• «Проблеми розвитку малого бізнесу в Севастополі» Севастополь 2009 зміст
  • Вступ
  • 1. Сутність і роль малого бізнесу в умови переходу до ринкових відносин
  • «малий бізнес»
  • 2. Підтримка малого бізнесу з боку держави
  • Севастополя.
  • Список літератури


  • Дата конвертації25.03.2017
    Розмір28.28 Kb.
    Типреферат

    Скачати 28.28 Kb.

    Проблеми розвитку малого бізнесу в Севастополі

    Міністерство освіти і науки України

    Севастопольський державний технічний університет

    Факультет Економіки та Менеджменту

    Кафедра менеджменту і економіко-математичних методів








    реферат

    з дисципліни «Організація підприємницької діяльності»

    на тему:

    «Проблеми розвитку малого бізнесу в Севастополі»













    Севастополь

    2009


    зміст

    Вступ

    1. Сутність і роль малого бізнесу в умови переходу до ринкових відносин

    2. Підтримка малого бізнесу з боку держави

    3. Проблеми та перспективи розвитку малого бізнесу на сучасному етапі трансформації економіки міста Севастополя

    висновок

    Список літератури


    Вступ


    Слово «Бізнес» у повсякденному житті можна почути, так само часто, як і «гроші, робота, сім'я». Так що ж насправді ховається під цим словом?

    Одне з найпоширеніших визначень бізнесу говорить, що «бізнес» - це будь-яка діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом надання іншим необхідних товарів і послуг. Важливою частиною структури бізнесу, про яку я б хотіла розповісти, є «малий бізнес».


    1. Сутність і роль малого бізнесу в умови переходу до ринкових відносин

    Підприємство малого бізнесу, за визначенням Управління малого бізнесу, - це незалежно керована, що не домінуюча в області своєї діяльності фірма, що відповідає певним стандартам розмірів в плані кількості працівників і річного обсягу надходжень. Існує й інше визначення, більш адаптоване до українських умов: «малий бізнес» - це підприємницька діяльність, здійснювана суб'єктами ринкової економіки при певних встановлених законами, державними органами або іншими представницькими організаціями критеріях.

    Світовий досвід і практика переконують, що важливим елементом ринкової економіки є існування і взаємодія великих, середніх і малих підприємств. При цьому мале підприємництво розглядається не тільки як доповнення до великого виробництва, а як самостійна форма функціонування і розвитку сучасних продуктивних сил - гнучка, життєздатна, ефективна, прогресивна.

    Особливе значення малого бізнесу в перехідний до ринкових відносин період проявляється в структурній перебудові економіки, прискоренні науково-технічного процесу, формуванні нового соціального шару.

    Мале підприємництво - один з провідних секторів, багато в чому визначає темпи економічного зростання, стану зайнятості населення, структуру і якість валового національного продукту. Розвиток малого бізнесу відповідає загальносвітовим тенденціям до формування гнучкої змішаної економіки, поєднанню різних форм власності та адекватної їм моделі господарства, в якій реалізується складний синтез конкурентного ринкового механізму і державного регулювання великого, середнього і дрібного виробництва. І якщо великий бізнес - це скелет, вісь сучасної економіки, то все різноманіття дрібного і середнього підприємництва - м'язи, жива тканина господарського організму.

    Особливо актуальна проблема впровадження на ринок малих підприємств в світлі останніх змін в економіці нашої країни. В умовах виходу з економічної кризи не можна не згадати про підтримку малого бізнесу. Поява великої кількості фірм призведе до появи нових робочих місць, малим підприємством легше управляти в умовах нестабільного курсу національної валюти, так і це принесе реальні гроші в бюджет не тільки центру, але і регіонів, що особливо важливо.

    Але щоб уникнути як можна більше помилок, які неминучі при утворенні нової течії в економіці України, спочатку слід повчитися на злети й падіння інших країн в цій області і зрозуміти, які ж умови необхідні для розвитку дрібного підприємництва в нашій країні.

    Для початку трохи статистики. Активне зростання частки малих підприємств в структурі економіки західних країн почав відбуватися з середини 70-х, початку 90-х років. На сьогоднішній день в найбільш розвинених країнах Заходу малі фірми складають 70-90% від загального числа підприємств. Для порівняння можна взяти, наприклад, США - де в дрібному підприємництві зайнято 53% усього населення, Японію - з її 71,7% і країни ЄС, де на аналогічних підприємствах трудиться приблизно половина працюючого населення. Тільки ці цифри говорять про величезну важливість підприємств малого бізнесу для економіки цих країн.

    Нарешті, розвиток дрібного підприємництва необхідно тільки тому, що вони дають життя старим великомасштабним підприємствам і в союзі з ними отримують значну вигоду як для себе, так і для ринкової економіки в цілому. Про це свідчать такі цифри: в США на малий бізнес доводиться 34,9% чистого доходу, а в Японії 56,6% всієї продукції в обробній промисловості виробляють підприємства малого бізнесу.

    Що стосується України, то розвиток малого підприємництва почалося ще в умовах соціалістичної економіки і свого найбільшого розмаху досягло в період ринкової трансформації. Так, за період з 1991 до 2001 року загальна кількість підприємств які можна віднести до сфери малого підприємництва, виросла в кілька разів. У цьому секторі економіки працює більше 12% загальної кількості працівників, і який формує близько 8% валового внутрішнього продукту країни.

    2. Підтримка малого бізнесу з боку держави

    Необхідність в фінансових ресурсах - це об'єктивне явище в умовах розвитку економіки, так як зростає потреба в поповненні обігових коштів, оновленні та модернізації основних фондів, використанні новітніх технологій і матеріалів. З цього держава, як основа розвитку національної економіки, повинна сприяти розвитку підприємницьких структур.
    Узагальнення результатів опитування підприємців призводить до висновку, що однією з найбільш гострих проблем діяльності більшої частини суб'єктів малого підприємництва є проблема пошуку та отримання фінансових ресурсів, необхідних для авансування процесу господарювання. З цього особливо значення для розвитку сектора малого бізнесу має проблема державного сприяння в фінансовому забезпеченні підприємства малого бізнесу. У цьому напрямку можна виділити наступні види фінансово-кредитної допомоги.

    Тепер розглянемо ці види детальніше з точки зору діючих і рекомендованих методів їх застосування (рисунок 1).


    Види фінансово кредитної підтримки малого підприємництва

    Недержавне гарантування кредитів


    Державне гарантування кредитів

    Ні-державне кредитування

    Пряме державне кредитування

    Пряме державне фінансування



    Малюнок 1. Види фінансово кредитної підтримки малого підприємництва.


    В системі фінасово-кредитної підтримки підприємства найбільш важким для бюджету країни є безповоротне фінансування окремих суб'єктів малого підприємництва та оподаткування. Взагалі фінансування підприємництва державою вважається неринковим і тому недоцільним способом державного впливу на розвиток економічних процесів. Однак на практиці дотування залишається одним з найпоширенішим важелем економічної політики багатьох країн. Наприклад, сума щорічних дотацій з бюджету США малому бізнесу становить 300 млрд. Доларів. У той же час навіть у високорозвинених країнах пряма державна підтримка або надається, тим підприємствам, діяльність яких є важливою для розвитку національної економіки, або має соціальне забарвлення.

    В Україні ж у зв'язку з відсутністю у держави можливостей пряма фінансова допомога практично відсутня. На сьогоднішній день основним способом фінансової підтримки малого бізнесу є банківський кредит.

    Що стосується кредитування в цілому, то можна сказати, що банківські установи не хочуть мати справу з таким клієнтом, як малий бізнес. Причин цього кілька: відсутність застави, занадто малий розмір позики і на короткий термін, значний ризик, і незначна прибуток в абсолютному вираженні в порівнянні з кредитуванням серйозних позичальників. Таким чином, самі по собі малі підприємства не є сьогодні привабливими клієнтами для банків. На ряду з цим, ставки кредитних ресурсів, які діють на ринках, занадто високі для малих підприємств, що робить банківські кредити недоступними для цього сектора економіки. З цього в ситуації, що склалася державні позики повинні стати реальним джерелом формування фінансових ресурсів малого підприємництва.

    Однак це - в довгостроковій перспективі за умови достатніх бюджетних коштів. А поки що на державному рівні фінансовою підтримкою підприємництва займається всього лише кілька структур, таких як, Ощадний банк України, Український фонд підтримки підприємництва, Державний комітет сприяння розвитку підприємництва.

    У реалізації державної політики сприяння розвитку підприємництва активна роль належить також Державному центру зайнятості України, який відповідно до чинного законодавства надає безвідсоткові кредити безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю. На жаль, як довела практика, ці структури та обсяги їх кредитування не можуть задовольнити наявного попиту з боку суб'єктів малого підприємництва щодо отримання фінансово-кредитної допомоги.

    З огляду на обмежені фінансові можливості нашої держави, фінансово-кредитна політика може здійснюється на принципах широкого залучення різних недержавних джерел фінансування. Недержавні організації, місія яких полягає у формуванні сприятливих умов для розвитку підприємництва, створюються за рахунок нагромадження капіталів підприємців, підприємницьких структур комерційного характеру, комерційних банків і т. Д. Завдання держави - стимулювати цей процес і створювати для нього відповідні умови.

    Одним з важливих напрямків підтримки малого бізнесу може стати запровадження державного механізму стимулювання комерційних банків до видачі позик (пільгових позик) малим підприємствам.Його важливим елементом може бути звільнення від оподаткування банківських коштів, спрямованих в фонд кредитів малому бізнесу, і надання державної гарантії повернення позики. Варто поширити на сектор малого підприємництва також новітні банківські послуги, а саме, факторинг, фінансовий лізинг і овердрафт.

    Крім банківських установ, необхідно також стимулювати розвиток фінансового небанківського сектора в Україні, що формується на основі розвитку фондів підтримки підприємництва, разом з інноваційними і інвестиційними фондами, страховими та лізинговими компаніями, фінансово-кредитними установами, гарантійними фондами тощо

    Зокрема, фінансові і кредитні ринки, що сформувалися за останні роки в Україні, не забезпечують потреби підприємницьких структур у фінансово-кредитних ресурсах. З цього для вирішення проблеми фінансового забезпечення суб'єкти підприємницької діяльності повинні самоорганізовуватися, наприклад, в товариства взаємного фінансування. Такі товариства створюються за рахунок добровільних внесків і відіграють значну роль у вирішенні проблеми покриття тимчасових фінансових потреб суб'єктів малого підприємництва своїми силами, без залучення бюджетних коштів.

    Світова спільнота також бере участь в процесі інвестування малого бізнесу. У цьому плані велике значення надається співпраці зі Світовим банком, Європейським банком, банком реконструкції та розвитку, Фондам «Євразія», Фондам «Відродження», Фондам «Ноу-хау». Серед країн, що надають фінансово-технічну допомогу українським підприємствам, найбільш активними є США, Німеччина, Великобританія, Канада. Таким чином, міжнародна фінансова допомога Україні надходить і це є важливим напрямком у розвитку міжнародних економічних зв'язків, і українська сторона повинна ефективніше використовувати іноземну допомогу і активніше визначати свою позицію у взаєминах з міжнародно-фінансовими організаціями.

    Важливим фактором, позитивно впливає на формування фінансового забезпечення малого підприємництва, може стати застосування різних форм державного і недержавного забезпечення гарантій повернення позикових коштів підприємницькими структурами. Механізм державного гарантування кредитів для малого підприємництва базується переважно на авторитеті держави, як безперечно платоспроможного та відповідального гаранта позик.

    Недержавне гарантування може здійснюватися різними установами, які гарантують кредит:

    · Комерційними організаціями;

    · Банками;

    · Приватними фінансовими установами;

    · Іноземними інвесторами;

    · Товариствами взаємного гарантування,

    · Громадськими організаціями тощо

    Підводячи підсумки, можна констатувати, що незважаючи на позитивні зрушення в розвитку малого підприємництва в Україні, існують проблеми, що перешкоджають його повноцінному розвитку. Однією з найбільш гострих проблем в діяльності більшості суб'єктів малого підприємництва - проблема пошуку і отримання фінансових ресурсів.

    Фінансово-кредитна допомога малому підприємництву повинна формуватися за такими напрямками:

    · Стимулювання комерційних банків та інших фінансових небанківських установ до надання позик і розширення послуг малим підприємствам шляхом звільнення від оподаткування коштів, що направляються до фонду кредитів малому підприємництву, та надання державної гарантії повернення позик;

    · Переорієнтація бюджетних коштів, спрямованих на фінансово-кредитну підтримку малого сектору економіки за рахунок прямого забезпечення фінансовими ресурсами на формування фондів для надання послуг з метою стимулювання процесів кредитування малого підприємництва;

    · Активізація процесу утворення та діяльності недержавних гарантійних і страхових установ для обслуговування малого бізнесу за коштами освіти відповідальних мотиваційних механізмів зацікавленості в цій діяльності та наданням пільгових умов для їх функціонування;

    · Більш ефективне використання іноземної допомоги й активне визначення своєї позиції у взаємовідносинах із міжнародними фінансовими організаціями;

    · Сприяння процесу самоорганізації суб'єктів малого підприємництва у вирішенні своїх фінансово-кредитних проблем шляхом організації установ взаємного фінансування та гарантування.

    3. Проблеми та перспективи розвитку малого бізнесу на сучасному етапі трансформації економіки міста Севастополя.

    Специфіка Севастопольського регіону полягає в тому, що протягом тривалого часу промисловість створювалася і основні виробничі структури орієнтувалися на забезпечення інтересів військово-промислового комплексу, і флоту зокрема. Відсутність замовлень і засобів на реалізацію державної та регіональної програм по конверсії цих підприємств і переведення їх на нові види продукції призводить до значного вивільнення трудових ресурсів. Відсутність власної сировинної бази, сам статус Севастополя як військово-морської бази та історична унікальність міста не дозволяють організувати інші види виробництв. Тому проблема зайнятості, створення нових робочих місць та збільшення надходжень від діяльності підприємницьких структур є особливо значущими для міста Севастополя. Одночасно, у зв'язку зі зміною митних правил, ще недавно високо ліквідний "човниковий" бізнес знижує свою рентабельність і оборот. Відсутність сировини, обмежений платоспроможний попит населення, податковий прес, великі транспортні витрати для Севастопольського регіону, а також інші причини змушують вже існуючі товаропроізводящей структури змінювати профіль діяльності і переорієнтуватися на торгово-посередницьку сферу.

    Найбільш інтенсивно цей процес відбувається в науково-технічному, промисловому, будівельному секторах. Відсутність власних коштів на підтримку малих підприємницьких структур і достатньої кількості самостійних комерційних банків в місті також не сприяє розвитку малого підприємництва. Через відсутність професійно розрахованих і економічно ефективних і обґрунтованих кредитних заявок, бізнес-планів та інвестиційних пропозицій міський малий і середній бізнес переживає не кращі свої часи. В середині 90-х років фахівці ЄБРР спільно з міською адміністрацією виробили ряд пропозицій, у тому числі і з питань розвитку малого і середнього підприємництва. Однак місцева адміністрація тоді не скористалася рекомендаціями експертів ЄБРР, і її звіти лягли на полиці архівів. Сьогодні ситуація змінилася. З огляду на важливість підприємництва, як найважливішої складової економіки, Севастопольська міська та районні державні адміністрації приділяють підвищену увагу його розвитку і підтримки.

    З метою консолідації підприємницьких сил і координації діяльності певної частини суб'єктів підприємництва за сприяння міської державної адміністрації та міської ради створено Севастопольський союз промисловців, підприємців і аграріїв. Союз організовує різні заходи з надання допомоги в удосконаленні діяльності підприємницьких структур, підвищення кваліфікації та перепідготовки підприємців, проводить консультаційну роботу, бере участь у вирішенні конфліктних ситуацій в підприємницькому середовищі. У 1996 р в Севастополі був відкритий Кримська філія Агентства з розвитку підприємництва, яке створено в рамках програми Європейського Союзу "Tacis". Агентство здійснює маркетингові дослідження, бізнес-проектування, а також інші консалтингові послуги. Він проводить пошук і оцінку бізнес-партнерів, навчання для підприємців, лекційну діяльність.

    У травні 2000 року був створений Рада підприємців при міській державній адміністрації. Міжнародний бізнес-центр "Севастополь", який об'єднав зусилля великої групи економістів, фінансистів, підприємців проводить велику роботу по сприянню міської адміністрації і міської ради в питаннях розробки науково-обгрунтованих програм і окремих проектів, в тому числі і створення вільної економічної зони в місті-регіоні . Підготовлені фахівцями бізнес-центру "Севастополь" матеріали системного комплексного аналізу демографічної та соціально-економічної ситуації в Севастополі в кінці ХХ століття і оцінки якості управління територією міста лягли в основу розробки програми "Севастопольський проект сталого розвитку міста в XXI столітті". Якщо ми усвідомлюємо необхідність соціально-економічних перетворень, то повинні розуміти, що в більшій частині вони можуть бути здійснені завдяки малому і середньому бізнесу. Офіційна статистика фіксує позитивну динаміку зростання малих підприємств в Севастополі. Однак сьогодні на них працює лише 6% севастопольців працездатного віку.

    За даними статистичної звітності, різко зросла кількість малих підприємств в місті в порівнянні з 2007 р .; в абсолютному значенні різниця становить 446 одиниць (2 431 - 1985). Обсяг продукції в 2008 р в порівнянні з 2007 р збільшився на 279,7% (333,2: 119,1), середня кількість зайнятих працівників - в 1,4 рази.

    Статистика - важлива деталь, але далеко не головна. Необхідно визначити причини, які впливають на розвиток підприємництва міста. Численні дослідження показують, що основним стримуючим фактором його розвитку є адміністративний та податковий тиск. Причому, не стільки податковий прес, скільки адміністративний диктат податківців. На жаль, відсутня статистика, здатна відповісти нам хоча б на два питання: Скільки громадян не стали суб'єктами підприємницької діяльності через надмірне бюрократизированного входу в бізнес? Скільки суб'єктів перестали займатися підприємницькою діяльністю або перейшли в "тінь" через численні перевірки з боку державних органів, адміністративного тиску, корупції, відсутності жорстких справедливих законів, що стосуються як підприємців, так і чиновників.

    Різке погіршення матеріальних умов життя людей в зв'язку з трансформацією економічної системи країни в 90-х роки сприяло вибору мотивів переходу до підприємницької діяльності - отримання швидких прибутків, які перевищували б жебрацькі зарплати, одержувані в державних установах. Тому велика частина підприємців Севастополя досі займається посередництвом, яке вимагає незначних матеріальних, фізичних, професійних витрат і приносить за менший час великі доходи.

    Входження в підприємницьку діяльність через посередництво і торгівлю можна, напевно, вважати в сформованих сьогодні умовах неминучим кроком на шляху до цивілізованого ринку. Велике число людей, що мають відношення до бізнесу, є приватними підприємцями без утворення юридичної особи: це так звані "човники" (за даними статистики, в Україні їх 7,0 млн. Чол.), Вуличні торговці, дрібні виробники. Серед тих, хто займається будь-якою підприємницькою діяльністю, зростає кількість жінок, які обирають дрібний бізнес. Подібне звернення до дрібної комерції для переважної більшості вимушене, ніяк не пов'язане з колишньою професійною діяльністю: підприємці не просто змінювали свій соціальний і професійний статус, але в більшості випадків його знижували, т. К. Ця діяльність не вимагає ні освіти, ні накопичених професійних знань . Однак при стагнації промисловості, невиплату зарплат, відсутність соціальних гарантій з боку держави саме така діяльність для багатьох стала єдиною альтернативою пасивного очікування соціальної допомоги, Невиплачувані зарплати, а часто і просто напівголодному існуванню.

    Головним рушійним мотивом прийняття такого рішення, як правило, є почуття відповідальності за своїх близьких, а не ті мотивації, які розписані в сучасних підручниках з економічної теорії.Основна питома вага в економіці міста займає діяльність МП в оптовій і роздрібній торгівлі - 32,9% в 2008 р Однак в порівнянні з 2007 р він знизився на 3,4%, тоді як питома вага готелів та ресторанів виріс на 0,5 %, операцій з нерухомістю - на 3,4%, освіти - на 0,1%. Питома вага МП в промисловості зменшився на 0,4%, на транспорті - на 0,1%.

    Недостатня кількість малих підприємств і незначна чисельність зайнятого на них населення свідчать про несприятливі умови господарювання для малого бізнесу, недосконалість і навантаженість вітчизняної системи оподаткування, неврегульованість питань фінансування і кредитування, зокрема, мікро-кредитування малого підприємництва, нерозвиненості інфраструктури його підтримки. При цьому складається парадоксальна ситуація: керівники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування знають про проблемні питання розвитку малого бізнесу, але фактично нічого не роблять для їх вирішення. Практика показує, що організація власного бізнесу, крім складнощів з вибором напрямку діяльності і формулювання цілей фірми, пов'язана з необхідністю проходити багатоступеневу систему реєстрації та починати самостійну діяльність під наглядом численних контролюючих та фіскальних органів, а часто, і "самодіяльних" угруповань. На жаль, повага до суб'єктів малого та середнього бізнесу з боку посадових осіб різних рівнів та сприяння їх діяльності як структур, що створюють додаткові робочі місця і додатковий продукт, ще не стали нормою в нашому суспільстві. Що ж реально може зробити для підприємців Севастопольська міська рада вже сьогодні? На наш погляд, він повинен зробити такі кроки:

    · Встановити для Севастополя прийнятний для підприємця розмір єдиного податку, місцевих податків і зборів, торгового патенту.

    · Надавати комунальне майно в оренду не на один або три роки, а на більш тривалий термін, з подальшим правом викупу.

    · Виділяти земельні ділянки не на 2-3 роки, протягом яких підприємець тільки і встигне оформити право користування, а на 10-15 років.

    · Створити міський ринок і легалізувати механізм з розподілу землевідведення, який сьогодні знаходиться в руках окремих осіб, що займаються перепродажем земельних ділянок.

    · Ввести спрощену процедуру видачі дозвільних документів на ведення підприємницької діяльності, наприклад у формі "єдиного вікна", коли підприємець здає документи в одні руки і через 5-7 днів отримує необхідне свідоцтво.

    · Затвердити правила торгівлі на ринках з урахуванням місцевої специфіки і матеріального становища роботодавця.

    Сьогодні ще не діють основні компоненти сприятливої ​​економічної інфраструктури для малого підприємництва: інвестиційні та інноваційні компанії та фонди, регіональні структури підтримки підприємництва, лізингові та аудиторські фірми, приватні аудитори, страхові організації, бізнес-центри та інкубатори. На думку автора, мале підприємництво в Севастополі недостатньо розвинене в сфері науково-технічних розробок та інновацій. На цей напрям доцільно поширити державне замовлення або пільгові умови господарювання, виходячи із загальнонаціональних потреб. Розвиток підприємництва в науково-технічній сфері могло б частково забезпечити відповідної зайнятістю досвідчених науковців і фахівців, які через відсутність попиту на свої знання (і навіть таланти) мігрують за кордон, застосовуючи їх в інших державах, або змушені боротися за виживання, поповнюючи ряди дрібних торговців. Творчі, освічені керівники малих підприємств покликані сформувати в суспільстві середній клас, який повинен стати головною силою в реалізації економічних реформ не тільки в Севастополі, а й Україні. Підприємницький клас може скласти значний прошарок населення, на яку держава буде спиратися в розвитку вітчизняної економіки. Стабілізація економічного середовища в місті об'єднає інтереси малого підприємництва і держави.


    висновок


    Динамізм, розвиток і диверсифікація форм малого бізнесу дають підстави припускати, що в доступному для огляду майбутньому цей сектор господарювання в країнах Заходу буде розвиватися. Хотілося б сподіватися, що найближчим часом і наша країна, враховуючи обширний зарубіжний досвід, піде по шляху адаптації підприємств малого бізнесу до сьогоднішніх економічних умов господарювання в Росії. Тим більше, що має глибоке коріння в економічній історії нашої країни малий і середній бізнес не використовується в повній мірі як в збільшенні обсягів виробництва, так і в підвищенні його ефективності і збалансованості. Мале підприємництво веде до оздоровлення економіки в цілому, що наочно видно з даної роботи. Отже, найкращим виходом із в Україні кризової ситуації була б державна політика уряду, спрямована на розширення і розвиток підприємств малого підприємництва в нашій країні.

    Хотілося б зауважити, що безсумнівна перспективність сектора малого і середнього підприємництва в сучасній економіці і, отже, великий інтерес до нього не слід розглядати лише як чергову компанію в системі антикризових заходів, але і як довготривалий напрям структурної політики, природним чином забезпечує органічну змичку відтворювальних і ринкових процесів в російському господарстві, реалізацію сучасної стратегії економічного зростання протягом довготривалого переходу. Бо, саме малі підприємства, особливо в разі задовільної розробки нової державної політики в області малого підприємництва, можуть стати основою ринкових структур у багатьох галузях, забезпечити перелив інвестицій в сфери найбільш ефективного застосування ресурсів і тим самим з'єднати процеси структурної політики і формування українського ринку.


    Список літератури


    1. Відягін В.І. Економічна теорія (політекономія): підручник для ВНЗ. - М., 2000. - 546 с.

    2. Муравйов А.І. І ін. Малий бізнес: економіка, організація, фінанси. - М., 1999. - 428 с.

    3. Оніщук Я.В.Фінансове забезпечення ДІЯЛЬНОСТІ малого бізнесу. // Фінанси України. 7, 2003. - С.51-59.

    4. Гончарова Н.В. Напрямки розвитку інтеграційніх процесів у сфері Фінансової ПІДТРИМКИ малого підприємництва. // Фінанси України. 7, 2003. - С. 75-83.

    5. Романов М.В. Фінансова підтримка підприємництва. // Фінанси України. 9, 2005. - С. 32-35.

    6. www.sev.gov.ua - сайт СМДА

    7. www.sevastopol.osp-ua.info