• 4. Виробничо-технологічний процес
  • 2. Типи господарських операцій. Приклади господарських операцій.
  • 3. Характеристика господарських процесів і господарських операцій.
  • Список літератури


  • Дата конвертації24.07.2017
    Розмір24.51 Kb.
    Типреферат

    Скачати 24.51 Kb.

    Поняття про господарські операції і їх види

    зміст

    1. Поняття про господарські операції.

    2. Типи господарських операцій. Приклади господарських операцій.

    3. Характеристика господарських процесів і господарських операцій.

    4. Виробничо-технологічний процес

    1. Поняття про господарські операції.

    Різноманіття господарських операцій, що здійснюються на підприємстві, впливає на величину майна та джерела його утворення. Одні операції змінюють склад засобів, інші - джерела цих коштів, треті збільшують одночасно як склад коштів, так і їх джерела, четверті одночасно зменшують те й інше. Це знаходить відображення в зміні статей балансу. Але, як би не були різноманітні ці зміни, у працівників бухгалтерії не повинно виникати труднощів у встановленні кореспонденції рахунків, в кінцевому підсумку, всі вони зводяться до чотирьох видів.

    Перший вид господарських операцій викликає зміни тільки в активі балансу: одна його стаття збільшується, інша - зменшується на суму господарської операції, тобто видозмінюється склад господарських засобів, їх розміщення. Підсумок балансу не змінюється.

    Другий вид господарських операцій викликає зміни тільки в пасиві балансу: одна його стаття збільшується, інша - зменшується, тобто видозмінюються джерела господарських засобів. Підсумок балансу не змінюється.

    Третій вид господарських операцій викликає зміни в активі і пасиві балансу одночасно в бік збільшення його статей. Підсумок балансу також збільшується на суму господарської операції по активу і пасиву.

    Четвертий вид господарських операцій викликає зміни в активі і пасиві балансу одночасно в бік зменшення його статей. Підсумок балансу також зменшиться на суму господарської операції.

    2. Типи господарських операцій. Приклади господарських операцій.

    У процесі будь-якої господарської діяльності здійснюються господарські операції, під впливом яких відбувається зміна статей бухгалтерського балансу.

    Всі господарські операції за характером впливу на бухгалтерський баланс поділяються на 4 типи: зміни можуть відбуватися тільки в активі, тільки в пасиві або в активі і пасиві одночасно, але в будь-якому випадку порушується не менше двох статей балансу, і обов'язково зберігається рівність валюти балансу. Операції, при яких не змінюється валюта балансу (підсумок балансу), називаються пермутації, а ті, при яких валюта балансу збільшується або зменшується, називаються модифікаціями. Розрізняють пермутації активні і пасивні, модифікації - позитивні і негативні.

    Перший тип: операції, що викликають зміну в активі балансу без зміни пасиву. В результаті такої операції одна стаття активу балансу збільшується, а інша зменшується на одну і ту ж суму, балансове рівність не порушується і валюта балансу залишається незмінною.

    Приклад господарських опреаций: надійшли з розрахункового рахунку в касу грошові кошти в розмірі 150 000:

    А + а - а = П.

    Другий тип: операції, що викликають зміну в пасиві балансу без зміни активу. В результаті такої операції одна стаття пасиву балансу збільшується, а інша зменшується на одну і ту ж суму, балансове рівність при цьому не порушується, валюта балансу залишається незмінною: А = П + п - п.

    Третій тип: операції, що викликають збільшення в статтях активу і пасиву, а також збільшують валюти балансів на одну й ту ж саму величину, проте балансове рівність не порушується.

    Приклад господарських операцій: надійшли матеріали від постачальників на склад

    організації на суму 110 000. А + а = П + п (склад (+), кредиторська адолженность підприємства (+)).

    Четвертий тип: операції, що викликають зменшення в статтях активу і пасиву. .

    Пермутації викликають одночасна зміна (збільшення або зменшення) або в активі, або в пасиві при незмінності валюти балансу. Модифікації ж навпаки зачіпають обидві частини бухгалтерського балансу, при цьому або одночасно збільшуються, або одночасно зменшуються валюти балансу.

    3. Характеристика господарських процесів і господарських операцій.

    До об'єктів бухгалтерського спостереження також відносяться госпо ються процеси і складові їх господарські операції, доходи і витрати, що формують фінансовий результат.

    Суспільне виробництво як економічна категорія досліджуваних ється в розрізі взаємопов'язаних стадій: виробництво, розподіл, обмін, споживання. Прояв кожної стадії в фінансово-господарської діяльності організації розглядається через госпо дарські і фінансові процеси, які є об'єктами бухгал терського спостереження.

    Стадія виробництва характеризується процесами виробничих ного споживання, випуску готової продукції, відтворення основних фондів. Стадія розподілу характеризується процесами розбраті ділення готового продукту, розподілу прибутку, перерозподілу коштів. Стадія обміну характеризується товарний обіг і про цессами постачання (заготівлі), реалізацією і грошовим обігом, процесами фінансових і кредитних відносин. Стадія споживання в невиробничій сфері на рівні організація розглядається з точки зору споживання в соціальній сфері, що належить організації (дошкільні установи, клуби, профілакторії та ін.).

    Сучасні тенденції в теорії бухгалтерського обліку виходять з дослідження впливу змін в майні організація і источни ках його освіти на фінансове становище організація. Фінансово господарська діяльність розглядається з точки зору життєвого циклу продукту, що виробляється, що характеризується процесами заготовлення, виробництва і реалізації, та незалежним процесом (стадія бухгалтерського спостереження) використання прибутку (розподіл прибутку).

    Процес заготівлі характеризується фактом перерозподілу коштів, виникненням фінансових або кредитних відносин. Процес виробництва характеризується виробничим споживанням (витрати на виробництво), випуском готової продукції, воспроизвод ство основних фондів. Процес реалізації характеризується перерозподілом коштів, виникненням фінансових або кредитних відносин. Процес використання прибутку характеризується напрямками використання прибутку (накопичення на розширення виробництва, на розвиток соціальної сфери, споживання, розрахунки з бюджетом, відшкодування збитку).

    Всі господарські процеси представляють собою сукупність фактів господарської діяльності (далі ФГД). Деякі ФГД не впливають на фінансовий стан компанії. Ті ФГД, в результаті здійснення яких відбуваються зміни в майні або джерелах його освіти, іменуються господарськими операціями. Господарські операції відносяться до основних об'єктів бухгалтерського спостереження, на рівні господарських операцій відбувається відображення ци ня в обліку інформації про господарські процеси.

    Для того щоб правильно відобразити в обліку інформацію про госпо ських процесах, необхідно чітко визначити ФГД, тобто визна лити момент реєстрації цього факту в обліку, провести його вартісну оцінку, визначити рахунки бухгалтерського обліку, на яких слід відобразити інформацію про вчинений ФГД. ФГД мають певні економічні та юридичні характеристики.

    Умовні ФГД визнають має місце на звітну дату ФГД, щодо наслідків якого і ймовірності їх виникнення в майбутньому існує невизначеність, тобто виникнення наслідків залежить від того, відбудеться або не відбудеться в майбутньому одна чи кілька невизначених подій. При цьому наслідки умовного факту істотно впливають на оцінку користувачами бухгалтерської звітності фінансового становища організація на звітну дату. Наслідками умовного ФГД можуть бути: умовна при бувальщина, умовний збиток, умовне зобов'язання, умовний актив.

    4. Виробничо-технологічний процес

    Як відомо, будь-яке підприємство має дерево цілей. Значимість цілей може істотно варіювати, однак в переважній більшості випадків домінують економічні цілі. Іншими словами, підприємство в середньому повинно працювати з прибутком (безумовно, спади, що супроводжуються плановим зниженням прибутку або тимчасовими збитками, можливо, але лише в контрольованому розмірі або протягом нетривалого часу). Прибуток визначається як перевищення доходів над витратами (витратами). В даному блоці мова йде про виявлення й оцінки значущості факторів (а) підвищення доходів і (б) зниження витрат.

    В рамках вирішення першого завдання - підвищення доходів - проводиться: аналіз виконання планових завдань і динаміки продажів у різних розрізах; ритмічність виробництва і продажів; достатність і ефективність диверсифікації виробничої діяльності; аналіз ефективності цінової політики; оцінка впливу різних факторів (фондоозброєність, завантаженість виробничих потужностей, змінність, цінова політика, кадровий склад і ін.) на зміну величини продажів; сезонність виробництва і продажів, розрахунок критичного обсягу виробництва (продажів) за видами продукції і підрозділам і т.п. Результати аналізу оформляються у вигляді традиційних аналітичних таблиць, що містять планові (базисні) і фактичні (очікувані) значення обсягів виробництва і продажів і відхилення від них в натуральних і вартісних показниках, а також у відсотках.

    Друге завдання - зниження витрат - має на увазі планування і контроль за виконанням планових завдань по видатках (витрат), а також пошук резервів обгрунтованого зниження собівартості продукції. Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку ресурсів підприємства, використаних в процеес виробництва і реалізації даної продукції.

    Вище була наведена узагальнена характеристика ресурсного забезпечення виробничої діяльності, проте коли мова йде про здійснення конкретного виробничого процесу, велике значення мають окремі види активів, коштів, витрат. Так, для виготовлення деякого виду продукції можна використовувати ту чи іншу матеріально-технічну базу, різні види сировини, матеріалів і напівфабрикатів, різноманітні технології виробництва, схеми постачання і збуту і т.п. Тому очевидно, що в залежності від обраної концепції організації і реалізації виробничого процесу рівень собівартості може відчутно варіювати і робити істотний вплив на прибуток підприємства. Саме цим визначається значимість методик аналізу та управління собівартістю як в системі управлінського обліку, так і з позиції управління діяльністю підприємства в цілому.

    Управління собівартістю продукції є рутинний повторюваний процес, в ході якого постійно намагаються вишукати можливості обгрунтованого скорочення витрат і витрат.В рамках одного виробничого циклу і в найбільш загальному вигляді цей процес може бути представлений у вигляді досить очевидних послідовних процедур:

    прогнозування і планування витрат (визначаються довго- і короткострокові тенденції зміни окремих видів витрат, задаються їх орієнтири, що забезпечують вихід на певні значення показників прибутку і рентабельності);

    нормування витрат (встановлюються технічно-обгрунтовані нормативи в натуральних і вартісних оцінках за окремими видами витрат, технологічних процесів, центрам відповідальності);

    облік витрат (враховуються витрати в заданій номенклатурі статей);

    калькулювання собівартості (розподіляються фактичні витрати і витрати на об'єкти калькулювання собівартості, тобто обчислюється фактична собівартість продукції);

    аналіз витрат і собівартості (аналізуються фактичні витрати в порівнянні з плановими завданнями і нормативами, виявляються фактори, що спричинили значні відхилення, визначаються резерви зниження собівартості);

    контроль і регулювання процесу управління витратами (вносяться поточні зміни в систему управління витратами в разі відхилення від запланованої динаміки витрат, уточнюються системи планування та нормування).

    Як зазначено вище, при аналізі витрат і собівартості продукції найбільшого поширення набули два класифікаційних ознаки: економічний елемент і стаття калькуляції.

    Під економічним елементом розуміється економічно однорідний вид витрат на виробництво і реалізацію продукції, який на рівні даного підприємства не представляється доцільним до більш дробової деталізації. Наприклад, елемент "Амортизація основних засобів" узагальнює всі амортизаційні відрахування незалежно від того, для яких цілей - виробничих, соціальних, управлінських - використовувався той чи інший основний засіб; вартість покупного напівфабрикату можна розкласти на витрати живої і матеріалізованої праці і т.п.

    Безумовно, витрати, які підприємство змушене нести в ході виробничого процесу, об'єктивні, і підприємство саме визначає собівартість продукції. Разом з тим, держава певною мірою регулює цей процес шляхом нормування витрат, що відносяться на собівартість і беруться до уваги при обчисленні оподатковуваного прибутку. Дане регулювання здійснюється за допомогою документа "Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг)", в якому якраз і приведена єдина для підприємств незалежно від форм власності та організаційно-правових форм номенклатура економічних епементов витрат. У п. 5 Положення виділені наступні елементи витрат:

    матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

    витрати на оплату праці;

    відрахування на соціальні потреби;

    амортизація основних фондів;

    Інші витрати.

    Облік і аналіз витрат за елементами дозволяє розраховувати і оптимізувати планові і фактичні витрати по підприємству в цілому по таким великим позиціях, ка оплата праці, покупні матеріали, напівфабрикати, паливо і енергія та ін.

    Під калькуляційної статті розуміється певний вид витрат, що утворюють собівартість продукції в цілому або її окремого виду. Відокремлення таких видів витрат засноване на можливості і доцільності їх ідентифікації, оцінки та включення (прямого або непрямого, тобто шляхом розподілу відповідно до деякої базою) в собівартість конкретного виду продукції.

    Якщо групування витрат за економічними елементами дозволяє виявити окремі види витрат за звітний період безвідносно до того, закінчено чи виробництво продукції чи ні, то угруповання по калькуляційних статтях дає можливість визначити собівартість продукції, повністю пройшла виробничий цикл і готової до реалізації або реалізованої.

    Склад калькуляційних статей варіює залежно від галузевої приналежності підприємства; зокрема, для промислового підприємства типова номенклатура статей має наступний вигляд:

    Сировина і матеріали.

    Зворотні відходи (віднімаються).

    Куплені вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.

    Паливо і енергія на технологічні цілі.

    Заробітна плата виробничих робітників.

    Відрахування на соціальні потреби.

    Витрати на освоєння та підготовку виробництва.

    Загальновиробничі витрати.

    Загальногосподарські витрати.

    Втрати від шлюбу.

    Інші виробничі витрати.

    Комерційні витрати.

    Перші одинадцять статей складають так звану виробничу собівартість; з додаванням комерційних витрат, тобто витрат, пов'язаних зі збутом продукції, утворюється повна собівартість виробництва і реалізації.

    В системі управління витратами важливу роль відіграє підрозділ витрат на прямі і непрямі витрати. Прямі витрати - це витрати, які в момент їх виникнення можна безпосередньо віднести на об'єкт калькулювання на основі первинних документів. До непрямих відносяться витрати, які в момент виникнення не можуть бути віднесені на конкретний об'єкт калькулювання, і, щоб потрапити в його собівартість, вони повинні бути попередньо акумульовані на певному рахунку і надалі розподілені між усіма об'єктами пропорційно деякій базі.

    Прикладами прямих витрат є витрати сировини і матеріалів, напівфабрикати, заробітна плата працівників, зайнятих виробництвом даного виду продукції та ін. До непрямих відносяться витрати на підготовку і освоєння виробництва, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати та ін. Базою для розподілу можуть служити: прямі витрати, заробітна плата виробничих робітників, обсяг виробленої продукції і т.п.

    Відзначимо, що підрозділ витрат на прямі і непрямі, так само як і вибір бази для розподілу останніх з метою включення їх в собівартість, завжди мають певну частку суб'єктивізму.

    Що стосується методів калькулювання, використовуваних у вітчизняній практиці, то число їх досить велике; один з підходів до класифікації методів і короткий їх опис можна знайти в [7, сс.50-56]. У західній практиці найбільш поширена система директ-костинг, що передбачає підрозділ витрат на умовно-постійні та змінні; перші відносяться на витрати поточного (звітного) періоду, другі - на собівартість (див., наприклад, [5]).

    У розглянутій схемі управління витратами аналітичний блок - лише один з кількох, однак значимість його очевидна. В даному блоці здійснюється аналіз динаміки або виконання плану (відповідності нормативам) на окремі види витрат. У західній обліково-аналітичній практиці дана процедура відноситься до компетенції роботи бухгалтерів і і є одним з розділів управлінського обліку. Логіка аналізу в даному випадку традиційна:

    ідентифікується об'єкт аналізу (зазвичай, це або економічні елементи витрат, або статті витрат, виділені для калькулювання собівартості);

    встановлюється певний орієнтир (план, норматив, базисне значення);

    розраховується фактичне значення об'єкта аналізу;

    обчислюються відхилення фактичних значень від заданого орієнтиру;

    управлінські рішення (найчастіше, оперативного характеру) приймаються в залежності від суттєвості відхилень.

    Описана схема аналітичних процедур в західній обліково-аналітичній практиці носить назву варіаційного аналізу і, найчастіше, є один з ключових елементів системи управління за відхиленнями (management by exception) *.

    * Управління за відхиленнями являє собою концепцію організації управлінського внутрішньофірмового контролю, коли менеджери приділяють увагу виявленню причин відхилень фактичних результатів від планових лише в тому випадку, якщо ці відхилення істотні. Іншими словами, вважається нераціональним і невиправданим витрачати час на докладний аналіз будь-яких відхилень; вивільнилися часовий ресурс використовується для вирішення завдань тактичного характеру.

    Тим не менш, вона може розглядатися і як елемент системи внутрішнього аналізу, а її деталізація з позиції лічильно-аналітичних процедур не представляє принципової складності і залежить від обраного підходу в ідентифікації видів витрат.

    На закінчення відзначимо, що в даній статті ми не уточнювали поняття виробничо-технологічного процесу і трактували його в широкому сенсі, абстрагувавшись від галузевої специфіки. У конкретному аналізі це поняття має бути уточнено, специфіковано й, крім того, можуть бути відокремлені окремі його стадії. Наприклад, для машинобудівного підприємства з метою аналізу можна відокремити процеси виробництва і збуту готової продукції, для підприємства торгівлі виробничо-технологічний процес трансформується в торгово-технологічний, при цьому виникають інші критерії і показники (якість обслуговування, форми торгівлі, види резервів і ін.) . Подібна специфікація має значимість насамперед для внутрішньовиробничого аналізу.

    Список літератури

    Барнгольц С.Б. Економічний аналіз господарської діяльності на сучасному етапі розвитку. - М .: Фінанси і статистика. +1984.

    Друрі К. Введення в управлінський і виробничий облік: Пер. з англ. / Под ред. С.А.Табаліной. - М .: Аудит, ЮНИТИ, 1994.

    Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М: Изд-во "Бухгалтерський облік", 1999..

    Ковальов В.В. Введення у фінансовий менеджмент. - М .: Фінанси і статистика, 1999..

    Миколаєва С.А. Особливості обліку витрат в умовах ринку: система "директ-костинг": Теорія і практика. - М .: Фінанси і статистика, 1993.

    Русак М.А. Удосконалення економічного аналізу в кондитерській промисловості. - М .: Агропромиздат, 1986.

    Соколов Я.В., Пятов М.Л. Бухгалтерський облік для керівників. - М .: "Проспект", 2000.

    Теорія аналізу господарської діяльності: Підручник / За заг. ред. В.В.Осмоловского. - Мн .: Виш. шк., 1989.

    Теорія економічного аналізу господарської діяльності / За ред. А. Д. Шереметом. М .: Прогрес, 1982.

    Шеремет А.Д., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. - М .: ИНФРА-М, 1999..

    Samuelson PA Foundations of Economic Analysis. - Cambridge, 1947.

    Schumpeter J. A History of Economic Analysis. - New York: Oxford University Press, 1954.

    11