• Використана література
  • Рішення проблеми реалізації фіктивного капіталу акціонерних товариств в Україні (використання досвіду економічно розвинених країн)


  • Дата конвертації25.03.2017
    Розмір21.82 Kb.
    Типреферат

    Скачати 21.82 Kb.

    Рішення проблеми реалізації фіктивного капіталу АТ в Україні

    Виникнення, функціонування і розвиток акціонерної форми власності - тривалий історичний процес, обумовлений протиріччями самої приватної власності між потребами в постійному збільшенні капіталу і обмеженими можливостями одноосібного власника підприємства. Це протиріччя вирішується шляхом використання головного інструменту акціонерного товариства (АТ) - акції. Акції поширюються серед великої кількості акціонерів, акумулюючи таким чином значні грошові ресурси. Не будучи кредитним зобов'язанням, акція дозволяє АТ розпоряджатися капіталом без остраху, що акціонер вимагатиме повернути його частку. Такий спосіб об'єднання капіталів зробив АТ найбільш життєздатною формою власності.

    Належність ЦБ акціонеру виражається у відносинах з їх володіння, розпорядження та використання: продажу, обміну на акції іншого типу, дарування, передачі акцій в довірче управління, у спадок і т.д. Кожна із зазначених операцій приносить акціонеру відповідні доходи - дивіденд, відсоток, дохід від продажу і т.д., в яких реалізується власність акціонера на реальний і фіктивний капітал.

    Фіктивний капітал АТ реалізується в першу чергу на фондовому ринку, головною функцією якого є мобілізація капіталу (первинний РЦБ) та створення механізму для швидкого переміщення його від одного власника до іншого (вторинний РЦБ). Основними суб'єктами ринку цінних паперів (РЦБ) є АТ, акціонери-інвестори, фінансові, кредитні та інші установи РЦБ. Рух цінних паперів (ЦП) між суб'єктами РЦБ породжує особливі форми доходів, які є економічною формою реалізації фіктивного капіталу. Розглянемо їх:

    Такі фінансові інститути, як інвестиційні банки, брокерські фірми, дилерські компанії, інвестиційні будинки при розміщенні ЦП на первинному РЦБ стають фірмами-андеррайтерами, тобто гарантами розміщення ЦБ. Дохід такої фірми утворює різниця цін купівлі і продажу ЦП, а також відсоток за гарантію їх розміщення.

    Формою реалізації фіктивного капіталу АТ також є спекулятивна торгівля варантами, опціонами і ф'ючерсами.

    Провідним структурним елементом вторинного РЦП є фондова біржа (ФБ). Її доходи також є реалізацією фіктивного капіталу:

    • вступні внески і передбачені статутом обов'язкові платежі

    • плата за «місце»

    • акциз (податок на угоду) за кожне замовлення, виконаний в торговому залі ФБ

    • внески на покриття поточних збитків та створення необхідних резервів для її безперебійного функціонування

    • плата (біржовий збір) корпорацією за включення ЦБ в біржовий список, зміни в лістингу, комісійні відрахування учасників РЦБ за надання послуг консультаційного, правового та інформаційного змісту. [3, с. 71]

    Члени фондової біржі - брокери, дилери та фахівці реалізують фіктивний капітал у вигляді доходів у формі комісійної винагороди (зазвичай 6-8%) і прибутку від перепродажу ЦП.

    Суб'єктами РЦБ є фінансово-посередницькі структури - траст-відділи комерційних банків, спеціалізовані інвестиційні банки, фінансові відділи АТ і т.д., а також пенсійні фонди, страхові компанії, іпотечні установи, ломбарди, будинки селенга, товариства взаємного кредитування.

    В Україні механізм і форми реалізації фіктивного капіталу знаходяться в стані становлення. Першою причиною цього з'явився механізм проведеної в Україні приватизації. Вона не дала очікуваних результатів, однією з причин чого є відчуження грошових коштів, отриманих в ході акціонування від підприємств на користь держави. Відповідно до держпрограми приватизації в 1997 р 50% коштів від продажу держвласності прямувало до бюджету, а за програмою 1998 року - 80%. До того ж акціонери не стали реальними власниками АТ. Акціонерний капітал зосередився в руках вузької групи акціонерів, що неадекватно раціональному економічним змістом акціонерної власності. Відбувся перерозподіл форм власності, однак це не стимулювало створення повноцінного фондового ринку і ринку позикових капіталів з усіма їх інструментами і інститутами.

    У структурі РЦБ України відсутня система клірингу, слабо розвинений інститут незалежних реєстраторів і депозитаріїв, які не мають оперативних каналів обміну інформацією. Нерозвиненість інфраструктури українського РЦБ виражається і в тому, що первинне розміщення ЦБ відбувається на фондовій біржі. При цьому фондова біржа не стала основним структурним елементом вторинного РЦБ, біржовий оборот становить від 5 до 10% всього обороту ЦБ України. Замість того, щоб стати інструментом ефективного розподілу ресурсів, фондова біржа зараз є місцем перекачування грошей за кордон. За словами Голови Верховної Ради України А.Н.Ткаченко щорічно через фондову біржу «викачується» 4,5-5 млрд. Дол., Т. Е. 40-45% державного бюджету країни. $

    В Україні «не працює» одна з найважливіших форм реалізації акціонерної власності - дивіденд, що не дозволяє підприємствам залучити у виробництво значний інвестиційний потенціал домашніх господарств. За різними оцінками він становить 10-15 млрд. Дол. У той же час українська економіка страждає від нестачі інвестиційних коштів. Більшість українців стали акціонерами завдяки приватизації, тому існують диспропорції в процентному відношенні кількості акціонерів до населення країни, а також кількості людей із середнім і високим доходом серед власників акцій.

    За попередніми підрахунками, в Україні налічується 25 млн. Індивідуальних акціонерів, т. Е. 50% населення. За результатами опитування в Дніпропетровській області, в якому брали участь 500 осіб, 58% респондентів є акціонерами. Причому акціями одного підприємства володіють 60% опитаних, двох - 23%, трьох - 7%, більше ніж трьох - 10%. Сумарна номінальна вартість акцій становить - до 50 грн. - У 13% ​​опитаних, 51-200 грн. - У 33%, 201 - 500 грн. - У 14%, 501 - 1000 грн. - У 17%, понад 1000 грн. - У 23%. Головною метою придбання акцій 43% респондентів визнали отримання дивідендів, а на питання про характер придбання цінних паперів 39% відповіли, що просто брали участь у приватизації. [8, с. 11] Для порівняння в США 21,1% населення (51,4 млн. Чол.) Є акціонерами, причому 83,5% - люди із середнім і високим доходом (25 000 дол. І вище). Середня вартість портфеля акцій становить 11400 дол. У Великобританії акціонерами є 9 млн. Чол. (15,8%), в Японії - 11 млн. (9%), у ФРН - 4,5 млн. (5,5%).

    Для економіки країни і перспектив розвитку її фондового ринку є дуже важливим те, наскільки інвестування тимчасово вільних коштів у акції підприємств буде привабливо для домашніх господарств. Перш за все необхідно створити умови, в яких підприємства змогли б забезпечити акціонеру виплату дивіденду, тобто для початку дати підприємствам вільно зітхнути від тягаря податків. Потрібно дати можливість підприємствам оновити основні виробничі фонди, які морально і фізично застаріли, що послужить поштовхом до збільшення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Це особливо актуально для АТ, тому що вони випускають 80% продукції недержавного сектора економіки.

    Значного вдосконалення вимагає інфраструктура РЦБ. Стимули росту корпоративного ринку визначаються сьогодні урядовою політикою. На позаминулому тижні Кабінет Міністрів затвердив основні напрямки розвитку фондового ринку України в 2000 році. Хоча подібні постанови частіше носять декларативний характер, можна розраховувати на реалізацію останнього виходячи з бурхливої ​​діяльності уряду Ющенка. Сьогодні дійсно актуальними є проблеми розширення інфраструктури ринку цінних паперів, впровадження системи моніторингу, удосконалення системи захисту прав інвесторів, введення системи кодифікації цінних паперів за міжнародними стандартами тощо

    Цільові інвестиції набагато ефективніше міжнародних кредитів, тому необхідно створити чітку інвестиційну політику.



    - 7 -

    Використана література:


    1. В. Кошкін «До реалізації державних інтересів в змішаних акціонерних товариствах» // Російський економічний журнал -1996 - №4 с. 10-17

    2. В. Рібалкін, Л. Мамічева «Акціонерна власність - внутрішня основа формирование и Функціонування СОЦІАЛЬНОГО ринкового господарства» // Економіка України - 1998 - №2 с.45-52

    3. В. Рибалкін, Л. Мамічева «Механізм і форми реалізації акціонерної власності» // Економіка України - 1999 - №4 с. 67-74

    4. Довгань Л.П. "Податки в інвестіційній ДІЯЛЬНОСТІ акціонерних товариств" // Фінанси України - 1999 -№1 с. 126-129

    5. Закон України "Про господарські товариства" (Верховна Рада України, 1991, №49, ст. 682)

    6. Концепція функціонування і розвитку фондового ринку України (Схвалено Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 роки)

    7. Лінніков В.М., Глушенко С.В. «Методологічні засади АНАЛІЗУ суті фондового Сайти Вся в цілому та Україні зокрема» // Фінанси України - 1998 -№2 с.92-101

    8. Мамічева Л.П. "Економічний Зміст роздкржавлення, ПРИВАТИЗАЦІЇ та акціонування" // Фінанси України - 1998 -№8 с.148-152

    9. Петруня Ю. «Форми дискримінації акціонерного меншини» // Економіка України - 1999 - №6 С.53-61

    10. Петруня Ю.Є. "Індивідуальні інвесторі на Сайти Вся акцій України: мотиви діяльності" // Фінанси України - 1999 -№5 С.11-17

    11. Суржик В. Г. "Акціонування й управління акціонернім КАПІТАЛОМ" // Фінанси України - 1 999 -№1 с. 83-85

    12. Третяк О. "До питання про розвиток акціонерних товариств в Україні" // Економіка України - одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім -№8 С.83-85


    Виникнення, функціонування і розвиток акціонерної форми власності - тривалий історичний процес, обумовлений протиріччями самої приватної власності між потребами в постійному збільшенні капіталу і обмеженими можливостями одноосібного власника підприємства. Це протиріччя вирішується шляхом використання головного інструменту акціонерного товариства (АТ) - акції. Акції є фіктивним капіталом АТ і поширюються серед великої кількості акціонерів, акумулюючи таким чином значні капітал.

    У нашій стані була проведена політика роздержавлення і приватизації, головною формою якої стало акціонування. З 7000 промислових підприємств, які функціонували в 1997 р 70,7% становили акціонерні товариства. Проте за реформуванням відносин власності, яка привела до зміни правового статусу господарюючих суб'єктів, не було формування економічного механізму реалізації акціонерної власності. Без цього механізму правові відносини власності - це власність, яка перебуває в стані «сну», вона економічно не реалізується, не задовольняє потребам суб'єктів власності, отже, вона не може змусити виробництво ефективно працювати і не може вивести країну із затяжної кризи.

    Належність ЦБ акціонеру виражається у відносинах з їх володіння, розпорядження та використання: продажу, обміну на акції іншого типу, дарування, передачі акцій в довірче управління, у спадок і т.д. Кожна із зазначених операцій приносить акціонеру відповідні доходи - дивіденд, відсоток, дохід від продажу і т.д., в яких реалізується власність акціонера на реальний і фіктивний капітал підприємства.

    В Україні проблеми реалізації фіктивного капіталу акціонерних товариств виражаються в наступному:

    1. Нерозвиненість інфраструктури ринку цінних паперів (РЦБ)

    2. Відсутність твердої законодавчої бази.

    3. Незацікавленість інвесторів вкладати гроші в акції

    4. Економічна і правова некомпетентність більшості індивідуальних інвесторів, яких в Україні близько 50% населення (внаслідок використання приватизаційних майнових сертифікатів).

    Фіктивний капітал АТ реалізується в першу чергу на фондовому ринку, головною функцією якого є мобілізація капіталу (первинний РЦБ) та створення механізму для швидкого переміщення його від одного власника до іншого (вторинний РЦБ). В Україні цей механізм перебуває в стані становлення. Першопричиною цього з'явився характер проведеної в Україні приватизації, в ході якої відбувалося відчуження грошових коштів, отриманих в ході акціонування від підприємств на користь держави. Відповідно до держпрограми приватизації в 1997 р 50% коштів від продажу держвласності прямувало до бюджету, а за програмою 1998 року - 80%. До того ж акціонери не стали реальними власниками АТ. Акціонерний капітал зосередився в руках вузької групи акціонерів, що неадекватно раціональному економічним змістом акціонерної власності. Відбувся перерозподіл форм власності, однак це не стимулювало створення повноцінного фондового ринку і ринку позикових капіталів з усіма їх інструментами і інститутами.

    У структурі РЦБ України відсутня система клірингу, слабо розвинений інститут незалежних реєстраторів і депозитаріїв, які не мають оперативних каналів обміну інформацією. Нерозвиненість інфраструктури українського РЦБ виражається і в тому, що первинне розміщення ЦБ відбувається на фондовій біржі. При цьому фондова біржа не стала основним структурним елементом вторинного РЦБ, біржовий оборот становить від 5 до 10% всього обороту ЦБ України. Повною мірою не реалізуються можливості отримання доходів фондовою біржею, які також є реалізацією фіктивного капіталу. Це такі доходи як:

    • вступні внески і передбачені статутом обов'язкові платежі

    • плата за «місце»

    • акциз (податок на угоду) за кожне замовлення, виконаний в торговому залі ФБ

    • внески на покриття поточних збитків та створення необхідних резервів для її безперебійного функціонування

    • плата (біржовий збір) корпорацією за включення ЦБ в біржовий список, зміни в лістингу, комісійні відрахування учасників РЦБ за надання послуг консультаційного, правового та інформаційного змісту. [3, с. 71]

    В Україні «не працює» одна з найважливіших форм реалізації акціонерної власності - дивіденд, що не дозволяє підприємствам залучити у виробництво значний інвестиційний потенціал домашніх господарств. За різними оцінками він становить 10-15 млрд. Дол. У той же час українська економіка страждає від нестачі інвестиційних коштів. Більшість українців стали акціонерами завдяки приватизації, тому існують диспропорції в процентному відношенні кількості акціонерів до населення країни, а також кількості людей із середнім і високим доходом серед власників акцій.

    За попередніми підрахунками, в Україні налічується 25 млн. Індивідуальних акціонерів, т. Е. 50% населення. За результатами опитування в Дніпропетровській області, в якому брали участь 500 осіб, головною метою придбання акцій 43% респондентів визнали отримання дивідендів, а на питання про характер придбання цінних паперів 39% відповіли, що просто брали участь у приватизації. 44% опитаних не визначилися в доцільності придбання акцій. [10, с. 11, 17] Це говорить про те, що в Україні поки що не розвинені важелі для залучення коштів потенційних інвесторів. Для порівняння в США 21,1% населення (51,4 млн. Чол.) Є акціонерами, причому 83,5% - люди із середнім і високим доходом (25 000 дол. І вище). Середня вартість портфеля акцій становить 11400 дол., Тоді як в Україні-до 50 грн. - У 13% ​​опитаних, 51-200 грн. - У 33%, 201 - 500 грн. - У 14%, 501 - 1000 грн. - У 17%, понад 1000 грн. - У 23%. У Великобританії акціонерами є 9 млн. Чол. (15,8%), в Японії - 11 млн. (9%), у ФРН - 4,5 млн. (5,5%). [10, c.11] Відповідальність регулювання цих пропорцій лежить на вторинному РЦБ.

    Головними завданнями щодо формування умов для функціонування механізму реалізації фіктивного капіталу АТ є:

    1. Створення умов, коли потенційний інвестор буде зацікавлений вкладати кошти в акції підприємства, зокрема, здійснення податкової політики, що дозволяє АТ працювати з прибутком і виплачувати дивіденди

    2. Розвиток інфраструктури РЦБ

    3. Створення правової основи для регулювання відносин між учасниками фондового ринку

    4. Надання інвесторам достовірної інформації про стан РЦБ та забезпечення вільного доступу до неї.

    Для економіки країни і перспектив розвитку її фондового ринку є дуже важливим те, наскільки інвестування тимчасово вільних коштів у акції підприємств буде привабливо для домашніх господарств. Перш за все необхідно створити умови, в яких підприємства змогли б забезпечити акціонеру виплату дивіденду, тобто для початку дати підприємствам вільно зітхнути від тягаря податків. Потрібно дати можливість підприємствам оновити основні виробничі фонди, які морально і фізично застаріли, що послужить поштовхом до збільшення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Це особливо актуально для АТ, тому що вони випускають 80% продукції недержавного сектора економіки.

    Значного вдосконалення вимагає інфраструктура РЦБ. Стимули росту корпоративного ринку визначаються сьогодні урядовою політикою. На позаминулому тижні Кабінет Міністрів затвердив основні напрямки розвитку фондового ринку України в 2000 році. Хоча подібні постанови частіше носять декларативний характер, можна розраховувати на реалізацію останнього виходячи з бурхливої ​​діяльності уряду Ющенка. Сьогодні дійсно актуальними є проблеми розширення інфраструктури ринку цінних паперів, впровадження системи моніторингу, удосконалення системи захисту прав інвесторів, введення системи кодифікації цінних паперів за міжнародними стандартами тощо

    Для забезпечення достатньої прозорості фондового ринку повинно забезпечуватися широке інформування про дохідність операцій з цінними паперами та ризики, пов'язані як з емітентами, так і з діяльністю посередників на фондовому ринку.
    Забезпечення цією інформацією має здійснюватися шляхом встановлення процедур та стандартів розкриття інформації про емісії цінних паперів, емітенти, ціни і обсягів торгівлі цінними паперами. Подавати таку інформацію повинні емітенти, посередники, системи біржової і позабіржової торгівлі, Комісія з цінних паперів через офіційні та спеціальні видання. Необхідно також встановити жорстку процедуру допуску цінних паперів іноземних емітентів на національний фондовий ринок, яка б забезпечувала захист внутрішнього інвестора.

    З нашої точки зору головна проблема реалізації фіктивного капіталу в Україні полягає в нерозвиненості інфраструктури РЦБ, функціонуванні фінансово-кредитних і посередницьких структур як єдиного механізму, в створенні твердої правової основи для такого функціонування.


    Рішення проблеми реалізації фіктивного капіталу акціонерних товариств в Україні (використання досвіду економічно розвинених країн)

    Кузнєцова Наталія Олексіївна

    Гр. 0104а


    Виникнення, функціонування і розвиток акціонерної форми власності - тривалий історичний процес, обумовлений протиріччями самої приватної власності між потребами в постійному збільшенні капіталу і обмеженими можливостями одноосібного власника підприємства. Це протиріччя вирішується шляхом використання головного інструменту акціонерного товариства (АТ) - акції. Акції є фіктивним капіталом АТ і поширюються серед великої кількості акціонерів, акумулюючи таким чином значний капітал.

    У нашій стані була проведена політика роздержавлення і приватизації, головною формою якої стало акціонування. З 7000 промислових підприємств, які функціонували в 1997 р 70,7% становили акціонерні товариства. Проте за реформуванням відносин власності, яка привела до зміни правового статусу господарюючих суб'єктів, не було формування економічного механізму реалізації акціонерної власності. Без цього механізму правові відносини власності - це власність, яка перебуває в стані «сну», вона економічно не реалізується, не задовольняє потребам суб'єктів власності, отже, вона не може змусити виробництво ефективно працювати і не може вивести країну із затяжної кризи.

    В Україні проблеми реалізації фіктивного капіталу акціонерних товариств виражаються в наступному:

    1. Незацікавленість інвесторів вкладати гроші в акції

    2. Нерозвиненість інфраструктури ринку цінних паперів (РЦБ):

    • первинне розміщення акцій нових випусків відбувається на фондовій біржі, в той же час вона не є провідним структурним елементом вторинного РЦБ

    • відсутність системи клірингу

    • слабкий розвиток інституту незалежних реєстраторів і депозитаріїв. Депозитарії віддалені від емітентів і не мають оперативних каналів обміну інформацією і т.д.

    1. Відсутність твердої законодавчої бази.

    2. Економічна і правова некомпетентність більшості індивідуальних інвесторів, яких в Україні близько 50% населення (внаслідок використання приватизаційних майнових сертифікатів).

    Для того, щоб вивести країну з кризи, поставити її на один рівень з економічно розвиненими країнами, щоб запрацювали всі важелі ринкового саморегулювання, і відносини власності реалізувалися реально (а не ідеально), необхідно добре продумане й економічно обгрунтоване державне втручання. Головними завданнями щодо формування умов для функціонування механізму реалізації фіктивного капіталу АТ є:

    1. Створення умов, коли потенційний інвестор буде зацікавлений вкладати кошти в акції підприємства, зокрема, здійснення податкової політики, що дозволяє АТ працювати з прибутком і виплачувати дивіденди

    2. Створення правової основи для регулювання відносин між учасниками фондового ринку

    3. Розвиток інфраструктури РЦБ

    4. Надання інвесторам достовірної інформації про стан РЦБ та забезпечення вільного доступу до неї.


    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

    ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ


    доповідь


    з дисципліни: «Політична економія»

    на тему:


    Рішення проблеми реалізації фіктивного капіталу акціонерних товариств в Україні

    (Використання досвіду економічно розвинених країн).


    студентки I курсу

    обліково-фінансового факультету

    спеціальністю фінанси

    денного відділення

    групи 0104а

    Кузнєцової Наталії Олексіївни

    консультант:

    Чернишова Олена Іванівна


    Донецьк ДонДУ 2000


    Головна сторінка


        Головна сторінка



    Рішення проблеми реалізації фіктивного капіталу АТ в Україні

    Скачати 21.82 Kb.