• Чисельність основних робітників.
  • Чисельність допоміжних робітників.
  • Розрахунок чисельності РСС.
  • 1. Зарплата основних робочих за операціями
  • 2. Зарплата допоміжних робітників за професіями
  • 3. Зарплата майстра (РСС)
  • Єдиний соціальний податок
  • Амортизаційні відрахування
  • Витрати на експлуатацію обладнання
  • До витрат на ремонт обладнання
  • Витрати, повязані із зносом малоцінних та швидкозношуваних інструментів і пристосувань
  • Витрати на утримання будівель, споруд, інвентарю
  • Витрати на поточний ремонт будівель і споруд
  • Витрати з випробувань, дослідам, дослідженням, раціоналізаторства і винахідництва
  • Сума загальнозаводських (загальногосподарських витрат)
  • Найменування показників
  • Бібліографічний список джерел інформації.


  • Дата конвертації10.06.2018
    Розмір58.94 Kb.
    Типреферат

    Скачати 58.94 Kb.

    Розрахунок повної собівартості і ціни виробу 3

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РФ

    Державна освітня установа

    вищої професійної освіти

    Вятського державного університету

    Соціально-економічний факультет

    спеціальність 060800

    КУРСОВА РОБОТА

    З дисципліни: Економіка підприємства

    Тема: Розрахунок повної собівартості і ціни виробу

    Виконав: Макарова Наталія Євгенівна

    Відділення: очне

    Група: Еку-31

    Перевірив: Саксонова Маргарита Львівна

    Кіров, 2006 р

    Введення.3

    1. Вибір і обгрунтування типу виробництва на участке.4

    2. Праця і заробітна плата.5

    2.1. Розрахунок чисельності ППП.5

    2.2. Розрахунок продуктивності труда.7

    2.3. Вибір системи оплати праці та розрахунок заробітної плати работніков.8

    3. Розрахунок капітальних затрат.12

    3.1. Капітальні витрати виробничої площаді.12

    3.2. Капітальні витрати виробничого обладнання, транспортних засобів, інструментів і пріспособленій.12

    4. Розрахунок повної собівартості ізделія.14

    4.1. прямі затрати.14

    4.2. Кошторис витрат на утримання і експлуатацію оборудованія.15

    4.3. Кошторис цехових расходов.18

    4.4. калькуляція себестоімості.21

    5. Визначення ціни ізделія.22

    6. Зведена таблиця техніко-економічних показателей.24

    Вступ.

    Собівартість - важлива економічна категорія, яка відображає виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. У собівартості відбивається рівень використання на підприємстві основних і оборотних коштів, трудових ресурсів, результатів впровадження нової техніки і технології.

    Визначення собівартості продукції допомагає визначити ефективність використання ресурсів, уточнити, чи не є вони надмірними, показати, як встановлюються ціни. Крім цього, зіставлення собівартості аналогічних виробів допомагає у виробленні тактичних і стратегічних рішень щодо підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів. Планування собівартості є підсумковим планом виробничо-господарської діяльності підприємства, оскільки від величини собівартості залежать ціни на продукцію, що випускається, а, отже, і конкурентоспроможність виробів, розмір одержуваного прибутку і рівень рентабельності продукції.

    У даній роботі розглянуто порядок розрахунку витрат, що входять в собівартість, проведено складання кошторису витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції. На основі даних про повну собівартості виробу проводиться розрахунок ціни виробу і рівень рентабельності продукції.

    1. Вибір і обгрунтування типу виробництва на ділянці.

    Виробництво по типу можна віднести до масового, тому що кількість оброблюваних деталей в рік перевищує 100 000 шт. Для масового виробництва характерне виготовлення окремих видів продукції у великих кількостях на вузькоспеціалізованих робочих місцях протягом тривалого періоду часу. Можна назвати такі особливості масового виробництва:

    1. невелика частка використання ручної праці;

    2. висока частка механізації та автоматизації виробництва;

    3. незмінна номенклатура виробів;

    4. спеціалізація робочих місць на виконання однієї постійно закріпленої операції;

    5. застосування спеціалізованого обладнання;

    6. невелика трудомісткість виконуваних робіт.

    2. Праця і заробітна плата.

    2.1. Розрахунок чисельності ППП.

    Весь промислово-виробничий персонал поділяється на категорії: робітники, керівники, фахівці і службовці. Три останні категорії об'єднані в РСС. Робочі діляться на основних і допоміжних. До основних робітників відносять робітників, які безпосередньо зайняті виготовленням основної продукції або здійсненням основних технологічних операцій. До допоміжних - робітників, які здійснюють обслуговування трудових процесів, виконуваних основними робочими. До РСС відносять працівників, які здійснюють функції управління.

    Чисельність основних робітників.

    Виходячи з кількості робочих місць, визначається явочна чисельність робітників:

    , де - кількість одиниць обладнання на i-тій операції.

    Явочна чисельність робітників включає робітників, які повинні знаходитися на робочих місцях в будь-який момент робочого часу.

    Загальна облікова кількість основних робітників на ділянці визначається за формулою:

    де b - коефіцієнт, що враховує додаткову кількість робочих, що вимагається для заміни відсутніх з поважних причин (приймемо рівним 0,1);

    S - кількість робочих змін у добі.

    тоді

    На основі відомостей про професійний та кваліфікаційний склад працівників складається відомість основних робочих ділянки (див. Табл. 1).

    Табл. 1. Відомість основних робочих ділянки.

    № оп. Найменування професії Кількість робочих по професії Кількість робочих по розрядам
    1 2 3 4 5 6
    1 Токар 1 1
    2 фрезерувальник 1 1
    3 фрезерувальник 1 1
    4 Свердлувальник 1 1
    5 верстатник 1 1
    6 Свердлувальник 1 1
    7 верстатник 1 1

    Чисельність допоміжних робітників.

    До допоміжних робітників відносяться: контролери ВТК, роздавальники інструменту, наладчики, слюсарі-ремонтники, електромонтери, прибиральники виробничих приміщень, чергові ремонтні слюсарі. Розрахунок чисельності допоміжних робітників може здійснюється трьома способами: за трудомісткістю планованого обсягу робіт, за кількістю робочих місць, за нормами обслуговування. Зробимо розрахунок чисельності допоміжних робітників за нормами обслуговування.

    Розраховується кількість ставок по кожній професії допоміжних робітників.

    Приймемо: чисельність контролерів - по нормі обслуговування 7% від ;

    чисельність роздавальників інструменту - за нормою обслуговування 30 осіб;

    чисельність слюсарів-ремонтників - за нормою обслуговування 10% від загального числа верстатів;

    чисельність чергових електромонтерів - за нормою обслуговування 90 верстатів;

    чисельність чергових ремонтних слюсарів - за нормою 25 верстатів;

    чисельність прибиральників виробничих приміщень - приймемо рівної 4% від числа верстатників;

    чисельність наладчиків - приймемо рівної кількості слюсарів-ремонтників.

    Кількість допоміжних робочих розрахуємо в таблиці 2.

    Табл. 2. Ставки по кожній професії допоміжних робітників.

    Професія допоміжних робітників розряд Формула для розрахунку Кількість ставок.
    контролери 3 R к = 0.07 * = 0.7 * 15 1.1
    роздавальники інструменту 2 R ри = / 30 = 15/30 0.5
    Слюсарі-ремонтники 5 R ср = 0.1 * C * S = 0.1 * 7 * 2 1.4
    чергові електромонтери 4 R Де = (C * S) / 90 = (7 * 2) / 90 0.2
    Чергові ремонтні слюсарі 4 R ДРС = (C * S) / 25 = (7 * 2) / 25 0.6
    Прибиральники виробничих приміщень 1 R УПП = 0.04 * = 0.04 * 15 0.6
    наладчики 5 R н = R ср 1.4

    Загальна чисельність допоміжних робочих визначається:

    R доп = R до + R ри + R ср + R Де + R ДРС + R УПП + R н,

    R доп = 1,1 + 0,5 + 1,4 + 0,2 + 0,6 + 0,6 + 1,4 = 5,8.

    Розрахунок чисельності РСС.

    Для цеху є всього одна категорія РСС - майстер. Кількість ставок для майстра визначається виходячи з норми обслуговування одним майстром 20-25 чоловік. Приймемо норму обслуговування рівній 22.

    Тоді R м = R сп / 22 = 15/22 = 0,7.

    Зведена відомість складу працюючих на ділянці представлена ​​в таблиці 3.

    Табл. 3. Зведена відомість загального складу працюючих на ділянці.

    Категорія працюючих Всього осіб (ставок) У% від загальної кількості працюючих У% від кількості основних виробничих робітників по змінах
    1-я 2-я
    виробничі робітники 15 69,77 100 8 7
    допоміжні робітники 5,8 26,98 38,67 2,9 2,9
    РСС 0,7 3,25 4,67 0,7 -
    всього 21,5 100 11,6 9,9

    2.2. Розрахунок продуктивності праці.

    Продуктивність праці визначає середня кількість виробленої продукції, що припадає на кожну одиницю витраченого на їх створення робочого часу. Продуктивність праці на ділянці визначимо за допомогою показника вироблення.

    Річне виробництво на 1-го працюючого:

    ,

    де N г - річна програма випуску,

    R заг - загальна кількість працюючих.

    (Шт.)

    Місячне вироблення на 1-го працюючого:

    ,

    (Шт.)

    Річне виробництво на 1-го робітника:

    ,

    де R сп - спискова чисельність.

    (Шт.)

    Місячне вироблення на 1-го робітника:

    ,

    (Шт).

    2.3. Вибір системи оплати праці та розрахунок заробітної плати працівників.

    Системи оплати праці повинні бути спрямовані на створення матеріальної зацікавленості працівників у зростанні продуктивності праці, підвищення якості продукції, забезпеченні ритмічності виконання планових завдань.

    Для основних робітників застосовується відрядно-преміальна система оплати праці. Дана система є найкращою, тому що заробітна плата знаходиться в прямій залежності від кількості виробленої продукції, і застосовується матеріальне стимулювання працівників за досягнення певних показників праці: перевиконання норм виробітку, економія матеріальних ресурсів, поліпшення якості продукції, освоєння нової техніки і технології і т.д.

    Для допоміжних робітників застосовується почасово - преміальна система оплати праці. Це пов'язано з тим, що ритм роботи визначається машинами та обладнанням і неможливо пронормувати працю працівника. Премія передбачаємо матеріальне стимулювання працівника за досягнення певних якісних і кількісних показників, таких як забезпечення безперебійної та ритмічної роботи устаткування, підвищення коефіцієнта використання устаткування, збільшення міжремонтного періоду експлуатації, зниження витрат на обслуговування і ремонт тощо Для контролерів премія може нараховуватися за відсутність пропуску продукції з браком, за виконання плата по профілактиці шлюбу, скорочення повернення продукції з наступних операцій і т.п.

    Для майстра застосовується окладно - преміальна система оплати праці. Праця майстра і розмір преміювання визначається виходячи з повноти, якості та своєчасності виконання посадових обов'язків.

    По кожній категорії працівників наведемо приклад розрахунку фонду заробітної плати (ФЗП), інші розрахунки зведемо в таблицю 5.

    Для всіх категорій робітників (основних і допоміжних):

    де ФЗП - фонд заробітної плати,

    З осн - основна заробітна плата,

    З доп - додаткова заробітна плата (приймаємо рівною 17% від основної заробітної плати для всіх категорій працівників)

    З пр - пряма (тарифна) заробітна плата

    П р - розмір премії (приймаємо 50% від прямої заробітної плати для всіх категорій працівників).

    Д - доплати до тарифної заробітної плати (приймаємо рівними 0 для всіх категорій працівників).

    До р - районний коефіцієнт, що дорівнює 1,15.

    Розрахунок прямої заробітної плати для основних виробничих робітників:

    де Р сдi - відрядна розцінка за i-тій операції,

    t штi - норма часу на i-ої операції, хв.,

    ч ТАРI - годинна тарифна ставка i-ого розряду, руб.

    Годинні тарифні ставки робітників беремо з таблиці 4.

    Таблиця 4. Годинні тарифні ставки, руб.

    Групи робіт розряд
    1 2 3 4 5
    Верстатні роботи (при відрядній оплаті праці) 19,0 20,7 22,9 25,7 29,4
    Решта робіт (при погодинній оплаті праці) 17,0 18,5 20,5 23,0 26,3

    Розрахуємо по 1 операції. ч ТАРI = 22,9 руб. (для 3 розряду), t штi = 0,6 хв.

    Звідси Р сдi = 22,9 × 0,6 / 60 = 0,23 руб.

    З пр = 0,23 × 200000 = 46 000 руб.

    П р = 0,5 × 46000 = 23 000 руб.

    Д = 0.

    З осн = (46000 + 23000) × 1,15 = 79 350 руб.

    З доп = 0,17 × 79350 = 13 489,5 руб.

    ФЗП = 13489,5 + 79350 = 92 839,5 руб.

    Розрахунок прямої заробітної плати для допоміжних робітників -

    де F еф-ефективний фонд часу роботи робітника за рік, год.,

    ч ТАРI - годинна тарифна ставка робітника i-ого розряду, руб.,

    n i - кількість ставок i-ого розряду (див. табл. 2),

    F н - номінальний фонд часу роботи робітника за рік, год .;

    b - коефіцієнт планованих цілоденних невиходів на роботу (приймаємо рівним 0,1),

    F до - кількість календарних днів в році,

    F вп - кількість вихідних і святкових днів у році,

    T зм - тривалість робочої зміни, час.,

    H ч - кількість недоопрацьованих годин у передсвяткові дні.

    Для всіх допоміжних робочих F еф буде однаковий.

    F н = (365-115) 8-7 = 1993 годину., F еф = 1993 × (1-0,1) = 1793,7 годину.

    Приклад розрахунку ФЗП для контролера.

    ч ТАРI = 20,5 руб. (3 розряд), n i = 1,1

    З пр = 1793,7 × 20,5 × 1,1 = 40 447,94 руб.

    П р = 0,5 × 40447,94 = 20 223,97 руб.

    З осн = (40447,94 +20223,97) × 1,15 = 69 772,70 руб.

    З доп = 0,17 × 69 772,70 = 11 861,36 руб.

    ФЗП = 69 772,70 +11 861,36 = 81 634,06 руб.

    Річний фонд заробітної плати РСС визначається, виходячи з середніх місячних окладів. Приймемо посадовий оклад майстра рівним 5000 руб.

    ФЗП = З осн + З доп

    де О - місячний оклад майстра, руб.,

    М - число відпрацьованих місяців на рік (11),

    n м - кількість ставок майстра на ділянці (див. табл. 3).

    З пр = 5 000 × 11 × 0,7 = 38 500 руб.

    П р = 0,5 × 38500 = 19 250 руб.

    З осн = (38 500 + 19 250) × 1,15 = 66 412,5 руб.

    З доп = 0,17 × 66 412,5 = 11 290,13 руб.

    ФЗП = 66 412,5 + 11 290,13 = 77 702,63 руб.

    Всі розрахунки зведемо в таблицю 5.

    Розрахуємо середньорічну і середньомісячну заробітну плату по ділянці в цілому і за окремими категоріями працюючих. Середньорічна зарплата працюючого по ділянці в цілому дорівнює відношенню загального фонду заробітної плати до чисельності всіх працюючих на ділянці, тобто 1148907,11 / 21,5 = 53437,54 руб. Середньомісячна заробітна плата виходить розподілом середньорічного на число місяців 12, тобто 53437,54 / 12 = 4453,13 руб. Аналогічно розраховуються показники по кожній категорії працівників (див. Табл. 6).

    Табл. 5. Відомість фондів заробітної плати працівників, руб.

    Кількість розряд tштi, хв чтарi, руб. Рсдi, руб. Пряма зарплата, руб Розмір премії, руб. Основна заробітна плата, руб. Додаткова заробітна плата, руб. ФЗП, руб.
    1. Зарплата основних робочих за операціями:
    1 3 0,60 22,90 0,23 46000,00 23000,00 79350,00 13489,50 92839,50
    2 3 0,40 22,90 0,15 30000,00 15000,00 51750,00 8797,50 60547,50
    3 3 0,38 22,90 0,15 30000,00 15000,00 51750,00 8797,50 60547,50
    4 3 0,20 22,90 0,08 16000,00 8000,00 27600,00 4692,00 32292,00
    5 3 0,34 22,90 0,13 26000,00 13000,00 44850,00 7624,50 52474,50
    6 3 1,00 22,90 0,38 76000,00 38000,00 131100,00 22287,00 153387,00
    7 3 0,52 22,90 0,20 40000,00 20000,00 69000,00 11730,00 80730,00
    всього 15 455400,00 77418,00 532818,00
    2. Зарплата допоміжних робітників за професіями:
    1.контроллер 1,1 3 20,50 40447,94 20223,97 69772,69 11861,36 81634,04
    2.раздатчік інструменту 0,5 2 18,50 16591,73 8295,86 28620,73 4865,52 33486,25
    3.слесарь-ремонтник 1,4 5 30,60 76842,11 38421,05 132552,64 22533,95 155086,58
    4.дежурний електромонтер 0,2 4 26,30 9434,86 4717,43 16275,14 2766,77 19041,91
    5.дежурний ремонтний слюсар 0,6 4 26,30 28304,59 14152,29 48825,41 8300,32 57125,73
    6.уборщік произв. приміщень 0,6 1 17,00 18295,74 9147,87 31560,15 5365,23 36925,38
    7.наладчік 1,4 5 30,60 76842,11 38421,05 132552,64 22533,95 155086,58
    всього 5,8 460159,39 78227,10 538386,48
    3. Зарплата майстра (РСС) 0,7 5000 38500,00 19250,00 66412,50 11290,13 77702,63
    Разом по ділянці: 21,5 981971,89 166935,22 1148907,11

    Табл. 6. Середньорічна і середньомісячна

    заробітна плата по ділянці, руб.

    Найменування категорії Середньорічна зарплата працюючого Середньомісячна зарплата одного працюючого
    По ділянці в цілому 53 437,54 4 453,13

    в тому числі:

    -виробничі робочі;

    35 521,20

    2 960,10

    -Допоміжні робочі; 92 825,26 7 735,44
    -РСС (майстер) 111 003,76 9 250,31

    3.Розрахунок капітальних витрат.

    3.1. Капітальні витрати виробничої площі.

    Вартість площі ділянки визначається виходячи з вартості 1 кв.м. будівлі (2,5-3,5 тис. руб.) і розмірів загальної площі.

    Де До площ - вартість площі ділянки, тис. Руб.,

    Ц 2 - вартість 1 м 2 площі, тис. Руб. (Приймемо 3 тис. Руб.)

    S заг - загальна площа ділянки, м 2,

    S пр - виробнича площа ділянки, м 2,

    S доп - допоміжна площа ділянки, м 2,

    S уд - питома площа, яка припадає на 1 верстат (в інтервалі 15-20 м 2 на 1 верстат, приймемо 15 м 2 на 1 верстат),

    С - кількість верстатів на ділянці. (7),

    S уд / 1 люд - питомий розмір площі на одного працюючого (приймаємо рівним 2,5 м 2),

    R робіт в наиб см - чисельність працюючих в найбільшій зміні (див. Табл. 3 - 11,6 чол.).

    Допоміжна площа ділянки включає частину побутових і конторських установ, що мають загальноцеховими призначення. Тому розмір допоміжної площі визначається укрупнено, за питомою розміром площі на 1-го працюючого, виходячи з кількості працюючих в найбільшій зміні (див. Табл. 3).

    Звідси S доп = 2,5 × 11,6 = 29 м 2

    S пр = 15 × 7 = 105 м 2

    S заг = 105 + 29 = 134 м 2

    До площ = 3 × 134 = 402 тис. Руб.

    3.2. Капітальні витрати виробничого обладнання, транспортних засобів, інструментів і пристосувань.

    При визначенні вартості технологічного обладнання беруться вільні ринкові ціни, враховуються витрати на транспортування і заготівельні витрати, витрати на монтаж. Транспортно-заготівельні витрати приймаємо рівними 5% від вартості обладнання, а витрати на монтаж - 10% від вартості обладнання.

    Наприклад, транспортно - заготівельні витрати для токарного верстата 16К20 рівні 0,05 × 35 = 1,75 тис. Руб. витрати на монтаж: 0,1 × 35 = 3,5 тис. руб. Всього капітальних витрат на даний верстат: 1,75 + 3,5 + 35 = 40,25 тис. Руб. Аналогічно розраховуються витрати по іншим видам обладнання. Всі розрахунки зведемо в таблицю 7.

    Табл. 7. Капітальні витрати на обладнання.

    Найменування обладнання Кількість одиниць обладнання Ціна за одиницю тис.руб. Сума, тис.руб. Транспортно-заготівельні витрати, тис. Руб. Витрати на монтаж, тис.руб. Всього капітальних витрат, тис.руб.
    токарний 16К20 1 35 35 1,75 3,5 40,25
    фрезерний 6Н91 1 42 42 2,1 4,2 48,3
    фрезерний ВФЗДПМ 1 81 81 4,05 8,1 93,15
    Свердлильний НС-12А 2 7,5 15 0,75 1,5 17,25
    агрегатний 1 54 54 2,7 5,4 62,1
    агрегатний 1 96 96 4,8 9,6 110,4
    всього 323,00 16,15 32,3 371,45

    Вартість дорогого і долгослужащего інструменту приймається рівною 1% від капітальних витрат на технологічне обладнання, тобто рівній 0,01 × 371,45 = 3,7145 тис. руб.

    Вартість виробничого і господарського інвентарю приймемо в розмірі 3% від витрат на обладнання і будівля, тобто 0,03 × (371,45 + 402) = 23,2035 тис. Руб.

    Зведемо загальні капітельні витрати в таблицю 8.

    Табл. 8. Капітальні витрати по ділянці.

    Найменування витрат Сума, тис. Руб.
    вартість площі 402
    Вартість обладнання 371,45
    Вартість дорогого і долгослужащего інструменту 3,7145
    Вартість виробничого і господарського інвентарю 23,2035
    всього 800,368

    4. Розрахунок повної собівартості виробу.

    Повна собівартість витрат на виробництво складається з:

    ,

    де - витрати на основні матеріали (без урахування вартості реалізованих відходів), грн .;

    - основна заробітна плата виробничих робітників, руб .;

    - додаткова заробітна плата виробничих робітників, руб .;

    - єдиний соціальний податок, руб .;

    - витрати на експлуатацію та утримання обладнання, руб .;

    - загальноцехові витрати, руб .;

    - загальнозаводські (загальногосподарські) витрати, руб .;

    - інші виробничі витрати, руб .;

    - комерційні витрати, руб.

    Перші шість елементів утворюють цехову собівартість, а з урахуванням загальногосподарських та інших витрат отримуємо виробничу собівартість.

    4.1. Прямі витрати.

    До прямих витрат відносяться: витрати на основні матеріали, основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників з єдиним соціальним податком.

    Визначимо витрати на основні матеріали. При цьому необхідно враховувати норми витрат матеріалів, вартість матеріалу, величину зворотних відходів і витрати на придбання та доставку матеріалу.

    ,

    де - норма витрати матеріалу на 1 виріб, кг;

    - ціна 1 кг матеріалу, руб .;

    - коефіцієнт, що враховує транспортно-заготівельні витрати (від 1,03 до 1,05, приймемо рівним 1,03)

    - величина зворотних відходів, кг;

    - ціна 1 кг зворотних відходів, руб.

    Величина зворотних відходів визначається як різниця між масою заготовки і масою готового виробу. За вихідними даними отримаємо: руб.

    Величину основної та додаткової заробітної плати виробничих робітників беремо з 1-ої частини таблиці 5. При розрахунку заробітної плати на 1 деталь необхідно загальну основну або додаткову заробітну плату розділити на річний обсяг випуску, що дорівнює 200 000 шт. отримаємо: руб., руб.

    Єдиний соціальний податок визначається як 26% від суми основної та додаткової заробітної плати, що припадає на 1 деталь: руб.

    4.2. Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування.

    Для визначення , Що включаються в собівартість вироби, розраховується кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування. У витрати на утримання та експлуатацію обладнання входять: амортизаційні відрахування, витрати на експлуатацію та ремонт обладнання, знос малоцінних і швидкозношуваних предметів.

    Амортизаційні відрахування розраховуються, виходячи з балансової вартості обладнання і дорогого інструменту і норм амортизації: ,

    де - капітальні витрати на обладнання, тис. Руб. (Див. Табл. 8);

    - капітальні витрати на дорогий інструмент, тис. Руб. (Див. Табл. 8);

    - норма амортизації обладнання,% (дорівнює 13,4%);

    - норма амортизації дорогого інструменту,% (дорівнює 20%).

    Звідси тис. руб.

    Витрати на експлуатацію обладнання складаються з: витрат на допоміжні матеріали, витрат на електроенергію, воду і стиснене повітря, що витрачаються на технологічні цілі, заробітної плати з єдиним соціальним податком наладчиків, чергових слюсарів і електриків.

    Витрати на допоміжні матеріали визначаються виходячи з норм витрати на 1 верстат, які складаю 0,5% в рік від балансової вартості верстата. Тобто тис. руб.

    Витрати на електроенергію для технологічних цілей визначаються за формулою:

    ,

    де - ціна 1 кВт / год електроенергії, дорівнює 1,64 руб .;

    - дійсний річний фонд часу роботи обладнання, год .;

    - встановлена ​​потужність обладнання на i - тій операції, кВт;

    - коефіцієнт завантаження обладнання на i - тій операції;

    - кількість одиниць обладнання на i - тій операції;

    m - кількість операцій.

    Дійсний річний фонд часу роботи обладнання визначається з наступної формули:

    ,

    де - номінальний фонд часу роботи робітника за рік, дорівнює 1993 год. (Див. П. 2.3);

    - кількість робочих змін (2);

    - коефіцієнт втрат часу на ремонт обладнання, рівний 0,05. Звідси година.

    Отримуємо витрати на електроенергію

    Витрата води на виробничі потреби пов'язаний з промиванням деталей, приготуванням емульсій, охолодженням робочих агрегатів і т.д. Споживання води в мийних машинах становить 0,5 куб.м. на 1 т промиваються деталей, і витрати на промивку деталей визначаються як

    ,

    де М дет - маса деталі (дорівнює 1,25 кг);

    N г - річна програма випуску (200 000 шт.);

    Ц вод - ціна 1 куб. м. води (приймемо рівної 14 руб.).

    Виходячи з цього отримаємо руб.

    Витрати на воду для приготування емульсій розраховуються виходячи з витрат 4 л на 1 верстат в зміну. Тоді витрати розраховуються:

    ,

    де - кількість верстатів на ділянці (7);

    - кількість робочих днів у році (250);

    - кількість робочих змін у добі (2).

    руб.

    Витрати на воду визначаються руб.

    Стисле повітря використовується в пневматичних механізмах, для обдування верстатів, деталей, в розпилювачі фарби і т.д. Витрата повітря на 1 верстат дорівнює 0,5 куб.м. в зміну. Вартість стисненого повітря приймемо 2 руб. за куб.м. тоді руб.

    Загальні витрати на воду і стисле повітря складуть руб.

    Витрати на заробітну плату робітників, які обслуговують обладнання з єдиним соціальним податком визначається як (див. Табл. 5):

    До витрат на ремонт обладнання відносяться витрати на проведення капітальних, середніх, поточних ремонтів і оглядів за рік. Витрати на ремонт визначаються:

    ,

    де - сумарна категорія ремонтної складності всього обладнання на ділянці,

    R i - категорія ремонтної складності одиниці обладнання на i-тій операції;

    C i - кількість одиниць обладнання на i-тій операції;

    n - кількість операцій;

    n k, n c, n m, n o - кількість капітальних, середніх, поточних ремонтів і оглядів в ремонтному циклі;

    t k, t c, t m, t o - витрати часу відповідно на капітальний, середній, поточний ремонт і огляд на одиницю ремонтної складності;

    ч тар - середня годинна тарифна ставка ремонтників (30,6 руб.);

    К пр - коефіцієнт преміальних доплат (1,5);

    До д - коефіцієнт додаткової заробітної плати (1,17);

    До р - районний коефіцієнт (1,15);

    До ЕСН - коефіцієнт єдиного соціального податку (1,26);

    М - витрати на матеріали, руб. (Приймаються рівними 50% від прямої тарифної заробітної плати робітників - ремонтників, см. Табл.5);

    Т ц - тривалість ремонтного циклу (приймемо рівної 5 років).

    Витрати часу на одну ремонтну одиницю обладнання і кількість ремонтів і оглядів беремо з таблиці 9.

    Таблиця 9. Норми часу на одну ремонтну одиницю обладнання

    і кількість ремонтних операцій.

    ремонтна операція Норма часу, год. Число ремонтних операцій
    Огляд перед капітальним ремонтом 1,1 1
    огляд 0,85 6
    Поточний ремонт 6,0 4
    середній ремонт 90,0 1
    Капітальний ремонт 50,0 1

    Виходячи з цього ;

    руб .;

    руб.

    Витрати, пов'язані із зносом малоцінних та швидкозношуваних інструментів і пристосувань, визначаються укрупнено і складають 1500-2000 руб. на 1-го працюючого в рік (чисельність працюючих см. в табл. 5). Приймемо їх рівними 1500 руб. на 1-го працюючого. тоді руб.

    Кошторис витрат на утримання і експлуатацію устаткування представлена ​​в таблиці 10.

    Таблиця 10. Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування.

    Найменування статей Сума, руб.
    Амортизація обладнання і дорогого інструменту

    50 517,2

    Експлуатація обладнання:

    -витрати на допоміжні матеріали

    -витрати на електроенергію

    -витрати на воду і стиснене повітря

    -Заробітна плата робітників, які обслуговують обладнання з єдиним соціальним податком

    1 857,25

    141 521,49

    5 446,00

    291 380,32

    Ремонт обладнання 214 996,39
    Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів 32 250
    всього 737 968,65

    Розрахуємо витрати на утримання та експлуатацію обладнання на 1 деталь. отримаємо руб.

    Розрахуємо середній коефіцієнт завантаження устаткування по ділянці за формулою:

    ,

    де Кз i - коефіцієнт завантаження обладнання на i-тій операції.

    отримаємо або 40,69%.

    Оскільки середній коефіцієнт завантаження менше 60%, то необхідно скоригувати на нього експлуатаційні витрати: руб.

    4.3. Кошторис цехових витрат.

    Для визначення величини цехових витрат, що припадають на 1 виріб, слід розрахувати і скласти кошторис цехових витрат.

    Заробітна плата (основна і додаткова) РСС і допоміжних робітників, не зайнятих обслуговуванням устаткування (майстри, контролера, роздавальників інструменту, прибиральниці) береться з даних таблиці 5. Маємо

    З ос + НД = 77 702,63 + 81 634,04 + 33 486,25 + 36 925,38 = 229 748,30 руб.

    Єдиний соціальний податок становить 26% від розрахованої заробітної плати, тобто Е зн = 0,26. 229 748,30 = 59 734,56 руб.

    Амортизаційні відрахування розраховуються, виходячи з норми амортизації - 1,2% від вартості частини будівлі (площі), що відноситься до даної ділянки. З таблиці 8 капітальні витрати на виробничу площу складають 402 тис. Руб. тоді тис. руб.

    Витрати на утримання будівель, споруд, інвентарю включають витрати на освітлення, опалення, воду для побутових потреб, витрати на допоміжні матеріали, а так само витрати з утримання інвентарю.

    При розрахунку витрат на електроенергію використовуємо наступні дані: середня витрата електроенергії протягом 1 години становить 15 Вт на 1 кв. м. площі, річне число годин освітлювального навантаження при двозмінній роботі дорівнює 2400 годин. Крім цього, в рік на 1 кв.м. чергового освітлення (приймемо рівним 10% від загальної площі ділянки) витрачається додатково 2600 Вт / год. Загальна площа ділянки (див. П. 3.1) дорівнює 134 кв.м.

    Витрати на теплопостачання будівлі визначаються за формулою

    ,

    де - загальне навантаження для теплопостачання будівлі, Ккал / год;

    - тривалість опалювального сезону, година, (для м Кірова - 5088 год.);

    - ціна теплової енергії за 1 Гкал (приймемо рівної 600 руб.), 1 Гкал = 10 6 Ккал.

    ,

    де - потреба в тепловій енергії для опалення будівель, Ккал / год;

    - потреба в тепловій енергії для вентиляції будівлі, Ккал / год.

    Потреба в тепловій енергії для опалення будівель визначається як

    ,

    де - питома теплова характеристика будівлі для опалення (для механічного цеху приймемо рівної 0,4);

    - зовнішній об'єм будівлі, куб.м. (висоту виробничої будівлі приймемо рівної 10 м, площа дорівнює 134 кв.м., тоді V = 1340 куб.м.);

    - температура повітря всередині опалюваних приміщень (для механічного цеху приймемо рівної 15 0 С)

    - температура зовнішнього повітря для опалення в м Кірові (приймається -21 0 С)

    Потреба в тепловій енергії для вентиляції будівель визначається:

    ,

    де - питома теплова характеристика будівлі для вентиляції (для механічного цеху приймемо рівної 0,2);

    - температура зовнішнього повітря для вентиляції в м Кірові (приймається -12 0 С).

    отримаємо:

    Ккал / год;

    Ккал / год;

    Ккал / год або 0,026532 Гкал / год .;

    руб.

    При розрахунку витрат на воду для побутових потреб слід керуватися такими даними: витрата води для господарсько-санітарних потреб на 1-го працівника в зміну складає в цехах - 25 л, витрата води для душових становить 40 л на кожного, що користується душем. Ціна 1 куб.м. води для господарських потреб становить 14 руб. Кількість робочих днів у році - 250. Отримуємо З вод = 14. (21,5. 0,025 + 15. 0,040). 250 = 15,925. 250 = 3 981,25 руб.

    Витрати на допоміжні матеріали приймемо в розмірі 3% від вартості будівлі. Тобто З всп.мат = 0,03. 402 000 = 12 060 руб.

    Витрати за змістом інвентарю складають 1% від вартості будівлі та інвентарю (див. Табл. 8). Зінв = 0,01. (23 203,5 + 402 000) = 4 252,04 руб. Витрати на поточний ремонт будівель і споруд в рік приймаються в розмірі 3% від їх вартості (див. Табл. 8) Тобто руб.

    Витрати з випробувань, дослідам, дослідженням, раціоналізаторства і винахідництва приймемо рівними 1500 руб. на 1-го працюючого в рік. руб.

    Витрати з охорони праці приймемо рівними 1200 руб. на 1-го працюючого в рік. руб.

    Інші цехові витрати приймемо рівними 1,5% від суми основної заробітної плати виробничих робітників (див. Табл. 5). руб.

    Таблиця 11. Кошторис цехових витрат.

    Найменування статей Сума, руб.
    Заробітна плата основна і додаткова РСС ділянки і допом. робочих, не зайнятих обслуговуванням устаткування

    229 748,30

    Єдиний соціальний податок від заробітної плати РСС і допоміжних робітників

    59 734,56

    Амортизація будівель, споруд 4 824,00
    Утримання будинків, споруд, інвентарю 109 258,68
    Поточний ремонт будівель, споруд, інвентарю 12 060,00
    Випробування, досліди, дослідження, раціоналізаторство і винахідництво

    32 250,00

    Охорона праці 25 800,00
    Інші витрати 6 831,00
    Разом цехових витрат 480 506,54

    Розрахуємо цехові витрати, що припадають на одиницю продукції:

    руб.

    Оскільки середній коефіцієнт завантаження менше 60%, то необхідно скоригувати на нього експлуатаційні витрати: руб.

    Сума загальнозаводських (загальногосподарських витрат) визначається укрупнено, у відсотках від основної заробітної плати виробничих робітників (див. Табл. 5). Оскільки виробництво масове, то приймемо 150%. отримаємо руб., а на одиницю продукції руб.

    Інші виробничі витрати приймемо рівними 10% від основної заробітної плати виробничих робітників. руб. На одиницю продукції - руб.

    Комерційні витрати на одиницю продукції приймемо рівними 5% від виробничої собівартості продукції (див. Табл. 12). руб.

    4.4. Калькуляція собівартості.

    Собівартість одиниці продукції визначається у вигляді калькуляції.

    Табл. 12. Калькуляція собівартості.

    Найменування статей Сума, руб. в% по відношенню до підсумку
    1. Матеріали та комплектуючі вироби (з урахуванням транспортно-заготівельних витрат) за вирахуванням реалізованих відходів

    80,03

    85,14

    2. Основна заробітна плата виробничих робітників

    2,28

    2,43

    3. Додаткова заробітна плата виробничих робітників

    0,39

    0,41

    4. Єдиний соціальний податок 0,69 0,73
    5. Витрати по утриманню та експлуатації обладнання

    1,50

    1,60

    6. Цехові витрати 0,98 1,04
    Разом цехова собівартість 85,87
    7. Загальнозаводські (загальногосподарські) витрати 3,42 3,64
    8. Інші виробничі витрати 0,23 0,24
    Разом виробнича собівартість 89,52
    9. Комерційні витрати 4,48 4,77
    Разом повна собівартість 94,00 100

    5.

    Визначення ціни виробу.

    Для визначення оптової ціни виробу до повної собівартості слід додати суму прибутку (становить 20% від повної собівартості):

    ,

    де П - закладається в оптову ціну прибуток підприємства руб .;

    С - повна собівартість виробу, руб.

    отримаємо руб.

    Крім цього, відпускна ціна включає так само податок на додану вартість, що становить 18%. руб.

    Показник рентабельності визначає рівень ефективності, прибутковості і прибутковості виробництва. Для характеристики ефективності витрат на виробництво використовується показник рентабельності продукції. Рівень рентабельності виробу визначається за формулою:

    .

    6. Зведена таблиця техніко-економічних показників.

    Найменування показників Од. виміру значення показника
    Річна програма випуску вироби шт. 200 000
    Число робочих місць на ділянці од. 7
    Середній відсоток завантаження робочих місць % 40,69
    Загальна площа ділянки кв.м. 134
    Середній тарифний розряд виробничих робітників 3

    Загальна чисельність працюючих на ділянці, в т.ч .:

    а) виробничих робітників

    б) допоміжних робітників

    в) РСС

    чол.

    чол.

    чол.

    чол.

    21,5

    15

    5,8

    0,7

    Річне виробництво:

    а) на одного робітника

    б) на одного працюючого

    шт. / чол.

    шт. / чол.

    13 333

    9 302

    Системи заробітної плати:

    а) виробничих робітників

    б) допоміжних робітників

    в) РСС

    відрядно-преміальна

    почасово-преміальна

    окладно-преміальна

    Річний фонд заробітної плати всього, в т.ч .:

    а) виробничих робітників

    б) допоміжних робітників

    в) РСС

    тис. руб.

    тис. руб.

    тис. руб.

    тис. руб.

    1 148,90711

    532,81800

    538,38648

    77,70263

    Середньомісячна заробітна плата на 1-го працюючого, в т.ч .:

    а) виробничих робітників

    б) допоміжних робітників

    в) РСС

    руб.

    руб.

    руб.

    руб.

    4 453,13

    2 960,10

    7 735,44

    9250,31

    Капітальні витрати по ділянці тис. руб. 800,368
    Річні витрати по утриманню та експлуатації обладнання ділянки

    тис. руб.

    737,96865

    цехові витрати тис.руб. 480,50654
    Повна собівартість одного виробу (деталі) руб. 94,00
    Оптова ціна одного виробу руб. 112,80
    Відпускна ціна одного виробу руб. 113,10
    рівень рентабельності % 30,64

    Бібліографічний список джерел інформації.

    1. Саксонова М.Л. Економіка підприємства: методичні вказівки щодо виконання курсової роботи. - Кіров: ВятГУ, 2006. - 46 с.

    2. Скляренко В.К., Прудніков В.М., Економіка підприємства: підручник. - М .: ИНФА-М, 2005 - 528 с.

    3. Економіка організації (підприємства): підручник / за ред. Н.А, Сафронова. - 2-е изд., Перер. і доп. - М .: Економіст, 2005. - 618 с.