Дата конвертації10.07.2018
Розмір8.18 Kb.
Типреферат

Проблеми погіршення інноваційного клімату.

Одна з найважливіших проблем, характерних для сьогоднішньої рос

кої економіки, - це проблема погіршення інноваційного клімату.

В середині 80-х років в нашій країні середній термін служби оборудо-

вання становив 28 років, а з тих пір він міг хіба що збільшитися.

40% основних виробничих фондів в будівництві фізично

зношене. У машинобудуванні більше половини ОПФ потребує немед-

ленній модернізації, а більш четверті- негайної заміни.

Чи варто говорити про те, що вирішення цих проблем неможливо в

силу катастрофічної нестачі інвестиційних ресурсів.

Ситуація є ще більш важкою, якщо врахувати, що нова

техніка коштує дорожче і дорожчає значно швидше, ніж нізкок-

валіфіцірованная робоча сила. В результаті технологічна мо

дернізація виробництва стає в принципі невигідною, пос

Кольку підприємства, які не здійснюють інновації, мають більш низ-

кі витрати і, отже, кращі індивідуальні умови вос-

виробництва.

Таким чином, в нашій економіці не високі технології вис

вобождаемой робочу силу, а, навпаки, дешева робоча сила витес-

няет передову техніку, робочі заміщають живою працею прийшли в

непридатність машини, оскільки придбання нових для підприємства

не вигідно.

Не слід думати, що положення, що склалося в нашій еконо

номіці, є унікальним: навпаки, при всій його парадоксальнос-

ти воно досить типово і характерно для періодів економічно-

го кризи. Зокрема, криза в світовому господарстві початку 70-х

років привів до аналогічних наслідків: підприємства, які ус-

співали модернізувати виробництво, зазнали краху через різке

зльоту цін на електрику, і нової дісталася впослед-

ності їх конкурентам за низькими цінами.

Чим нижче фондоозброєність підприємства, тим менше наукоем-

ким є виробничий процес, чим нижче його технічний

рівень, тим менше - за інших рівних умов - индиви-

дуальні витрати виробництва. Такий стан речей оборачі-

ється істотним зниженням продуктивності праці в масшта-

бе всієї країни. Ця загроза ще більш істотна і тягне за со

бій ще більші негативні наслідки, ніж простий спад физичес-

ких обсягів виробництва. Тому глибину економічного спаду в

нашій країні слід вимірювати навіть не за масштабами спаду вироб-

ництва (і вже, звичайно, не рівнем бюджетного дефіциту), а паде-

ням продуктивності праці, за яке нам, можливо, перед-

варто розплачуватися протягом довгих десятиліть.

Зрозуміло, тенденція заміщення машин живою працею призводить

до зниження темпів безробіття, але чи варто цьому радіти? адже

приховане безробіття неминуче перейде у відкриту, тільки-но нач-

нется фаза пожвавлення економічної кон'юнктури. До того ж сегод-

няшная технологічна відсталість завтра обернеться серйозними від-

галузевими та відтворювальними диспропорціями, що само по се

бе значно ускладнить вихід з кризи, так що проблему рос-

та безробіття доведеться вирішувати саме тоді, коли економіка бу-

дет найменш готова до цього.

При дослідженні економічної кризи однією з головних за-

дач стає відділення процесів і явищ, що випливають із само-

го факту входження в фазу економічної кризи і тому в з-

відомою мірою неминучих, від процесів, що носять преимуществен-

але суб'єктивний характер і пов'язані з помилковими діями від-

слушних осіб і їх неправильною оцінкою економічної ситуації. без ре-

шення цієї проблеми неможливо ставити питання про ефективність

державного регулювання економіки нашої країни і, следова-

тельно, про ті зміни, які необхідно внести в дану сфе-

ру.

При цьому коригування курсу економічних реформ предпола-

Гаета не відмова від них, а посилення їх соціальної спрямованості,

яке компенсувало б найбільш важкі наслідки, пов'язаний-

ні зі значним зниженням рівня соціального захисту населення.

Завдання полягає в тому, щоб знайти розумний компроміс між

стабілізацією економіки та вирішенням питань соціального захисту, то

є поєднати досягнення двох цілей, які здаються важко

сумісними.

Ключ до вирішення даної проблеми в тому, що цілі стабілізації

економіки і соціального захисту населення суперечать один одному

тільки на перший погляд і тільки в період економічної кризи,

логіка якого, як ми бачили, часто протилежна логіці еко-

номического підйому. Тому єдиний вихід із ситуації

становища- по можливості швидше зупинити спад виробництва і

наблизити наступ депресії, під час якої закладаються

передумови поліпшення інвестиційного клімату і створюються умо-

вия для подальшого підйому економіки.

Перш за все держава повинна вжити рішучих ме

ри з метою припинення економічного спаду. невтручання го-

сударства в цей процес обертається серйозними економічними

наслідками. Якщо в конкурентній ринковій економіці падіння

платоспроможного попиту викликає зниження цін, то монополії від-

вечают на зниження попиту не зниженням цін, а скороченням обсягів по

мов виробництва. Ніяке зниження попиту в монополістичної

економіці не дозволяє досягти так званої "ціни рівноваги",

тому дану проблему треба вирішувати на основі розумної цінової

політики держави, що включає ефективний державний кон-

троль за монопольним ціноутворенням.

У той же час негайна демонополізація нашої економіки,

яку наполегливо пропонують радикал-реформатори, теж не веде

до її стабілізації, оскільки спад виробництва ще триває,

а в періоди спаду і депресії багатопрофільні концерни більш жиз-

нездатні, ніж вузькоспеціалізовані малі і середні підприєм-

ку. Тому руйнування вже сформованих монополістичних об'єднува-

нений, перш за все у виробничій сфері, може лише углу-

бити економічну кризу в країні.

Навпаки, російський уряд повинен стимулювати ство

дание потужних виробничих корпорацій, які зосередили

б в своїх руках весь виробничий цикл аж до випуску ко

кінцевого продукту, причому корпорацій транснаціональних, дея-

ність яких була б безпосередньо спрямована на восста-

лення господарських зв'язків з ближнім зарубіжжям.

Наукомісткі виробництва (приладобудування, біотехнологія,

тонка хімія і т.д.), які в період кризи не мають практичні

но ніяких ринкових стимулів для існування, потребують го-

жавної підтримки. Оскільки ринковий попит на продукцію

даних галузей в період кризи неминуче падає (і тим швидше,

чим глибше загальний спад виробництва), його повинна забезпечити систе-

ма державного замовлення.

Для якнайшвидшого виходу з кризи необхідне посилення прямо-

го втручання держави в економіку. Тільки воно здатне

створити структурні передумови для виходу з кризи, підтримай-

вая галузі, що вимагають довгострокових капітальних вкладень. тре

бует якнайшвидшого вирішення питання про пріоритетні напрямки науч-

но-технічного прогресу, які в першу чергу повинні

користуватися економічним заступництвом держави.

Суперечливість і непродуманість дій ряду органів го-

жавної влади ускладнюють вихід з економічної кризи.

Сьогодні необхідно втілити курс реформ в ясну програму після-

послідовно і взаємно узгоджених заходів, які б намічали НЕ

тільки загальні напрямки руху нашої економіки, але і конкрет-

ні етапи цього шляху. Хочеться вірити в те, що творчий по-

потенціал нашої економіки буде використаний на благо людей, і ви-

хід з кризи виявиться не таким довгим і болісним, як це

може бути за відсутності єдиної комплексної програми дій.

__ @ _________ _______________ A ____ *. FRM _________________________________________ *. MAC ______________________________________________________________ (__ Б ____ @ __ _