• 1.1. Значення і завдання малого підприємства
  • 1.2. Етапи розвитку малого підприємництва в Україні.
  • 1.3. Характеристика економічної діяльності МП
  • 1.4. Державна підтримка малого бізнесу
  • 1.5. Проблеми і перспективи розвитку малого бізнесу в Україні.
  • 2.1. Статут ПП "Еллада"
  • 2.2. Структура підприємства та технологія виробництва
  • 2.3. Основні показники
  • Список літератури


  • Дата конвертації24.08.2018
    Розмір66.43 Kb.
    Типреферат

    Скачати 66.43 Kb.

    Обгрунтування доцільності та економічної ефективності створення малих фірм

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

    КРИМСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ
    І ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА

    Економічний факультет

    КУРСОВА РОБОТА

    з навчальної дисципліни: "Економіка підприємства"

    на тему:

    Обгрунтування доцільності та економічної ефективності створення малих фірм

    Роботу виконав студент IIIкурса

    заочного відділення групи 03-34

    ХХХХХХХХХ А.А.

    керівник:

    ХХХХХХХ Є.П.

    Сімферополь 20ХХХ р


    план

    Вступ. 2

    1. Малі підприємства та їх розвиток. 3

    1.1. Значення і завдання малого підприємства. 3

    1.2. Етапи розвитку малого підприємництва в Украіне.6

    1.3. Характеристика економічної діяльності МП .. 15

    1.4. Державна підтримка малого бізнесу. 17

    1.5. Проблеми і перспективи розвитку малого бізнесу в Украіне.19

    2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллада". 27

    2.1. Статут ПП "Еллада". 27

    2.2. Структура підприємства та технологія виробництва. 38

    2.3. Основні показники. 39

    Висновок. 41

    Список літератури: 43


    Вступ

    Формування малих ринкових структур у всіх без винятку галузях і сферах економіки країни відповідає світогосподарських тенденцій економічних процесів, так як у всіх країнах світу в сфері малого бізнесу діє дуже велике число невеликих підприємств різноманітного профілю практично у всіх галузях.

    В даний час в економіці Версії одночасно функціонують великі, середні та малі підприємства, а також здійснюється діяльність, що базується на особистому і сімейному праці.

    Малий бізнес надає можливість спробувати свої сили у виробництві та комерції десяткам мільйонів людей, яким для цього виявляється серйозна державна підтримка і допомога з боку великих компаній. Особливу роль мале підприємництво відіграє в переході до ринкової економіки. Не вимагаючи великого стартового капіталу, воно сприяє структурній перебудові, створює конкуренцію на ринку товарів і послуг та нові робочі місця для вивільнюваних з державного сектора працівників і незайнятого населення.

    Малі підприємства більш гнучко і оперативно реагують на запити споживачів їх продукції та послуг, сприяють розвитку регіонів та невеликих населених пунктів, де немає великих підприємств, повніше використовують місцеві сировинні та трудові ресурси. З'єднання власника і підприємця в одній особі дозволяє скоротити управлінський персонал, підвищити згуртованість і здатність трудових колективів і прискорити окупність витрат. Все це робить виправданим надання малому бізнесу економічних пільг.


    1. Малі підприємства та їх розвиток

    1.1. Значення і завдання малого підприємства

    Розміри підприємств залежать від специфіки галузей, технологічних особливостей, від дії ефекту масштабності. Є галузі, пов'язані з високою капіталоємністю і значними обсягами виробництва, і галузі, для яких не потрібні великі розміри підприємств, а, навпаки, саме малі їх розміри виявляються краще.

    Для сучасної економіки характерна складна комбінація різних за масштабами виробництв - великих, з тенденцією до монопольним структурам, і невеликих, що складаються під впливом багатьох чинників.

    З одного боку, стійкою тенденцією науково-технічного прогресу є концентрація виробництва. Саме великі фірми мають у своєму розпорядженні великими матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами, кваліфікованими кадрами. Вони здатні вести великомасштабні науково-технічні розробки, які і визначають найважливіші технологічні зрушення.

    З іншого боку, останнім часом виявився небувале зростання малого та середнього підприємництва, особливо в сферах, де поки не потрібно значних капіталів, великих обсягів устаткування і кооперації безлічі працівників. Малих і середніх підприємств особливо багато в наукомістких видах виробництва, а також в галузях, пов'язаних з виробництвом споживчих товарів.

    Можливість ефективного функціонування малих форм виробництва визначається поруч їх переваг в порівнянні з великим виробництвом: близькість до місцевих ринків і пристосування до запитів клієнтури; виробництво малими партіями, що невигідно великим фірмам; виключення зайвих ланок управління і т.д. Малому виробництву сприяє диференціація й індивідуалізація попиту в сфері виробничого і особистого споживання.

    У свою чергу розвиток дрібного і середнього виробництва створює сприятливі умови для оздоровлення економіки: розвивається конкурентне середовище; створюються додаткові робочі місця; активніше йде структурна перебудова; розширюється споживчий сектор. Розвиток малих підприємств веде до насичення ринку товарами і послугами, підвищенню експортного потенціалу, кращому використанню місцевих сировинних ресурсів.

    Про масштаби розвитку малого бізнесу в Україні та за кордоном говорять дані таб.1

    таб.1

    Країна Кількість малих і середніх фірм Число зайнятих, млн. Чол. Частка малих і середніх фірм,%
    Тис. одиниць в розрахунку на 1 тис. жителів в загальній чисельності зайнятих в ВВП
    1 2 3 4 5 6

    Великобританія

    Німеччина

    Італія

    Франція

    країни ЄС

    США

    Японія

    Росія

    Україна

    2930

    2290

    3920

    1980

    15777

    19300

    6450

    836,6

    140,4

    46

    37

    68

    35

    45

    74,2

    49,6

    5,65

    3,08

    13,6

    18,5

    16,8

    15,2

    68

    70,2

    39,5

    8,1

    2,1

    49

    46

    73

    54

    72

    54

    78

    9,6

    8,3

    50-53

    50-54

    57-60

    55-62

    63-67

    50-52

    52-55

    10-11

    7-8

    Велике значення має здатність малих підприємств розширювати сферу прикладання праці, створювати нові можливості не тільки для працевлаштування, але, перш за все для підприємницької діяльності населення, розгортання його творчих сил і використання вільних виробничих потужностей.

    Малі підприємства ефективні не тільки в споживчій сфері, але і як виробники окремих вузлів і малих механізмів, напівфабрикатів та інших елементів, необхідних для виробництва кінцевої продукції, випуск яких невигідний великим підприємствам. Все це обґрунтовує необхідність комплексного підходу до визначення місця і ролі малих підприємств в економіці суспільства. У малому підприємництві криються великі резерви, які можна поставити і на службу в Україні.

    Дрібні і середні фірми відшукують спеціалізовані ніші, де виступають субпідрядниками концернів у великосерійному виробництві. У Західній Європі приблизно половина продукції обробної промисловості виготовляється на дрібних і середніх підприємствах. Не будучи монопольними, вони всі свої зусилля направляють на пристосування до внутрішніх умов виробництва і збуту. Транснаціональні корпорації надають їм можливість першими апробувати нову продукцію, щоб самим перейти до масового виробництва. Місце разоряющихся дрібних фірм займають нові, тобто відбувається їх відтворення. Примітно, що в кризові роки зайнятість в дрібному бізнесі не скорочувалася.

    Малі підприємства користуються державною підтримкою у всіх розвинених країнах. Цей факт підтверджує, що мале підприємництво як нова форма організації суспільно необхідної праці відповідає соціально-економічним інтересам України. Ця діяльність в рівній мірі корисна як для економіки країни в цілому, так і для кожного громадянина окремо, і тому заслужено отримала державне визнання і підтримку. Малі підприємства включають в процес суспільного виробництва додатковий працю, який створює нові цінності, примножує національний дохід і національне багатство. Мале підприємництво є таким джерелом розвитку, від якого Україна не може відмовитися ні зараз, ні в майбутньому.

    1.2. Етапи розвитку малого підприємництва в Україні.

    У реформуванні української економіки ще з часів перебудови малі підприємства (МП) взяли на себе роль творця грунту для нової системи господарювання. Домінуючий сьогодні приватний сектор зароджувався саме в сфері малого бізнесу. І цілком закономірно, що до теперішнього часу, за офіційними даними, на частку приватних суб'єктів малого підприємництва в загальній кількості приватних, державних і муніципальних, громадських МП доводиться 84%. Малі підприємства, маючи в своєму розпорядженні 3,4% вартості основних засобів економіки України і 14% числа зайнятих, виробляють 7% ВВП. Це говорить про широких, але ще далеко не повністю розкритих внутрішніх можливостях розвитку малого підприємництва. (Див. Таб.2)

    Для поглибленого розуміння нинішньої ситуації з розвитком МП України необхідно критично розглянути деякі сторінки їх "новітньої історії".

    Перший і найбільш яскравий з них спостерігався ще в умовах колишнього СРСР в кінці 80-х років. Величезні пільги всіх видів, в тому числі за рахунок коштів держбюджету, в цілому більш сприятливе положення справ в економіці обумовили відношення ветеранів до даного періоду як до "золотого віку" малого підприємництва. Дійсно, відбувалося дуже швидке і легке накопичення капіталів, розвивалися виробництво дефіцитних товарів широкого споживання і сфера всіляких і так же дефіцитних тоді побутових послуг, роздрібної торгівлі, громадського харчування та ін.

    таб.2. Галузева структура малого підприємництва


    галузь

    Галузева структура числа МП (%) Галузева з труктура повної чисельності зайнятих на МП (%) Структура виробництва продукції (робіт, послуг) по основних галузях МП (%)
    промисловість 14,6 24,0 20,0
    Сільське господарство 1,1 0,8 0,3
    Лісне господарство 0,05 0,05
    Транспорт і зв'язок 2,3 2,2
    Будівництво 16,6 29,9 16,3
    Торгівля і громадське
    живлення 42,7 24,6 50,5
    Матеріально-технічне
    постачання і збут 1,8 1,3 6,0
    інформаційне обслужи-
    вання 0,8 0,5 0,2
    Загальна комерційна
    діяльність 4,8 3,9 2,5
    Інша діяльно сть в матеріальному виробництві
    1,5 1,4 0,7
    Побутові послуги, жіліщ-
    ве господарство 1,8 1,1 3,3
    Охорона здоров'я, спорт,
    соціальне забезпечення 1,9 1,3 0,1
    народна освіта 0,9 1,0 0,04
    Культура та мистецтво 0,9 0,7 0,06
    Наука і наукове обслугову-
    вання 5,6 5,3
    Фінанси, пенсійне
    забезпечення 1,3 0,9
    Інші 1,05 3,15

    Виворотом "золотого століття" було, однак, те, що малі підприємства виконували роль каналу перекачки ресурсів командно-керованих держпідприємств в тіньову економіку, на користь напівкримінального і просто кримінального псевдоринкового підприємництва.Найсумніше наслідок такої перекачки полягало і полягає в тому, що кошти, що накопичуються в малому підприємництві методом "доразграбленія" держсектора, за невеликим винятком практично назавжди йшли з сфери накопичення і не використовувалися для розвитку національного виробництва та його інфраструктури.

    Звичайно, в розвитку МП мали місце не тільки негативні процеси. У роки перебудови малий бізнес включився в загальний, всіляко підтримуваний урядом процес бурхливого розвитку кооперативного руху. І роздержавлення, і навчання широких мас населення основам підприємництва відбувалися через розвиток кооперації і малого бізнесу.

    Однак не можна не помітити, що "золотий вік" малого бізнесу і осудні йому функції прискорювача реформ багато в чому виявилися в жорсткій суперечності з іншими напрямами економічних перетворень, а точніше - з невдалою спробою проведення реформ зверху, в жорстко-унітарних традиціях, з опорою виключно на апарат державної влади і управління. Спроби центрального уряду якось обмежувати можливості отримання дутих доходів від різниці між фіксованими цінами держсектора і вільними цінами недержавних підприємств, регламентувати діяльність МП, використати важелі оподаткування наштовхувалися на явну недієздатність державного апарату.

    Виникла потреба у кардинально інший економічний курс, який втілився вже в незалежній Україні. Почався новий, другий, етап і в розвитку українського малого підприємництва.

    1991 - 1993 роки - характеризувалися найвищими з середини 80-х років темпами зростання числа малих підприємств (в 2,1 рази) і чисельності зайнятих в них. Цей факт носить феноменальний характер, оскільки здійснена тоді лібералізація цін і введення податкового пресингу сильно підірвали фінансову базу малого підприємництва. Бурхлива інфляція привела, з одного боку, до знецінення заощаджень населення, а з іншого - до різкого збільшення процентних ставок банківського кредиту. Це викликало справжній параліч інвестиційної діяльності.

    Статистичні дані показують, що абсолютним лідером по збільшенню числа малих підприємств стала тоді сфера науки і наукового обслуговування. У ній число малих підприємств зросла в 3,4 рази. Кількість малих підприємств в сфері сільського господарства збільшилася в 3,1 рази. За нею йдуть матеріально-технічне постачання і загальна комерційна діяльність по забезпеченню функціонування ринку (2,9 рази). До них тісно примикає сфера народної освіти (2,8 рази).

    У той же час в 1992 р в загальній структурі українського малого підприємництва сталося різке зменшення частки МП в сфері матеріального виробництва.

    На широко поширену думку, модель шокової терапії була малоконструктівна для швидкого і ефективного розвитку економіки країни і, зокрема, сфери малого підприємництва. Але слід визнати, що в умовах активізації ринкових реформ МП продемонстрували і свої позитивні можливості. Найважливішими функціями МП в умовах шокової терапії стали соціальне демпфірування, забезпечення виживання значних верств населення в умовах гострої кризи через самозайнятість, надання можливості отримання додаткових (крім основної, часто формальної зайнятості) коштів для існування.

    Замість свого роду годівниці з сильним кримінальним відтінком, що було притаманне періоду перебудови, в сфері МП стала утворюватися нормальна конкурентна проринкова среда, що характеризується боротьбою малих підприємств за виживання на основі підвищення якості та різноманітності товарів і послуг. Сказане, правда, не означає, що кримінальні структури залишили малий бізнес у спокої.

    Феноменальний зростання числа МП в 1992 р має своє пояснення. Бурхливий розвиток торгово-посередницького малого підприємництва стало відповідною реакцією на підрив первинної фінансової бази. Лібералізація зовнішньої торгівлі ще в умовах колишнього СРСР і зняття заборон на приватну торгівлю всередині країни створили сприятливі умови для будь-якій торговельній діяльності.

    Падіння споживчого платоспроможного попиту торгове мале підприємництво тоді активно компенсувало імпортом товарів, хоча і не дуже якісних (типу продукції китайського виробництва), але користувалися ажіотажним попитом в українського споживача. Швидка оборотність дрібних торгових капіталів перетворювала їх в капітали середніх розмірів. Більш того, дрібна торгівля швидко реагувала на наростаючу соціально-економічну диференціацію українського суспільства, групуючи в нішах обслуговування, як масових споживачів, так і споживачів з високим рівнем доходів. Досить швидко поруч з дрібними торговими наметами стали виникати елітні магазини, власники і працівники яких нерідко починали з "човникової" діяльності.

    До позитивної ролі торгової і посередницької діяльності МП слід віднести і їх участь в створенні нових господарських зв'язків. Ініційована лібералізацією цін і рядом інших факторів (здача позицій ВПК, втрата ринків країн Східної Європи та ін.) Повна "закупорка" раніше сформованих каналів взаємозв'язків між виробниками, постачальниками і торгівлею відкрила широке поле для діяльності малих фірм з постачання і збуту продукції. Звичайно, для нових господарських зв'язків в повному обсязі потрібен новий технологічний каркас економіки з відповідними ринковими, високоефективними каналами руху товарів від виробників до споживачів. У стратегічному плані задача створення такого каркаса малому бізнесу не під силу, так як вимагає багатьох років і величезних капітальних вкладень.

    Однак малий бізнес зміг зіграти роль каталізатора перших кроків руху до нової системи внутрікоопераціонних зв'язків в українській економіці. Крім того, він виконував роль демпфера, що рятує багато підприємств від негайного краху через розрив колишніх, хоч і неефективних, але все ж працювали господарських зв'язків.

    Ривок малого підприємництва у бік торгової і посередницької діяльності став також закономірною реакцією на введений урядом податковий пресинг. У колишньому СРСР не було і в принципі не могло бути податкової системи, адекватної ринковим умовам. Тому введення в практику господарського життя навіть елементів нормальної податкової відповідальності повинно було викликати у не звиклих до цього підприємців природну реакцію відторгнення. Але справа в тому, що на цю реакцію наклався явний екстремізм урядової податкової політики, спрямованої на вилучення до 70-90% доходів малих підприємств. При цьому уряд і не розраховувало на те, що хто-небудь буде відразу ж платити податки в повній мірі. Підприємців тим самим підштовхували до того, щоб шукати і знаходити способи приховування доходів від оподаткування. Торгівля і посередництво, орієнтовані на роботу з важкоконтрольованих готівковими коштами, відкривали великі можливості для відходу від податків.

    Вже до 1995 р виявилися практично вичерпані ніші і можливості надприбутковій торгово-посередницької діяльності. Багато з виниклих раніше малих підприємств переважно торгово-посередницької або, наприклад, науково-консультаційної орієнтації або припинили своє існування, або диверсифицировались. Така ситуація закономірно повинна була генерувати нові тенденції в розвитку українського малого підприємництва. Визначився черговий, третій етап якісних змін в динаміці і структурі малого підприємництва, що супроводжувався, значним скороченням приросту числа МП.

    Головними причинами припинення зростання числа малих підприємств були різке звуження кордонів сфер, що характеризувалися легко досягається високою прибутковістю, вичерпання психологічних очікувань безмежних фінансових можливостей самостійної підприємницької діяльності. У нормальній ринковій економіці мале підприємництво в більшості випадків і по прибутковості, і по кордонах потенційних можливостей поступається середньому і великому бізнесу. Воно йде слідом за ними в ролі хоч і цілком гідного, але все ж аутсайдера.

    До кінця 90-х років дедалі чіткіше стали діяти закономірності цивілізованої ринкової системи. Рідше зустрічалися випадки, коли яке-небудь мале підприємство легко скуповувало дорогі будівлі і навіть середні виробничі підприємства. Нормою ставав дохід на одного зайнятого в МП на рівні, що коливається навколо середньої заробітної плати по країні.

    В економіці України стала простежуватися тенденція на початок нової, ринкової концентрації і централізації капіталів, а також самої господарської діяльності. Отримав розвиток процес поглинання підприємств. Часто найбільш рентабельні малі підприємства виявляються першою жертвою такого поглинання. Наприклад, у великих містах на місці ще недавно численних індивідуальних торгових ларьків виникли добре оформлені торгові павільйони, що належать тій чи іншій великій фірмі. Менш рентабельні МП також не витримують економічної конкуренції зі середніми і великими фірмами, вони змушені згортати свою діяльність.

    Найбільш істотним негативним моментом була і залишається криміналізація малого підприємництва. У зв'язку з цим дуже показовий найбільш типова відповідь на питання вибіркових обстежень керівників малих підприємств про вплив на їх діяльність кримінальних структур. Значна частина респондентів відповідають, що вони взагалі нічого не знають про кримінальні структурах. У нинішній ситуації така відповідь вказує не на подолання залежність МП від кримінальних структур, а якраз, навпаки - на особливо сильну їх залежність від цих структур і навіть на пряму залученість в ці структури і страх перед ними. Кримінальність продовжує залишатися істотним фактором, що перешкоджає нормальному розвитку українського малого підприємництва.

    За останні роки спад темпів приросту числа МП по-різному знайшов відображення в окремих галузях. Хоча і кілька сповільнившись, але вперше за декілька минулих років випереджальними темпами збільшилася кількість МП в будівництві і на транспорті (близько 20%). У торгівлі і сфері громадського харчування число МП поменшало приблизно на 10%. У загальній комерційної діяльності по забезпеченню функціонування ринку, в науці і науковому обслуговуванні відбулося значне скорочення числа малих підприємств.

    Можна констатувати, що в кінці 90-х років економічна політика, що проводиться українським урядом з одного боку, супроводжувалася значним уповільненням темпів зростання кількості МП, але, з іншого боку, мала виражений санаційний ефект. У країні стала формуватися принципово нова економічна ситуація, в якій МП почали грати роль, характерну для малого підприємництва в нормальній ринковій економіці.

    Політика державної підтримки МП здійснювалася на базі податкових пільг, створення (хоча ще й в незавершеному вигляді) цивілізованого законодавчого простору, інформаційної підтримки, навчання кадрів, формування мережі бізнес-парків, налагодження ефективної координації в цій області між федеральним центром і суб'єктами Федерації, а також з місцевими органами влади.

    Малі підприємства в боротьбі за виживання навчилися самостійно пристосовуватися до складностей ринку. Так, для підвищення своєї життєздатності МП активно диверсифікують господарську та інвестиційну діяльність. Більш ніж половина МП неторгового профілю крім основної діяльності займається ще й торгівлею як нескладної, але відносно прибутковою діяльністю з швидким терміном оборотності капіталів. А торгові капітали все частіше спрямовуються у виробництво, хоча і в самих простих його формах.

    Для закріплення і подальшого розвитку позитивних тенденцій зростання українського малого підприємництва, кардинального розширення поля його діяльності потрібна активізація державної підтримки МП на всіх рівнях. В першу чергу в підтримці потребує сфера кредитування і страхування малого бізнесу, стимулювання його інвестиційної активності. Нагальною потребою є декриміналізація малого бізнесу. Надзвичайно важливо також розширення інноваційної і наукової діяльності МП в інтересах розвитку всіх сфер української економіки. Початок реального підйому в економіці дозволить перейти до четвертого етапу по-справжньому ринкового розвитку українського малого підприємництва.

    1.3. Характеристика економічної діяльності МП

    Мале підприємство функціонує у всіх сферах і галузях народного господарства, виконуючи один або кілька видів діяльності. Однак слід мати на увазі, що окремі види діяльності дозволяються виключно державним підприємствам, а виробництво ряду товарів може бути здійснено тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії). Мале підприємство має самостійність у здійсненні своєї господарської діяльності, в розпорядженні продукцією, що випускається, прибутком, що залишився після сплати податків та інших обов'язкових платежів, якщо інше не передбачено його статутом.

    На підприємствах усіх видів основним узагальнюючим показником фінансових результатів є прибуток. Важливий момент господарської діяльності підприємства - планування. Мале підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблену продукцію (послуги) і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його працівників. Основу планів становлять договори, укладені самостійно зі споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг, а також постачальниками сировини, матеріалів, необхідних для виробництва продукції. Договори можуть полягати і з відповідними державними органами.

    В умовах лібералізації цін підприємство реалізує свою продукцію, роботи, послуги, відходи виробництва за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавством України, - за державними цінами.

    Джерелами формування фінансових ресурсів підприємства в залежності від його організаційно-правової форми є прибуток, амортизаційні відрахування, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайові та інші внески членів трудового колективу, а також кредити та інші надходження, що не суперечать закону.

    Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахункових, кредитних і касових операцій підприємство відкриває розрахунковий та інші рахунки в будь-якому банку. Банк або його відділення за місцем реєстрації підприємства зобов'язані відкрити розрахунковий рахунок на вимогу підприємства.

    Підприємство несе повну відповідальність за дотримання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, яке не виконує свої зобов'язання за розрахунками, може бути в судовому порядку оголошено неплатоспроможним (банкрутом) відповідно до Закону України "Про банкрутство".

    Мале підприємство може укладати на загальних підставах договори з іноземними партнерами і відкривати інвалютні рахунки. За умови дотримання встановлених правил, малі підприємства можуть самостійно виходити на міжнародний ринок, заробляти валюту, а також набувати її, в тому числі і на аукціонах.

    Форми, системи та розмір оплати праці працівників підприємства, а також інші види їх доходів встановлюються підприємством самостійно. Підприємство забезпечує гарантований законом мінімальний розмір оплати праці, умови праці та заходи соціального захисту працівників незалежно від видів власності і організаційно-правових форм підприємства. При цьому воно може самостійно встановлювати для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги, а також заохочувати працівників організацій, що обслуговують трудовий колектив і не входять до складу підприємства.

    Законом передбачено, що підприємство зобов'язане забезпечити своїм працівникам безпечні умови праці, і несе відповідальність у встановленому законодавством порядку за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та працездатності.

    Працівники малих підприємств підлягають соціальному і медичному страхуванню і соціальному забезпеченню в порядку і на умовах, встановлених для робітників і службовців державних підприємств. Мале підприємство вносить внески по соціальному і медичному страхуванню і соціальному забезпеченню в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством.

    1.4. Державна підтримка малого бізнесу

    Малі підприємства як нестійка підприємницька структура, найбільш залежна від коливань ринку, потребують різнобічної державної підтримки.

    У багатьох країнах ринкової економіки існують спеціальні фонди державної підтримки малого бізнесу. В Японії, наприклад, на ці цілі у видатковій частині бюджету виділяється 2-3 млрд. Дол. В Україні державна підтримка малих форм виробництва з перших кроків малого бізнесу зводилася в основному до системи податкових пільг на прибуток.

    Однією з найважливіших проблем малого бізнесу в Україні, є кредитування. Кредити надаються тільки під заставу або поручительство, які не завжди можуть надати малі підприємства. Союзи малих підприємств, як і спеціальні фонди, в даний час не виступають поручителями за кредитами, що отримуються цими підприємствами. Відсутні спеціальні банки, які б обслуговували малий бізнес. В особливо скрутному становищі опиняються приватні малі підприємства. Неможливість отримання кредиту виключає здатність конкурувати з іншими підприємствами.

    У багатьох зарубіжних країнах малому бізнесу виявляється серйозна фінансово-кредитна підтримка з боку держави через спеціальні структури і фонди, наприклад, через Адміністрацію у справах малого бізнесу (США), Корпорацію страхового кредитування малого бізнесу (Японія), "Кредит для середніх і дрібних фірм" (Франція).

    В Україні існують різні організаційні форми підтримки і захисту інтересів малих підприємств. З цією метою створені і асоціації малих підприємств, Український фонд підтримки підприємництва, діє Всесвітня асамблея дрібних і середніх підприємств, різні фонди розвитку і підтримки малого бізнесу. Однак, як правило, численні фонди підтримки малого підприємництва стурбовані своїми власними проблемами і реальної допомоги малим підприємствам не надають.

    Малі підприємства потребують також в інформаційному обслуговуванні, підготовці кадрів, у пільговому банківському кредиті та іншої допомоги.

    Заслуговує на увагу досвід фінансово-кредитної підтримки малого бізнесу з боку держави через прямі і гарантовані позики. Прямі позики видаються невеликим фірмам на певний термін під більш низькі процентні ставки, ніж кредит - на приватному ринку позичкового капіталу. Гарантовані позики дають - кредиторам державні гарантії до 90% позикового капіталу. Таким чином, держава намагається зацікавити приватні банки, торгові і промислові корпорації, страхові компанії, пенсійні фонди в наданні капіталу дрібним фірмам.

    Є й інші форми державної підтримки: забезпечення малих підприємств держзамовленням (якщо виникає така необхідність), надання особливих пільг підприємствам, створюваним у відсталих областях зі слабо розвиненою промисловістю, і ін.

    Розвиток малих підприємницьких форм відбувається у нас зараз в основному в посередницькій сфері та галузях, які не потребують значних капітальних вкладень - торгівлі, громадському харчуванні, будівництві цивільних об'єктів, дрібному ремонті техніки і машин, сільському господарстві. Тим часом такий потужний ринок, як сфера науково-технічних нововведень та інформації, що не освоюється. З одного боку, це обумовлено недостатньою увагою до даних проблем державних структур управління, відсутністю правових актів; забезпечують розвиток малого науково-технічного бізнесу, з іншого - монополією державних науково-дослідних інститутів, що зосередили у себе весь обсяг фінансування наукової сфери.

    Для нормальної життєдіяльності підприємця потрібна податкова реформа. Зокрема, необхідні внесення поправок до Закону про єдиний податок на поставлений дохід і, перш за все перехід від примусового до добровільного застосування податку.

    1.5. Проблеми і перспективи розвитку малого бізнесу в Україні.

    Малі підприємства в Україні у своїй діяльності стикаються з великими труднощами і проблемами.

    Аналіз стану малого підприємництва в Україні, здійснений за даними офіційної статистики, свідчить, що сьогодні в; цій сфері функціонують 151,4 тис. малих підприємств з чисельністю працюючих на них 1,032 млн. чол., близько 4,7 тис. спільних підприємств; з прямими іноземними інвестиціями, в яких працює близько 95 тис. чол., 35,5 тис. фермерських господарств з 67 тис. працюючих, а також 930 тис. індивідуальних підприємців без створення юридичної особи. В цілому в малому підприємництві зайнято понад 2,1 млн. Чол., А частка виробничих малих підприємств у ВВП становить близько 7%.

    Ринкові трансформаційні процеси в економіці України сприяли відповідним змінам у формах власності малих підприємств. За період з 1992 р частка малих підприємств з державною формою власності скоротилася з 14 до 2%. У структурі недержавної форми власності частка колективної зросла з 50 до 70%, а приватної - залишилася на рівні 32%.

    Нині сфера малого підприємництва України є невід'ємною складовою частиною економіки країни і представляє зріз всіх її галузей у визначених законодавством межах за чисельністю зайнятих і обсягами виробництва. За галузевими ознаками малі підприємства переважно зосереджені в торгівлі і громадському харчуванні - 51% (промисловість - 15%, будівництво - 10%, побутове обслуговування - 5%, інші області - 19%). У 2001 р підприємствами малого бізнесу всіх форм власності вироблено продукції (робіт, послуг) на 12,5 млрд. Грн., Або майже 8% загальнодержавного обсягу.

    Взятий Президентом України і урядом курс на продовження; ринкових реформ означає всебічну підтримку розвитку підприємництва, в тому числі малого бізнесу, як рушійної сили структурної перебудови економіки

    В Україні в результаті реалізації Програми розвитку малого підприємництва на 1999-2000 рр., Розробленої Мінекономіки, а також відповідних програм, прийнятих на обласному, міському, районному рівнях, кількість діючих малих підприємств зросла на 55 тис. Од., Тобто в 1, 5 рази; засноване понад 760 нових спільних, з прямими іноземними інвестиціями підприємств, понад 130 фермерських господарств, покращилися умови для діяльності підприємців - фізичних осіб. Був прийнятий ряд рішень Президента України та уряду щодо вдосконалення нормативно-правової бази, усунення адміністративних, економічних та організаційних перешкод розвитку підприємництва, державного дерегулювання в області малого підприємництва.

    Поряд зі створенням сприятливих умов для підприємництва на державному рівні посилюється роль в даній сфері регіональних органів виконавчої влади. Певні зрушення на місцях сталися в результаті реалізації комплексних регіональних програм розвитку малого підприємництва на 2001-2002 р.р., і вже здійснити чимало заходів. Закарпатський фонд підтримки підприємництва, одним із засновників якого є облдержадміністрація, реалізує спільно з Ужгородським міськвиконкомом проект зі створення бізнес-інкубаторів в рамках програми "TACIS" на суму 1,8 млн. Євро, вивчається також проект створення венчурного фонду мікрокредитування за рахунок: коштів місцевого бюджету. За участю Міжнародної фінансової корпорації (МФК) відкриті бізнес-центри в Сімферополі, Чернігові, Чернівцях, з ініціативи місцевих органів влади - в Сумській, Одеській, Київській областях, інформаційно-маркетинговий центр - при Київському обласному державно-комунальному фонді. Виділено приміщення для центрів підтримки підприємництва в містах Балті, Ізмаїлі, Одесі. В рамках програми Європейського Союзу "TACIS" в Тернопільській області на базі бізнес-центру "Орієнтир" створено агентство з розвитку підприємництва для надання інформаційно-консультаційних та навчальних послуг. Рівненський інформаційно-аналітичний центр підтримки підприємництва приступив до реалізації пілотного проекту програми "Бізнес-асоціації", проводяться тренінг-курси з таких дисциплін, як робота на ринку цінних паперів, бухгалтерський облік, користування комп'ютером, ділова іноземна мова, патентування товарних знаків та ін.

    Удосконалюється система фінансової підтримки суб'єктів підприємництва через створення відповідної інфраструктури, використання власних фінансових "можливостей і залучення коштів міжнародних фінансових організацій.

    Український фонд підтримки підприємництва продовжує роботу по реорганізації регіональних відділень і створення спільно з органами державної влади та самоврядування відповідних регіональних фондів, які повинні надавати кредити, гарантувати сплату відсотків за надані кредити, фінансувати окремі цільові програми. Такі регіональні фонди вже діють у багатьох областях і в містах Києві, Севастополі, Шостці. Розпочато роботу з фондом "Євразія" в рамках Програми малого бізнесу в малих містах України (Львівська, Рівненська, Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Івано-Франківська, Тернопільська, Вінницька, Сумська області).

    Реалізується створена з ініціативи Українського фонду підтримки підприємництва Програма надання підтримки малому та середньому бізнесу і зниження соціальної напруженості в результаті реструктуризації вугільної промисловості в Луганській області. У цій програмі об'єднуються матеріальний і фінансовий потенціали Луганської обласної Ради народних депутатів та облдержадміністрації, Фонду представництва "TACIS" в Україні, Української державної компанії по реструктуризації вугільної промисловості, фірми "Серас" (Франція), центру зайнятості, міжрегіонального фонду "Бізнес-центр" , Регіонального фонду підтримки підприємництва в Луганській області. Програма з загальним кошторисом близько 13,5 млн. Грн. передбачає створити приблизно 4 тис. підприємств малого бізнесу, де буде зайнято 16 тис. чол. В рамках програми створено центр соціальної адаптації, який надав допомогу в працевлаштуванні більш ніж 700 безробітним; проведено навчання 112 безробітних, 865 суб'єктів підприємництва отримали консультації.

    Спільно з місцевими органами влади і проектом "TACIS" створено чотири навчальні центри з підготовки підприємців малого бізнесу в містах Луганську, Стаханові, Брянську, Антрациті.

    У Черкаській області відкрито кредитну лінію строком на 3 роки, яку профінансує Український фонд підтримки підприємництва на суму 650 тис. Грн. Формуються регіональні фонди підтримки підприємництва в Харківській і Запорізькій областях.

    Надано фінансову допомогу за рахунок позабюджетних джерел суб'єктам підприємництва та регіональними фондами підтримки підприємництва: в Львівській області - 18 тис. Грн., Києві - 510, Хмельницькій області - 15,8 тис. Грн. Створено фонд в рамках проекту "Підтримка створення Центру розвитку туризму в Криму". У Волинській області підприємствам малого бізнесу в півріччі 2001 р комерційними банками надано кредитів на суму 14,2 млн. Грн., Що становить 18,4%, загальної суми наданих ними кредитів.

    На Волині триває практичне втілення довгострокового проекту "Розвиток приватного сектору" за фінансової підтримки Світового банку. У розвиток малих підприємств інвесторами Швейцарії, Німеччини, Швеції, Польщі було внесено 4,39 млн. Дол.

    У Тернопільській області для фінансування пріоритетних підприємницьких проектів надійшли іноземні інвестиції на суму 134,4 тис. Дол. Дня реалізації програми "Регуляторна реформа на місцевому рівні фонд" Євразія "виділив Агентству міського розвитку допомогу в сумі 25 тис. Дол. Створено інформаційний центр" Сегмент ", який дає можливість оперативно обмінюватися інформацією, мати доступ до законодавчих баз України і інших країн, банкам інформації фондових ринків, бірж і т. п.

    Незважаючи на певні позитивні зрушення, що відбулися в результаті здійснення рішень щодо створення сприятливих умов для сфери малого підприємництва, основні перешкоди для її розвитку залишилися тими ж самими, що були в минулі роки. Назвемо їх: суперечливість і неповнота чинних нормативно-правових актів; надмірна зарегульованість ряду економічних процесів і організаційних процедур; невпорядкованість відносин власності та корпоративних прав; відсутність системи фінансування і кредитування; невизначеність податкового законодавства; обтяжлива система оподаткування; нерозвиненість ринкової інфраструктури; відсутність внутрішніх мотивацій для інвестицій і впровадження нових технологій; ускладнена система обліку та звітності; брак професійних знань і досвіду у осіб, зайнятих малим бізнесом, маркетингом, менеджментом і т. п. На розвиток малого підприємництва негативно впливають несприятлива динаміка макроекономічних показників, падіння виробництва, зростання цін і тарифів на енергоносії, сировину, матеріали, транспортні перевезення і послуги зв'язку , а також неплатоспроможність підприємств. Так, за даними анкетування, проведеного Міжнародною фінансовою корпорацією в ряді міст України, серед головних перешкод названі: високі податкові ставки (97% опитаних керівників малих підприємств), велику кількість різних податків (86%), часті зміни податкової звітності (77%), нестабільне законодавство (78%), неплатежі клієнтів (58%), труднощі з отриманням кредитів (52%). Узагальнення інформації, наданої підприємцями, свідчить, що сьогодні в "тіні" перебуває навіть більший сегмент економічної діяльності, ніж в попередні роки. Частка "неофіційної економіки", згідно з висновками МФК, досягає 70% офіційного ВВП України. За інформацією, отриманою від опитаних, в середньому половина всього обороту не враховується, а значить, і не обкладається податком. Результати опитування підприємців, а також статистичні дані про зареєстровані та діють малих підприємствах показують, що незадовільний входження в бізнес обумовлено не станом реєстрації та ліцензування підприємницької діяльності, а названими вище причинами. В державі зареєстровано в 2,5 рази більше малих підприємств, ніж працює (151,4 тис. Од.).

    Загальновідомо, що величезна кількість людей, не маючи іншого способу заробити, займається дрібною торгівлею за межами ринків (на вулицях транспортних магістралях і т. Д.). Ця частина населення не враховується офіційною статистикою, як правило, не платить податки, частково сприяє незаконному ввезенню та реалізації контрабандних товарів. Держава повинна визначитися в даному питанні, створивши сприятливе середовище для цього виду підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства України.

    Комплексний ситуаційний аналіз і прогнозні оцінки розвитку малого підприємництва в умовах здійснення ринкових реформ свідчать про необхідність розробити і здійснювати більш цілеспрямовану державну політику, яка відповідала б існуючим реаліям і стратегічним напрямкам підйому економіки.

    Потрібні нові підходи до організації та регулювання малого підприємництва, продиктовані стратегією реформ, завданнями всебічного розвитку внутрішнього ринку і зміцнення конкурентоспроможності української економіки.


    2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллада"

    Я працюю на приватному підприємстві "Еллада". Воно засноване в 1998 році. ПП "Еллада" займається виготовленням та встановленням металопластикових конструкцій (вікон і дверей).

    2.1. Статут ПП "Еллада"

    Стаття 1. Загальні положення.

    1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллада", іменоване в подальшому Підприємство, створене на підставі законів України "Про підприємництво", "Про власність" і "Про підприємства в Україні".

    1.2. Засновником Підприємства є Марченко Микола Олександрович, паспорт серія ЄС номер 566398, виданий 01.04.1996 р, Євпаторійським Гогу МВС України в Криму.

    1.3. Місцезнаходження Підприємства: Україна, АР Крим, м Євпаторія, вул. Революції 40.

    Назва підприємства: приватне підприємство "Еллада"

    1.4. Підприємство створюється для здійснення ринкових взаємовідносин з юридичними особами та громадянами, отримання прибутку від підприємницької діяльності в рамках обраного предмета діяльності.

    1.5. Підприємство стає самостійним суб'єктом господарювання і набуває прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації

    1.6. У разі внесення змін або доповнень до установчих документів Підприємства воно зобов'язане у п'ятиденний строк зареєструвати їх в органі, що зареєстрував Підприємство.

    1.7. На території Республіки Крим Підприємство діє в рамках Конституції та інших законодавчих актів України, а також в суворій відповідності з цим Статутом.

    1.8. Підприємство має круглу печатку із зображенням свого найменування, кутовий штамп, Фірмові бланки зі своїми реквізитами, а також може мати товарний знак і емблему.

    1.9. Підприємство має право створювати на території України та за кордоном філії, дочірні підприємства та представництва відповідно до чинного законодавства.

    1.10. Філії, дочірні підприємства та представництва Підприємства можуть мати свої круглі печатки, штампи і фірмові бланки з реквізитами.

    1.11. Підприємство має право відкривати розрахункові, валютні та інші рахунки в банках України та за кордоном відповідно до чинного законодавства, має свій баланс, може набувати майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов'язання, виступати в суді, арбітражі і третейському суді.

    1.12. Підприємство може бути учасником іншого Підприємства, входити в об'єднання, асоціації та спілки, якщо це не суперечить чинному антимонопольному законодавству, а також створювати спільні і засновувати малі підприємства, бути співзасновником бірж, банків, акціонерних товариств у відповідність до чинного законодавства України.

    1.13. Підприємство несе відповідальність за зобов'язаннями всім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути на вимогу кредиторів звернено стягнення.

    1.14. Держава, його органи та організації не відповідають за зобов'язаннями Підприємства, так само як і Підприємство не відповідає за зобов'язаннями держави, її органів і організацій.

    1.15. Держава забезпечує Підприємству рівні права і економічні умови господарювання.

    1.16. Втручання в господарську діяльність Підприємства з боку державних і громадських органів не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

    1.17. Підприємство використовує міжреспубліканських і міжнародний телефонний, телексний і телефаксного зв'язок, користується міжнародними мережами комунікації і баз даних, застосовує копіювальні пристрої, інші засоби оргтехніки.

    Стаття 2. Предмет і цілі діяльності.

    2.1. Предметом діяльності Підприємства є:

    - Виробництво та реалізація будівельних конструкцій;

    - Надання послуг з будівництва об'єктів промислового та іншого призначення;

    - Ремонт і реконструкція житлових і нежитлових приміщень;

    - Організація товаропостачання підприємств і організацій міста товарами народного споживання;

    - побутове та сервісне обслуговування громадян і юридичних осіб;

    - оптова та роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами;

    - надання представницьких, посередницьких послуг;

    - здійснення рекламної, видавничої, консалтингової та інформаційної діяльності;

    - експортно-імпортні торгові операції та інша зовнішньоекономічна діяльність, пов'язана з основною діяльністю;

    Стаття 3. Майно, прибуток і фонди.

    3.1. Майном Підприємства є грошові вклади засновника, основні фонди, внесені засновником як внесок до Статутного Фонд, продукція, вироблена Підприємством в результаті виробничо-господарської діяльності, отримані доходи, а також інші матеріальні цінності та фінансові ресурси, отримані на підставах, не заборонених законом, і відображаються в самостійному балансі Підприємства.

    3.2. Підприємство є власником зазначеного в п. 3.1. Статуту майна і здійснює право володіння, користування і розпорядження ним, має право продавати майно, обмінювати його, здавати в оренду або в борг, а також списувати його з балансу на підставі рішення Засновника.

    3.3. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю Підприємства або переданого йому в користування, несе Підприємство.

    3.4. Балансовий прибуток Підприємства утворюється з надходжень від фінансово-господарської діяльності Підприємства після відшкодування матеріальних і прирівняних до них витрат на оплату праці.

    3.5. Засновник є власником майна, придбаного підприємством відповідно до законодавства.

    3.6. Право розпорядження майном підприємства належить Засновнику.

    3.7. З балансового прибутку Підприємства сплачуються відсотки по кредитах банків, вносяться передбачені чинним законодавством податки та обов'язкові платежі в бюджет.

    3.8. Чистий прибуток, отриманий після проведення розрахунків, передбачених цим Статутом, залишається в повному розпорядженні Підприємства.

    3.9. Підприємство може створювати такі фонди: - резервний фонд: - фонд розвитку виробництва; - фонд оплати праці; - фонд матеріального заохочення і соцкультпобуту; - інші фонди, необхідні для діяльності Підприємства.

    3.10. Резервний фонд створюється шляхом щорічних відрахувань до фонду частини чистого прибутку, при цьому розмір відрахувань у фонд повинен становити не менше 5% від суми чистого прибутку.

    3.11. Збитки Підприємства відшкодовуються за рахунок резервного фонду, а у випадках, якщо його недостатньо, - за рахунок інших коштів Підприємства.

    3.12. Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці працівників, їх матеріального стимулювання і соціальних пільг.

    3.13. Підприємство має право переводити своїм філіям, дочірнім підприємствам та представництвам кошти, в тому числі у ВКВ, необхідні для організації їх діяльності.

    3.14. Майно і громадянська відповідальність Підприємства можуть бути застраховані в державних або спеціалізованих страхових компаніях, як на території України, так і за її межами.

    Стаття 4. Права та обов'язки Засновника Підприємства.

    4.1. засновник Підприємства

    - затверджує статут Підприємства;

    - приймає рішення про відкриття дочірніх підприємств, філій, представництв;

    - затверджує штатний розклад підприємства та його структурних підрозділів;

    - призначає директора підприємства і головного бухгалтера;

    - визначає напрямки економічного, виробничо-господарського і соціального розвитку;

    - визначає форму і системи оплати праці інші види доходів працівників підприємства;

    - визначає порядок формування і розміри відрахувань до фондів підприємства;

    - визначає порядок, і напрямки використання чистого прибутку підприємства;

    - затверджує річний звіт про фінансово-господарської діяльності підприємства;

    - приймає рішення про участь в приватизації об'єктів, відчуження майна свого підприємства;

    - винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Підприємства;

    - затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Підприємства, визначення організаційної структури штатного розкладу і посадових інструкцій членів Дирекції Підприємства;

    - прийняття рішень про продаж, передачу, здачі в оренду, надання в безоплатне тимчасове користування або у позику юридичним та приватним особам належить Підприємству майна, а також про списання його з балансу Підприємства;

    - вирішення питань про входження Підприємства в об'єднання і виході з них, про участь Підприємства в спільних підприємствах, створення нових підприємств;

    - приймає рішення про ліквідацію, реорганізацію підприємства і внесення змін в установчі документи підприємства;

    - здійснює контроль над діяльністю підприємства;

    - має право бути співробітником Підприємства, в тому числі і директором;

    - має право отримувати на пільгових умовах послуги Підприємства;

    4.2. Спадкоємці померлого Засновника користуються всіма правами Засновника Підприємства, при цьому право на спадкування настає в порядку, передбаченому чинним законодавством.

    4.3. Трудові відносини осіб, що працюють в Підприємстві на умовах найму, регулюються чинним законодавством про працю, Правилами внутрішнього розпорядку, трудовими договорами (контрактами) і посадовими інструкціями, які затверджуються Дирекцією.

    Стаття 5. Органи управління Підприємства і посадові особи.

    5.1. Виконавчим органом Підприємства є Дирекція, яку очолює Директор. До складу Дирекції входять:

    - Директор;

    - його заступник;

    - Головний бухгалтер.

    5.2. Дирекція правомочна вирішувати всі питання діяльності Підприємства за винятком тих, які віднесені до виключної компетенції Засновника і не делеговані Дирекції.

    5.3. Директор призначається на посаду Засновником і має право без довіреності на принципах єдиноначальності здійснювати дії від імені Підприємства:

    - оперативно керувати діяльністю Підприємства, забезпечуючи при цьому ефективну фінансово-господарську діяльність;

    - відкривати або закривати розрахунковий та інші рахунки в кредитних установах;

    - укладати договори та контракти, включаючи трудові та зовнішньоекономічні;

    - здійснювати підбір і розстановку персоналу згідно затвердженого засновником штатного розкладу;

    - давати вказівки, обов'язкові для всіх працівників Підприємства;

    - підписувати документи Підприємства, видавати в межах своєї компетенції накази, в т.ч. про прийом і звільнення, і розпорядження;

    - видавати доручення;

    - представляти Підприємство у всіх інстанціях, у відносинах з юридичними особами, а також з державними органами з усіх питань діяльності Підприємства;

    - розпоряджатися майном і коштами Підприємства в порядку визначеному Засновником;

    - виконувати перераховані вище та інші функції, що випливають з цього Статуту, в межах компетенції, визначеної Статутом та рішеннями Засновника.

    Директор відповідно до законодавства зобов'язується забезпечити:

    - охорону навколишнього середовища від забруднення та інших шкідливих впливів

    - безпеку виробництва, санітарно гігієнічні норми і вимоги щодо захисту здоров'я працюючих, населення, і споживачів продукції;

    - пільги і компенсації за роботу в умовах, відмінних від нормативних

    - укладення колективного договору;

    Директор несе відповідальність в установленому законодавством порядку за шкоду, заподіяну здоров'ю та працездатності працюючих.

    5.4. Директор виносить на затвердження Засновнику пропозиції щодо кандидатури головного бухгалтера, штатним розкладом і кошторисом витрат на утримання апарату управління Підприємством.

    5.5. Головний бухгалтер організовує оперативний, бухгалтерський облік і статистичну звітність про фінансово-господарської діяльності Підприємства за нормами, передбаченими чинним законодавством України.

    5.6. Порядок найму, оплати праці, звільнення, а також права та обов'язки персоналу Підприємства визначаються індивідуальними трудовими угодами (контрактами).

    5.7. Персонал має право на відповідне матеріальне або іншу винагороду за працю, а також на соціальне страхування відповідно до чинного законодавства.

    5.8. Посадові особи відповідають за заподіяну Фірмі шкоду відповідно до законодавства України.

    Стаття 6. Облік і звітність

    6.1. Підприємство здійснює облік результатів роботи, веде оперативний, бухгалтерський і статистичний облік.

    6.2. Бухгалтерський, оперативний, статистичний облік і звітність в Підприємстві ведуться за нормами, які в Україні. Організація документообігу в Підприємстві, в його дочірніх підприємствах встановлюється Засновником Підприємства.

    6.3. Річний звіт і баланс Підприємства складаються в строки, передбачені чинним законодавством.

    6.4. Підприємство та його посадові особи несуть встановлену законодавством відповідальність за достовірність інформації, що містяться в річному звіті та балансі відомостей.

    6.5. Підприємство веде облік військовозобов'язаних у порядку, передбаченому чинним законодавством, і бере участь в заходах з цивільної оборони.

    Стаття 7. Припинення діяльності Підприємства.

    7.1. Припинення діяльності Підприємства здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, поділу, приєднання або перетворення) ліквідації.

    7.2. Реорганізація Підприємства здійснюється за рішенням Засновника, при цьому вся сукупність прав та обов'язків Підприємства переходить до правонаступників.

    7.3. Підприємство ліквідується:

    - за рішенням Засновника

    - на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням банківських органів у разі неплатоспроможності Підприємства;

    - при оголошенні Підприємства банкрутом в установленому законодавством порядку.

    7.4. Ліквідація Підприємства проводиться призначеною Засновником ліквідаційною комісією, а у випадках банкрутства або припинення діяльності Підприємства за рішенням суду або арбітражного суду - ліквідаційною комісією, яка призначається цими органами.

    7.5. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами Підприємства.

    7.6. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію про ліквідацію Підприємства в одному з офіційних органів преси із зазначенням строку подачі заяви кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майно, виявляє його дебіторів і кредиторів і розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів Підприємства третім особам, а також його Засновникам, складає ліквідаційний баланс і направляє його Засновнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

    7.7. Грошові кошти Підприємства, включаючи виручку від реалізації його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці працівників, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами переходять Засновнику Підприємства.

    7.8. Майно, передане Товариству в користування, повертається власникам у натуральній формі без винагороди.

    7.9. Ліквідація Підприємства вважається завершеною, а Підприємство ліквідованим з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

    7.10. У разі ліквідації Підприємства його працівники користуються всіма правами і пільгами, передбаченими законом України "Про зайнятість".

    2.2. Структура підприємства та технологія виробництва

    Структура підприємства.

    На території підприємства знаходяться: офіс адміністрації, три цехи основного виробництва, три склади сировини і готової продукції та гараж.

    Технологічний процес.

    Після того як клієнт зробив замовлення на місце виїжджає працівник фірми, і виробляє виміри отвору, де буде знаходитися виріб, а також уточнює конфігурацію даного вікна (двері) і використовувані матеріали.

    На фірмі заступник директора складає кошторис для замовника і обумовлює з ним терміни виготовлення і установки вироби. Одночасно він складає робочу кошторис для цеху з зазначенням кількості і параметрів витратного матеріалу, необхідного для виготовлення даного вироби.

    У цеху зварювання, згідно із заданими розмірами, нарізають металеві та пластикові профілю, з'єднують їх, зварюють раму, фрезерують її і передають в цех збірки. У складальному цеху на конструкцію навішують стулки, врізають імпости, комплектують відповідної фурнітурою. В цей час в скляному цеху виготовляють склопакети. Після їх висихання пакети вставляються (пакуються) в рами і готовий виріб відправляється на склад.

    У день установки (узгоджений з клієнтом) виріб зі складу завантажується в спеціалізовану машину і доставляється замовнику.

    Бригада установників проводить монтаж даної конструкції (якщо потрібно то і демонтаж старої).Після установки клієнт розписується в накладній про те, що претензій до виготовлення та встановлення не має, і в триденний термін зобов'язується здійснити оплату.

    2.3. Основні показники

    Основні фонди підприємства (на 01.12.2004 р)

    № п.п. Найменування

    сума

    грн.

    1 Будинки та інші споруди 50 000
    2 Верстати й устаткування 200 000
    3 інструмент 50 000
    4 транспорт 10 000
    5 оргтехніка 15 000
    РАЗОМ: 325 000

    Оборотні кошти підприємства (на 01.12.2004 р)

    № п.п. Найменування

    сума

    грн.

    1 Сировина і матеріали 94 000
    2 Готова продукція на складі 15 000
    3 Дебіторська заборгованість 10 000
    4 Витрати майбутніх періодів 6 000
    5 Грошові кошти 50 000
    РАЗОМ: 175 000

    Явочний склад (на 01.12.2004 р)

    № п.п. Найменування

    чисельність

    чол.

    1 Адміністрація 5
    2 робочі всього 23
    3 У тому числі основні 15
    4 допоміжні 8
    5 Молодший обслуговуючий персонал 2
    РАЗОМ: 30

    Середньосписковий склад:

    Загальний прибуток ПП "Еллада" за 2004 рік склала 860 тис. Грн.

    Собівартість продукції:

    № п.п. Найменування

    СУМА

    грн.

    1 Сировина і матеріали 350 000
    2 ПММ 5 000
    3 електроенергія 3 250
    4 Фонд заробітної платні 198 000
    5 Відрахування на соц. потреби 61 000
    6 Амортизація основного фонду 48 750
    7 зв'язок 6 000
    8 Реклама 2 000
    9 Виробничі витрати 12 000
    10 Інші витрати 5 000
    РАЗОМ: 689 000

    висновок

    Внесок малого підприємництва у формування конкурентного середовища, де ринкові відносини набувають динамічність, так як вони пов'язані з економічною відповідальністю та ризиками підприємців, важко переоцінити. З одного боку, малий бізнес через численність своїх складових і їх рухливості в меншій мірі піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, в умовах вузької спеціалізації та використання новітньої техніки він виступає як дієвий конкурент, що підриває монопольні позиції масштабних корпорацій. Саме ця риса малого підприємництва відіграла суттєву роль в ослабленні, а часом і подоланні розвинутими країнами притаманній великому капіталу тенденції до монополізації та стримування науково-технічного прогресу (НТП).

    Мале підприємство оперативно реагує на зміни кон'юнктури. Ця гнучкість має особливе значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, розширення номенклатури промислових товарів та послуг. Сприяючи прискореної реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, мале підприємництво виступає провідником НТП.

    Мале підприємництво багато значить для вирішення проблеми зайнятості, бо воно здатне створювати нові робочі місця і поглинати зайву робочу силу при циклічних спадах і структурні зрушення економіки. Важлива функція малого підприємництва полягає в пом'якшенні соціальної напруженості і демократизації ринкових відносин: адже саме воно служить формуванню активного середнього класу суспільства, ослаблення майнової диференціації, розширення соціальної бази реформ.

    Сприяючи соціально-політичної стабілізації суспільства, малий бізнес відкриває простір для вільного вибору громадянами шляхів і методів роботи на загальне благо і для забезпечення власного добробуту. Мале підприємництво є невід'ємною складовою будь-якої ринкової господарської системи, без якої така економіка не може існувати. Великий капітал, безперечно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основа розвитку країн з ринковою системою господарювання - це мале підприємництво як наймасовіша, динамічна, гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує значна маса національних ресурсів, яка представляє собою живильне середовище для середнього та великого підприємництва.

    Список літератури:

    1. Абчук В. Основи підприємництва. - М., 1995

    2. Адамов Б. І. Організаційно - економічний Механізм управління містамі. К .: ГРОТ, 1998.

    3. Бавикін В. "Новий менеджмент" .- М .: Економіка, 1997.

    4. Бреддік У. Менеджмент в організації: Навчальний посібник. - М .: "Инфра-М", 1997.

    5. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник. - К .: Товариство "Знання", 1998..

    6. Грузинів В.П., Грибов В.Д. Економіка підприємств. - М., 1999.

    7. Економіка підприємства (Том ІІ) / За ред. проф. С. Ф. Покропивного, -Кіїв: "Видавництво" Хвиля-Прес ", - 1995

    8. Кісельов А.П. Основи бізнесу. - К .: Вища школа, 1997..

    9. Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Підприємство в нестабільному економічному середовищі: ризики, стратегії, безпека, -Москва: "Економіка", - 1997

    10. Мамедов О.Ю. Сучасна економіка. - Ростов-на-Дону, 1999.

    11. Основи підприємницької справи / Під ред. проф. Ю. М. Осипова, Е. Е. Смирнової, -Москва: БЕК, -1996

    12. Підприємництво. / Під ред. Горфинкеля В.Я., Поляка Г.Б., Швандара В.А. М., 2000.

    13. Препрінімательское право. Вчена рада Одеської Національної Юридичної академії. Х., 2002

    14. Розенберг Д. "Бізнес. Маркетинг". Термінологічний словник. - 1997.

    15. Сергєєв І. В. Економіки підприємства, - Москва: "Фінанси і статистика", - тисяча дев'ятсот дев'яносто сім

    16. Фінанси підприємств / за ред. Бородіної Є.І., М., 1995 р

    17. Хеддервік К. "Фінансовий і економічний аналіз діяльності підприємств". - М .: Фінанси і статистика, 1996..

    18. Господарське право / під ред. Мамутова Х.Ю. К., 2002

    19. Шмален Г. Основи і проблеми економіки підприємства / Під. ред. проф. А. Г. Поршнева, - Москва: "Фінанси і статистика", - тисяча дев'ятсот дев'яносто шість

    20. Економіка підприємства / під ред. Волкова О.І., М., 2001.

    21. Економіка підприємства / під ред. Горфинкеля В.Я., Швандара В.А., М., 1999.

    22. Економіка підприємства / під ред. Кантора Е.Л. С-Пб., 2003


    Головна сторінка


        Головна сторінка



    Обгрунтування доцільності та економічної ефективності створення малих фірм

    Скачати 66.43 Kb.