122

СХП 4475 4475

2. Дохід від реалізації продукції,

руб. ЛПГ

6538

403

СХП 5865

3. Рентабельність ЛПГ 127 242

СХП 131

Остаточний вибір того чи іншого варіанту економічних від-

носіння з ЛПГ повинен завершитися розробкою і прийняттям Положення

про умови договору або спеціального рішення (постанови) компе-

тентних і відповідальних за вирішення цього питання осіб або органів

(Правління колективного сільгосппідприємства, Економічної ради ас-

156

социации і т.п.). На основі розробленого і затвердженого ЃбПоложеніяЃв

організовується робота по укладанню договорів з населенням на производ-

ство і реалізацію продукції ЛПГ.

3.3.4 З од ер жа ня ип ор отрута ОКЗ ак лю че ні я д ог ов ор а Л ПХоп ро з під дс тв е

ір еа чи за ци і з їв ЬС до хо зя йс тв ен але й п ро ду кц ії Організаційну основу механізму взаємозв'язку ЛПГ з сільгосп-

нормативних актів становить договір на виробництво і реалізацію продук-

ції ЛПГ або безпосередньо на м'ясокомбінат, або через сільськогоспо-

ственное підприємство за цінами домовленості в обмін на надання

необхідних умов виробництва у вигляді забезпечення кормами, молодня-

кому худоби та іншими необхідними послугами, а також умовами реалі-

ції продукції.

Саме договірна основа дозволяє сільгосппідприємству створювати

умови і впливати на розвиток ЛПГ та виконання ними своїх обяза-

нізацією на взаємовигідних засадах.

Конкретні умови договору про виробництво та реалізацію продук-

ції ЛПГ багато в чому залежать від економічного становища сельхозпред-

прийняття і його можливостей надання послуг ЛПГ: обсяги і собівартість

виробництва зерна та інших кормових культур, стан галузі жи

тваринництва і його можливості відтворення молодняка худоби, фінан

совое положення сільгосппідприємства. Все це впливає на обсяги предос-

тавляются допомоги ЛПГ та рівень пільг, який при цьому може собі

дозволити сільгосппідприємство. Одні з них можуть надавати послуги

ЛПГ на рівні собівартості або навіть частини її, інші -на безвозмезд-

ної основі, хтось із них може вимагати оплати частини послуг готівкою

або надавати їх в рахунок оплати праці, іншу частину послуг надавати пріоритет

лять як аванс під вироблену продукцію.

Умови договору повинні відображати інтереси домовилися сто

рон і бути для них взаємовигідними.

157

Всі ці умови повинні стати складовою частиною договору, в кото

ром обумовлюються:

-об'еми наданих кормів, молодняку ​​худоби, транспортних і

інших послуг;

-об'еми поставок виробленої продукції замість отриманих послуг;

-строки поставок продукції і послуг, що надаються;

-ціни на продукцію, що поставляється і межі їх регулювання;

-ціни на корми, молодняк і всі інші види послуг;

-відповідальність сторін за порушення договірних умов.

Процесу укладення договорів з ЛПГ повинна передувати

велика організаційна робота сільгосппідприємства за оцінкою своїх

можливостей і розробка економічних основ надання володів-

цям ЛПГ необхідних ресурсів і послуг.

1. Визначаються обсяги наданих ресурсів: кількість

голів молодняка худоби, кількість кормів для їх відгодівлі, види і об'єк

еми різних послуг.

2. Встановлюються суб'єкти, з якими укладатимуться до-

говірки. В якості суб'єктів можуть бути всі верстви населення, але при-

пріоритетності правом користуються працівники даного підприємства, так

як перед ними у сільгосппідприємства є певні обязательст-

ва.

3. Розглядаються можливі варіанти умов, на яких

надаються ресурси. При цьому виходять з принципу зворотності

послуг, що надаються. У цьому випадку ресурси (молодняк худоби, кор-

ма) можуть надаватися за пільговими цінами (на рівні себестоімо-

сті або її частини) в рахунок оплати праці, але з наступною компенсацією

цих пільг виробленою продукцією.

4. Розраховуються пропорції розподілу витрат сельхозпред-

ємства по наданих ресурсів, на частину очікуваного відшкодування відразу

158

(Готівкою або в рахунок оплати праці) і компенсаційну (возмещае-

мую виробленої в ЛПГ продукцією).

5. Визначаються терміни поставки молодняка худоби (після весняно

го або осіннього опоросу) і кормів (після закладки на зберігання зерно

фуражу для власних потреб).

6. Визначається порядок здачі реалізованої ЛПГ продукції в ка-

честве компенсації витрат сільгосппідприємства на послуги ЛПГ.

Реалізована продукція може здаватися спочатку сельхозпредпрія-

тию або безпосередньо на переробне підприємство в залік зобов'язань

сільгосппідприємства, за встановленим графіком, а переробне

підприємство перераховує компенсаційні виплати сільгосппідприємству.

Власнику ЛПГ видається довідка про кількість зданої продукції.

Наприклад, аналіз економічного становища сільгосппідприємства

дозволяє укладати договори на виробництво продукції в ЛПГ тільки зі

своїми працівниками -100 чол. Для цих цілей воно може виділити, ска

жем 1000 гол. поросят (по 10 голів на одну сім'ю) та 600 тонн зернофура-

жа (по 600 кг на одну голову поросят) за пільговими цінами (50% від себе-

вартості): зернофураж -по 600 руб. / т., молодняк -200 руб. за голову ве-

сом 10 кг. Термін поставки поросят - жовтень (після раннього опоросу), зер

нофуража -сентябрь - місяць. Видача зернофуражу поєднується з датою за-

ключения договору.

Пропорції розподілу витрат визначаються за фактичними за-

витрат і цінами поточного року укладення договору. Тобто, після відгодівлі

виділеного молодняка власник ЛПГ повинен здати 5 голів свиней вагою

не менше 80 кг у забійній вазі або 400 кг м'яса (у забійній вазі).

Вироблена продукція здається на м'ясокомбінат за узгоджений-

ному з ним і з населенням графіком: наприклад, 15 числа такого-то місяця.

Збір продукції здійснює представник м'ясокомбінату, який для

З цією метою в встановлену дату виїжджає в населені пункти і забирає

худобу, видаючи натомість квитанції про обсяги прийнятої продукції.

159

Відомості про прийняту продукції заносяться в накопичувальну ведо-

ність (реєстр), в якій вказуються всі власники ЛПХ і розміри їх

поставок м'яса в рахунок відшкодування витрат підприємства в натуральному ви-

жении.

Компенсаційні виплати сільгосппідприємству можуть вноситися

частинами в міру надходження або після повного відшкодування витрат СХП

власниками ЛПХ. Такий порядок дозволить переробному підпри-

ятію частина накопичуваних коштів використовувати для маневру в конкурен-

ції з заїжджими скупниками і утримувати закупівельні ціни на розумному

рівні.

Дуже важливою частиною підготовчої роботи є роз'яснення

всім працівникам сільгосппідприємства - власникам ЛПГ необхідності

переходу на партнерські відносини, бо сільгосппідприємство не може

бути вічно Ѓбдойной коровойЃв, а взаємовигідність передбачає компен-

сацію послуг (ресурсів) одного партнера послугами (продукцією) іншого.

Договір є юридичним документом, що закріплює взаємодії

відносини ЛПГ з сільгосппідприємством з приводу виробництва і реалі-

зації продукції особистого підсобного господарства замість одержуваних від

сільгосппідприємства ресурсів і послуг.

Рішення про укладення договорів сільгосппідприємства з власниками

ЛПГ приймається його правлінням після розробки і затвердження данно-

го ЃбПоложеніяЃв На основі цього Положення виконуються всі розрахунки в

договорі. Структура договору типова і включає наступні розділи:

суб'єкти договору, предмет договору, права і обов'язки сторін та від-

ветственность за невиконання договірних зобов'язань (проект договору

додається).

У розділі ЃбСуб'ект договораЃв вказується назва сельхозпред-

прийняття та ініціали власника ЛПГ, а також номер нотаріально заверен-

ного поручительства, якщо суб'єкт договору не є працівником дан

ного підприємства.

160

У розділі ЃбПредмет договораЃв відбивається мета договору (надавати пріоритет

ня послуг замість продукції) і термін, на який договір укладається

У розділі ЃбПрава і обов'язки сторонЃв відображаються:

-обов'язок сільгосппідприємства з надання кормів, мо-

лодняка худоби, інших умов і послуг (обсяги, терміни, ціна і стои-

ність ресурсів), документи, що підтверджують якість поставляе-

мих ресурсів;

-обов'язки власників ЛПХ по здачі продукції на перерабати-

вающее підприємство в рахунок компенсації витрат сільгосппідприємства

на надані йому пільги по встановленим Положенням

пропорціям. Наприклад, пропорції встановлені 50:50, тобто, 50%

отриманої продукції здається на переробне підприємство в

залік сільгосппідприємству (5 гол свиней по 80 кг або 5х80 = 400 кг

м'яса в забійній вазі). За I і III варіанту продукція реалізується, по

діючими ринковими цінами, по II варіанту - в межах обяза-

нізацією в рахунок відшкодування витрат підприємства за зниженими на

суму витрат цінами, понад цих зобов'язань (при бажанні вла-

ділків ЛПГ) -по діючими ринковими цінами.

У розділі ЃбОтветственность сторонЃв за порушення договірних обяза-

нізацією крім майнової відповідальності передбачається прекра-

щення договірних відносин з неохайними власниками ЛПХ. В

цьому випадку вони позбавляються на майбутнє будь-якої підтримки сільгосп-

підприємства, що значно ускладнить їм і так нелегке життя.

Проект примірного договору наведено в додатку 2.

161

4. З ОВ ЕР ШЕ НС ТВ ОВ АН ІЕМ ЕХ АН З МАЕ КО НО МИ ЧЄ СК ЇХ Про ТН ЗОШ ЄП ІЙвс ис ті МЕВ ер ти ка ль але й до оо пе ра ци і ії нт ег ра ци і

4.1. Р ас ін од їв ит їв ьн иео тн ош ен ія У будь-якому господарському об'єднанні, що функціонує на принци-

пах вертикальної кооперації та інтеграції задіяні безліч

суб'єктів, які є носіями відповідних інтересів (трудові

колективи різних підприємств групи, працівників, власники,

менеджери і т.д.). У подальшому викладі суб'єктна складова

економічних інтересів і відносин буде представлена ​​організаціями

- учасниками послідовного виробничо-збутового процесу,

тобто сільськогосподарськими, переробними і торговими организа-

ціями. Це означає, що ми будемо абстрагуватися від внутрішньої структу-

ри кожної з цих організацій, так само як і від внутрішніх протиріч

між власниками, менеджерами і персоналом. Іншими словами, бу-

дем розглядати тільки міжгалузевої аспект інтересів, який опо-

Серед відносинами купівлі-продажу або розподільними отноше-

нями.

Векторність економічних інтересів, як групових, так і індиві-

дуальних, обумовлюється двома обставинами: а) різнорідністю ор-

ганізацій, що є ланками єдиного технологічного процесу про-

ництва сільськогосподарської продукції, її переробки та доведення до

кінцевого споживання; б) характером власності на засоби вироб-

ництва.А. В. Чаянов наочно показав це на умовному прикладі (15). У пер-

вом варіанті (рис. 4.1, вар. №1) селяни створюють кооператив по ви-

ництва і збуту тваринного масла, будують завод і наймають робітників

маслоделов (с, з, с); масло продається споживачам (до, до, к). В цьому випадку

члени кооперативу знаходяться в протилежних інтересах і зі своїми

робітниками, і з споживачами. У варіанті №2 робітники-виробники масла викуповують

завод і організують трудову артіль, яка купує молоко у селян

і, переробивши його в масло, продає споживачам, перебуваючи з ними і з кре-

стьянамі в протилежних, або, як виражається А.В. Чаянов, в антаго-

162

ністіческіх відносинах. У разі, якщо молзавод буде викуплений у артілі

міським споживчим товариством для постачання своїх членів дешё-

вим маслом (варіант №3), маслоробний виробництво буде перебувати в

антагоністичних відносинах і до селян, і до робітників. У варіанті

№4 показаний випадок, коли завод переходить до приватного підприємця,

який має тим самим антагоністичні інтереси з іншими упомя-

нутимі суб'єктами відносин.

А.В. Чаянов задається питанням, чи можливо об'єднати організаці-

Онно перераховані види діяльності і подолати антагонізм интере-

сов, і дає негативну відповідь, оскільки інтереси суб'єктів Ѓбнастолько

протилежні, що їх не можна об'єднати в одній організації, воля ко

торою неминуче буде ослаблена внутрішніми протіворечіяміЃв (15). хоча

наведений матеріал розглянутий А. В. Чаянова в контексті проблем кре-

стьянской кооперації, він видається цілком доречним при аналізі

економічних інтересів і відносин в будь-яких агропромислових фор-

мування (АПФ), де можна виділити два основних вузла зіткнення

інтересів: Ѓбсельхозпредпріятія - переработкаЃв і Ѓбпереработка - торговляЃв.

З точки зору гарантованості задоволення економічних ін-

тересов положення торгівлі, як кінцевої ланки технологічного ланцюга

просування продовольчих товарів, виглядає найбільш предпочті-

тельним. Переробка має порівняно великі можливості обмежувати

економічні інтереси постачальників сільськогосподарської сировини, але, в

свою чергу, і сама залежить від них, оскільки є реальна небезпека з-

кращения сировинної бази. У торгівлі ж такий зворотний зв'язок проявляється в

меншому ступені.

Переробна організація постачає свою продукцію большо-

го числа торгових підприємств, кожне з яких зазвичай зайнято реали-

зацией безлічі товарів, тому залежність від конкретного заводу

постачальника незначна, тим більше, що потреба в товарі определён-

163

№1 №2 №3 №4

kkkkkkkkkkkk

kkkk

cccc

ccc ЃEП c

aaaaaaaa

aa

aaaaaa

aaaa

Мал. 4.1. Економічні відносини при різних формах організації маслоробного підприємства

CC

C

b

164

ної групи може бути задоволена поставками інших однотипних за-

водів.

Таким чином, Наївигоднейшая позиція торгівлі в ланцюзі просування

товару при слабкій технологічній залежності від переробних

підприємств надзвичайно актуалізує питання членства цієї ланки в

АПФ. Можна навіть сказати, що успіх функціонування АПФ в чималому

мірі обумовлюється тим, наскільки воно здатне контролювати до-

кінцевих реалізацію своєї продукції. У деяких сегментах продовольст-

венного ринку практикується регулювання діяльності торгових органі-

заций регіональними органами виконавчої влади, але ця дія спрямована

переважно на підтримку населення (споживачів), тому в на-

що стоїть роботі цей аспект не зачіпається.

В рамках АПФ можливість контролю торгової сфери може бути забезпе

печена тільки на основі прав власності. У АПФ в формі асоціації та-

ких прав немає, тому навряд чи можуть бути реалізовані заходи, щоб заст

вити торгові підприємства поступитися своїми інтересами на користь інших

учасників. Цього можна частково домогтися за рахунок використання зовнішніх

важелів тиску з боку регіональних або муніципальних адмініст-

рацій. Багато асоціації в сфері АПК створювалися фактично під їх па-

тронажем, а представники адміністративних органів нерідко займали там

керівні пости. Наприклад, у молочній асоціації Балаковского району

Саратовської області належні голові функції виконував начальник ра-

ного управління сільського господарства (3). Не випадково ряд вчених вважають,

що Ѓбв якості співзасновників асоціації бажана участь дер-

ських органів управління агропромисловим комплексом в особі предста-

ставники обласних (крайових) або районних департаментів сільського госпо-

ства і продовольствіяЃв (10). Однак самі ж відзначають що цей захід, по-

Мабуть, недостатня, і асоціація Ѓбне здатна вирішити на користь інтег-

рировать об'єднання протиріч, що виникають на стику інтересів

підприємств - смежніковЃв (10).

165

Головним і найбільш складним вузлом напруженості інтересів в АПФ

є відносини між сільськогосподарськими підприємствами, з од-

ної сторони, і переробними, - з іншого. Виникає питання, здатне

Чи АПФ зняти цю напруженість? А.В. Чаянов, як було показано вище,

вважав це неможливим. Ясно, що антагонізм інтересів завжди прісутст-

яття при будь-якому акті купівлі-продажу, оскільки виграш одного боку оз

начает програш іншої. При збереженні юридичної самостійності

учасників усунути антагонізм неможливо, тому питання має ста-

витися інакше: чи можливо знайти такий варіант організації економічних

відносин, який забезпечував би компроміс інтересів, тобто був би рав-

але вигідний обом сторонам?

Оскільки компроміс інтересів при угоді купівлі-продажу достігает-

ся ціною товару, така постановка питання передбачає, що фактичний

ринковий рівень цін не відповідає інтересам однієї зі сторін. як

правило, під такий мається на увазі сільськогосподарські підприємства,

витрати яких не завжди перекриваються цінами реалізації. Тому в на-

учной літературі, що зачіпає проблематику економічних відносин

в АПФ, уявлення про механізм економічної взаємодії сопро-

тися дуже часто такими формулюваннями, як Ѓбравноправное сотруд-

нічествоЃв, Ѓбсправедлівие цениЃв, Ѓбеквівалентние отношеніяЃв, Ѓбпарітетние

отношеніяЃв, Ѓбусловія для розширеного воспроізводстваЃв, Ѓбравенство до-

ходовЃв і ін.

Всі такі формулювання базуються на усвідомленні очевидного факту

важкої фінансово-економічного стану сільськогосподарських

підприємств, але це ще не привід для того, щоб покладати на локальні

АПФ, точніше, - на інтегратора-переробника всю повноту відповідальності

за виправлення становища. Криза вітчизняного сільського господарства обу-

словлени, головним чином, макроекономічними факторами - різким з-

припиненням державної фінансової підтримки, випереджаючим зростанням

цін на промислові матеріально-технічні ресурси, подорожчанням

166

банківських кредитів і ін. Негативний ЃбвкладЃв переробних галузей

в диспаритет цін хоча, безумовно, мав місце, але він багато в чому мав вину-

дження характер. Низький платоспроможний попит основної маси насе

лення створював об'єктивні обмеження динаміки роздрібних і оптових

цін. Не випадково значна частина підприємств переробної сфери

АПК теж знаходиться в кризовому становищі.

Ясно, що переробне підприємство, вступаючи в агропромислове

формування в якості інтегратора, за визначенням має володіти фи-

шення потенціалом, але яким би високим він не був, навряд чи його буде

досить для забезпечення всім своїм сільськогосподарським партнерам

нормальних умов для розширеного відтворення. гранична вели

чину такого потенціалу визначена обсягом чистого прибутку, а реальна - тією часткою чистого прибутку, яка може бути перерозподілена на користь

постачальників сировини без шкоди для власного бізнесу. При цьому вдосконалення-

шенно не факт, що отримані сільгосппідприємствами кошти здатні

істотно поліпшити їх фінансово-економічне становище. Наприклад,

Смоленський міськмолкомбінат ЃбРосаЃв, лідер в обласному сегменті молочно

продуктового ринку, отримав в 2002 р. 66 млн. Рублів чистого прибутку при

рівні рентабельності основного виробництва 13,8%. Нормативна рента-

бельність на Молкомбінат прийнята на рівні 10%, тобто на підтримку по-

постачальниками сировини можна було направити 18,2 млн. рублів, що дало б мож

вість підняти середню ціну 1 кг молока з 3,45 до 3,73 руб., або на 8,1%.

Середня рентабельність реалізації молока по сировинній зоні збільшилася

б з 2,3 до 8,2%. При цьому у 7 господарств з 99 рентабельність зросла б з

23,6 до 33,7%, у 43 з -3,9 до + 3,9%. Але 49 господарств продовжували б отримувати

від реалізації молока збитки: в середньому по групі збитковість лише сни

зілась б з -43,7 до -39,2%.

Переробне підприємство виконує функцію інтегратора, за-

трачівая власні фінансові ресурси, зрозуміло, не з філантропіче-

ських спонукань, а керуючись міркуваннями власної вигоди.

167

Його інтерес зазвичай полягає в тому, щоб забезпечувати стабільне і

достатнє надходження сировини високої якості. Для вирішення цього завдання

ціновий механізм не дуже зручний, оскільки ціновий надбавкою пользуют-

ся все сільськогосподарські члени АПФ, в тому числі ті, у яких ви-

ництво збитково, а якість сировини -Низьке. Іншими словами, частина

коштів переробного підприємства, що направляються через ціновий ка

готівка, використовується для підтримки безперспективних виробництв.

У тому ж прикладі з Смоленському міськмолкомбінат з 18,2 млн. Руб.

додаткових коштів, які могли бути спрямовані по-

постачальникам молока, 7 млн. рублів були б отримані господарствами третьої

групи. Не можна однозначно стверджувати, що ці кошти були витрачені з-

вершенно без користі, але, поза всяким сумнівом, для міськмолкомбінату ви-

придатних виборча стратегія підтримки. В цьому відношенні метод ціно-

вих надбавок є не дуже досконалим інструментом. Крім того,

переробник зацікавлений в тому, щоб його додаткові фінансові

ресурси, що направляються постачальникам сировини, використовувалися в профільному

сегменті сільськогосподарського виробництва. Ціновий канал в цьому сенсі

не дає гарантій їх цільового використання.

В економічній літературі часто зустрічаються рекомендації про целесо-

образності використання в агропромислових асоціаціях так званим

мій розподільчої моделі відносин, згідно з якою економіч

ський ефект (виручка або прибуток від реалізації) в останньому ланці АПФ

ділиться між учасниками пропорційно Ѓбвкладу в кінцевий резуль-

татЃв за заздалегідь заданими пропорціям. У зв'язку з цим, спробуємо з'ясувати,

чи має розподільна модель переваги перед цінової моделлю?

Перш за все, розглянемо зміст поняття Ѓбвклада в кінцевий ре-

зультатЃв.Це важливо, оскільки має пряме відношення до пропорцій рас

пределеніе. Деякі вчені навіть вважають, що проблема цінових відно

шений в АПФ зводиться саме до визначення ЃбвкладаЃв (4). До теперішнього

часу відомі кілька методичних підходів до вирішення цього по-

168

проса: нормативно-витратний, нормативно-вартісної, нормативної нор-

ми прибули, нормативно-ресурсний та ін. Як відомо, розрахунок нормативних

показників складний і трудомісткий, допускає найчастіше використання теоре-

тично спірних положень (типу приведення до єдиної вартісної оцінки

різнорідних виробничих ресурсів), неможливий без застосування

суб'єктивних оцінок, особливо по відношенню до сільськогосподарського

сектору. Наприклад, не існує ніяких теоретичних підстав для ви-

бору сукупності сільгосппідприємств, чиї технологічні, фондові або

витратні параметри повинні бути покладені в основу розрахунку нормативних

показників.

В абстрактно-теоретичному відношенні, тобто поза простором еко-

чеських інтересів учасників АПФ, найбільш серйозної уваги заслужі-

кість метод вирівнювання норми прибутку, або рентабельності капіталу. для

того щоб розмова мала предметний характер, розглянемо умовний при-

заходів. Припустимо, що об'єднання складається з двох організацій з високим

коефіцієнтом технологічного зв'язку, наприклад, свиновідгодівельного ком-

плекса і м'ясопереробного підприємства. Вихідна числова база, по-

Отже і результати розрахунків показані в таблиці 4.1.

З таблиці видно, що результат досягається за рахунок перерозподілу 7,5

млн. рублів прибутку від заводу на користь сільськогосподарського підприємства.

Це збільшує частку сільгосппідприємства в сукупної ви ручці більш ніж

на 6 процентних пунктів -з 41,7 до 47,9%. Природно, по сельскохозяйст-

венному підприємству в кращу сторону змінюються показники рентабель-

ності продажів і оборотності капіталу.

У науковій монографії ВНІЕСХ запропонований цікавий спосіб расчё-

та пропорцій розподілу кінцевої виручки від реалізації на основі

коригування середньої норми прибутку коефіцієнтом оборотності

капіталу (8). Формула розрахунку має такий вигляд:

Д = З х (1 + (НпрхКоб)): В х 100, (4.1)

169

де Д-частка учасника в кінцевій виручці АПФ,%;

З -Нормативні витрати учасника на виробництво продукції;

У -об'ём кінцевої виручки від реалізації;

НПР норма прибутку в цілому по АПФ (коефіцієнт рентабельності

авансованого капіталу);

Коб-коефіцієнт оборотності авансованого капіталу в цілому

по АПФ.

Відзначимо, що запропонована формула дає перевагу в розподілі

ванні кінцевого результату тим ланкам, у яких порівняно вище коеф-

фициент оборотності капіталу, тобто торгівлі (якщо вона приймається в

розрахунок) і переробці. Оскільки автори розробки дотримуються кон-

цепції аграрного протекціонізму, навряд чи вони хотіли своїми предложе-

нями ще більше погіршити становище сільськогосподарських учасників

АПФ. Мабуть, формула (4.1) записана не цілком точно; щоб пре-

майно при розрахунку пропорцій розподілу отримало сельскохозяйст-

венное ланка, необхідно коригувати середню норму прибутку шляхом НЕ

множення, а ділення на коефіцієнт оборотності, тобто порядок розрахунку

повинен виглядати так:

Д = З х (1 + (НПР: Коб)): В х 100. (4.2)

Т аб чи ца4.1

Р ас ін од їв ен иїв ир уч Кіо т р еа чи за ци і п ро ду кц ПІП о к ри ті ри ма

р ав ен ст вар ен та бе ль але ст і до ап іт ал а

показники

про-

зна

чення

сільсько-

госп-

перед-

при-

ємство

за-

вод

Нд

е-

го

вихідні показники

1.Виручка (нетто) від реалізації

В

50

70 *

12

170

продукції, млн. руб.

2.Себестоімость реалізованої про-

продукції, млн. руб.

3.Прібиль від реалізації, млн. Руб.

4.Авансірованний капітал (активи),

млн. руб.

розрахункові показники

5.Фактіческій коефіцієнт рента-

бельности капіталу (F = П: А)

6.Норматівний коефіцієнт рента-

бельности капіталу

7.Расчётная прибуток, млн. Руб.

(П * = F * х А)

8.Расчётная виручка від реалізації,

млн. руб. (В * = С + П *)

9.Фактіческая частка виручки участ-

ника в загальному підсумку,%

(Дф = В *

сх: Σ В * х 100)

10.Расчётная частка виручки учасни-

ка в загальному підсумку,% (Др = В *

: Σ В * х

100)

11.Фактіческая рентабельність про-

даж,% (П: Вх100)

12.Расчётная рентабельність про-

даж,% (R * = П *: В * х 100)

13.Фактіческій коефіцієнт про-

рачіваемості капіталу (Т = В: А)

14.Расчётний коефіцієнт волок

чіваемості капіталу (Т * = В *: А)

З

П

А

F

F *

П *

В *

Дф

др

R

R *

Т

Т *

45

5

71,4

0,070

0,175

12,49

5

57,41

5

41,7

47,9

10,0

21,7

0,700

0,805

55

15

42,9

0,35

0

0,17

5

7,50

8

62,5

08

58,3

52,1

21,4

12,0

1,63

2

1,45

0

10

0

20

11

4,3

0,1

75

0,1

75

20,

0

12

0,0

10

0,0

10

0,0

16,

7

16,

171

7 7

1,0

50

1,0

50

* Без вартості сільськогосподарської сировини.

Скориставшись цією формулою розрахуємо на числовому прикладі

табл.4.1, які вийдуть частки учасників АПФ в кінцевій виручці від реа-

лізації. Відзначимо, що критерієм формальної коректності розрахунку являє-

ся рівність суми часток учасників 100 відсоткам.

Частка сільгосппідприємства:

ДСХ = 45 (1 + (0,175: 0,7)): 120х100 = 46,9%.

Частка переробного підприємства:

Дпп = 55 (1 + (0,175: 1,632)): 120х100 = 50,7%.

Неважко помітити, що сума часткою не дорівнює 100%, а неврахована частка

кінцевої виручки в розглянутому прикладі становить 2,4%. У міру мож

Растану числового значення коефіцієнта оборотності капіталу у

сільськогосподарського підприємства неврахована частка кінцевої виручки бу-

дет збільшуватися. Так, наприклад, при Коб = 1 частка сільгосппідприємства з-

ставить 44,1% а сума часткою -94,8%, тобто неврахована частина виручки достіга-

ет вже 5,2%. Таким чином, запропонований алгоритм не коректне, по-

кільки не забезпечує збіжність результату до заданого критерію.

Слід також мати на увазі, що частка від ділення норми прибутку на

коефіцієнт оборотності капіталу являє собою показник рен-

табельної продажів, і напрошується цілком природний висновок, що мож-

але було б побудувати схему розподілу кінцевої виручки, користуючись

саме цим показником, а не комбінацією норми прибутку і оборачівае-

172

мости. Оскільки коефіцієнти рентабельності продажів (R) і рентабельно-

сті витрат (r) пов'язані між собою:

r = R: (1 - R),

а рентабельність витрат відображає, як відомо, ефективність потреблённо-

го капіталу, то і рентабельність продажів виконує ту ж функцію. норма

ж прибутку характеризує ефективність авансованого капіталу. Таким

чином, виникає питання, який показник краще: рентабельність потреб-

ленного капіталу (рентабельність продажів) або рентабельність авансірован-

ного капіталу (норма прибутку)? На наш погляд, рівність норми прибутку

краще відображає умова еквівалентності економічних відносин хозяй-

ствующих суб'єктів.

У той же час, застосування норми прибутку як критерій розбраті

поділу кінцевих економічних результатів між учасниками АПФ

враховує відмінностей в ступені зносу основних засобів. Якщо ж бути по-

Отже і керуватися принципом рівності воспроізводст-

ських можливостей, то різниця в зносі основних засобів повинна бути

відображена таким чином, щоб додаткові переваги отримали ті

ланки АПФ, в яких основні засоби зношені в більшій мірі. ис-

користуючись базову інформацію таблиці 4.1 введемо два додаткових усло

вия: а) частка основних засобів в активах сільгосппідприємства дорівнює 65%, за-

вода -45%; б) знос основних засобів у сільгосппідприємства становить

70%, у заводу -50%. Подивимося, як це позначиться на пропорціях розподіляється

лення кінцевої виручки (табл.4.2).

Результати розрахунків показують, що сільгосппідприємство за рахунок до-

полнительную чинників збільшило свою частку в кінцевій виручці до 49,9%,

або на 2 процентних пункту в порівнянні з базовим варіантом.

Але припустимо, що всі труднощі усунені, ЃбвкладиЃв учасників

визначені і розраховані пропорції розподілу кінцевого результату.

Чи дасть це будь-які переваги в порівнянні зі звичайною цінової схе-

мій відносин? Деякі дослідники вважають, що цінова модель

173

недостатньо мотивує учасників на збільшення загального (кінцевого) ре-

результату, оскільки Ѓбкаждий учасник інтегрованого ланцюжка виходить з

власних інтересів і прагне через ціну отримати максимальну при-

бильЃв. Розподільчий же принцип нібито Ѓборіентірует всіх учасни-

ков на отримання не локальних доходів, а максимального сукупного ефек

фекта від інтегрованої діяльності в целомЃв. З наведених затвер-

дження слід, що варто тільки перейти на розподільник ву модель від-

носіння, кожен учасник негайно забуває про власні інтереси і на-

чина працювати на загальний ЃбкотелЃв, з якого йому дадуть належну

частку. Насправді власний інтерес не зникає: на етапі обговорення

і прийняття рішень він втілюється в іншій формі -Прагнення максімі-

зировать свою частку. Коли ж частка, наприклад, сільськогосподарських підприємств в вируч-

ке вже зафіксована, то чим більше сировини вони відправлять на переробку,

тим вище буде кінцевий результат, тим значніше їх груповий дохід.

Але з іншого боку, те ж саме станеться і при заданою ціною: чим

більший об'єм продажів, тим значніше виручка.

Може бути, розподільна модель краще захищає сельхозтова-

ропроізводітелей від інфляції? Дійсно, зростання споживчих і оп-

вих цін автоматично збільшує грошові виплати за сировину. але той

же ефект можна отримати, передбачивши в АПФ періодичну індексу-

цію закупівельної ціни.

Цілком очевидно, що груповий інтерес сільгосппідприємств має

двоїсту спрямованість: по-перше, - бажання завищити ЃбсвоюЃв частку

кінцевого результату, а вже потім -Необхідність збільшувати обсяг по-

ставок сировини на переробку. Це ж присутня в ціновій моделі: на пер-

вом плані -боротьба за рівень закупівельної ціни, потім за збільшення обсягів по

мов продажів.Тому немає ніяких підстав стверджувати, що распределі-

кові схема відносин більш ефективна в сенсі орієнтації сільсько-

господарських учасників на кінцевий результат інтегрованої діяльно-

сти.

174

Подивимося на інтереси переробника. Його вузькопрагматичний инте-

рес може проявлятися і через прагнення до заниження ціни сільськогос-

ного сировини, і до завищення своєї частки в кінцевому результаті. але яка

мотивація може виникати у переробного підприємства після того,

як розподільні пропорції затверджені? З одного боку,

Т аб чи ца4.2

Р ас че т п ро по рц ійр ас ін од їв ен іяк він Еч але й в ир уч КІА ПФ зі це нк Ойо сн ов ни х з ре дс ТВП про в ос ст ан ов ит їв ьн ойс то їм ос ти показники Обозна-

чення

сільгосп

підпри

ємство

завод Все-

го

175

вихідні показники

1. Виручка (нетто) від реалізації

продукції, млн. руб.

2. Собівартість реалізованої

продукції, млн. руб.

3. Прибуток від реалізації, млн. Руб.

4. Активи підприємства за все, млн.

руб.

в т.ч. основні засоби по

балансової вартості

інші активи

5. Коефіцієнт зносу основних

коштів

6. Відновлювальна вартість ос

основних засобів

(А1

* = А1 (1-І))

7. Скоригована вартість ак-

мотивів основних засобів

(Аск = А1

* + А2)

8. Коефіцієнт рентабельності

скоригованого капіталу

(F = П: Аск)

9. Нормативний коефіцієнт рен-

табельної скоригованого

капіталу

10. Розрахунковий прибуток, млн. Руб.

(П * = F * х Аск)

11. Розрахункова виручка від реалі-

ції, млн. руб. (В * = С + П *)

12. Розрахункова частка виручки участ-

ника в загальному підсумку,%

(Д = В * ручці: ΣВ * х 100)

В

З

П

А

А1

А2

І

А1

*

Аск

F

F *

П *

В *

Д

50

45

5

71,4

46,4

25,0

0,7

154,7

179,7

0,0278

0,0827

14,9

59,9

49,9

70 *

55

15

42,9

19,3

23,6

0,5

38,6

62,2

0,2412

0,0827

5,1

60,1

50,1

120

100

20

114,3

65,7

48,6

-

193,3

241,9

0,0827

0,0827

20,0

120,0

100

Без вартості сільськогосподарської сировини.

можна збільшувати товарообіг за рахунок пошуку найбільш вигідних каналів

реалізації, що пов'язано з додатковими витратами на проведення мар-

кетінгових досліджень; найчастіше це взагалі не можливо без технологи-

чеського переозброєння виробництва. Але не виключені і деструктивні

дії, наприклад, відведення частини виручки в ЃбтеневуюЃв сферу. У цьому отноше-

176

ванні розподільна модель має набагато більше ЃбпреімуществЃв перед

цінової.

З огляду на сказане, не можна не дивуватися зустрічається в економіч

ської літератури невиправдано завищеними оцінками розподільчої мо-

поділи економічних відносин, яка нібито має противитратної ха-

рактер. Таке твердження -нонсенс, оскільки будь-яка нормальна хозяй-

ствующий суб'єкт повинен прагнути до зниження витрат незалежно від то-

го, будує він свої відносини з контрагентом шляхом продажу товару або

отримуючи частку від кінцевого результату.

Таким чином, розподільна модель організації економічних

відносин в агропромислових формуваннях не має переваг пе-

ред цінової. Антагонізм інтересів не зникає, а лише набуває дру-

гую форму. На наш погляд, у розподільній моделі більше недоліків.

По-перше, розрахунок ЃбвкладаЃв групи сільськогосподарських учасників не

враховує кількість і якість поставленого на переробку сировини. По

друге, розподільна модель створює більше потенційних Ѓбтене-

вихЃв загроз інтересам сільгосппідприємств з боку переробки. В-

третє, вона більш громіздка в плані технічної реалізації, пред'являє

складніші вимоги до організації обліку і контролю. По-четверте, ус-

тановление твердих пропорцій розподілу кінцевого результату в мень-

шей мірою сприяє розвитку підприємницької ініціативи менед-

жеров переробного підприємства. По-п'яте, вона не вигідна сільгосп-

підприємствам в тих випадках, коли їх промисловий партнер в силу своєї

специфіки має тривалі технологічні цикли виробництва, а харак-

тер попиту вимагає створення запасів нереалізованої продукції.

У АПФ, мають організаційно-правову форму асоціації добро

вільність членства і демократичний характер прийняття рішень роблять

становище інтегратора, яким зазвичай виступає переробне

підприємство, невигідним в сенсі впливу на результат голосування по во-

просо, що зачіпають його економічні інтереси. Тому склад завдань,

177

які може і повинна вирішувати асоціація повинен відповідати критерію ре-

альності досягнення консенсусу. Вище було показано, що регулювання

обмінно-розподільних відносин через механізм трансфертних цін

не надто привабливий для підприємства-інтегратора, оскільки не забез

чивает вибірковості додаткових фінансових потоків, направляе-

мих сільськогосподарським партнерам, а також гарантій їх профільного ис

користування. Аналогічне висновок справедливо і для розподільної

моделі відносин. Іншими словами, механізми трансфертних цін і про-

пропорційного розподілу кінцевого фінансового результату не можуть

служити ефективним інструментом узгодження економічних інте-

сов. Для цього більш зручні інші форми організаційно-економічного

взаємодії -такие як товарне кредитування, лізинг, производствен-

но-сервісні послуги та ін. Але реалізація цих форм може здійснюватися в

рамках двосторонніх відносин.

Сказане не означає, що можливість цінового регулювання в АПФ

ассоціаціонних типу виключається повністю; як тимчасовий захід вона

цілком допустима, особливо якщо застосовується щодо цін на отдель-

ні продукти рослинництва. Цілком можливі й доречні колективні

узгодження тих аспектів цінової політики, які стосуються стімуліро-

вання якості сировини. На таких принципах працює створена в 2003р. Рос-

Котовського обласна асоціація ЃбМолоко ДонаЃв (11).

У тих випадках, коли члени асоціації, включаючи переробника, прини-

мают рішення регулювати внутрішні ціни на сировину, природно, постає

питання про рівень ціни. Цілком впевнено можна стверджувати, що при цьому

абсолютно неприйнятно керуватися такими цільовими установками,

як уже згадані ЃбеквівалентностьЃв, ЃбпарітетностьЃв, Ѓбравенство воспро-

виробничих возможностейЃв і т.п. Тому ЃбпрямойЃв рахунок закупівельної це-

ни сировини, що передбачає використання в якості ціноутворюючих

параметрів показників сільгоспорганізацій (собівартість, рентабель-

ність) поза зв'язком з фінансово-економічними можливостями перерабати-

178

вающего підприємства виглядає абсолютно некоректним в самій поста-

ке питання.

Наприклад, спроби застосувати в інтегрованих АПФ Саратовської

області витратну схему ціноутворення показали, що розрахунковий рівень

роздрібних цін стає неприйнятно високим. Оскільки переробка НЕ

в змозі забезпечити прийнятні з точки зору авторів закупівельні це-

ни на сільськогосподарську сировину, пропонується використовувати дер-

ні дотації і в сільськогосподарському виробництві, і в переробці (3). В

аспекті реальної практичної цінності поради такого роду виглядають абсо-

лютно марними.

Ціна сировини повинна бути такою, щоб її рівень відповідав инте-

ресам і можливостям заводу. В іншому випадку він має право припинити

членство, і асоціація тим самим втрачає сенс і розвалюється. Тому

процес прийняття рішення щодо ціни сировини повинен будуватися як

евристична процедура з використанням спеціальних розрахункових моделей.

Мова йде про так званих реверсивних калькуляційних моделях, мето-

дика побудови яких була показана в звітах НДР попередніх років.

Схема організації процесу обговорення і прийняття рішень показана на

рис.4.2.

Вихідним пунктом служать прогнозні перспективні оцінки оптових

цін на продукти, що випускаються заводом. Внутрішніми змінюваними пара-

метрами є: а) власні витрати заводу на вироблення продукції

(Всі витрати за вирахуванням сільськогосподарської сировини); б) рентабельність

реалізованої продукції заводу. Погоджувальна комісія пропонує ви-

Ходна варіант: прогнозну оцінку власних витрат заводу і рентабель-

ність. Показники вводяться в модель, реалізовану в електронних таблі-

цах Excel, і отриманий результат (ціна сировини) пропонується до обговорення

на раді директорів. Якщо варіант з яких-небудь причин не прінімает-

ся, слід друга ітерація: коригуються один або обидва змінюваних па-

параметра і розраховується другий варіант ціни сировини, і так далі, поки не

179

буде отримано взаємоприйнятний результат. Замість прогнозних оптових

цін можна використовувати роздрібні ціни; в цьому випадку в модель потребует-

ся вводити показник торгової надбавки.

У холдингової групи на відміну від асоціації з її демократіческі-

ми процедурами прийняття рішень головна організація має можли

ність встановлювати такий порядок внутрішніх економічних відносин,

якою вона вважає за потрібне. В роботі ВНІЕСХ справедливо відзначається, що

сільськогосподарські дочірні підприємства в холдингових групах зна

дяться під повним господарським управлінням інвестора, який жорстко

контролює їх діяльність, часом не зважаючи на їх інтересами, приділяючи

головна увага окупності вкладених у виробництво коштів

(10).

Доступні інформаційні джерела дозволяють зробити висновок,

що переважна більшість успішно працюють агрохолдіногових

формувань будуються на жорстких організаційно-управлінських прин-

ципах з централізацією основних функцій економічної діяльності до-

Черних сільськогосподарських підприємств, в результаті чого ті фактично

повністю позбавлені господарської самостійності.

коректувальні параметри

прогнозні

Оптові ціни

Розрахунково-нормативні

Витрати перераб. підприємства

(Без вартості с / г сировини)

Рентабельність переробного підприємства

Імітаційна модель розрахунку

закупівельної ціни с / г сировини

180

немає

да

немає

да

Мал. 4.2. Блок-схема процесу вироблення і прийняття рішень по трансферт-

ної ціною сільськогосподарської сировини

Зрозуміло, це часто супроводжується певним ущемлені-

ем інтересів сільгосппідприємств і їх трудових колективів -упраздняют-

ся непрофільні види виробництва, скорочуються штати і т.д. У той же вре-

мя, жорсткий контроль за діяльністю сільгосппідприємств можна вважати в

значною мірою виправданим, оскільки з огляду на специфічний харак-

тер сучасної російської ділової етики, стан трудових ресурсів і

рівень т Рудова дисципліни в сільськогосподарському виробництві, без

нього важко забезпечити ефективне і контрольоване використання інве-

стіцій, які направляються в аграрний сектор.

В умовах, що склалися ті недоліки обмінно-розподільних

схем організації економічних відносин (відсутність вибірковості і

гарантій профільного використання додаткових грошових потоків),

реалізують зрівняльний принцип умов господарювання, роблять фак-

рішення согласітель-

ної комісії

затвердження

Вердикт ради дирек-

торів асоціації

181

тично неприйнятним застосування цих схем в практиці діяльності хол-

дінгових груп. У своїй ціновій політиці по відношенню до дочірніх сільсько-

скохозяйственних ланкам головні організації зазвичай вважають за краще

орієнтуватися на діючі ринкові ціни. Відхилення від ринкових

цін можуть допускатися ля вирішення окремих специфічних завдань, в тому

числі пов'язаних з мінімізацією виплат з податку на прибуток.

182

4.2. П від ен ци ал ьн иев оз мо жн ос тис їв ЬС до хо зя йс тв ен ни х т ів а-

р оп ро з дук те ле й вр еа чи за ци і н ал ог ов ойп ол іт ик і

Податкова політика в сільському господарстві в останні роки претерпе-

кість істотні зміни. Вони знаходять своє вираження в поступовому і последо-

Серйозна відмову від пільг, що надаються сільськогосподарським перед-

підприємствам, з одночасним введенням пільгового спеціального режиму на-

логообложенія. Перші кроки були зроблені ще в кінці 2001 року, коли

був встановлений відповідно до гл. 26.01 Податкового кодексу РФ єдиний

сільськогосподарський податок (ЕСХН). Однак методологічний підхід, ос-

Нова на обліку земельних угідь в якості об'єкта оподаткування,

методично не забезпечував впровадження цього податкового режиму. Тому в

більшості суб'єктів РФ в силу ряду причин він не був введений в дію

і виявився нежиттєздатним. Натомість йому з 2004 р введений кардинально

новий податковий режим з колишньою назвою. Це пільговий і спрощений

режим, застосовуваний на всій території Росії за єдиними правилами, що не

вимагає від суб'єктів РФ додаткових методичних розробок. пе-

реход на цей режим оподаткування здійснюється підприємствами доб-

ровольно.

Отже, з 2004 р для всіх сільськогосподарських товаровиробників

є вибір - застосовувати загальний режим оподаткування або переходити на

сплату єдиного сільськогосподарського податку. При цьому до сельскохозяйст-

венним товаровиробникам відносяться ті організації АПК, у яких в

структурі виручки від реалізації товарів, робіт, послуг на частку сельхозпро-

продукції припадає не менше 70%.

У Володимирській області в 2004 році введена нова система опо-

оподаткування, на сплату єдиного сільгоспподатку перейшли 154 сельхозпредпрія-

ку, в результаті скоротилася податкове навантаження, податків нараховано на 243

млн. руб. менше, ніж в 2003 році.

Для вирішення цієї проблеми в Іркутській області з метою активізації

інтеграційних процесів і підвищення економічної зацікавленості

183

промислових і переробних підприємств прийнятий Закон Іркутської

області ЃбО зниженою ставкою податку на прибуток організацій щодо

сум, що зараховуються до обласного бюджетЃв № 41-оз від 07.07.2004г ..

Новий варіант ЕСХН передбачає значне скорочення податко-

виття навантаження сільськогосподарських товаровиробників - організацій і

індивідуальних підприємців (також селянських фермерських гос-

зяйств). Тим не менше, використання загальної системи оподаткування мо-

жет бути також вигідним, оскільки зберігається ряд пільг для цієї кате-

горіі платників податків. Тим більше, що з 2005 р істотно сократі-

лось кількість податків. Їх перелік, наведений в статтях 13-15 НК РФ,

містить 15 податків, а практично для окремого платника податків їх,

як правило, менше, так як по ряду податків відсутній об'єкт оподат-

оподаткування в силу характеру діяльності.

Скорочення податків як один із напрямів податкової політики

здійснювалося послідовно і протягом ряду років. скасовано зна

ве перелік регіональних і місцевих податків і зборів, що по-

тягло за собою, безумовно, зниження податкового навантаження і спрощення на-

логообложенія. У той же час по окремих податках відбулося усложне-

ня їх обчислення, як, наприклад, з податку на прибуток організацій і еди-

ному соціальному податку.

До іншого напрямку податкової політики держави слід отне-

сті зменшення ставок за основними податками: податком на прибуток з 35 до

24%, ПДВ за основною ставкою до 18%, ЄСП до 26%. Що стосується сільського

господарства, то існували і раніше знижені ставки зберігаються (по

ПДВ- 10%) або також зменшуються (по ЄСП - 20%).

Хоча державна податкова політика спрямована на скорочення

пільг і зрівняння платників податків з одночасним урахуванням особ

ностей окремих їх категорій через спеціальні податкові режими, тим

менше, сільське господарство залишається льготируемой галуззю. Зокрема, в

2005 р податку на прибуток від реалізації сільськогосподарської продук-

184

ції ще застосовується податкова ставка 0%. Однак передбачається по-

статечний її зростання: 2006 -2008 рр. - 6%, 2009-2011 рр.- 12%, 2012-2014 рр.-

18%, а з 2015 р. - вже 24%. Тим самим податкові умови викликатимуть

необхідність переходу на єдиний сільськогосподарський податок.

По податку на майно для сільськогосподарських організацій на

федеральному рівні пільги не передбачені, але вони можуть вводитися на

регіональному рівні, як це зроблено в ряді регіонів. Так, в Орловській про-

ласті з транспортного податку виведена з-під оподаткування сільсько-

господарська техніка, безпосередньо використовувана в сельхозпроізводст-

ве. У Воронезькій області для поліпшення фінансового стану сільсько-

господарських підприємств прийнятий Закону Воронезької області № 06-03 від

13.04.2004 року ЃбО податок на майно організаційЃв, яким в отноше-

ванні сільськогосподарських організацій змінена ставка податку на имущест-

во і встановлена ​​в розмірі 0,5 відсотка від податкової бази, замість 2,2 про-

цента.

На окрему увагу заслуговує розгляд податку на добавлен-

ву вартість. Відносно реалізації соціально значущих продовольст-

ських товарів залишається знижена податкова ставка 10%. щодо

проведеної дискусії з приводу її скасування та встановлення єдиної ставки

ПДВ (вище 10%) слід зазначити, що це призведе до погіршення социаль-

ного положення найменш забезпечених категорій населення в результаті

зростання споживчих цін.

Крім того, щодо ПДВ виникає проблема, пов'язана з еди-

вим сільгоспподатком. При його застосуванні сільгосптоваровиробник НЕ

є платником ПДВ. В цьому випадку в невигідному економічному

положенні виявляються переробні підприємства, які не мають

можливості застосовувати до відрахування суми ПДВ по приобретаемому сільгосп-

сировині. У цій ситуації для сільгосппідприємства виникає небезпека втрати

основного каналу збуту. Рішенням цієї проблеми може стати внесення з-

трансформаційних змін в НК РФ, що стосується можливості добровільного прийняття на себе

185

обов'язків платника податків ПДВ при застосуванні спеціального нало-

кового режиму. Слід зазначити, що зазначена проблема не виникає в

випадку, коли сільськогосподарське і переробне підприємства є-

ються структурними підрозділами однієї юридичної особи. Таким

прикладом можуть служити створені в регіонах великі інтегровані

агропромислові формування (агрофірми). Так, орловський агрофірма

ЃбЛівенское мясоЃв, до складу якої входять спеціалізовані животно-

водческіе комплекси і м'ясокомбінат, перейшла на спеціальний податковий

режим - ЕСХН вже з 2004 р

Таким чином, наявність варіантності в застосуванні податкового режи-

ма (загального чи спеціального) диктує необхідність порівняльного ана-

лізу їх ефективності в кожному конкретному випадку. доцільність пе-

рехода на єдиний сільськогосподарський податок визначається можливістю

отримання податкової економії.

На ефективність застосування єдиного сільськогосподарського податку

впливає фінансова політика організації. Наприклад, в разі

прийняття стратегії на виплату кредиторської заборгованості, накопиченої

за попередні роки, за загальною системою оподаткування можуть бути

значні суми ПДВ до відрахування. Це тягне за собою великі суми

ПДВ до відшкодування з бюджету, можливо перевищують суми інших на-

логів. Якщо не планується в повній мірі здійснювати погашення креди-

торской заборгованості, то при незначному перевищенні доходів над

витратами можливе отримання податкової економії при переході на ЕСХН.

Е ФФ ек ту вн ос тьп ер ех од а н а е ді ни й з їв ЬС до хо зя йс тв ен ни й

н ал ОГП рир аз чи чн ихв ар иа нт ахф ін ан су й п ол іт ик і

На прикладі одного з дочірніх сільськогосподарських організацій

ВАТ ЃбОрловскій агрокомбінатЃв було вироблено порівняння сум подат-

вих зобов'язань в умовах податкового законодавства 2004 г. За основу

розрахунку приймалися показники господарської діяльності за 2003 р При

розрахунку суми єдиного сільськогосподарського податку враховано, що за пріоб-

186

ретенним, але не оплаченими основних засобів списання їх вартості на

витрати не проводиться.

За загальною системою оподаткування сума податків, замінних еди-

вим сільськогосподарським податком склала 3150 тис. руб. а при примене-

ванні ЕСХН -1900 тис. руб., тобто підприємству вигідніше перейти на спе-

ціальний податковий режим -ЕСХН. Розрахунок податкової економії показаний в

табл. 4.3.

Т аб чи ца4.3

Д ан ни е д ляр ас че тан ал ог ов ойе ко но ми і, т ис р уб

сума Н ДСза рік 5570

сума відрахувань по ПДВ за рік 6082

в т.ч. за ставкою 20% 6082

суми виручки від реалізації за ставкою 20% і відповідна сума

податку, нарахована за цією ставкою

виручка

2880

податок 576

н ал ГГН а п ри б льо рг ан із ац ійнет

суми доходів від реалізації та позареалізаційних 540

суми витрат за все 537

в т.ч. сума витрат по амортизації майна, що амортизується 12

сума податку на прибуток організацій за рік 3

сума податку Е СНза рік; 3106

сума страхових внесків до ПФ за рік тисяча двісті сорок два

н ал ГГН а й му ще ст пи ре дп ри ят ий (старий)

сума податку на майно підприємств за рік

немає - пільга

1) Набуті О С за останній рік

2) Придбані Про З раніше (до 01.01.2003):

а) з терміном корисного використання менше або дорівнює 3 роки - остаточ-

ная вартість на момент переходу;

б) з терміном корисного використання більше 3 років і менше або дорівнює

15 років - залишкова вартість на момент переходу;

в) з терміном корисного використання більше 15 років - залишкова вар-

ність на момент переходу

а) 120

б) 25960

в) 148

3) для розрахунку нового податку на майно організацій -Дані про ос-

таточной вартості ОС на 1 число кожного місяця 2003 рі на 01.01.2004

немає - пільга

Д ан ни е про нематеріальні. активах (НА)

1) придбані за останній рік

2) раніше (аналогічно ОС за термінами корисного використання)

НА немає

Д ан ни е од еб ит ор ск ойз пекло ол ж нн ос ти, що утворилася і непогашеної

в 2003 р

тисяча сімсот вісімдесят шість

Д ан ни е ок ре то рс до й з ад ол ж нн ос ти, що утворилася і непогашен-

ної в 2003 р

69077

187

Правда на сьогодні є перешкода -наявність магазину, по діяльно-

сті якого обов'язковим є застосування єдиного податку на вменен-

ний дохід для окремих видів діяльності (ЕНВД), в зв'язку з чим примі

нять ЕСХН не можна.

Для прийняття рішення про перехід в 2005 році на ЕСХН потрібно проаналізу-

зировать стратегію підприємства і на основі бізнес-плану зробити расче-

ти податкових зобов'язань.

У разі прийняття стратегій на виплату кредиторської заборгованості,

накопиченої за попередні роки, за загальною системою оподаткування

отримаємо значні суми ПДВ до відрахування 22 490 тис. руб., що спричинить

за собою великі суми ПДВ до відшкодування з бюджету, можливо перевищу-

вирішальним суми інших податків. До того ж відбудеться зниження ставок по

єдиному соціальному податку з 2005 р З іншого боку, якщо не планірует-

ся в повній мірі здійснити погашення кредиторської заборгованості, то з

урахуванням планування незначного перевищення доходів над витратами,

можливе отримання податкової економії при переході на ЕСХН. До того ж,

при оплаті кредиторської заборгованості за придбаними ОЗ списання на

витрати вартості їх придбання при застосуванні глави 26.1 НК РФ зна

чительно перевищує величину нарахованої амортизації за цими ОС по про-

щей системі оподаткування, що також зробить вигідним застосування

єдиного сільгоспподатку.

При застосуванні ЕСХН виникають проблеми з ПДВ, якщо покупця-

ми продукції підприємства є чи не кінцеві споживачі, а інші

підприємства платники ПДВ, яким в цьому випадку не вигідно заку-

пать продукцію у виробника, виставляє їм суму ПДВ в ціні. цю

ситуацію також необхідно ретельно аналізувати і враховувати в кожному

конкретному випадку.

Порівняльний аналіз для обґрунтування переходу на ЕСХН проведено

нами на прикладі однієї з дочірніх сільськогосподарських організацій,

що входить до складу агрохолдингу. За загальною системою оподаткування сума

188

податків, замінних єдиним сільськогосподарським податком склала 3150

тис. руб. а при застосуванні ЕСХН -1900 тис. руб., тобто підприємству ви-

придатних перейти на спеціальний податковий режим -ЕСХН. Одним з пре-

перешкоджає служило наявність видів діяльності, які оподатковуються єдиним податком

на поставлений дохід (роздрібна торгівля, їдальня та ін.), в зв'язку з чим нель-

зя застосовувати ЕСХН. У такому випадку можливі були такі рішення:

виділення таких об'єктів в окрему юридичну особу або розширення

торгових площ. Однак з 2006 р цю перешкоду ліквідується: можна

буде застосовувати одночасно ЕСХН і ЕНВД по окремих видах діяль-

ності.

4.3. Н ал ог оо бл ож ен ІЄП від ре бі ті ль ск іхк оо пе ра ти в в до ак н ек ом ме рч ес ки хо рг ан із ац ій В даному розділі досліджено особливості оподаткування неком-

мерційних організацій, в тому числі сільськогосподарських споживчих

кооперативів, з огляду на особливості їх створення та функціонування. В

Податковому кодексі РФ не передбачені спеціальні норми налогообло-

вання споживчих кооперативів, включаючи і сільськогосподарських. по-

цього розглядаються загальні норми оподаткування некомерційних ор-

ганізацій. Особливості оподаткування некомерційних організацій по

казани в таблиці 4.4. із зазначенням джерел податкових норм.

Порядок обчислення і сплати податку на прибуток організацій регули-

руется 25 главою НК РФ. Некомерційні організації (НКО) сплачують

податок на прибуток тільки з сум перевищення доходів над витратами за

підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність в

НКО може призводити до отримання доходів від реалізації: продажу това-

рів, виконання робіт, надання послуг, реєстрації господарських товариств,

статутний капітал яких належить повністю або частково НКО, і

отримання доходів від них. Крім того, можливе отримання внереалізаці-

ційних доходів. Доходи від реалізації враховуються при оподаткуванні

прибутку в загальному порядку.

189

Т аб чи ца4.4

Про зі бе нн ос тин ал ог оо бл ож ен Іян ек ом ме рч ес ки х про рг ан із ац ій Зміст Нормативне

обгрунтування

Н ал ГГН а п ри б льо рг ан із ац ій У чи ють сяд лян ал ог оо бл ож ен Іяд ох од и:

1) від комерційної діяльності

2) у вигляді використаних не за цільовим призначенням майна (в

тому числі грошових коштів), робіт, послуг, які отримані в рамках

цільових надходжень, цільового фінансування

гл. 25 НК

п.14 ст.250 НК

Д ох од и, н е у чи ти ва їм иеп ріо ін од їв ен ІІН ал ог ов ойб аз и:

1) у вигляді майна, отриманого платником податку в рамках цільових перевірок

вого фінансування і використане ним за призначенням, визна

ленному організацією (фізичною особою) - джерелом цільового

фінансування (при наявності окремого обліку таких доходів);

перелік видів цільового фінансування, що не враховуються при на-

оподаткування прибутку, наведено в НК, зокрема:

- у вигляді інвестицій, отриманих під час проведення інвестиційних

конкурсів (торгів) в порядку, встановленому законодавством РФ;

- у вигляді інвестицій, отриманих від іноземних інвесторів на

фінансування капітальних вкладень виробничого призначення,

за умови використання їх протягом одного календарного року з

моменту отримання.

пп.14 п.1 ст.251

НК

2) цільові надходження на утримання некомерційних організацій і

ведення ними статутної діяльності, що надійшли безоплатно від дру-

гих організацій і (або) фізичних осіб та використані ними по на-

значенням (при наявності окремого обліку таких доходів). До зазначених

цільових надходжень відносяться:

1) вступні внески, членські внески, пайові внески;

2) майно, що переходить некомерційним організаціям по заве-

щанію в порядку спадкування;

3) суми фінансування з бюджетів усіх рівнів та дер-

ських позабюджетних фондів, що виділяються на здійснення ус

тавной діяльності.

п.2 ст.251 НК

Р ас хо ди н е у чи ти ва їм иеп ріо ін од їв ен ІІН ал ог ов ойб аз и:

1) не підлягають амортизації

1) майно некомерційних організацій, отримане в якості

цільових надходжень або придбане за рахунок коштів цільових

надходжень і використовується для здійснення некомерційної

діяльності;

2) майно, набуте (створене) з використанням засобів

цільового фінансування (в тому числі бюджетного);

3) основні засоби, передані (отримані) за договорами в без-

оплатне користування;

пп.2 п.2 ст.256

НК

пп.3 і 7 п.2

ст.256 НК

п.3 ст.256 НК

2) не враховуються в цілях оподаткування витрати у вигляді премій,

що виплачуються працівникам за рахунок коштів спеціального призначення

або цільових надходжень.

п.22 ст.270 НК

Про зі бе нн ос Тіу че тар ас хо до в

1) Представницькі витрати, що здійснюються некомерційними орга-

лист МНС

РФ від

190

ціями за рахунок цільових надходжень при здійсненні статутної діяль

ності, враховуються в повній сумі (для комерційних - не більше 4%

від витрат на оплату праці - п.2 ст.264 НК)

29.01.2002 №

02-2-10 / 6-8951

Про зі бе нн ос тип ре дс та вл ен Іян ал ог ов ойд ек ла ра ци і иу пл ат и а ва нс о-

в ихп ла ті ж й:

некомерційні організації, у яких не повинно бути жодних зобов'язань по

сплаті податку на прибуток, подають податкову декларацію за у п-

р ощ ен але й формі як після закінчення звітного періоду (1 квартал, напів-

чя, 9 місяців), так і після закінчення податкового періоду (рік).

п.2 ст. 289 НК

некомерційні організації, що не мають доходу від реалізації то-

варів (робіт, послуг), сплачують тільки квартальні авансові платі-

жи за підсумками звітного періоду.

п.3 ст.286 НК

Н ал ГГН а д про ав ле нн уюс то їм ос ть обкладаються в загальному порядку з можливістю отримання пільг при нали-

ності відповідних підстав

ст.143-178

(Глава 21) НК

при визначенні податкової бази по ПДВ не враховуються:

- грошові кошти у вигляді цільових надходжень на утримання неком-

мерційних організацій і ведення ними статутної діяльності, поступів-

шие в якості фінансової допомоги від інших організацій і (або) физи-

чеських осіб, які не пов'язані з оплатою реалізованих товарів (робіт, послуг),

і використані зазначеними одержувачами за призначенням.

п.32.1 методи-

чеських реко-

дацій по

застосування гл.

21 "Податок на

додану

вартість "НК

РФ

Н ал ГГН а й му ще ст воо рг ан із ац ій З 2004 р пільги з податку на федеральному рівні (в НК РФ) не пе-

Дивіться. Законами суб'єктів РФ можуть передбачатися податкові

пільги і підстави для їх використання платниками податків на терри-

торії суб'єктів РФ.

Слід зупинитися більш докладно на викладі особливостей на-

логообложенія прибутку від позареалізаційних доходів. цими доходами

визнаються безоплатно отримане майно (роботи, послуги) або иму-

істотні права, за винятком випадків, зазначених в ст. 251 НК РФ. при

одержанні безоплатно майна (робіт, послуг) оцінка доходів здійснюва-

ляется виходячи з ринкових цін, що визначаються з урахуванням положень ст. 40

НК РФ, але не нижче залишкової вартості - за амортизується майну

і витрат на виробництво або придбання - по товарах, роботах, послугах.

Інформація про ціни повинна бути підтверджена платником податку - по-

лучателем майна (робіт, послуг) документально або шляхом проведення

незалежної оцінки (п.8 ст.250 НК РФ).

Позареалізаційні доходи можуть бути також отримані у вигляді ви-

користування не за цільовим призначенням майна (в тому числі грошових

191

коштів), робіт, послуг, отриманих, наприклад, в рамках благодійної

діяльності (в тому числі у вигляді благодійної допомоги, пожертвова-

ний), цільових надходжень, цільового фінансування, за винятком

бюджетних коштів. Відносно бюджетних коштів, використаних не

за цільовим призначенням, застосовуються норми бюджетного законодавства

РФ. У зв'язку з цим організації, що отримали таке майно, після закінчення

податкового періоду подають до податкових органів звіт про цільове вико-

користуванні отриманих коштів. У момент, коли одержувач таких доходів

фактично використовував їх не за цільовим призначенням, тобто порушив умо-

вія їх отримання, зазначені доходи включаються до складу внереалізаціон-

них доходів для оподаткування.

Як доходів, н е у чи ти ва їм ихд лян ал ог оо бл ож ен іяп ри б

л і згідно зі ст.251 НК РФ, для некомерційних організацій слід отме-

тить кошти, які можуть бути отримані у вигляді майна в рамках ц е-

л ів ог про ф ін ан су ван ні я. При цьому необхідною умовою є ведення

роздільного обліку доходів і витрат, отриманих і проведених в рам-

ках цільового фінансування, при відсутності якого у організації ука-

занние кошти розглядаються як підлягають оподаткуванню з мо-

мента їх отримання.

Кошти цільового фінансування визначаються як майно, по-

лучанин організацією і використане за призначенням, визначеним ис

точником цільового фінансування - організацією або фізичною особою,

причому види таких коштів також перераховані в НК РФ. Це майно:

- у вигляді інвестицій, отриманих під час проведення інвестиційних

конкурсів (торгів) в порядку, встановленому законодавством Російської

Федерації;

- у вигляді інвестицій, отриманих від іноземних інвесторів на фі-

нансування капітальних вкладень виробничого призначення при ус

ловіі використання їх протягом одного календарного року з моменту по-

лучения;

192

- у вигляді акумульованих на рахунках організації-забудовника

коштів пайовиків або інвесторів;

- у вигляді коштів, отриманих товариством взаємного страхування від ор-

ганізацій - членів товариства взаємного страхування;

- у вигляді коштів, отриманих з Російських фондів: фонду фундамен-

тальних досліджень, фонду технологічного розвитку, Федерального

фонду виробничих інновацій.

Також не враховуються ц їв їв иеп ос ту пл ен ія (за винятком цільових

надходжень у вигляді підакцизних товарів). До них відносяться цільові поступ-

лення і з б юд ж табюджетополучателям і ц їв їв иеп ос ту пл ен Іян а з од ер

ж ан ієн ек ом ме рч ес ки х про рг ан із ац ійів од ен іеі Міу ст ав але й д ея ті ль але ст і,

що надійшли безоплатно від інших організацій і (або) фізичних осіб та

використані за призначенням. При цьому організації-одержувача зобов'язані

вести окремий облік доходів і витрат, отриманих і проведених в

рамках цільових надходжень.

До вказаних цільових надходжень на утримання некомерційних

організацій і ведення ними статутної діяльності відносяться:

1) здійснені відповідно до законодавства Російської

Федерації про некомерційні організації вступні внески, членські

внески, пайові внески, а також пожертвування, які визнаються такими

Відповідно до ГК РФ;

2) майно, що переходить некомерційним організаціям по завеща-

нію в порядку спадкування;

3) суми фінансування з федерального бюджету, бюджетів суб'-

ектов Російської Федерації, місцевих бюджетів, бюджетів дер-

них позабюджетних фондів, що виділяються на здійснення статутної діяль

ності некомерційних організацій;

4) кошти та інше майно, які отримані на здійснення

благодійної діяльності.

193

Наведений перелік видів цільових надходжень не повний, в нього

включені лише ті, що можуть бути отримані НКО в агропромисловій

сфері.

При визначенні оподатковуваного прибутку до складу витрат орга

низаций включаються суми нарахованої амортизації. Однак, по имущест-

ву, отриманого зазначеним вище способом, амортизація не нараховується.

Так для НКО н е п од ле жа т а мо рт з ац ііследующіе види амортизується

майна:

- майно некомерційних організацій, отримане в якості це-

лівих надходжень або придбане за рахунок коштів цільових надходжень

і використовується для здійснення некомерційної діяльності;

- майно, придбане (створене) з використанням бюджетних

коштів цільового фінансування. Зазначена норма не застосовується в відно

шеніі майна, отриманого платником податку при приватизації;

- майно, придбане (створене) також за рахунок коштів целево-

го фінансування, зазначеного вище.

Крім того, основні засоби, передані (отримані) за догово-

рам в б ез у зм ез дн ОЕП ол Ьз ів ан іеі з з ос та ваа мо рт з ір уе мо гої му ще ст ва і ск лю ють ся, тобто по ним а мо рт з ац Іян е н ач ис ляє Сяні у передаю-

щей, ні у одержує організації.

При формуванні витрат з метою оподаткування прибутку не

враховуються витрати у вигляді премій, що виплачуються працівникам за рахунок

коштів спеціального призначення або цільових надходжень.

Щодо подання податкової декларації та сплати авансо-

вих платежів з податку на прибуток некомерційні організації знаходяться

в кращому становищі, ніж комерційні: ті НКО, у яких не виникає

зобов'язань по сплаті податку на прибуток, подають податкову декла-

рацію по у ін ощ ен але й формі як після закінчення звітного періоду (1 квартал,

півріччя, 9 місяців), так і після закінчення податкового періоду (рік). Неком-

комерційними організації, що не мають доходу від реалізації товарів (робіт,

194

послуг), сплачують тільки квартальні авансові платежі за підсумками звіт-

ного періоду.

Необхідно зупинитися на особливостях оподаткування органі-

заций, є ч ле на мис ою зо в иа сс оц иа ци й, ч ле на мис їв ЬС до хо зя й-

з тв ен ни х п від ре бі ті ль ск іхк оо пе ра ти в в, пов'язаних зі специфікою їх

взаємин з цими некомерційними організаціями. Учасники не-

комерційних об'єднань самі можуть бути комерційними организа-

ціями і, отже, бути платниками податків на загальних підставах.

При оподаткуванні їх прибутку до складу витрат, що зменшують

податкову базу, включаються не всі платежі і внески в некомерційні ор-

ганизации, а лише обов'язкові виплати, зроблені відповідно до уста-

вом НКО і законодавством (табл. 2). Крім того, по майну, передан-

ному або отриманого в безоплатне користування, амортизація не нарахо-

ляется.

Т аб чи ца4.5

Про зі бе нн ос тин ал ог оо бл ож ен іяо рг ан із ац ійп про про пе ра ци ям

з вяза за нн имсу ча ст ие м вн ек ом ме рч ес ки х про рг ан із ац ія х

зміст Нормативне

обгрунтування

Н ал ГГН а п ри б льо рг ан із ац ій Р ас хо ди у чи ти ва їм иевц їв яхн ал ог оо бл ож ен ія

1) внески, внески та інші обов'язкові платежі, що сплачуються

некомерційним організаціям, якщо сплата таких внесків, вкладів

та інших обов'язкових платежів є умовою для здійснюва-

лення діяльності платниками податків - платниками таких

внесків, вкладів або інших обов'язкових платежів.

Пп.29 п.1

ст.264 НК

Р ас хо ди н е у чи ти ва їм иевц їв яхн ал ог оо бл ож ен ія

1) у вигляді сум д про ро ль ни х членських внесків (включаючи вступі-

тільні внески) в громадські організації, сум добро-

них внесків учасників спілок, асоціацій, організацій (об'єк

єднань) на утримання зазначених спілок, асоціацій, орга-

низаций (об'єднань);

п.15 ст.270

НК

2) вигляді вартості безоплатно переданого майна (робіт,

послуг, майнових прав) та витрат, пов'язаних з такою пе-

дач;

п.16 ст.270

НК

3) у вигляді вартості майна, переданого в рамках цільового

фінансування;

п.17 ст.270

НК

195

4) у вигляді сум цільових відрахувань, вироблених платниками

тельщіком на цілі, зазначені в п.2 ст.251 НК (див. табл.1);

п.34 ст.270

НК

5) у вигляді внесків, вкладів та інших обов'язкових платежів, сплачу-

ваемих некомерційним організаціям, крім зазначених у пп.29

п.1 ст.264 НК (див. вище);

п.40 ст.270

НК

6) не нараховується амортизація за основними засобами, передан-

вим (отриманим) за договорами в безоплатне користування.

п.3 ст.256 НК

При обчисленні н ал ог а н а д про ав ле нн уюс то їм ос тьу некоммерче-

ської організації, як і інших, існує цілий ряд обов'язків по ука-

занному податку. НКО в загальному порядку зобов'язані:

- вести облік об'єкта оподаткування, нарахованого і сплаченого нало-

га, а також сум податку по придбаних цінностей і послуг;

- звітувати з податку у встановлені НК РФ терміни;

- вести книги покупок і продажів, журнали обліку виданих і отриманих

рахунків-фактур і ін.

У статті 146 НК РФ визначено, що передача на безоплатній основі

товарів, робіт і послуг визнається реалізацією для цілей обчислення податку

на додану вартість.

При реалізації у організації виникає обов'язок розрахувати сумою

му податку і виписати рахунок-фактуру. П.2 ст.154 НК РФ наказує в разі

безоплатної передачі товарів (виконання робіт, надання послуг) розрахо-

ють податкову базу з урахуванням ст. 40 НК РФ, тобто за ринковою ціною. рас

прочитавши ринкову ціну, платник податків повинен виписати на вартість

'' Реалізованих '' товарів, робіт або послуг рахунок-фактуру.

Крім того, чинним законодавством регулюються окремі

особливості оподаткування некомерційних організацій податком на добавлен-

ву вартість, зокрема, пов'язані з цільовими надходженнями. У від-

повідно до п.32.1 Методичних рекомендацій із застосування глави 21 "На-

лог на додану вартість "Податкового кодексу Російської Федерації,

затверджених наказом МНС РФ від 20 грудня 2000 року № БГ-3-03 / 447 (з

і зм про т 17.09.2002 N О Р-3-03 / 491), при визначенні податкової бази не врахо-

ються:

196

- грошові кошти у вигляді цільових надходжень на утримання неком-

мерційних організацій і ведення ними статутної діяльності, що надійшли

в якості фінансової допомоги від інших організацій і (або) фізичних

осіб, які не пов'язані з оплатою реалізованих товарів (робіт, послуг), і викорис

поклику зазначеними одержувачами за призначенням.

До цільових надходжень на утримання некомерційних організацій

і ведення ними статутної діяльності, зокрема, відносяться:

а) здійснені відповідно до законодавства про некоммерче-

ських організаціях вступні внески, членські внески, пайові внески, а

також грошові кошти, що надійшли профспілковим організаціям в соот-

повідно до колективних договорів (угод) на проведення проф-

союзними організаціями соціально - культурних та інших заходів,

передбачених їх статутною діяльністю;

б) суми фінансування з федерального бюджету, бюджетів суб'-

ектов Російської Федерації, місцевих бюджетів, бюджетів дер-

них позабюджетних фондів, що виділяються на здійснення статутної діяль

ності некомерційних організацій.

Положення пункту 32.1 Методичних рекомендацій із застосування

глави 21 "Податок на додану вартість" НК РФ застосовуються при усло

вії, що облік отримання та витрачання цільових надходжень у грошовій

формі здійснюється окремо від іншої діяльності організації. при

цьому необхідно мати на увазі, що не є цільовим надходженням на

утримання некомерційних організацій виручка від реалізації некоммер-

чеський організацією майна, раніше отриманого в якості внесків,

вкладів, пожертвувань або благодійної допомоги від організацій, в

тому числі здійснюють благодійну діяльність.Реалізація

некомерційною організацією зазначеного майна підлягає налогообло-

жению в загальновстановленому порядку.

Некомерційні організації можуть скористатися також одним з

двох способів, викладених нижче, щоб не сплачувати ПДВ, н про о т о бе за н-

197

н ос тин ал ог оп ла ті ль щі кав ес Тіу че т п про Н ДЗГ св про ож де ні я н е п ре ду см від

р ен о.

Перший спосіб не платити податок на додану вартість заключа-

ється в отриманні звільнення від виконання обов'язків налогоплатель-

ника зі сплати ПДВ згідно зі статтею 145 НК РФ. Таке право на освобожде-

ня може бути використано організаціями, у яких за три предшест-

чих послідовних календарних місяці сума виручки від реалі-

ції товарів (робіт, послуг) без урахування ПДВ не перевищила в сукупності 1

млн. руб.

Другий спосіб не платити ПДВ -воспользоваться пільгами з податку,

передбаченими статтею 149 НК РФ, коло яких досить великий.

У НК РФ докладно описаний механізм відмови від використання пільги.

Організації, які здійснюють операції з реалізації товарів (робіт, ус-

луг), передбачені п.3 ст.149 НК РФ, має право відмовитися від звільнення

таких операцій від оподаткування, представивши відповідну заяву

до податкового органу за місцем своєї реєстрації в якості платником податку

ка в термін не пізніше 1-го числа податкового періоду, з якого платників

тельщік намір відмовитися від звільнення або призупинити його викорис

тання.

Некомерційні організації можуть мати у власності майно

- основні засоби, що відповідно до глави 30 НК РФ "Податок на

майно організацій "є об'єктом оподаткування цим податком ..

До 2004 р податком на майно відповідно до Закону РФ від 13 де-

кабріо 1991 № 2030-1 '' Про податок на майно підприємств "" не обкладалося

майно громадських об'єднань, асоціацій, які здійснюють свою

діяльність за рахунок цільових внесків громадян і відрахувань підприємств і ор-

ганізацій з залишилася в їхньому розпорядженні після сплати податків та інших

обов'язкових платежів прибутку на утримання зазначених громадських об'єк

єднань, асоціацій, якщо вони не здійснюють підприємницьку діяль

ність.

198

З 2004 року відповідно до гл. 30 НК РФ цієї пільги НКО не мають. бо-

леї того, на федеральному рівні, тобто в НК РФ, у некомерційних органі-

заций із зазначеного податку пільг немає. Однак законодавчі (представ

тільні) органи суб'єктів Російської Федерації можуть встановлювати для

окремих категорій платників пільги з податку на території суб'єктів-

тов РФ.

Як видно з викладеного, крім коштів цільового фінансування і

цільових надходжень, виведених Податковим кодексом з-під налогообло-

вання податком на прибуток організацій і ПДВ, пільг, стимулюючих діяль

ність некомерційних організацій, в тому числі сільськогосподарських

споживчих кооперативів, немає.

Слід звернути увагу на те, що в сільськогосподарських потреби-

нізації кооперативах кооперативні виплати їх членам підлягають двой-

ному оподаткуванню, а саме, у кооперативу -податку на прибуток ор-

ганізацій (оскільки ці виплати проводяться з чистого прибутку), а потім

у сільськогосподарських організацій, як отримані доходи від участі в

іншої організації. Таким чином, бачимо, що податкові умови не можна

вважати стимулюючими розвиток сільськогосподарських споживчих

кооперативів, а скоріше перешкоджають їх ефективному функціонірова-

нию.

199

4.4. Н ап ра вл ен ІЯС ог ла зі ва ні я і нт ер ес овс їв ЬС до хо зя йс тв ен

н иху ча ст ні до в ва гр ох ол ді нг ів ихг ру пп ах Взаємовідносини між керуючою компанією і дочірніми

підприємствами в системі агрохолдингів, як правило, будуються на прин-

ципах управлінського обліку. Кожне підприємство складає бізнес-

план, який затверджується фінансово-економічним відділом і руково-

дством холдингу. На основі плану-замовлення головної компанії на производ-

ство продукції певних видів складається виробничий план

(Структура посівів, потреба в ресурсах), фінансовий план (план до-

ходів і витрат, план руху грошових коштів), інвестиційний

план.

Стратегія агрохолдингу може включати наступні напрямки.

1. Ф ор му ван ня п ро з під дс тв ен ніс би то ви х ц єп оч ек. наприклад,

в холдингах зернового підкомплексу виникає необхідність мати соб

недержавні допоміжні структури (постачання ресурсами, ремонтні

потужності, елеватори, транспортні підприємства, охоронні фірми, пере-

розробляє і торгові підприємства). Створюються холдинги як замкну-

того циклу, так і включають в себе окремі ланцюжки в производствен-

но-збутовому циклі зернового підкомплексу (виробництво -Зберігання - реалізація; виробництво -Зберігання -транспортування -Реалізація;

виробництво -переробка -Реалізація).

2. З оз да ня з б то під й з ис ті мукання му па ні і. Дочірні фірми та фі

Ліал створюються з метою розвитку збутової діяльності, просування

зерна і продукції його переробки на інші регіональні ринки і між-

Міжнародну ринок. Відокремлений збутовий підрозділ є аген-

тому материнської компанії.

3. Про св е ні е з про ст ве нн ихв ну тр іф ір ме нн ихр Ин до ст. деякі

агрохолдинги створюють дочірні підприємства для обслуговування собствен-

них потреб. Зазвичай це послуги зі зберігання зерна (елеватори),

транспортні продам, а також послуги технологічного харак-

тера (обробка грунту, прибирання посівів та інші). У найбільш великих аг-

рохолдінгах є фінансові центри, відділи маркетингу, аудітор-

ські та консультаційні служби. Такий підхід спрямований на економію

трансакційних витрат, підвищення конкурентоспроможності продукції

агрохолдингу.

4. Д і в ер сифіка ци я н ап ра вл ен ійб з НЕ са При розширенні масшта-

бов комерційних операцій часто відбувається збільшення номенклатури

продукції і послуг. Агрохолдинги, які мають в своїх структурах елеватори,

надають послуги зі зберігання зерна іншим господарствам регіону. Інтегрі-

рова формування, які придбали аеровоздушние кошти для

200

внесення мінеральних добрив, високопродуктивну техніку для

виконання окремих операцій, надають послуги іншим господарствам з це-

ллю повного завантаження устаткування. Практично всі агрохолдинги зерново-

го підкомплексу займаються трейдингової послугами. Вони купують зерно

у дрібних товаровиробників, формують партії за якістю зерна та уча-

обхідних в торгах на ринках інших регіонів. Трейдингові послуги дозволяють

більш повно завантажити наявні потужності, маневрувати ресурсами і

знижувати вплив сезонності на результати діяльності агропредріятія.

Диверсифікація це стратегія, спрямована на нарощування економіч

ської мощі компанії, підвищення її стійкості, так як одне з преиму-

речовин холдингу полягає в можливості маневрування ресурсами, б-

лад перекидання коштів на найбільш перспективні ринки і види бізнесу.

5. Про пт їм з ац ІЯС тр ук ту риу ін ав ле ні я. Створення дочірніх струк-

тур направлено на раціоналізацію управління компанією, так як снімает-

ся частина функцій з персоналу материнської компанії (керівництво текущі-

ми операціями) і підвищується оперативність управління бізнес процесами.

Керівництво материнською компанією зосереджується на головному -страте-

гии розвитку фірми, кадрової роботи і плануванні розподілу ресур-

сов компанії. Контроль за діяльністю дочірніх підприємств здійснюва-

ляется через юридичні, адміністративні та фінансові інструменти.

Холдингові механізми створюють передумови для організації ефектив-

них корпоративних систем управління. Наприклад, в ЗАТ ЃбРусАгроПроектЃв

Волгоградській області організовано з метою упорядкування системи управ-

лення підлеглими підприємствами, уніфікації бізнес-процесів у всіх

структурні підрозділи, створення системи консолідованого обліку

фінансових і виробничих результатів діяльності всіх підпри-

ємств, що входять в холдинг.

6. Про бо зі бл ен іех оз яй ст ве нн ихц ен тр ОВР аз чи чн ихт ип ів форми-

вання дочірньої фірми на базі автономних підрозділів дозволять під-

сить ступінь ринкової спеціалізації і їх націленості на конкретні

201

ринки. Дочірня фірма, маючи статус бізнес -одиниці, виступає як авто-

автономних господарське підприємство з цілісною системою управління. виді-

ня автономних господарських бізнес -одиниці і інших центрів відпові-

ності становить основу віх сучасних підходів до формування

корпоративних систем управління.

7. Н ал ог ов оеіф ін ан су е п ла ну ван ня. В результаті освіти

агрохолдингів застосовуються корпоративні схеми, спрямовані на сниже-

ня фінансових і податкових втрат. Корпоративні схеми за участю до-

Черних фірм дозволяє перерозподілити витрати і доходи між перед-

ємствами холдингу, створити ЃбвспомогательниеЃв центри прибутку, оптімі-

зировать внутрі фірмове фінансування і забезпечити залучення

зовнішніх джерел фінансових ресурсів, а також координувати інве-

стіціі і консолідувати фінансовий потенціал компанії. наявність до-

чорнил дозволяє маневрувати матеріальними і фінансовими

ресурсами холдингу. На їх базі застосовуються такі зручні форми бізнесу,

як спільна діяльність, розподіл продукції, лізинг та інші. транс-

фертное ціноутворення і оподаткування є інструментами з-

кращения трансакційних витрат.

8. Р аз ви ти е в НЕ шн Ее ко но ми че ск ойд ея ті ль але ст і. створення сбито-

вих структур за кордоном -одна з найбільш перспективних напрямків

діяльності агрохолдингів в зерновому підкомплексі. Однак ця деятель-

ність обмежена низкою об'єктивних і суб'єктивних причин. У Волгоград-

ської області зовнішньоекономічною діяльністю займається лише один

агрохолдинг -ЗАТ ЃбРусАгроПроектЃв, що має в своїй структурі Ейский

порт (вантажно-розвантажувальна діяльність і транспортування вантажів в інші

країни) і Євро Траст Менеджмент. Дочірні фірми за кордоном це необ-

ходимо елемент організації експорту і залучення коштів зарубіжних

інвесторів.

9. П ів иш ен Ієу ст ой чи у ст і б з НЕ саіу ін ав ле ня і му ще ст ве нн и-

м і р шу ку ми Типове рішення складається в перенесенні ризикованих операцій в

дочірні компанії. Вони несуть обмежену відповідальність, не затрагі-

вающий майно материнської компанії. Підвищується стійкість хол-

202

дінговой системи в цілому: фінансові труднощі і банкрутство однієї з

компаній не призводить до краху всього холдингу. Стратегія обмеження рис-

ков передбачає розміщення основних ліквідних резервів агрохолдін-

га в спеціально створених для цієї мети фінансових структурах. парал-

лельно підвищується стабільність контролю материнської компанії за своїми

дочірніми фірмами.Управління ризиками в агрохолдингу вимагає обліку до-

полнительную форм майнової та податкової відповідальності, преду-

смотренних законодавством для взаємопов'язаних і афіновані

осіб.

10. Про бе сп Еч ен ИЕК він фі де нц иа ль але ст і до він тр ол я. володіння акціо-

нерного товариствами відкритого типу обмежується антимонопольним за-

конодательством. Це обмеження усувається шляхом заснування дочірніх

фірм на чолі з компанією, що управляє. У холдинговій структурі управле-

ня знаходяться різні центри відповідальності, від яких залежить при-

нятие рішень з ключових питань). Ресурси холдингу, як правило, роз-

Осередком або сконцентровані в його найбільш надійному ланці.

Узгодження інтересів між учасниками холдингу досягається в

рамках запланованих трансакцій. Це означає, що головний компа-

ня, вклавши капітал, має постійне джерело надходження зерна в ре-

І повиходили вони, а сільгоспвиробник (дочірні компанії) мають своєчасне

постачання необхідними ресурсами і гарантований збут вироблена-

денной продукції. Розподільні відносини не можна назвати ідеаль-

ними, і вони потребують удосконалення. Організація фінансового ме

менеджменті будується за наступними напрямками.

У пр ав ле ня д ен їжак ни мип від ок ам і. На підставі виробничого,

інвестиційного і фінансового планів кожного господарства складаються

плани руху грошових коштів. Фінансові потоки кожного хозяйст-

ва узгоджуються з керівництвом материнської компанії і при необ

димости грошові потоки змінюють напрямок. маневрування финан-

совимі ресурсами окремих підприємств дозволяє підвищити финансо-

ву стійкість агрохолдингу в цілому.

У пр ав ле ня і нв ес ти ци ям і. Перспективи компанії визначає її іннова-

ваціонний блок, оскільки збереження і зміцнення ринкових позицій

агрофірми вимагає інвестицій в технічну і технологічну модер-

цію. Інвестиційна програма є основою перспективних

планів компанії, але джерела інвестицій визначаються поточної бюд-

житній діяльністю. Важливим моментом в управлінні фінансами є-

ється розподіл капіталу на основний і оборотний, а також определе-

203

ня частки позикового капіталу, що дозволяє максимально використовувати

залучені ресурси для здійснення поточної діяльності та інве-

стіцій при збереженні фінансової стійкості підприємства в допустимих

мих межах. Тому вищим керівництвом материнської компанії

розробляється стратегія розвитку окремих господарств і холдингу в це-

лом, визначаються пріоритети в розвитку на поточний рік і плануються

інвестиції за пріоритетними напрямами з урахуванням максимального ви-

користування коштів держпідтримки, що виділяються на розвиток сільського

господарства.

У пр ав ле ня ф ін ан зі ви світ ез вул Ьт ат ам і. У кожному підрозділі хо-

зяйств холдингу діють центри доходів і витрат, до яких дове-

дени нормативні показники (бюджети). У головної компанії разраба-

розробляються фінансова стратегія, в відповідність з нею формується облікова

і податкова політика. У кожному господарстві створено центри прибутку, в ко-

торих відстежується виконання плану доходів і витрат. Фінансовий

контроль дочірніх підприємств здійснюється фінансово

економічним відділом керуючої компанії.

У пр ав ле ня б юд ж то м д оч ер ні х ф ір м. На практиці можуть формувати

тися три типи взаємодії головної компанії і дочірньої организа-

ций:

1) всі підприємства холдингу функціонують на основі єдиного консо-

лідирував бюджету з єдиним розрахунковим центром;

2) дочірні підприємства є повністю самостійними;

3) комбінований підхід, який передбачає організацію формальних

але незалежних дочірніх юридичних осіб за умови повного контролю

над їх оперативно-господарською та фінансовою діяльністю.

Наприклад, в холдингах зернового підкомплексу Волгоградської облас-

ти переважають відносини третього типу, які трансформуються в за-

залежності від інтересів власників і сільгоспвиробників, а також

ситуації, що склалася.

Б юд ж тн ОЕП ла ну ван ня до акс ре дс тв о с ог ла зі ва ні я і нт ер ес ів При впровадженні процесу бюджетування в системі агрохолдингів,

розробляється ЃбРегламент бюджетного процессаЃв, який регулює по-

рядок формування, коригування, контролю та аналізу виконання бюд-

жетів дочірніх організацій. Регламентом визначаються:

204

- терміни і порядок надання інформації та документів, необ

дімих для формування бюджетів;

- терміни і порядок затвердження бюджету;

- терміни і порядок надання звітів про виконання бюджету;

- порядок взаємодії підрозділів при формуванні, контролі,

коригування та аналізі виконання бюджету.

- форми бюджету.

Слід зазначити, що в агрохолдинги процес бюджетування при

плануванні на тривалий період часу (щомісяця, щокварталу,

щорічно) входить до складу фінансового планування, в даному випадку на

основі бюджетів структурних підрозділів складається фінансовий

план (зведений бюджет) холдингу (рис.4.3). На короткий період плануванні

ня (щотижня, щодекади, щомісяця) можуть складатися тільки бюд-

Жети структурних підрозділів, на основі яких по холдингу корректі-

руется касовий план і складається платіжний календар.

Для впровадження і ефективного функціонування системи бюджетування

необхідний ряд обов'язкових умов:

1) підготовка методологічної та методичної бази складання і

виконання бюджетів, відповідно до організаційної структури;

2) організація системи управлінського обліку, яка, реєструючи,

факти господарської діяльності забезпечує контрольну функцію ви-

нання бюджетів;

3) функціонування системи аналізу, яка на підставі даних

управлінського обліку дозволяє виявити причини відхилень факту від

плану, провести моніторинг фінансової ефективності окремих видів

господарської діяльності;

4) наявність достатньо кваліфікованих співробітників управленче-

ських служб і організація системи оперативного керівництва. Це дозволить

своєчасно прийняти комплекс заходів:

205

- визначення найбільш ефективних видів і напрямків хозяйст-

кої діяльності з чітким поділом фінансових ресурсів по окремих на

вим напрямками господарської діяльності;

- стимулювання керівників і працівників структурних подразде-

лений до підвищення ефективності здійснюваних ними видів діяльно-

сти, підвищенню відповідальності за пов'язані з цим доходи і витрати;

- підвищення продуктивності праці; щодо посилення високої еконо

мической обгрунтованості прийнятих рішень; щодо забезпечення більш ви-

сокой взаємозв'язку між інтересами окремого підрозділу і інтереса-

ми підприємства в цілому.

Таким чином, впровадження системи бюджетування на підприємствах

АПК має сенс тільки при наявності всіх зазначених умов, при отсутст-

вії хоча б одного із зазначених умов ця система працювати не зможе.

На технологію їх бюджетування впливає розподіл витрат на ус

Ніби-змінні (прямі матеріальні витрати, відрядна оплата праці

робочих, комерційні витрати, інші прямі виробничі витрати)

і умовно-постійні (заробітна плата персоналу, що управляє, орендна

плата, інші загальновиробничі і загальногосподарські витрати).

При зміні обсягів продажів, змінюються і змінні витрати,

так вони є взаємопов'язаними, при цьому змінюється більшість ста-

тей первинних бюджетів, в результаті зведений бюджет компанії корректі-

руется. Тут дуже важливо оперативну взаємодію між структурними

підрозділами (комерційний відділ, відділ закупівель, транспортний відділ і

т.д.), які можуть не прийти до узгодженого рішення. дозволяє різно

Глас голова бюджетного комітету (керівник фінансового

служби або керівник організації).

206

Відділ про-

даж

Керуюча компанія

зведений бюджет

бюджет руху

грошових коштів

Бюджет доходів і

витрат

Бюджет по балансо-

вому листу

сільгосппідприємство 1

переробка

сільгосппідприємство 2

Б-т загальногосподарських витрат

юри-

діче-

ський

відділ

адмініст-

ратівно-

господар-

ний відділ

служба

безопас-

ності

Відділ за-

купок

Б-т закупівель за видами сировини

Б-т транспортно

заготівельних

витрат

Б-т запа-

сов сировини

Б-т продажів за видами продук-

ції

Б-т коммерче-

ських витрат

Б-т запасів

готової

продукції Б-т інвестицій

Б-т сплати

і погаше-

ня креди-

тов і про-

центів за

позиками

Б-т поку-

ПКІ -про-

жу ос

основних

коштів

Б-т опера

ций з цін-

ними бу-

магами

Фінансовий відділ

Фінансовий план

Б-т виробництва напів

фабрикатів і готової

продукції

Цех №1 Цех №2 Цех №3

Б-т загальновиробничих

витрат

Б-т витрат тру-

да

Б-т матеріальних за-

витрат праці

Б-т витрати

електроенергії,

води, тепла

Б-т на теку-

щий ремонт

основних

коштів

Б-т фи-

нан-совою

діяль

ності

Мал. 4.3. Узгодження інтересів через систему бюджетування в системі агро-

рохолдінга

207

При переході до ринкових відносин в більшості російських аг-

ропредпріятій збереглися старі форми внутрішньогосподарського планіро-

вання. Це пояснюється як відсутністю висококваліфікованих сотруд-

ників, їх небажанням і опором вести додаткову роботу, кон-

серватівним настроєм по відношенню до зміни традиційної систе-

ми управління бізнесом, так і небажанням керівництва виділяти додатково

тільні кошти на навчання співробітників, їх стимулювання,

впровадження засобів автоматизації системи бюджетування. сюди також

слід віднести відсутність на сільськогосподарських підприємствах управ

ленческих обліку, служби внутрішнього аудиту тощо

Для кожного структурного підрозділу (центру фінансової відпові-

ності) сільськогосподарського підприємства, що входить до складу агрохол-

дінго, фінансова служба керуючої компанії, встановлює ліміт по

певної статті витрат. Перевірці по суті піддається кожен

факт істотної зміни планованої величини витрат по сравне-

нію з аналогічною величиною витрат звітного періоду. У разі виявив-

лення невідповідностей фінансова служба направляє керівникам соот-

відних структурних підрозділів пропозиції щодо усунення ука-

занних невідповідностей.Керівники структурних підрозділів або пре-

доставляють скориговані бюджетні заявки, або вказують причину

перевищення цього ліміту і надають в фінансовий департамент під-

робном розшифровку майбутніх витрат за вказаною статтею витрат.

Одне з необхідних умов план-факторного аналізу виконання

бюджету є порівнянність статей витрат. При цьому допустимі 3 ва-

Ріанта:

1) планована і фактична стаття витрат відображаються укрупненно.

Даний варіант є досить простим і може застосовуватися для ана-

лізу статей витрат, які не мають для керівництва першорядного значення;

208

2) планована стаття витрат відбивається укрупнено, фактична більш

детально, даний варіант є більш трудомістким, але і більш інформа-

нормативним для управління витратами.

3) планована і фактична статті витрат відображаються детально, дан-

ний варіант є важко здійсненним.

Неприпустимим умовою є, коли планована стаття витрат

відбивається детально, а фактична -укрупнено. Наприклад, планування

закупівлі запчастин для ремонту трактора і запчастин для ремонту комбайна

може привести до збільшення складських залишків запчастин, так як полом-

ка може і не відбутися. В даному випадку в плані краще передбачити ук

укрупнення статтю витрат-ремонт основних засобів, а фактично розкрити

більш детально.

Система бюджетування на підприємстві здійснює не тільки

планово-аналітичну та контрольну функцію, а й мотиваційну. не-

обходимо, щоб керівники структурних підрозділів були об'єктив-

але зацікавлені в економії операційних витрат. Відсоток від економії

витрат, скоригований на величину неконтрольованих витрат, може

бути одним з показників преміювання підрозділів і їх керівни-

телей. При перевищенні фактичних витрат над плановими, на керівни-

теля структурного підрозділу може бути накладено стягнення у вигляді

попередження або штраф.

Більш детально процес бюджетування розглянуто на прикладі сільсько-

скохозяйственних дочірнього підприємства одного з агрохолдингів, маю-

ного тваринництво, рослинництво, допоміжне і обслуговуюче

виробництво (рис. 3).

1. У ча ст ні кип ро це сс а б юд ж ту ван ні я

Основними учасниками процесу бюджетування є струк-

турне підрозділи ЦФО -сельхозпредпріятія і керуюча компанія.

Фінансова служба керуючої компанії координує процес бюдже-

вання, а зведений бюджет стверджує її керівник.

Фінансова служба сповіщає керівників дочірніх компаній і їх

структурних підрозділів про необхідність розробки і надання

ними бюджетів. Керівники структурних підрозділів формують вели

чину витрат за статтями витрат, безпосередньо до них належать в

рамках конкретного бюджетного періоду.

Бюджет сільськогосподарського підприємства має наступну

структуру:

бюджети 3-го рівня, що складаються ЦФО;

бюджети 2-го рівня, що складаються планово-економічним

відділом сільгосппідприємства по кожному структурному

підрозділу, в яких проводиться калькуляція одиниці

продукції; розподіл виробничих і

загальновиробничих витрат між підрозділами;

фінансовий план, що складається з бюджетів 1-го рівня: ЃбБюджет

руху грошових средствЃв, ЃбБюджет доходів і расходовЃв,

ЃбБюджет балансаЃв, який формує планово-економічний

відділ. Бюджетування здійснюється методом зустрічного

планування: проекти бюджетів розробляються ЦФО, з

подальшим коректуванням планово-економічним відділом

сільськогосподарського підприємства.

Планово-економічний відділ:

утверждает перелік основних показників плану

виробничо-господарської діяльності ЦФО - бюджетів

3-го рівня;

прінімает бюджети 3-го рівня;

формірует бюджети 2-го і 1-го рівня.

Фінансова служба керуючої компанії:

утверждает перелік основних показників плану

виробничо-господарської діяльності бюджетів -2-го і

1-го рівнів;

210

утверждает коригування бюджетів 2-го і 1-го рівнів.

Перед початком бюджетного процесу Генеральний директор проводить

нараду за участю всіх керівників ЦФО, на якому стверджує

мети, завдання, обсяги робіт на бюджетний період. Генеральний директор

дозволяє розбіжності між керівниками ЦФО. ЦФО може бути

одночасно центром доходів, центром витрат і центром виробництва.

Таким чином, ефективне функціонування агрохолдингів

потребує розробки регулярних виробничих і фінансових планів

(Бюджетів). Основними учасниками процесу бюджетування є

структурні підрозділи ЦФО -сельхозпредпріятія і керуюча

компанія. Фінансова служба керуючої компанії координує

процес бюджетування, а зведений бюджет стверджує її керівник.

4.5. І нф ор ма цій но е про бе сп Еч ен Ієу ін ав ле ні я і нт ег ри ван н-

н им і ф ор му ван ні ям і

Для ефективного управління діяльністю холдингу та забезпечення

реалізації економічних інтересів всіх учасників інтеграції, в тому

числі сільськогосподарських товаровиробників, необхідна достовер-

ная інформація про діяльність як холдингової структури в цілому, так і її

складових.

Разом з тим, питання інформаційного забезпечення управління аг-

рохолдінгамі, вивчені недостатньо. Особливо це стосується питань роз-

ництва облікової політики як для цілей складання зведеної фінансової

звітності, так і для цілей ведення фінансового та управлінського обліку

групи. Питання обліку в холдингах взагалі, і в агрохолдинги, зокрема,

вирішені нормативними актами з бухгалтерського обліку в Росії.

Що стосується правил складання звітності групи, то вони установле-

ни Методичними рекомендаціями щодо складання та подання свод-

ної бухгалтерської звітності (затверджені Наказом Мінфіну РФ від 30 де-

кабріо 1996 року № 112). Відповідно до Наказу Мінфіну від 12 травня 1999

м № 36н ЃбО внесення змін і доповнень в методичні реко-

ції щодо складання та подання зведеної бухгалтерської отчетностіЃв,

організаціям надається право не складати зведену бухгалтерську

звітність відповідно до нормативних актів з бухгалтерського обліку,

якщо одноразово виконуються наступні умови:

- зведена бухгалтерська звітність складена на основі МСФЗ, розробити конструкцію

працьованих Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності;

- групою забезпечена достовірність зведеної бухгалтерської звітності, з-

поданої на основі МСФЗ;

- пояснювальна записка до зведеної бухгалтерської звітності містить пере-

чень вимог бухгалтерської звітності, розкриває способи ведення

бухгалтерського обліку, включаючи оцінки, що відрізняються від правил, перед-

корінних нормативними актами та методичними вказівками по бухгалтер-

ському обліку Міністерства фінансів Російської Федерації.

Тобто, мова йде про дозвіл складати консолідовану фі-

шення звітність по МСФО великим компаніям і об'єднанням,

мають дочірні і залежні суспільства. Орієнтація на МСФЗ при з-

складанні консолідованої звітності передбачена в Концепції роз-

витку бухгалтерського обліку на середньострокову перспективу, схваленої

Наказом Мінфіну РФ від 1 липня 2004 року № 180. Відповідно до Кон-

концепцій, Ѓб ... консолідована фінансова звітність як різновид

бухгалтерської звітності призначена для характеристики фінансового

положення і фінансового результату діяльності групи господарюючих

суб'єктів, заснованої на відносинах контролю. консолідована финан-

совая звітність виконує виключно інформаційну функцію і

представляється зацікавленим зовнішнім користувачам. Дана звіт-

ність повинна стати одним з основних джерел фінансової інформації

для прийняття економічних рішень цими користувачами.

Головне завдання в області консолідованої фінансової звітності

полягає в забезпеченні гарантованого доступу зацікавленим

користувачам до якісної, надійної і порівнянною інформації про

групі господарюючих суб'єктів. Для вирішення цього завдання необхідно ус-

Танова обов'язкове складання консолідованої фінансової звітно

сті по МСФО, а також обов'язковий аудит і публікацію ееЃв.

Обов'язкове складання консолідованої звітності за МСФЗ преду-

дивлено і проектом Федерального Закону ЃбО консолідованої звітно

стіЃв, який повинен бути прийнятий найближчим часом.

Звітність вважається складеною за МСФЗ, якщо вона відповідає

кожному застосовуваному стандарту. Застосування МСФЗ при складанні фи-

сис звітності агрохолдингу ускладнюється тим, що до складу агрохол-

ддінгов, входять сільськогосподарські товаровиробники, тому їх ак-

тиви і зобов'язання, а також доходи і витрати необхідно оцінити і перед-

ставити за правилами, викладеним в МСФЗ. В даний час російська

практика обліку і особливо оцінки активів і зобов'язань в сельскохозяйст-

ських організаціях істотно відрізняється від правил, встановлених

МСФЗ. Перш за все, це оцінка землі, сільськогосподарської продукції та

біологічних активів. Тому, на першому етапі, з метою порівнянності

інформації, представленої у фінансовій звітності сільськогосподарське

них товаровиробників та інших учасників інтегрованих структур

необхідно вирішити цю задачу.

Об'єктивна оцінка активів, зобов'язань, доходів і витрат сільсько-

скохозяйственних організацій необхідна також і для розподільних

цілей між учасниками інтеграції. Крім того, питання обліку в агро-

холдингах, в тому числі фінансового та управлінського, набагато ширше, ніж

складання зведеної фінансової звітності.

Мета консолідованої звітності полягає в поданні інформації

про фінансовий стан і результати діяльності материнської компанії

і її дочірніх підприємств так, як якщо б вони складали одну компанію.

Вона складається на основі даних звітності членів групи за допомогою

спеціальних облікових процедур. Специфіка холдингових структур в аграр-

ном секторі економіки за участю сільськогосподарських товаропроізводі-

телей полягає в тому, що при їх створенні переслідуються часто інші цілі,

ніж звичайне об'єднання капіталу. Тому і система обліку і складання

звітності повинна відповідати завданням ефективного управління агро-

холдингами.

Необхідність ведення консолідованого обліку викликана ще й тра-

діціямі нашої російської облікової практики. Як відомо, наш російський

бухгалтер звик кожну господарську операцію відображати на основі пер-

первинних облікового документа і складати бухгалтерську звітність на ос-

нове регістрів бухгалтерського обліку. Коригування звітності, пов'язані

з умовними фактами господарської діяльності та з подіями після від-

парної дати, а також відображення в звітності операцій і подій, за якими

існує невизначеність на підставі професійного судження

бухгалтера для російської практики-справа незвичне.Тому створення

консолідованого обліку в агрохолдинги, на підставі якого б фор-

мировалось консолідована звітність, є більш предпочтітель-

вим для нашої російської практики.

При постановці консолідованого обліку в холдингах велике вни-

гу необхідно приділяти створенню центральної фінансової служби, в

функції якої і входила б обов'язок формування облікової політики

холдингу. Облікова політика холдингу може включати ті ж розділи, що і

облікова політика окремого підприємства. Причому облікова політика хол-

Динга-поняття більш широке, ніж облікова політика за МСФЗ (конкрет-

ні основи, принципи, правила і практика підготовки та подання фі-

сис звітності). Можна визначити облікову політику холдингу як

сукупність способів і методів ведення бухгалтерського обліку, які

з'явилися б основою як для формування фінансової звітності холдін-

га, так і інформаційною базою для цілей управління ім.

Центральне місце в інтегрованих структурах холдингового типу

займають сільськогосподарські товаровиробники. У зв'язку з цим, при

розробці системи обліку і звітності в холдингах, в тому числі фінансово

го і управлінського обліку, необхідна побудова єдиної облікової політи

ки всіх учасників інтегрованого формування, в тому числі облікової

політики сільськогосподарських організацій.

Облікова політика сільськогосподарської організації формується

на трьох рівнях:

- на рівні держави;

- на рівні галузі;

- на рівні організації.

Розглядаючи облікову політику на рівні галузі, можна зробити ви-

вод, що її суть полягає в сукупності розроблених рекомендацій по

обліку і складання звітності, які б враховували специфіку галузі.

Їх застосування давало б можливість формувати інформацію про хозяй-

ствующих суб'єктах, необхідну не тільки для цілей управління перед-

прийняттям, а й для цілей управління галуззю. В останньому випадку мова

йде про розробку заходів підтримки сільськогосподарських товаропроізводіте-

лей, вироблення ефективної політики регулювання аграрного ринку на

основі достовірних даних. В даний час розробкою конкретних ре-

комендаций займається міністерство сільського господарства.

Так, Мінсільгоспом РФ розроблені і затверджені Наказом від 6 ію-

ня 2003 р N 792 Методичні рекомендації з обліку витрат на виробниц-

ство і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в сільсько-

господарських організаціях. Крім того, розроблені і затверджені При-

Указом Мінсільгоспу Росії від 16 травня 2003 р N 750 спеціалізовані пер-

первинних облікові документи для сільськогосподарських організацій. ми-

міністерствам сільського господарства розробляє і затверджує реко-

ції, що стосуються питань практичного застосування національних і між-

Міжнародну стандартів. В даний час діють - Методичні ре-

рекомендації з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запа-

сов в сільськогосподарських організаціях, з обліку доходів, витрат і фі-

вих результатів, з бухгалтерського обліку основних засобів, по бух-

ського обліку державних субсидій та інших видів дер-

ної допомоги, а також інші рекомендації. Разом з тим, порядок примі

нання найбільш складних з точки зору практичного застосування сільсько-

скохозяйственних організацією, національних і міжнародних стан-

тов, не роз'яснений (наприклад, МСФЗ 41 ЃбСельское хозяйствоЃв, ПБО 18/02

ЃбУчет розрахунків з податку на прібильЃв). Система бухгалтерського обліку в

сільськогосподарських організаціях повинна бути сформована таким обра-

зом, щоб забезпечувалося:

єдність даних, що використовуються Урядом Російської Федера-

ції при проведенні державної політики в галузі сільського госпо-

ва;

повноту і достовірність інформації, зібраної від всіх сільсько-

господарських підприємств;

можливість повноцінного аналізу отриманих даних;

побудова різного роду якісних прогнозних моделей;

прозорість використання коштів в сільському господарстві.

Сільськогосподарська діяльність характеризується відмітними

особливостями, які необхідно враховувати при постановці обліку в сільсько-

скохозяйственних організаціях. Основна особливість полягає в тому, що

об'єктами обліку виступають тварини, рослини, а також продукція, напів-

ченная в результаті біотрансформації рослин і тварин, тобто сільсько-

скохозяйственних продукція. Крім того, об'єктом обліку виступає і сама

біотрансформація, яка складається з процесів росту, дегенерації, про-

ництва продукції і відтворення. У зв'язку з особливостями сільсько-

господарської діяльності, а також у зв'язку з тим, що загальновстановлені

підходи не дозволяють якнайкраще представити фінансове поло-

ються і результати діяльності сільськогосподарської організації, в сис-

темі міжнародних стандартів фінансової звітності розроблений і ут-

вержден спеціальний стандарт, що встановлює правила відображення в від-

парності активів і зобов'язань сільськогосподарських організацій. пра

вила обліку сільськогосподарської діяльності встановлені МСФЗ 41

ЃбСельское хозяйствоЃв.

Відповідно до МСФЗ 41 ЃбСельское хозяйствоЃв тварини та рос-

ня трактуються як біологічні активи, а сільськогосподарської продук-

єю визнається продукція, зібрана з біологічних активів.

МСФЗ 41 ЃбСельское хозяйствоЃв визначає сільськогосподарську

діяльність як управління біотрансформацією біологічних активів в

цілях реалізації, отримання сільськогосподарської продукції або ви-

ництва додаткових біологічних активів. В результаті біотранс-

формації біологічних активів в них відбуваються якісні і коліче-

217

недержавні зміни, які необхідно враховувати. Біотрансформація

приводить до наступних результатів:

- зміни активів в процесі росту, дегенерації або воспроізводст-

ва;

- виробництва сільськогосподарської продукції (молоко, шерсть і

ін.).

При цьому зростання біологічних активів означає збільшення кількості

тварин і рослин або поліпшення їх якісних характеристик, деге-

нерація-зменшення кількості тварин і рослин або погіршення їх

якісних характеристик, а відтворення-виробництво додаткового

тільних тварин або рослин.

Сільськогосподарська діяльність включає різні види діяль

ності: тваринництво, лісове господарство, вирощування садів і насаж-

дений, квітникарство і ін. МСФЗ 41 ЃбСельское хозяйствоЃв виділяє на-

дмуть їх загальні характеристики:

- здатність біологічних активів до зміни, так як тварини і

рослини здатні до біологічної трансформації;

- керованість змінами біологічних активів;

- измеряемость змін.

Тільки в тому випадку, якщо діяльність відповідає вишеперечіс-

ленним характеристикам, вона вважається сільськогосподарської і враховується

за правилами МСФЗ 41 ЃбСельское хозяйствоЃв. Наприклад, збір продуктів,

вироблюваних некерованими джерелами, зокрема, рибний про-

мисел в океані, не є сільськогосподарською діяльністю і враховували

ється за правилами, відмінними від МСФЗ 41 ЃбСельское хозяйствоЃв.

У Росії окремого стандарту, присвяченого сільському господарству

немає. Разом з тим, при формуванні системи обліку в сільськогосподарське

них організаціях найбільш складним моментом якраз є вибір з

рекомендованих нормативними актами з бухгалтерського обліку таких

способів ведення бухгалтерського обліку, які б найбільшою мірою

відповідали специфіці сільськогосподарської галузі. необхідно

враховувати той факт, що сільське господарство в більшій мірі, ніж інші

галузі, потребує державної підтримки і державному регули-

ровании.

Тому інформація, яка формується в системі бухгалтерського обліку

сільськогосподарської організації повинна задовольняти інформаційні

потреби і державних органів, що займаються питаннями дер-

жавної підтримки та державного регулювання.

При постановці обліку сільськогосподарські організації можуть руково-

дствоваться Методичних рекомендацій з розроблення облікової політи

ки в сільськогосподарських організаціях, які розроблені і утвержде-

ни Департаментом фінансів і звітності Міністерства сільського госпо-

ва. Рекомендації враховують специфіку сільськогосподарської галузі та

розроблені на підставі діючих національних бухгалтерських стан-

дартов (ПБО), в тому числі ПБО 1/98 ЃбУчетная політика організацііЃв, ПБО

5/01 ЃбУчет матеріально-виробничих запасовЃв, ПБО 6/01 ЃбУчет основ-

них средствЃв та інших. Документом виділено такі елементи облік-

ної політики:

- організація бухгалтерської служби;

- робочий план рахунків;

- індивідуальні форми первинних облікових документів;

- форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

- технологія обробки облікової інформації;

- порядок проведення інвентаризації;

- порядок організації внутрішнього контролю;

- методи оцінки активів і зобов'язань.

Очевидно, що саме останній з елементів, тобто Ѓбметоди оцен-

ки активів і обязательствЃв становить елемент фінансового обліку та фінан

совою звітності, а також розглядається міжнародними стандартами

фінансової звітності. При розробці методів оцінки активів і орга

нізацією розробники рекомендацій в основному спиралися на принцип Ѓбіс-

торіческіх стоімостіЃв, тобто активи і зобов'язання сільськогосподарське

вим організаціям в основному рекомендовано оцінювати за фактичними за-

витрат, що повністю відповідає чинним національним стан-

там (ПБО). Разом з тим, в міжнародній практиці при обліку сільськогоспо-

жавної діяльності сільськогосподарська продукція, тварини і рас

тенія (біологічні активи) оцінюються за справедливою вартістю.

Відповідно до МСФЗ 41 ЃбСельское хозяйствоЃв, біологічні ак-

тиви в первісному визнанні і станом на кожну звіт-

ву дату, а також сільськогосподарську продукцію, зібрану з біологи-

чеських активів компанії, слід оцінювати за справедливою вартістю, за

вирахуванням очікуваних збутових витрат. Справедлива вартість -це

сума, на яку можна обміняти актив або врегулювати зобов'язання

при здійсненні операції між обізнаними, з-

вершити таку угоду і незалежними один від одного сторонами. справедливий

вая вартість активу залежить від його місця розташування і стану на даний

момент часу. Так, справедливою вартістю великої рогатої худоби на

фермі є ціною на відповідному ринку за вирахуванням транспорт-

них та інших витрат з доставки худоби на ринок.

Для цілей визначення справедливої ​​вартості біологічного акти-

ва або сільськогосподарської продукції доцільно згрупувати біо-

логічні активи або сільськогосподарську продукцію за основними ха-

характеристику (за віком, за якістю та ін.). Компанія вибирає основ-

ні характеристики виходячи з тих, які використовуються на даному ринку в

Як основу ціноутворення. Справедлива вартість біологічного

активу або сільськогосподарської продукції найчастіше визначається виходячи

з їх котирувальної ціни на активному ринку. МСФЗ 41 ЃбСельское хозяйст-

воЃв визначає активний ринок як ринок, на якому об'єкти угод яв-

ляють однорідними, зазвичай в будь-який час можуть бути знайдені продавці

і покупці і інформація про ціни загальнодоступна. при отсутст-

вії активного ринку для визначення справедливої ​​вартості компанія

може використовувати:

- ціну останньої угоди за умови, що в період між датою здійснення

угоди і звітною датою не відбулося істотних змін хозяйст-

ських умов;

- ринкові ціни на аналогічні активи, скориговані з урахуванням отли-

чий;

- галузеві показники, наприклад, вартість великої рогатої худоби в

розрахунку на кілограм м'яса.

При відсутності ринкових цін або інших вартісних показників

біологічних активів компанія може використовувати для визначення спра-

ведлівого вартості дисконтну вартість очікуваних від активу чис

тих грошових потоків. У разі, якщо в момент первісного визнання

біологічного активу, відсутня інформація про ринкові ціни і показу

телях, і альтернативні розрахунки справедливої ​​вартості мало

надійні, біологічні активи оцінюються за собівартістю за вирахуванням

амортизації і збитків від знецінення. Якщо в подальшому з'являється мож

вість достовірно визначити справедливу вартість, компанія долж-

на перейти на оцінку за справедливою вартістю за вирахуванням предполагае-

мих збутових витрат.

Що ж стосується сільськогосподарської продукції, то вона у всіх слу-

чаях повинна оцінюватися за справедливою вартістю, так як предполагает-

ся, що справедливу вартість сільськогосподарської продукції в момент

її збору можна достовірно визначити.

Сільськогосподарські організації Росії відповідно до чинних

нормативними актами з бухгалтерського обліку відображають сельскохозяйст-

венную продукцію і біологічні активи (рослини і тварини) по себе-

вартості. При визначенні собівартості керуються Методіче-

ськими рекомендаціями з бухгалтерського обліку витрат на виробництво і

калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в сельскохозяйст-

ських організаціях, які затверджені Наказом Мінсільгоспу Росії

№ 792 від 6 червня 2003 року.

Специфіка сільського господарства зумовлює той факт, що облік за

собівартості не дає достовірної картини фінансового становища сільсько-

скохозяйственних організації, так як виникає невизначеність і проти-

воречие в процесі застосування традиційної моделі бухгалтерського обліку.

Зокрема, через те, що найважливіші стадії біотрансформації (зростання, де-

генерація, виробництво продукції і відтворення), в ході яких ме

вується зміст біологічних активів, складно відобразити в рамках моделі

обліку, заснованої на первісної вартості. Крім того, спільно

вироблені види продукції і витрати на їх спільне виробництво

призводять до розмивання зв'язку між витратами і результатами. Це в свою

чергу веде до складного і безпідставного розподілу витрат на раз-

особисті результати біотрансформації. Так, наприклад, для розподілу

витрат по сіяним однорічним травам між окремими видами продук-

ції відповідно Методичними рекомендаціями необхідно вико

вать наступні коефіцієнти: сіно 1ц -1,0; насіння -1ц -9,0; солома -1ц

-0,1; зелена маса -1ц -0,25.

Розподіл витрат стає ще більш довільним, коли біо-

логічні активи виробляють додаткові біологічні активи (по-

потомство), які потім використовуються в сільськогосподарській діяльності

організації. Наприклад, в молочному скотарстві для обчислення себестоі-

мости молока і приплоду рекомендується із загальної суми витрат на утримуючи-

ня молочного стада виключати вартість побічної продукції (гною), ви-

ходячи з фактичних витрат по його заготівлі. З решти суми витрат 90

% Відносити на молоко і 10% - на приплід, з урахуванням фактичної його маси

при народженні. Розділивши отримані дані на її загальна кількість, напів-

ють собівартість 1ц молока і 1 голови приплоду.

МСФЗ 41 ЃбСельское хозяйствоЃв встановлює критерії визнання

біологічних активів і сільськогосподарської продукції. біологічні

активи і сільськогосподарська продукція визнаються в звітності тільки

тоді коли:

- компанія контролює актив у результаті минулих подій;

- існує ймовірність отримання компанією майбутніх економічних ви-

рік;

- справедлива вартість або собівартість активу може бути оцінена з

достатнім ступенем вірогідності.

У російських нормативних актах з бухгалтерського обліку не преду-

Дивіться критерії визнання біологічних активів і сільськогосподарське

ної продукції. У деяких Положеннях передбачені умови, єдино-

тимчасове виконання яких необхідне при визнанні об'єкта до обліку

(Наприклад, ПБО 6/01 ЃбУчет основних средствЃв).

Є відмінності в міжнародній і російській практиці при классифи-

кации статей бухгалтерського балансу, за якими відображаються біологічні

активи. Так, відповідно до МСФЗ 41 ЃбСельское хозяйствоЃв біологічні

ські активи відображаються окремою статтею в бухгалтерському балансі як ос-

новной капітал. У російській практиці сільськогосподарські активи перед-

становлять і в складі необоротних активів, і в складі оборотних. напри-

заходів, основне стадо враховується в складі основних засобів, а тварини на

вирощуванні та відгодівлі представлені окремим рядком за статтею ЃбЗапа-

сиЃв. Крім того, згідно з МСФЗ витрати на сільськогосподарську діяль

ність (витрачені матеріальні запаси, витрати на оплату праці,

амортизаційні відрахування та інші операційні витрати) визнаються

витратами періоду і на відміну від російської облікової практики не коригу-

тіруются на зміни витрат в незавершеному виробництві та залишків го-

готової продукції.

Ще однією проблемою при постановці обліку в сільськогосподарських

організаціях є відображення в звітності вартості сільгоспугідь.

Тільки частково сільськогосподарські угіддя мають грошову оцінку і

враховуються на балансі сільськогосподарських організацій. Більша ж їх

частина грошової оцінки не має і враховується на позабалансовому рахунку.

Таким чином, вартість активів сільгосппідприємства залежить не від

їх реальної вартості (як відомо, земля основний актив сельхозпред-

ємств), а від того, як проводилася приватизація і реорганізація колишніх

колгоспів і радгоспів. Очевидно, що в такій ситуації не можливо говорити

про достовірність фінансової звітності сільськогосподарської організації.

Виходом зі сформованої ситуації може бути відображення на балансі сільсько-

хозпредпріятій всіх земельних угідь незалежно від того, як вони

надійшли на підприємство (придбані або отримані безоплатно). при-

ніж оцінюватися земельні угіддя повинні за реальною вартістю.

З ПІ СО К И СП ОЛ Ьз ОВ АН АЛЕ Й Л ІТ ЕР АТ УР И

1. Арашуков В.П., Тихонов Є. Бєлгородські агрохолдинги: прорив в буду-

ний або колекція помилок? // Відомості Верховної бізнес-газета, №31 (371),

13.08.2002

2. Арсюхін Е. з костуром по життю .// Російська газета, №166 (3543),

05.08.2004

3. Белокопитова Л., Алексєєва Н., Трифонова В. Інтеграційні зв'язки в

молочному підкомплексі АПК Поволжя // Економіка сільського господарства

Росії, 8'98.

4. Дроздова Т.А., Погодіна Е.А. Удосконалювати механізм господарювання

в аграрному секторі АПК // Економіка сільськогосподарських і перерабати-

вающих підприємств, 7'04.

5.Зарук Н.Ф. Економічні проблеми інвестицій в АПК. -М .: РАСГН,

ВНІЕСХ, ПГСА, 2004. -285с.

6. Злобін Е.Ф. Формування і розвиток підприємств холдингового типу

в Орловській області // Структурні перетворення регіонального АПК:

економічні проблеми і рішення. Збірник. - М .: МСГ України, 2002

7. Колесникова О.Б. Нова асоціація набирає силу .// Молочна промисло

лінь, 4'2004.

8. Наймушин В.Г. Розвиток корпоративного сектора в Росії (проблеми та

перспективи) // Економічна наука сучасної Росії, №3, 2003

9. Положення щодо перетворення акціонерних переробних і обслу-

жива підприємств в кооперативні формування. -М .: МСХП РФ,

1996. -59с.

10. Рекомендації щодо вдосконалення механізму економічних відно

шений між сільськогосподарськими товаровиробниками і системою

заготовок, переробки і реалізації продукції. -М .: РАСГН, ВНІЕСХ,

2001. -123с.

11. Родіонова О.А. Інтеграція в сфері агропромислового виробництва:

тенденції, механізми реалізації. -М .: РАСГН, ВНІЕТУСХ, 2000. -174с.

12. Рекомендації по організаційно-економічному механізму функцио-

вання інтегрованих формувань в АПК. -М .: РАСГН, ВНІЕСХ,

2003. -173с.

13. Сєрова Є. Храмова І. Вертикальна інтеграція в продовольчому

комплексі Росії // Інститут економіки перехідного періоду. наукові тру-

ди №47Р. -М., 2002

14. Черняєв А.А. Агропромисловий комплекс Поволжя: стан і про-

блеми розвитку.- Саратов: Видавництво ЃбАкваріусЃв, 2003

15. Чаянов А.В. Вибрані праці. -М .: Колос, 1993. -590с.

Додаток 1

Затверджую:

______________________

назва підприємства

______________________

П од пі сь ____ _________ 19 р

Примірне положення

про умови договору про виробництво

і реалізації продукції ЛПГ населення

Це положення розроблено в порядку вдосконалення

економічних взаємовідносин особистих підсобних господарств з

сільськогосподарськими та іншими підприємствами, що входять до

м'ясопродуктового асоціацію Кирсановского району з метою мо-

зації всіх наявних резервів для стимулювання і уве-

личен виробництва та реалізації м'ясної продукції, створення

умов для відновлення і розвитку громадського господарства

сільгосппідприємств.

I. Договір про виробництво та реалізацію продукції особистих підсобних хо-

зяйств населення (при наявності у нього достатнього обсягу необхідних

для цього ресурсів) може бути укладений сільгосппідприємством з усіма

власниками особистих підсобних господарств населення, розташованих на тер

торії даного господарства або пов'язаних з ним по роду його діяльності.

Пріоритетне право на укладення цього договору мають працівники

даного підприємства (в рахунок зарплати або орендної плати підприємства за

зданий йому в оренду майновий і земельний пай)

Пенсіонери можуть скористатися цим переважним правом

лише при наявності в сільгосппідприємстві необхідних для цієї мети мате-

ріальних і фінансових ресурсів.

II. Умови договору

1. Сільгосппідприємство (СХП) може представляти власникам ЛПГ,

уклали такий договір:

-При бажанні власників ЛПХ додатковий земельну ділянку (в

тому числі і для випасу худоби) в розмірі до ____ га на одну голову ВРХ, і

____ га на 1 голову свиней;

-вересні з розрахунку _______ т на 1 гол.ВРХ;

-Сіль з розрахунку на 1 господарство;

-зернофураж з розрахунку ____ кг на 1 голову ВРХ і ____ кг на 1 гол. свиней;

-молодняк худоби ВРХ _______ голів, свиней ______ гол. живою вагою від

________ кг і до _______ кг;

-інші послуги виробничо-технічного характеру (оранка, куль-

тівація і інша обробка земельної ділянки, транспортний, зооветері-

тиву і інше обслуговування)

2. Послуги особистим підсобним господарствам за договором з СХП оказ-

ються як в рахунок оплати праці в СХП, так і в рахунок орендної плати, за

зданий в оренду майновий і земельний пай; а також в кредит (з оп-

ЛаТойя в рахунок відшкодування витрат підприємства на ці цілі частиною проізведен-

ної в ЛПГ та призначеної для реалізації на м'ясокомбінат продукції).

3. Ціни на надані ЛПГ послуги становлять:

-для працівників СХП в розмірі 50% їх собівартості,

-для які не працюють у ньому -на рівні собівартості або ринкові

ціни (у разі високої собівартості).

4.Окончательний розрахунок за надані ЛПГ послуги здійснюється при

здачі продукції на умовах договору з конкретним власником ЛПГ.

Якщо оплата послуг при їх отриманні проводилася на рівні 50% се-

бестоімості, то в відшкодування витрат інших 50% витрат на їх надання

здійснюється в порядку реалізації 50% виробленої продукції за

227

зниженою на різницю в них ціною. Ціна на реалізовану продукцію понад

цього обсягу ринкова.

Якщо оплата послуг здійснювалася за ринковими цінами (для нерабо-

танучих в СХП), остаточний розрахунок за надані послуги проводиться за

урахуванням фактичної собівартості. Тобто, при значному превише-

ванні собівартості цих послуг, витрати на них повинні бути відшкодовані з

вартості реалізованої на м'ясокомбінат продукції.

5. Особливо обмовляється згоду власників ЛПХ на їх участь в

відшкодування частини витрат сільгосппідприємства на газо-, водо-, теплоснабже-

ня і зміст електромереж, соціальне будівництво та інші види

комунального обслуговування (у відсотковому відношенні до суми оказивае-

мих послуг (від 5 до 10% залежно від розміру і характеру особистого під-

злодюг).

6. Продукція в рахунок договору реалізується на м'ясокомбінат і оформля-

ється як власна продукція ЛПГ за наступними (договірними) цінами:

-сдаваемая в частині відшкодування витрат громадського господарства на послуги

ЛПГ за ціною, зниженою на суму цих витрат;

-сдаваемая понад цього, - за ринковою на даний період часу ціною.

7. Різниця між ринковою і договірною ціною (в порядку відшкодуванню

ня витрат громадського господарства) оплачується м'ясокомбінатом сільсько-

скохозяйственних підприємству у вигляді прямих компенсаційних виплат і

акумулюється на розрахунковому рахунку для цілей накопичення і розвитку загально

ного господарства.

8. Прямі поставки кормів, молодняку ​​худоби та інших послуг, так само як

і здача продукції на м'ясокомбінат, повинні строго дотримуватися і контро-

ліровать. Для цього власники ЛПХ повинні додавати до договору доку-

менти про здачу продукції, або м'ясокомбінат повинен вести прямий облік по

пропонованого сільгосппідприємством реєстру.

228

9. У разі порушення договору про здачу продукції на м'ясокомбінат

власники ЛПХ, які допустили його, позбавляються перспективи укладення по-

добних договорів на термін не менше 1 року.

10. Положення набирає чинності з моменту його затвердження.

229

Додаток 2

П РИ МО РН ИЙД ОГ ОВ ЗР про виробництво та реалізацію продукції особистого підсобного господар-

дарства.

Ѓб ____ Ѓв ________ 1999р

(Назва підприємства, організації)

іменоване надалі ЃбЗаказчікЃв, в особі (посада, прізвище, ім'я, по батькові)

, Що діє на підставі (назва документа) з одного боку, і громадянин (ка)

(ім'я прізвище по батькові)

іменований надалі ЃбПроізводітельЃв, який діє від свого імені або від імені

сім'ї, колективу, що не має юридичної особи (назва колективу) з іншого

сторони уклали цей договір про наступне:

1. Предмет договору

1.1 Замовник надає молодняк худоби, корми та інші послуги, необхідні для роз-

витку особистого підсобного господарства на умовах, що діють тільки на час на-

стоїть договору.

1.2 Виробник в компенсацію послуг, що надаються зобов'язується поставляти на м'ясо-

комбінат ЃбКірсановмясоЃв тваринницьку продукцію на умовах цього до-

говірки.

1.3 Договір укладається терміном на ____ років і автоматично продовжується на цей же термін

при відсутності заяви від однієї зі сторін.

2. Права і обов'язки сторін.

Замовник зобов'язується:

2.1 Передати Виробникові здоровий молодняк худоби вагою не менше телят - ______ кг,

поросят - ____ кг, у встановлені терміни за пільговими цінами з урахуванням інфляції.

№ Вид худоби

і птиці

терміни

переда

чи

вік,

міс.

Коліче-

ство го-

лов

Коліче-

ство ки

лограм-

мов

Ціна за

гол.,

руб.

сума,

руб.

телята

поросята

всього на

суму

2.2 Надавати виробнику при передачі йому молодняка худоби довідку про ветері-

нарном обстеженні.

230

2.3 Передати Виробникові корми в установлені строки за пільговими цінами з урахуванням

інфляції, у тому числі отримані замовником за пільговими кредитами:

№ Вид корму Терміни пере-

дачі

Кількість, кг Ціна на од.,

руб.

Сума, руб.

1 зернофуражу

2 Комбікорм

3 Сіно

4 Солома

всього на

суму

2.4 Забезпечити Виробника необхідними будматеріалами та іншими ресурсами:

№ Вид матеріально

технічних ресурсів

термін

поставки

одиниці

виміру

К

ціна за

од., руб.

сума,

руб.

1

2

3

Всього на суму

Разом сума авансу

2.5 Надавати Виробникові послуги з обробітку присадибних ділянок, транспортні

та інші послуги на його вимогу на умовах, що враховуються окремо від даного до-

говірки.

2.6 Надавати виробнику на термін дії цього договору і на його ви-

ванию додаткові ділянки землі для вирощування кормових культур в розмірі

_____ сотих га (без сплати сільгоспподатку).

2.7 Надавати Виробникові ділянку для сінокосіння та випасання худоби в розмірі

_____ сотих га на час дії договору.

2.8 Покласти функції збору виробленої Виробником за цим договором

тваринницької продукції на м'ясокомбінат ЃбКірсановмясоЃв.

Замовник має право:

2.9 Делегувати функцію перевірки продукції, що поставляється Виробником продукції і оцінки

її відповідно до якості (категорією) за встановленими нормативами: жива вага

ВРХ не менше ____ кг, свиней - не менше _____ кг, м'ясокомбінату ЃбКірсановмясоЃв.

2.10 Вимагати документального підтвердження виконання взятих Виробником обов'яз-

зательств по здачі худоби або м'яса на м'ясокомбінат встановленого за договором якос-

ства.

Виробник зобов'язується:

2.11 Поставити на м'ясокомбінат ЃбКірсановмясоЃв ___ виробленої тваринницької

продукції від отриманого від Замовника поголів'я відповідної якості (живий

вага ВРХ не менше ____ кг, свиней не менше ____ кг) в такі строки і в определен-

них договором кількостях в рахунок компенсації витрат Замовника.

№ Вид

продукції

термін по-

ставок

одиниця

вим.

Кількість

гол., кг

Ціна за

од., руб.

сума,

руб.

1 ВРХ

231

2 Свині

РАЗОМ:

2.12 Компенсувати Замовнику в порядку взаєморозрахунків при реалізації худоби на м'ясо

комбінат його витрати на молодняк, корми, інші послуги в сумі ______ руб.

Виробник має право:

2.13 Перевіряти якість поставленого Замовником молодняка худоби і кормів по уста

новлення нормативам і в разі їх невідповідності вимагати заміни.

2.14 Вимагати документального підтвердження поставки на м'ясокомбінат проізведен-

ної тваринницької продукції за погодженням із Замовником.

3. Майнова відповідальність сторін.

3.1 Майнова відповідальність сторін за порушення взятих зобов'язань по догово-

ру визначається відповідно до Цивільним законодавством.

3.2 Виниклі при виконанні договору спори вирішуються в установленому порядку і

розглядаються відповідними органами.

3.3 У разі порушення умов цього договору (термінів, обсягів і якості реали-

зуемое продукції в рахунок договору) майнова відповідальність доповнюється пре-

припиненням договірних відносин терміном не менше, ніж на 1 рік.

Договір складений і підписаний в 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу,

по одному примірнику кожній із сторін.

ЗАМОВНИК ВИРОБНИК

________________________________

назва