• 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА
  • 1.2 Класифікація внутрішньовиробничих витрат
  • 1.3 Планування кошторису витрат на виробництво продукції
  • 2. АНАЛІЗ ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА НА ПРИКЛАДІ ТОВ «БОРОШНО КАЗАХСТАНУ»
  • 2.2 Аналіз витрат виробництва на підприємстві
  • 3. ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА
  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  • Дата конвертації09.08.2017
    Розмір70.51 Kb.
    Типкурсова робота

    Скачати 70.51 Kb.

    Шляхи зниження витрат виробництва

    ЗМІСТ

    Вступ

    1.Теоретические ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

    1.1 Економічна сутність виробничих витрат

    1.2 Класифікація внутрішньовиробничих витрат

    1.3 Планування кошторису витрат на виробництво продукції

    2 .Аналіз ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА НА ПРИКЛАДІ ТОВ «БОРОШНО КАЗАХСТАНУ»

    2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика ТОВ «Борошно Казахстану»

    2.2 Аналіз витрат виробництва підприємства

    3. ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

    ВИСНОВОК

    Список використаних джерел

    ВСТУП

    Виробництво будь-якого товару вимагає витрат економічних ресурсів, які, в силу своєї відносної рідкості, мають визначені ціни. Кількість будь-якого товару, яке фірма прагне запропонувати на ринку, залежить від цін (витрат) і ефективності використання ресурсів, необхідних для його виробництва, з одного боку, і від ціни, по якій товар буде продаватися на ринку, - з іншого.

    Витрати, витрати, собівартість, є найважливішими економічними категоріями. Їх рівень багато в чому визначає величину прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності.

    Зниження і оптимізація витрат є одними з основних напрямків вдосконалення економічної діяльності кожного підприємства.

    Витрати, які фірма або галузь несе при виробництві заданого обсягу продукції, залежать від можливості зміни кількості всіх зайнятих ресурсів. Кількість багатьох використовуваних ресурсів - здебільшого видів живого праці, сировини, палива, енергії і т.д. - може бути змінено легко і швидко. Інші ресурси вимагають більшого часу для освоєння. Наприклад, потужність обробного підприємства, тобто площа його виробничих приміщень та кількість машин і обладнання в ньому, може бути змінена лише протягом значного періоду часу. У деяких галузях важкої промисловості зміна виробничих потужностей може зайняти кілька років. Тому, перш ніж зробити будь-які кроки, будь-яка фірма перед початком виробництва повинна чітко уявляти на який прибуток вона може розраховувати. Для цього вона вивчить попит і визначить, за якою ціною буде продаватися продукція і порівняє гадані доходи з витратами, які належить понести.

    Сутність витрат на виробництво і витрат виробництва не тотожні між собою в теоретичному і практичному планах, як на рівні суспільного виробництва, так і в мікроекономіці у вітчизняній і зарубіжній практиці. З позицій суспільства витрати на виробництво включають повний обсяг витрат живої і матеріалізованої праці і рівні вартості продукту. Витрати на виробництво вітчизняних підприємств складаються з їх власних витрат, а витрати зарубіжних фірм включають нормативну прибуток.

    Метою курсової роботи є дослідження питання витрат виробництва, а також проведення аналізу витрат виробництва на підприємстві на прикладі ТОВ «Борошно Казахстану».

    Дана тема при перехідній ринковій економіці в Казахстані та низці інших країн СНД ще довго буде залишатися актуальною. Це випливає з того, що прибуток є основним стимулом діяльності будь-якого підприємства, а також підвищує купівельний попит населення на продукцію підприємства. Наприкінці роботи ми спробуємо зробити аналіз вдосконалення системи зниження витрат виробництва.

    1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

    1.1 Економічна сутність виробничих витрат

    Підприємство в процесі виробничо-господарської діяльності витрачає різні ресурси. Ці витрати в плануванні прийнято ділити на одноразові і поточні.

    Одноразові витрати здійснюються в формі інвестицій на різні інноваційні заходи, пов'язані з розширенням виробництва, заміною вибувають основних фондів, технічним переозброєнням, реконструкцією та новим будівництвом, поповненням обігових коштів і освоєнням нових видів діяльності. Одноразові витрати в свою діляться на виробничі і капітальні вкладення.

    Поточні витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт, послуг і приймають форму витрат. Основна частина витрат - витрати на виробництво і реалізацію продукції. Крім них підприємство платить податки, збори, відрахування, штрафи, пеню, неустойки, зумовлені чинним законодавством, а так само фінансує поточні заходи щодо формування і реалізації стратегії і тактики свого розвитку. Сума зазначених витрат, вкладена в грошовій формі за певний період часу, утворює витрати підприємства. Рівень і структура витрат підприємства використовується при оцінці ефективності його діяльності, конкурентоспроможності та стійкості на товарних ринках. (Іст.2, гл.13.1, стр.540)

    Метою планування витрат (собівартості) є оптимізація поточних витрат підприємства, що забезпечує необхідні темпи зростання прибутку і рентабельності на основі раціонального використання грошових, трудових і матеріальних ресурсів.

    План по витратах підприємства складається з наступних розділів:

    1. розрахунок зниження собівартості продукції за рахунок впливу на неї техніко-економічних чинників;

    2. калькулювання собівартості видів продукції (робіт і послуг);

    3. кошторис витрат на виробництво.

    Технологічний процес планування собівартості (витрат) представлений у схемі 1. (іст.2, гл.13, стр.544)

    Фактичні витрати

    аналіз витрат

    Резерви і невикористані можливості

    Фактори і джерела економії витрат

    Планування зниження витрат за факторами

    нормативи витрат

    нормативи витрат

    Розрахунок планових калькуляцій

    Витрати за статтями витрат

    План виробництва, планові калькуляції

    Розрахунок планової кошторису витрат

    Загальна сума витрат за елементами витрат

    Елементи витрат, статті витрат

    Звід витрат на виробництво

    Баланс статей витрат

    звід витрат

    Розрахунок планової собівартості продукції

    планові показники

    Схема 1. Процес планування витрат

    Вихідними даними для розробки планів по витратах є:

    - встановлені тактичним планом розміри прибутку, а так само рівень рентабельності виробництва або завдання щодо зниження собівартості продукції;

    - показники виробництва і реалізації продукції;

    - ефективність заходів по розділу тактичного плану інновацій;

    - прогресивні норми і нормативи відповідного розділу тактичного плану;

    - показники плану матеріально-технічного забезпечення виробництва;

    - прейскуранти цін;

    - дані про використання основних фондів і розмірах амортизаційних відрахувань;

    - показники плану з праці і кадрів;

    - обсяг робіт з підготовки виробництва, освоєння і впровадження нової техніки, обсяг виробництва нової техніки.

    1.2 Класифікація внутрішньовиробничих витрат

    Альтернативна цінність будь-якого рішення - це найкраще з усіх можливих варіантів рішень. Альтернативні витрати використання ресурсів є вартість застосовуваних ресурсів в найкращим з інших гірших способів їх споживання. Альтернативна вартість робочого часу, що витрачається менеджером-економістом, є та заробітна плата, від якої він відмовився, чи не продавши свою робочу силу іншому підприємцю, або вартість, яка відшкодовує то робочий час, яким пожертвував фахівець. З двох порівнюваних альтернативних значень витрат завжди слід вибирати найбільше. Альтернативна вартість вкладення коштів в підприємстві визначається найбільшою можливим прибутком, яка може бути отримана при їх використанні інших планових проектів. Альтернативні витрати прийнято називати - економічними. Вони повинні широко застосовуватися в плановій і управлінської діяльності кожного підприємства чи фірми.

    У процесі планування слід відрізняти економічні витрати від бухгалтерських. Витрати, які визначаються бухгалтерами, не включають альтернативну вартість факторів виробництва, що є державною власністю підприємства або НЕ явними витратами. Бухгалтерські витрати включають тільки явні витрати, представлені у вигляді платежів за придбані ресурси. Для визначення економічних витрати підприємства необхідно до бухгалтерських витрат додати величину неявних витрат. Економісти-плановики в своїй роботі повинні ґрунтуватися на аналізі альтернативних витрати, що дозволяють порівнювати отримані результати з втраченими можливостями або економічною вигодою. Ступінь відмінності між економічними і бухгалтерськими витратами залежить від обсягу і видів ресурсів, що надаються фірмі її власниками. Зазвичай корпорації виплачують усім службовцям заробітну плату, якщо навіть вони є її співвласниками, і тим самим не враховують неявні заробітки. У реальній практиці можливі інші випадки, коли недостатньо повно враховуються ті чи інші можливості підприємства, що не може не відбиватися і на загальних виробничих витратах.

    В теорії внутрішньофірмового планування виробничі витрати так само поділяються на постійні та змінні, загальні і середні, валові і питомі, короткочасні і короткострокові і ін.Щоб визначити загальні витрати виробництва різних видів продукції, необхідно знати сумарні витрати ресурсів і обсягу випуску товарів. Як відомо, протягом короткострокового періоду деякі види ресурсів, пов'язані з роботою технологічного устаткування залишаються низинними, тоді як кількість інших ресурсів може змінюватися. Звідси випливає, що в короткостроковому плановому періоді різні види виробничих витрат можуть бути віднесені до постійних або змінних витрат. (Іст.1, гл.7, стр.236-238)

    Постійними прийнято називати такі витрати, величина яких не змінюється в залежність від обсягу випуску продукції. До них відносяться витрати на утримання технологічного обладнання і виробничих будівель, орендна плата, амортизаційні відрахування, рентні платежі, страхові внески, оплата адміністративно-управлінського персоналу і ін.

    Змінними вважаються такі витрати, величина яких змінюється в залежності від обсягу випущеної продукції. Вони включають витрати на сировину, матеріали, паливо, енергії, транспортні послуги, зарплату виробничих робітників і ін. Сума цих витрат змінюється в прямій залежності від обсягу виробництва продукції. Однак приріст суми змінних витрат не є постійною зі збільшенням обсягу виробництва на 1 од. продукції. Така поведінка змінних витрат обумовлено дією закону спадної віддачі, згідно з яким сума змінних витрат збільшується наростаючими темпами.

    Загальні або валові витрати це сума постійних і змінних витрат при кожному даному обсязі випуску. При нульовому обсязі виробництва загальні і постійні витрати рівні. При збільшенні обсягу випуску валові витрати змінюються на тугіше величину, що і сума змінних витрат. Змінними витратами, величина яких змінюється в перебігу короткострокового періоду часу, можна управляти як в процесі планування, так і на всіх стадіях виробництва. Постійні ж витрати знаходяться поза контролем економістів-менеджерів, так як є обов'язковими і повинні бути оплачені в плановому періоді незалежно від обсягів виробництва.

    Середні витрати визначають величину виробничих витрат в розрахунку на 1 продукції, і саме вони використовуються при плануванні для порівняння з ринковими цінами і служать мірою для обгрунтування оптимальних обсягів випуску різних видів продукції.

    Бувають середні постійні, змінні та валові витрати на одиницю продукції.

    Граничні витрати, визначають додаткові або додаткові витрати, пов'язані з виробництвом ще однієї одиниці продукції. Граничні витрати можна знайти для кожної додаткової одиниці продукції ставленням приросту валових витрат до відповідного прорости кількості вироблених товарів.

    Показник граничних витрат має стратегічне значення увнутрішньофірмової плануванні, оскільки встановлює ті виробничі витрати, величину яких підприємство має можливість безпосередньо контролювати. граничні витрати визначають ті планові витрати, які доведеться понести фірмі в разі виробництва останньої одиниці продукції. Одночасно граничні витрати показують ті витрати, які можуть бути «зекономлені» у разі скорочення обсягу виробництва на цю одиницю продукції. показники середніх витрат не можуть дати плановикам такої інформації (рис.1). Ухвалення планових рішень щодо того чи іншого випуску продукції зазвичай носить граничний характер, тобто розглядається можливість кращого вибору з двох варіантів: виробляти чи фірмі на кілька одиниць більше або менше тих чи інших товарів. Порівняння граничних витрат з граничною виручкою дозволяє кожній фірмі з'ясувати при включенні в план виробництва можливу прибутковість різних видів продукції.

    Малюнок 1 - Графік зміни середніх і граничних витрат виробництва.

    Як видно з графіка, для кожного виду витрат існують оптимальне значення обсягу випуску, при якому всі види витрат можна звести до мінімуму. Наприклад, крива граничних витрат спочатку опускається вниз, досягаючи мінімального значення при випуску чотирьох одиниць продукції, а потім досить круто йде вгору. Це відображає той факт, що в процесі планування необхідно знаходити оптимальне співвідношення витрат обсягу випуску продукції. (Іст.4, гл.15, стор.241).

    1.3 Планування кошторису витрат на виробництво продукції

    Планова кошторис витрат на виробництво продукції складається з метою визначення загальної суми всіх планових витрат підприємства (за економічними елементами) і взаємної ув'язки плану собівартості з іншими розділами тактичного плану.

    Кошторис витрат на виробництво і калькуляція собівартості товарної продукції розрізняються між собою широтою охоплених витрат, а також видами їх класифікації: за економічними елементами і за калькуляційними статтями.

    Планова кошторис витрат складається за такою структурою:

    - матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

    - витрати на оплату праці;

    - амортизація основних фондів;

    - відрахування на соціальні потреби;

    - Інші витрати.

    В елементі "Матеріальні витрати" відображається вартість:

    - придбаних з боку сировини і матеріалів, які входять до складу вироблюваної продукції;

    - покупних матеріалів, використовуваних в процесі виробництва продукції для забезпечення нормального технологічного процесу і для упаковки продукції, а також запасних частин для ремонту обладнання. Сюди також входить знос інструментів, пристосувань, інвентарю та інших засобів праці, що не відносяться до основних фондів;

    - покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, піддаються надалі монтажу або додаткової обробки на даному заході;

    - робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або виробництвами, що не відносяться до основного виду діяльності, а також підприємцями без утворення юридичної особи. Сюди входить виконання окремих операцій з виготовлення продукції, проведення випробувань, витрати на НДДКР, пов'язані з підготовкою і освоєнням нової продукції, транспортні послуги сторонніх організацій з перевезень вантажів;

    - природної сировини (відрахування на покриття витрат по геологорозвідувальних робіт; витрати на рекультивацію земель; плата за деревину, що відпускається на пні, і т.д.);

    - купується з боку палива всіх видів, що витрачається на технологічні цілі, вироблення всіх видів енергії;

    - покупної енергії всіх видів, а також витрати на виробництво енергії, що виробляється самим підприємством, і т.д.

    З витрат на матеріальні ресурси, що включаються в собівартість продукції, виключається вартість зворотних відходів.

    В елементі «Витрати на оплату праці" відображаються виплати по заробітній платі, обчислені виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, що стимулюють і компенсують виплат, систем преміювання.

    В елементі «Відрахування на соціальні потреби» відбиваються обов'язкові відрахування за встановленими законодавством нормами до фонду соціального захисту населення, державний фонд сприяння зайнятості.

    В елементі «Амортизація основних фондів» відбивається сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, обчислена виходячи з балансової вартості та затверджених норм, методів і правил, включаючи і прискорену амортизацію їх активної частини, а також індексацію амортизаційних відрахувань.

    До елементу "Інші витрати» у складі собівартості продукції (робіт, послуг) відносяться:

    - податки, збори та інші платежі в бюджет і позабюджетні фонди;

    - страхові внески за видами обов'язкового страхування, по добровільному страхуванню життя і додаткових пенсій, а також платежі зі страхування майна, вантажів, цивільної відповідальності та ризику непогашення кредитів;

    - плата за відсотками за позички (крім відсотків по прострочених і відстроченим позиках і позиками, отриманими на заповнення нестачі власних оборотних коштів і на придбання основних засобів і нематеріальних активів;

    - плата за підготовку і перепідготовку кадрів;

    - оплата консультаційних, інформаційних і аудиторських послуг; послуг зв'язку, обчислювальних центрів, банків, пов'язаних з обслуговуванням підприємств;

    - винагороди за винаходи та раціоналізаторські пропозиції; авторські гонорари; витрати на рекламу; орендна плата; лізингові платежі; знос нематеріальних активів; відрядження та представницькі витрати, а також інші витрати, що входять у собівартість продукції, але не належать до раніше перелічених елементів витрат.

    Планова кошторис витрат на виробництво крім визначення загальної суми витрат підприємства переслідує такі цілі:

    * Розрахунок собівартості валової, товарної і реалізованої продукції;

    * Визначення і аналіз структури витрат на виробництво;

    * Перевірка узгодженості різних частин плану по витратах;

    * Розрахунок нормативів оборотних коштів і інших економічних показників роботи підприємства.

    Найбільш важливою метою є визначення планової виробничої собівартості продукції. Визначення планової виробничої собівартості валової продукції за цим кошторисом проводиться таким чином. Із загальної суми планових витрат виключаються витрати на роботи (послуги), які не включаються до складу валової продукції. Враховується зміна залишків витрат майбутніх періодів: при збільшенні залишку цих витрат сума приросту віднімається із загальної суми витрат на виробництво, а при зменшенні - додається. Враховується зміна залишків майбутніх витрат: їх приріст додається до підсумку витрат на виробництво, зменшення - віднімається.

    Для розрахунку виробничої собівартості товарної продукції сума витрат на випуск валової продукції зменшується (збільшується) на величину собівартості приросту (зменшення) залишків незавершеного виробництва.

    Для обчислення повної собівартості товарної продукції до її виробничої собівартості додаються позавиробничі витрати.

    Собівартість реалізованої продукції розраховується шляхом додавання (віднімання) до собівартості товарної продукції зміни витрат в залишках нереалізованої продукції.

    Методи складання кошторису витрат на виробництво можуть бути різними в залежності від умов виробництва, етапу, виду і конкретних завдань планування.

    Одним з таких методів є кошторисний. Суть його полягає в тому, що кошторис витрат складається в цілому по підприємству, а розміри витрат за окремими економічними елементами беруться в основному з різних розділів тактичного плану.

    Витрати, які відсутні в інших розділах тактичного плану, наприклад амортизаційні відрахування, розраховуються спеціально.

    Кошторис витрат по підприємству може розраховуватися на основі цехових кошторисів витрат, які визначаються аналогічно. Такий підхід доцільний на остаточній стадії формування тактичного плану. Він дозволяє збалансувати витрати підприємства і цехів і тим самим проконтролювати правильність всіх розрахунків, зміцнити економічну базу комерційного розрахунку.

    Іншим методом складання кошторису витрат на виробництво є калькуляційний метод, тобто на основі калькуляції собівартості товарної продукції.Саме з цією метою калькуляційні статті витрат, особливо комплексні, расчленяются при розрахунку на економічні елементи. Але оскільки в калькуляції визначається собівартість тільки товарної продукції, то для встановлення загальної суми витрат її слід скорегувати на собівартість зміни залишків незавершеного виробництва, резервів майбутніх витрат, витрат майбутніх періодів та на витрати, пов'язані з роботами і послугами, не включаються до складу валової і товарної продукції.

    Для перевірки правильності розрахунків собівартості і ув'язки кошторису витрат на виробництво за економічними елементами з кошторисом витрат по калькуляційних статтях, а також для визначення внутрішнього обороту витрат складається зведена шахова таблиця «Звід витрат на виробництво».

    Звід витрат на виробництво являє собою матрицю, в якій по вертикалях вказуються калькуляційні статті витрат, а по горизонталі - елементи кошторису витрат.

    Калькуляційні статті витрат згруповані в два розділи.

    У першому розділі «Зводу витрат на виробництво» по рядках наводяться витрати на виробництво за статтями витрат. Основою для визначення цих показників є складені раніше розрахунки витрат на сировину і матеріали, паливо і енергію і т.д. Одночасно в складі цих витрат виділяються елементи витрат і сума витрат допоміжних виробництв, що не розподіляються за елементами.

    Загальний підсумок першого розділу дорівнює загальній сумі витрат на виробництво в планованому році.

    У другому розділі «Зводу витрат на виробництво» наводяться дані про витрати допоміжного виробництва і транспортно-заготівельних витрат і в складі цих витрат виділяються елементи витрат.

    Сума елементів витрат, виділених у першому і другому розділах, повинна дорівнювати загальній сумі витрат на виробництво в планованому році.

    Після складання «Зводу витрат на виробництво» заповнюється «Кошторис витрат на виробництво» на рік з розбивкою по кварталах, по якій визначається повна собівартість всієї товарної продукції як загальна сума витрат мінус витрати, що не відносяться до випуску товарної продукції, і плюс позавиробничі витрати.

    Звід витрат забезпечує узгодження планових витрат виробництва, розрахованих різними методами, а також дозволяє перевірити всі розрахунки, виявити внутрішній оборот витрат, не включається в собівартість товарної продукції.

    2. АНАЛІЗ ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА НА ПРИКЛАДІ ТОВ «БОРОШНО КАЗАХСТАНУ»

    2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика ТОВ «Борошно Казахстану»

    Товариство з обмеженою відповідальністю «Борошно Казахстану» зареєстровано в Управлінні юстиції Павлодарської області 05 грудня 2001 року свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №9919-1945-ТОО.

    Основним видом діяльності ТОВ «Борошно Казахстану» є закуп, зберігання і переробка зерна. Свою діяльність підприємство почало з оренди млинового комплексу у ТОО Зернова компанія «Іртишський млини» з правом подальшого викупу.

    На момент придбання продуктивність майнового комплексу становила до 200 тонн зерна на добу. Якість продукції, з огляду на несправність виробничого процесу і відсутності тривалий час капітального ремонту, було нестабільним, мали місце невисокі показники виходу готової продукції. Був потрібен ремонт покрівлі виробничих будівель, висотних силосів та іншого технологічного обладнання.

    З метою підвищення продуктивності і поліпшення якості готової продукції з початку 2003р. розпочато капітальний ремонт і реконструкція мельзавода і елеватора, виконано капітальний ремонт всього обладнання з частковою заміною зношеного обладнання та придбанням додаткового. Також для безперебійної роботи основного виробництва проведено капітальний ремонт у допоміжних цехах (енергоцех, котельня), побудований новий ремонтно-механічний цех. Завершення реконструкції заплановано на 3-й квартал 2005 року. Після завершення реконструкції продуктивність мельзавода досягне 500 тонн зерна на добу.

    Поряд з капітальним ремонтом ТОО «Борошно Казахстану» протягом 2002-2004г.г. цілеспрямовано збільшувало обсяги переробки зерна, не маючи достатніх обігових коштів на закуп зерна, свідомо працювало на мінімальної рентабельності, домагаючись тим самим завоювання істотної частки на мукомольном ринку. Завдяки цьому охоплені практично всі регіони Казахстану, відкрито представництво компанії в м.Алмати. Є постійні партнери в Узбекистані і Таджикистані. З країн далекого зарубіжжя ми налагодили партнерські відносини з великим торговим домом в Улан-Баторі, Монголія. Крім цього, постійно надходять пропозиції про постачання борошна в Росію, Киргизстан, Туркменістан, Афганістан, Азербайджан і Грузію. Ведеться робота з пошуку каналів збуту в Китай. В результаті, на сьогоднішній день попит на продукцію перевищує технічні можливості підприємства в кілька разів, що підтверджує правильність прийнятого рішення про збільшення виробничої потужності.

    З огляду на потребу ринку і з метою подальшого зростання компанії ТОВ «Борошно Казахстану» в середині 2004р. відкрита дочірня компанія зі 100% участю ТОВ «Борошно Казахстану» - ТОВ «Pavlodar Uni» в Узбекистані в Ташкент. Приблизно в цей же час в іртишських районі Павлодарської області був придбаний елеватор ємністю по зберіганню зерна 70 000 тон, з метою обслуговування якого було створено дочірнє ТОВ «Зерно Пріїртишья». Паралельно було закуплено італійське макаронне обладнання та розпочато будівництво на території ТОВ «Борошно Казахстану» макаронної фабрики. Ще однією афілійованими компаніями є ТОВ «Верес», на базі якого розвивається зернове виробництво. У 2005 р. було засіяно пшеницею близько 7000 га, на 12000 га вперше в Павлодарської області підготовлені хімічні пари. У 2006р. засіяно 50000 га.

    Зернопереробна галузь - одна з найбільш динамічно розвиваються галузей харчової промисловості Республіки Казахстан. У зернопереробці на сьогодні лідируюче положення займає борошномельна промисловість.

    Сумарна потужність млинових підприємств республіки на поточний момент оцінюється в 4,5 - 5,0 млн. Тонн на рік. Обсяг вироблення борошна в останні роки знаходиться на рівні 2,1 млн. Тонн, з яких близько 1,6 млн. Тонн - внутрішнє споживання, а все інше - експорт. Експорт борошна є одним з пріоритетних напрямків галузі.

    Таблиця 1 - Експорт борошна в останні роки представлений в таблиці.

    Вид експортної продукції

    Експорт * по роках, тис. Тонн

    2000

    2001

    2002

    2003

    2004

    2005

    борошно

    250,8

    293,8

    169,4

    297,9

    480,0

    530,4

    В даний час Казахстан з експорту борошна займає третє місце в світі (по фізичним обсягами), після ЄС і Туреччини. Якщо ж вважати цей показник в перерахунку на душу населення, то Казахстан можна назвати світовим лідером з експорту борошна. Основна частка експорту - країни центрально - азіатського регіону. Перспективно розвиток експорту борошна в Монголію, Грузію, Азербайджан, а також в країни Близького Сходу і Китай.

    У перспективі експорт борошна з Казахстану необхідно всіляко розвивати. Потенціал експорту борошна, без шкоди продовольчої безпеки республіки, оцінюється не менше 1 млн. Тонн борошна в рік.

    Переважна частина борошна проводиться на великих млинах (60 - 70% від загального обсягу), до числа яких належить і ТОВ «Борошно Казахстану». Якість вітчизняної борошна високо як через якість вітчизняного зерна, так і завдяки тому, що борошно в нашій республіці випускається тільки по ГОСТ, випуску борошна зі зниженими показниками в Казахстані немає. Більш того - ряд вітчизняних підприємств випускають борошно з більш високими, ніж вимоги стандартів, показниками.

    Географічні, демографічні та природно-кліматичні умови Казахстану диктують необхідність подальшого підвищення обсягів виробництва і якості борошна та інших продуктів переробки зерна, насичення внутрішнього і зовнішніх ринків, підвищення ефективності виробництва.

    З огляду на ситуацію, що склалася на ринку і тенденції його подальшого розвитку ТОВ «Борошно Казахстану» здійснює відповідну стратегію маркетингу по реалізації продукції, що випускається - паралельно розвивається кілька перспективних каналів збуту.

    2.2 Аналіз витрат виробництва на підприємстві

    Аналіз витрат виробництва зазвичай починають з вивчення динаміки загальної суми операційних витрат в цілому і по основних елементах.

    Таблиця 1 - Витрати на виробництво продукції

    Статті витрат

    Сума, тис. Тенге

    Структура витрат,%

    2005

    2006

    відхилення

    2005

    2006

    відхилення

    Оплата праці

    20500

    21465

    965

    26,3

    25,5

    -0,8

    Відрахування на соціальні потреби

    6150

    6440

    290

    7,9

    7,7

    -0,2

    Матеріальні витрати

    28168

    31746

    3578

    36,1

    37,7

    +1,6

    В тому числі:

    Сировина і матеріали

    19200

    21903

    2703

    24,6

    26,0

    +1,4

    паливо

    4800

    5110

    310

    6,2

    6,1

    -0,1

    електроенергія і т.д.

    4168

    4733

    565

    5,3

    5,6

    0,3

    амортизація

    3150

    3500

    350

    4,0

    4,2

    0,1

    Інші витрати

    19984

    21017

    1033

    25,6

    25,0

    -0,7

    повна собівартість

    77952

    84168

    6216

    100

    100

    -

    В тому числі:

    змінні витрати

    54 818

    59 651

    4833

    70,3

    70,9

    +0,5

    постійні витрати

    23134

    24517

    1383

    29,7

    29,1

    -0,5

    Як видно з таблиці 1, витрати підприємства за звітний період виросли на 6216 тис. Тенге., Або на 8%. Зростання відбулося за всіма видами і особливо з матеріальних витрат. Збільшилася сума як змінних, так і постійних витрат. Змінилася декілька і структура витрат: збільшилася частка матеріальних витрат і амортизації основних засобів у зв'язку з інфляцією, а частка зарплати зменшилася.

    Загальна сума витрат (3 заг) може змінитися через:

    * Обсягу випуску продукції в цілому по підприємству (V ВП)

    * Її структури (Уд.в.);

    * Рівня змінних витрат на одиницю продукції (VC);

    * Суми постійних витрат на весь випуск продукції (FC):

    Дані для факторного аналізу загальної суми витрат з розподілом витрат на змінні і постійні наведені в таблиці 2.

    Таблиця 2 - Витрати на виробництво продукції, тис. Тенге

    Вид продукції

    Рівень собівартості, тис. Тенге

    Обсяг виробництва, тис. Кг

    2005

    2006

    всього

    В тому числі

    всього

    В тому числі

    2005

    2006

    змінні

    постійні

    змінні

    постійні

    Вищий сорт

    15658

    11011

    4647

    20245

    14348

    5897

    2000

    2406

    1 сорт

    16284

    11451

    4833

    17880

    12672

    5208

    2080

    2125

    борошно Казахстану

    21545

    15151

    6394

    22483

    15934

    6549

    2752

    2672

    2 сорт

    24465

    17205

    7261

    23560

    16697

    6863

    3125

    2800

    Разом

    77952

    54818

    23134

    84168

    59651

    24517

    9957

    10003

    З таблиці 2 видно, що в зв'язку зі збільшенням випуску продукції на 0,5% або на 46 тис. Кг. сума змінних витрат збільшилася на 4833 тис. тенге (59651-54818). Постійні витрати зросли на 1383 тис. Тенге (24517-23134), що також стало однією з причин збільшення загальної суми витрат.

    Таким чином, загальна сума витрат вище базової на 6216 тис. Тенге (84168-77952), або на 8%, в тому числі за рахунок зміни обсягу виробництва продукції - на 46 тис. Тенге (10003-9957).

    Для більш глибокого вивчення причин зміни загальної суми витрат аналізують звітні калькуляції по окремих видах продукції, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і за статтями витрат. Ми зробимо факторний аналіз собівартості продукції - вищий сорт.

    Таблиця 3 - Аналіз собівартості борошна вищого гатунку

    показник

    Значення показника

    зміна

    2005

    2006

    Обсяг випуску продукції, кг.

    2000

    2406

    406

    Сума постійних витрат, тис. Тенге

    4647

    5897

    1250

    Сума змінних витрат на один виріб, тенге

    5,51

    5,96

    0,46

    Собівартість одного виробу

    7,83

    8,41

    0,59

    Використовуючи дані таблиці 3, зробимо розрахунок впливу факторів на зміну собівартості борошна вищого сорту методом ланцюгової підстановки:

    де, V ВП - обсяг випуску продукції;

    b 0, b 1 - сума змінних витрат на одиницю продукції за базовий і звітний роки;

    FC - сума постійних витрат.

    Аналогічні розрахунки роблять по кожному виду продукції (таблиця 4)

    Таблиця 4 - Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну собівартості окремих видів продукції

    Вид продукції

    Обсяг виробництва продукції, кг

    Постійні витрати на весь випуск продукції, тис. Тенге

    Змінні витрати на одиницю продукції, тенге

    2005

    2006

    2005

    2006

    2005

    2006

    Вищий сорт

    2000

    2406

    4647

    5897

    5,51

    5,96

    1 сорт

    2080

    2125

    4833

    5208

    5,51

    5,96

    борошно Казахстану

    2752

    2672

    6394

    6549

    5,51

    5,96

    2 сорт

    3125

    2800

    7261

    6863

    5,51

    5,96

    Разом

    9957

    10003

    23134

    24517

    22,02

    23,85

    З вище розглянутої таблиці простежується негативна тенденція, так як зростання обсягу виробництва продукції за даний період незначний, тобто постійні витрати зростають, а змінні витрати на одиницю продукції є постійними за всіма видами продукції. Крім другого сорту борошна, де є позитивна ситуація, тобто за розглянутий період постійні витрати зменшилися на 398 тис. Тенге.

    Далі більш детально вивчимо собівартість продукції по кожній статті витрат, для чого звітні дані порівнюють з базисними.

    Таблиця 5 - Аналіз собівартості продукції за статтями витрат

    Стаття витрат

    Витрати на одиницю продукції, тенге

    Структура витрат,%

    2005

    2006

    відхилення

    2005

    2006

    відхилення

    Сировина і основні матеріали

    96,000

    91,035

    -4,965

    75,932

    74,946

    -0,986

    Паливо та енергія

    4,484

    4,091

    -0,393

    3,547

    3,368

    -0,179

    Заробітна плата виробничих робітників

    10,250

    8,921

    -1,329

    8,107

    7,345

    -0,763

    Відрахування на соціальні потреби

    3,075

    2,677

    -0,398

    2,432

    2,204

    -0,229

    Витрати на містити і експлуатацію устаткування

    5,256

    6,562

    +1,306

    4,157

    5,402

    +1,245

    загальновиробничі витрати

    0,568

    0,986

    +0,418

    0,449

    0,812

    +0,362

    Загальногосподарські витрати

    2,936

    2,962

    +0,026

    2,322

    2,439

    +0,117

    Втрати від шлюбу

    0,000

    0,360

    +0,360

    0,000

    0,296

    +0,296

    Інші виробничі витрати

    1,862

    1,870

    +0,008

    1,473



    "Left"> 1,540

    +0,067

    Комерційні витрати

    1,998

    2,003

    +0,005

    1,580

    1,649

    +0,069

    Разом

    126,429

    121,467

    -4,962

    100,000

    100,000

    -

    У тому числі змінні

    113,670

    107,009

    -6,660

    89,908

    88,097

    -1,811

    Наведені дані показують зростання за всіма статтями витрат і особливо витрати на утримання та експлуатацію обладнання на 1,306 тенге, загальновиробничі витрати на 0,026 тенге, загальновиробничі витрати - 0,418 тенге, втрати від шлюбу - 0,360 тенге, інші виробничі витрати на 0,008 тенге і комерційні витрати на 0,005 тенге. А за іншими статтями спостерігається зниження витрат на один виріб.

    Зниження статті витрат по сировині і матеріалам пов'язано з реконструкцією проведеної на підприємстві, т.е. виробнича потужність підприємства було збільшено. Зниження відбулося і за статтею заробітна плата виробничим робочих, це пов'язано з автоматизованим виробництвом продукції. Це все позитивно позначається на собівартості продукції.

    У наступній таблиці розглядається більш докладно заробітна плата, тобто як впливає цей фактор на собівартості готової продукції, а також динаміка даного показника за 2005-2006 рр.

    Таблиця 6 - Аналіз заробітної плати в розрахунку на одиницю продукції.

    Вид продукції

    Питома трудомісткість, люд.-год

    Рівень оплати за 1 люд.-год, тенге

    Зарплата на одиницю продукції, тенге

    Зміна, тенге

    Загальна

    У тому числі за рахунок

    2005

    2006

    2005

    2006

    2005

    2006

    трудомісткості

    рівня оплати праці

    Вищий сорт

    1,31

    1,06

    16

    16,5

    20,95

    17,49

    0,25

    -0,25

    0,5

    1 сорт

    1,26

    1,20

    17

    17,36

    21,40

    20,84

    0,30

    -0,06

    0,36

    борошно Казахстану

    0,95

    0,95

    17,5

    17

    16,65

    16,23

    -0,50

    -

    -0,5

    2 сорт

    0,84

    0,91

    18,23

    15,3

    15,28

    13,94

    -2,86

    0,07

    -2,93

    Разом

    4,36

    4,13

    68,73

    66,16

    299,50

    273,01

    -2,80

    -0,23

    -2,57

    З вище проаналізованої таблиці видно що, питома трудомісткість знизилася за такими видами продукції: вищий сорт на 0,25 тенге, перший сорт - 0,06 тенге, по другому сорту спостерігається зростання питомої трудомісткості на 0,07 тенге.

    Рівень оплати праці за даний період збільшився за всіма видами продукції, що випускається, крім другого сорту борошна, де спостерігається зниження рівня оплати праці на 2,93 тенге.

    У проведеному вище аналізі були виявлені наступні ключові позиції, так як, якщо розглядати в загальному виробництво продукції, то видно що, все ще постійні витрати зростають незважаючи на зростання виробництва, тобто потужності підприємства не повністю завантажені.

    Якщо розглядати в розрізі на одиницю продукції то простежується позитивна тенденція, тобто відбулося зниження за статтями сировину і матеріали, заробітна плата виробничих робітників.

    Загалом ситуація є стабільною на даному підприємстві і навіть за деякими видами продукції є зрушення в позитивну сторону.

    3. ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

    Кожен підприємець прагне до отримання максимально можливого прибутку. І тут, крім чинників збільшення обсягу виробництва продукції, просування її на незаповнені ринки та інше, невблаганно висувається проблема зниження витрат виробництва.

    У традиційному уявленні найважливішими шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, споживаних у виробництво: трудових і матеріальних.

    Так, значну частку в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальна задача зниження трудомісткості продукції, що випускається, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно-обслуговуючого персоналу.

    Зниження трудомісткості продукції, зростання продуктивності праці можна досягти різноманітними засобами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. Проте одні заходи щодо удосконалювання застосовуваної техніки і технології не дадуть належної віддачі без поліпшення організації виробництва і праці.

    Важливе значення для підвищення продуктивності праці має належна його організація: підготовка робочого місця, повне його завантаження, застосування передових методів і прийомів праці та інше.

    Матеріальні ресурси займають до 3/5 у структурі витрат на виробництво продукції. Звідси зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. На перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливим є підвищення вимогливості і повсюдне застосування вхідного контролю за якістю надходять від постачальників сировини і матеріалів, комплектуючих виробів.

    На зарубіжних підприємствах розглядаються також такі чинники зниження витрат на виробництво продукції, як визначення і дотримання оптимальної величини партії закуповуваних матеріалів, оптимальної величини серії яку запускає у виробництво продукції, рішення питання про те, робити самим або закуповувати в інших виробників окремі компоненти або комплектуючі вироби.

    Відомо, що чим більше партія що закуповується сировини, матеріалів, тим більше величина середньорічного запасу і більше розмір витрат, пов'язаних із складуванням цієї сировини, матеріалів (орендна плата за складські приміщення, втрати при тривалому зберіганні, втрати, пов'язані з інфляцією і інше).

    Основною метою планування собівартості є виявлення і використання наявних резервів зниження витрат виробництва і збільшення внутрішньогосподарських нагромаджень. Плани по собівартості повинні виходити з прогресивних норм витрат праці, використання устаткування, витрат сировини, матеріалів, палива і енергії з урахуванням передового досвіду інших підприємств. Тільки при науково організованому нормуванні витрат можна виявити і використовувати резерви подальшого зниження собівартості продукції.

    При випуску одного виду продукції собівартість одиниці цієї продукції є показником рівня і динаміки витрат на її виробництво. Для характеристики собівартості різнорідної продукції в планах і звітах використовуються показники зниження собівартості порівнянної товарної продукції і витрат на 1 тенге товарної продукції. План підприємства містить також зведений кошторис витрат на виробництво і планові калькуляції собівартості окремих виробів.

    Показник витрат на 1 тенге товарної продукції визначається виходячи з рівня витрат на виробництво товарної продукції по відношенню до вартості продукції в оптових цінах підприємства.

    Показник витрат на 1 тенге товарної продукції не тільки характеризує планований рівень зниження собівартості, але і визначає також рівень рентабельності товарної продукції. Його величина залежить як від зниження собівартості продукції, так і від зміни оптових цін, асортименту та якості продукції.

    У плані витрати розраховуються на плановий обсяг і асортимент продукції, але фактичний її асортимент може відрізнятися від планового. Тому планове завдання по витратах на 1 тенге продукції перераховується на фактичний асортимент і потім вже зіставляється з даними про витрати на 1 руб. продукції.

    Встановлення загальних, єдиних для всіх підприємств правил має важливе значення для правильного планування і обліку собівартості продукції. Зокрема, загальним для всіх галузей промисловості є порядок включення в собівартість продукції тільки тих витрат, які прямо або побічно пов'язані з виробництвом продукції. Методичними вказівками по розробці плану визначено такий типовий перелік техніко-економічних факторів, що обумовлюють зниження собівартості продукції:

    а) Підвищення технічного рівня виробництва. Як варіант, це впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання та застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.

    По кожному заходу розраховується економічний ефект, який виражається в зниженні витрат на виробництво.Економія від здійснення заходів визначається порівнянням величини витрат на одиницю продукції до і після впровадження заходів і множенням отриманої різниці на обсяг виробництва в планованому році:

    Е = (С С - С Н) * А Н

    де Е - економія прямих поточних витрат;

    З З - прямі поточні витрати на одиницю продукції до впровадження заходу;

    З Н - прямі поточні витрати після впровадження заходу;

    А Н - обсяг продукції в натуральних одиницях від початку впровадження заходу до кінця планованого року.

    Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використання ЕОМ, вдосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати і в результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві, а також зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритних розмірів та ін.

    б) Удосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва.

    При одночасному вдосконаленні техніки і організації виробництва необхідно встановити економію по кожному фактору окремо і включити у відповідні групи. Якщо такий поділ зробити важко, то економія може бути розрахована виходячи з цільового характеру заходів або по групах факторів.

    Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативний витрата сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робочим за відступ від нормальних умов праці і понаднормові роботи, платежі по регресивним позовами і т. п.).

    в) Зміна обсягу і структури продукції, які можуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (крім амортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, зміни номенклатури і асортименту продукції, підвищенню її якості. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Зі збільшенням обсягу виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійних витратах визначається за формулою:

    Е П = (Т * П З) / 100

    де Е П - економія умовно-постійних витрат

    П З - сума умовно-постійних витрат у базисному році

    Т - темп приросту товарної продукції в порівнянні з базисним роком.

    Відносне зміна амортизаційних відрахувань розраховується окремо. Частина амортизаційних відрахувань (як і інших витрат на виробництво) не включається в собівартість, а відшкодовується за рахунок інших джерел (спецфондів, оплати послуг на сторону, не включаються до складу товарної продукції, і ін.), Тому загальна сума амортизації може зменшитися. Зменшення визначається за фактичними даними за звітний період. Загальну економію на амортизаційних відрахуваннях розраховують за формулою:

    Е А = (А Про К / Д О - А 1 К / Д 1) * Д 1

    де Е А - економія в зв'язку з відносним зниженням амортизаційних відрахувань;

    А 0, А 1 - сума амортизаційних відрахувань у базисному і звітному році;

    К - коефіцієнт, що враховує величину амортизаційних відрахувань, що відносяться на собівартість продукції в базисному році;

    Д 0, Д 1 - обсяг товарної продукції базисного і звітного року.

    Щоб не було повторного рахунку, загальну суму економії зменшують (збільшують) на ту частину, яка врахована за іншими факторами.

    Зміна номенклатури і асортименту продукції, що виробляється є одним з важливих факторів, що впливають на рівень витрат на виробництво. При різної рентабельності окремих виробів (по відношенню до собівартості) зрушення в складі продукції, пов'язані з удосконаленням її структури і підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити і до зменшення і до збільшення витрат на виробництво. Вплив змін структури продукції на собівартість аналізується по перемінних витрат за статтями калькуляції типової номенклатури.

    г) Галузеві та інші фактори. До них відносяться: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка і освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші фактори. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на більш високій технічній основі, з кращими економічними показниками.

    Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, в зменшенні витрат пускового періоду по знову вводиться в дію цехах і об'єктах. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється по формулі:

    Е П = (С 1 / Д 1 - С 0 / Д 0) * Д 1

    Де Е П - зміна витрат на підготовку і освоєння виробництва;

    З 0, С 1 - суми витрат базисного і звітного року;

    Д 0, Д 1 - обсяг товарної продукції базисного і звітного року.

    д) Успіх боротьби за зниження витрат виробництва вирішує перш за все зростання продуктивності праці робітників, що забезпечує в певних умовах економію на заробітній платі.

    Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії проявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скорочення витрат на обслуговування виробництва і управління, в ліквідації втрат від браку й інших непродуктивних витрат.

    Матеріальні витрати, на ТОВ «Борошно Казахстану», як і в більшості галузей промисловості займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне заощадження сировини, матеріалів, палива і енергії при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.

    Скорочення витрат на обслуговування виробництва і керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але і від їх абсолютної суми. Чим менше сума цехових і загальнозаводських витрат у цілому по підприємству, тим за інших рівних умов нижче собівартість кожного виробу.

    Резерви скорочення цехових і загальнозаводських витрат полягають насамперед у спрощення і здешевлення апарату управління, в економії на управлінських витратах. До складу цехових і загальнозаводських витрат у значній мірі включається також заробітна плата допоміжних і підсобних робітників. Проведення заходів щодо механізації допоміжних і підсобних робіт призводить до скорочення чисельності робочих, зайнятих на цих роботах, а отже, і до економії цехових і загальногосподарських витрат.

    Значні резерви зниження витрат виробництва укладені в скороченні втрат від браку й інших непродуктивних витрат. Вивчення причин шлюбу, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходи щодо ліквідації втрат від браку, скороченню і найбільш раціональному використанню відходів виробництва.

    Виявлені в результаті аналізу фактори і резерви необхідно підсумовувати в остаточних висновках, визначити сумарний вплив всіх факторів на зниження загальної величини витрат на одиницю продукції.

    Для успішної реалізації вищевказаних заходів на підприємстві повинна діяти стабільно налагоджена методика обліку витрат, за допомогою якої проводиться побудова єдиної для всіх структурних підрозділів класифікації статей витрат; визначається методика нормування витрат для поділу витрат на економічно виправдані (корисні) і надлишкові; створюються методики розрахунку собівартості продуктів і послуг; розробляються методики визначення фінансового результату (прибутку).

    ВИСНОВОК

    Проблема розробки і використання у вітчизняній практиці нових підходів до ефективного управління витратами підприємства широко обговорюється у вітчизняній літературі.

    Виявлення і дослідження факторів витрат виробництва забезпечує рішення наступних завдань, необхідних для кожного конкретного підприємства:

    1) інформаційне забезпечення адміністрації підприємства для прийняття управлінських рішень з урахуванням їх економічних наслідків;

    2) спостереження і контроль за фактичним рівнем витрат, зіставлення їх з нормативами і плановими розмірами з метою виявлення відхилень і формування економічної стратегії на майбутнє;

    3) обчислення собівартості продуктів, що випускаються для оцінки готової продукції і розрахунку фінансових результатів;

    4) виявлення і оцінка економічних результатів діяльності окремих структурних підрозділів;

    5) систематизація облікової інформації для прийняття рішень довгострокового характеру: про зміну асортименту продукції, капітальних вкладеннях в основні фонди і т.п.

    Для забезпечення виконання перерахованих завдань, на підприємстві повинна бути організована єдина облікова система, яка в поточної діяльності здійснює такі послідовні функції:

    1) первинне відображення витрачених ресурсів у виробництві по мірі їх виникнення в процесі виробничої діяльності;

    2) локалізація даних про виробничі витрати за видами діяльності, виробництвам, місцями виникнення витрат і т.д .;

    3) групування витрат за часом їх виникнення: минулі витрати, витрати звітного і майбутніх періодів;

    4) розподіл загальних витрат підприємства між виробничими підрозділами; відшкодування загальних витрат шляхом включення в собівартість готової продукції і незавершене виробництво.

    Крім того, за результатами проведеного аналізу витрат виробництва для підприємства - об'єкта дослідження можна запропонувати наступні напрямки зниження рівня витрат:

    1) особлива увага повинна бути звернена на розробку норм витрат матеріалів, нормативної трудомісткості виробів з метою зниження рівня матеріальних витрат і витрат на оплату праці, як найбільш істотних у загальній сумі витрат підприємства;

    2) розробка нормативів дозволить оцінити зусилля керівників на мінімізацію витрат шляхом зіставлення нормативних і фактичних витрат на одиницю випуску;

    4) необхідні маркетингові зусилля для збільшення обсягів реалізації продукції і послуг підприємства платоспроможним покупцям.Зростання обсягів реалізації, при збереженні рівня постійних витрат підприємства, дозволить поліпшити показники економічної ефективності;

    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Бухалков М.І. Внутріфірмове планування. Москва: ИНФРА-М, 2003. 392 с.

    2. Ільїн. А.І. Планування на підприємстві. 2-е ізденія, Мінськ ТОВ «Нове знання» 2004. 634с.

    3. Стражев В.І. Аналіз господарської діяльності в промисловості. - М .: Вища школа - 2005 - 480 с.

    4. Квартальнов В.А. Фінанси та бухгалтерський облік в туризмі. Москва: «Фінанси і статистика» 2003. 236с.

    5. Грузинів В.П. Економіка підприємства. Москва: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998. 535с.

    6. Ліберман І.А. Управління витратами. - М .: ІТК Дашков і К - 2006 - 619с.

    Чуєв І.М., Чечевіцина Л.Н. Економіка підприємства. - М .: ІТК Дашков і К - 2006 - 416 с.

    Керімов В.Е Сучасні системи і методи обліку та аналізу витрат в комерційних організаціях. - М .: Ексмо - Прес - 2005 - 143 с.

    Любушин Н.П. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності. - М .: ЮНИТИ - 2005 - 445 с.

    Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств АПК. - М .: Нове знання - 2005 - 651 с.

    Горфінгель В.Я., Швандар В.А. Економіка підприємства - М .: ЮНИТИ - 2003 - 718 с.

    Гіляровський Л.Т., Корнякова Г.В., Соколова Г.Н. Економічний аналіз. - М .: ЮНИТИ - 2003 - 615 с.

    Ковальов В.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М .: Проспект - 2003 - 420 с.

    Гусєва Л.І. Аналіз витрат і результатів по центрам відповідальності. - М .: Економічний аналіз. - 2003 - № 1. - 46 с.

    ...........