• 1.1. Зовнішні та внутрішні витрати
  • 1.2. Нормальний прибуток як елемент витрат
  • 1.3. Економічна, або чиста, прибуток
  • 1.4. Короткостроковий і довгостроковий періоди
  • Короткостроковий період: фіксовані потужно-сті.
  • Довгостроковий період: змінюються потужно-сті.
  • 2. Витрати виробництва в короткостроковому періоді
  • 2.1. Закон спадної віддачі
  • 2.2. Постійні, змінні та загальні витрати
  • 2.3. Середні витрати, або витрати в розрахунку на одиницю продукції
  • 1. Середні постійні витрати (AFC)
  • 2. Середні змінні витрати (AVC)
  • 3. Середні загальні витрати (АТС)
  • 2.4. граничні витрати
  • МС і гранична продуктивність.
  • Залежність МС від АVС і АTС.
  • 2.5. Переміщення кривих витрат
  • 3. Витрати виробництва в довгостроковому періоді
  • 3.1. Позитивний і негативний ефекти зростання масштабів виробництва
  • Позитивний ефект масштабу.
  • Негативний ефект масштабу.
  • Постійна віддача від зростання масштабів виробниц-ства.
  • 3.2. Мінімальний ефективний розмір підприємства та структура галузі
  • Список використаних джерел


  • Дата конвертації11.06.2017
    Розмір51.04 Kb.
    Типреферат

    Скачати 51.04 Kb.

    Витрати виробництва в короткостроковому та тривалому ринкових періодах

    18

    УНІВЕРСИТЕТ РОСІЙСЬКОЇ АКАДЕМІЇ ОСВІТИ

    Факультет: Бізнес, Маркетинг, Комерція

    Дисципліна: Економічна теорія. частина II

    Тема контрольної роботи: Витрати виробництва в короткостроковому та тривалому ринкових періодах
    (Тема № 1).

    П.І.Б. студента: Сприжков Ігор Максимович

    Курс: 4. Семестр: 7. Номер залікової книжки: 1818

    Дата здачі: _____________________

    П.І.Б. викладача: Панкратов Е.Д.

    Оцінка: _________________________ Підпис: _________________________

    Дата перевірки: __________________


    план
    • 1. Економічні витрати
      • 1.1. Зовнішні та внутрішні витрати
      • 1.2. Нормальний прибуток як елемент витрат
      • 1.3. Економічна, або чиста, прибуток
      • 1.4. Короткостроковий і довгостроковий періоди
    • 2. Витрати виробництва в короткостроковому періоді
      • 2.1. Закон спадної віддачі
      • 2.2. Постійні, змінні та загальні витрати
      • 2.3. Середні витрати, або витрати в розрахунку на одиницю продукції
      • 2.4. граничні витрати
      • 2.5. Переміщення кривих витрат
    • 3. Витрати виробництва в довгостроковому періоді
      • 3.1. Позитивний і негативний ефекти зростання масштабів виробництва
      • 3.2. Мінімальний ефективний розмір підприємства та структура галузі
    • 4. Резюме
    • Ціни на продукти встановлюються в результаті взаємодії попиту і пропозиції. Найважливішим фактором, що визначає спо-можності і прагнення фірми поставити продукт на ринок, є витрати виробництва. Про-ництво будь-якого товару вимагає витрат економі-чеських ресурсів, які, в силу своєї відносної рідкості, мають визначені ціни. Кількість ка-кого-небудь товару, яке фірма прагне пред-ложить на ринку, залежить від цін (витрат) і еф-ності використання ресурсів, необхідних для його виробництва, з одного боку, і від ціни, по якій товар буде продаватися на ринку , -- з іншого. В цій контрольній роботі мова піде про загальну природу витрат виробництва.

    1. Економічні витрати

    Розуміння економістами витрат грунтується на факті рідкісності ресурсів і можливості їх аль-тернатівного використання. Тому вибір визна-ділених ресурсів для виробництва якогось товару означає неможливість виробництва якогось альтернативного товару. Витрати в економі-ці безпосередньо пов'язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних това-рів і послуг. Точніше кажучи, економічні, або змінні, витрати будь-якого ресурсу, ви-лайливого для виробництва товару, рівні його сто-тості, або цінності, при найкращому з усіх віз-мужніх варіантів використання.

    1.1. Зовнішні та внутрішні витрати

    Давайте тепер розглянемо витрати з позицій окремої фірми. Спираючись на поняття альтернативних витрат, ми можемо сказати, що економічні витрати - це ті виплати, які фірма обя-зана зробити, або ті доходи, які фірма обя-зана забезпечити постачальнику ресурсів для того, що-б відвернути ці ресурси від використання в аль-тернатівних виробництвах. Ці виплати можуть бути або зовнішніми, або внутрішніми. Грошові виплати - тобто грошові витрати, які фірма несе "зі своєї кишені" на користь "ау-тсайдеров", що постачають трудові послуги, сировина, паливо, транспортні послуги, енергію і т. Д., - називаються зовнішніми витратами. Іни-ми словами, зовнішні витрати являють собою плату за ресурси постачальникам, не належить до числа власників даної фірми. Однак, крім того, фірма може використовувати певні ре-сурси, що належать їй самій. З концепції альтернативних витрат нам відомо, що незалежно від того, чи є ресурс власністю підпри-ємства або отриманий ним в оренду, певний спо-соб використання цього ресурсу пов'язаний з неко-торимі витратами. Витрати на власний і самостійно використовуваний ресурс представ-ляють собою неоплачувані, або внутрішні, витрати. З точки зору фірми, ці внутрішні витрати дорівнюють грошовим платежам, які мо-гли б бути отримані за самостійно вико-льзуемий ресурс при найкращому - з можливих способів - його застосуванні.

    1.2. Нормальний прибуток як елемент витрат

    Економісти вважають витратами всі платежі - зовнішні або внутрішні, включаючи в по-следние і нормальний прибуток, - необхідні для того, щоб залучити й утримати ресурси в межах даного напрямку діяльності.

    1.3. Економічна, або чиста, прибуток

    Наші міркування про економічні витратах яс-но свідчать про те, що економісти і бух-Галтера по-різному розуміють значення терміна "прибуток". Бухгалтерська прибуток являє собою загальну виручку фірми за вирахуванням зовнішніх витрат. Однак економісти визначають прибуток інакше. Економічна прибуток - це загальна виручка за вирахуванням всіх витрат (зовнішніх і внут-ренних, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця). Тому якщо економіст гово-рить, що фірма ледь покриває витрати, то це означає, що всі зовнішні і внутрішні витрати відшкодовуються, а підприємець отримує такий дохід, якого ледве вистачає, щоб утримати його або її талант в рамках даного напрямку де-ності. Якщо сума грошових надходжень пре-щує економічні витрати фірми, то всякий залишок накопичується в руках підприємця. Цей залишок називається економічної, або чи-стій, прибутком. коротше:

    економічна прибуток

    =

    Загальна виручка

    -

    Поставлений витрати на всі ресурси

    Економічна прибуток не входить у витрати, тому що, за визначенням, це дохід, отриманий понад нормальну прибутку, необхідної для збереженні-вати зацікавленості підприємця в дан-ном напрямку діяльності.

    1.4. Короткостроковий і довгостроковий періоди

    Витрати, які фірма або галузь несе при виробництві заданого обсягу продукції, залежать від можливості зміни кількості всіх зайнятих ресурсів. Кількість багатьох використовуваних ресур-сов - здебільшого видів живого праці, сировини, палива, енергії і т. Д. - може бути змінено легко і швидко. Інші ресурси вимагають більшого часу для освоєння.

    Короткостроковий період: фіксовані потужно-сті. Оскільки на зміну кількості вико-ваних в виробничому процесі ресурсів витрачається різний час, необхідно розрізняти короткостроковий і довгостроковий періоди. Короткостроковий період - це період време-ні занадто короткий, щоб підприємство змогло змінити свої виробничі потужності, але до-статочно тривалий для зміни ступеня інтенсивності використання цих фіксованих потужностей.

    Виробничі потужності фірми залишаються незмінними в межах короткострокового періоду, але обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості жи-вого праці, сировини та інших ресурсів. Суті ющіе виробничі потужності в межах крат-косрочного періоду можуть використовуватися більш-менш інтенсивно.

    Довгостроковий період: змінюються потужно-сті. З точки зору діючих фірм, довго-тимчасовий період - це період часу до статочно тривалий, щоб змінити коли-пра всіх зайнятих ресурсів, включаючи і виробниц недержавні потужності. З точки зору галузі, дол-говременний період також включає в себе до статочно часу, щоб діючі в ній фірми змогли розформуватися і залишити галузь, а нові фірми - виникнути і вступити в галузь. Якщо короткостроковий період представля-ет собою період фіксованих потужностей, то довготривалий період - період змінюються потужностей.

    Важливо відзначити, що короткостроковий і долговре-менний періоди відрізняються один від одного швидше концептуально, ніж за тривалістю. У отрас-лях легкої промисловості зміни виробництв-ських потужностей можуть бути зроблені мало не за одну ніч. Маленька фірма, що випускає футболки, може збільшити свої виробничі потужності за кілька днів або навіть того швидше, замовивши і встановивши кілька нових столів для розкрою тканини і кілька додаткових швачок-них машин. Але у важкій промисловості інша справа.


    2. Витрати виробництва в короткостроковому періоді

    Витрати виробництва будь-якого продукту дан-ної фірмою залежать не тільки від цін необхідних ресурсів, а й від технології - від кількості ресурсів, яке необхідно для виробництва. Імен-но це, тобто технологічний аспект формирова-ня витрат, і цікавить нас в даний момент. Протягом короткострокового періоду фірма може змінити обсяг виробництва шляхом з'єднання через мінливого кількості ресурсів з фіксуванням-ми потужностями. Питання: яким чином буде через змінюватися обсяг виробництва, у міру того як все більша і більша кількість змінних ресур-сов буде приєднуватися до фіксованих ресур-сам фірми?

    2.1. Закон спадної віддачі

    У самій загальній формі відповідь на це питання дає закон спадної віддачі, який також на-ни опиняються "законом спадної граничного продукції-кта", або "законом змінюються пропорцій". Цей закон стверджує, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць пе-ремінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу або зе-мле) дає зменшується додатковий, або предель-ний, продукт у розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.

    Інакше кажучи, якщо кількість робочих, обслу-жива дане машинне устаткування, збільшуватиметься, то зростання обсягу виробництва буде відбуватися все повільніше, у міру того, як біль-ше робітників залучатиметься до виробництва.

    Слід підкреслити, що закон спадної від-дачі заснований на припущенні, згідно з яким всі одиниці змінних ресурсів якісно однорідні.

    Таблиця 1

    Закон спадної віддачі (гіпотетичні дані)

    (1) Вкладення змінних

    (2)

    Загальний обсяг виробниц-ства

    (3)

    гранична продуктивність

    2/1

    (4)

    Середня продуктивність

    (2) / (1)

    0

    0

    1

    10

    10

    Зростаюча гранична віддача

    10.0

    2

    25

    15

    12.5

    3

    37

    12

    12.5

    4

    47

    10

    Спадна гранична віддача

    11.8

    5

    55

    8

    11.0

    6

    60

    5

    10.0

    7

    63

    3

    9.0

    8

    63

    0

    7.9

    9

    62

    -1

    Негативна гранична віддача

    6.9

    Числовий приклад. Таблиця 1 представляє со-бій найбільш наочну числову ілюстрацію зако-ну спадної віддачі. У колонці 2 показано загальну кількість продукції, яка може бути отри-на в результаті комбінації кожного кількості трудових ресурсів, взятого з колонки 1, з капі-тальних фондами, величина яких предполага-ється незмінною. У колонці 3 (гранична продуктивність) показано зміна об-ного обсягу виробництва, пов'язане з кожним до-виконавчими вкладенням праці. Зверніть ува-ня, що при відсутності трудових витрат обсяг виробництва дорівнює нулю; підприємство без людей не зможе давати продукції. Поява перших двох робочих супроводжується зростання віддачею, по-кільки їх граничні продукти складають 10 і 15 одиниць відповідно. Але потім, починаючи з третье-го робітника, граничний продукт - приріст загально-го обсягу виробництва - послідовно зменш-ет, так що для восьмого робочого він зводиться до ну-лю, а для дев'ятого набуває негативного зна-чення. Середня продуктивність, або обсяг виробництва в розрахунку на одного робітника (званий також продуктивністю праці), показана в колонці 4. Вона обчислена шляхом ділення обсягу виробництва (колонка 2) на відповідними-ющее кількість робочих (колонка 1).

    Графічне зображення. На малюнках 1а і 1б закон спадної віддачі зображений графічно, що вельми корисно для отримання більш повного представ-лення про співвідношення між загальним обсягом вироб-ництва, граничної і середньої продуктивністю. Перш за все, зауважте, що крива загального обсягу виробництва проходить три фази: спочатку вона подни-мається вгору прискореним темпом; потім темп її піднесення сповільнюється; нарешті він досягає макси-мальної точки і починає знижуватися. Гранична продуктивність на графіку - це кут нахилу кривої загального обсягу виробництва. Інакше кажучи, гранична продуктивність вимірює темп зміни загального обсягу виробництва, пов'язаного з ка-ждим що приєднується робочим. Тому ті три фази, через які проходить загальний обсяг виробництва, відображаються і в динаміці предель-ної продуктивності. Якщо загальний обсяг про-ництва зростає зі зростаючою скоро-стю, гранична продуктивність неминуче зростає. На цьому етапі додаткові робочі вносять все більший і більший внесок у загальний обсяг виробництва. Далі, якщо обсяг виробництва рас-тет, але з порядку спадання швидкістю, гранична вироб-водітельность має позитивне значення, але падає. Кожен додатковий робочий вносить мень-ший внесок в загальний обсяг виробництва по порівняй-нію зі своїм попередником. Коли загальний обсяг виробництва досягає максимальної точ-ки, гранична продуктивність дорівнює нулю. А коли загальний обсяг виробництва починає сни-тулитися, гранична продуктивність приобрета-ет від'ємне значення.

    Динаміка середньої продуктивності також відображає ту "дугообразную" залежність між змінними вкладеннями праці та обсягом вироб-ництва, яка характерна для граничної продуктивності. Однак слід звернути ува-ня на одну обставину, що стосується соотноше-ня граничної і середньої продуктивності: там, де гранична продуктивність перевищуючи-ет середню, остання зростає. А всюди, де гранична продуктивність менше середньої, середня продуктивність знижується. Звідси випливає, що крива граничної продуктивності перетинає криву середньої продуктивності саме в тій точці, в якій остання досягає свого максимуму. Таке співвідношення математичних-но неминуче. Якщо до суми додати число, що перевищує середню з складових її вели-чин, то ця середня повинна збільшитися. А якщо число, доданий до суми величин, менше їх середньої величини, то ця середня з необхідно-стю падає. Середній рівень ряду величин зростає лише за умови, що виграш від застосування додаткової (граничної) одиниці ресурсу оказива-ється більше середнього з усіх попередніх виігри-шей. Якщо ж додана величина виявиться ме-ньше "поточної" середньої, то середню в результаті потягне вниз. У нашому прикладі середня вироб-водітельность буде рости до тих пір, поки вели-чину продукту, доданого додатковим робочим до загального обсягу виробництва, перевищує вели-чину "середнього продукту", або середню вироб-водітельность раніше зайнятих робітників. І навпаки, додатковий робочий сприятиме нижче-нию "середнього продукту", або продуктивно-сті, якщо величина, додана їм до загального обсягу виробництва, менше величини "середнього продукту".

    Закон спадної віддачі знаходить своє вопло-щення в формі всіх трьох кривих. Однак, як сліду-ет з наведеної вище формулювання закону, еко-номістів цікавить перш за все гранична про-тивність. Відповідно ми розрізняємо стадії зростання, убування і від'ємного значення граничної продуктивності (див. Рис. 1). Ще раз глянувши на колонки 1 і 3 в таблиці 1, ми помітимо зростання віддачі від залучення до виробництва перших двох робочих, спадання віддачі, пов'язане з використанням праці третього, четвертого і так далі до восьмого робочого, і "негативну від-дачу" (абсолютна зменшення обсягу виробництв-ва), починаючи з дев'ятого робітника.

    2.2. Постійні, змінні та загальні витрати

    Щоб визначити загальні витрати виробництва різних обсягів продукції і витрати в розрахунку на одиницю продукції, необхідно об'єднати дан-ні про виробництво, включені в закон зменш-нього віддачі, з інформацією про ціни на ресурси. Як вже зазначалося, протягом короткострокового пе-ріод часу деякі ресурси, пов'язані з тих-ническим обладнанням підприємства, залишаються незмінними. Кількість інших ресурсів може через змінюватися. Звідси випливає, що в короткостроковому періоді різні види витрат можуть бути від-несени або до постійних, або до змінним.

    Постійні витрати. Постійними називаються вають такі витрати, величина кото-яких не змінюється в залежності від з-трансформаційних змін обсягу виробництва. Постоян-ні витрати пов'язані з самим існуванням виробничого обладнання фірми і повинні бути тому оплачені, навіть якщо фірма нічого не виробляє. До постійних витрат, як пра-вило, відноситься оплата зобов'язань по обліг-Ціон позиками, рентні платежі, частина отчі-слена на амортизацію будівель та обладнання, страхові внески, а також платню вищому управлінському персоналу і майбутнім специали стам фірми.

    Змінні витрати. Змінними називаються вають такі витрати, величина кото-яких змінюється в залежності від зраді-ня обсягу виробництва. До них відносяться витрати на сировину, паливо, енергію, транспортні послуги, більшу частину трудових ресурсів і тому подібні змінні ресурси. Слід зазначити, що при-ріст суми змінних витрат, свя-занний зі збільшенням обсягу виробниц-ства на одну одиницю, не є посто-янним. Така поведінка змінних витрат обус-ловлівается законом спадної віддачі.

    Загальна сума витрат. Термін "загальна сума витрат" говорить сам за себе: це сума по-постійних і змінних витрат при кожному даному обсязі виробництва. При нульовому обсязі виробництва загальна сума витрат дорівнює сумі постійних витрат фірми. Потім, при виробництві кожної додаткової одиниці продукції про-щая сума витрат змінюється на ту ж величину, що і сума змінних витрат.

    Малюнок 2. Загальні витрати як сума постійних і змінних витрат

    На малюнку 2 дані про постійні пере-сних і сумарних витратах представлені графічно. Де Q - кількість виробленої продукції, од .; TFC - сума постійних витрат; TVC - сума змінних витрат; TC - сума загальних витрат, TC = TFC + TVC.

    Зверніть увагу, що сума змінних витрат изме-вується по вертикалі від горизонтальної осі, а сума постійних витрат щоразу додається до вертикального виміру суми змінних витрат для одержання кривої загальної суми витрат.

    Різниця між постійними і змінними витратами має суттєве значення для каж-дого бізнесмена. Змінні витрати - це витрати, якими підприємець може управ-лять, величина яких може бути змінена в ті-чення короткострокового періоду часу шляхом изме-нения обсягу виробництва. З іншого боку, постійні витрати, очевидно, знаходяться поза кон-троля адміністрації фірми. Такі витрати є-ються обов'язковими і повинні бути оплачені неза-лежно від обсягу виробництва.

    2.3. Середні витрати, або витрати в розрахунку на одиницю продукції

    Звичайно, для виробників зовсім не байдужа загальна сума їх витрат, однак вони не менше турбуються і про середніх витратах, тобто витратах в розрахунку на одиницю продукції. Зокрема, саме показники середніх витрат зазвичай викорис-ся для порівняння з ціною, яка завжди укази-ється в розрахунку на одиницю продукції.

    Малюнок 3. Криві середніх витрат

    Для нас важливо зрозуміти, яким чином рассчи-ються ці цифри на одиницю продукції і як вони змінюються в залежності від зміни обсягу виробництва.

    1.Середні постійні витрати (AFC) визна-ляють шляхом розподілу сумарних постійних виро-dafunky 'Ржеко (TFC) на відповідну кількість вироб-веденной продукції (Q). Тобто

    AFC = TFC / Q.

    Оскільки сума постійних витрат, за визначенням, є незалежною від обсягу виробництва, AFC будуть падати у міру збільшення кількості виробленої продукції. Зі збільшенням обсягу вироб-ництва дана сума постійних витрат розподіляється на більшу і більшу ко-личество продуктів. Це і є те, що адміністрація в сфері бізнесу зазвичай називає "розподілом накладних рас-ходів". На малюнку 3 ми виявимо, що крива AFC безперервно знижується в міру зростання обсягу виробництва.

    2. Середні змінні витрати (AVC) визна-ляють шляхом розподілу сумарних змінних виро-dafunky 'Ржеко (TVC) на відповідну кількість вироб-веденной продукції (Q):

    AVC = TVC / Q.

    AVC спочатку падають, досягають свого міні-мума, а потім починають зростати. На графіку це дає нам круглу дугоподібну криву AVC, яка і показана на малюнку 3.

    Оскільки суми змінних витрат підпорядкованих-ються законом спадної віддачі, остільки це повинно відбитися і на показниках середніх змінних витрат, що розраховуються на базі цих сум. При малому обсязі вироб-ництва виробничий процес буде відносно неефективним і дорогим, оскільки маю-щееся у фірми обладнання виявиться недовантажений-ним. Недостатня кількість змінних ресур-сов буде комбінуватися з обладнанням фірми; виробництво буде неефективним, а змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції відпо-венно відносно високими. Однак у міру рас-ширення виробництва більш високий рівень спеці-алізації робітників і більш повне використання капітального устаткування фірми забезпечать пови-шення ефективності виробництва. В результаті змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції будуть знижуватися. Внаслідок застосування все більшої і більшої кількості змінних ресурсів в кон-це-решт настане такий момент, коли закон зменш-нього віддачі вступить в дію. З цього моменту капітальне обладнання фірми буде вико-тися настільки інтенсивно, що кожна додаткова одиниця змінних ресурсів буде збільшувати об'єк-ем виробництва на меншу величину, ніж попе-щая. Значить, AVC почнуть зростати.

    3. Середні загальні витрати (АТС) можна рас-вважати шляхом ділення суми загальних витрат на кількість виробленої продукції (Q) або ж, простіше, шляхом складання AFC і AVC для кожного з можливих обсягів виробництва. Тобто

    АТС = TC / Q = AFC + AVC.

    На малюнку 3 крива АТС отримана шляхом додавання по вертикалі AFC і AVC. Тому різниця в висоті кривих АТС та AVC залежить від величини AFC при кожному даному об'єк-Еме виробництва.

    2.4. граничні витрати

    Тепер нам залишається розглянути ще одну дуже важливу концепцію витрат виробництва - концепцію граничних витрат. Граничними витратами (МС) називаються додаткові, або додаткові, витрати, пов'язані з виробниц-ством ще однієї одиниці продукції. МС можна визначити для кожної додаткової одиниці про-дукції, просто-напросто помітивши то зміна сум-ми витрат, яке стало результатом про-ництва цієї одиниці.

    MC = (зміна ТС) / (зміна Q).

    Оскільки в нашому прикладі "зміна в Q" завжди дорівнює одиниці, остільки ми і визначили МС як витрати на виробництво ще однієї оди-ниці продукції.

    Малюнок 4. Залежність граничних витрат від середніх загальних і середніх змінних витрат

    Концепція граничних витрат має стратегії-ня значення, оскільки вона дозволяє визна-лити ті витрати, величину яких фірма може контролювати найбільш безпосередньо. Точніше кажучи, МС показують витрати, які фірмі доведеться понести у разі виробництва останньої одиниці продукції, і одночасно - витрати, які можуть бути "зекономлені" в разі со-кращения обсягу виробництва на цю останню одиницю. Показники середніх витрат не дають той-який інформації. Прийняття рішень щодо обсягу виробниц-ства звичайно носить граничний характер, тобто вирішується питання про те, робити чи фірмі на кілька одиниць більше або на кілька одиниць менше продукції. Граничні витрати від-ражают зміна у витратах, яке потягне за собою збільшення або зменшення обсягу виробниц-ства на одну одиницю. Порівняння граничних іздер-жек з граничною виручкою дозволяє фірмі з'ясувати прибутковість того чи іншого зміни масштабів виробництва.

    На малюнку 4 зображено графік граничних витрат. Зверніть увагу на те, що крива граничних витрат круто опускається вниз, досягнень-Гаета свого мінімуму і потім досить круто йде вгору. Це відображає той факт, що змінні витрати, а отже, і загальні витрати спочатку зростають убутними, а потім наростаючими тем-пами (див. Рис. 2).

    МС і гранична продуктивність. Форма кривої граничних витрат є відображенням і наслідком дії закону спадної віддачі. Співвідношення між величиною граничної вироб-водительности і величиною граничних витрат легко вловити, заглянувши назад в таблицю 1. Якщо припустити, що кожна наступна одиниця пе-ремінного ресурсу (праці) купується за однією і тією ж ціною, то граничні витрати на виробниц-ство кожної додаткової одиниці продукції будуть падати, поки гранична продуктивність кожного додаткового робочого зростатиме. Так відбувається тому, що граничні витрати являють собою просто-напросто (незмінну) ціну або витрати на оплату додаткового ра-бочего, поділені на його або її граничну вироб-водітельность. Залежність між граничною продуктивністю і граничними витратами очевидна: за певного рівня ціни (витрат) на змінні ресурси зростаюча віддача (тобто збільшення граничної продуктивності) бу-дет виражатися в падінні граничних витрат, а спадна віддача (тобто падіння граничної продуктивності) - в зростанні граничних іздер-жек. Крива МС являє собою дзеркальне відображення кривої граничної продуктивності МС.

    Залежність МС від АVС і АTС. Слід також зауважити, що крива граничних витрат пере-Сека криві АVС і АТС якраз в точках їх мінімумів.

    Якщо величина, додана до суми витрат (предель-ні витрати), менше, ніж середні загальні витрати, середні загальні витрати зменшаться. І наобо-рот, якщо граничні витрати перевищують АТС, то АТС збільшаться. Це означає, що на малюнку 4 АТС падатимуть до тих пір, поки крива МС проходить нижче кривої АТС, але АТС зростатимуть там, де крива МС проходить вище кривої АТС. Следова-кові, в точці перетину, в якій МС рівні АТС, АТС щойно перестали падати, але ще не почали рости. Це, за визначенням, і є минималь-ва точка кривої АТС. Крива граничних витрат перетинає криву середніх загальних витрат у точці мінімуму останньої. Оскільки МС можна рассмат-ривать як додаткові витрати або до суми об-чих, або до суми змінних витрат, то ж саме міркування годиться і для пояснення того, чому крива МС перетинає криву АVС в точці мінім-ма. Однак подібної залежності не існує між кривою МС і кривою АFС, оскільки ці дві криві не пов'язані один з одним, показник граничних витрат відображає тільки ті зміни витрат, які викликаються коливаннями в об'єк-Еме виробництва, тоді як постійні витрати, за визначенням, незалежні від обсягу вироб-ництва.

    Малюнок 5. Взаємозв'язок між кривими продуктивності і витрат

    2.5. Переміщення кривих витрат

    До переміщення кривих витрат призводять зраді-ня або в цінах на ресурси, або в технології виробництва. Наприклад, якби постійні через тримки були вище, то крива АРС на малюнку 4 змести-лась би вгору. Крива АТС також розташовувалася б вище на графіку, оскільки АFС є складовою частиною АТС. Расположе-ня кривих AVC і МС залишилося б колишнім, так як воно залежить від цін на змінні, а не посто-янние ресурси. Тому, якби виросла ціна змінні ресурси, вгору змістилися б криві АVС, АТС і МС, тоді як крива АРС залишилася б на колишньому місці. Падіння цін на постійні або змінні ресурси призвело б до переміщення кривих витрат в протилежному описаному напрямку.

    У разі відкриття більш ефективної техноло-гии виробництва зросла б ефективність вико-льзованія всіх ресурсів. В результаті знизилися б всі показники витрат. Взагалі кажучи, зсув вгору кривих виробляй-ності, зображених у верхній частині малюнка 3-6, означатиме зміщення вниз кривих іздер-жек, ​​зображених в нижній частині цього малюнка.

    Тепер давайте розглянемо залежність між загальним обсягом виробництва і витратами на виробництво одиниці продукції в разі, якщо всі ресур-си є змінними.


    3. Витрати виробництва в довгостроковому періоді

    Протягом тривалого періоду часу все-таки-лательно зміни в структурі ресурсів можуть бути зроблені як галуззю, так і окремими складовими її фірмами. Фірма може вимірюв-нить масштаби своїх виробничих потужно-стей; вона може встановити додаткове обо-нання або залишити у своєму володінні меншу кількість обладнання. Галузь в цілому також може змінити свої масштаби; довготривалий період достатній для того, щоб нові фірми могли вступити в галузь, а вже існуючі - по-кинути її. Тут нас будуть цікавити лише ті зміни виробничих потужностей, які робляться окремими фірмами. Обговорюючи ці пристосувальні зміни, ми будемо опи-раться в своєму аналізі на поняття АТС, не проводячи ніякої відмінності між постійними і змінними витратами, оскільки всі ресурси і, сле-послідовно, всі витрати є змінними в довгостроковому періоді.

    Уявіть собі, що невелике підприємство обробної промисловості спочатку развер-нуло мінімальні виробничі потужності, а потім, завдяки успішної економічної де-ності, все більше і більше розширювалося. Що буде відбуватися з середніми загальними витратиш-ками в процесі цього зростання підприємства? Відповідь така. Спочатку якийсь час розширення вироб-вальних потужностей буде супроводжуватися сни-ням середніх загальних витрат. Однак, врешті-решт введення все більших і більших потужностей призведе до зростання АТС.

    Малюнок 6. Крива довгострокових середніх витрат: п'ять можливих розмірів підприємства

    На малюнку 6 ця закономірність проіллю-стрировать стосовно п'яти різним раз-заходів підприємства. Крива АТС-1 показує ді-Намік середніх загальних витрат для самого ма-Льонька з п'яти підприємств, крива АТС-5 - для найбільшого. Співвідношення між цими пя-ма кривими в точності відповідає викладений-ному вище правилу. Будівництво все більш круп-них підприємств призведе до зниження мі-мінімальними витрат на виробництво одиниці про-дукції аж до досягнення розмірів третього підприємства. Однак за цією межею розширення виробничих потужностей означатиме по-щення мінімального рівня середніх загальних через держек.

    Принципове значення мають тонкі лінії, перпендикулярні горизонтальній осі. Вони поки-викликають ті обсяги виробництва, при яких фір-ме слід змінити розмір підприємства, щоб забезпечити собі максимально низькі витрати на виробництво одиниці продукції. Незважаючи на те що сума загальних витрат на великих масштабах виробництва буде більшою, витрати на виробництво одиниці продукції виявляться нижче, ніж раніше.

    Спостерігаючи за цими пристосувальними изме-нениями, можна зробити висновок, що крива довгострокових-них АТС для окремої фірми складається з ділянок кривих короткострокових АТС стосовно раз-особистим розмірами тих підприємств, які можуть бути побудовані. Крива довгострокових середніх об-чих витрат (АТС) показує найменші через тримки виробництва одиниці продукції, з кото-римі може бути забезпечений будь-який обсяг виробництва за умови, що фірма мала в своєму розпорядженні достатньо часу для проведення всіх необхідних змін в розмірах підпри -ятія. На малюнку 6 жирної ( "вибоїстій") лінією показана крива довгострокових АТС фірми або, як її часто називають, крива вибору (або пла-нова крива) фірми.

    Малюнок 7. Крива довгострокових середніх витрат: необмежену кількість розмірів підприємства

    Для більшості видів виробництва можли-ності вибору розмірів підприємства значно ширший, ніж ми припустили в нашому прикладі. Фактично в багатьох галузях кількість можливих раз-мерів підприємства абсолютно не обмежена. А це означає, що найменші зміни в обсязі продукції, що випускається (в обсязі продажів) з часом підштовхують до відпо-тствующім змін в розмірах підприємства. Графічно це виражається в нескінченному ко-лічестве кривих короткострокових АТС (див. Рис. 7). Найменші середні загальні витрати при всіх можливих обсягах виробництва показані у вигляді кривої довгострокових АТС. Ця крива проходить по дотичній до нескінченного числа короткострокових АТС, а не складається з суми їх ділянок, як було показано на малюнку 6. Отже, крива вибору виглядає не "вибоїстій", а цілком плавною. Зверніть увагу на те, що, за винятком мінімальної точки кривої довгострокових АТС, криві кра-ткосрочних АТС стосуються кривої довгострокових АТС не в своїх мінімальних точках. Поки крива довгострокових АТС знижується, точки ка-сания розташовані лівіше мінімальних точок кривих короткострокових АТС. І навпаки, коли крива довгострокових АТС починає підвищуватися, точки дотику виявляються правіше мінімальних точок кривих короткострокових АТС.

    3.1. Позитивний і негативний ефекти зростання масштабів виробництва

    До сих пір ми терпляче погоджувалися з утвержде-ням, згідно з яким послідовне збільшен-ня розмірів підприємства протягом якогось ча-мени тягне за собою зниження витрат виробниц-ства одиниці продукції, але починаючи з визначений-ного моменту все більші й більші розміри підприємства означають підвищення середніх загальних витрат. Тепер нам слід пояснити цю законо-мірність. Власне, чому ж крива довгострокових-них АТС має дугоподібну форму? Перш за все треба підкреслити, що закон спадної віддачі в даному випадку непридатний, тому що умовою його дії є незмінність кількості од-ного з використовуваних у виробництві ресурсів, тог-да як в довгостроковому періоді ми допускаємо зміни в кількості всіх ресурсів. До того ж в нашому аналізі передбачається, що ціни на всі ресурси постійні. Тоді в чому ж справа? Дугоподібні кривої довгострокових середніх витрат можна пояснити за допомогою того, що економі-сти називають позитивним і негативним ефектами зростання масштабів виробництва, або ефектами масштабу.

    Позитивний ефект масштабу. Позитивними-ний ефект масштабу (як ще кажуть, ефект масового виробництва, або економія, обумовлюються ленна зростанням масштабів виробництва) пояснює спадну частина кривої довгострокових АТС, з-браженной на малюнку 8а. У міру зростання розмірів підприємства цілий ряд факторів починає діяти в напрямку зниження середніх іздер-жек виробництва.

    1. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ПРАЦІ. Підвищення рівня спеціалізації використовуваного праці стано-вится можливим у міру зростання розмірів підпри-ємства. Додатковий найм робітників означає, що завдання можуть бути поділені між ними все більше і більше дрібно. Замість того щоб виконан-няти п'ять або шість різних операцій в ході виробничого процесу, кожен робітник мо-же тепер отримати одне-єдине завдання. Протягом усього робочого дня він може бути зайнятий саме тією операцією, для виконання якої найкращим чином підходить його кваліфікація. На маленьких підприємствах кваліфіковані працівники нерідко витрачають до половини свого-го часу на виконання завдань, що не вимагають ніякої кваліфікації. Це призводить до підвищення витрат виробництва. Далі, що забезпечується ро-стом масштабів виробництва можливість раз-ділення трудових операцій дозволяє робочим придбати особливо великий досвід у виконанні конкретних завдань, закріплених за ними. "Ма-стер на всі руки", обтяжений п'ятьма або шістьма різними завданнями, навряд чи зможе стати настільки ж досвідченим в кожному з них. Отримавши можли-ність зосередитися на виконанні одного заду-ня, той же самий робочий зможе працювати гораз-до продуктивніше. Нарешті, більш високий уро-вень спеціалізації праці виключає втрати време-ні на перехід робітника від одного завдання до іншого.

    2. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ. Великі масштаби виробництва дозволяють також краще використовувати працю спеці-АЛИСТА з управління завдяки його більш глиб-кой спеціалізації. Керівник, здатний конт-роліровать працю 20 робітників, буде недовикористовуються-тися на дрібному підприємстві, располагающем де-сятком працівників. Виробничий персонал підприємства міг би в цьому випадку бути подвоєний при незмінній величині витрат на утримання адміні-стратівного апарату. До того ж дрібні фірми не здатні використовувати працю фахівця-управлен-ца за прямим призначенням. На маленькому підпри-ятіі фахівець з проблем збуту може ока-тися вимушеним ділити свій час між раз-особистими областями управлінської діяльності - наприклад, маркетингом, управлінням трудовими ресурсами і фінансами. Розширення масштабу опе-рацій означатиме, що фахівець з маркети-гу зможе повністю присвятити себе контролю за збутом і розподілом продукції, тоді як для виконання інших управлінських функцій будуть додатково залучені відповідні спеці-алісти. В кінцевому рахунку це призведе до вище-нію ефективності і зниження витрат виробниц-ства одиниці продукції.

    3. ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ КА-харчується. Дрібні ферми часто виявляються нездатними скористатися найбільш ефектив-ним з технологічної точки зору виробництв-венним обладнанням. Машини для виробництва багатьох видів продукції можна купити лише в дуже великих і вкрай дорогих комплектах. Бо-леї того, ефективне використання цього машин-ного обладнання потребує великих обсягів про- ництва. Значить, тільки великі виробники можуть дозволити собі придбати і ефективно екс-плуатіровать найкраще обладнання.

    4. ВИРОБНИЦТВО ПОБІЧНІ продук-ТОВ. Організатор великомасштабного виробництва має більш широкими можливостями для виробництва побічної продукції, ніж дрібна фір-ма. Велика фабрика по упаковці м'яса изготавли-кість клей, добрива, лікарські препарати і цілий ряд інших продуктів з тих відходів, кото-які більш дрібним виробником були б викидами-шени за непотрібністю.

    Всі ці технологічні чинники - підвищення рівня спеціалізації праці робітників і управлінців, можливість використання найбільш ефективного обладнання та ефективна утилізація відходів - будуть вносити свій вклад в зниження витрат виробництва одиниці продукції тим виробляй-телем, який буде здатний розширити мас-штаби своїх операцій. Іншими словами це можна сформулювати так: збільшення кількості всіх по-залучених у виробництво ресурсів, скажімо, на 10% призведе до більш ніж пропорційного зростання обсягу виробництва - наприклад, на 20%; необ-ходимо результатом буде зниження АТС.

    Негативний ефект масштабу. Однак з часом розширення фірми може привести до від-ріцательно економічних наслідків і, сле-послідовно, до зростання витрат виробництва єдині-ци продукції.

    Основна причина виникнення негативні-ного ефекту масштабу пов'язана з певними управлінськими труднощами, що виникають при спробі ефективно конт-роліровать і координувати діяльність фір-ми, що перетворилася в великомасштабного вироб-водія. На невеликому підприємстві один-єдиний старший адміністратор може особисто приймати всі найважливіші рішення, що стосуються функціонування підприємства. Завдяки НЕ-великим розмірам фірми цей адміністратор добре уявляє собі весь виробничий процес і може тому швидко увійти в курс будь-якого напрямку діяльності фірми, легко "переварити" інформацію, отриману від своїх підлеглих, і виробити чітке і ефективне рішення.

    Однак ця благополучна картина змінюється в міру зростання розмірів фірми. Поверхи управління, що розділяють адміністративний апарат і з-влас процес виробництва, стають все бо-леї численними; вище керівництво окази-ється істотно віддалене від дійсного виробничого процесу на підприємстві. Для однієї людини виявляється неможливим зібрати, зрозуміти і переробити всю інформацію, необхідну для прийняття раціональних рішень в масштабах великого підприємства. Відпові-ності припадає делегувати безкінечного кількості віце-президентів, друге віце-президентів і т. Д. Це розростання ієрархічного апарату управління вглиб і вшир створює проблеми обміну інформацією, координації рішень і бюрократичної тяганини, збільшує ймовірність того, що рішення, прийняті різними ланками управління, виявляться про-тіворечащімі один одному. В результаті страждає ефективність і ростуть середні витрати про-ництва. Інакше кажучи, збільшення кількості всіх ресурсів, скажімо, на 10% призведе до менш ніж пропорційного зростання обсягу вироб-ництва - скажімо, на 5%. Отже, АТС збільшаться. Негативний ефект масштабу ілюструється підноситься відрізком кривої довгострокових витрат на малюнку 8а.

    Постійна віддача від зростання масштабів виробниц-ства. У деяких випадках різниця між обсягом виробництва, при якому вичерпується дію позитивного ефекту масштабу, і обсягом виробництва, при якому вступає в силу негативні-вальний ефект масштабу, може бути досить значною. Тобто на графіку буде матися відрізок, відповідний постійної віддачі від зростання масштабів виробництва, протягом якого середні довгострокові через тримки будуть незмінними. На малюнку 8а - це відрізок q 1 q 2. В його межах певне збільшення кількості всіх ресурсів - скажімо, на 10% - викликає пропорційне збільшення обсягу виробництва на ті ж 10%. Тобто АТС не змінюються.

    3.2. Мінімальний ефективний розмір підприємства та структура галузі

    Наші міркування логічно підводять до висновку про те, що позитивний чи негативний ефекти-ти масштабу є найважливішими факторами, що визначають структуру кожної галузі. Для з'ясування цього питання корисно скористатися концепцією мінімального ефективного розміру (МЕР). Він являє собою просто найменший обсяг виробництва, при якому фір-ма може мінімізувати свої довгострокові середовищ-ня витрати. На малюнку 8а це стає мож-ли при обсязі виробництва, рівному 0q 1. Завдяки протяжності відрізка графіка, відпо-тствующего постійної віддачі від зростання масштабів виробництва, ми можемо помітити, що фірма, про-виводиш істотно більшу кількість продукції-кції, точно так же забезпечує собі мінімальні середні витрати. Власне кажучи, в межах відрізка q 1 q 2 всі фірми виявляються однаково еф-ність. Тому ми б анітрохи не здивуй-лись, виявивши в галузі з такими умовами формування рівня витрат фірми абсолютно різних розмірів. Приблизно такі, наприклад, галузі по упаковці м'яса, виробництва меблів, деревообробці і деякі інші. Підкреслимо: якщо відрізок постійної віддачі при зростанні масш-табів виробництва досить великий, порівняно великі і порівняно малі фірми можуть сосу-ществовать в одній і тій же галузі і бути одина-ково життєздатними.

    Тепер порівняйте це з ситуацією, зображеної на малюнку 8в, при якій позитивний еф-фект масштабу є тривалішим, а негативний - щодо віддаленим.При цьому крива довгострокових середніх витрат буде знижуватися протягом значного відрізку горизонтальної осі (відповідно все більшого зростання обсягу продукції). Така ситуація в авто-мобілестроітельной, алюмінієвої, сталеливарної і багатьох інших галузях важкої промислово-сті. А це означає, що при даному обсязі потре-бітельского попиту достатня ефективність виробництва буде досягнуто лише невеликою кількістю промислових гігантів. Дрібні фір-ми не зможуть забезпечити мінімального ефек-ного обсягу виробництва і опиняться нежізнес-пособности. У крайній ситуації отримання всього позитивного ефекту масштабу може спожити-вать виходу за межі існуючого ринку і привести до того, що називають природною мо-нополя. Природна монопо-лія, за визначенням, - це така ринкова ситу-ація, при якій мінімізація витрат виробниц-ства одиниці продукції досягається при наявності однієї-єдиної фірми, виробляє даний продукт або послугу.

    У разі, якщо позитивний ефект масштабу невеликий, а негативний - виникає дуже б-б, мінімальний ефективний розмір визна-ляется невеликим обсягом виробництва, як показано на малюнку 8в. У такого роду галузях наявний обсяг споживчого попиту буде підтримувати існування значної коли-пра щодо дрібних виробників. У цю категорію галузей потрапляють, зокрема, багато видів роздрібної торгівлі, а також деякі сель-скохозяйственних роботи. Те ж саме можна ска-мовити і про багатьох галузях легкої промисловості, наприклад хлібопекарської, швейної, взуттєвої. У та-ких галузях зовсім маленькі фірми виявляються настільки ж або навіть більш ефективними, ніж круп повномасштабні виробники.

    Зі сказаного випливає, що форма кривої довго-строкових середніх витрат, що залежить від поклади-ного і негативного ефектів масштабу, мо-же мати визначальне значення для структури та рівня конкурентності даній галузі. Чи є галузь "конкурентної" (що складається з відносите-льно великої кількості дрібних фірм) або "кон-центрованої" (підпорядкованої панування неяк-ких великих виробників), - в деяких випад-ях залежить від застосовуваної в галузі технології і як наслідок форми кривої середніх дол-госрочних витрат. Однак, стверджуючи це, сліду-ет проявляти певну обережність, так як відомо, що структура галузі залежить не тільки від характерних для неї умов формування рівня витрат. Намагаючись пояснити структуру тієї чи іншої галузі, необхідно також брати до уваги наслідки державної політики, географічні межі ринку, компетенцію упра-вленческого персоналу і безліч інших факто-рів.
    4. Резюме

    1. Економічні витрати включають в себе всі платежі, належні власникам ресурсів і достатні для того, щоб гарантувати стабільні поставки цих ресурсів для певного виробничого процесу. Під ними мають на увазі зовнішні витрати, що сплачуються на користь постачальників, самостійних по відношенню до даного підприємства, а також внутрішні витрати, які тлумачаться як компенсація за самостійне викорис-тання підприємством власних ресурсів. Одним з еле-ментів внутрішніх витрат є нормальний прибуток підприємця як винагороду за виконувані ним функції.

    2. В межах короткострокового періоду виробничі-ні потужності фірми є фіксованими. Фірма може використовувати свої потужності більш-менш интен-пасивного, збільшуючи або зменшуючи кількість споживаних змінних ресурсів, проте наявне в її розпорядженні час недостатньо для того, щоб змінити розміри її підприємства.

    3. Закон спадної віддачі описує динаміку обсягу виробництва, пов'язану з усе більш інтенсивним викорис-ням фіксованих виробничих потужностей. Згідно з цим законом, послідовне приєднання до фіксований-ному кількості обладнання додаткових одиниць змінно-го ресурсу, наприклад праці, починаючи з певного моменту призведе до зменшення граничного продукту, одержуваного в результаті залучення кожного додаткового робітника.

    4. Оскільки виробничі ресурси діляться на по-постійні та змінні, витрати в межах краткосроч-ного періоду часу також є або постійними, або змінними. Постійними витратами називаються витрати, величина яких не залежить від обсягу виробниц-ства. Змінними витратами називаються витрати, ме-няющих в залежності від обсягу виробництва. Загальні витрати виробництва продукції є сум-му постійних і змінних витрат її виробництва.

    5. Середні постійні, середні змінні та середні загальні витрати - це просто-напросто постійні, змінні та загальні витрати виробництва в розрахунку на одиницю продукції. Величина середніх постійних витрат неодмінно-ривно зменшується в міру зростання обсягу виробництва, оскільки фіксована сума витрат розподіляється на все більшу і більшу кількість одиниць продукції. Крива середніх змінних витрат має дугоподібну форму відповідно до закону спадної віддачі. Середовищ-ня загальні витрати виходять в результаті підсумовування середніх постійних і середніх змінних витрат; крива АТС також має дугоподібну форму.

    6. Граничними витратами називаються додаткові, або додаткові, витрати виробництва ще однієї оди-ниці продукції. На графіку крива граничних витрат перетинає криві АТС та АVС в їх мінімальних точках.

    7. Зниження цін на ресурси, а також прогрес в техноло-гии виробництва призводять до переміщення кривих витрат вниз. Навпаки, підвищення цін на споживані в процесі виробництва ресурси переміщує криві витрат вгору.

    8. Довготривалим (довгостроковим) періодом називає-ся період часу, досить тривалий, щоб фірма могла встигнути змінити кількості всіх использу-ваних ресурсів, включаючи і розміри підприємства. Следоват-льно, в довгостроковому періоді всі ресурси є пере-змінними. Крива довгострокових АТС, або планова крива, складається з ділянок кривих короткострокових АТС, відпо-чих різних розмірах підприємств, які фірма може побудувати протягом тривалого періоду часу.

    9. Крива довгострокових АТС зазвичай має дугоподібну форму. На початку процесу розширення виробництва дрібною фірмою діє позитивний ефект масштабу. Цілий ряд факторів, зокрема більш високий рівень спеціалізовані-ції праці робітників і управлінського персоналу, можливість використання більш продуктивного устаткування і більш повна утилізація відходів шляхом виробництва побічної продукції, - все це сприяє отриманню економії за рахунок зростання масштабів виробництва. Негативний ефект масш-таба виникає через складність управління крупномасштаб-ним виробництвом. Відносна значущість позитивно-го і негативного ефектів масштабу нерідко справляє визначальний вплив на структуру галузі.


    Список використаних джерел

    1. Макконелл Кемпбелл Р., Брю Стенлі Л. Економікс: Принципи, проблеми і політика. У 2 т .: Пер. з англ. 11-го изд. - М .: Республіка, 1995.

    ...........


    Головна сторінка


        Головна сторінка



    Витрати виробництва в короткостроковому та тривалому ринкових періодах

    Скачати 51.04 Kb.