• 1.Особенности територіального розвитку області
  • 2. Структурна політика
  • 2.2. Виробничо-промисловий комплекс
  • 2.3.Агропромишленний комплекс
  • В ході земельної реформи до січня 2001 року відбулися значні перетворення. Ліквідована монополія державної власності на землю.
  • 3. Торгівля, побутове обслуговування населення
  • 4. Мале підприємництво
  • 5. Фінансова сфера
  • 6. Міжнародна і зовнішньоекономічна політика


  • Дата конвертації01.06.2017
    Розмір143.14 Kb.
    Типконтрольна робота

    Скачати 143.14 Kb.

    Особливості економічного розвитку Оренбурзької області

    74

    З Про Д Е Р Ж А Н І Е

    введення 3

    1.Особенности територіального розвитку області 5

    2 .Структурная політика 7

    2.1. Інвестиційна політика 7

    2.2. Виробничо-промисловий комплекс 9

    2.3. Агропромисловий комплекс 18

    3. Торгівля, громадське харчування і побутове обслуговування

    населення 25

    4. Мале підприємництво 29

    5. Фінансова сфера 31

    6. Міжнародна і зовнішньоекономічна політика 38

    висновок 40

    Список використаної літератури 41

    додатки 42

    Вступ

    Виявлення особливостей економічного розвитку Оренбурзької області дозволить дізнатися піднесення добробуту і якості життя населення через створення багатоукладної соціально-орієнтованої ринкової економіки, що базується на впровадженні нових інформаційних, інноваційних технологій і забезпечує перехід до нових стандартів якості життя, будівництва сучасного демократичного суспільства.

    Визначальними цінностями суспільства повинні стати наука і освіта; високі моральні ідеали; раціональне природокористування.

    В області створюються умови для сталого економічного зростання, почалося відновлення втрачених позицій дореформеного періоду (1990 рік). Триває формування ринкової інфраструктури з урахуванням впливу чинників: природно-сировинного, науково-технічного, економічного, демографічного і територіального. В економіці переважає приватний сектор. Підтримуються торгово-економічні відносини практично з усіма регіонами Росії.

    Разом з тим в області зберігається розбалансованість економіки. Промисловий комплекс має явно виражену сировинну спрямованість з невисокою часткою кінцевої продукції. Виробництво засобів виробництва переважає над виробництвом предметів споживання.

    Чи не забезпечує повною мірою продовольчу безпеку області функціонування агропромислового комплексу.

    Щорічні інвестиції в економіку області не дозволяють компенсувати технічну відсталість підприємств і забезпечувати конкурентоспроможність продукції.

    За роки реформування відбулися істотні зміни в підвищенні матеріаломісткості (енергоємності) продукції, зниження ефективності виробництва в більшості секторів економіки. Близько половини господарюючих суб'єктів збиткові, значні суми заборгованості перед постачальниками (споживачами), бюджетами всіх рівнів, позабюджетними фондами, банками.

    В результаті диспропорції між виробничим і споживчим секторами економіки зберігається невисокий рівень життя населення і споживання соціальних послуг.

    Ситуація ускладнюється проведеною політикою держави в фінансово-бюджетній сфері. Зміни податкового законодавства призвели до формування з 2001 року недостатньо стійких джерел доходів бюджету області.

    В даний час враховується нинішній стан економіки, реалізація раніше прийнятих програм і визначаються вирішення ключових завдань до 2010 року:

    створення ринкової інфраструктури, що відповідає вимогам сучасної ринкової економіки;

    підвищення конкурентних переваг продукції підприємств області;

    кардинальне поліпшення підприємницького та інвестиційного клімату в області;

    збільшення фінансових ресурсів області.

    Досягнення цих цілей, передбачається здійснити в два етапи:

    I етап - 2001 - 2003 роки;

    II етап - 2004 - 2010 роки.

    Орієнтири першого етапу:

    значне підвищення завантаження наявних виробничих потужностей;

    модернізація пріоритетних галузей економіки (паливно-енергетичного комплексу, металургія, машинобудування, агропромисловий комплекс), створення умов для залучення інвестицій;

    створення структурних технологічних ліній, спрямованих на кінцеве виробництво продукції, ресурсозбереження;

    вдосконалення ціноутворення;

    захист вітчизняного товаровиробника, в тому числі через розвиток системи держзамовлення;

    інтеграція в соціально-економічні процеси Приволзького федерального округу;

    розвиток інноваційної інфраструктури.

    Робота в даних напрямках створить певну базу для розвитку інноваційних процесів.

    Орієнтири другого етапу:

    розгортання інвестиційної діяльності, що супроводжує структурну перебудову, накопичення нових інвестицій;

    створення ефективних механізмів надходження фінансових коштів в сферу виробництва;

    якісні зміни в галузевій і технологічній структурах, в першу чергу за рахунок інновацій;

    перехід до безперервного інноваційного процесу;

    інституційні зміни.

    Основою механізму реалізації завдань стануть програми розвитку області та територій, а також державне економічне регулювання господарського комплексу області.

    Державне регулювання економічних перетворень в області буде будуватися на науково обґрунтованому прогнозуванні, що поєднує галузеві і територіальні підходи, реалізації державних цільових програм (обласних, федеральних, муніципальних), проведенні оптимальної бюджетно-фінансової політики, спрямованої на підвищення ділової активності, зростання доходів у бюджет, пожвавленні інвестиційної діяльності, розвитку нових секторів економіки.

    1.Особенности територіального розвитку області

    В адміністративно-територіальному відношенні область складається з 31 сільськогосподарського району, 8 міст, 4 міст, які об'єдналися з районами, і 5 сільрад, в системі інтегрального економічного районування - з трьох економічних підрайонів: центрального, східного і західного.

    За щільністю населення (22 жителя на 1 кв.км) і чисельності трудових ресурсів (74,0 відсотка від трудових ресурсів області) виділяється центральний район, що включає в себе 12 районів і 2 міста (гг.Оренбург, Соль-Илецк). Тут зосереджений газовий комплекс області (частка промисловості газового комплексу від обсягу промисловості в цілому по області складає близько 30,0 відсотка), найвищий за часткою вартості надр області - Оренбурзький район, в якому найбільш розвинені траспортно-дорожні та інженерні мережі, торгова сфера, об'єкти охорони здоров'я, освіти, культури.

    Екологічно проблемними через викиди в атмосферу відходів газзаводом, Каргалінская ТЕЦ, підприємствами ВАТ "Оренбургнефть" залишаються г.Оренбург з прилеглими населеними пунктами: ім. 9 Січня, Чорноріченське, Зауральной, Підгородня Покровка, Ленінський шлях, Сергіївка, Гірський; район, який об'єднує територію селищ Каргала-Павлівка.

    Східний район включає в себе 8 районів та 6 міст (рр. Гай, Кувандик, Мідногорськ, Новотроїцьк, Орськ, Ясний) і відрізняється високою урбанізацією населення: Гайский район - 90,5 відсотка населення живе в г.Гае; Кувандикскій район - 57,0 відсотка населення живе в рр. Кувандик і мідногорськ; Новоорский район - 89,0 відсотка населення проживає в г.Орске, при щільності населення - 18,9 чол. на 1 кв. км, з високою часткою виробництва промислової продукції (понад 40,0 відсотка), найвагомішою часткою вартості надр - 42,6 відсотка, кризовою екологічною ситуацією в межах Кувандик-Медногорск і Орско-Новотроїцької агломерацій, малими містами - Медногорск, Гай, Ясний, Новотроїцьке, де економіка зорієнтована на одну галузь, що створює проблеми в розвитку цих міст.

    Західний район включає в себе 15 районів і 4 міста (рр. Абдулино, Бузулук, Бугуруслан, Сорочинська) і характеризується досить сприятливими природними і екологічними умовами проживання, найвищою часткою виробництва сільськогосподарської продукції. У той же час в цьому районі найнижча щільність населення (13,1 чол. На 1 кв.км), найнижча забезпеченість трудовими ресурсами (23,0 відсотка від обласної); забезпеченість корисними копалинами, інженерними, транспортно-дорожніми мережами, гірше ніж в центральному і східному районах.

    Центрами локалізації промислового виробництва є міста Оренбург, Орськ, Новотроїцьк, Медногорск, центрами локалізації землеробства - райони, розташовані вздовж річок Урал, Сакмара, Великий і Малий Кинель.

    Демографічна ситуація майже у всіх економічних районах характеризується триваючим процесом природного спаду населення, пов'язаної в першу чергу із зростанням смертності, яка випереджає народжуваність (виняток становлять г.Ясний, райони: Первомайський і Ясненської).

    За минулі роки реформування посилилася МІЖТЕРИТОРІАЛЬНА диференціація. Це пов'язано з включенням механізму ринкової конкуренції, території розділилися за своїми конкурентним перевагам та недолікам; зі скороченням державних інвестицій в розвиток територій; зі сформованим нерівністю соціально-економічного розвитку територій на момент реформ і ослабленням міжтериторіального і міжрегіональної взаємодії.

    Тому стратегічно важливим для області є проведення сильної державної політики, спрямованої на згладжування надмірної диференціації між територіями.

    Практично всі економічні райони мають потенціал для розвитку бізнесу:

    близькість сировинних ресурсів;

    наявність вільних виробничих площ;

    професійний трудовий потенціал;

    наявність сучасних засобів зв'язку.

    Область відрізняється яскраво вираженими територіальними диспропорціями в економічному розвитку по:

    трудових ресурсів;

    рівнем життя;

    екологічній обстановці;

    потенціалу потужностей реального сектора;

    розвитку матеріальної і соціальної сфери.

    З урахуванням цих чинників головним напрямком повинна стати оцінка адміністративно-територіальних утворень області по соціально-економічним показникам їх розвитку для створення загальноекономічних, правових, соціальних умов і застосування заходів підтримки депресивних територій в напрямках:

    розвитку галузей і виробництв з більш високою, прогресивною технологією;

    самозабезпечення продуктами харчування;

    зростання виробництва товарів народного споживання;

    розвитку правової бази;

    охорони навколишнього середовища;

    вдосконалення інфраструктури: дорожнє господарство, транспорт, зв'язок, інформаційні технології; зайнятості населення; залучення інвестицій.

    2. Структурна політика

    2.1. Інвестиційна політика

    Обмеженість інвестиційних ресурсів в 1991-2000 роках зумовила процес згортання капітального будівництва.

    Починаючи з 1991 року, щорічне падіння обсягів капітальних вкладень становило від 8,0 до 20,0 відсотка по відношенню до попереднього року. До початку 1999 року інвестиції зменшилися більш ніж в 3 рази в порівнянні з 1990 роком.

    За роки реформ відбулася корінна перебудова структури джерел фінансування капітального будівництва. Якщо в 1991 році частка коштів федерального і обласного бюджетів в складі капітальних вкладень становила 21 відсоток, то до 1999 року вона скоротилася до 6,8 відсотка. Відповідно збільшилася питома вага позабюджетних джерел фінансування з 79,0 відсотка в 1991 році до 93,2 відсотка в 1999 році.

    Значну роль у фінансуванні будівництва житла стали позичати кошти громадян, частка яких зросла з 4,0 відсотка в 1990 році до 33,5 відсотка в 1999 році.

    У 1999 році вдалося зупинити падіння інвестицій, обсяг капітальних вкладень в економіку області на 2,5 відсотка перевищив показник попереднього року, у 2000 році зростання інвестицій склав 31,5 відсотка. Однак ситуація продовжує залишатися досить складною.

    Основні напрямки інвестиційної політики

    З метою забезпечення заходів структурної перебудови економіки області, розвитку бази соціальної та комунальної сфер, вирішення житлової проблеми і, як підсумок, докорінного поліпшення умов життя населення області визначені основні пріоритети у формуванні та проведенні інвестиційної політики:

    залучення широкомасштабних інвестицій і підвищення їх ефективності, в тому числі за рахунок розширення участі області в реалізації федеральних цільових програм різних напрямків;

    забезпечення соціальної спрямованості інвестицій, в першу чергу збільшення обсягів житлового будівництва, зміцнення матеріальної бази освіти, охорони здоров'я, культури і комунального господарства області з метою доведення показників забезпеченості ними до нормативних значень;

    забезпечення проведення в стислі терміни на основі новітніх ресурсозберігаючих технологій комплексного відновлення виробничого потенціалу області з метою виведення підприємств на ефективну беззбиткову роботу;

    реалізація заходів, спрямованих на здешевлення капітального будівництва, і проведення в цих цілях структурної перебудови бази будівельної індустрії області;

    створення інвестиційної привабливості області, в першу чергу за рахунок формування відповідної законодавчої бази;

    створення умов щодо розвитку системи інституційних інвесторів (недержавні пенсійні фонди, пайові інвестиційні фонди, створення механізму інвестиційних рахунків і т.д.), які зіграють ключову роль в мобілізації коштів населення і залучення їх в сферу інвестицій;

    поліпшення інформаційного забезпечення. Створення рейтингових агентств для розгляду потенційних можливостей господарюючих суб'єктів;

    робота з федеральними органами влади щодо скорочення вивозу капіталу і джерел фінансування.

    Реалізація даних напрямків, при збереженні наявних позитивних тенденцій в економіці області в цілому, повинна забезпечити до 2003 року збільшення припливу інвестицій в економіку області в порівнянні з 2000 роком в 1,3 рази, до 2010 року - в 2,9 рази.

    Пріоритетними напрямками розвитку житлового будівництва в сучасних умовах визначені наступні:

    створення організаційних, фінансових і правових передумов для забезпечення громадян доступним житлом із залученням коштів громадян і довгострокових банківських кредитів;

    розробка ефективного, необтяжливо для населення фінансово-кредитного механізму, що дозволяє вирішити проблему широкомасштабного залучення заощаджень населення в житлове будівництво;

    розробка довгострокової програми з розвитку і вдосконалення системи іпотечного кредитування житлового будівництва;

    розробка архітектурно-будівельних систем нового покоління;

    вирішення питань взаємопов'язаного розвитку різних сегментів нерухомості в житловій сфері: нового будівництва, поліпшення існуючої забудови, вилучати старі і старих будівель;

    забезпечення, в випереджаючому порядку, облаштування земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво під'їзними дорогами і інженерними комунікаціями;

    розробка і реалізація програми реконструкції будинків перших масових серій;

    розробка і реалізація організаційно-технічних заходів, спрямованих на здешевлення будівництва;

    розробка і реалізація програм ефективного використання об'єктів житлового та соціального призначення незавершених і тимчасово припинених будівництвом;

    подальше нарощування матеріально-технічної бази комунального господарства, в першу чергу об'єктів енерго-, теплопостачання та газифікації, водопостачання і водовідведення.

    Вирішення цих завдань має залучити значні фінансові ресурси в сферу житлового будівництва і забезпечити введення житла в 2003 році в обсязі 620 тис. Кв. метрів, а до 2010 року - 950 тис.кв.м, що в 2,63 рази перевищить введення житла в 2000 році і досягне обсягів, введених в 1985 році.

    Забезпечення проведення в стислі терміни на основі новітніх ресурсозберігаючих технологій комплексного відновлення виробничого потенціалу області з метою виведення підприємств на ефективну беззбиткову роботу передбачає вирішення таких питань:

    розширення участі підприємств області у реалізації галузевих федеральних цільових програм;

    надання на конкурсній платній і поворотній основі державної підтримки підприємствам області у вигляді прямого фінансування, надання гарантій області та місцевих гарантій для реалізації високоефективних які швидко окупаються інвестиційних проектів;

    розробка і реалізація обласних галузевих програм структурної перебудови, удосконалення механізму фінансування програмних заходів;

    організація фінансово-промислових структур, що забезпечують акумулювання капіталу для вирішення завдань модернізації та технічного переозброєння підприємств;

    розширення практики спільного (пайової) державно-комерційного фінансування перспективних проектів;

    підтримка галузей, здатних налагодити виробництво високотехнологічної, конкурентоспроможної на світовому ринку продукції (чорна та кольорова металургія, машинобудування, нафтопереробка);

    розгортання і вдосконалення механізму лізингу обладнання на основі державної підтримки і протекціонізму, залучення в першу чергу в цей процес промислових підприємств області;

    розширення можливостей забезпечення додаткового припливу інвестицій в економіку області, створення відкритого інформаційного поля, що включає в себе:

    ведення реєстру інвестиційних проектів підприємств, розміщення його в мережі Інтернет;

    залучення підприємств області до розміщення в централізованих інвестиційних мережах, зокрема, в мережі, створюваної в рамках проекту "Інвестиційні можливості Росії";

    залучення підприємств області до участі в регіональних і міжрегіональних ярмарках і виставках продукції та інвестиційних проектів;

    розробка і реалізація програм по використанню незадіяних виробничих площ і обладнання, ефективного використання недобудованих об'єктів виробничого призначення.

    Виконання вищевказаних заходів має забезпечити до 2003 року приріст притоку капітальних вкладень у виробничу сферу майже в 1,4 рази, до 2010 року в міру нарощування показників роботи підприємств - більш ніж в 2 рази в порівнянні з 2000 роком.

    2.2. Виробничо-промисловий комплекс

    Мінерально-сировинна база

    Аналіз запасів прогнозних ресурсів мінеральної сировини в надрах області за розрахунками Всеросійського науково-дослідного геологічного інституту ім. Карпінського показує, що в цінах 1999 року валова вартість запасів і прогнозних ресурсів мінеральної сировини дорівнює 68 млрд.доларів США, з середньою питомою вартістю мінеральної сировини на 1 кв.км території - 549 тис.доларів США.

    За загальною цінності надр область знаходиться на среднероссійском рівні. Структура вартості мінеральної сировини вельми сприятлива для розвитку мінерально-сировинної бази, так як більше половини цінностей надр області припадає на затребувані на світовому і внутрішньому ринках види сировини - газ, нафту і супутні компоненти, а також мідь, залізо, нікель, золото, цинк, кобальт, срібло, титан. Значні перспективи на дефіцитні для Росії бентонітові і каолінові глини. Широко поширені корисні копалини для внутрішньообласному споживання.

    За основними видами розвіданого мінеральної сировини забезпеченість запасами коливається: 39 років - по газу; +1756 років - по вугіллю (бурому); 22 роки - по золоту в золоторудних і розсипних родовищах; 90 років - по мідних руд. Висока забезпеченість запасами твердих нерудних корисних копалин.

    За останні 10 років з 21 виду сировини, що видобувається збільшені промислові запаси по нафті, кухонної солі, мармуру, каменю будівельним і піщано-гравійних сумішей, по іншим видам сировини проглядається тенденція до зменшення обсягу промислових запасів.

    Структура невідтворюваних природних ресурсів області має різноманітний характер за умовами їх видобутку, освоєння територій по запасах ресурсів. Забезпеченість запасами нафти і газу висока, але структура запасів не дуже сприятлива для рентабельної розробки родовищ через складні гірничо-геологічні умови, великої кількості дрібних родовищ і недоліків системи оподаткування при розробці родовищ, що не враховує якісну їх характеристику.

    Ускладнюються умови видобутку по твердих корисних копалин з переходом на підземний спосіб їх видобутку.

    Основні напрямки в сфері надрокористування та розвитку мінерально-сировинної бази на період до 2010 року:

    вдосконалення державної системи ліцензування прав за користування надрами;

    посилення контролю за виконанням угод до ліцензій про умови розробки родовищ корисних копалин;

    розвиток мінерально-сировинної бази:

    а) пошуки і оцінка запасів і прогнозних ресурсів;

    б) розвідка запасів промислових категорій.

    На першому етапі розвитку мінерально-сировинної бази необхідно вдосконалення державної системи ліцензування користування надрами.

    Станом на 1 січня 2001 року в області діє 712 ліцензій на право користування надрами, що включають пошуки, розвідку і видобуток сировини, в тому числі 210 ліцензій на вуглеводневу сировину, 162 - на тверді корисні копалини, 340 - на підземні води, з них 16 - на мінеральні.

    Отримає подальший розвиток система державного геологічного і водного контролю.

    Одним з напрямків у розвитку мінерально-сировинної бази в цей період є збільшення обсягів пошукових і оціночних робіт з метою виявлення прогнозних ресурсів, при цьому планується проводити її силами юридичних осіб на умовах підприємницького ризику.Пріоритети тут будуть віддані пошуків вуглеводневої сировини як основи розвитку паливно-енергетичного комплексу.

    Територіально роботи на вуглеводневу сировину зосередяться в межах південної частини Бузулукський западини і зовнішньої прибортової зони Прикаспійської западини, а також в Предуральского крайовому прогині.

    Проводитимуться геолого-розвідувальні роботи і на тверді корисні копалини, в першу чергу для підприємств чорної і кольорової металургії, а також на благородні метали.

    Зусилля геологів і видобувних структур будуть зосереджені на розвідці виявлених ресурсів з метою підготовки запасів промислових категорій.

    Реалізація намічених заходів дозволить до 2010 року довести видобуток нафти до 10 млн. Тонн, збільшити видобуток кольорових металів майже на 40,0 відсотка, вапняку більш ніж в 1,5 рази, кухонної солі на 40,0 відсотка.

    промисловість

    У структурі валового регіонального продукту області більш 40,0 відсотка займає промисловість, податки від неї є головною складовою наповнення бюджету області.

    За роки реформ в промисловості області відбулися істотні зміни. Частка видобувних галузей у структурі промисловості збільшилася з 10,0 відсотка в 1990 році до 32,0 відсотка у 2000 році, обсяг промислового виробництва у 2000 році склав 60,8 відсотка до рівня 1990 року, коефіцієнт зносу основних виробничих фондів в ряді галузей перевищив 60 , 0 відсотка.

    З 1999 року в промисловості області намітилися позитивні тенденції: зростання обсягу промислового виробництва склав 6,2 відсотка, у 2000 році - 10,9 відсотка, в провідних галузях промисловості - від 6,2 відсотка до 43,3 відсотка.

    Позитивною динамікою сприяли сприятлива ситуація з експортом продукції, регулювання цін і тарифів на продукцію природних монополій, поліпшення економічного та інвестиційного клімату в країні, зміцнення рубля. Збільшився випуск імпортозамінної продукції. В результаті створені реальні умови для подальшого розвитку промислового комплексу області.

    Разом з тим зростання виробництва обмежується технологічними можливостями, станом виробничої бази підприємств, яка досягла високого ступеня зношеності. Переважаючими у виробництві залишаються товари з низькою доданою вартістю, низькою продуктивністю праці та високою енергоємністю продукції. Все це є перешкодою на шляху стійкого економічного зростання.

    електроенергетика

    Основу енергозабезпечення Оренбурзької області становлять мережі і електростанції ВАТ "Оренбургенерго", до складу якого входять Ириклинская ГРЕС і ГЕС, Орська ТЕЦ-1, сакмарська ТЕЦ, Каргалінская ТЕЦ, а також блок-станції інших відомств загальною встановленою потужністю 3621 МВт. В силу нерівномірності розвитку електромереж на території області в електропостачанні її споживачів беруть участь енергосистеми сусідніх регіонів.

    В даний час електроенергетика задовольняє потреби області в енергії, надлишки електроенергії, що виробляється поставляються на федеральний оптовий ринок перетоків енергії.

    У той же час у порівнянні з 1991 роком обсяг виробництва в галузі знизився на 31,7 відсотка, зношеність основних фондів перевищує 60,0 відсотка.

    Розвиток електроенергетики передбачає підвищення надійності і ефективності енергопостачання галузей економіки і населення, вихід на ринок потужності і енергії суміжних територій і держав на основі здійснення технічного переозброєння і реконструкції енергосистеми регіону з урахуванням енергозберігаючих ресурсів.

    Передбачається збільшити обсяг виробництва по галузі в 2003 році на 6,1 відсотка до рівня 2000 року, в 2010 році - на 13,8 відсотка.

    Паливна промисловість

    Паливна промисловість області представлена ​​галузями: нафтовидобувної, нафтопереробної, газової та вугільної. На її частку припадає понад 40,0 відсотка обсягу промислового виробництва області.

    За останнє десятиліття обсяг промислового виробництва скоротився на 18,0 відсотка, знос основних фондів досяг 60,0 відсотка.

    Розвиток паливної промисловості передбачає стабілізацію видобутку вуглеводневої сировини, збільшення випуску високоякісних нафтопродуктів, відновлення вугільної промисловості.

    Передбачається забезпечення сировиною діючих потужностей, впровадження прогресивних технологій видобутку сировини, введення нових потужностей з підготовки та переробці сировини, що видобувається, підвищення глибини і якості переробки сировини:

    облаштування Загорський-Лебяжинском і Зайкінской групи місце-народжень нафти;

    введення II технологічної лінії по підготовці нафти і газу потужністю 500 тис.тонн в рік в східній зоні Оренбурзького газоконденсатного родовища;

    введення газопереробного виробництва ВАТ "Оренбургнефть" в Первомайському районі з виробництва 2 млрд.куб.м товарного газу, 3 млн. тонн стабілізованою нафти в рік;

    завершення реконструкції виробництва високооктанових неетіліро-ванних бензинів в ВАТ "Орскнефтеоргсінтез";

    організація виробництва буровугільних брикетів в ВАТ "Орен-бургуголь".

    Передбачуване збільшення обсягу виробництва по галузі в 2003 році до рівня 2000 року - 12,2 відсотка, в 2010 році - 26,3 відсотка.

    металургійний комплекс

    Металургійний комплекс області становить понад 23,0 відсотка обсягу промислового виробництва і представлений підприємствами чорної та кольорової металургії.

    За період з 1991 року спад промислового виробництва чорної металургії склав 14,0 відсотка, в кольоровій металургії - 64,3 відсотка, знос основних виробничих фондів складає більше 50,0 відсотка, а по окремих підприємствах - понад 60,0 відсотка.

    Розвитку комплексу перешкоджають:

    прогресуюче старіння основних виробничих фондів, низький технічний рівень виробництва;

    низька конкурентоспроможність більшості видів металопродукції на світовому ринку (за показниками якості та ресурсоємності);

    низька екологічність застосовуваних технологічних схем;

    відставання в розвитку сировинної бази по ряду металів.

    Подальший розвиток передбачає реалізацію заходів з розширення сировинної бази, збільшення глибини переробки сировини, залучення в переробку наявних відходів, підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках на основі модернізації, реконструкції та технічного переозброєння підприємств, впровадження прогресивних та екологічно чистих технологій:

    продовження реконструкції і технічного переозброєння виробництва ВАТ "Носта", спрямованих на збільшення випуску конкурентоспроможної продукції (високолегованих сталей, прокату), організацію випуску імпортозамінної продукції (штрипса для виготовлення труб великого діаметра підвищеної міцності для нафтової і газової промисловості);

    розширення сировинної бази кольорової металургії за рахунок доведення до промислових обсягів видобутку мідної руди на родовищах "Барсучий Лог" і "Літній", освоєння родовищ "Осіннє" і "Джусінское";

    продовження реконструкції і технічного переозброєння ТОВ "мідногорськ мідно-сірчаний комбінат", організація сірчано-кислотного виробництва і збільшення випуску продукції більш високого ступеня переробки (рафінованої міді), перехід підприємства на роботу з використанням місцевої сировини;

    модернізація і технічне переозброєння підприємств з переробки кольорових металів, спрямованих на збільшення випуску прокату кольорових металів з міді, нікелю, латуні і мідно-нікелевих сплавів.

    Передбачуване збільшення обсягів виробництва чорної металургії в 2003 році - на 10,8 відсотка до 2000 року, в 2010 році - на 32,4 відсотка; в кольоровій металургії в 2003 році - на 21,1процента до рівня 2000 року, в 2010 році - в 2,4 рази.

    машинобудівний комплекс

    За 1991-2000 роки питома вага машинобудівного комплексу в обсязі промислового виробництва скоротився з 23,0 відсотка до 9,0 відсотка. З 1991 року спад промислового виробництва по галузі склав більше 50,0 відсотка, знос основних виробничих фондів - близько 50,0 відсотка.

    У перспективі розвиток комплексу передбачається за такими напрямками:

    випуск високотехнологічної, конкурентоспроможної продукції інвестиційного призначення для проведення технічного переозброєння галузей економіки;

    розвиток сільськогосподарського і автомобільного машинобудування;

    розширення виробництва імпортозамінної та орієнтованої на експорт продукції;

    розширення випуску товарів народного споживання, в тому числі складної побутової техніки.

    Передбачається практична реалізація наявних напрацювань по організації і освоєння виробництва конкурентоспроможної продукції:

    обладнання для металургійної промисловості - в МК "ОРМЕТО-ЮУМЗ", г.Орск;

    обладнання для нафтової і газової промисловості - в ВАТ "Машинобудівний завод", г.Орск;

    сільгосптехніки - на ГУП "Агромаш" - дочірнє підприємство ВО "Стріла"; в ВАТ "ОЗТП - Сармат", ВАТ "Ормез", ВАТ "Долина";

    багатоцільових вертольотів КА-226 - на ПО "Стріла";

    нових видів радіаторів для автомобілів і сільськогосподарської техніки - в ВАТ "Бугурусланський завод" Радіатор "і ВАТ" Оренбурзький завод "Радіатор";

    металорізальних верстатів нових модифікацій - в ВАТ "Оренбурзький станкозавод";

    асинхронних електродвигунів і магнітних пускачів нових серій, побутових відцентрових електронасосів - в ВАТ "Уралелектро";

    системи безперебійного живлення нового покоління для використання в різних галузях економіки - в ВАТ "Інвертор";

    ліній електроізоляційного покриття проводів методом електрофорезу - в ВАТ "Гайский завод" термоелектричних ";

    автобусів - в ВАТ "ОЗТП - Сармат";

    побутової холодильної техніки - в ВАТ "Ормез".

    Передбачуване збільшення обсягу виробництва по галузі в 2003 році до рівня 2000 року - 49,5 відсотка, в 2010 році - в 2,2 рази.

    Легка промисловість

    Легка промисловість в області представлена ​​текстильної, швейної, шкіряної, хутряної і взуттєвої промисловістю. На її частку припадає 1,3 відсотка обсягу промислового виробництва.

    З 1991 року спад виробництва по галузі склав 71,0 відсотка, в останні роки намітилися позитивні тенденції.

    Розвиток легкої промисловості передбачає проведення глибокої модернізації підприємств, впровадження новітніх технологій, що дозволяють перейти на випуск нових зразків товарів народного споживання, в тому числі недорогий і якісної продукції для соціально незахищених верств населення.

    Перетворення в галузі будуть здійснюватися за такими напрямами:

    У текстильному виробництві в ВАТ "Орентекс" і ЗАТ "Промсінтекс":

    розвиток виробництва меблевих тканин і тканин для автомобілів;

    розвиток виробництва костюмних і платтяних тканин.

    У трикотажному виробництві на Орської трикотажній фабриці "Ніка":

    реалізація проекту "Організація панчішно-шкарпеткового виробництва";

    розширення асортименту та підвищення якості трикотажно-білизняних виробів.

    У швейному виробництві в ЗАТ "Ореана", ВАТ "Орніка":

    розширення асортименту та підвищення якості швейних виробів на базі впровадження автоматизованого проектування одягу.

    Передбачуване збільшення обсягу виробництва по галузі в 2003 році до рівня 2000 року - 30,6 відсотка, в 2010 році - в 3 рази.

    Харчова промисловість представлена ​​108 великими підприємствами, значною кількістю малих підприємств, достатніми для переробки сировини, виробленого в області.

    Через нестачу сировини завантаження потужностей в даний час складає близько 30,0 відсотка - це підприємства з переробки сільськогосподарської продукції в м'ясної, молочної, консервної, спиртогорілчаної, кондитерської, комбікормової та інших галузей промисловості.

    Важливим напрямком залишається вирішення питання розширення обсягів і глибини переробки сільськогосподарської сировини місцевого значення для отримання якісної продукції і забезпечення нею населення області, що дозволить збільшити споживання на душу населення продуктів харчування.

    Промбудматеріали

    Виробничий потенціал більшості підприємств галузі через відсутність інвестицій на підтримку і відтворення основних фондів морально і фізично застарів і використовується на 25,0 відсотка від проектної потужності. Незавантажена частина потужностей не може розглядатися в якості резервної через застосування застарілих технологій, високої енергоємності і невідповідності продукції, що випускається структурі попиту. З 1991 року спад виробництва по галузі склав 54,0 відсотка.

    Реалізація заходів, спрямованих на здешевлення капітального будівництва та проведення в цих цілях структурної перебудови бази будівельної індустрії області, включає в себе:

    реконструкцію і модернізацію підприємств з метою переходу на випуск сучасних будівельних і оздоблювальних матеріалів (ВАТ "Новотроїцький цементний завод", ТОВ "Оренбургстройматеріали", ТОВ "Друза" та інші);

    організацію виробництва нових видів сантехнічних, будівельних і оздоблювальних виробів і матеріалів, раніше завозили з інших регіонів (ТОВ "Фаир", ЗАТ "Оптиміст", г.Оренбург, ГУП ЖКГ, р.ц.Грачевка);

    більш повне залучення місцевих сировинних ресурсів для потреб будівництва (ВАТ "Носта" та інші);

    освоєння виробництва нових архітектурно-будівельних систем з метою формування ринку житла різних рівнів комфортності (ВАТ "Фінансово-будівельний концерн", ВАТ "Домобудівний комбінат", МУП "Нові технології домобудівництва", г.Оренбург, і інші);

    модернізацію і впровадження новітніх технологій на підприємствах будівельної індустрії, які забезпечують потреби дорожнього будівництва (ДП "Оренбургавтодор").

    Здійснення зазначених заходів дозволить налагодити на території області виробництво більше 50 нових видів будівельних матеріалів і виробів. Буде освоєно випуск комплектів швидкомонтованих індивідуальних житлових будинків, впроваджені нові архітектурно-будівельні системи будівництва житлових будинків, в результаті до 2010 року потужності домобудівних підприємств повинні забезпечити введення більш 500 тис. Кв. метрів житла в рік.

    Передбачуване збільшення обсягу виробництва по галузі в 2003 році до рівня 2000 року - 39,0 відсотка, в 2010 році - в 2,5 рази.

    Транспорт, зв'язок та інформатика

    Транспортний комплекс області представлений залізничним, автомобільним і повітряним транспортом.

    В ході економічної реформи всі види транспорту області значно погіршили кількісні та якісні показники своєї діяльності. Спад в матеріальному виробництві призвів до падіння обсягів вантажоперевезень, зниження рівня життя населення викликало скорочення перевезень пасажирів, погіршення фінансового становища спричинило великий знос рухомого складу транспорту, зниження рівня безпеки руху і т.д.

    У 2000 році в порівнянні з 1990 роком обсяг перевезень вантажів по області всіма видами транспорту скоротився на 71,0 відсотка, перевезень пасажирів - на 24,0 відсотка.

    Залізничним транспортом (Оренбурзьке відділення ЮУЖД) здійснюється 70,0 відсотка вантажоперевезень, 44,0 відсотка перевезень пасажирів міжміського сполучення і 5,0 відсотка - приміського сполучення. З 1991 року обсяг перевезень вантажів залізничним транспортом скоротився майже на 50,0 відсотка, пасажирів - на 20,0 відсотка.

    Автомобільним транспортом здійснюється 28,0 відсотка вантажних перевезень і більше 60,0 відсотка пасажирських; 70,0 відсотка вантажних і до 45,0 відсотка пасажирських перевезень здійснюється ВАТ АТК "Оренбургавтотранс". З 1991 року обсяг перевезень вантажів автотранспортом скоротився на 86,0 відсотка, пасажирів - на 38,0 відсотка.

    Повітряний транспорт (ГУАП "Оренбурзькі авіалінії") має важливе значення для області, не дивлячись на те, що цим видом транспорту здійснюється незначний обсяг перевезень. З 1991 року обсяг перевезень вантажів скоротився на 83,0 відсотка, а пасажироперевезень - майже на 70,0 відсотка. Знос основних виробничих фондів складає більше 75,0 відсотка.

    зв'язок

    На сьогоднішній день все міста та районні центри області мають вихід на автоматичну міжміську телефонну зв'язок. Користувач має можливість зв'язатися з будь-яким регіоном Росії і країною світу.

    Зонова зв'язок в області в основному організована по кабельних і радіорелейних лініях зв'язку, загальна протяжність яких становить 961,3 тис. Канало / км.

    Міська та сільський телефонний зв'язок має монтируемую ємність на 373,9 тис. Номерів, у тому числі ГТС - 263,2 тис. Номерів, СТС - 110,7 тис. Номерів. Забезпеченість квартирними телефонами становить 50,0 відсотка до нормативу.

    98,0 відсотка населення області мають можливість якісного прийому телебачення.

    Ефірним радіомовленням охоплено 100,0 відсотка населення. Проводове мовлення працює в 664 населених пунктах.

    В даний час надаються наступні види послуг документального зв'язку:

    повний набір послуг телеграфного та факсимільного зв'язку;

    послуги електронної пошти;

    доступ до глобальної мережі Інтернет і федеральної мережі передачі даних;

    організація баз даних, бібліотек, телеконференцій.

    Розвиваються мережі стільникового зв'язку, понад 21 тисячі абонентів користуються даним видом послуг.

    Основні напрямки розвитку:

    реструктуризація та реформування підприємств, спрямовані на підвищення їх ефективності і рентабельності;

    оновлення основних фондів з використанням сучасного рухомого складу вітчизняного, в тому числі місцевого виробництва, застосуванням прогресивних технологій, впровадженням інформаційних технологій і комунікацій;

    підвищення якості та безпеки перевезень;

    надання державної підтримки в оновленні автобусного парку, із залученням в першу чергу підприємств області, які здійснюють випуск пасажирських автобусів;

    надання державної підтримки в підвищенні безпеки та ефективності роботи авіатранспорту;

    вдосконалення тарифної системи;

    розвиток міжміських і міжнародних перевезень;

    подальше нарощування і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємств зв'язку, забезпечення населення і підприємств області всіма сучасними видами зв'язку;

    розвиток і впровадження в усі сфери життя області сучасних інформаційних технологій; засобів масової інформації - періодики, радіо, телебачення та інших.

    Реалізація даних напрямків дозволить забезпечити потреби підприємств області, а також створити нормальні умови життєзабезпечення населення.

    2.3.Агропромишленний комплекс

    Агропромисловий комплекс є найбільшим сектором народного господарства області, від ефективної роботи якого багато в чому залежить стабільність економічної, соціальної та політичної ситуації в суспільстві.

    У 2000 році в сільському господарстві було 10617 тис.гектарів сільськогосподарських угідь, в тому числі 5997 тис.гектарів ріллі. Посівні площі сільськогосподарських культур склали 4446 тис.гектарів, в тому числі зернових - 3150 тис.гектарів. У виробництві і переробці сільськогосподарської продукції зайнято понад 170 тис.осіб. Вартість основних фондів сільськогосподарських підприємств становить близько 23 млрд.рублей.

    Виробництвом продукції сільського господарства займаються 637 сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм, 7,2 тис. Селянських (фермерських) господарств, понад 270 тис. Особистих підсобних господарств.

    Сільськогосподарські підприємства самостійно обрали різні організаційно-правові форми, передбачені Цивільним кодексом Російської Федерації, утворивши акціонерні товариства (відкриті - ВАТ і закриті - ЗАТ), товариства з обмеженою відповідальністю - ТОВ, товариства на вірі - ТНВ, сільськогосподарські виробничі кооперативи - СПК (колгоспи і артілі).

    Однак непідготовлений безсистемний перехід до ринкових відносин, скорочення державної підтримки, подорожчання і дефіцит кредитних ресурсів, а головне значний диспаритет цін на продукцію сільського господарства та спожиті їм промислові ресурси (8-10 разів), особливо теплоенергоресурси, вкрай погіршили становище в галузі.

    Підприємства-переробники, які є по суті монополістами, закуповували у сільгосптоваровиробників сировину за низькими цінами, що не дозволяло останнім здійснювати не тільки розширене, а й просте відтворення. Це призвело до нестачі обігових коштів, скорочення інвестицій, зменшення обсягів застосовуваних мінеральних добрив, збільшення навантаження на техніку, зниження рівня реальної заробітної плати. Погіршилися демографічна обстановка на селі і соціально-економічне становище працівників сільського господарства.

    Перераховані вище фактори негативно позначилися на обсягах виробництва в порівнянні з дореформений періодом.

    Забезпеченість населення області згідно з медичними нормами продуктами харчування склала в даний час по молоку - 68,1 відсотка, по м'ясу - 58,1 відсотка, по яйцю - 70,3 відсотка (Російська Федерація відповідно - 55,3; 60,8; 76, 5 відсотка).

    Змінилася структура сільськогосподарського виробництва - частка особистих господарств населення зросла з 20,5 відсотка в 1990 році до 45,3 відсотка в 1999 році.

    У 2000 році в агропромисловому комплексі зроблені перші кроки з подолання кризи: збільшилася частка прибуткових підприємств, спостерігається зростання поголів'я худоби, намітилася тенденція до скорочення боргів перед бюджетами та позабюджетними фондами.

    Значну роль в цьому зіграла фінансова підтримка адміністрації області сільгосптоваровиробників всіх форм власності.

    Вжиті заходи дозволили збільшити посівні площі зернових на 500 тис. Гектарів до рівня 1999 року і довести їх до 3,1 млн. Гектарів, зберегти посіви від сарани, провести хімічну обробку на площі 1019 тис. Гектарів.

    Разом з тим сільськогосподарське виробництво продовжує залишатися нестійким, висока його залежність від природно-кліматичних умов, від економічної політики, що проводиться Урядом Російської Федерації.

    Спостерігається тенденція до спрощення технологій вирощування сільськогосподарських культур, в необхідних обсягах не застосовуються добрива і засоби захисту рослин, відбувається деградація сільськогосподарських земель.

    Різке скорочення машинно-тракторного парку та його висока зношеність (70,0 відсотка) призвели до того, що навантаження на сільгосптехніку збільшилася в 2-2,5 рази.

    Фінансовий стан сільгосптоваровиробників складне.

    У сільському господарстві найнижча заробітна плата, що не стимулює виробництво сільськогосподарської продукції.

    Основні напрямки розвитку АПК

    Регіональна аграрна політика націлена на відновлення і розвиток агропромислового комплексу за наступними напрямками:

    впровадження системи сталого ведення сільського господарства для нарощування обсягів виробництва і зниження залежності від несприятливих погоднихусловій;

    формування економічних умов для подолання збитковості значної частини сільськогосподарських товаровиробників, підвищення прибутковості селянських (фермерських) господарств на основі використання різних схем розрахунків за продукцію, податкового стимулювання підприємств, що збільшують обсяги реалізації продукції, в межах можливостей області надання інвестицій, компенсацій, дотацій;

    збільшення поставок сільськогосподарської продукції в регіональний продовольчий фонд;

    реструктуризація заборгованості і реформування збиткових підприємств;

    надання підтримки в підвищенні технічної оснащеності сільськогосподарських підприємств шляхом участі в організації виробництва окремих видів сільськогосподарських машин, формування лізингових фондів, вдосконалення роботи діючих і створення нових машинно-технологічних станцій з урахуванням забезпеченості їх обсягами робіт, виходячи з економічної ефективності послуг для споживачів;

    формування інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства з метою насичення місцевого ринку і для міжрегіонального обміну;

    сприяння формуванню інтегрованих структур різного типу, що забезпечують більш справедливий розподіл кінцевого доходу між сільськогосподарськими товаровиробниками, переробними підприємствами, сферою реалізації та торгівлі;

    підтримка розвитку кооперації в сферах виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, в виробничому обслуговуванні товаровиробників АПК і особистих підсобних господарств населення;

    продовження роботи зі створення сільськогосподарських кредитних споживчих кооперативів та обслуговування сільськогосподарських товаровиробників в спеціалізованих банках;

    розвиток переробної промисловості на основі повного завантаження потужностей;

    підготовка кадрів, кадрове забезпечення.

    Цілями соціальної політики на селі є:

    подальше поліпшення рівня життя населення, забезпечення його зайнятості;

    пріоритетний розвиток соціальної сфери (освіта, охорона здоров'я, культура, транспорт і зв'язок, житлово-комунальні послуги, дорожнє будівництво та газифікація житла).

    У рослинництві:

    здійснення технічного переозброєння галузі;

    впровадження у виробництво сучасних високоефективних технологій виробництва зернових культур, соняшнику, картоплі, кукурудзи на зерно, виробництва і заготівлі кормів;

    освоєння нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, адаптованих до погодно-кліматичних умов області;

    підвищення родючості грунтів;

    вдосконалення структури посівів кормових культур;

    вдосконалення системи насінництва зернових і кормових культур.

    Основним критерієм розміщення продуктивних сил передбачається визначення набору сільськогосподарських культур по зонах області, що дозволить оздоровити фінансовий стан територій і збільшити надходження до бюджету.

    Північна зона

    З урахуванням підвищення індексу ефективності посівів озимих культур в цій зоні рекомендовано збільшення площі посівів озимої пшениці в Асекеевском, Бугурусланському, Матвіївській, Пономарівське, Північному і Тюльганском районах до співвідношення з житом - 1: 1; в Абдулінском - 3: 1 і Шарликском - 2: 1 з переважанням жита, а також загального збільшення посівів озимих культур.

    Зона повинна стати базою для виробництва пивоварного ячменю для місцевої пивоварної промисловості.

    Доцільно розширення посівів зернобобових культур в Абдулінском, Пономарівське, Бугурусланському, Північному, Матвіївській, Шарликском районах, а в Тюльганском районі - проса.

    Центральна, південна і південно-західна зони

    Умови центральної зони області найбільше відповідають застосуванню зернопаропросапної системи землеробства, при якій основну площу з АНІМАЛ зернові культури, решта відводиться під чисті пари, просапні, технічні та інші культури. В окремих господарствах або їх підрозділах доцільно використання елементів інших систем землеробства: зернопаровой, зернопропашной, травопольной, грунтозахисної і інших.

    На півдні області (південна і південно-західна зони) є прийнятними як зернопаровая, так і зернопропашной система землеробства. Перша передбачає обробіток різних зернових і зернобобових культур в поєднанні з чистими парами. На грунтах, схильних до ерозії, система землеробства повинна бути грунтозахисної з смуговим розміщенням чистих парів, створенням буферних смуг з багаторічних трав та грунтозахисної обробітком ґрунту зі збереженням стерні.

    Східна зона

    Особливості грунтів і клімату в східній зоні обмежують набір у зделиваемих культур.

    Найбільш обґрунтовано доцільність виробництва ярої пшениці в цій зоні, що сприяє отриманню високоякісного зерна сильних і твердих видів і сортів. Ефективність обробітку ячменю і проса оцінюється внутрішньогосподарської потребою в зерні і кормах (соломі) і потребами ринку.

    У тваринництві:

    відновлення оптимального поголів'я худоби і птиці з урахуванням забезпечення продовольчої безпеки населення області;

    розвиток свинарства і відновлення потужностей птахофабрик;

    розширення перспективних, найменш трудомістких і енерговитратних галузей, таких як м'ясне скотарство і конярство;

    створення збалансованої кормової бази, що забезпечує в повній потреби все скотопоголовье при мінімальній витраті кормів на одиницю продукції, шляхом відновлення виробничих потужностей комбікормових заводів, раціонального використання лугопастбіщних угідь і застосування передових технологій при заготівлі кормів;

    підвищення ролі племінних господарств з метою оптимізації породного складу і формування стад тварин з високою продуктивністю.

    Розвиток галузей тваринництва буде стимулюватися в усіх господарствах: особистих підсобних, селянських (фермерських), колективних. Молочне скотарство передбачається розвивати в усіх зонах області, але найбільший розвиток воно повинно отримати в приміських зонах, свинарство - в господарствах, раніше спеціалізувалися на цій галузі, що зберегли матеріальну базу (свинарники, кормоцех і т.д.) і мають можливість застосування промислових технологій. Передбачається збільшення продажу молодняку ​​тварин в особисті підсобні господарства громадян. М'ясне скотарство доцільно розвивати в південній, південно-західній, центральній і східній зонах з використанням нізкоконцентратних технологій виробництва м'яса великої рогатої худоби.

    У цих зонах також буде відновлено поголів'я дрібної рогатої худоби: овець і кіз.

    Інтеграція і кооперація

    Вихід агропромислового комплексу області зі стану системної кризи передбачається за рахунок переходу до нових форм організації виробництва, що дозволяє пов'язати в єдиний комплекс виробництво, заготівлю, переробку, реалізацію продукції, створити на його базі новий виробничо-фінансовий механізм, який забезпечує підвищення ефективності економічних взаємовідносин шляхом організації інтеграційних об'єднань.

    Розвитку інтеграції сприяють потреба суспільства у відновленні зруйнованих господарських зв'язків, підвищення ефективності використання власних коштів, потреба переробних підприємств в стабільній сировинній базі і стійкий фінансовий стан окремих підприємств переробки, підприємств промисловості та приватних підприємців.

    Передбачаються два типи інтеграції:

    перший - внутрірайонний, торкається питань взаємодії сільгосппідприємств і підприємств агросервісу району;

    другий - організаційно-економічне об'єднання підприємств, що відносяться до різних галузей економіки.

    Перший тип являє собою процес об'єднання підприємств всьому технологічному ланцюгу, централізації сільськогосподарського виробництва.

    Другий тип - об'єднання промислових підприємств з сільгосптоваровиробниками, що передбачає роботу з економічно слабкими господарствами, тобто господарствами, яким в останні роки не виділяються ні товарні, ні грошові кредити, в них ліквідовано поголів'я худоби, і є невживана рілля.

    Розширення виробничо-технологічних зв'язків міста і села, спільне використання ресурсів, вливання капіталу шляхом створення промислово-аграрних інтеграційних об'єднань дозволять в слабких господарствах відновити виробництво сільськогосподарської продукції.

    Інтеграція сприяє оптимізації існуючих фінансових і товарних потоків, економічному підйому беруть участь в ній підприємств.

    Подальший розвиток отримала кооперація.

    В даний час з 633 сільгосппідприємств області 395 є кооперативами.

    У перспективі кооперативний сектор буде розширюватися за рахунок перетворення колективно-пайових господарств сільгосптоваровиробників в сільськогосподарські виробничі кооперативи, число яких намічається довести до 2005 року до 594, або 94,0 відсотка від загальної кількості сільгосппідприємств.

    Кооперативний рух розвивається і серед селянських (фермерських) господарств шляхом їх об'єднання для спільної діяльності з обробки землі, виробництва, переробки та реалізації власної продукції або для виконання іншої діяльності. В даний час діє 56 таких кооперативів. До 2005 року прогнозується довести їх число до 279. Надалі розвиватиметься кооперування фермерів і особистих підсобних господарств з колективно-пайовими підприємствами і розширення діяльності сільськогосподарських кредитних споживчих кооперативів, які об'єднують в основному сільськогосподарських виробників, підприємства малої переробки, населення, яке проживає в сільській місцевості, і приватних підприємців, що мають початкові оборотні кошти.

    Обсяги фінансування і щорічне збільшення числа пайовиків кооперативів можуть бути істотно збільшені за державної підтримки.

    Створення нових форм виробничо-фінансових відносин через інтеграцію і кооперацію дозволить вирішити наступні проблеми:

    збільшити можливості контролю за використанням коштів, що виділяються;

    акумулювати фінансові ресурси на вирішення пріоритетних завдань;

    витіснити з обігу посередників з метою зниження кінцевої ціни реалізації продукції;

    збільшити можливості просування на ринок найбільш конкурентоспроможної продукції власних сільгосптоваровиробників;

    подолати локальний монополізм;

    усунути нерівні економічні умови, підвищити частку сільськогосподарських товаровиробників в структурі кінцевого прибутку.

    Реалізація намічених заходів дозволить до 2010 року виробляти основні види сільськогосподарської продукції в обсягах, що забезпечують населення області продуктами харчування в повній потреби за медичними нормами.

    ринок землі

    В ході земельної реформи до січня 2001 року відбулися значні перетворення. Ліквідована монополія державної власності на землю. Проведена реорганізація 594 колгоспів і радгоспів, здійснена ін іватізація 10972,5 тис. Гектарів земель. У підсумку 353,6 тис. Працівників колишніх колгоспів і радгоспів стали власниками земельних часток. Сформовано значний шар селянських (фермерських) господарств, в розпорядження яких передано 706,6 тис. Гектарів земель. Створено фонд перерозподілу земель на площі 896,7 тис. Гектарів. У власність громадян передано 7,2 млн. Гектарів, або 67,0 відсотка всіх сільськогосподарських угідь області. Додатково ще понад 4,5 тис. Громадян (9 державних сільськогосподарських підприємств) стануть власниками сільськогосподарських земель в ході подальшої приватизації сільськогосподарських угідь.

    Органам місцевого самоврядування передано у відання близько 2 млн. Гектарів земель (1786 сільських населених пунктів з прилеглими територіями).

    Практично вирішена проблема забезпечення громадян земельними ділянками для ведення особистого підсобного господарства, колективного садівництва і городництва, індивідуального житлового і гаражного будівництва.

    Формуються основи земельного ринку і його інфраструктури. Кількість угод із землею постійно зростає і в даний час досягло 5,5 тисячі на рік.

    Створюється автоматизована система державного земельного кадастру.

    Незважаючи на ряд позитивних моментів першого етапу земельної реформи, є проблеми, які будуть вирішені через реалізацію програми "Розвиток земельного кадастру і моніторингу земель в Оренбурзькій області на 2001-2005 роки".

    Основні напрямки розвитку ринку землі

    Основним напрямком становлення і розвитку ринку землі є створення і функціонування автоматизованої системи земельного кадастру і моніторингу земель на території області як державної інформаційної структури, яка забезпечить становлення земельних відносин, заснованих на різних формах власності на землю, і підтримає функціонування сучасного механізму суспільного виробництва.

    Розвиток ринку землі буде проводитися в напрямку ринкового обороту землі, в тому числі в комплексі зі зв'язаною з нею нерухомістю, створення інфраструктури ринку землі та іншої нерухомості, а також інформаційного забезпечення земельного ринку.

    Для реалізації цих напрямків буде:

    встановлюватися категорія земель, які можуть приватизуватися, з одночасним визначенням земель, обмежених в обороті і виключених з обороту;

    здійснюватися перехід в основному на аукціонний і конкурсний принципи надання (продажу) вільних земельних ділянок, що перебувають у державній та муніципальній власності;

    розвиватися іпотечне кредитування громадян та інших учасників ринку, що інвестують свої кошти в придбання нерухомості, збереження і підвищення родючості грунтів;

    створюватися інфраструктура ринку землі та іншої нерухомості.

    В рамках інформаційного забезпечення ринку землі та іншої нерухомості передбачено:

    створення баз даних державної системи реєстрації прав на землю та інше нерухоме майно та угод з ними, а також державного кадастру нерухомості, що об'єднує дані про землю і другом нерухоме майно;

    впровадження та обов'язкове використання всіма учасниками ринку землі та іншої нерухомості і державними органами єдиних загальноросійських стандартів і параметрів програмно-технічних комплексів, форматів обміну даними, класифікаторів, технологічних процедур.

    Правове забезпечення розвитку ринку землі та нерухомості в області буде здійснюватися за напрямками, що забезпечує необхідність і достатність правового регулювання земельних відносин.

    З цією метою передбачається:

    прийняття нормативних актів, які передбачають механізми проведення масової оцінки земель та порядок розгляду її результатів, методику розрахунку нормативних розмірів земельних ділянок, вилучення та надання земельних ділянок для державних і муніципальних потреб, розробку довгострокових планів використання земель, управління обласними землями. Оформлення прав на землю області і муніципальних утворень;

    правове забезпечення раціонального використання та охорони земель як у сільськогосподарській, так і несільськогосподарської сфері.

    Чи збережеться спадкоємність в регулюванні земельних відносин в тій частині, що не суперечить цілям і завданням соціально-економічних реформ.

    Реалізація цих напрямків дозволить упорядкувати ринок землі, збільшити доходи бюджету області.

    3. Торгівля, побутове обслуговування населення

    Торгівля - одна з найважливіших сфер життєзабезпечення населення, в якій сформувалася висока конкурентне середовище, підприємницька та інвестиційна активність.

    Сучасний споживчий ринок області досить насичений різноманітними продовольчими і непродовольчими товарами. Товарного дефіциту практично немає.

    Зростають виробництво споживчих товарів (за 2000 рік зростання склало 115,1 відсотка) і оборот роздрібної торгівлі (102,6 відсотка), в структурі якого половину займають продовольчі товари. Зросли товарні запаси. Спостерігається тенденція заміщення імпортних товарів (особливо продовольчих) товарами вітчизняного виробництва.

    Третина обороту роздрібної торгівлі займає продаж товарів на речових, змішаних та продовольчих ринках. Створюється мережа оптових продовольчих ринків. Широке поширення отримала виставково-ярмаркова діяльність. Є потенційна можливість для розміщення в складської і торгової мережі значно більших обсягів товарних ресурсів, так як в даний час складська площа загальтоварних складів і ємність холодильників використовується на 60,0 відсотка, овощекартофелехраніліщ - на 50,0 відсотка.

    В області здійснюється контроль за якістю та обсягами алкогольної продукції, акредитовано 37 організацій, які здійснюють поставки, в тому числі 4 товаровиробника алкогольної продукції.

    Триває подальше реформування торгівлі: на частку державного сектора в обороті роздрібної торгівлі припадає 4,0 відсотка, в обороті громадського харчування - 20,0 відсотка (для порівняння: в 1990 році в загальному обсязі роздрібного товарообігу частка становила 69,0 відсотка).

    Особливе місце займає споживча кооперація як основна торгова система в сільській "глибинці". Через неї організовано обслуговування населення в 264 малонаселених пунктах, що не мають стаціонарної торговельної мережі.

    Активізувалася робота приймальних заготівельних пунктів.

    Приділяється увага питанням забезпечення якості та безпеки товарів, що реалізуються на споживчому ринку області, організації виконання законодавства про захист прав споживачів. Розроблено і реалізуються обласні комплексні заходи щодо захисту прав споживачів, заходи по виконанню Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів", обласна програма з проблем якості та конкурентоспроможності продукції, що випускається в Оренбурзькій області, на період 1999-2001 років "Оренбуржье - якість" .

    Разом з тим в торгівлі відбувається невиправдане нарощування цін реалізації через збільшення числа посередників при просуванні товарів.

    На споживчому ринку склалася досить складна, з елементами дублювання, система контролю якості і безпеки товарів. Сертифікація послуг здійснюється повільно. Невисокий рівень концентрації капіталу зумовлює функціонування безлічі дрібних і середніх торговельних підприємств і велику питому вагу в обороті роздрібної торгівлі продажу на ринках. Істотні зміни відбулися у сфера громадського харчування. Деформована система надання гарячого харчування на виробничих підприємствах і в навчальних закладах, простежується тенденція до згортання лікувально-профілактичного харчування для працюючих з шкідливими умовами праці.

    В останні роки покращився стан справ у сфері побутового обслуговування населення - підвищилися обсяги реалізації побутових послуг населенню по ремонту побутової техніки і радіотелефонного апаратури, виготовлення та ремонту меблів, хімчистці, ремонту житла, прокату товарів побутового призначення, ритуальних і фотопослуг, пралень, лазень і душових .

    Сучасна інфраструктура торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування склалася під впливом проведених економічних реформ, процесу комерціалізації і приватизації. Формування і розвиток цієї інфраструктури в даний час стримується низкою причин об'єктивного і суб'єктивного характеру. Серед основних причин - брак власних оборотних коштів, неприйнятна система кредитування, невисокий платоспроможний попит населення, відсутність пов'язаності в роботі торговельних і транспортних організацій та інше.

    Стратегія розвитку підприємств торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування буде спрямована на усунення недоліків і створення оптимальних умов для їх діяльності.

    Основні напрямки розвитку торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення

    З урахуванням тенденцій, що намітилися розвитку торгівлі на сучасному етапі основним напрямком є ​​розробка адекватного ринковій економіці організаційно-правового механізму доведення товарів до споживача, що забезпечує позитивний розвиток споживчого ринку в цілому. Орієнтуючись на що склалося стан споживчого ринку, пропонуються наступні напрямки:

    цілеспрямована структурна перебудова на споживчому ринку, здатна забезпечити збалансований розвиток окремих ланок на принципах ринкового розмаїття суб'єктів торговельної діяльності;

    стимулювання розвитку інтеграційних процесів в торгівлі;

    реалізація механізму гарантованого насичення споживчого ринку області продукцією і товарами, не виробленими на території області, за рахунок подальшого розвитку зв'язків з регіонами Російської Федерації;

    вдосконалення системи державного контролю безпечності та якості товарів і послуг на принципах забезпечення єдності прав і відповідальності контролюючих органів;

    раціоналізація державного регулювання торговельної діяльності на принципах безумовного забезпечення верховенства закону.

    Розвиток оптової торгівлі

    Потреби споживчого ринку будуть забезпечуватися двома основними типами оптових організацій:

    великими оптовими структурами федерального масштабу;

    оптовими підприємствами регіонального (обласного) масштабу.

    Оптову ланку буде розвиватися на основі виділення в його складі:

    спеціалізуються на оптовій торгівлі підприємств, що здійснюють повний комплекс закупівельно-збутових операцій з переходом права власності на товар до оптового ланці.Частка цих структур у забезпеченні оптового обороту товарів повинна варіювати в межах 60-65 відсотків;

    посередницьких оптових структур, що не використовують у своїй діяльності, як правило, переходу до них права власності на товар (підприємства-брокери, торгові агенти, комісіонери тощо), їх частка - 15-20 відсотків;

    організаторів оптового обороту, абсолютно які не працюють з товаром, але які надають послуги з організації оптового обороту товарів (ярмарки, товарні біржі, аукціони, оптові ринки).

    Розвиток роздрібної торгівлі

    Спільними принципами розвитку роздрібної торговельної мережі в перспективі стануть:

    універсалізація продовольчої торгівлі, за винятком товарів рідкісного і епізодичного попиту;

    розвиток спеціалізованих і вузькоспеціалізованих непродовольчих магазинів в центрах житлових забудов;

    формування торгових мереж, великих універсальних роздрібних підприємств, торгових центрів і торгових комплексів;

    організація в центральних торгових зонах житлових масивів підприємств з високим рівнем торговельного обслуговування;

    формування системи магазинів, розташованих в радіусі пішохідної доступності і торгують широким асортиментом продовольчих і непродовольчих товарів повсякденного попиту;

    виділення спеціальних зон для вуличної торгівлі;

    формування зон торгового обслуговування вздовж автомагістралей;

    відновлення роздрібної торгівлі через магазини-автомати.

    На основі перерахованих принципів розвитку інфраструктура роздрібної торгівлі повинна забезпечувати різноманітність форм торговельного обслуговування, завжди бути орієнтованої на конкретні зони торгового обслуговування.

    Різноманітність форм торговельного обслуговування буде забезпечено в умовах функціонування:

    магазинів з традиційними формами обслуговування (через прилавок);

    магазинів самообслуговування;

    магазинів салонної торгівлі;

    "Фірмових" магазинів обласних товаровиробників;

    магазинів посилкової торгівлі;

    магазинів-складів з технологією "Завезення за готівку";

    "Клубних" магазинів;

    магазинів-автоматів.

    Системна організація об'єктів роздрібної торгівлі буде спиратися не тільки на раціональну диференціацію магазинів, але і на розвиток позамагазинної форм продажу товарів, до яких відносяться:

    продаж на ринках і вулична торгівля. Перспективою розвитку речових ринків стане їх орієнтація на сезонні розпродажі, продаж товарів за технологією "старі товари", реалізацію виробів кустарного промислу;

    посилкової торгівля;

    мережевий маркетинг. Головна особливість цієї системи полягає в тому, що товар реалізується торговими агентами вдома, в установах і організаціях, в транспорті, на вулиці;

    електронна комерція по 2 моделям її розвитку: електронна торгівля компаній зі споживачами - фізичними особами ( "бізнес-споживач") і між бізнес-партнерами ( "бізнес-бізнес"). Пріоритетним напрямком на першому етапі є торгівля між бізнес-партнерами.

    Біржовий торговий ринок

    У реальному секторі економіки області серед різноманіття причин спаду однією з головних стала неконтрольована реалізація виробленої продукції.

    З метою вирішення цієї проблеми в області з початку 90-х років діяли універсальна і будівельна біржі, а також селянська біржа, створена колгоспами і радгоспами. У перші роки біржові торги відвідувало до 300 осіб, активність роботи була висока і через три місяці, не витримавши конкуренції, припинили свою роботу універсальна і будівельна біржі. Брокерські контори розорених бірж перейшли на селянську біржу. Продавцями товару стали виступати керівники господарств.

    У міру накопичення досвіду торгівлі керівники господарств і посередники стали вести спільну реалізацію сільгосппродукції, реєструючи не всі договори на біржі. Почала зароджуватися прихована торгівля. За даними Держкомстату Росії обсяги тіньового обороту зросли в 2000 році в сільському господарстві, включаючи особисті господарства громадян, до 90,0 відсотка, в торгівлі - більш 60,0 відсотка.

    У 2000 році активізувалася робота по збільшенню виробництва зерна та впорядкування його реалізації. З цією метою було прийнято розпорядження голови адміністрації області від 23.08.2000 № 958-р "Про заходи щодо організації біржової торгівлі зерновими, зернобобовими і олійними культурами в 2000 році", відповідно до якого був узгоджений порядок реалізації зерна через відкриті біржові торги товаровиробниками без виїзду з господарства.

    Однак прийняті документи поки не впливають на біржовий ринок Оренбуржжя. У той же час робота з ф'ючерсними зерновими контрактами може зосередити на фінансовому ринку області як мінімум 3 млрд. Рублів.

    Для пожвавлення біржової торгівлі реальними товарами і форвардними контрактами в області передбачається:

    прийняти обласний закон "Про організацію оптової торгівлі зерном" з реєстрацією угод з купівлі-продажу на селянській біржі; провести ліцензування операторів оптового ринку зерна;

    організувати біржові торги зі зниженням цін на поставку товарів для установ соціальної сфери області;

    організувати конкурси на біржі на поставку зерна в регіональний і федеральний фонди;

    поліпшити інформаційне обслуговування учасників ринку через створення єдиного інформаційного простору і підключення господарств до мережі Інтернет, а також організувати постійно діючу виставку біржових товарів і товарів, вироблених в області;

    розробити та впровадити систему квот вільного продажу зерна товаровиробниками;

    організувати проведення відкритих конкурсів з реалізації арештованих товарів і товарів, затриманих на митниці;

    організувати конкурси з пониженням ціни на поставку пально-мастильних матеріалів між споживачами оренбурзького зерна;

    організувати торгівлю зерном на основі форвардних контрактів;

    створити ф'ючерсний ринок торгівлі контрактами по зерну;

    впровадити в дію ринок конкурсній реалізації основних і оборотних фондів ліквідованих підприємств.

    4. Мале підприємництво

    Все більш вагомим стає внесок малих підприємств в економіку області:

    7,6 тисячі створених малих підприємств і 7,2 тисячі фермерських господарств забезпечують роботою майже 140 тис.осіб. Основна маса підприємців зосереджена в промисловості, будівництві, сільському господарстві, торгівлі та побутовому обслуговуванні. При незначній зміні кількості підприємств в промисловості відзначається стабільне збільшення чисельності працюючих в цій галузі економіки;

    податкові доходи до бюджетів всіх рівнів становлять близько 10,0 відсотка в рік від загальної суми податкових надходжень;

    в області проводиться активна інвестиційна політика - залучаються іноземні інвестиції і кошти територій;

    продовжує формуватися мережа підприємств інфраструктури підтримки малого підприємництва;

    розроблені навчальними центрами пакети навчальних програм для сфери малого і середнього бізнесу з фінансового та кадрового менеджменту, маркетингу, права, охорони інтелектуальної власності, охорони праці;

    формується нормативно-правова база. Починаючи з 1996 року прийнято ряд законів та інших нормативних правових актів, спрямованих на створення умов для розвитку малого підприємництва.

    Основні напрямки розвитку малого підприємництва

    Ефективний розвиток малого підприємництва що залежатиме від виконання наступних напрямків:

    подальшого вдосконалення законодавчої бази;

    розвитку інфраструктури та підвищення ефективності роботи створених елементів інфраструктури підтримки малого підприємництва;

    впровадження прогресивних фінансових технологій підтримки малого підприємництва;

    інформаційної підтримки та кадрового забезпечення суб'єктів малого підприємництва.

    Відповідно до цих напрямів будуть вирішуватися питання:

    на обласному рівні:

    розробки і прийняття пакета нормативних правових актів, що забезпечують виконання Закону Оренбурзької області "Про інноваційну діяльність", прийняття закону "Про державні гарантії приватних інвестицій";

    впровадження механізмів, спрямованих на зниження адміністративного тиску на суб'єктів підприємництва;

    розвитку і вдосконалення форм діяльності громадських об'єднань підприємців.

    З метою подальшого розвитку інфраструктури малого підприємництва буде:

    стимулюватися створення об'єктів інфраструктури через майнову підтримку;

    розроблятися єдині критерії та стандарти якості ділових послуг;

    створюватися в районах шляхом тиражування вже апробованих організаційних схем: центри ділової інформації, навчально-ділові центри, агентства з підтримки і розвитку малого підприємництва, маркетингові центри, аудиторські, консультаційні, освітні та виставкові організації;

    розширюватися мережа спеціалізованих фінансово-кредитних і гарантійних інвестиційних інститутів, інноваційні та інвестиційні компанії, гарантійні фонди, лізингові компанії, венчурні фонди;

    створюватися спеціалізована інфраструктура зі сприяння у розвитку ремісництва, народних промислів.

    Для більш динамічного розвитку малого підприємництва в сфері агропромислового комплексу передбачаються:

    державна підтримка фермерських господарств, спрямована на товарне виробництво сільськогосподарської продукції;

    організація роботи з підтримки дрібних сільськогосподарських товаровиробників шляхом створення кооперативів, в тому числі кооперативів по кредитно-фінансового обслуговування даної категорії господарств.

    Інвестиційна політика в сфері малого бізнесу буде спрямована на:

    розробку конкретних програм залучення недержавних коштів, в тому числі приватних інвесторів;

    забезпечення підтримки перспективних виробництв;

    стимулювання вкладень в галузі, привабливі для приватних інвесторів;

    зниження інвестиційних ризиків за рахунок функціонування системи страхування;

    Буде продовжена робота по інформаційному забезпеченню суб'єктів малого підприємництва. В якості основних заходів намічається розробка спеціальних програм з організації інформаційного забезпечення, створення єдиної інформаційної мережі.

    5. Фінансова сфера

    Вихід фінансової сфери з кризового стану (1998 рік) супроводжується:

    змінами в банківській системі - за рахунок нарощування власного капіталу і переорієнтації кредитних вкладень в реальний сектор економіки;

    підвищенням фінансової стійкості підприємств - понад 56,0 відсотка підприємств працюють з прибутком;

    скороченням частки негрошових розрахунків.За підсумками 2000 року надходження до бюджету в грошовій формі склали 100,0 відсотка (в 1998 році - 61,6 відсотка);

    змінами в податковій системі - податкові вилучення знизилися на 1,5 - 2,0 відсотка від валового регіонального продукту;

    своєчасно здійснюються виплата заробітної плати працівникам бюджетної сфери, поточних посібників громадянам, які мають дітей, пенсій;
    скоротилися борги області за своїми зобов'язаннями.

    Разом з тим в даний час зберігається ряд невирішених проблем:

    продовжують мати місце неплатежі. Сумарна кредиторська заборгованість підприємств перевищує 51 млрд.рублей, що складає більше 60,0 відсотка виробленого валового регіонального продукту за рік при дебіторської заборгованості 24,6 млрд.рублей. Заборгованість до бюджету області перевищує 1,7 млрд. Рублів;

    високі ставки кредитування;

    недосконалість міжбюджетних відносин, при яких, починаючи з 2001 року, податкові платежі до федерального бюджету складуть близько 60,0 відсотка;

    дефіцит фінансових ресурсів бюджету, позабюджетних фондів, коштів підприємств.

    Проблеми формування бюджетної та податкової політики:

    недосконалість міжбюджетних відносин і механізму розподілу коштів з фонду фінансової підтримки регіонів, що не враховує повною мірою податковий потенціал і бюджетні потреби регіону;

    відсутність єдиної методики розрахунку бюджетної потреби на базі соціальних стандартів і норм забезпеченості населення послугами при користуванні соціальною інфраструктурою;

    централізація ряду дохідних джерел на користь федерального бюджету відповідно до статті 7 Федерального закону № 150-ФЗ "Про федеральному бюджеті на 2001 рік", яка призвела до збільшення бюджетного дефіциту і складної ситуації з фінансування витрат на розвиток мережі автомобільних доріг, реалізацію програм зайнятості населення області;

    скорочення бази оподаткування в результаті застосування трансфертного (внутрішньокорпоративного) ціноутворення;

    збереження низького рівня платоспроможності господарюючих суб'єктів в економіці області, що не дозволяє своєчасно здійснювати платежі і розрахунки;

    недосконалість законодавства з питань залучення інвестицій за рахунок власних коштів господарюючих суб'єктів.

    Основні напрями бюджетної та податкової політики, вдосконалення міжбюджетних відносин припускають активізацію дій виконавчої і законодавчої влади на федеральному і регіональному рівнях, що забезпечують:

    виконання угод, що укладаються між федеральним центром і областю, визначення видаткових повноважень бюджетів і закріплення на цій основі розподілу доходів за рівнями бюджетної системи;

    цілеспрямоване скорочення бюджетного дефіциту і в перспективі складання збалансованого бюджету, вдосконалення існуючих міжбюджетних відносин;

    розширення і вдосконалення механізмів за конкурсним і гласно розподілу бюджетних коштів при визначенні виконавця бюджетних зобов'язань;

    забезпечення передбаченого статтею 48 Бюджетного кодексу Російської Федерації умови, при якому доходи бюджетів суб'єктів Російської Федерації повинні становити не менше 50,0 відсотка від суми податкових доходів консолідованого бюджету Російської Федерації;

    прийняття федерального закону "Про мінімальні соціальні стандарти" з метою застосування єдиної методики розрахунку бюджетної потреби на базі соціальних стандартів і норм забезпеченості населення послугами при користуванні соціальної інфраструктури;

    забезпечення прозорості бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів;

    вжиття комплексних заходів, спрямованих на залучення додаткових доходів і перекриття каналів ухилення від сплати податків;

    внесення змін до законодавства з питань трансфертного (внутрішньокорпоративного) ціноутворення і вироблення заходів по компенсації втрат бюджету в результаті застосування трансфертних цін. Збільшення експорту сирої нафти, кольорових металів та іншої продукції має сприяти розширенню податкової бази галузей економіки області та поповненню доходів бюджету;

    оптимізацію бази оподаткування, спрощення механізму обчислення і справляння податків і зборів з реформуванням бази податку на прибуток, амортизаційної політики;

    законодавче встановлення відповідальності за проведення розрахунків між підприємствами-недоимщиками заліками взаємних вимог, бартерними операціями та векселями за реалізовану продукцію, занижує базу оподаткування;

    вжиття комплексних заходів, спрямованих на збільшення збирання податків, в тому числі за рахунок реструктуризації заборгованості юридичних осіб за податковими платежами та по нарахованих пені і штрафів;

    фінансову підтримку найбільш перспективних і соціально значущих напрямків розвитку виробничого сектора, здатних максимально і ефективно використовувати виробничий потенціал області;

    податкове стимулювання підприємств, що збільшують обсяги реалізації продукції і освоюють нові, високотехнологічні, наукомісткі види продукції;

    обмеження кількості рублевих і поточних валютних рахунків. Заборона кредитним установам проводити списання коштів з рахунку клієнта за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку та інше.

    Удосконалення податкової і бюджетної політики передбачає вирішення питань на регіональному рівні по:

    збільшення бази оподаткування за рахунок розширення переліку видів підприємницької діяльності, на які поширюється сплата єдиного податку на поставлений дохід, що буде сприяти впорядкування готівкового обігу грошових коштів;

    забезпечення повноти обліку платників податків - фізичних осіб для обчислення і надходження податку на майно фізичних осіб, приміщень і споруд;

    перекладу операцій по виконанню обласного та місцевих бюджетів і бюджетів позабюджетних фондів на казначейську систему обслуговування;

    твердженням нормативів відрахувань від регулюючих податків на довгостроковій основі (3-4 роки) і вдосконалення механізму розрахунку трансфертів з надання з обласного бюджету фінансової підтримки бюджетам муніципальних утворень для вирівнювання їх фінансового становища.

    Реалізація основних напрямів бюджетної та податкової політики дозволить збільшити обсяг фінансових ресурсів області в 2005 році в 1,6 рази, в 2010 році - в 2,6 рази до рівня 2000 року.

    Відповідно до затверджених нормативів відрахувань від доходів, отриманих на території області, питома вага коштів, що перераховуються до федерального бюджету, збільшиться до 2010 року до 60,0 відсотка при сформованих в 1999-2000 роках 44,6 відсотка.

    З огляду на політику Уряду Російської Федерації, спрямовану на поєднання інтересів Федерації і її регіонів, до 2010 року передбачається збільшення коштів, що надходять в область з федеральних джерел на реалізацію покладених соціально-економічних функцій, в 3,1 рази. В результаті бюджетна забезпеченість на душу населення зросте в порівнянні з 2000 роком в 1,8 рази.

    Одночасно внесення змін до податкового законодавства, реформування амортизаційної політики дозволять господарюючим суб'єктам активніше направляти власні кошти в основний капітал, забезпечуючи модернізацію, реконструкцію і розширення виробництва на новій технологічній основі, що, в свою чергу, призведе до збільшення бази оподаткування. Витрати підприємств, що направляються на інвестиції і соціальний розвиток в 2010 році, зростуть в 2,7 рази до рівня 2000 року.

    Економічне зростання в сукупності з політикою, що поєднує помірне зростання інфляції, буде сприяти збільшенню витрат на соціальні потреби в 3,9 рази. При цьому потреба на реалізацію соціально-економічних програм в повному обсязі не буде покрита доходними джерелами, і бюджетний дефіцит збережеться.

    Сфера фінансових ринків і інститутів

    Фондовий ринок області представлений практично всіма видами діяльності професійних учасників ринку цінних паперів:

    діяльністю регіонального фондового центру, спрямованої на розвиток ринку корпоративних цінних паперів для залучення інвестицій; формування у населення області інтересу до власності і управління нею; підтримання котирувань акцій оренбурзьких емітентів;

    спеціалізованими реєстраторами: "Регіональний Оренбурзький Реєстратор" і "Інкомхран", які безпосередньо здійснюють діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

    ТОВ "ІК" Регіон-ПЕК ", що здійснює, поряд з діяльністю в якості інвестиційної компанії, і депозитарну діяльність.

    Стан фондового ринку в даний час не можна назвати активно розвиваються, для нього характерний незначний обсяг угод і, як наслідок, занижений рівень капіталізації. Внаслідок низького рейтингу корпоративних цінних паперів операції проводяться в основному значними пакетами невеликого числа великих емітентів, так званими "блакитними фішками". Учасники ринку орієнтовані на отримання спекулятивного доходу. Недостатність державного регулювання не дозволяє зробити ринок більш ефективним і прозорим.

    Основні напрямки розвитку фондового ринку:

    забезпечення захисту прав інвесторів, вироблення механізмів залучення заощаджень на ринок цінних паперів, створення системи фінансових гарантій;

    створення умов для розвитку інвестиційних інститутів і ринку цінних паперів;

    збільшення числа фінансових інструментів з метою розширення об'єктів інвестування і залучення нових довгострокових інвесторів;

    вдосконалення механізмів регулювання фондового ринку.

    Дані напрямки будуть реалізовуватися через:

    розвиток інфраструктури фондового ринку (мережі спеціалізованих реєстраторів, обласних інвестиційних і пайових фондів; недержавних пенсійних фондів);

    впровадження механізму використання таких фінансових інструментів, як заставні, складські свідоцтва;

    прийняття нормативних актів, що визначають порядок розкриття інформації для організацій, в яких є обласна частка власності; посилення відповідальності учасників угод з цінними паперами.

    страховий ринок

    На страховому ринку області функціонує понад 30 страхових компаній, з них 15 місцевих компаній (в їх числі 8 компаній - медичні).

    Страхові компанії області мають ліцензії на здійснення до 75 видів страхування, але, як правило, активно використовуються 15-20 видів страхування, що характеризує їх потенційні можливості.

    Фінансові можливості місцевих страхових компаній по покриттю великих збитків недостатні, існуючі правові рамки не дозволяють використовувати механізм страхування як джерело довгострокових інвестиційних ресурсів, а недостатній державний нагляд за страховою діяльністю не захищає страховий ринок від несумлінних компаній.

    Головною метою розвитку страхування на території області є створення системи ефективної страхового захисту від потенційних ризиків, акумуляція довгострокових ресурсів для інвестування в економіку області.

    Зазначена мета буде реалізована в наступних напрямках:

    формування сектора обов'язкового страхування при жорсткому контролі держави;

    подальший розвиток добровільного страхування;

    зміцнення державного нагляду за здійсненням страхування;

    формування механізму залучення коштів населення через страхування як джерела довгострокових інвестиційних ресурсів.

    Банківська система

    Станом на початок 2001 року в області діють 11 самостійних банків з 6 філіями, 12 філій банків інших регіонів, в тому числі Ощадний банк з 531 філією, додатковими офісами та операційними касами. Зміни в банківській системі області за три останні роки відповідають стійкої тенденції даного періоду, що характеризується скороченням загальної кількості кредитних організацій в цілому по Росії.

    Відмінною особливістю діяльності самостійних банків області є їх орієнтація на роботу з "реальною економікою" (у 2000 році - 91,6 відсотка від суми виданих кредитів).

    Статутний капітал самостійних банків зріс і на 1 січня 2001 року становить 366,5 млн. Рублів.

    Продовжує нарощуватися ресурсна база банків.

    Зростання капіталу та ресурсної бази кредитних організацій, поліпшення якості кредитного портфеля сприяють поліпшенню фінансових показників банківської системи. Питома вага простроченої заборгованості в загальному обсязі кредитних вкладень знизився з 5,2 відсотка до 1,1 відсотка.

    Процес реструктуризації банків відбувається за рахунок власних ресурсів. Банки зберегли довіру населення. В активах банківської системи області вклади становлять 27,0 відсотка, в активах Ощадного Банку Росії - 42,0 відсотка.

    Отримала подальший розвиток платіжна система області. В даний час система електронних розрахунків Головного управління Центрального банку Російської Федерації по Оренбурзькій області включає:

    систему внутрішньорегіональних електронних розрахунків;

    систему міжрегіональних електронних розрахунків.

    Основними недоліками в діяльності місцевих самостійних банків є:

    недостатність власного капіталу і пасивну участь на ринку капіталів в інших регіонах;

    обмежена можливість до інвестиційної діяльності.

    Слід зазначити низька питома вага фінансових ресурсів, вкладених в економіку області філіями банків з інших регіонів.

    Банківська система, маючи відносно великий запас ліквідності, не в змозі виконати функції по міжгалузевому пересуванню капіталу, що проявляється в ціновій недоступності банківських кредитів і відсутності реальних можливостей довгострокового запозичення.

    Основні напрямки та принципи розвитку банківської системи області

    У перспективі передбачається зберегти дворівневу структуру: Центральний банк Російської Федерації і кредитні організації, які відповідають базовим потребам економіки і забезпечують сприятливі вихідні умови для розвитку банківської системи, адекватної потребам економічного зростання.

    Основними завданнями адміністрації області є зміцнення мережі регіональних банків, включаючи створення обласного інвестиційно-агропромислового банку з філіальною мережею, створення умов для рівноправної конкуренції всім кредитним організаціям, що діють на території області.

    Особливу увагу буде приділено розширенню взаємодії самостійних банків і філій іногородніх банків в питаннях розвитку міжбанківського кредитування, впровадження нових банківських технологій, розвитку системи синдикованого кредитування. Організатором взаємодії повинна стати асоціація комерційних банків Оренбуржжя за сприяння Головного управління Центрального банку Російської Федерації по Оренбурзькій області.

    Формування стабільної і достатньою банківської інфраструктури на основі розвитку системи розрахунково-касових центрів і різних груп кредитних організацій для забезпечення необхідного рівня банківського обслуговування всіх секторів економіки, активізації інвестиційних процесів при збереженні високого рівня надійності є пріоритетним у розвитку банківської системи області та буде відбуватися за рахунок:

    нарощування статутного капіталу при капіталізації власного прибутку;

    залучення депозитів юридичних і фізичних осіб, міжбанківських кредитів під програми, розроблені на основі спеціалізації банку;

    залучення коштів бюджету розвитку та довгострокових позабюджетних ресурсів (ресурси різних фондів) під інвестиційні програми;

    залучення грошових накопичень населення в оборот через різні фонди для кредитування на взаємовигідних умовах конкретних проектів, в тому числі інвестиційних.

    Одним з основних умов збільшення ресурсної бази кредитних організацій області є реструктуризація платіжного обороту: зниження обсягу бартерних операцій і негрошових розрахунків, проведення "амністії" і звільнення розрахункових рахунків підприємств і організацій від картотек, більш широке використання на регіональному рівні можливостей системи розрахунків Банку Росії.

    Перспективними напрямками діяльності кредитних організацій, що сприяють розвитку системи кредитних відносин, зростання інвестицій в економіку виходячи з досвіду роботи банківських систем розвинених ринкових країн, подаються такі:

    збільшення обсягів операцій з реальним сектором економіки через розширення кредитних, інвестиційних операцій, орієнтація на економічно перспективні, які швидко окупаються, технологічно конкурентоспроможні проекти (в легкій і харчовій промисловості, галузях паливно-енергетичного комплексу, чорної і кольорової металургії, машинобудуванні);

    розвиток перспективних форм кредитування, які в умовах нестачі ліквідних коштів у підприємств і організацій реального сектора можуть значно сприяти процесу технічного переозброєння виробництва, придбання кінцевим споживачем сільськогосподарських машин і транспортних засобів;

    розширення послуг з фінансового менеджменту для своїх клієнтів з метою спільного відпрацювання проектів, що подаються до кредитування;

    розвиток кредитних операцій з роздрібними клієнтами - кредитування малого і середнього бізнесу і споживчого кредиту;

    розвиток системи іпотечного кредитування;

    вдосконалення організації кредитних відносин. Поглиблення елементів ділового співробітництва між кредитною організацією та позичальником з метою мінімізації ризиків;

    створення банківських холдингів, кредитних спілок з метою об'єднання коштів для фінансування інвестиційних програм;

    більш широке використання коштів страхових компаній і спеціалізованих фондів в інвестиційних процесах.

    На федеральному рівні розглянути питання по:

    зміни Закону Російської Федерації "Про валютне регулювання та валютний контроль" в частині більш чіткого розмежування компетенції органів валютного контролю, закріпивши функції контролю за діяльністю уповноважених банків за Банком Росії, а також щодо спрощення або скасування ліцензування ввезення капіталу в країну;

    прийняття закону про запобігання вивозу капіталу резидентами;

    введенню повідомного порядку реєстрації іноземних інвестицій (в тому числі валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу), виключаючи вилучення, встановлені законодавством.

    На регіональному рівні:

    розробити заходи, спрямовані на стимулювання припливу інвестицій в область;

    взяти участь в розробці і здійсненні державних програм земельної реформи, організації обороту земель сільськогосподарського призначення на території області.

    6. Міжнародна і зовнішньоекономічна політика

    Для області зовнішньоекономічний комплекс - фактор стабільності і розвитку. Обсяг зовнішньої торгівлі області з 1992-2000 роки збільшився в шість разів, досягнувши 1432,6 млн. Доларів США.

    Загальна сума податкових надходжень від експорту в консолідований бюджет області становить близько 50,0 відсотка. Митні платежі та штрафи, перераховані в федеральний бюджет в 2000 році, перевищили 3,0 млрд.рублей.

    У географічній структурі обласного торгівлі частка країн далекого зарубіжжя становить 68,0 відсотка, країн СНД - 32,0 відсотка.

    Основа експортної групи товарів - продукція паливно-енергетичного комплексу. Чорні та кольорові метали в обсязі експорту складають 16,5 відсотка, продукція нафтохімічного комплексу - 3,2 відсотка; машинобудування - 1,3 відсотка.

    У структурі імпорту провідне місце займають продукція паливно-енергетичного комплексу, продукція чорної та кольорової металургії, машинобудування, промислове обладнання.

    У числі основних торгових партнерів Оренбуржья - Республіка Казахстан, Польща, Швейцарія, Німеччина, Латвія, Фінляндія, Естонія, Нідерланди, Словаччина, Данія.

    Для залучення інвестицій в економіку області сформовано банк інвестиційних пропозицій. З метою спрощення процедури отримання інформаційних пропозицій по електронній пошті в даний час у всесвітній комп'ютерній мережі Інтернет, в розділі "Росія", відкрита сторінка "Оренбурзька область".

    З 1995 по 2000 роки в економіку регіону залучено близько 600 млн. Доларів США іноземних інвестицій. Освоєно нові технології видобутку і переробки нафти, здійснюється реконструкція металургійного виробництва, покращилася якість зв'язку, підприємства агропромислового комплексу отримали додаткові можливості для переробки сільськогосподарської продукції. Головними об'єктами уваги іноземних інвесторів є підприємства паливно-енергетичного комплексу (36,0 відсотка), металургійного (26,8 відсотка), будівельного комплексів (16,5 відсотка), машинобудування (13,4 відсотка), агропромислового комплексу (3,9 відсотка), зв'язку і транспорту (2,3 відсотка).

    Основні напрямки розвитку зовнішніх зв'язків

    Основними цілями регіональної зовнішньоекономічної політики на період до 2010 року є подальша інтеграція в світовий економічний простір, сприяння становленню соціально орієнтованої, конкурентоспроможної економіки області за рахунок:

    підтримки підприємств, що випускають імпортозамінної продукції. На цій основі формування і реалізація програм підтримки машинно-технічного і наукомісткого експорту, надання на конкурсній основі субсидій і бюджетних позичок на розвиток виробництв з випуску конкурентоспроможної продукції;

    розробки комплексної програми розвитку експортоорієнтованих підприємств чорної і кольорової металургії, газопереробки, нафтохімічної промисловості та машинобудування;

    вдосконалення системи контролю та якості продукції, що імпортується в область продукції, посилення контролю за ввезенням небезпечних промислових відходів;

    прийняття найбільш ефективною з точки зору економічних інтересів області організаційно-фінансової схеми залучення іноземних інвестицій;

    розвитку нормативно-правової бази, що сприяє створенню сприятливих умов для учасників зовнішньоторговельної діяльності в умовах прикордоння;

    подальшого розвитку взаємовигідних міжнародних і зовнішньоекономічних зв'язків з регіонами країн далекого зарубіжжя і Співдружності Незалежних Держав.Визначення і послідовне усунення перешкод, що ускладнюють виробничі та кооперативні зв'язки між господарюючими суб'єктами суміжних регіонів;

    визначення заходів щодо активізації економічних відносин господарюючих суб'єктів регіону з казахськими партнерами, з урахуванням орієнтації ряду підприємств на сировинну базу Республіки Казахстан і ефективного розвитку прикордонного співробітництва з суміжними територіями.

    Реалізація напрямів через конкретні заходи дозволить збільшити обсяг експорту, в тому числі товарів несировинних спрямованості.

    висновок

    У висновку хотілося б сказати, що практично всі економічні райони Оренбурзької області мають потенціал для розвитку бізнесу:

    близькість сировинних ресурсів;

    наявність вільних виробничих площ;

    професійний трудовий потенціал;

    наявність сучасних засобів зв'язку.

    Область відрізняється яскраво вираженими територіальними диспропорціями в економічному розвитку по:

    трудових ресурсів;

    рівнем життя;

    екологічній обстановці;

    потенціалу потужностей реального сектора;

    розвитку матеріальної і соціальної сфери.

    З урахуванням цих чинників головним напрямком повинна стати оцінка адміністративно-територіальних утворень області по соціально-економічним показникам їх розвитку для створення загальноекономічних, правових, соціальних умов і застосування заходів підтримки депресивних територій в напрямках:

    розвитку галузей і виробництв з більш високою, прогресивною технологією;

    самозабезпечення продуктами харчування;

    зростання виробництва товарів народного споживання;

    розвитку правової бази;

    охорони навколишнього середовища;

    вдосконалення інфраструктури: дорожнє господарство, транспорт, зв'язок, інформаційні технології;

    зайнятості населення;

    залучення інвестицій.

    Агропромисловий комплекс є найбільшим сектором народного господарства області, від ефективної роботи якого багато в чому залежить стабільність економічної, соціальної та політичної ситуації в суспільстві

    У структурі валового регіонального продукту області більш 40,0 відсотка займає промисловість, податки від неї є головною складовою наповнення бюджету області.

    Легка промисловість в області представлена ​​текстильної, швейної, шкіряної, хутряної і взуттєвої промисловістю. На її частку припадає 1,3 відсотка обсягу промислового виробництва.

    додатки

    Частка потенційних джерел інвестування в загальному обсязі інвестицій області (у відсотках)

    1998 рік

    1999 рік

    2000 рік

    2003 рік

    2010 рік

    інвестиції в основний капітал

    100,0

    100,0

    100,0

    100,0

    100,0

    Власні кошти підприємств

    58,6

    65,2

    62,4

    65,0

    70,0

    Позикові кошти, включаючи кредити банків

    3,9

    1,8

    2,1

    2,2

    2,5

    Централізовані бюджетні джерела

    9,6

    6,8

    5,6

    5,4

    5,0

    Кошти позабюджетних фондів

    0,2

    0,2

    0,3

    0,5

    0,8

    Іноземні інвестиції

    0,3

    4,3

    3,0

    3,5

    5,0

    Інші засоби

    27,4

    21,7

    29,6

    23,4

    16,7

    Структура промислового виробництва до 2010 року

    (Великі і середні підприємства, у відсотках до загального обсягу

    промислового виробництва)

    (В діючих цінах кожного року)

    2001 рік

    2003 рік

    2010 рік

    Продукція промисловості - всього

    100,0

    100,0

    100,0

    в тому числі:

    електроенергетика

    9,0

    9,8

    7,5

    паливна

    42,0

    38,7

    31,1

    Чорна металургія

    16,6

    16,9

    14,5

    кольорова металургія

    7,0

    6,8

    9,8

    хімічна і нафтохімічна

    1,9

    1,9

    2,5

    машинобудування і металообробка

    9,5

    11,4

    12,3

    лісова, деревообробна і целюлозно-паперова

    0,2

    0,3

    0,4

    будматеріалів

    3,6

    4,1

    5,2

    легка

    1,3

    1,4

    2,3

    харчова

    6,4

    6,4

    11,0

    борошномельно-круп'яна і комбікормова

    1,8

    1,8

    2,2

    інші

    0,7

    0,5

    1,2


    Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції

    Одиниця виміру

    1990 рік

    2000 рік

    2001 рік

    2005 рік

    2010 год (по норма-тиву на душу населення)

    Зерно

    тис.тонн

    5581,5

    3141,8

    3462,1

    3701,0

    4061,5

    молоко

    тис.тонн

    1322,8

    739,0

    769,0

    819,2

    1006,0

    Реалізація худоби та птиці

    тис.тонн

    362,4

    125,5

    129,5

    142,1

    279,0

    яйця

    млн.штук

    694,9

    544,7

    547,1

    553,7

    676,0

    Картопля

    тис.тонн

    326,0

    321,6

    324,4

    325,4

    350,0

    Овочі

    тис.тонн

    116,9

    248,0

    249,6

    250,7

    272,0


    Розвиток банківської системи області на період до 2010 року

    показники

    Од. вим.

    самостійні банки

    Філії іногородніх банків

    всього


    2000

    рік


    2001

    рік

    2003 рік

    2010 рік

    2000 рік

    2001 рік

    2003 рік

    2010 рік

    2000 рік

    2001 рік

    2003 рік

    2010 рік

    кількість

    од.

    11

    11

    10

    5-7

    12

    12

    10

    8

    23

    23

    20

    12-15

    Сукупний статутний капітал

    млн. руб.

    366

    600

    1100

    2500

    -

    -

    -

    -

    366

    600

    1100

    2500


    сукупні активи

    млн. руб.

    3417

    7900

    10000

    30000

    12671

    14900

    18000

    54000

    16088

    22800

    28000

    84000

    Депозити фізичних осіб

    млн. руб.

    171

    196

    230

    300

    3981

    4810

    5100

    10000

    4152

    5006

    5330

    10300


    Кредитні вкладення

    млн. руб.

    505

    650

    700

    1000

    тисячу сімсот шістьдесят дві

    1 810

    2000

    2700

    2267

    2460

    2700

    3700


    Показники зовнішньоекономічної діяльності

    показники

    Одиниця виміру


    оцінка

    2001 рік


    прогноз

    2002 рік

    2003 рік

    2005 рік

    2010 рік


    Зовнішньоторговельний оборот - всього

    млн.

    доларів США

    1013,4

    1029,5

    1044,3


    1062,2

    1101,6

    Експорт - всього

    млн.

    доларів США

    529,6

    544,3

    558,1

    575,2

    611,8


    в тому числі за групами товарів:

    продукція ПЕК

    млн.

    доларів США

    320,9

    329,7

    337,4

    348,6

    369,8

    продукція нафтохімічного комплексу


    млн.

    доларів США

    33,7

    34,9

    36,2

    38,5


    43,4

    метали та вироби з них

    млн.

    доларів США

    159,8

    161,5

    163,4

    165,1

    170,7


    машинобудівна продукція

    млн.

    доларів США

    13,3

    15,1

    17,3

    18,8

    23,9


    Імпорт - всього *

    млн.

    доларів США

    483,8

    485,2

    486,2

    487,0

    489,8

    в тому числі за групами товарів:

    продовольчі товари та сировину для їх виробництва


    млн.

    доларів США

    22,9

    24,2

    25,8

    26,5

    28,1

    продукція нафтохімічного комплексу


    млн.

    доларів США

    8,7

    10,1

    13,3

    15,2

    21,2


    машинобудівна продукція

    млн.

    доларів США

    33,8

    36,1

    39,7

    42,8

    49,9


    Близько 80,0 відсотка імпорту припадає на продукцію паливно-енергетичного комплексу - нафту і газовий конденсат з Республіки Казахстан (за схемою заміщення).

    Обсяг і динаміка промислового виробництва в 1990-2000 роках

    1990

    рік

    1995 рік


    1996

    рік


    1 997

    рік

    1998 рік


    +1999

    рік


    2000

    рік

    Виробництво продукції промисловості, в діючих цінах (млн. Рублів)

    8,2

    15946,2

    21072,1

    23240,0

    22380,6

    40677,5

    63862,4

    Індекси фізичного обсягу виробництва продукції промисловості (у відсотках до попереднього року)

    100,9

    97,2

    88,7

    99,9

    94,5

    106,2

    110,9

    в тому числі:

    електроенергетика

    103,2

    100,1

    98,8

    95,1

    97,6

    98,7

    97,3

    паливна промисловість

    98,3

    100,2

    100,4

    102,2

    95,2

    107,5

    106,2

    Чорна металургія

    102,4

    96,1

    85,8

    109,6

    95,1

    101,6

    111,1

    кольорова металургія

    99,6

    109,0

    81,4

    83,7

    99,4

    111,0

    117,8

    хімічна і нафтохімічна

    97,6

    75,8

    54,1

    160,4

    104,9

    117,1

    115,1

    машинобудування і металообробка

    101,2

    89,1

    50,7

    104,7

    101,8

    135,8

    143,3

    лісова, деревообробна і целюлозно-паперова

    97,7

    59,4

    67,4

    96,6

    78,2

    96,2

    124,8

    промисловість будматеріалів

    98,6

    109,0

    78,3

    87,9

    86,1

    112,6

    108,8

    легка

    105,6

    80,5

    66,1

    84,6

    79,4

    121,5

    134,5

    харчова

    100,7

    83,5

    89,4

    93,0

    82,1

    102,8

    110,1

    борошномельно-круп'яна і комбікормова

    104,4

    78,6

    69,2

    128,3

    115,2

    77,9

    87,2

    Індекси фізичного обсягу виробництва продукції промисловості (у відсотках до рівня 1990 року)

    100,0

    61,6

    54,7

    54,6

    51,6

    54,8

    60,8

    в тому числі:

    електроенергетика

    100,0

    77,6

    76,6

    72,9

    71,1

    70,2

    68,3

    паливна

    100,0

    73,6

    73,9

    75,5

    71,9

    77,3

    82,1

    Чорна металургія

    100,0

    85,3

    73,2

    80,2

    76,3

    77,5

    86,1

    кольорова металургія

    100,0

    40,3

    32,8

    27,5

    27,3

    30,3

    35,7

    хімічна і нафтохімічна

    100,0

    27,5

    14,9

    23,9

    25,0

    29,3

    33,7

    машинобудування і металообробка

    100,0

    46,9

    23,8

    24,9

    25,3

    34,4

    49,3

    лісова, деревообробна і целюлозно-паперова

    100,0

    33,5

    22,6

    21,8

    17,0

    16,4

    20,5

    промисловість будматеріалів

    100,0

    63,5

    49,8

    43,7

    37,7

    42,4

    46,1

    легка

    100,0

    39,7

    26,2

    22,2

    17,6

    21.4

    28,8

    харчова

    100,0

    35,3

    31,6

    29,4

    21,4

    24,8

    27,3


    Структура промислового виробництва в 1990-2000 роках

    (Великі і середні підприємства, у відсотках до загального обсягу промислового виробництва)

    1990

    рік


    1995

    рік

    1996 рік


    1 997

    рік


    1 998

    рік


    +1999

    рік


    2000

    рік

    Продукція промисловості - всього

    100,0

    100,0

    100,0

    100,0

    100,0

    100,0

    100,0

    в тому числі:

    електроенергетика

    5,2

    11,7

    13,8

    12,7

    13,6

    9,7

    8,7

    паливна

    22,3

    31,2

    31,7

    37,2

    36,2

    42,4

    43,4

    Чорна металургія

    8,9

    19,2

    15,0

    15,0

    16,4

    16,1

    16,2

    кольорова металургія

    9,0

    9,2

    6,2

    5,9

    5,2

    5,4

    7,0

    хімічна і нафтохімічна

    1,5

    1,3

    1,0

    1,1

    1,6

    2,2

    2,1

    машинобудування і металообробка

    23,1

    10,3

    16,4

    12,4

    9,1

    10,7

    9,0

    лісова, деревообробна і целюлозно-паперова

    1,3

    0,8

    0,6

    0,5

    0,5

    0,3

    0,2

    промисловість будматеріалів

    4,0

    5,0

    4,6

    4,3

    5,1

    3,3

    3,4

    легка

    8,5

    1,9

    1,3

    1,3

    1,4

    1,5

    1,3

    харчова

    9,6

    7,2

    7,2

    6,8

    7,8

    5,8

    6,2

    борошномельно-круп'яна і комбікормова

    5,7

    1,8

    1,9

    2,2

    2,3

    2,2

    1,8

    інші

    0,9

    0,4

    0,3

    0,6

    0,8

    0,4

    0,7


    Динаміка виробництва найважливіших видів промислової

    продукції в 1990-2000 роках (великі і середні підприємства),

    в натуральному вираженні, у відсотках до рівня 1990 року

    1990

    рік


    1995

    рік


    1996

    рік


    1 997

    рік


    1 998

    рік


    +1999

    рік


    2000

    рік

    Електроенергія (млн.кВт / год.)

    100,0

    78,3

    76,9

    73,3

    72,8

    75,1

    71,9

    Нафта, включаючи газовий конденсат (тис.тонн)

    100,0

    83,3

    86,1

    86,2

    85,4

    85,4

    84,9

    Газ природний (млн.куб.м)

    100,0

    77,2

    72,9

    69,1

    65,2

    65,2

    61,8

    Чавун (тис.тонн)

    100,0

    69,3

    55,2

    60,9

    62,0

    60,1

    63,6

    Сталь (тис.тонн)

    100,0

    67,4

    58,4

    64,5

    61,6

    64,8

    72,4

    Прокат чорних металів (тис.тонн)

    100,0

    64,8

    58,7

    64,6

    59,9

    58,9

    67,8


    Обсяг і динаміка виробництва сільськогосподарської

    продукції в 1990-2000 роках (в господарствах усіх категорій)

    1990

    рік


    1995

    рік


    1996

    рік


    1 997

    рік


    1 998

    рік


    +1999

    рік


    2000

    рік

    Виробництво продукції сільського господарства, в порівнянних цінах 1995 роки (млн. Рублів)

    5935,6

    2888,1

    2836,1

    4064,1

    2028,0

    2843,3

    3124,8

    Індекси фізичного обсягу виробництва продукції сільського господарства в порівнянних цінах (у відсотках до 1990 року)

    100,0

    48,7

    47,8

    68,5

    34,2

    47,9

    52,6

    в тому числі:

    рослинництво

    100

    35,4

    46,3

    87,0

    20,4

    45,6

    53,9

    тваринництво

    100

    52,9

    48,3

    62,5

    38,6

    48,7

    52,2

    У натуральних показниках:

    зерно

    100

    25,9

    38,3

    80,4

    12,2

    46,5

    56,3

    реалізація худоби та птиці (жива вага)

    100

    56,9

    46,6

    40,1

    40,3

    34,0

    34,6

    молоко

    100



    t "> 69,6

    54,5

    63,5

    58,2

    53,6

    55,9

    картопля

    100

    85,8

    89,9

    112,0

    61,5

    95,9

    98,7


    Чисельність регіональних банків

    на 01.01.98

    на 01.01.99

    на 01.01.2000

    на 01.01.2001

    всього / в% до попереднього року

    всього / в% до попереднього року

    всього / в% до попереднього року

    всього / в% до попереднього року

    Оренбурзька область

    15 / 71,4

    11 / 73,3

    11/100

    11/100

    Росія

    1697 / 83,6

    +1476 / 87

    1349 / 91,4

    1311 / 97,2


    Обсяг зовнішньої торгівлі в 1996-2000 роках

    (В фактично діючих цінах)

    (Млн. Доларів США)

    1996 рік

    1997 рік

    1998 рік

    1999 рік

    2000 рік

    Експорт, - всього

    865,3

    833,1

    581,3

    656,1

    953,4

    в% до попереднього року

    104,3

    96,3

    69,8

    112,9

    145,3

    в тому числі із загального обсягу експорту:

    з країнами СНД

    162,1

    125,8

    101,3

    60,2

    91,6

    з країнами поза СНД

    703,2

    707,3

    480,0

    595,9

    861,8

    Імпорт - всього

    481,0

    443,9

    329,2

    299,7

    479,2

    в% до попереднього року

    80,3

    92,3

    74,2

    91,0

    160,0

    в тому числі із загального обсягу експорту:

    з країнами СНД

    259,5

    286,8

    224,0

    216,8

    368,8

    з країнами поза СНД

    221,5

    157,1

    105,2

    82,9

    110,4

    ...........


    Головна сторінка


        Головна сторінка



    Особливості економічного розвитку Оренбурзької області

    Скачати 143.14 Kb.