• 2.Показателі і види ефективності інвестиційних проектів
  • Рис.1. Види ефективності інвестиційних проектів
  • 3. Підготовка інформації про зовнішнє середовище
  • Ціни.
  • 4. Методичні рекомендації щодо оцінки, аналізу та інтерпретації показників економічної ефективності інвестиційного проекту
  • Рис.2. Залежність ЧДД від змін норми доходу
  • Мал. 1.3. Життєвий цикл інвестицій
  • III етап - отримання доходів.
  • 5. Особливості оцінки ефективності проектів з урахуванням факторів ризику і невизначеності
  • Метод перевірки стійкості
  • Метод коригування параметрів проекту і економічних нормативів.


  • Дата конвертації25.07.2017
    Розмір34.24 Kb.
    Типреферат

    Скачати 34.24 Kb.

    Оцінка ефективності інвестиційних проектів

    Оцінка ефективності інвестиційних проектів.

    1. Роль інвестиційного проекту в прийнятті інвестиційного рішення.

    У найзагальнішому вигляді під інвестиційним проектом зазвичай розуміється план вкладення капіталу в конкретні об'єкти підприємницької діяльності з метою подальшого отримання прибутку, достатнього за розміром для задоволення вимог інвестора.

    За своїм змістом такий план включає систему техніко-технологічних, організаційних, розрахунково-фінансових і правових, цілеспрямовано підготовлених матеріалів, необхідних для формування і подальшого функціонування об'єкта підприємницької діяльності. За допомогою інвестиційного проекту вирішується важливе завдання по з'ясуванню та обгрунтуванню технічної можливості та економічної доцільності створення об'єкта підприємницької діяльності.

    В часі інвестиційний проект охоплює період від моменту зародження ідеї про створення або розвитку виробництва, його перетворення і до завершення життєвого циклу створюваного об'єкта. Цей період включає три фази:

    1. Передінвестиційні

    2. Інвестиційну

    3. Еексплуатаціонную.

    Якщо проект розробляється стосовно до діючого підприємства в аспекті реалізації інвестиційного рішення, передбаченого стратегією розвитку підприємства, то першим етапом передінвестиційної фази слід вважати виявлення можливостей інвестування. Поки немає ясного розуміння про джерела фінансування, про потенційно зацікавлених інвесторів і можливості їх участі в проекті, мало сенсу в переході до розробки власне проекту.

    Підготовка інвестиційного проекту проводиться найчастіше в два етапи: на першому етапі розробляється попереднє техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) проекту, а на другий остаточне.

    За концептуального змісту перша і друга стадії ТЕО близькі. Відмінність полягає в глибині опрацювання проекту, подальшому уточненні вихідної техніко-економічної інформації, інформації про можливі обсяги реалізації, вартості кредиту і подібних відомостей, які в кінцевому рахунку позначаються на показниках ефективності проекту. Однак особливість другої фази полягає в тому, що витрати тут мають незворотній характер, а так як проект не завершений, він поки не приносить доходів. На даній стадії вирішуються питання, пов'язані з залученням інвестицій: кредитами, емісією акцій, набором і підготовкою персоналу.

    Специфіка інвестиційної фази, на відміну від передінвестиційний, полягає в тому, що встановлені тимчасові рамки створення об'єкта підприємницької діяльності та розмір витрат, передбачений кошторисом, повинні неухильно виконуватися. Перевищення цих параметрів загрожує дуже серйозними наслідками, а можливо, і банкрутством. Важливе значення має моніторинг всіх чинників і обставин, які впливають на тривалість і витрати, щоб своєчасно вживати заходів по подоланню виникаючих негативних явищ.

    Третя фаза інвестиційного проекту - експлуатаційна. Загальна тривалість цієї фази справляє помітний вплив на показники економічної ефективності проекту: чим далі в часі буде віднесена експлуатаційна фаза, тим більше буде розмір чистого доходу. Цей період не може визначатися довільно, бо існують економічно доцільні межі використання елементів основного капіталу, які диктуються головним чином їх моральним старінням.

    2.Показателі і види ефективності інвестиційних проектів

    Визначення прийнятного для інвестора рівня економічної ефективності інвестицій є найбільш складною областю економічних розрахунків, пов'язаної з розробкою ТЕО, так як тут треба звести воєдино всі безліч чинників різних інтересів потенційних інвесторів, врахувати важко передбачувані зміни в зовнішньому середовищі по відношенню до проекту, а також системи оподаткування в умовах нестабільної економіки. Все це багаторазово ускладнюється у зв'язку з тим, що оцінка ефективності повинна базуватися на відповідній інформації за досить тривалий розрахунковий період.

    Проблема оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту полягає у визначенні рівня його прибутковості в абсолютному та відносному вираженні (тобто в розрахунку на одиницю інвестиційних витрат, капіталу), що зазвичай характеризується як норма доходу.

    Оцінку ефективності рекомендується проводити за системою таких взаємопов'язаних показників:

    - чистий дохід (ЧД);

    - чистий дисконтований дохід (ЧДД) або інтегральний ефект (інше, досить широко використовується за кордоном назву показника - чиста приведена (або поточна) вартість, net present value (NPV));

    - індекс прибутковості (або індекс прибутковості, profitability (PI));

    - термін окупності (термін повернення одноразових витрат РВ);

    - внутрішня норма доходу (або внутрішня норма прибутку, рентабельності, intemal rate of retum (IRR)).

    У здійсненні та реалізації інвестиційного проекту беруть участь ряд суб'єктів: акціонери (фірми, компанії), банки, бюджети різних рівнів. Вступник в розпорядження суспільства дохід (валовий внутрішній продукт) від реалізації ефективних проектів потім ділиться між ними.

    Наявність декількох учасників інвестиційного процесу зумовлює розбіжність їхніх інтересів, різне ставлення до пріоритетності різних варіантів проекту. Надходженнями і витратами цих суб'єктів визначаються різні види ефективності інвестиційного проекту з позицій кожного учасника. При цьому слід мати на увазі, що позиції учасників проекту знаходять втілення в вихідної інформації і формуванні специфічних потоків грошових коштів для розрахунку показників ефективності. Тому у них можуть не збігатися результати оцінки, а отже, і рішення про їх участь в проекті.

    В даний час можна вважати загальновизнаним виділення наступних видів ефективності інвестиційних проектів.

    Рис.1. Види ефективності інвестиційних проектів

    Ефективність проекту в цілому оцінюється для презентації проекту і визначення в зв'язку з цим привабливості проекту для потенційних інвесторів.

    Громадська ефективність характеризує соціально-економічні наслідки здійснення проекту для суспільства в цілому, тобто вона враховує не тільки безпосередні результати і витрати проекту, але і "зовнішні" по відношенню до проекту витрати і результати в суміжних секторах економіки, економічні, соціальні та інші позаекономічні ефекти.

    Громадську ефективність оцінюють лише для соціально значущих інвестиційних проектів, які зачіпають інтереси не однієї країни, а кількох.

    За проектами, де не потрібно проведення експертизи державних органів управління, розробка показників суспільної ефективності не потрібна.

    Комерційна ефективність проекту характеризує економічні наслідки його здійснення для ініціатора, виходячи з вельми умовного припущення, що він робить всі необхідні для реалізації проекту витрати і користується усіма його результатами. Комерційну ефективність іноді трактують як ефективність проекту в цілому. Вважається, що комерційна ефективність характеризує з економічної точки зору технічні, технологічні та організаційні проектні рішення.

    Найбільш значущим є визначення ефективності участі в проекті. Її визначають з метою перевірки можливості бути реалізованим інвестиційного проекту і зацікавленості в ньому всіх його учасників. Ефективність участі оцінюють насамперед для підприємства проектоустроітеля (або потенційних акціонерів). Цей вид ефективності називають також ефективністю для власного (акціонерного) капіталу за проектом.

    Ефективність участі в проекті включає і такі види, як ефективність участі в проекті структур більш високого рівня (фінансово-промислових груп, холдингових структур), бюджетна ефективність інвестиційного проекту (ефективність участі держави в проекті з точки зору витрат і доходів бюджетів всіх рівнів).

    Система показників, що визначається для оцінки перерахованих видів ефективності, і методологічні принципи їх розрахунку єдині. Відмінності полягають в тих вихідних параметрах, які формують потоки реальних грошових коштів за проектом стосовно до кожного виду ефективності. Іншими словами, єдина і взаємопов'язана система параметрів проекту знаходить втілення в єдиних за економічною природою показниках ефективності в залежності від області їх застосування в тій економічному середовищі, яку вони повинні охарактеризувати. Певний виняток становлять показники суспільної ефективності. "Зовнішні" ефекти не завжди представляється можливим враховувати у вартісному вираженні. В окремих випадках, коли ці ефекти досить істотні, але не представляється можливим їх оцінити, неминуча лише якісна оцінка їх впливу.

    Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду (горизонт розрахунку).

    Горизонт розрахунку вимірюється кількістю кроків розрахунку.

    Кроком розрахунку при визначенні показників ефективності в межах розрахункового періоду можуть бути місяць, квартал або рік.

    Витрати, здійснювані учасниками, поділяються на початкові, поточні та ліквідаційні, які здійснюються відповідно на стадіях будівельної, функціонування та ліквідаційної.

    Для вартісної оцінки результатів і витрат можна використовувати базисні, світові і розрахункові ціни.

    Під базисними розуміються ціни, що склалися в народному господарстві на певний момент часу t б. Базова ціна на будь-яку продукцію або ресурси вважається незмінною протягом усього розрахункового періоду.

    Вимірювання економічної ефективності проекту в базисних цінах проводиться на стадії техніко-економічних досліджень інвестиційних можливостей.

    На стадії техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) інвестиційного проекту обов'язковим є розрахунок економічної ефективності в прогнозних і розрахункові ціни. Одночасно рекомендується здійснювати розрахунки в базисних і світових цінах.

    Прогнозна ціна Ц t продукції або ресурсу в кінці t -го кроку розрахунку визначається за формулою:

    Ц t = Ц б J (t, t н), (1)

    де Ц б - базисна ціна продукції або ресурсу;

    J (t, t н) - коефіцієнт (індекс) зміни цін продукції або ресурсів відповідної групи в кінці t -го кроку по відношенню до початкового моменту розрахунку t н (в якому відомі ціни).

    За проектами, які розробляються на замовлення органів державного управління, значення індексів зміни цін на окремі види продукції і ресурсів слід встановлювати в завданні на проектування згідно з прогнозами Мінекономіки РФ.

    Розрахункові ціни використовуються для обчислення інтегральних показників ефективності, якщо поточні значення витрат і результатів виражаються в прогнозних цінах.Це необхідно, щоб забезпечити порівнянність результатів, отриманих при різних рівнях інфляції.

    Розрахункові ціни виходять шляхом введення дефілюють множника, відповідного індексу загальної інфляції

    При розробці і порівняльної оцінки декількох варіантів інвестиційного проекту необхідно враховувати вплив зміни обсягів продажів на ринкову ціну продукції і ціни споживаних ресурсів.

    При оцінці ефективності інвестиційного проекту порівняння різночасних показників здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх до цінності в початковому періоді. Для приведення різночасових витрат, результатів і ефектів використовується норма дисконту (Е), що дорівнює прийнятній для інвестора нормі доходу на капітал.

    Технічно приведення до базисного моменту часу витрат, результатів і ефектів, що мають місце на t-му кроці розрахунку реалізації проекту, зручно виробляти шляхом їх множення на коефіцієнт дісконтірованіяa t, визначається для постійної норми дисконту Е, як:

    , (2)

    де t - номер кроку розрахунку, t = 0,1,2, ... Т, - горизонт розрахунку).

    Якщо ж норма дисконту змінюється в часі і на t-му кроці розрахунку дорівнює Е t, то коефіцієнт дисконтування дорівнює

    і при t> 0. (3)

    3. Підготовка інформації про зовнішнє середовище

    Для розрахунків ефективності необхідно підготувати інформацію про зовнішнє середовище. Показники зовнішнього середовища характеризують макроекономічні параметри функціонування проекту, а саме:

    -оптові ціни на обладнання, запчастини, матеріали;

    -Банківські процентні ставки;

    -загальну динаміку інфляції на фінансовому ринку;

    -темп інфляції по окремих елементах доходів і витрат проекту;

    -учетную ставку Центрального банку РФ;

    -періоди нарахування відсотків за кредитами;

    -курси обміну валют.

    Коротка характеристика перерахованих показників

    Ціни. Йдеться про оптові ціни на всі види матеріальних ресурсів, використовуваних в процесі створення і реалізації проекту.

    Банківські процентні ставки характеризують ціну позикових джерел фінансування проекту, бувають номінальними і реальними. Номінальні процентні ставки застосовуються при розрахунках економічної ефективності проекту в поточних цінах, вони містять в собі інфляційну складову. Всі оголошені банківські ставки є номінальними. Номінальна ставка розраховується за формулою

    , (4)

    де N - номінальна процентна ставка;

    R - реальна процентна ставка;

    I - темп інфляції на фінансовому ринку.

    Дана формула може бути застосована для розрахунку номінальних ставок в умовах низької інфляції (3-5% на рік). При більш високій інфляції залежність цих двох ставок стає нелінійної. Формула приймає вид:

    . (5)

    Реальна відсоткова ставка - це очищена від інфляції номінальна ставка. При невисоких темпах інфляції реальна ставка розраховується за формулою

    . (6)

    В сучасних економічних умовах, що характеризуються високою інфляцією, формула набуває вигляду:

    . (7)

    При цьому слід враховувати несумісність методів розрахунку процентних ставок і темпів інфляції. Банківські процентні ставки зазвичай розраховуються за правилом простих відсотків, тоді як темп інфляції - за правилом складних відсотків. Тому для забезпечення коректності розрахунків величини N, R, I повинні бути приведені в порівнянний вид. Для цього слід визначити значення банківських ставок і інфляції в розрахунку на 1 місяць.

    Для банківських ставок такий розрахунок здійснюється за формулою

    (8)

    де - номінальна і реальна банківські процентні ставки в перерахунку на 1 місяць;

    - річна номінальна і реальна процентні ставки.

    Для розрахунку щомісячних темпів інфляції використовується формула

    . (9)

    Тоді формула розрахунку річної реальної процентної ставки може бути представлена ​​наступним чином:

    . (10)

    Загальна динаміка інфляції на фінансовому ринку (I) визначається виходячи з офіційно опублікованих показників інфляції в цілому по економіці Росії.

    Облікова ставка Центрального банку РФ використовується для визначення нормативної процентної ставки за кредит, при якій процентні платежі можуть включатися в собівартість продукції. Згідно з чинним законодавством цей норматив визначається за формулою

    , (11)

    де - нормативна ставка відсотків за кредит, що включаються в собівартість;

    УС ЦБ - облікова ставка Центрального банку.

    Період нарахування відсотків за банківські кредити використовується для розрахунку статті "Розрахунки по виплаті відсотків за кредити" в складі нормованих поточних пасивів. Стандартне значення періоду нарахування відсотків за банківські кредити дорівнює 30 дням.

    Темпи інфляції по окремих елементах, що формує витрати і результати від інвестування, необхідні для коригування вхідних даних в процесі проведення фінансово-економічного аналізу проекту в поточних цінах. Інфляція по-різному впливає на окремі елементи, що формують доходи і витрати, тому слід прогнозувати динаміку інфляції:

    -по елементів інвестиційних витрат (обладнання та ін.);

    -елементом поточних витрат (матеріалів, заробітної плати);

    -динаміка цін на продукцію.

    Курс обміну валют необхідний для перерахунку фінансових потоків інвестиційних проектів, в яких вихідні показники представлені більш ніж в одній валюті. Для цілей інвестиційного планування необхідно побудувати прогноз динаміки курсу обміну валюти на дату початку проекту і весь розрахунковий період. Динаміка обмінного курсу може не збігатися з темпами інфляції.

    4. Методичні рекомендації щодо оцінки, аналізу та інтерпретації показників економічної ефективності інвестиційного проекту

    Чистий дохід (ЧД). Якщо прийняти, що притоки - досягнуті результати реалізації проекту (R), а відтоки - витрати (З), то різниця цих величин становитиме економічний ефект або чистий дохід.

    Таким чином, в первісному вигляді економічний ефект може бути виражений наступною формулою:

    . (12)

    Тут t вказує на приналежність потоків грошових коштів до конкретного t - му кроці розрахунку.

    У розгорнутому вигляді ця формула включає:

    (13)

    (14)

    де - обсяг продажів;

    - надходження від продажу активів;

    операційні витрати;

    Д - відсотки по кредитах;

    Н - податки.

    Чиста поточна вартість (ЧДД) визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового кроку, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами.

    Якщо протягом розрахункового періоду не інфляційного зміни або розрахунок проводиться в базових цінах, то величина ЧДД для постійної норми дисконту обчислюється за формулою:

    (15)

    де - результати, що досягаються на - му кроці розрахунку;

    - витрати, здійснювані на тому ж кроці;

    - горизонт розрахунку (рівний номеру кроку розрахунку, на якому виробляється ліквідація об'єкта).

    - ефект, який досягається на - му кроці.

    Якщо ЧДД інвестиційного проекту позитивний, проект є ефективним (при даній нормі дисконту) і може розглядатися питання про його прийнятті. Чим більше ЧДД, тим ефективніше проект.

    На практиці часто користуються модифікованою формулою для визначення ЧДД. Для цього зі складу виключають капітальні вкладення і позначають через

    - капіталовкладення на - му кроці;

    - суму дисконтованих капіталовкладень, тобто

    , (16)

    а через - витрати на t - му кроці за умови, що в них не входять капіталовкладення. тоді

    (17)

    і висловлює різницю між сумою наведених ефектів і приведеної до того ж моменту часу величиною капітальних вкладень ().

    Індекс прибутковості (ІД) являє собою відношення суми наведених ефектів до величини капіталовкладень.

    (18)

    Індекс прибутковості тісно пов'язаний з ЧДД. Він будується з тих же елементів, і його значення пов'язаний із значенням ЧДД: якщо ЧДД позитивний, то ІД> 1 і навпаки. Якщо ІД> 1, проект ефективний, якщо ІД <1 неефективний.

    Внутрішня норма прибутковості (ВНД) являє собою ту норму дисконту (), при якій величина приведених ефектів дорівнює приведеним капіталовкладенням, тобто ЧДД = 0.

    Іншими словами (ВНД) є рішенням рівняння

    (19)

    Економічну природу цього показника можна пояснити за допомогою графіка залежності ЧДД від зміни норми доходу.

    Рис.2. Залежність ЧДД від змін норми доходу

    На графіку (рис.2) показано, що з ростом вимог до ефективності інвестицій (через Е) величина ЧДД зменшується, досягаючи нульового значення при перетині з віссю абсцис в точці "А". Внутрішня норма доходу характеризує нижній гарантований рівень прибутковості інвестицій, що генерується конкретним проектом, за умови повного покриття всіх витрат за проектом за рахунок доходів. Крива, наведена на рис.1.2 відображає класичний графік при більш складних розподілах в часі він виглядає дещо інакше.

    Якщо розрахунок ЧДД інвестиційного проекту дає відповідь на питання, чи є він ефективним чи ні при деякій заданій нормі дисконту (Е), то ВНД проекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з необхідної інвестором нормою доходу на вкладений капітал.

    У разі, коли ВНД дорівнює або більше необхідної інвестором норми доходу на капітал, інвестиції в даний інвестиційний проект виправдані, і може розглядатися питання про його прийнятті.

    Якщо порівняння альтернативних інвестиційних проектів по ЧДД і ВНД призводять до протилежних результатів, перевагу слід віддавати ЧДД.

    Термін окупності - мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект стає і надалі залишається невід'ємним. Іншими словами, це - період (вимірюваний в місяцях, кварталах, роках), починаючи з якого початкові вкладення та інші витрати, пов'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його здійснення.

    Більш наочно це видно з графіка життєвого циклу інвестицій (рис.3).

    Мал. 1.3. Життєвий цикл інвестицій:

    I етап - інвестування виробничих витрат;

    II етап - повернення вкладеного капіталу;

    III етап - отримання доходів.

    Результати і витрати, пов'язані із здійсненням проекту, можна обчислювати з дисконтуванням або без нього.Відповідно вийде два різних терміну окупності.

    Термін окупності рекомендується визначати з використанням дисконтування.

    Поряд з перерахованими критеріями в ряді випадків можливе використання і ряду інших: інтегральної ефективності витрат, точки беззбитковості, простий норми прибутку, капіталоотдачі і т.д. Для застосування кожного з них необхідно чітке уявлення про те, яке питання економічної оцінки проекту вирішується з його використанням і як здійснюється вибір рішення.

    Жоден з перерахованих критеріїв сам по собі не є достатнім для прийняття проекту. Рішення про інвестування коштів у проект має прийматися з урахуванням значень всіх перерахованих критеріїв і інтересів всіх учасників інвестиційного проекту. Важливу роль в цьому рішенні повинна відігравати також структура і розподіл у часі капіталу, що залучається для здійснення проекту, а також інші фактори, деякі з яких піддаються тільки змістовному (а не формальному) обліку.

    5. Особливості оцінки ефективності проектів з урахуванням факторів ризику і невизначеності

    Під непевністю розуміється неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту, в тому числі пов'язаних з ними витрати і результати.

    При оцінюванні проектів найбільше істотними рекомендуються такі види непевності й інвестиційних ризиків:

    - ризик, пов'язаний з нестабільністю економічного законодавства і поточної економічної ситуації, умов інвестування і використання прибутку;

    - зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгівлю і постачання, закриття кордонів тощо);

    - невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін в країні або регіоні;

    -неполнота або неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметрах нової техніки і технології;

    - коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів і т.п .;

    - невизначеність природно-кліматичних умов, можливість стихійних лих;

    - виробничо - технологічний ризик (аварії і відмови устаткування, виробничий брак тощо);

    - невизначеність цілей, інтересів і поведінки учасників;

    - неповнота або неточність інформації про фінансове становище і ділову репутацію підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань).

    Організаційно-економічний механізм реалізації проекту, пов'язаного з ризиком, повинен включати специфічні елементи, що дозволяють знизити ризик або зменшити пов'язані з ним несприятливі наслідки.

    З цією метою використовуються:

    - розроблені заздалегідь правила поведінки учасників в певних "позаштатні" ситуації (наприклад, сценарії, що передбачають відповідні дії учасників при тих чи інших змінах умов реалізації проекту);

    - керуючий (координаційний) центр, який здійснює синхронізацію дій учасників при значних змінах умов реалізації проекту.

    У проектах можуть передбачатися також специфічні механізми стабілізації, що забезпечують захист інтересів учасників при несприятливій зміні умов реалізації проекту (в тому числі у випадках, коли цілі проекту будуть досягнуті не повністю або не досягнуті взагалі) і запобігають можливі дії учасників, що ставлять під загрозу його успішну реалізацію . В одному випадку може бути знижено ступінь самого ризику (за рахунок додаткових витрат на створення резервів і запасів, вдосконалення технологій, зменшення аварійності виробництва, матеріального стимулювання, підвищення якості продукції), в іншому - ризик перерозподіляється між учасниками (індексування цін, надання гарантій, різні форми страхування, заставу майна, система взаємних санкцій).

    Як правило, застосування в проекті стабілізаційних механізмів вимагає від учасників додаткових витрат, розмір яких залежить від умов реалізації заходу, очікувань та інтересів учасників, їх оцінок ступеня можливого ризику. Такі витрати підлягають обов'язковому обліку при визначенні ефективності проекту.

    Невизначеність умов реалізації інвестиційного проекту не є заданою. У міру здійснення проекту учасникам надходить додаткова інформація про умови реалізації і раніше існувала невизначеність "знімається".

    З урахуванням цього система управління реалізацією інвестиційного проекту повинна передбачати збір і обробку інформації про мінливих умовах його реалізації і відповідні поступки проекту, графіків спільних дій учасників, умов договорів між ними.

    Для обліку чинників невизначеності і ризику при оцінці ефективності проекту використовується вся наявна інформація про умови його реалізації, в тому числі і не виражається у формі будь-яких імовірнісних законів розподілу. При цьому можуть використовуватися такі три методи (в порядку підвищення точності):

    - перевірка стійкості;

    - коригування параметрів проекту і економічних нормативів;

    - формалізований опис невизначеності.

    Метод перевірки стійкості передбачає розробку сценаріїв реалізації проекту в найбільш ймовірних або найбільш "небезпечних" для будь-яких учасників умовах. По кожному сценарієм досліджується, як буде діяти у відповідних умовах організаційно-економічний механізм реалізації проекту, які будуть при цьому доходи, втрати і показники ефективності в окремих учасників, держави і населення. Вплив факторів ризику на норму дисконту при цьому не враховується.

    Проект вважається стійким і ефективним, якщо у всіх розглянутих ситуаціях інтереси учасників дотримуються, а можливі несприятливі наслідки усуваються за рахунок запасів і резервів або відшкодовуються страховими виплатами.

    Ступінь стійкості проекту по відношенню до можливих змін умов реалізації може бути охарактеризована показниками граничного рівня обсягів виробництва, цін виробленої продукції та інших параметрів проекту.

    Метод коригування параметрів проекту і економічних нормативів. Граничне значення параметра проекту для деякого t -го року його реалізації визначається як таке значення цього параметра в t- му році, при якому чистий прибуток учасника в цьому році стає нульовою.

    Одним з найбільш важливих показників цього типу є точка беззбитковості, що характеризує обсяг продажів *, при якому виручка від реалізації продукції збігається з витратами виробництва.

    При визначенні цього показника приймається, що витрати на виробництво продукції можуть бути розділені на умовно-постійні (які не змінюються при зміні обсягу виробництва) витрати Зс і умовно-змінні, що змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва З v (обсяг).

    Точка беззбитковості (Тб) визначається за формулою:

    , (20)

    де Ц - ціна одиниці продукції.

    Для підтвердження працездатності проектованого виробництва (на даному етапі розрахунку) необхідно, щоб значення точки беззбитковості було менше значень номінальних обсягів виробництва і продажів (на цьому кроці). Чим далі від них значення точки беззбитковості (у процентному відношенні), то стійкішим проект.

    Метод розрахунку ускладнюється, якщо при зміні обсягів виробництва або, що те ж, при зміні рівня використання виробничої потужності величина витрат змінюється нелінійно, хоча алгоритм залишається тим самим.

    Можлива невизначеність умов реалізації проекту може враховуватися також шляхом коригування параметрів проекту і вживаних в розрахунку економічних нормативів, заміни їх проектних значень на очікувані. З цією метою:

    - терміни будівництва і виконання інших робіт збільшуються на середню величину можливих затримок;

    - враховується середнє збільшення вартості будівництва, обумовлене помилками проектної організації, переглядом проектних рішень в ході будівництва і непередбаченими витратами;

    - враховуються запізнювання платежів, неритмічність поставок сировини і матеріалів, позапланові відмови устаткування, що допускаються персоналом порушення технології, що сплачуються і отримуються штрафи та інші санкції за порушення договірних зобов'язань;

    - в разі, якщо проектом не передбачено страхування учасника від певного виду інвестиційного ризику, до складу його витрат включаються очікувані втрати від цього ризику.

    Аналогічно в складі непрямих фінансових результатів враховується вплив інвестиційних ризиків на сторонні підприємства і населення;

    збільшується норма дисконту і необхідна ВНД.

    Найбільш точним (але і найбільш складним з технічної точки зору) є метод формалізованого опису невизначеності. Стосовно до видів непевності, що найбільше часто зустрічається при оцінці інвестиційних проектів, цей метод включає наступні етапи:

    - опис усієї множини можливих умов реалізації проекту (або у формі відповідних сценаріїв, або у вигляді системи обмежень на значення основних технічних, економічних і т.п. параметрів проекту) і відповідають цим умовам, (включаючи можливі санкції і витрати, пов'язані зі страхуванням і резервуванням), результатів і показників ефективності;

    - перетворення вихідної інформації про чинники непевності в інформацію про можливості окремих умов реалізації і відповідних показників ефективності або про інтервали їхньої зміни;

    - визначення показників ефективності проекту в цілому з урахуванням непевності умов його реалізації - показників очікуваної ефективності.

    Основними показниками, використовуваними для порівняння різних інвестиційних проектів (варіантів проекту) і вибору кращого з них, є показники очікуваного інтегрального ефекту Е ож (Економічного - на рівні народного господарства, комерційного - на рівні окремого учасника).

    Ці ж показники використовуються для обґрунтування раціональних розмірів і форм резервування і страхування.

    Якщо ймовірності різних умов реалізації проекту відомі точно, очікуваний інтегральний ефект розраховується за формулою математичного очікування:

    , (21)

    де Е ож - очікуваний інтегральний ефект проекту;

    Е i - інтегральний ефект при i-му умови реалізації;

    Р i - ймовірність реалізації цієї умови.

    У загальному випадку розрахунок очікуваного інтегрального ефекту рекомендується проводити за формулою:

    , (22)

    де Е max і Е min - найбільше і найменше з математичних очікувань інтегрального ефекту по допустимих імовірнісним розподілом;

    - спеціальний норматив для обліку невизначеності ефекту, що відображає систему переваг відповідного господарюючого суб'єкта в умовах невизначеності. При визначенні очікуваного інтегрального економічного ефекту його рекомендується приймати на рівні 0,3.