Дата конвертації22.12.2017
Розмір19.56 Kb.
Типреферат

Скачати 19.56 Kb.

Пропозиція грошей (або грошова маса)

Основна функція ЦБ - це підтримка ефективності фінансової системи та стабільності платіжної системи. Це включає в себе підтримці стабільну купівельну спроможність національної грошової одиниці. Центральний банк це може робити через регулювання грошової маси.

Зазвичай ми визначаємо пропозицію грошей через грошові агрегати. (Далі лектор сформулював сові власне визначення пропозиції грошей) Пропозиція грошей - є скалярна величина, яка відображає стан ФР країни.

Ms = (A; W)

A = (A1, A2, ... Ai ... An)

W = (W1, W2, ... Wi ... Wn) T

Вектор А - це вектор, який описує обсяг фінансових активів кожного типу, тобто ми розділяємо фінансовий ринок на деякі подринке на кожному з котрих звертається актив строго певного типу і в цьому випадку вектор А визначає собою в якому обсязі звертається на ФР активи того чи іншого типу.

Вектор W - це вектор вагових коефіцієнтів, який теж складається з деяких параметрів. Всі координати вектора - це величини (Wi належать [0; 1] для будь-яких i) тобто ця умова і ще ми накладаємо умову, що розмірність вектора А повинна збігатися з розмірністю вектора W (dimA = dimW). (Вектор W як неважко здогадатися вектор описує ліквідність, тобто ступінь потрібності того чи іншого фінансового активу для здійснення операцій. Відповідно, скалярний добуток цих двох векторів буде визначати ефективність або розвиненість фінансової системи країни. Якщо ми впорядкуємо вектор А і вектор W по зменшенням ліквідності, тобто самий останній коефіцієнт буде прагнути до нуля. І ми можемо сказати, що самим ліквідним активом буде готівку. Перетворення готівки в платіжні кошти не пов'язані з якими-т про трансакційні витрати і з втратою часу - це є саме ліквідний платіжний засіб. І для готівки ваговий коефіцієнт дорівнюватиме 1 (A1 = C; W1 = 1). Якщо ми вкажемо, що наступні кілька (виберемо 2, 3 параметри) параметрів вектора А , вектора, який описує ФР і виберемо в якості другого активу депозити, чекові депозити, які можуть грати роль платіжного грошових коштів. ми теж будемо вважати, що чековими депозитами можна розраховуватися і для них ми теж поставимо ваговий коефіцієнт рівний 1 (A2 = D; W2 = 1), а для всіх інших активів в незалежності від того в якому обсязі вони звертаються на ринку ми визначимо (Wi = 0 для будь-яких i> = 3 відповідно), то тоді ми отримаємо стандартне визначення грошового агрегату М1.

M1 = C + D,

Оскільки, починаючи з третьої координати кожного вектора вагові коефіцієнти = 0, то, коли ми знайдемо скалярний твір всі інші фінансові активи обнуляться. Якщо визначити параметр А3 - як термінові рахунки і будемо вважати, що термінові рахунки теж можуть легко брати участь у всіх угодах і для них визначимо W3 = 1, а всі інші будемо вважати рівними = 0 починаючи з 4-го, то тоді ми отримаємо визначення грошового агрегату М2

М2 = C + D + DT, де DT - строкові депозити.

Таким чином, це визначення грошової маси ні скільки не суперечить визначенню, з яким ми повинні бути знайомі. Однак, це визначення є більш загальним по тій причині, що дозволяє розраховувати грошову масу іншими способами, тобто не тільки через грошові агрегати.

Незручність грошових агрегатів складається в тому, що система грошових агрегатів М1, М2, М3, М4 і L як нам говорили в макроекономіці це дискретне безліч, тобто ми можемо розрахувати кожен грошовий агрегат окремо, але не можемо побачити проміжний результат, наприклад М2,5.

Для чого власне розраховуються грошові агрегати. ДКП спрямована на регулювання грошової маси. Для цього необхідно розуміти, яку грошову масу необхідно регулювати. Для цього необхідно знати який з параметрів, що визначає грошову масу, найближче пов'язаний ... Це стосується чогось такого, яке ми малювали на першій лекції (треба буде подивитися!). Ми ще говорили про те, що темп зростання грошової маси буде збігатися з темпами зростання цін, тобто з темпами зростання інфляції.

P'M '


T

Ми не визначали, що таке М, ми не говорили, про те яка саме грошова маса зростає з цінами одним і тим же темпом. Може так вийде, що в якийсь період часу грошова маса типу М2 зростає з цінами одними темпами, потім настає якийсь перехід в економіці з'являються ті самі фінансові інновації, які кілька зміщують платіжну спроможність тих чи інших фінансових інструментів і з цього моменту темп зростання інфляції починає збігатися з темпами зростання грошової маси типу М3 і цей перехідний момент виявляється досить непомітним для ЦБ, тому що для того щоб зрозуміти, що відбувся перехід з одного грошового агрегату на інший необхідно якийсь час, якийсь лаг, а потім необхідно перерахувати всі параметри. Банки в усіх країнах вийшли з цієї колізії таким чином, вони придумали систему грошових агрегатів. Та система грошових агрегатів, яку ми з вами вивчаємо - це система грошових агрегатів, придумана Федеральною резервною системою США. Її перевели на російську систему, і саме з цієї причини ряду грошових агрегатів в Росії просто не існує. Скажімо, в Росії не існує грошових агрегатів з непарними номерами. Або, наприклад, в США за деякими рахунками (терміновим, наприклад) не виплачується відсоток, а в Росії за цими ж рахунками виплачується відсоток. Крім того, в Россі довгий час не існувало чисто чекових рахунків, і була система вкладів до запитання в Ощадному банку, це були ощадні книжки і пересилати гроші з вкладів в Ощадному банку було важко. Потрібно було прийти в банк відстояти довжелезну чергу, потрібно було прийти в те відділення Ощадбанку, в якому ви ведете рахунок, тобто це втрата часу, стоптані черевики і т.п. відповідно, це були трансакційні витрати. Але, крім того, якщо вдаватися в тонкощі розрахунку грошових агрегатів в Росії, то в Росії (до недавнього часу) в агрегат М1 потрапляли депозитні вклади, саме в Ощадбанку. Депозитні вклади інших комерційних банків потрапляли в грошовий агрегат М2. Але тут виникла досить дивна колізія, як тільки інші КБ стали в обов'язковому видавати пластикові картки по рахунках громадян, природно, тут же ліквідність вкладів в інші КБ стала істотно вище, ніж ліквідність вкладів в Ощадбанку. Саме з цієї причини у нас агрегат М1 з темпом інфляції корелює вкрай слабо, а темп зростання агрегату M2 кращим чином корелює з темпом інфляції, тому в Росії зазвичай оцінка грошової маси ведеться по грошовому агрегату М2. (Агрегат М3 в Росії розраховувати безглуздо, якщо продовжити цей ланцюжок міркувань (так як в Росії відсутня ряд інструментів, що входять в агрегат М3)). Агрегат М4 вже включає в себе, ті інструменти, які є в Росії, відповідно, агрегат М4 у Росії працює. Ця формула дозволяє нам розрахувати грошові агрегати М5, М6, М8, М12. Тобто для розрахунку стандартної системи грошових агрегатів нам досить тільки впорядкувати всі активи по спадаючій ліквідності і привласнити найбільш ліквідним, тим, які ми хочемо включити в грошовий агрегат ваги рівні = 1, а всім іншим привласнити ваги = 0 і тоді ми отримаємо стандартну систему грошових агрегатів. Другий спосіб роботи з таким загальним визначенням грошової маси полягає в тому, щоб розраховувати грошові агрегати і зважену грошову масу. Це окремий грошовий агрегат, іноді його називають зважений грошовий агрегат типу М1 або зважена грошова маса типу М1. Поняття зваженої грошової маси з'явилося не так давно. Перші роботи по зваженим агрегатів були опубліковані в 85-86 р.р. в США і принцип побудови грошового агрегату цілком і повністю збігається з тим визначенням, яке виписав лектор, тобто упорядковуються активи, присвоюються ваги, але при цьому тільки один актив має вагу строго рівним = 1, всі інші ваги плавно зменшуються і прагнуть до нуля зі зростанням номера I і, відповідно, зважений агрегат це є:

N

Mw = Ai * Wi,

i = 1

де Wi - ми можемо називати вже не вага, а ліквідність, тільки тут варто пам'ятати, що ліквідність ми з вами визначаємо як параметр [0; 1], котрий оцінюється у відсотках (ліквідність щодо готівки), тобто ми визначаємо максимальну ліквідність і далі всі активи інші ранжовані щодо готівки за ступенем їх ліквідності. Такий зважений агрегат має ряд переваг у порівнянні зі стандартною системою грошових агрегатів. Він завжди розраховується за однією і тією ж формулою, тобто враховуються відразу всі фінансові активи, тільки необхідно правильно оцінити вагові коефіцієнти і саме ця складність поки не дозволяє впровадити зважений агрегат в систему грошових агрегатів ЦБ. (Адже для того, щоб розрахувати всі вагові коефіцієнти нам необхідно мати якийсь тренд, якийсь обсяг інформації, який дозволить нам передбачити в якій мірі все-таки грошова маса розрахована за зваженим агрегату корелює з темпами зростання цін і темпами інфляції. Це буде десятирічний період спостережень протягом якого ми будемо це оцінювати, і ми нарешті зможемо розрахувати ваги, але раптом відбувається якась фінансова новація і якийсь фінансовий актив стає більш ліквідним, ніж інші, потрібно терміново міняти ваги про п'ять проводити перерахунок і знову ламати систему розрахунку грошової маси). Однак, ті деякі дослідження розрахунку зваженого грошового агрегату показують, що використання зваженого грошового агрегату дозволяє найбільш точно прогнозувати коливання темпів інфляції і т.д., але, як говорилося, вище існують перешкоди для його використання. Поки їм користуються в якості контрольного нормативу.

Отже, модель пропозиції грошей, яку ми з вами будемо розглядати, її називають моделлю пропозиції грошей Мілтона Фрідмана, виходить з того, що грошова маса (грошовий агрегат) дорівнює:

M = C + D.

Для того, щоб вивести мультиплікатор Фрідмана необхідно визначити що таке грошова база. Грошова база:

MB = C + TR = C + RR + ER,

де С - сума готівки, TR - загальна сума резервів, яка є в банківській системі. RR - сума обов'язкових резервів, ER - сума надлишкових резервів.

Питання на іспиті! - Вивести цей мультиплікатор через арифметичну прогресію.

Алгебраїчний метод виведення мультиплікатора Фрідмана:

 = M / MB = C + D / C + RR + ER = cr + 1 / cr + rr + er,

cr = C / D, визначається виключно психологічними схильностями населення, тобто визначається тим, на скільки населення схильне тримати готівку на руках, в якій пропорції щодо депозитів.

rr - норма обов'язкового резервування (НІР - ввожу, щоб все часом її не писати).

er - норма надлишкового резервування, яка існує в банківській системі.

Якщо говорити про rr, то для кожної країни її можна вказати. Вона визначається ЦБ. Складнощі: в Росії норма обов'язкових резервів за різними типами рахунків визначається по-різному. Свого часу року два назад, коли НІР була у нас досить високою, обов'язкове резервування рахунків в російських рублях проводилося за нормою порядку 20-25% від обсягу депозитів, обов'язкове резервування рахунків в іноземній валюті 10-12%. Природне запитання яку норму вважати НІР, яка входить в мультиплікатор Фрідмана? Якщо брати США, то там все банки діляться на дві великі категорії: одна категорія - це Федеральні банки, банки федерального підпорядкування, ті які утворюють федеральну резервну систему (25-30 тис. Банків), і друга категорія - банки місцевого підпорядкування, котрі підпорядковуються органам влади Штатів і в зв'язку з тим, що законодавство для банків різний, то там виходить дивна система, коли НІР для банків цих двох категорій різна (для банків місцевого підпорядкування НІР менше і взагалі вони не повинні платити податок за свою роботу, проте вони отчіс ляють страхові внески і цим самим кілька компенсують НІР, крім того за вкладами тих банків, які є членами Федеральної резервної системи теж НІР не однорідна, по великим вкладами ця норма менше і навпаки). Ми з вами розглядаємо якусь усереднену НІР, яка б відповідала в середньому по країні резервів, які відраховують КБ. І найкраще для цілей дослідження цієї моделі НІР завжди перераховувати по тому визначенню, яке дається в моделі.

rr = RR / D,

тут можна розрахувати ту саму середню, абстрактну НІР, яка може виявитися зовсім не круглим числом, а, наприклад, 11,27%.

Те ж саме стосується і er. Але тут складність полягає в тому, що кожен банк визначає er виходячи зі своїх переваг, виходячи з того, в якому обсязі він звик зберігати надлишкові резерви. Величина надлишкових резервів включає в себе не тільки готівку, яку банк зберігає в сейфах, це і надлишок коштів на рахунку обов'язкового резервування, який ведеться ЦБ, плюс високоліквідні цінні папери, котрі зберігаються в самому КБ. Жоден банк не визначає er в процентах. Якщо вам на очі попадеться річний звіт якогось банку, спробуйте там «разблюдовку» того, як ділиться баланс цього КБ, скільки припадає на обсяг er, але крім того можна спробувати знайти це в статуті. Одного разу Д.В. попався на очі статут Ощадного банку РФ, в якому було написано, що er Ощадбанку РФ повинні складати рівно 10% від величини активів, тобто то стандартне визначення, яке ми вважали непорушним, в кожному конкретному банку може коливатися. ER може розраховуватися щодо величини активів, і з цієї причини знову ж для коректного використання моделі мультиплікатора Фрідмана необхідно зробити пояснення, що er розраховується як якась середня умовна величина:

ER = RR / D

Норма надлишкового резервування, розрахована нами, в якомусь сенсі буде передавати поведінку банків в рамках банківської системи. Якщо rr - це константа, ця величина екзогенна, то

er = er (iрин.; ; ...),

- +

чим вище ставка відсотка на ринку, тим більше грошей банк втрачає. Чим вище буде ринкова ставка відсотка, чим більше у нас з вами буде можливість отримати додатковий прибуток від вкладення на фінансових ринках, тим менше готівки ми будемо з вами зберігати на руках, т.к ми будемо з вами менше готівки залишати на руках, то в загалом і в цілому по країні обсяг готівки на руках буде зменшуватися, відповідно відношення готівки до депозитів буде зменшуватися, тому від ринкової ставки відсотка залежність буде негативна. Тут, же ми можемо говорити про ризик, чим вище ризик того, що банки в складі банківської системи виявляться банкротами, тим менше депозитів ми будемо робити в банку (у нас буде зменшуватися знаменник), тим більше готівки ми будемо залишати на руках (буде збільшуватися чисельник дробу), відповідно, чим вище ризик в банківській системі, тим вище відношення C / D. Далі, можна поставити три крапки, тому що число чинників, яке ми з вами виділяємо, воно залежить виключно від нас, від того наскільки детально ми хочемо описати модель.

Перейдемо до дослідження самого мультиплікатора. Якщо говорити про те, як залежить мультиплікатор від параметрів, які його визначають, то найлегше поговорити про норми резервування. Цілком очевидно, що від НІР мультиплікатор залежить негативно, ніж вище НІР, тим більше знаменник, тим менше буде мультиплікатор. Те ж саме стосується er. сама залежність мультиплікатора від параметрів нас цікавить з тієї причини, що ми захочемо далі визначити які методи ДКП треба проводити, для того щоб досягти того чи іншого результату.

Відносно cr = C / D, дещо складніше. Як залежить cr від мультиплікатора? Відповідь: негативна залежність! Про всяк випадок нам показують:

Просто вважаємо похідну:

dM / d (cr) = 1 * (cr + rr + er) - (er + 1) <0,

(...) 2

Оскільки сума двох норм обов'язкового резервування не може бути більше одиниці, тому що 100% ніхто резервувати не буде, ми виходимо з передумови раціональної поведінки банків, банки не будуть резервувати 100% депозитів, які в них зберігаються з тієї причини, що їм треба заробляти гроші. Похідна мультиплікатора по cr буде строго менше нуля, тому залежність негативна. Залежність мультиплікатора від всіх параметрів, які в нього входять негативна і ЦБ, впливаючи на ці параметри вже може визначити як він вплине на мультиплікатор, як зміниться грошова маса. З цим мультиплікатором ми з вами бачимо, що ЦБ може впливати тільки на норму обов'язкового резервування. Однак, з огляду на те, що і поведінка банків і поведінку вкладників залежить від деяких ринкових параметрів, то дещо пізніше нам покажуть, що ЦБ може вплинути і на той і на інший параметр.

Продовжуємо далі будувати модель пропозиції грошей. Фрідман пішов далі, він сказав, що визначення грошової бази, яке нам вже дали:

MB = C + TR,

це визначення правильне і коректне, проте, воно нам нічого не говорить про те, з чого складається грошова база. Це визначення дозволяє побудувати мультиплікатор, дозволяє визначити, як мультиплікуються грошові кошти, за рахунок чого. І Фрідман запропонував інший варіант, він запропонував розраховувати грошову базу, розділивши її на дві частини: одна частина - це грошова база, надана шляхом кредитування КБ з боку ЦБ, тобто це обсяг рефінансування (L), і решта грошової бази, т . Е. грошова база, яка породжується якимись іншими методами, наприклад за рахунок випуску готівки, за рахунок зберігання резервів, т, е. незаемная грошова база (MBN):

MB = C + TR = L + MBN,

Після того, як ми виділили MBN, ми з вами вже фактично включаємо в модель пропозиції грошей всі методи ДКП, якими володіє ЦБ. Отже, пропозиція грошей відповідно до моделі Фрідмана:

Ms = (cr + 1 / cr + rr + er) * (L + MBN) - по Фрідману

Питання на іспиті: чи існують які-небудь інші форми мультиплікатора, крім фрідмановскіх, як вони виглядають, як вони виводяться?

Грошово-кредитна політика (ДКП)

Перший метод ДКП - грошова емісія. Грошова емісія в нашій моделі відбита не в мультипликаторе, вона відображена десь в грошовій базі. Грошова емісія може здійснюватися двома способами:

видача кредитів КБ в готівковій формі. В цьому випадку грошова емісія буде збільшувати обсяг рефінансування.

випуск готівки. Чи не через систему КБ це буде збільшувати незаемную грошову базу, тобто це та сама виплата дотацій, пенсій, зарплати і т.д.

І в тому і в іншому випадку збільшується грошова база. Вплив, в короткостроковому періоді, на мультиплікатор грошова емісія не надає. З цього боку грошова емісія інструмент вкрай зручний. Тому що, якщо ЦБ планує збільшити грошову масу, то, відповідно, він ні з ким це рішення може не погоджувати, він не повинен пристосовуватися до поведінки вкладників і до поведінки КБ. ЦБ приймає рішення самостійно, друкує грошей скільки треба, мультиплікатор не змінюється, тобто ефект такого заходу ДКП, як грошова емісія досить передбачуваний. Однак, як раз тому, що він передбачуваний, грошова емісія призводить до різкого збільшення грошової маси. Цей метод діє тільки в одну сторону, якщо ЦБ хоче збільшити грошову масу, звідси цей метод використовується вкрай рідко. У грошової емісії є другий недолік: в довгостроковому періоді грошова емісія може вплинути на параметри мультиплікатора, які визначаються іншими учасниками.

Другий метод ДКП - регулювання норми обов'язкового резервування. Переваги: ​​це єдиний параметр мультиплікатора, який залежить тільки від рішення ЦБ. ЦБ вирішує збільшити норму обов'язкового резервування, ефект передбачуваний, стає абсолютно очевидним, що мультиплікатор зменшиться, відповідно, грошова маса повинна різко зменшиться. У зворотний бік цей захід теж діє, і в цю відмінність інших методів ДКП від грошової емісії. Всі вони оборотні, але оборотні в тій чи іншій мірі. Якщо ЦБ бажає збільшити грошову масу, то він може зменшити норму обов'язкового резервування, в цьому випадку зросте грошовий мультиплікатор.