Дата конвертації07.06.2018
Розмір4.33 Kb.
Типреферат

Товар і його властивості 7

Товар і його властивості.

Будь-який товар має перш за все тим же властивістю, що і натуральний продукт - корисністю (в англійській політичної економії це властивість назвали "споживча вартість"). Проте одна справа - виробляти продукт для внутрішнього споживання в замкнутому господарстві і зовсім інша справа - призначати його для продажу на ринку. Природно, що в товарному господарстві вимоги покупців до якості корисних речей в міру зростання добробуту населення закономірно зростають. Мало того, в нинішніх умовах все великі маси товарів оновлюються і якісно удосконалюються відповідно до вимог маркетингу (про маркетинг мова попереду).

Навряд чи слід доводити, що якщо товар не має корисністю, то він нікому не потрібен. Однак, якщо будь-який товар - корисна річ, то чи можна вважати, навпаки, що в розвиненому товарному господарстві будь-яка корисна річ - це товар?

Відповідь ми отримаємо, якщо розглянемо проблему: в яких випадках корисна річ - товар? Для цього послідовно розберемо три дилеми.

1-я дилема. Всі блага, які використовуються для споживання, можна поділити на два види: а) створені природою (вода, дикорослі плоди і т.п.) або б) вироблені працею. В якому випадку ми маємо справу з товаром? Очевидно, що товаром ми визнали не дармовий продукт природи, а то, на що затрачено людську працю, що вимагає відповідного відшкодування.

2-я дилема. Всі виготовлені працею корисні речі можна розділити на дві групи: а) створені для себе або б) вироблені для інших людей. Що тут можна визнати товаром?

Зрозуміло, товарами не можуть бути вироби, приготовані для власних потреб (як в натуральному господарстві). Ними будуть речі, створені для інших людей - громадські корисності.

3-тя дилема. Громадські корисності також бувають двох видів: а) відчужувані іншим людям безоплатно або б) передаються на ринку споживачам шляхом еквівалентного (рівноцінного) обміну на іншу річ. Звичайно, не будуть товарами вироби, дістаються іншим особам безкоштовно (наприклад, подарунок або продукт, який раб віддає пану безоплатно). Продавана на ринку корисна річ передбачає еквівалентне відшкодування.

Значить, товар - створена працею суспільна корисність, призначена для еквівалентного обміну на ринку на інший товар.

З даного визначення видно: товар при обміні на рівноцінний продукт отримує на ринку мінову вартість. Мінова вартість - здатність товару обмінюватися на інші корисні речі в певних пропорціях (співвідношеннях) обміну. Наприклад, на ринку можна прирівняти один до одного (цифри умовні): 10 м бавовняної тканини, 1 стол, 40 кг м'яса та ін. Такі обмінні операції можна уявити в алгебраїчному вигляді:

х A = y B = z C = ..., де

А, В, С - корисні речі;

х, у, z - кількісні пропорції обміну.

Якщо задуматися про міновому рівність серйозно, то виявиться, що тут неясно головне: що в товарах, чому і чому одно?

Справді, чи рівні обмінюються товари як корисності? Очевидно: в рівноцінний обмін вступають абсолютно різнорідні речі (як у наведеному прикладі - тканина, стіл, м'ясо). Адже на ринку не обмінюють якусь певну корисність на те ж саме. Прирівняні один до одного блага не можна порівняти також в кількісному відношенні: тканини, як відомо, вимірюються в квадратних метрах, столи - в штуках, м'ясо - в кілограмах і т.д. Що ж в такому випадку є рівним в мінової пропорції?

Ще видатний мислитель Стародавньої Греції Арістотель (384 - 322 рр. До н.е.) помітив: обмін неможливий без рівності, а рівність без сумірності. Однак що лежить в основі сумірності, ніхто не міг сказати протягом більше двох тисячоліть. Тільки в XVIII - XIX ст. економічна теорія дала довгоочікуваний відповідь: загальним змістом мінового рівності є однакова за величиною вартість, втілена у всіх товарах. Але відповідь була абсолютно не однозначним. Англійські класики політичної економії створили трудову теорію вартості. На противагу цьому австрійська школа розробила нетрудову теорію цінності. Ці теорії будуть спеціально розглянуті в § 3.

Таким чином, товар має дві властивості: корисність і вартість.

Дана характеристика товару була цілком достатня для простого і розвиненого товарного господарства аж до другої половини XX ст. Але останнім часом, в умовах багатоукладної західної економіки потрібна нова класифікація товарів.