• 1. Методи управління грошовими коштами
  • 2. Інвестування в інструменти грошового ринку
  • 3. Менеджмент міжнародної фінансової мережі фірми
  • 4. Міжнародні портфельні довгострокові інвестиції
  • Зважування "дохід-ризик" і міжнародні довгострокові портфельні інвестиції
  • Міжнародна диверсифікація інвестицій в акції та облігації


  • Дата конвертації15.07.2017
    Розмір40.59 Kb.
    Типреферат

    Скачати 40.59 Kb.

    міжнародні інвестиції

    27

    зміст

    1. Методи управління грошовими коштами 3

    2. Інвестування в інструменти грошового ринку 9

    3. Менеджмент міжнародної фінансової мережі фірми 14

    4. Міжнародні портфельні довгострокові інвестиції 17

    завдання 23

    література 25

    1. Методи управління грошовими коштами

    Управління грошовими коштами зазнало серйозних змін за по-следние 20 років в результаті впливу двох факторів. По-перше, з 1982 р процентні ставки мають тенденцію до підвищення, що веде до збільшення аль-тернатівних витрат у зв'язку зі зберіганням готівки в банку і змушує фінансових менеджерів шукати більш ефективні способи управління середовищ ствами. По-друге, нові технології, особливо застосування електроніки при розрахунках, надають можливість оптимізації грошових розрахунків в режимі реального часу.

    Управління грошовими коштами здійснюється, як правило, спільно фірмою і обслуговуючим її банком, разом з тим ефективність цього про-процесу все-таки більшою мірою залежить від здібностей фінансового менеджера. Методи управління передбачають:

    синхронізацію грошових потоків;

    використання грошових коштів у дорозі;

    прискорення грошових надхо-ний;

    просторово-часову оптимізацію банківських розрахунків;

    кон-троль виплат;

    Синхронізація грошових потоків

    Якщо людина отримує дохід раз на рік, він, ймовірно, вкладе цю суму в банк, періодично знімаючи частину грошей для поточних витрат і маючи середній залишок на рахунку протягом року в розмірі половини річного доходу. Якщо ж він отримує дохід щомісяця, а не раз на рік, то ситуація подібна, але середній залишок буде набагато менше. Якщо ж грошовий потік достатньо добре прогнозуємо по днях, то середній залишок коштів на рахунку буде досить невеликим. Якщо можна впорядкувати надходження грошових коштів, а також оплату орендних платежів, навчання та інші витрати по днях і якщо можна з достатньою впевненістю прогнозувати величину припливів і відтоків грошових коштів, то середній залишок коштів на рахунку може бути значно зменшений.

    Використання грошових коштів в дорозі

    Грошові кошти в дорозі (float) є різниця між залишком коштів, відображених у поточному рахунку фірми (або індивіда) і проходить по банківських документів. Припустимо, фірма розраховується з клієнтами, виписуючи чеки на суму 5000 дол. щодня, і потрібно шість днів, щоб провести розрахунок і списати ці суми з банківського рахунку фірми. Це може стати причиною того, що, згідно з бухгалтерським документам фірми, залишок грошових коштів буде на 30000 дол. менше, ніж за банківськими до-документам. Дана різниця називається кошти в дорозі до оплати (disbursement float). Тепер припустимо, що фірма, крім того, приймає чеки на суму 5000 дол. щодня, але до того, як суми будуть перераховані на поточний рахунок, проходить чотири дні. В результаті кошти в дорозі до вступу (col-lections float) складуть 20000 дол. Сальдо грошових коштів в дорозі (net float), що розраховується як різниця між 30000 дол. тимчасового надлишку коштів за рахунок виплат і 20000 дол. тимчасового дефіциту коштів за рахунок надходжень, складе 10000 дол.

    Таким чином, на банківському рахунку протягом якогось часу буде на-ходиться додаткова сума грошей, яка може бути використана. Якщо робота з дебіторами в даній фірмі налагоджена краще, ніж у її кредиторів (це характерно для великих і більш прибуткових фірм), то облікові документи фірми будуть показувати негативне сальдо; тоді як документи банку, який контролює її операції, - позитивне. Деякі фірми заме-тили, що їх облікові документи ніколи не показують позитивне сальдо. Наприклад, одна велика компанія, що випускає будівельне обладнання, помітила, що в той час як її банківські документи показують середній залишок грошових коштів в сумі 20 млн дол., Внутрішні облікові документи відображають негативне сальдо, -20 млн дол. Інакше кажучи, вона має 40 млн дол. чистого надлишкового запасу. Очевидно, що фірма повинна намагатися планувати платежі і отримання заборгованостей таким чином, щоб мати можливість користуватися надлишковим запасом.

    Прискорення грошових надходжень

    Фінансові менеджери намагаються знайти способи прискорення процесу по-гасіння дебіторської заборгованості з моменту здійснення продажу в кредит. Хоча це і є їх обов'язком, але швидкість, з якою проводяться рас-подружжя, також багато в чому залежить від способу ведення банківських операцій. Рас-дивимося кілька способів, які можуть бути використані для прискорення розрахунків і переміщення грошових коштів туди, де виникає необхідність в них, а саме систему локбоксов, систему розрахунків в порядку планових пла-тежів з наступним акцептом і концентрацію банківських операцій.

    Система локбоксов (lockboxes) є одним з найстаріших інструментів управління грошовими коштами. Вперше в великому масштабі вона була застосована RCA, але в даний час практично всі банки також предла-гают послуги системи локбоксов. В рамках даної системи надходять чеки відправляються в спеціальне відділення банку за місцем знаходження покупця, а не за місцем знаходження головного правління корпорації. Наприклад, глав-ний офіс фірми може перебувати в Нью-Йорку, але платежі від покупців, які проживають на західному узбережжі, будуть направлятися до відповідного відділу в Сан-Франциско, а від покупців з південного узбережжя - в Даллас, замість того щоб все чеки направляти в Нью-Йорк. Періодично вміст локбоксов перекладається на рахунок компанії в місцевому банку, і фірма Інформ-ється про стан цих рахунків через електронну мережу, при цьому відбувається коригування рахунків дебіторської заборгованості.

    Система локбоксов скорочує час, необхідний для отримання чеків, їх депонування та здійснення розрахунків через банківську мережу. Це відбувається із-дит за рахунок зменшення термінів поштових переказів і часу отримання чеків при використанні локбоксов, що знаходяться в одній географічній зоні з по-купатель. Застосування локбоксов часто робить доступними кошти на один - чотири дні раніше, ніж при звичайній системі.

    Система розрахунків в порядку планових платежів з наступним акцептом (pro-authorized debits). Дана система дозволяє здійснювати автоматичний переказ коштів з рахунку покупця на рахунок фірми в обумовлені дні. Ці операції також називаються безчекові або безпаперовими, так як здійс-ствляют без використання традиційних чеків. Проте результати таких угод відображаються в обліку банків, які обслуговують постачальника і по-купатель. Система прискорює переказ грошових коштів, оскільки повністю виключається час на поштові перекази та кліринг. Хоча ця система є-ється досить афективної і являє собою технологію майбутнього, ступінь схвалення її платниками нижче, ніж очікувалося. Очевидно, що платник у цьому випадку втрачає перевагу у вигляді коштів в дорозі до оплати в порівнянні зі звичайною паперовою технологією.

    Концентрація банківських операцій (concentration banking). Системи лок-боксів і розрахунків в порядку планових платежів з наступним акцептом хоча і збільшують швидкість розрахунків, проте мають недолік - грошові кошти розосереджуються між багатьма банками; тому основний заду-чий концентрації банківських операцій є мобілізація розрізнених грошових коштів на одному або декількох рахунках. Основна мета концентрації-ції банківських операцій полягає в мобілізації фондів, накопичених Децен-тралізованно по одній з двох вищезазначених схем, в один або кілька центральних грошових пулів. Це полегшує завдання фінансового менеджера по короткостроковому інвестування накопичених коштів або розподілу їх по банкам.

    Типова схема в цьому випадку виглядає наступним чином. На рахунках ло-Кальний банків концентрується виручка. Фінансовий менеджер, з огляду на майбутні витрати, приймає рішення про переведення коштів з локальних бан-ков в центральний банк, де вони накопичуються. Така концентрація коштів дозволяє фірмі максимально ефективно їх використовувати завдяки віддачі від масштабу.

    Однією з умов створення та ефективного функціонування подібної системи є можливість швидкого переказу коштів з локальних бан-ков в центральний банк. Одним з найбільш часто використовуваних інструментів перекладу платежів є депозитний перекладний чек (Depository Transfer Check, DTC).

    Відносно новим напрямком у розвитку систем переказу платежів є електронний депозитний переклад (electronic depository transfer), іно-гда званий ACH-DTC. ACH (Automated Clearing House) є автоматизованими кліринговими палатами, які представляють собою електрон-ву мережу для передачі і прийому інформації з одного кредитно-фінансової установи в інше. Замість використання паперових чеків всі дані про опе-раціях кожного банку заносяться в окремий масив або файл на магнітному носії, що направляється потім у банк. Частина банків відправляє і отримує ін-формацію за допомогою магнітних стрічок; інші мають лінії прямої комп'ютерах терной зв'язку з ACH.

    Поряд з автоматизованими кліринговими палатами для концентрації коштів або інших операцій з готівкою може використовуватися сі-стема електронного зв'язку Федеральної резервної системи. Вона використовується в разі нерегулярних або одноразових переказів великих сум, як напри-заходів при позиці 10 млн дол. на ринку короткострокових комерційних векселів.

    Контроль виплат Прискорення процесів збору коштів є лише однією стороною управління цими активами, тоді як контроль виплат - це його інша, не менш важлива сторона, оскільки відчутних результатів можна досягти лише за умови грамотного управління як надходженнями, так і витратами. Централізація розрахунків з кредиторами. Ніщо так не сприяє кон-тролю за грошовими виплатами, як централізація розрахунків з кредиторами. Це дозволяє фінансовому менеджеру правильно оцінити надходять потоки грошових коштів по фірмі в цілому і скласти графік необхідних виплат. Крім того, з'являється можливість більш ефективного контролю розрахунків з кредиторами і руху коштів у дорозі. Звичайно, централізованій системі притаманні також і недоліки - філії та місцеві відділення фірми мо-гут виявитися не в змозі зробити своєчасні розрахунки за надані послуги, що може призвести до втрати доброзичливого ставлення клієнтів і збіль-ням операційних витрат. Деякі фірми, домагаючись економії неяк-ких пенні за рахунок централізації розрахунків з кредиторами, втрачали суттєво більше в результаті високих операційних витрат і втрати доброзичливого ставлення. Рахунки з нульовим сальдо (Zero-Balance Accounts, ZBA). Це спеціальні рахунки витрат, що мають нульове сальдо. Найчастіше фірми створюють кілька ZBA в банку-накопичувачі, і в разі необхідності засоби на ці рахунки перев-дяться з головного рахунку. Коли чек приходить на ZBA для оплати, грошові середовищ-ства автоматично перераховуються з головного рахунку. Якщо ж в даний момент головний рахунок має негативне сальдо, то кошти поповнюються шляхом бан-ковського позики в межах кредитної лінії, позики на ринку державних комерційних векселів або продажу частини казначейських векселів з портфеля фірми. Рахунки з нульовим сальдо полегшують контроль витрат і залишків де-ніжних коштів, отже, скорочують суму вільних (що не приносять доходу) коштів, що лежать без руху на банківському рахунку. Контрольовані рахунки витрат (controlled disbursement accounts).У той час як рахунки з нульовим сальдо знаходяться в основному в банку-накопичувачі, контрольовані рахунки витрат можуть бути відкриті в будь-якому банку. Вперше такі рахунки почали застосовуватися тільки в щодо віддалених банках, по-цьому даний метод спочатку називався методом віддалених розрахунків (remote disbursement). Техніка ведення розрахунків досить проста: на контролі-руемой рахунку немає коштів до моменту пред'явлення чеків до оплати. Далі банк повідомляє в кліринговий центр інформацію про загальну суму по-ступили до оплати чеків за станом на 11 годину нью-йоркського часу. Це необхідно, щоб фінансовий менеджер мав достатньо часу: 1) для перекладу необхідних сум на контрольовані рахунки витрат і 2) для інвен-стірованія вільних грошових коштів в середині дня, коли на грошовому ринку ведеться найбільш жвава торгівля. 2. Інвестування в інструменти грошового ринку Як широко застосовуваних інструментів грошового ринку можна виділити два основних це «Інвестування в фонди грошових ринків» і Форекс. Інвестування в фонди грошових ринків і процентні фонди - можливість розміщення вільних коштів з малим ризиком і досить великий ліквідністю. Його продуктивність вище строкового депозиту з фіксованою продуктивністю, основна перевага - можливість реалізувати при необхідності паї фонду і використовувати гроші. Інвестування в фонд грошового ринку - гарна можливість розміщення грошей саме на короткий термін, процентний фонд підходить для розміщення грошей на термін більше 6 місяців і одержання більш високої продуктивності. Інвестування в фонди грошових ринків і фонди інтресса - можливість розміщення вільних коштів з малим ризиком і досить високою ліквідністю. Прибутковість фондів часто вище за прибутковість строкових депозитів, і їх основною перевагою є можливість при необхідності реалізувати паї фонду і використовувати гроші. Прибутковість фондів грошових ринків розраховується щодня, і вона змінюється разом зі змінами процентних ставок на ринках і змінами в складі інвестиційного портфеля фонду. Тому при інвестуванні в фонди неможливо передбачити дійсну прибутковість інвестиції. Оскільки майно фондів інвестовано в багато різні інструменти, то і інвестиційний ризик клієнта відносно невеликий. ФОРЕКС - це валютний ринок. Якщо спробувати дати точне визначення, то міжнародний валютний ринок ФОРЕКС (англ. Forex - Foreign Exchange Market) - це сукупність операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та надання позичок на конкретних умовах (сума, обмінний курс, процентна ставка) з виконанням на певну дату . Інше позначення валютного ринку - FX. Торгівля валютою стала найпоширенішим видом діяльності: до чотирьох трильйонів доларів сягає денний оборот світового валютного ринку ФОРЕКС, не менше 80% всіх угод складають операції, метою яких є отримання прибутку від гри на різниці валютних курсів. Ця гра на біржі ФОРЕКС приваблює безліч учасників: як фінансових організацій, так і індивідуальних інвесторів, оскільки, на думку експертів, грамотний трейдер може отримати більш 1000000 доларів в рік у вигляді зарплати і комісійних. Головний рушійний фактор на ринку ФОРЕКС - це переміщення капіталу між державами. Держава завжди стоїть за спиною національної валюти. Інші фактори, що впливають на курси валют на ринку ФОРЕКС, - це збалансованість взаємних платежів, стан національних економік, прогнози, зроблені на підставі графіків технічного аналізу, а також політичні та психологічні фактори. Цінові руху на валютному ринку ФОРЕКС не припиняються ні на хвилину. Таким чином, на ринку ФОРЕКС для отримання прибутку надаються десятки ситуацій в день. Держава здійснює свій вплив на ринку ФОРЕКС двома шляхами. Перший з них - контроль, другий - так звана інтервенція. Валютний контроль утримує громадян від вчинків, здатних негативно вплинути на ціни (наприклад, переказ грошей за кордон). Інтервенція - це продаж або купівля валюти для того, щоб підвищити або, навпаки, знизити її вартість валюти на ринку ФОРЕКС. З 1971 року, з моменту відмови від Бреттон-Вудської системи фіксованих курсів і переходу валют до вільного плавання відносно один одного, валютний ринок ФОРЕКС ніколи не знаходиться в рівновазі, його стан - постійний пошук рівноваги. Приплив на ринок ФОРЕКС великої кількості професійних трейдерів підсилює курсові коливання. Але саме наявність величезної кількості незалежних учасників ринку - трейдерів - є гарантом стабільності ринку ФОРЕКС. Багато умови торгівлі здатні викликати раптові повороти на ринку ФОРЕКС, якщо в них що-небудь несподівано і істотно змінюється. Учасники ринку ФОРЕКС уважно стежать за графіками руху кожної з основних валют на ринку. Коли крива руху валюти досягає якоїсь ключової точки, поведінка ринку ФОРЕКС стає технічно прогнозованою, і, як наслідок, з'являється потенційна можливість отримати значний прибуток. Робота на ринку ФОРЕКС вимагає постійної зосередженості, психологічної стійкості і готовності до дій. Маючи доступ в Інтернет, будь-хто може вийти на ринок ФОРЕКС, але пам'ятайте: успіху досягають лише ті, хто краще використовує свої знання і технічні можливості отримання і аналізу інформації. Заробляти на ринку ФОРЕКС не просто, це не лотерея і не гра - пощастить, не пощастить. Потрібно багато знати і постійно нарощувати свої знання і навички. Потрібно пам'ятати, що крім Вас учасниками ринку є комерційні банки, валютні біржі, центральні банки, компанії, що здійснюють зовнішньоторговельні операції, інвестиційні учасники, брокерські компанії та мільйони приватних осіб. Їхні мотиви і сукупна поведінка на ринку визначають тенденції ринку. Універсальним правилом учасника ринку ФОРЕКС має бути орієнтування на очікування і настрої більшості ринку. Тому що у нього немає єдиного центру, і шанс заробити є у кожного учасника ринку. ФОРЕКС - це ринок, де можна купувати і продавати гроші будь-якої країни. Найбільш ходовий товар - долари США, євро, японські ієни, швейцарські франки і англійські фунти стерлінгів. Головна особливість ринку ФОРЕКС, яка пояснює підвищений інтерес до нього, - це можливість купівлі і продажу іноземних валют за відсутності у торговця всієї суми, необхідної для проведення операцій. Для укладення угоди клієнт вносить лише так звану початкову маржу, але має можливість укладати угоди, обсяг яких в 50-100 разів перевищує обсяг внесених ним коштів. Кредитна організація, куди клієнт вносить гарантійну маржу, надає йому кошти, яких бракує або так зване "кредитне плече". Безсумнівно, ринок ФОРЕКС привабливий з точки зору інвестиційної привабливості. В останні роки професійні інвестори значно підвищили рівень своєї участі на валютному ринку ФОРЕКС. Додайте сюди також постійне збільшення кількості приватних індивідуальних інвесторів - і ви отримаєте картину швидко зростаючої інвестиційної арени на валютному ринку ФОРЕКС. Особливості ринку ФОРЕКС, які спонукають професійних інвесторів брати в ньому участь: Ліквідність. Ринок ФОРЕКС оперує величезними грошовими масами. Вартість однієї операції багато разів перевищує аналогічні показники на будь-якому іншому ринку. Це особливість приваблива для інвесторів, оскільки надає повну свободу в моментальному відкритті або закритті будь-якої позиції. Доступність. Маючи доступ в Інтернет, будь-хто може вийти на ринок ФОРЕКС. Торгувати на ринку ФОРЕКС можна 24 години на добу. Будь-який учасник ринку ФОРЕКС не відчуває необхідності чекати відкриття ринку, і тому має можливість вчасно відреагувати на будь-який несприятливий подія. Учасниками ринку є на рівних і комерційні банки, і валютні біржі, і центральні банки, і компанії, що здійснюють зовнішньоторговельні операції, і інвестиційні учасники, і брокерські компанії і мільйони приватних осіб. Гнучка система організації торгівлі. Багато інвестиційних менеджерів, відкриваючи ту чи іншу позицію, заздалегідь планують за часом свою майбутню активність. На валютному ринку готівки (ФОРЕКС), позиція може бути відкрита на заздалегідь встановлений термін за бажанням інвестора. Гнучка стратегія оплати за операцію. Як правило трейдер відкриває рахунок при мінімально обумовленої в договорі з Маркет-мейкером, або Брокер-агентом сумі комісійних. З урахуванням активності трейдера і балансу інвестиційного рахунку, розмір стягнутих Маркет-мейкером, або Брокер-агентом комісійних може бути значно знижений. Якість угод. Оскільки ринок ФОРЕКС дуже рухливий, практично кожна угода проводиться по тільки їй властивою ціною. Це дозволяє уникнути проблеми вислизають фондів, наявної на валютній біржі, а також інших біржових моментів, коли обмежені кількості фондів можуть бути куплені або продані одночасно за фіксованою ціною. Спрямованість ринку ФОРЕКС. Рух валют має цілком певну й ідентифіковану спрямованість, яку можна простежити за досить тривалий відрізок часу. Кожна конкретна валюта показує тільки їй властивий малюнок розвитку у часі, що дає інвестиційним менеджерам можливості маніпулювання. 3. Менеджмент міжнародної фінансової мережі фірми В цілому управління міжнародної фінансової мережею компанії включає ідентифікацію інструментів і методів внутрішньофірмових міжнародних грошових переказів, а також вироблення і застосування політики таких трансферів. Велика розмаїтість в податкових режимах, а також витрати і бар'єри, пов'язані з міжнародними фінансовими трансферами, можуть зробити внутрішньофірмові фінансові операції більш цінними в порівнянні з зовнішніми. Це дає фірмі можливість здійснювати податковий, регулятивний і фінансовий арбітраж, а також обходити кредитні обмеження і валютний контроль. Канали для внутрішньофірмових потоків фондів включають: а) трансферне ціноутворення; б) комісійні та ройялті; в) лидз-енд-легз; г) внутрішньо фірмові короткострокові позики; д) дивіденди; е) інвестування в формі покупки облігацій або акцій зарубіжного підрозділу. З кожним з цих каналів пов'язані відповідні операційні та бухгалтерські витрати і доходи, а також регулятивні та податкові пільги і обмеження. Всі вони підлягають вивченню та постійному моніторингу з боку фінансових менеджерів компанії для оптимізації внутрішньофірмової міжнародної фінансової системи. Охарактеризуємо окремо різні канали для внутрішньофірмових трансферів. Так, трансферне ціноутворення (тобто встановлення цін на товари з торгівлі між різними підрозділами компанії, відмінних від ринкових) використовується фірмою для зниження податків, митних зборів, обходу валютного контролю, підвищення частки в спільних підприємствах та приховання справжньої прибутковості операцій. Однак уряди встановлюють спеціальні регуляції для контролю над такими не завжди "справедливими" цінами на товари, прагнучи наблизити їх до ринкового рівня. Негативним наслідком застосування трансферних цін є те, що вони, спотворюючи прибутку звітують одиниць, створюють труднощі в оцінці дій менеджменту фірми. У свою чергу, менеджери, які оцінюються на базі таких спотворених звітних показників, можуть діяти методами, субоптимальність для корпорації в цілому. Багато внутрішньофірмові послуги є унікальними, не маючи ринкових аналогів, що дозволяє застосовувати трансферні ціни за використання цих невловимих активів (комісійні та ройялті) в якості каналу по переводу фондів.Цьому сприяє і політика більшості урядів, які менше обмежують платежі за промислові ноу-хау, ніж, наприклад, переклади дивідендів. Рух ліквідності між підрозділами фірми здійснюється також у формі прискорення або затримки межфіліальних платежів через зміну умов кредиту, що надається однією одиницею іншої (техніка лидз-енд-легз). Прийнятність такого механізму залежить від альтернативної вартості фондів (позикових і інвестованих) для яка сплачує одиниці і для реципієнта. Він цінний, якщо існують раціонування кредиту, валютний контроль і податкові диференціали в різних країнах. Крім того, внутрішньофірмові торгові кредити часто є єдиним легітимним механізмом трансферу фондів для фірми з деяких країн в періоди економічних і політичних труднощів. Дивіденди - це найбільш великий канал перекладу фондів від закордонної господарської одиниці до батьківської компанії. Рішення про переведення дивідендів залежать від їх впливу на фінансову звітність фірми, податків, валютних ризиків, валютного контролю, потреб у фінансуванні, наявності та вартості фондів, норми дивідендів (до прибутку) для фірми в цілому. Надання коштів підрозділам у формі довгострокового облігаційної позики замість надання акціонерного капіталу також при певних обставинах використовується як канал для внутрішньофірмових трансферів. Всі перераховані інструменти і механізми перекладів використовуються компанією в рамках її політики внутрішньофірмових валютних трансферів, яка базується на аналізі можливостей для перекладів, а також пов'язаних з ними витрат і вигод. Ключове питання тут - де і як фонди можуть бути розміщені найбільш прибутково. Багато фірм мають великий персонал для збору даних і планування, а також комп'ютеризовані аккаунтінговие системи для оптимізації закордонних операцій, зокрема, міжнародної фінансової системи компанії. Однак часто фірми приймають рішення щодо переведення дивідендів незалежно, скажімо, від рішень щодо ройялті, комісійних платежів або лидз-енд-легз, тобто лише використовуючи, а не оптимізуючи свою міжнародну фінансову мережу. Це відбувається також в силу складного характеру і великої кількості фінансових зв'язків між підрозділами. Однак на практиці кількість виборів обмежена урядовими регуляціями і специфікою операцій фірми. Саме тому в цілому обмежена кількість реальних виборів для фірми і високотехнологічні інформаційні та процесингові системи планування значно знижують витрати централізації менеджменту внутрішньофірмових платежів. Цілі, які переслідуються корпораціями при межфіліальних пересуванні фондів, - це фінансування операцій, зниження процентних і податкових витрат, розблокування фондів. Менеджери повинні зважувати порівняльні вигоди і втрати, які можуть виникати для компанії внаслідок прагнення до різним цілям. Наприклад, пересування блокованих фондів з країни з низькими податками збільшить податки на фірму, а зниження валютного ризику може збільшити процентні витрати і потреби у фінансуванні підрозділів в країнах з м'якою валютою. Вага, який застосовується до кожної з цілей, залежить від її індивідуального впливу на прибутковість корпорації. В цілому все внутріфірмові платіжні маневри повинні координуватися з позицій максимізації корпоративних вигод. На практиці більшість вигод від таких маневрів відбувається через урядові дій, які деформують прибутково-ризикові характеристики запозичення і (або) інвестування в різних валютах. Однак валютні, кредитні і податкові регуляції різних урядів переслідують специфічні цілі (фіскальні, протекціоністські та конкурентні), а не створення прибуткових можливостей для фірм. Саме тому компанія, що максимізує переваги від таких можливостей, може зіткнутися з проблемою своєї легітимності, будучи залежною від прихильності вітчизняного і приймають зарубіжних урядів.

    4. Міжнародні портфельні довгострокові інвестиції

    Частина довгострокових валютних активів фірми розміщують в цін-ні папери міжнародних ринків капіталу. Деякі папери мають довгостроковий характер (корпоративні та урядові-ні облігації), деякі - безстроковий (звичайні акції). У такі активи розміщують валютні кошти, які стійкості-під перевищують потреби компанії в оборотних коштах і які одночасно є недостатніми для інвестування в дол-госрочние реальні активи (тобто для здійснення инвестици-ційних проектів).

    Міжнародні довгострокові портфельні інвестиції від-личать від інвестицій в короткостроковий валютний портфель ринкових цінних паперів. Так, останні в основному служать це-лям забезпечення ліквідності фірми і в меншій мірі наце-лени на отримання прибутковості. Інвестиції в капітальні та дол-говие довгострокові папери здійснюються з переважною метою використання можливостей, які існують на міжна-рідних фінансових ринках, для збільшення скоригованої на ризик дохідності, а також для поступового накопичення дол-госрочних засобів для перспективних прямих інвестицій.

    Загальний дохід (виражений у вітчизняній валюті) на іноземні портфельні інвестиції складається з трьох компо-нентов:

    а) дивідендний (купонний) дохід;

    б) капітальні та

    в) валютні доходи (збитки).

    Для одного періоду він може бути скалькуліровать як

    де R (НС) - загальний дохід на інвестиції в іноземні цінні папери за один період, перерахований в вітчизняну валю-ту; S 0 - інвалютний курс цінного паперу в момент покупки; S 1 - інвалютний курс цінного паперу в момент продажу; R - ін-валютний купонний (процентний) або дивідендний дохід; е - процентні зміни в вартості інвалюти, виражений-ний в одиницях вітчизняної валюти (HC / FC).

    Наприклад, коли початкова ціна іноземної облігації або акції (в момент покупки) становить FC100, купонний або дивідендний дохід - FC10, ціна облігації або акції в момент погашення (продажу) - FC102, а інвалюта (FC) за період від покупки до продажу іноземної цінних паперу подорожчала на 3% проти вітчизняної валюти (НС), то загальний дохід (у вітчизняній валюті) на інвестування в іноземні облігації (акції) складе близько 15%.

    Зважування "дохід-ризик" і міжнародні довгострокові портфельні інвестиції

    Міжнародне інвестування в порівнянні з чисто отечест-венним має переваги як з точки зору великих воз-можностей отримання прибутку, так і з точки зору зниження ризику портфеля активів інвестора за допомогою диверсифікації. Отже, воно може принести краще співвідношення "до-хід-ризик" при розміщенні ресурсів. Міжнародно-диверсію-ваних портфель менш ризиковий, ніж вітчизняного-ді-версифікований портфель. Це справедливо для рассредото-чення портфельних інвестицій на фондових ринках різних розвинених країн, а також на нових ( "раптово з'явилися") ринках, які надають привабливі інвестиційні мож-можності. Ці фондові ринки мають низьку кореляцію з рин-ками індустріальних країн, а отже (незважаючи на ви-сокие індивідуальні ризики), вони можуть знизити загальний порт-фельний ризик інвестора.

    Існують кілька способів, використовуючи які інвестор-ри деякої країни здійснюють інвестиції в іноземні цінні папери. Так, по-перше, зазвичай цінні папери ряду іно-дивних фірм торгуються на вітчизняних фондових біржах. Інвестор може придбати такі папери через інвестиційну компанію або банк, що мають брокерські місця на подібних біржах.

    По-друге, інвестори можуть купити іноземні цінні бу-маги на зарубіжних фондових ринках країн, резидентами кото-яких є емітенти. Однак покупка акцій, що входять в лис-тинг іноземних бірж, може бути дорогою, в першу чергу, через великі брокерських комісійних. Власне-ки іноземних акцій також стикаються з труднощами іноземних податкових законів і конвертації дивідендів в вітчизняну валюту.

    По-третє, замість придбання іноземних акцій за рубе-жом інвестори з багатьох країн можуть купити депозитарні рас-писки на іноземні акції, що продаються на фінансових рин-ках країни-інвестора. Наприклад, на найбільшому в світі фондо-вом ринку (ринку США) це можна здійснити в формі приоб-ретенія американських депозитних розписок (ADR). Так, ADR емітуються банками-резидентами США і є сертифика-тами власності на певні іноземні акції, кото-які знаходяться на довірчому зберіганні в банку. Інвестори отримують у формі ADR зручний засіб для міжнародних портфельних вкладень, здійснюваних на території оте-чественной країни. Інвестори в ADR оплачують операційні витрати посередників у формі нарахувань за трансфер і опера-цію. У першій половині 90-х рр. на американських біржах прода-валось ADR для більш ніж 1000 компаній з 33 країн.

    Нарешті, по-четверте, найбільш дешевим способом між-народного портфельного інвестування для резидентів роз-тих і багатьох країн, що розвиваються є покупка акцій у взаємному фонді грошового ринку, що здійснює діверсіфі-царювати інвестування за кордон.

    Існують чотири базових категорії взаємних фондів, ко-торие інвестують за кордон:

    а) глобальні;

    б) міжнародні;

    в) регіональні;

    г) країнні.

    Так, глобальні фонди інвестують в цінні папери всього світу, включаючи папери вітчизняного фінансового ринку. Міжнародні фонди інвестують лише поза вітчизняного фінансового ринку. Інвестиції регіональних фондів кон-ріруются в окремих географічних областях за кордоном, та-ких, наприклад, як Азія чи Європа. Нарешті, країнові фонди інвестують в цінні папери окремих країн, таких, наприклад, як Німеччина чи Тайвань. При цьому, однак, велика диверсія-фикация глобальних і міжнародних фондів знижує ризик ін-Вестор, але одночасно також зменшує шанси отримати високі доходи, якщо фінансові ринки в якомусь одному регіоні або країні несподівано будуть відчувати підйом.

    Звичайно, кожен інвестор (в тому числі фінансовий менед-жер промислово-торгової фірми) може сконструювати свій власний міжнародно-диверсифікований портфель цін-них паперів, а потім купити акції в декількох різних регіо-нальних або країнових фондах або на декількох іноземних ринках. Однак такий підхід потребує значних витрат ча-мени і грошей, а буде мати шанси на успіх практично лише при професійною спеціалізованою інвестиційної де-ності.

    Міжнародна диверсифікація інвестицій в акції та облігації

    Слід зазначити, наскільки важливим є питання про оптимальний рас-пределеніе міжнародних активів. Так, міжнародна Дівер-сіфікація інвестицій в акції та облігації одночасно пред-лага навіть краще співвідношення "дохід-ризик", ніж будь-яка одна з них, про що свідчать багато емпіричні дослі-нання. В цілому оптимальний розподіл міжнародних ак-тивів збільшує дохід на інвестиції без прийняття інвестором на себе більшого ризику. При цьому існують величезні можли-ності в конструюванні оптимального портфеля для вилучення більш високих доходів, скоригованих на ризик.

    У сучасному світі, оскільки бар'єри для міжнародних потоків капіталу знижені (або навіть зняті, як в розвинених стра-нах), а новітні комунікації і технології по обробці дан-них надають нізкоіздержковую інформацію про іноземних-них цінних паперах, міжнародне інвестування містить дуже високий потенціал для одночасного вилучення дохід-ності і менеджменту фінансових ризиків. Пасивні міжна-рідні портфелі (які базуються на вагах ринкової капі-талізаціі, публікуються багатьма всесвітньо відомими фінан-совимі виданнями) покращують доходи, скориговані на ризик, однак активна стратегія по конструюванню оптимального портфеля потенційно може дати професійного інвестор-ру значно більше. В останньому випадку інвестиційна стра-тегія базує портфельні пропорції вітчизняних і іноземних-них інвестиції на очікувані доходи і їх кореляції з загальним портфелем.

    Тепер перейдемо до аналізу валютно-фінансових аспектів між-родного прямих інвестицій промислово-торговельних фірм.

    завдання

    а) Сформулюйте які переваги міжнародної диверсифікації інвестиційного портфеля фірми

    У контексті інвестиційної діяльності сучасної фірми міжнародна диверсифікація являє собою інвестиційну політику фірми, спрямовану перш за все на зниження ризиків, що впливають на її діяльність в рамках національної економіки, на зниження нестабільності портфелів цінних паперів і валют за рахунок відсутності повної кореляції в їх прибутковості. Однак інтернаціоналізація бізнесу надає фірмі не тільки вигоди, але і істотно ускладнює зміст її інвестиційної політики. Сьогодні людство живе в умовах інноваційної революції, основними учасниками якої є фірми.

    Як переваги можна виділити наступне:

    1. Зниження загального рівня ризику, оскільки міжнародний ринок капіталу представляє більш широкі можливості, ніж локальні національні ризики, через своє мобільності;

    2. Практично нівелюється ризик країни, як такої (він замінюється на систему наднаціональних ризиків);

    3. Грамотно побудована структура портфеля дозволить компенсувати збитки від акцій однієї країни за рахунок активів іншої країни. Наприклад при зростанні цін на нафту вигідно купувати активи нафтовидобувних країн, а при зворотній ситуації - навпаки - активи розвинених промислових країн.

    б) Виберіть правильну відповідь. Ризик зберігається у інвестиційного портфеля фірми навіть після його активної диверсифікації:

    1. Несистематичний ризик;

    2. Контрактний ризик;

    3. Систематичний ризик;

    4. Кредитний ризик.

    Відповідь: Систематичний ризик, тому що систематичний ризик - ризик, який характерний для всіх цінних паперів і не може бути усунутий за рахунок диверсифікації. Систематичний ризик обумовлений загальним рухом ринку або його сегментів і не пов'язаний з конкретною цінним папером.

    література

    1. Авдокушин Е.Ф. Міжнародні економічні відносини: Учеб. посібник.- 4-е изд., перераб. і доп.- М .: ІОЦ "Маркетинг", 2004.

    2. Бакалавр Економіки. Хрестоматія у 3 томах. Російська економічна академія ім. Г.В. Плеханова, Центр кадрового розвитку. Том 2./под заг. ред. В.І. Відяпіна. - Інформаційно-видавнича фірма "Тріада", М .., 2006 рік, 1056 стр.

    3. Бандурин В. В., Раціч Б. Г., Чатіч М. Глобалізація світової економіки і Росія. - М .: Буквиця, 2003. - 279 с.

    4. Брегель Е.Я. Грошовий обіг і кредит капіталістичних країн: [http://ek-lit.agava.ru/bregsod.htm], 15.03.2003.

    5. Жук І.М., Кірєєва Є.Ф., Кравченко В.В. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник / За заг. ред. І.М. Жук. - Мн .: БГЕУ, 2005. - 149 с.

    6. Звєрєв Ю.М. Світова економіка і міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник / Калінінгр. ун-т. - Калінінград, 2004. - 82 с

    7. Мау В.А., Ковальов Г.С., Новіков В.В., Яновський К.Е. Проблеми інтеграції Росії в єдиний європейський простір. - М: Інститут економіки перехідного періоду, 2003.

    8. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини: Підручник / За ред. Л.Н. Красавиной. - 2-е изд., Перераб. і доп. - М .: Фінанси і статистика, 2006. - 608 с .: іл.

    9. Міжнародні економічні відносини .: Підручник / За заг. ред. В.Е.Ривалкіна. - М .: журнал "Зовнішньоекономічний бюлетень", Дипломатична академія при МЗС РФ, 2005. - 384 стор.

    10. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник для М43 заочно-вечірніх форм навчання / Укладач І.АФіліппова - Ульяновськ: УлГТУ, 2006-124 с.