• 2. Завдання, основні напрямки та інформаційне забезпечення аналізу трудових ресурсів
  • 3. Аналіз використання робочого часу
  • Список використаної літератури


  • Дата конвертації22.07.2018
    Розмір21.39 Kb.
    Типреферат

    Скачати 21.39 Kb.

    Сутність і класифікація видів економічного аналізу

    1.

    2. Сутність і класифікація видів економічного аналізу.

    В основі типології аналізу, перш за все, лежать його цілі, які визначаються рівнем аналізованих об'єктів, особливістю досліджуваних явищ і процесів, спрямованістю аналізу.

    Найбільш загальна класифікація економічного аналізу дана на малюнку.

    В її основі лежать дві ознаки: мета і рівень. Залежно від мети пропонується виділяти теоретичний (політекономічний) аналіз, завданням якого є розкриття сутності досліджуваного явища або процесу і причинно-наслідкових зв'язків його зміни. При цьому досліджуваний об'єкт може вивчатися як результат або як фактор, що впливає на зміни інших явищ. Наприклад, можна вивчати ефективність відтворювального процесу, орієнтуючись на побудову його моделей, визначення факторів його зміни і умов успішного розвитку. А можна вивчати ефективність відтворювального процесу як фактор підвищення рівня життя, науково-технічного прогресу. Оскільки будь-яке економічне дослідження може розглядатися як результат і чинник, важливо визначити їх діалектичний взаємозв'язок і взаємозалежність. Теоретичний аналіз, як правило, завершується встановленням логічних моделей.

    Схема 1.1 економічний аналіз діяльності підприємств

    Залежно від рівня аналізованого об'єкта виділяють макроекономічний аналіз, який охоплює народне господарство або носить межстрановой характер, і мікроекономічний аналіз діяльності конкретного суб'єкта господарювання - підприємства або об'єднання підприємств (холдингу, фінансово-промислової групи і т.п.).

    Особливе місце займає аналіз окремих галузей народного господарства або їх блоків, спрямованих на виробництво взаємозамінних продуктів (наприклад, галузі паливно-енергетичного комплексу, галузі харчової промисловості тощо)

    Самостійне значення для ряду економічних явищ і процесів має регіональний аналіз. Наприклад, якщо необхідно проаналізувати використання трудових ресурсів або забезпеченість трудовими ресурсами створеного або розвивається комплексу виробництва, то аналіз доцільно вести в прив'язці до конкретної території. Та ж ситуація виникає, якщо мова йде про аналіз водних ресурсів, земельних угідь і т.п.

    При проведенні програмно-цільового аналізу часто необхідно використовувати різні матеріали по групі галузей і регіонів. Так, якщо аналізується рівень життя, оцінюється соціальна забезпеченість населення, доводиться інтегрувати дані про розвиток реальних галузей (охорона здоров'я, освіта, культура і т.п.), дані про різні доходи населення, оцінці споживчого кошика, соціальні пільги тощо

    Розвиток ринкової економіки породжує потреба по аналогії з бухгалтерським обліком в диференціації аналізу на внутрішній управлінський і зовнішній фінансовий аналіз.

    Внутрішній управлінський аналіз базується на даних управлінського обліку, тобто інформаційно-аналітичного забезпечення адміністрації, керівництва підприємства необхідною інформацією. Зовнішній фінансовий аналіз, який базується на даних бухгалтерської (фінансової) звітності та обліку, що обслуговує зовнішніх користувачів інформації про підприємство, проводиться самостійними суб'єктами економічного аналізу для підтвердження стабільності свого фінансового стану.

    Фінансовий аналіз стає об'єктом роботи аудиторів, які висловлюють свою думку незалежного експерта про достовірність звітності суб'єктів господарювання, відповідно ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам і фінансовий стан підприємства, тобто можливості реалізації безперервності діяльності та виконання зобов'язань перед партнерами.

    Розглядаючи економічний аналіз як основний метод обгрунтування управлінських рішень, його типологію раціонально будувати, орієнтуючись на функції управління. Причому загальні функції управління (цілепокладання, програмування, координація, регулювання, оцінка та стимулювання) визначають основні методики аналізу, а спеціальні функції управління (технічна, економічна, виробнича) - напрямки аналізу.

    Залежно від масштабів і складності виробництва в суб'єктах господарювання функції управління можуть деталізувати, а разом з цим процесом з'являється необхідність відповідної деталізації видів аналізу.

    У зв'язку з цим слід зазначити, що в будь-який функції управління облік, контроль і аналіз є основною формою зворотного зв'язку, що дає можливість оцінити реальну ефективність керуючого впливу.

    Стосовно до загальних функцій управління доцільно виділяти такі види економічного аналізу:

    1) діагностичний, що дозволяє обгрунтувати кращі варіанти розвитку;

    2) програмний аналіз - обгрунтування варіантів розвитку суб'єкта господарювання, який по суті являє техніко-економічне обгрунтування розвитку організації;

    3) оціночний аналіз, метою якого є оцінка використання ресурсів виробництва і вкладу окремих учасників (підрозділів і працівників) в загальні результати діяльності організації;

    4) мотиваційний аналіз, тобто оцінка дієвості окремих механізмів управління підприємством (правильність облікової політики, ціноутворення, систем стимулювання і т.п.).

    Стосовно до спеціальних функцій управління, як правила, виділяють:

    а) техніко-економічний аналіз, який націлений на економічну оцінку технічних рішень;

    б) аналіз основних ресурсів і умов їх використання;

    в) аналіз збуту та матеріально-технічного постачання;

    г) інвестиційний аналіз;

    д) аналіз соціальних умов і поведінки працівників;

    е) аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності, включаючи характеристики загальної і приватної ефективності;

    ж) економіко-екологічний аналіз, пов'язаний з охороною навколишнього середовища;

    з) економіко-правовий аналіз.

    Разом з тим така деталізація видів аналізу дозволяє зробити важливий висновок: економічний аналіз і пов'язані з ним види управлінської діяльності - бухгалтерський облік, контроль, статистика - є такими Подфункция управління, які іманентно притаманні всім іншим загальним і специфічним функціям управління.

    У спеціальній літературі класифікація видів економічного аналізу не обмежується двома головними ознаками по змісту процесу й об'єктам керування.

    Види економічного аналізу класифікують, крім того, по:

    1) суб'єктам, тобто хто проводить аналіз (керівництво й економічні служби, власники і органи господарського управління, постачальники, покупці, аудиторські фірми, кредитні, фінансові органи);

    2) періодичності (річний, квартальний, місячний, декадний, щоденний, змінний аналіз і разовий, неперіодичний аналіз);

    3) змістом і повноті досліджуваних питань (повний аналіз усієї господарської діяльності, локальний аналіз діяльності окремих підрозділів, тематичний аналіз окремих питань економіки);

    4) методам вивчення об'єкта (комплексний, системний аналіз, функціонально-вартісний, порівняльний, суцільний і вибірковий, кореляційний аналіз і т. Д.);

    5) ступеня механізації і автоматизації обчислювальних робіт (аналіз в умовах електронної обробки даних із застосуванням різної обчислювальної техніки).

    Важливе значення має принцип класифікації по суб'єктах управління, тобто по суб'єктах керуючої системи. Господарська діяльність, або керована система, включає як окремі підсистеми, крім безпосередньо економіки, так і техніку, технологію, організацію виробництва, організацію праці, соціальні умови роботи трудового колективу і природоохоронну діяльність. Комплексний економічний аналіз передбачає вивчення не тільки економічної сторони виробництва, але і технічної його боку, а також соціальних і природних умов і їх взаємозв'язків з виробництвом. Залежно від інтересів керуючого органу аспект аналізу може бути зміщений в сторону будь-яких підсистем господарської діяльності.

    2. Завдання, основні напрямки та інформаційне забезпечення аналізу трудових ресурсів

    Інтенсифікація суспільного виробництва, підвищення його економічної ефективності і якості продукції припускають максимальний розвиток господарської ініціативи трудових колективів підприємств. На сучасному етапі розвитку економіки необхідно, перш за все, з'ясувати, які зміни у використанні праці відбулися в процесі виробництва в порівнянні із завданням і з минулим періодом. Основне завдання аналізу використання праці на підприємстві полягає в тому, щоб виявити всі фактори, що перешкоджають росту продуктивності праці, що призводять до втрат робочого часу і знижують заробітну плату персоналу.
    Крім цієї існує ще ряд завдань - це такі як:

    > Визначення структури за класифікацією, тобто середньо розрядності;

    > Аналіз руху робочої сили;

    > Виконання плану по чисельності;

    > Вимір і використання робочого місця;

    > Визначення відносного відхилення чисельності від планової;

    > Оцінка та аналіз використання робочого часу;

    > Аналіз коефіцієнта змінності.
    У процесі аналізу трудових ресурсів вивчається:

    > Забезпеченість робочих місць виробничих підрозділів персоналом в необхідному для виробництва професійному та кваліфікаційному складі (забезпеченість виробництва трудовими ресурсами);

    > Використання трудових ресурсів (робочого часу) в процесі виробництва;

    > Ефективність використання трудових ресурсів (зміна виробітку продукції на одного працюючого і на цій основі зміна продуктивності праці);

    > Ефективність використання коштів на оплату праці.
    Джерела інформації для аналізу:

    > План по праці,

    > Ф. № 1-т (виробничі галузі) «Звіт з праці»;

    > Ф. № 5-з «Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції

    (Робіт, послуг) підприємства (організації) »;

    > Статистична звітність відділу кадрів по руху робітників;

    > Оперативна звітність цехів, відділів, служб підприємства;

    > Інша звітність, пов'язана з трудовими ресурсами підприємства і виробничих підрозділів і служб в залежності від поставленої дослідником мети і завдань.

    Основними показниками, що характеризують використання праці на підприємстві, є: використання робочої сили, робочого часу, продуктивність праці, відносні показники витрат на заробітну плату.
    Аналіз трудових ресурсів проводиться за наступними напрямками:

    > Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та руху робочої сили;

    > Оцінка ефективності використання робочого часу;

    > Вивчення продуктивності руда;

    > Вивчення трудомісткості продукції;

    > Вивчення витрат на заробітну плату.

    3. Аналіз використання робочого часу

    Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним працівником за аналізований період, а також за рівнем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству (табл. 3.1).

    Таблиця 3.1. Використання

    трудових ресурсів підприємства

    показник Звітній рік Відхилення від плану
    план факт
    Середньорічна чисельність робітників (ЧР) 160 164 +4
    Відпрацьовано днів 1 робочим за рік (Д) 225 215 -10
    Відпрацьовано годин 1 робітником за рік (Ч) 1755 1612,5 -142,5
    Середня тривалість робочого дня (П), ч 7,8 7,5 -0,3
    Загальний фонд робочого часу (ФРВ), чол.ч 280 800 264 450 -16350

    Фонд робочого часу (ФРВ) залежить від чисельності робітників, кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік і середньої тривалості робочого дня:

    ФРВ = ЧР * Д * П

    На уже згадуваному підприємстві фактичний фонд робочого часу менше планового на 16 350 год, в тому числі за рахунок зміни:

    а) чисельності робітників

    DФРВ ЧР = (ЧР Ф - ЧР ПЛ) * Д ПЛ * П ПЛ = (164-160) * 225 * 7,8 = +7020 ч;

    б) кількості відпрацьованих днів одним робочим

    DФРВ Д = ЧР ф * (Д ф - Д ПЛ) * П ПЛ = 164 * (215-225) * 7,8 = -12 792 ч;

    в) тривалості робочого дня

    DФРВ П = ЧР ф * Д ф * (П ф - П ПЛ) = 164 * 215 * (7,5 - 7,8) = -10 578 ч.

    Як видно з наведених даних, наявні трудові ресурси підприємство використовує недостатньо повно. В середньому одним робочим відпрацьовано по 215 днів замість 225, через що понадпланові цілоденні втрати робочого часу склали на одного робітника 10 днів, а на всіх - 1640 днів, або 12 792 ч (1640 * 7,8). Істотними є і внутрішньозмінні надпланові втрати робочого часу: за один день вони склали 0,3 год, а за всі відпрацьовані дні усіма робітниками - 10 578 ч. Загальні втрати робочого часу - 23 370 год (12 792 + 10 578), або 8,8 % (23 370/264 450).

    Для виявлення причин цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного і планового балансу робочого часу (табл.3.2.).

    Таблиця 3.2. аналіз використання

    фонду робочого часу, дні

    показник На одного робочого Відхилення від плану
    план факт На 1 робочого На всіх робочих
    Календарне кількість днів 365 365

    В тому числі:

    Святкові і вихідні дні

    101 101
    Номінальний фонд робочого часу 264 264
    Неявки на роботу 39 49 +10 +1640

    В тому числі:

    щорічні відпустки

    21 24 +3 +492
    Відпустки по навчанню 1 2 +1 +164
    Відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами 3 2 -1 -164
    Додаткові відпустки з дозволу адміністрації 5 8 +3 +492
    хвороби 9 11,8 +2,8 +459
    прогули - 1,2 +1,2 +197
    простої - 4 +4 +656
    Явочний фонд робочого часу 225 215 -10 -1640
    Тривалість робочої зміни, ч 8 7,8 - -
    Бюджет робочого часу, ч 1800 1720 -80 -13120
    Передсвяткові скорочені дні, год 20 20 - -
    Пільговий час підліткам, ч 2 2,5 +0,5 +82
    Перерви в роботі матерів-годувальниць 3 5 +2 +328
    Внутрішньозмінні простої, ч 20 80 +60 +9840
    Корисний фонд робочого часу 1755 1612,5 -142,5 -23 370
    Надурочно відпрацьований час, ч - 8 +8 +1312
    Непродуктивні витрати робочого часу, ч 10 +10 +1640

    Втрати можуть бути викликані різними об'єктивними і суб'єктивними обставинами, не передбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоями через несправність устаткування, машин, механізмів, через відсутність роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т.д. Кожен вид втрат аналізується докладніше, особливо ті, які залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, залежних від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, який не вимагає додаткових капітальних вкладень і дозволяє швидко отримати віддачу.

    У моєму прикладі більша частина втрат [(492 + 197 + 656) * 7,8 + 9840 = 20 330 ч] викликана суб'єктивними факторами: додаткові відпустки з дозволу адміністрації, прогули, простої, що можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення їх рівнозначно вивільненню 11 працівників (20 330 1755).

    Істотними є на даному підприємстві і непродуктивні витрати праці, які складаються з витрат робочого часу в результаті виготовлення забракованої продукції та виправлення шлюбу, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу. Вони складають 1640 годин.

    Скорочення втрат робочого часу - один із резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (ПРВ) з вини підприємства помножити на планову середньогодинну вироблення продукції:

    DВП = ПРВ * ЧВ ПЛ = (20 330 + 1640) * 284,9 = 6259,2 тис. Руб.

    Після вивчення екстенсивності використання трудових ресурсів потрібно проаналізувати інтенсивність їхньої праці.

    Вступ

    Економічний аналіз як метод обгрунтування управлінських рішень, встановлення взаємозв'язку подій, процесів і їх результатів, формування програмно-орієнтованих масивів інформації охоплює всі стадії процесу відтворення, всі рівні господарських суб'єктів і напрямки їх діяльності. Для упорядкування основних методів і методик економічного аналізу необхідна його науково обгрунтована класифікація, що дозволяє виявити взаємозв'язок, спадкоємність і відособленість різних видів аналізу, тобто його типологія.

    Основними завданнями аналізу використання праці та заробітної плати в області продуктивності праці є:

    -вивчення забезпеченості підприємства і його структурних підрозділів трудовими ресурсами за кількісними та якісними параметрами;

    -установлення рівня продуктивності праці по підприємству, цехам і робочих місць, зіставлення отриманих показників з показниками попередніх періодів і досягнутими на аналогічних підприємствах або в цехах;

    -Оцінка екстенсивності, інтенсивності та ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві;

    Виявлення резервів більш повного і ефективного їх використання.

    Джерелами інформації для аналізу служать план по праці, статистична звітність "Звіт з праці", дані табельного обліку і відділу кадрів.

    висновок

    Отже, на практиці окремі види економічного аналізу в чистому вигляді зустрічаються рідко, але знання найважливіших принципів їх організацій та методів необхідно. На кожному рівні управління щодня приймається безліч рішень, для обгрунтування яких використовуються різні види економіческогоаналіза. Основою прийняття рішень щодо регулювання виробництва є оперативний аналіз, для якого характерним є «програвання» (експериментування) господарських ситуацій, застосування стандартних рішень. Оперативний аналіз використовується на всіх рівнях управління, але його питома вага в загальному обсязі управлінських рішень підвищується в міру наближення безпосередньо до виробництва, асоціаціям, підприємствам і їх підрозділам.

    На закінчення аналізу необхідно розробити конкретні заходи щодо забезпечення зростання продуктивності праці і визначити резерви підвищення середньогодинної вироблення робітників.

    Резерви збільшення середньогодинної вироблення визначаються наступним чином:

    РЧВ = ЧВ У -ЧВ ф = ------------------ - -------,

    де РЧВ - резерв збільшення середньогодинної вироблення; ЧВ В і ЧВ ф - відповідно можливий і фактичний рівень середньогодинної вироблення; РПВ - резерв збільшення обсягу випуску продукції за рахунок впровадження заходів НТП; ФРВ ф - фактичні витрати робочого часу на випуск фактичного обсягу продукції; Р¯ФРВ - резерв скорочення робочого часу за рахунок механізації і автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації праці, підвищення рівня кваліфікації працівників та ін .; ФРВ Д - додаткові затрати праці, пов'язані з ростом випуску продукції, які визначаються по кожному джерелу резервів збільшення виробництва продукції з урахуванням додаткового обсягу робіт, необхідного для освоєння цього резерву, і норм виробітку.

    Список використаної літератури:

    1. Баканов М.І. Теорія економічного аналізу: Уч. - М: Фінанси і статистика, 2006

    2. Басовский Л.Є. Теорія економічного аналізу: Уч. сел. - М: ИНФРА-му, 2005

    3. Єфімова О.В. Аналіз фінансової звітності: Уч. сел. - М: Омега-Л, 2006

    4. Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства. М .: Инфра-М, 2001.

    зміст:

    Вступ

    3. Сутність і класифікація видів економічного аналізу

    4. Завдання, основні напрямки та інформаційне забезпечення аналізу трудових ресурсів

    5. Аналіз використання робочого часу

    висновок

    Список використаної літератури