• 2.2 Витрати на оплату праці в податковому аспекті ........................... ... ... .17
  • Глава 3. Бухгалтерський облік витрат на оплату праці на прикладі організації торгівлі ТОВ «Торговий Дім Електрик»
  • 3.1 Коротка характеристика підприємства .......................................... ... 23
  • 3.3 Склад витрат на оплату праці, порядок розрахунку і порядок обліку ...... 26
  • 1.3 Основи законодавчого регулювання
  • 2.1 Зміст, сутність та склад витрат на оплату праці
  • 2.2 Витрати на оплату праці в податковому аспекті
  • 2.3 Особливості, обумовлені видом діяльності
  • 3.1 Коротка характеристика підприємства
  • 3.2 Порядок визначення складових витрат на оплату праці
  • 3.3 Склад витрат на оплату праці, порядок розрахунку і порядок обліку


  • Дата конвертації03.06.2017
    Розмір91.09 Kb.
    Типреферат

    Скачати 91.09 Kb.

    Організація обліку витрат на оплату праці

    зміст

    Введение ............................................................................ ......... ..3

    Глава 1. Теоретичні основи організації та обліку витрат на оплату праці

    1.1 Види, форми і системи оплати праці .......................................... ..5

    1.2 Склад фонду заробітної плати ................................................... .8

    1.3 Основи законодавчого регулювання ................................. .. ... 10

    Глава 2. Облік витрат з оплати праці

    2.1 Зміст, сутність та склад витрат на оплату праці ............ ....... 13

    2.2 Витрати на оплату праці в податковому аспекті ........................... ... ... .17

    2.3 Особливості, обумовлені видом діяльності ... .. ..................... .19

    Глава 3. Бухгалтерський облік витрат на оплату праці на прикладі організації торгівлі ТОВ «Торговий Дім Електрик»

    3.1 Коротка характеристика підприємства .......................................... ... 23

    3.2 Порядок визначення складових витрат на оплату праці ......... ... 24

    3.3 Склад витрат на оплату праці, порядок розрахунку і порядок обліку ...... 26

    Висновок ................................................................................. .31

    Список літератури................................................ ................................................ 33

    Вступ

    Оплата праці (заробітна плата) являє собою один з основних факторів соціально - економічного життя країни, колективу, людини. Високий рівень заробітної плати може зробити благотворний вплив на економіку в цілому, забезпечуючи високий попит на товари і послуги.

    Специфіка перехідного періоду, який сьогодні переживає Росія, полягає в тому, що в умовах лібералізації соціально - трудових відносин держава вже не контролює організацію оплати праці, а ринкові регулятори ще не вступили в повну силу. Для нинішньої ситуації в області оплати праці характерна збільшена диференціація в рівні заробітної плати між галузями, регіонами і підприємствами. Значно вище середнього по країні рівень заробітної плати в паливо - енергетичних галузях, кольорової металургії, на транспорті, в фінансових і кредитних установах. До числа найважливіших в даний час відноситься також проблема усунення надмірної диференціації в оплаті праці керівників підприємств та інших працівників, що є однією з причин ситуації напруженості в соціально - трудовій сфері.

    Вирішити деякі із зазначених проблем можна за допомогою правильної оплати праці заснованої на розмірному ефективному відшкодування витрат працівника в процесі трудової діяльності. Вона набуває особливого значення на сучасному етапі в зв'язку зі змінами умов господарювання, збільшенням обсягу прав і повноважень господарюючих суб'єктів, коли виникає додаткова необхідність розробки і впровадження на кожному підприємстві системи оплати праці, спрямованої на: максимальне використання трудового потенціалу працівників, точну і повну оцінку кількості і якості праці. Через організацію заробітної плати повинен досягатися необхідний компроміс між інтересами роботодавця і працівника сприяє розвитку відносин соціального партнерства між двома рушійними силами ринкової економіки.

    В інтересах науки і практики заробітна плата на сучасному етапі повинна перетворюватися за допомогою гнучкого регулювання необхідних аспектів організації оплати праці в головне ланка процесу економічного розвитку і надавати йому функції стабілізатора економіки. Нові підходи в організації формування і розподілу фондів оплати праці покликані забезпечити соціальну справедливість, об'єктивність, підвищити стимулювання і мотивацію працівників, чому в значній мірі сприяє ефективний внутрішній і зовнішній контроль господарської діяльності підприємств.

    Предмет дослідження облік витрат з оплати праці.

    Об'єктом дослідження є ТОВ «Торговий Дім Електрик»

    Мета курсової роботи полягає у вивченні стану організації оплати праці та особливості бухгалтерського обліку витрат на оплату праці.

    Для здійснення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

    - визначити сутність оплати праці, порядок її формування і принципи законодавчого регулювання;

    - розкрити специфіку обліку оплати праці в торгівлі;

    - показати особливості витрат на оплату праці в податковому аспекті;

    - вивчити елементи організації розрахунків і обліку оплати праці на досліджуваному об'єкті;

    - дати оцінку стану системи внутрішнього контролю на підприємстві.

    При написанні даної роботи були використані підручники, навчальні посібники, періодичні видання, законодавчі акти, нормативні документи. Найбільш повне відображення організації обліку витрат з оплати праці викладені в наукових працях таких авторів як Кондраков І.М., Бабаєв Ю.А., Подільський В.І

    Глава 1. Теоретичні основи організації та обліку витрат на оплату праці

    1.1 Види, форми і системи оплати праці

    Серед всіх ресурсів, використовуваних в процесі діяльності будь-якої організації, виняткове місце належить праці. За визначенням фахівців, праця як економічний ресурс являє собою сукупність використовуваних при здійсненні суспільно корисної діяльності фізичних і розумових здібностей людей. 1 Тільки праця, як доцільна діяльність людини, здатний створювати додаткову вартість і забезпечувати отримання фінансових результатів.

    Оплата на підприємстві проводиться за кількістю та якістю затраченої праці. Розмір заробітної плати кожного працівника залежить від його кваліфікації, витраченого часу і продуктивності праці.

    На промислових підприємствах кожному робітнику в залежності від його кваліфікації присвоюється певний розряд.

    Існують дві основні форми оплати праці - погодинна і відрядна.

    Оплата за кількістю витраченого календарного робочого часу (в днях або годинах) певної кваліфікації називається почасовою формою оплати праці. Оплата за кількістю одиниць виготовленої продукції з урахуванням її якості називається відрядної формою оплати праці. Погодинна форма оплати застосовується у випадках, коли результати праці окремих працівників не піддаються точному обліку і нормування, наприклад на ремонтних роботах, в умовах механізації і автоматизації виробництва, зокрема на дільницях і роботах з регламентованим режимом виробництва та ін. Ця форма оплати має свої різновиди (системи): просту погодинну і почасово-преміальну. При простій погодинній системі працю робітників оплачується виходячи тільки з кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки відповідно до їх кваліфікації, а службовці та фахівці отримують оклад за фактично відпрацьований час. При почасово-преміальною системою до основної погодинної ставки додається премія, що підсилює матеріальну зацікавленість працівників в досягненні встановлених показників.

    Відрядна форма оплати підрозділяється на пряму, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну і акордних.

    При прямій відрядній системі оплата проводиться за кожну одиницю виробленої продукції за незмінної відрядної розцінки. Щоб встановити відрядну розцінку, потрібно денну тарифну ставку робітника-відрядника розділити на норму виробітку за зміну. Розцінка може бути встановлена ​​і іншим шляхом: виходячи з норм часу на виконання даної роботи і тарифної ставки даного розряду.

    Норма виробітку - це кількість готової продукції, яка повинна бути виготовлено робочим за одиницю часу (годину, зміну).

    Відрядно-преміальна система оплати характеризується тим, що робочі, крім основного відрядного заробітку, отримують премії за перевиконання норми виробітку, економію матеріалів, палива та енергії, підвищення якості продукції, зниження або ліквідацію шлюбу і т. П.

    При відрядно-прогресивній системі оплата за продукцію, виготовлену понад встановлену норму, здійснюється за підвищеними, прогресивно зростаючим розцінками, що може привести до перевитрати фонду заробітної плати. Ця система оплати праці застосовується в обмежених випадках.

    Різновидом відрядної форми оплати є акордна система, при якій розцінка встановлюється не за окремими операціями, а на весь комплекс робіт з виконанням їх у визначений термін. При цьому за дострокове і якісне виконання робіт понад аккордной оплати виплачуються преміальні надбавки. Оплата за кінцеві результати комплексу виконаних робіт спрощує нормування праці та розрахунки по заробітній платі. Акордна оплата застосовується на роботах, пов'язаних з ліквідацією або попередженням аварій, при виконанні термінових замовлень.

    Заробітна плата поділяється на основну та додаткову.

    До основної відноситься заробітна плата, нарахована за фактично відпрацьований час. До її складу входять оплата за відрядними розцінками, за тарифними погодинним ставками за відпрацьований час, доплати відрядникам за прогресивними розцінками і в зв'язку зі зміною умов роботи, доплати за роботу в нічний і надурочний час, премії відрядникам і почасових з фонду заробітної плати (оплати праці ), доплати за навчання учнів на виробництві, оплата простоїв не з вини працівника та ін.

    До додаткової відноситься заробітна плата, нарахована за невідпрацьований час у встановлених законодавством випадках. Це оплата відпусток, компенсації за невикористану відпустку, оплата пільгових годин підлітків, перерв у роботі матерів-годувальниць, за час виконання державних і громадських обов'язків, вартість безкоштовних комунальних послуг і натуральних видач і т. П.

    Суми всієї основної та додаткової заробітної плати в цілому утворюють фонд заробітної плати підприємства. Не включаються в цей фонд і відображаються в обліку окремо премії, винагороди та одноразові заохочення, нараховані з фонду матеріального заохочення (в частині, утвореної за рахунок відрахувань від прибутку), а також одноразові премії в передбачених законодавством випадках, які здійснюються за рахунок спеціальних асигнувань, і інші грошові і натуральні виплати робітникам і службовцям.

    Отже, оплата на підприємстві проводиться за кількістю та якістю затраченої праці. Розмір заробітної плати кожного працівника залежить від його кваліфікації, витраченого часу і продуктивності праці. Існують дві основні форми оплати праці - погодинна і відрядна.

    Заробітна плата поділяється на основну та додаткову.

    Розглянемо склад фонду заробітної плати.

    1.2 Склад фонду заробітної плати

    Ринкові відносини надали підприємствам і організаціям різних форм власності і господарювання максимальну самостійність у питаннях оплати праці за умови, що оплата здійснюється за рахунок їх власних коштів без виділення на ці цілі асигнувань з бюджету. В результаті на підприємствах з'явилися поняття: «фонд споживання», «кошти, що направляються на споживання», а також ідентичний йому термін «фонд заробітної плати».

    Кошти, що направляються на споживання об'єднують грошові та натуральні виплати, що мають індивідуальний характер. Фонд споживання включає, крім того, виплати за рахунок фонду соціального захисту і витрат на утримання об'єктів охорони здоров'я, культури і спорту. До складу коштів, що спрямовуються на споживання включаються: кошти фонду оплати праці.

    Включенню до фонду заробітної плати, зокрема, підлягають:

    1) Оплата за відпрацьований час

    - Заробітна плата, нарахована працівникам за тарифними ставками і окладами за відпрацьований час.

    - Заробітна плата, нарахована за виконану роботу працівникам за відрядними розцінками. У відсотках від виручки від реалізації продукції (виконання робіт і надання послуг).

    - Вартість продукції, виданої в порядку натуральної оплати

    - Премії і винагороди, (включаючи вартість натуральних премій), що носять регулярний чи періодичний характер незалежно від джерел їх виплати.

    - Компенсаційні виплати, пов'язані з режимом роботи та умовами праці:

    - Доплати за роботу в шкідливих та небезпечних умовах на важких роботах

    - Доплати за роботу в нічний час.

    - Оплата роботи у вихідні та святкові дні.

    - Оплата понаднормової роботи

    - Оплата працівника за дні відпочинку (відгули), надані у зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації робіт, при підсумованому обліку робочого часу і в інших випадках, встановлених законодавством.

    - Доплати працівникам, постійно зайнятим на підйомних роботах, за нормативний час їх пересування в шахті (руднику) від стовбура до місця роботи і назад.

    - Оплата праці кваліфікованих робітників, керівників, спеціалістів підприємств і організацій, звільнених від основної роботи і що залучаються для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.

    - Комісійна винагорода, зокрема, штатним страховим агентам, штатним брокерам.

    - Гонорар працівникам, які перебувають в обліковому складі працівників редакцій газет, журналів та інших засобів масової інформації.

    - Виплата різниці в окладах при тимчасовому заступництві.

    - Суми, нараховані за виконану роботу особам, залученим для роботи на підприємстві, відповідно до спеціальних договорів з державними організаціями (на надання робочої сили, наприклад, військовослужбовців) як видані безпосередньо цим особам, так і перераховані державним організаціям

    - Оплата праці осіб, прийнятих на роботу за сумісництвом і т.д.

    2) Оплата за невідпрацьований час

    - Оплата щорічних і додаткових відпусток (без грошової компенсації за невикористану відпустку);

    - Оплата додатково наданих за колективним договором (понад передбачених законодавством) відпусток працівникам;

    - Оплата пільгових годин підлітків і т.д.

    Таким чином, до складу фонду заробітної плати включаються нараховані підприємством, установою, організацією суми оплати робочої сили в грошовій і натуральній формах за відпрацьоване і невідпрацьований час, стимулюючі доплати і надбавки, компенсаційні виплати, пов'язані з режимом роботи та умовами праці, премії й одноразові заохочувальні виплати, а також виплати на харчування, житло, паливо, що носять регулярний характер.

    Далі перейдемо до розгляду основ законодавчого ркгулірованія.

    1.3 Основи законодавчого регулювання

    На рівень оплати праці впливають як ринкові, так і неринкові чинники. До останніх можна віднести заходи державного регулювання, пов'язані з встановленням мінімуму заробітної плати, рівня гарантованих законодавством компенсаційних доплат, а також заходи з регулювання зайнятості та захисту внутрішнього ринку праці. Крім того, на розмір і умови оплати праці впливає механізм договірного регулювання на всіх рівнях формування трудових відносин.

    Відповідно до статті 129 Трудового кодексу РФ оплата праці - це система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами та трудовими договорами.

    При організації обліку праці та її оплати суб'єкти економічної діяльності спираються на законодавчі та нормативні документи. Головним законодавчим документом, що має в своєму складі статті присвячені праці, є Конституція Російської Федерації. Поряд з Конституцією РФ, основою законодавчого регулювання організації обліку праці та її оплати є такі законодавчі та нормативні документи, частина з яких зазнала суттєвих змін і доповнення в останні роки:

    - Цивільний кодекс Російської Федерації (частини перша і друга);

    - Кодекс законів про працю РФ;

    - Податковий кодекс РФ (частина друга, гл. 23,24,25);

    - Сімейний кодекс РФ (в редакції Федерального закону від 15 листопада 1997 № 140-Ф3);

    - Федеральний закон від 21 листопада 1996 N 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік» 2;

    - Федеральний закон від 4 січня 1999 № 1-Ф3 «Про тарифи страхових внесків до Пенсійного фонду РФ, Фонд соціального страхування РФ, Державний фонд зайнятості населення РФ і до фондів обов'язкового медичного страхування» 3;

    - Федеральний закон про державну допомогу громадянам, які мають дітей від 19.05.1995 р №81-ФЗ (зі змінами та доповненнями);

    - Закон РФ від 7 грудня 1991 № 1998-1 «Про прибутковий податок з фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями);

    - Закон РФ «Про колективні договори і угоди» від 11 березня 1992 № 2490-1 (зі змінами та доповненнями);

    - Постанова Уряду РФ від 11.04.2003 № 213 «Про особливості порядку обчислення середньої заробітної плати»;

    - Постанова Держкомстату РФ від 28.10.2003 N 98 «Про затвердження Порядку заповнення та подання форми державного статистичного спостереження N 1-Т« Відомості про чисельність та заробітну плату працівників за видами діяльності »;

    - Постанова Держкомстату РФ від 5 січня 2004 р N 1 «Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку праці та її оплати»;

    - Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в РФ (затверджено наказом Мінфіну Росії від 29 липня 1998 № 34н, в редакції Наказів Мінфіну РФ від 30.12.1999 N 107н, від 24.03.2000 N 31);

    - План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств та інструкція по його застосуванню (затверджені наказом Міністерства фінансів Російської Федерації від 31 жовтня 2000 р N 94н)

    - Положення з бухгалтерського обліку «Витрати організації» ПБУ 10/99, затверджене Наказом Міністерства фінансів Російської Федерації від 6 травня 1999 № 33н (зі змінами від 30 грудня 1999 року, 30 березня 2001 г.), і інші.

    Основні державні гарантії з оплати праці працівників відображені в статті 130 Трудового кодексу Російської Федерації. У систему основних державних гарантій з оплати праці працівників включаються крім величини мінімального розміру оплати праці заходи, що забезпечують підвищення рівня реального змісту заробітної плати, тобто індексація заробітної плати, обмеження оплати праці в натуральній формі, державний нагляд і контроль за повнотою і своєчасною виплатою заробітної плати в разі припинення діяльності роботодавця і його неплатоспроможності відповідно до федеральних законів і ін.

    Таким чином, серед всіх ресурсів, використовуваних в процесі діяльності будь-якої організації, виняткове місце належить праці. На рівень оплати праці впливають як ринкові, так і неринкові чинники.

    Перейдемо до розгляду наступного розділу.

    Глава 2. Облік витрат з оплати праці

    2.1 Зміст, сутність та склад витрат на оплату праці

    В сучасних економічних умовах до числа основних завдань будь-якої комерційної організації належить: максимізація прибутку, оптимізація витрат, забезпечення фінансової стійкості і створення ефективного механізму управління.

    Для роботодавця витрати на оплату праці представлені в формі заробітної плати, яка є складовою частиною витрат на персонал. Роботодавець в процесі фінансово-господарської діяльності несе ряд витрат, які не належать ні до оплати праці, ні до виплат соціального характеру, але пов'язані з зайнятим на підприємстві персоналом. Ці витрати диктуються законодавством, практикою діяльності підприємств і вимушено або добровільно здійснюються роботодавцем. Такими витратами є: Єдиний соціальний податок, витрати з пошуку і підбору персоналу, страхування працівників та інші матеріальні вигоди, одержувані працівником за рахунок роботодавця.

    Отже, витрати роботодавця на персонал структурно неоднорідні, по-різному пов'язані з виробничою та фінансовою діяльністю організації.

    Фонд оплати праці висловлює сумарні витрати підприємства на оплату праці працівників. Особливість формування коштів на оплату праці та соціальні виплати в сучасних умовах полягає в тому, що підприємства самостійно встановлюють розмір даного фонду, враховуючи стан ринку, необхідність забезпечення достатнього рівня конкурентоспроможності продукції та інші фактори. Визначаються ці кошти, виходячи з кількості персоналу, що працює за наймом, умов їх оплати відповідно до законодавства, колективними і трудовими договорами і результатами праці працюючих за наймом працівників.

    Положення з бухгалтерського обліку «Витрати організації» ПБУ 10/99, затвердженого Наказом Міністерства фінансів Російської Федерації від 6 травня 1999 № 33н встановлює правила формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати комерційних організацій (крім кредитних і страхових організацій), які є юридичними особами за законодавству Російської Федерації.

    Згідно п.2 ПБО 10/99 видатками організації визнається зменшення економічних вигод у результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення капіталу цієї організації за винятком зменшення внесків за рішенням учасників (власників майна). Витрати на оплату праці відносяться до витрат по звичайних видах діяльності і встановлюються організацією самостійно.

    Якщо ми звернемося до форми № 5 звітності, то побачимо, що підсумковий рядок розділу 6660 «Витрати, зроблені організацією» розбивається на наступні елементи:

    - Матеріальні витрати (610);

    - Витрати на оплату праці (620);

    - Відрахування на соціальні потреби (630);

    - Амортизація (640);

    - Інші витрати (650).

    Залежно від напрямку витрат суми нарахованої працівникам заробітної плати та інших виплат класифікуються на:

    - Виплати, які відносять на фактичну собівартість придбаних активів. Наприклад, відповідно до ПБО 6/01, 5/01 основні засоби, матеріально-виробничі запаси, придбані організацією, повинні прийматися до бухгалтерського обліку за їх первісною вартістю. При цьому первісною вартістю основних засобів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на їх придбання.

    Суми нарахованої оплати праці працівників загальновиробничого і загальногосподарського призначення не включаються до фактичні витрати на придбання основних засобів, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з їх придбанням.

    - Виплати, що підлягають включенню до собівартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) відповідно до вимог 25 розділу Податкового кодексу РФ. Перелік даних виплат наведено в ст. 270 НК РФ.

    - Виплати, що здійснюються за рахунок власних коштів роботодавця.

    - Виплати, що розподіляються по інших напрямках витрат.До числа таких виплат можна віднести витрати, пов'язані з вибуттям основних засобів в частині сум оплати праці, нарахованої працівникам, зайнятих їх демонтажем та реалізацією, і єдиного соціального податку. 4

    Заробітна плата працівників складається з двох основних частин: постійної і змінної. Постійна частина являє собою базовий оклад працівників, який регламентується запланованим фондом заробітної плати, а змінна частина являє собою доплату, розмір якої залежить від загальної ефективності роботи (прибутку) всього підприємства.

    За своїм складом витрати по оплаті праці можна поділити на такі види:

    - базовий оклад;

    - премії;

    - відпускні;

    - компенсаційні виплати;

    - Єдиний соціальний податок.

    Слід зазначити, що змінами в законодавстві у організації з'явилася можливість групувати витрати в системі фінансового обліку для цілей управління за наступними напрямками:

    - за елементами та статтями витрат;

    - по повній собівартості окремих видів продукції;

    - по місцях виникнення витрат.

    Крім того, є можливість скласти звітність з метою оподаткування. Але всі зміни в Плані рахунків торкнулися лише обліку витрат і формування собівартості для виробничих підприємств. Коментарі по веденню управлінського обліку в Єдиній системі рахунків для сфери обігу відсутні. Але проблема полягає не в тому, що торгівля не виробляє продукту (продуктом виступають торгові послуги), а в тому, що торгівля має свою специфіку, яку необхідно враховувати.

    Загальна схема бухгалтерських операцій з нарахування заробітної плати представлена ​​в табл.1.1.

    Загальна схема бухгалтерських операцій з нарахування заробітної плати

    Таблиця 1.1

    Дебет

    кредит

    зміст проводки

    20.2

    70

    З / п робітникам основного виробництва

    25

    70

    З / п персоналу

    26

    70

    З / п для адміністрації

    20.2

    69

    Нараховано внески до фондів соц. страхування

    70

    68.1

    Утримання прибуткового податку з з / п

    70

    68.2

    Особисті внески працівників до пенсійного фонду

    Слід звернути увагу, що положення Плану рахунків та ПБО 10/99 застосовуються лише для цілей бухгалтерського обліку, а для цілей оподаткування необхідно виходити з вимог гл. 25 Податкового кодексу Російської Федерації. Класифікація витрат, яка використовується для цілей податкового обліку, не збігається з класифікацією видатків, які використовуються для цілей фінансового обліку. Тому вивчення специфіки витрат на оплату праці в податковому аспекті потребує спеціального розгляду.

    Отже, для роботодавця витрати на оплату праці представлені в формі заробітної плати, яка є складовою частиною витрат на персонал.

    2.2 Витрати на оплату праці в податковому аспекті

    Відповідно до п. 2 статті 253 Податкового кодексу РФ, для цілей оподаткування витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією повинні поділятися на:

    - матеріальні витрати;

    - витрати на оплату праці;

    - суми нарахованої амортизації;

    - Інші витрати.

    Одночасно з цим, відповідно до п. 1 ст. 318 НК РФ, витрати на виробництво і реалізацію, здійснені протягом звітного (податкового) періоду, поділяються на:

    - прямі витрати, до яких належать:

    - матеріальні витрати, передбачені пп. 1 п. 1 ст. 254 НК РФ;

    - витрати на оплату праці, передбачені ст. 255 НК РФ;

    - амортизаційні відрахування, які визначаються відповідно до порядку, встановленого ст. 256 - 259 НК РФ, за основними засобами, безпосередньо використовуються при виробництві товарів, робіт, послуг;

    - непрямі витрати, до яких належать усі інші суми витрат, здійснені організацією протягом звітного (податкового) періоду.

    Перелік витрат з оплати праці, вказаний в п.п.1 - 24 ст. 255 НК РФ не є вичерпним в зв'язку з тим, що п.25 цієї статті Кодексу передбачає списання та інших видів витрат, вироблених на користь працівника за трудовим договором або колективним договором (за винятком витрат, передбачених у п.п.23 - 29 ст . 270 НК РФ). Аналіз названих витрат на оплату праці, вказаний в п.1-24 ст. 255 НК РФ, також свідчить про те, що списанню підлягають витрати на оплату праці працівникам або нарахування стимулюючого характеру за виробничі результати.

    Згідно п. 3 ст. 264 НК РФ до витрат платника податку на підготовку і перепідготовку кадрів на договірній основі з освітніми установами належать витрати, пов'язані з підготовкою та перепідготовкою (в тому числі з підвищенням кваліфікації), відповідно до договорів з такими установами.

    Зазначені витрати включаються до інших витрат, якщо:

    - відповідні послуги надаються російськими освітніми установами, які отримали державну акредитацію (які мають відповідну ліцензію), або іноземними освітніми установами, які мають відповідний статус;

    - підготовку (перепідготовку) проходять працівники платника податків, що перебувають у штаті, а для експлуатуючих організацій, відповідно до законодавства Російської Федерації відповідають за підтримання кваліфікації працівників ядерних установок, - працівники цих установок;

    - програма підготовки (перепідготовки) сприяє підвищенню кваліфікації та більш ефективному використанню підготовлюваного або переподготавліваемих фахівця в цій організації в рамках діяльності платника податків.

    Не визнаються витратами на підготовку і перепідготовку кадрів витрати, пов'язані з організацією розваги, відпочинку або лікування, а також витрати, пов'язані з утриманням освітніх установ або наданням їм безкоштовних послуг, з оплатою навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах працівників при отриманні ними вищої і середньої спеціальної освіти. Всі перераховані в цьому абзаці витрати для цілей оподаткування не приймаються.

    Слід зазначити, що виплати, вироблені за допущені порушення в зв'язку з несвоєчасною оплатою праці згідно ст.236 ТК РФ (в розмірі не нижче однієї трьохсот діючої в цей час ставки рефінансування Банку Росії від не виплачених у строк сум за кожний день затримки починаючи з наступного дня після встановленого строку виплати по день фактичного розрахунку включно, конкретний розмір якої визначається колективним або трудовим договором), не мають ніякого відношення ні до оплати праці, ні до виробництва продукції (робіт, слуг), не відповідають вимогам п.1 ст. 252 НК і в зв'язку з цим зазначені виплати не можуть бути віднесені до складу витрат на оплату праці, а підлягають списанню на джерела урахування власних коштів організації.

    Згідно п. 1 ст. 272 НК РФ витрати, прийняті для цілей оподаткування, визнаються такими у тому звітному (податковому) періоді, до якого вони належать, незалежно від часу фактичної виплати коштів і (або) іншої форми їх оплати і визначаються з урахуванням положень ст. 318 - 320 НК РФ. Пунктом 4 ст. 272 НК РФ визначено, що витрати на оплату праці визнаються щомісяця, виходячи з суми нарахованих відповідно до ст. 255 НК РФ витрат на оплату праці.

    Таким чином, при обліку витрат на оплату праці слід також брати до уваги предмет діяльності організації, так як одні й ті ж витрати можуть бути віднесені до витрат від звичайних видів діяльності та до операційних витрат.

    2.3 Особливості, обумовлені видом діяльності

    Багато підприємств здійснюють торговельні операції поряд з іншими видами діяльності, при цьому основні труднощі для бухгалтерії пов'язані з особливостями обліку різних операцій в залежності від виду торговельної діяльності: оптова, роздрібна, особливості обліку має також посередницька діяльність.

    Ці особливості обліку, визначені положеннями Цивільного кодексу РФ Частина 1 і Частина 2 (далі ГК РФ) ч.1 ГК РФ ч .II (1) і нормативними документами в області бухгалтерського обліку та оподаткування. Тому, перш ніж приступати до відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку, необхідно визначити, на підставі якого договору здійснюється надходження і вибуття товарів, оскільки саме цей фактор в першу чергу визначає відносини прав власності на товар і вид торговельної діяльності, а значить і порядок відображення в обліку та оподаткування всіх господарських операцій, пов'язаних з цим видом діяльності.

    Відповідно до чинного законодавства торговельні підприємства зобов'язані вести окремий облік для цілей:

    - обчислення податку на прибуток;

    - обчислення податку на додану вартість;

    - поділу податкових баз при використанні системи єдиного податку на поставлений дохід для певних видів діяльності.

    Відповідні правила ведення окремого обліку, прийняті організацією торгівлі, закріплюються в її облікову політику. Основним нормативним документом, який регламентує основи формування і розкриття облікової політики організації для цілей бухгалтерського обліку є ПБУ 1/98. Облікова політика організації враховує особливості тієї галузі, до якої воно відноситься (роздрібна або оптова торгівля, громадське харчування. До них, зокрема, відносяться:

    - Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку витрат, що включаються у витрати обігу і виробництва, і фінансових результатів на підприємствах торгівлі та громадського харчування, затверджені Роскомторгом і Мінфіном РФ 20 квітня 1995 № 1-550 / 32-2;

    - Методика обліку сировини, товарів і виробництва в підприємствах масового харчування різних форм власності, затверджена Галузевою центром підвищення кваліфікації працівників торгівлі Комітету Російської Федерації з торгівлі 12 серпня 1994 № 1-1098 / 32-2;

    - Методичні рекомендації з обліку й оформлення операцій прийому, зберігання та відпуску товарів в організаціях торгівлі, затверджених листом Роскомторга від 10 липня 1996 № 1-794 / 32-5 та ін.

    Організаціям торгівлі традиційно пропонується працювати з рахунком №44 «Витрати на продаж» (раніше «Витрати обігу») за статтями витрат обігу в аналітичному обліку. Номенклатура статей витрат обігу для підприємств оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування визначена Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку витрат, що включаються у витрати обігу і виробництва, і фінансових результатів на підприємствах торгівлі та громадського харчування, які затверджені наказом Комітету з торгівлі РФ від 20.04.1995 р . №1-550 / 32-2. Ця номенклатура налічує 14 позицій:

    Транспортні витрати.

    Витрати з оплати праці.

    Відрахування на соціальні потреби.

    Витрати на оренду та утримання будівель, споруд, приміщень, обладнання та інвентарю.

    Амортизація основних засобів.

    Витрати на ремонт основних засобів.

    Знос санітарного та спеціального одягу, столової білизни, посуду, приладів, інших МБП.

    Витрати на паливо, газ, електроенергію для виробничих потреб.

    Витрати на зберігання, підробіток подсортировку і упаковку товарів.

    Витрати на рекламу.

    Витрати на оплату відсотків за користування позиками.

    Втрати товарів і технологічні відходи.

    Витрати на тару.

    Інші витрати.

    Торговельні організації зобов'язані дотримуватися Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку витрат, що включаються у витрати обігу і виробництва, і фінансових результатів на підприємствах торгівлі та громадського харчування, хоча це йде в розріз з вимогами ПБО 10/99. Але в бухгалтерській звітності представляються дані за елементами витрат по основній діяльності, тільки виходять вони розрахунковим шляхом. Крім того, з переліку статей витрат обігу видно, що рахунок 44 відображає не всі витрати торгової організації по основній діяльності. Перш за все це стосується витрат на придбання товарів, покупна вартість яких відображається відокремлено на рахунку 41 «Товари». Причому в звіті про прибутки і збитки (форма №2) за рядком «собівартість» показується тільки покупна вартість товарів, без урахування інших витрат з придбання.

    На закінчення відзначимо, що в умовах, що склалися і з урахуванням вимог законодавця проводити роздільний фінансовий і податковий облік кожне торгове підприємство намагається провести розбивку рахунків на групи з метою упорядкування загальної системи обліку на підприємстві, в тому числі і для цілей упорядкування витрат на оплату праці.

    Глава 3. Бухгалтерський облік витрат на оплату праці на прикладі торгової про рганизации ТОВ «Торговий Дім Електрик»

    3.1 Коротка характеристика підприємства

    Повне фірмове найменування підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Електрик». Підприємство зареєстроване в січні 2005 року, здійснює свою діяльність на підставі Статуту та інших установчих документів, оформлених відповідно до п.2 гл.41 Цивільного Кодексу РФ. Товариство створене для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. Основні види діяльності - торгово-закупівельна діяльність, оптова і роздрібна торгівля.

    ТОВ «Торговий Дім Електрик» є юридичною особою з моменту державної реєстрації і: має у власності відокремлене майно, що враховується на самостійному балансі; може здійснювати майнові та особисті немайнові права; може бути позивачем і відповідачем в суді; несе обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законом; може займатися ліцензованим видами діяльності при наявності ліцензії; право відкривати банківські рахунки на території РФ і за її межами; має круглу печатку; має штампи, бланки, емблему, зареєстрований товарний знак.

    Товариство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається отриманим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

    ТОВ «Торговий Дім Електрик» здійснює оптово-роздрібний продаж продукції електротехнічного призначення.

    Основним завданням відділу постачання ТОВ «Торговий Дім Електрик» є постійна співпраця з заводами - виготовлювачами радіоелектронних компонентів для підтримки необхідного асортименту і товарного запасу електромонтажних виробів. Компанія здійснює комплексні поставки електрообладнання, електроустановочних виробів, кабельно-провідникової продукції, світлотехніки вітчизняного та імпортного виробництва.

    3.2 Порядок визначення складових витрат на оплату праці

    При нарахуванні заробітної плати та інших виплат бухгалтер ТОВ «Торговий Дім Електрик» визначає їх джерела. Ці джерела наступні:

    1. За рахунок віднесення зарплати на собівартість реалізації товарів, робіт і послуг.

    Для відображення нарахованої в цьому випадку зарплати підприємство використовує рахунок 44 «Витрати на продаж».

    За дебетом зазначеного рахунку і заносяться нараховані суми заробітної плати працівників. За кредитом зазначений рахунок 70 «Розрахунки з працівниками по оплаті праці».

    2. З власних коштів і резервів підприємства.

    Рахунок 96 «Резерви майбутніх витрат» призначений для узагальнення інформації про стан і рух сум, зарезервованих з метою рівномірного включення витрат у витрати на виробництво і витрати на продаж. Зокрема на цьому рахунку відображаються суми майбутньої оплати відпусток працівників, виплати щорічної винагороди за вислугу років.

    В установчих документах ТОВ є вказівки на створення фондів з чистого (після сплати податків) прибутку підприємства. З цих фондів можна проводити виплату грошових коштів працівникам у вигляді премій, матеріальної допомоги тощо Крім того, на початку року ТОВ «Торговий Дім Електрик» розробляє та подає до Державної податкової інспекції «Облікову політику підприємства», в одному з пунктів якої описується кількість і структура утворених на підприємстві резервних фондів.

    На рахунку 84 «Нерозподілений прибуток» ведеться облік коштів, які можуть бути видані працівникові як заохочувальної (премії) або допоміжної (матеріальна допомога) виплати.

    При нарахуванні виплат працівникам за рахунок нерозподіленого прибутку поточного або минулих років застосовується проводка:

    Дебет рахунку 84.1 «Прибуток, що підлягає розподілу»

    Кредит рахунку 70 «Розрахунки з працівниками по оплаті праці».

    3. За рахунок коштів Фонду соціального страхування, що залишаються на підприємстві.

    Зазначені кошти є частиною тієї суми внесків до Фонду соціального страхування, яка нараховується в цей Фонд з місячного фонду оплати праці за вирахуванням сум, виплачених за договорами цивільно-правового характеру (в тому числі договорами підряду і доручення).

    Саме з цих коштів здійснюється виплата працівникам підприємства різних соціальних допомог:

    - по тимчасовій непрацездатності;

    - у зв'язку з вагітністю та пологами;

    - одноразова допомога жінкам, які стали на облік в медичних установах у ранній термін вагітності;

    - одноразова допомога при народженні дитини та інших.

    Дебет рахунку 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення»

    Кредит рахунку 70 «Розрахунки з працівниками по оплаті праці».

    Слід зазначити, що частиною першою статті 8 Федерального закону від 08.12.2003 N 166-ФЗ «Про бюджет Фонду соціального страхування Російської Федерації на 2004 рік» у 2004 році змінено порядок розрахунку середнього заробітку для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах. Всі інші умови обчислення допомоги, встановлені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами про обов'язкове соціальне страхування, в тому числі в частині визначення розмірів допомоги, з 1 січня 2004 року не змінилися. У зв'язку з цим відповідно до статті 8 Федерального закону від 19.05.1995 N 81-ФЗ «Про державну допомогу громадянам, які мають дітей» допомога по вагітності та пологах виплачується, як і раніше, в розмірі середнього заробітку незалежно від тривалості безперервного трудового стажу. При цьому сума допомоги відповідно до статті 15 Федерального закону від 11.02.2002 N 17-ФЗ «Про бюджет Фонду соціального страхування Російської Федерації на 2002 рік», дію якого продовжено на 2004 рік статтею 7 Федерального закону від 08.12.2003 N 166-ФЗ , не повинна перевищувати максимального розміру допомоги по вагітності та пологах.

    3.3 Склад витрат на оплату праці, порядок розрахунку і порядок обліку

    Нарахування заробітної плати працівникам, оплачуваним по твердих окладів і годинниковим ставками, здійснюється на підставі даних, що фіксуються в формі N Т-12 «Табель обліку робочого часу та розрахунку оплати праці».

    Системи заробітної плати, розміри тарифних ставок, окладів, різного виду виплат встановлюються працівникам локальними нормативними актами організації і трудовими договорами. Конкретні розміри посадових окладів і підвищеної заробітної плати встановлюються роботодавцем шляхом видання Наказу, Положення або трудовим контрактом.

    Понаднормова робота на підприємстві оплачується за перші 2 години роботи не менш ніж у півтора разу, а за наступні години - не менш ніж у подвійному розмірі. За бажанням працівника понаднормова робота замість підвищеної оплати може компенсуватися наданням додаткового часу відпочинку, але не менше часу, відпрацьованого понаднормово (ст.152 ТК РФ). Оформляються такі роботи табелем обліку робочого часу і довідкою-розрахунком бухгалтерії. Підставою для розрахунку доплати за роботу в надурочний час, служить табель обліку робочого часу.

    Так, згідно з Положенням про оплату праці, цілі системи оплати менеджерів відділу збуту полягають у наступному:

    - залучення кваліфікованого персоналу в організацію;

    - збереження співробітників в компанії;

    - стимулювання продуктивної поведінки співробітників.

    окладная частина

    Таблиця 2

    Категорія

    Вимоги по категорії

    Підстава перекладу за категоріями

    оклад

    1

    0

    Випробувальний термін

    Прийом на роботу

    4000

    2

    I

    Відповідно до кваліфікаційних нормами

    Закінчення ісп. терміну + атестація

    4500-5500

    3

    II

    атестація

    6000-6500

    4

    III

    атестація

    7000-8000

    Зміна окладу всередині окладний вилки може проводитися 1 раз в квартал в розмірі до 250 руб.на підставі подання керівника групи та начальника відділу збуту. Обов'язковою умовою для перекладу з 0 на I категорію є здача атестації після закінчення випробувального терміну. Перекази за категоріями також можливі при отриманні певної кількості балів при здачі атестації по знанню продукції і виконання певних норм з обслуговування.

    Система преміювання працівників ТОВ «Торговий Дім Електрик» згідно Положення про преміювання включає наступні види преміювання:

    - преміювання робітників, керівників, фахівців і службовців за основні результати господарської діяльності;

    - спеціальне преміювання - за виконання робіт, що вимагають підвищеної відповідальності; виконання додаткових або наднормативних робіт без збільшення чисельності персоналу; а також за виконання робіт, що не входять в коло прямих обов'язків і виконання соціально-непривабливих робіт;

    - одноразове преміювання з фонду генерального директора і фонду керівників підрозділів.

    Наведемо приклад:

    Менеджер зі збуту в жовтні відпрацював 15 робочих днів і 8 днів був непрацездатний. Оклад менеджера становив 12 000 руб. За умовами контракту йому щомісяця виплачувалася премія в розмірі 40% фактичного заробітку.

    Розрахунок премії в цьому випадку проводився в наступному порядку:

    а) визначався середній денний заробіток діленням окладу на норму робочого часу за жовтень:

    12 000 руб. : 23 раб. дня за графіком = 521,74 руб.

    б) визначався розмір основного заробітку за фактично відпрацьований час: 521,74 руб. х 15 роб. днів = 7 826,10 руб.

    в) розраховувалася сума місячної премії: 7 826,10 руб. х 40%: 100% = 3 130,44 руб.

    При розрахунку середнього заробітку нарахована сума премії враховувалася повністю.

    З звільняються працівниками Трудовий кодекс Російської Федерації вимагає провести остаточні розрахунки за всіма належними йому сум заробітної плати, включаючи грошову компенсацію за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по соціальному страхуванню та ін. Розрахунок належних звільненому працівникові виплат проводиться в спеціальному розділі «Записки-розрахунку при припинення дії трудового договору (контракту) з працівником »(форма № Т-61).

    наприклад:

    Працівник організації звільнився з 19 січня 2009 року у зв'язку із закінченням терміну дії трудового договору.

    Оклад працівника становить 6000 руб. в місяць. За умовами контракту працівнику встановлена ​​виплата надбавки за стаж роботи в організації в розмірі 15% від окладу, надбавка за роботу в особливих умовах у розмірі 40% від окладу, а також премія в розмірі 50% від суми нарахованої заробітної плати.

    Згідно Положення про преміювання працівників організації встановлена ​​виплата винагороди за підсумками роботи за рік в розмірі чотирьох окладів з розрахунку за повністю відпрацьований рік. У разі звільнення працівника, винагорода виплачується пропорційно до відпрацьованого робочого часу, якщо тільки за рішенням роботодавця він не позбавлений цієї виплати.

    При звільненні працівника не пізніше 19 січня 2009 року було виплачено такі суми заробітної плати:

    1.оклад - 3158 руб. (6000 руб. / 19 днів х 10 днів), де 19 днів - кількість робочих днів за графіком роботи в січні 2009 року; 10 днів - кількість фактично відпрацьованих робочих днів у період з 1 по 19 січня, тобто до дня звільнення включно;

    2.надбавка за стаж роботи - 474 руб. (3158 руб. Х 15%);

    3.надбавка за роботу в особливих умовах - тисячу двісті шістьдесят три руб. (3158 руб. Х 40%);

    4.премія - 2448 руб. ((3158 руб. + 474 руб. + +1263 руб.) Х 50%);

    5.вознагражденіе за підсумками роботи в 2004 році - 1053 руб. ((4 х 6000 руб.) / 12 міс. / 19 днів х 10 днів);

    Всього сума заробітної плати при звільненні працівника - 8396 руб.

    Стаття «Витрати на оплату праці» включає витрати на оплату праці основного торгово-виробничого персоналу підприємства з урахуванням премій за виробничі показники, що стимулюють і компенсують виплати (включаючи компенсацію з оплати праці у зв'язку з підвищенням цін і індексацією доходів у межах передбачених законодавством норм), компенсації жінкам, які перебувають у відпустці по догляду за дітьми до визначеного законодавством віку, витрати на оплату праці працівників несписочного складу, зайнятих в основній діяль ьности.

    Не включаються до складу витрат обігу всі виплати (у тому числі натурального характеру), що сплачуються підприємством крім встановлених Положенням про склад витрат та Методичними рекомендаціями.

    За статтею «Відрахування на соціальні потреби» відбиваються обов'язкові відрахування за встановленими законодавством нормами органам державного соціального страхування, пенсійного фонду, обов'язкового медичного страхування.

    При цьому, до витрат обігу відносяться тільки ті відрахування на соціальні потреби, які виробляються від витрат на оплату праці працівників підприємств торгівлі, що включаються до складу витрат за статтею «Витрати на оплату праці» відповідно до встановленого законодавством порядку.

    В цілому роботу бухгалтерії Товариства можна оцінити позитивно. Вона якісно виконує покладені на неї обов'язки з обліку оплати праці. Дотримуються всі вимоги нормативних документів з ведення бухгалтерського обліку. Допущені в обліку помилки виправляються своєчасно. Дотримуються строки складання звітності та здачі її в податкові органи. Налагоджується ведення податкового обліку.

    висновок

    Підводячи підсумок аналізу теоретичних і практичних аспектів бухгалтерського обліку витрат ТОВ «Торговий Дім Електрик» по оплаті праці, підкреслимо такі найважливіші положення, викладені і обгрунтовані в даній роботі.

    Основна заробітна плата керівників, фахівців і службовців заснована на розробці і використанні схеми посадових окладів. Для кожної посади, як службового становища працівника, обумовленого колом обов'язків, прав і відповідальності, складається опис на основі Кваліфікаційного довідника керівників, фахівців і службовців.

    Застосовувані на підприємствах форми і системи заробітної плати повинні відповідати таким основним вимогам: використовувати обгрунтовані норми трудових витрат (трудових обов'язків працівників); застосовувати тарифні ставки (оклади), що забезпечують відтворення робочої сили відповідної кваліфікації; створювати високу матеріальну зацікавленість в результатах праці.

    Організація бухгалтерського обліку на підприємствах торгівлі має суттєві особливості в порівнянні з промисловими підприємствами. Зміни в законодавстві в останні роки почали вимагати зміни підходів до обліку фінансової та податкової звітності на підприємствах, тепер цей облік здійснюється окремо.

    Аналіз стану бухгалтерського обліку оплати праці на підприємстві ТОВ «Торговий Дім Електрик» показав, що рівень облікової системи на підприємстві досить високий і в цілому відповідає основним вимогам до даної області обліку з боку чинного законодавства, передбаченим для даної категорії підприємств. При визначенні складу витрат на оплату праці врахований оптово-роздрібний характер діяльності підприємства.

    Оплата праці сумісників на підприємстві ведеться відповідно до ст.282 Трудового кодексу і діючими внутрішніми Положеннями про оплату праці.

    Для того, щоб забезпечити зазначені можливості, система повинна мати єдину базу даних по поточному стану бухгалтерського обліку на підприємстві й архівних матеріалах, будь-які відомості з якої можуть бути легко отримані за запитом користувача. Бази даних можуть мати різну структуру, але в обов'язковому порядку повинні відповідати структурі прийнятого плану рахунків, що задає основні параметри настроювання системи на конкретну облікову діяльність. Модулі системи, що забезпечують проведення розрахунків, підсумовування підсумків і нарахування відсотків, повинні використовувати розрахункові нормативи, які прийняті в даний час.

    Отже, дана курсова робота присвячена обліку витрат з оплати праці.У процесі її написання була зроблена спроба проаналізувати цілі, які стоять перед бухгалтерським обліком, і завдання, які повинен виконувати бухгалтер.

    У цій роботі була описана методика ведення бухгалтерського обліку операцій з нарахування заробітної плати. Були наведені рахунки, за допомогою яких ведеться облік, а так само була перерахована документація, використовувана при обліку.

    Список літератури

    1. Податковий кодекс РФ, частина перша від 31 липня 1998 № 146-ФЗ, частина друга від 5августа 2000 № 117-ФЗ.

    2. Трудовий кодекс РФ від 30 грудня 2001 № 197-ФЗ.

    3. Про бухгалтерський облік: ФЗ від 21 листопада 1996 № 129-ФЗ.

    4. Про мінімальний розмір оплати праці: Федеральний закон від 19.06.2000г. № 82-ФЗ (в редакції від 24.06.2008 р № 91-ФЗ).

    5. Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації:

    Федеральний закон від 15 грудня 2001 № 167-ФЗ.

    6. Положення з бухгалтерського обліку ПБО 9/99: «Доходи організації», затверджене наказом Мінфіну РФ від 6 травня 1999 р № 32н.

    7. Положення з бухгалтерського обліку 10/99: «Витрати організації», затверджене наказом Мінфіну РФ від 6 травня 1999 № 33н.

    8. Положення з бухгалтерського обліку ПБО 1/98 «Облікова політика організацій»

    9. План рахунків бухгалтерського обліку та інструкція по його застосуванню

    10. Аудит: Підручник для вузів / В.І. Подільський, Г.Б. Поляк, А.А. Савін та ін .; Під ред. проф. В.І. Подільського. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М .: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 376 с.

    11. Аудит Монтгомері /Ф.Л. Дефліз, Г.Р. Дженік, В.М. 0'Рейлі. М.Б. Гірм: Пер. з англ. / Под ред. Я В. Соколова. - М .: Аудит, ЮНИТИ, 1997.- 542 с.

    12. Бабаєв Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник - 4-е изд., Перераб і доп. - М .: Проспект, 2008 - 240 с.

    13. Баришніков Н.П. Організація і методика проведення загального аудиту, 4-е изд., Перер. і доп. - М .: «Філін», 1998. - 528 с.

    14. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для вузів / Під ред. проф. Ю.А. Бабаєва. - 2-е изд., Перераб. і доп. - М .: Вузівський підручник, 2008. - 650 с.

    15. Гуккаев В.Б. Облікова політика з бухгалтерського обліку на 2004 рік для організацій торгівлі та громадського харчування // Бухоблік і податки у торгівлі та громадському харчуванні. - 2003. - № 11.

    16. Козлова Е.П. Бухгалтерський облік в організаціях / Є.П. Козлова, Т.Н. Бабченко, Е.Н. Галанина. М.: Фінанси і статистика, 2004. - 532 с.

    17. Кондраков Н.П., Іванова М.А. Бухгалтерський управлінський облік: Навчальний посібник. - М .: ИНФРА-М, 2008. - 368 с. - (Вища освіта).

    18. Романенко І.В. Управління персоналом. Конспект лекцій. - СПб .: Изд-во Михайлова, 2000..

    19. Основні документи бухгалтерського обліку. - М .: Видавництво ПРІОР, 2002. - 112 с.

    20. Ринок праці та доходи населення. / Под ред. Н.А. Волгіна. Навчальний посібник. - М .: Інформаційно-видавничий дім «Філін», 1999. - 280 с.

    21. Сергєєв І.В. Економіка підприємства: Учеб. посібник.- 2-ге вид., перераб. і доп.- М .: Фінанси і статистика, 2000.- 304 с.

    22. Суйц В.П. Аудит: підручник. - М .: Вища освіта, 2007. - 398 с. - (Основи наук).

    23. Титова Н.Е. Історія економічних вчень: Курс лекцій. - М .: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. - 288 с.

    24. Управління персоналом: Підручник для вузів / Під ред. Т.Ю. Базарова, Б.Л. Єрьоміна. - М .: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998. - 423 с.

    25. Управлінський облік: Навчальний посібник / За редакцією А.Д. Шеремета-М .: ІД ФБК-ПРЕС, 2000.- 512 с. (Серія «Академія бухгалтера і менеджера»).

    1 Романенко І.В. Управління персоналом. Конспект лекцій. - СПб .: Изд-во Михайлова, 2000., С.26.

    2 Відомості Верховної Ради України. 1996. N 48. У розділі ст. 5369; 1998. N 30. У розділі ст. 3619 і змінами, внесеними Федеральним законом від 28.03.2002 № 32-ФЗ.

    3 Відомості Верховної РФ. 1999. N 47. У розділі ст. 5615.

    4 Хахонова М.М. Основи бухгалтерського обліку та аудиту. Серія «Підручники Фенікса». - Ростов н / Д, 2003 С. 231.