Дата конвертації06.06.2017
Розмір81.62 Kb.
Типкурсова робота

Скачати 81.62 Kb.

Витрати виробництва

">

4.2. Заробітня плата

1 443,0

4.2.2. робітників, службовців і фахівців, не зайнятих безпосередньо виробництвом продукції

1 065,0

4.2.3. співробітників апарату управління на рівні цехів і організації

378,0

4.3. Відрахування на соціальні потреби

513,7

4.3.2. робітників, службовців і фахівців, не зайнятих безпосередньо виробництвом продукції

379,1

4.3.3. співробітників апарату управління на рівні цехів і організації

134,6

4.4. Амортизація основних фондів

4 440,0

4.4.1. будівлі та споруди

1 340,0

4.4.2. обладнання

3 100,0

4.5. Інші витрати

1 590,0

4.5.1. Амортизація нематеріальних активів

1 590,0

РАЗОМ постійних і умовно-постійних витрат:

7 986,7

прибуток:

36 371,1

Розрахункова частина.

Завдання №1.

Розрахунок матеріальних витрат (МОЗ).

Таблиця 1.1 Розрахунок сировини і матеріалів на один виріб.

№ складального вузла і деталей

Кількість деталей на виріб

Вага, кг)

відходи

Ціна за 1 кг

Вартість (руб.)

чорний

чистий

матеріали

відходи

матеріали

відходи

на вузол

на комплект

на вузол

на комплект

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

107сб

1

32 668,60р.

1 212,56р.

107-11сб

2

3 670,00

7 340,00р.

67,90р.

135,80р.

107-12сб

1

12 697,60

12 697,60р.

548,40р.

548,40р.

107-13сб

1

312,00

312,00р.

14,30р.

14,30р.

107-14сб

2

4 353,50

8 707,00р.

218,87р.

437,74р.

107-15сб

3

1 204,00

3 612,00р.

25,44р.

76,32р.

107-11сб

3 670,00р.

67,90р.

107-11-1

1

80,0

73,0

7,0

15,00р.

2,10р.

1 200,00

1 200,00р.

14,70р.

14,70р.

107-11-2

1

74,0

62,0

12,0

15,00р.

2,10р.

1 110,00

1 110,00р.

25,20р.

25,20р.

107-11-3

2

34,0

29,0

5,0

20,00р.

2,80р.

680,00

1 360,00р.

14,00р.

28,00р.

107-12сб

12 697,60р.

548,40р.

107-12-1

1

158,0

155,0

3,0

14,00р.

2,00р.

2 212,00

2 212,00р.

6,00р.

6,00р.

107-12-2

1

160,0

150,0

10,0

14,00р.

2,00р.

2 240,00

2 240,00р.

20,00р.

20,00р.

107-12-3

1

275,0

154,0

121,0

28,00р.

4,00р.

7 700,00

7 700,00р.

484,00р.

484,00р.

107-12-4

2

6,2

3,0

3,2

44,00р.

6,00р.

272,80

545,60р.

19,20р.

38,40р.

107-13сб

312,00р.

14,30р.

107-13-1

1

3,2

2,0

1,2

60,00р.

6,50р.

192,00

192,00р.

7,80р.

7,80р.

107-13-2

1

2,0

1,0

1,0

60,00р.

6,50р.

120,00

120,00р.

6,50р.

6,50р.

107-14сб

4 353,50р.

218,87р.

107-14-1

1

49,0

26,0

23,0

20,00р.

2,80р.

980,00

980,00р.

64,40р.

64,40р.

107-14-2

2

7,3

5,2

2,1

36,00р.

5,00р.

262,80

525,60р.

10,50р.

21,00р.

107-14-3

11

1,3

0,9

0,4

44,00р.

6,00р.

57,20

629,20р.

2,40р.

26,40р.

107-14-4

21

1,6

1,3

0,3

44,00р.

6,00р.

70,40

1 478,40р.

1,80р.

37,80р.

107-14-5

16

0,7

0,09

0,6

44,00р.

6,00р.

30,80

492,80р.

3,66р.

58,56р.

107-14-6

3

5,5

3,8

1,7

15,00р.

2,10р.

82,50

247,50р.

3,57р.

10,71р.

107-15сб

1 204,00р.

25,44р.

107-15-1

1

7,7

5,4

2,3

20,00р.

2,80р.

154,00

154,00р.

6,44р.

6,44р.

107-15-2

3

2,5

2,1

0,4

60,00р.

6,50р.

150,00

450,00р.

2,60р.

7,80р.

107-15-3

2

15,0

13,0

2,0

20,00р.

2,80р.

300,00

600,00р.

5,60р.

11,20р.

Таблиця 1.2. Розрахунок комплектуючих виробів і напівфабрикатів на один виріб.

Найменування комплектуючого виробу, напівфабрикату

Одиниця виміру

Оптова (відпускна) ціна (руб)

Норма витрат

Вартість комплектуючих виробів, напівфабрикатів на один виріб

1

2

3

4

5

6

1

електродвигун

ШТ

2 100,00р.

1,0

2 100,00р.

2

електрогенератор

ШТ

1 800,00р.

1,0

1 800,00р.

3

спідометр

ШТ

77,00р.

1,0

77,00р.

4

манометр

ШТ

60,00р.

1,0

60,00р.

5

шланг

М

13,00р.

2,0

26,00р.

6

підшипник

ШТ

11,50р.

12,0

138,00р.

7

Дріт

М

11,50р.

5,2

59,80р.

8

Скло

М 2

10,20р.

4,0

40,80р.

9

Кріплення

кг

18,50р.

10,7

197,95р.

10

фарба

кг

82,50р.

18,4

1 518,00р.

11

ремені приводні

ШТ

10,40р.

4,0

41,60р.

Разом:

6 059,15р.

Таблиця 1.3. Розрахунок матеріальних витрат на один виріб.

Найменування

сума

1

Сировина і матеріали

32 668,60р.

2

Покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати

6 059,15р.

3

Зворотні відходи (віднімаються)

1 212,56р.

4

Транспортно-заготівельні витрати

3 835,91р.

5

РАЗОМ: матеріальних витрат

41 351,10р.

Завдання № 2.

Таблиця 2.1. Розрахунок витрат на нормовану заробітну плату на 1 виріб.

Номер складального вузла

Кількість деталей на виріб і збірку

нормована зарплата

на деталь

на виріб (комплект)

1

2

3

4

107сб

1

663,39р.

107-11сб

2

28,47р.

56,94р.

107-12сб

1

55,54р.

55,54р.

107-13сб

1

20,19р.

20,19р.

107-14сб

2

217,90р.

435,80р.

107-15сб

3

31,64р.

94,92р.

107-11сб

28,47р.

107-11-1

1

8,45р.

8,45р.

107-11-2

1

14,14р.

14,14р.

107-11-3

2

2,94р.

5,88р.

107-12сб

55,54р.

107-12-1

1

13,50р.

13,50р.

107-12-2

1

1,22р.

1,22р.

107-12-3

1

9,70р.

9,70р.

107-12-4

2

15,56р.

31,12р.

107-13сб

20,19р.

107-13-1

1

8,79р.

8,79р.

107-13-2

1

11,40р.

11,40р.

107-14сб

217,90р.

107-14-1

1

2,39р.

2,39р.

107-14-2

2

2,81р.

5,62р.

107-14-3

11

8,01р.

88,11р.

107-14-4

21

2,09р.

43,89р.

107-14-5

16

4,27р.

68,32р.

107-14-6

3

3,19р.

9,57р.

107-15сб

31,64р.

107-15-1

1

11,29р.

11,29р.

107-15-2

3

3,05р.

9,15р.

107-15-3

2

5,60р.

11,20р.

Завдання № 3.

Розрахунок планової собівартості одиниці продукції.

Таблиця 3.

статті калькуляції

сума

1

Розрахунок матеріальних витрат

1.1Сирье і матеріали

32 668,60р.

1.2 Куплені і комплектуючі вироби і напівфабрикати

6 059,15р.

1.3 Зворотні відходи

1 212,56р.

1.4 Транспортно-заготівельні витрати

3 835,91р.

1.5 РАЗОМ матеріальних витрат

41 351,10р.

2

Розрахунок трудових витрат

2.1 Основна заробітна плата виробничих робітників

1 144,35р.

2.2 У т.ч нормована

663,39р.

2.3 Нормована заробітна плата з районним коефіцієнтом

762,90р.

2.4 Додаткова заробітна плата виробничих робітників

114,43р.

2.5 Розрахунок відрахувань від основної та додаткової заробітної плати на соціальне страхування

459,46р.

2.6 РАЗОМ трудових витрат

1 718,24р.

3

Відшкодування зносу інструментів і пристосувань цільового призначення

76,29р.

4

цехові витрати

839,19р.

5

Витрати по утриманню та експлуатації обладнання

2 288,70р.

6

загальнозаводські витрати

991,77р.

7

Інші виробничі витрати

47,27р.

8

виробнича собівартість

47 312,55р.

9

позавиробничі витрати

94,63р.

10

повна собівартість

47 407,17р.

11

Прибуток (рентабельність 40%)

18 962,87р.

12

Відпускна ціна

66 370,04р.

13

Роздрібна ціна (торгова надбавка 25%)

89 217,29р.

3.2. Розрахунок трудових витрат (ТЗ).

3.2.1. Основна заробітна плата виробничих робітників:

З Про = З Н + П + К У, де

З Н - нормована зарплата на комплект (гр.4 таблиця 2.1)

П - премія;

До У - уральський коефіцієнт.

П =

До У =

3.2.3. Нормована зарплата з районним коефіцієнтом:

З КУ =

3.2.4. Додаткова зарплата:

З Д =

З = З Про + З Д

3.2.5. Розрахунок відрахувань на соц. страхування від основної та додаткової зарплати.

3.2.5.1. Відрахування на соціальне страхування:

Про С = З * 36,5%

3.2.5.6. Разом трудових витрат:

ТЗ = З Про + З Д +

3.3. Розрахунок відшкодування зносу інструментів і пристосувань.

В І = З КУ * До 3, де К 3 = 0,1

З.4. Цехові витрати (ЦР):

ЦР = З КУ * До 4, де К 4 = 1,1

3.5. Витрати по утриманню та експлуатації обладнання (РСЕО).

РСЕО = З КУ * До 5, де До 5 = 3,0

3.6. Загальнозаводські витрати (ОЗР):

ОЗР = З КУ * До 6, де До 6 = 1,3

3.7. Інші виробничі витрати (ППР):

ППР = (МЗ + ТЗ + В І + ЦР + РСЕО + ОЗР) * До 7, де До 7 = 0,001

3.8. Виробнича собівартість (ПРС):

ПРС = МОЗ + ТЗ + В І + ЦР + РСЕО + ОЗР + ППР

3.9. Позавиробничі витрати:

В Н Р = ПРС * До 8, де К 8 = 0,002

3.10. Повна собівартість (ПС):

ПС = ПРС + В Н Р

3.11. Прибуток (П):

П =

3.12. Відпускна ціна (Ц ОТП):

Ц ОТП = ПС + П

3.13. Роздрібна ціна (Ц Р):

Ц Р = Ц ОТП + ПДВ + ТН, де ПДВ = 20%, ТН = 25%

3.13.1. Розрахунок ПДВ:

ПДВ =

3.13.2. Розрахунок торгової надбавки (ТН):

ТН =

Завдання № 4.

Розрахунок ефективності заходів щодо зниження собівартості.

Е РІК = (С 1-С 2) * V = (47407,17-40296,045) * 4200 = 2986518

З 2 === 40296,045

Т ОК === 23,61

До ЕФ === 0,04

Так як К0,16, то проведення заходів щодо зниження собівартості недоцільно.

Завдання № 5.

Розрахунок амортизаційних відрахувань основних фондів.

Таблиця 5.1.

Групи і види ОПФ

Строк корисного використання (років)

Ліквідаційна вартість (%)

Річна норма амортизації. відрахувань (%)

Вартість ОПФ на початок року (тис.руб)

Середньорічна вартість (тис.руб.)

Сума річних амортизаційних відрахувань (тис. Руб)

впроваджуються ОФ

списуються ОФ

всіх ОПФ

структура

річна

щомісячна

1

3

4

5

6

7

8

9

10

будинки

80

12

1,1

2 390

2 390

11,2

26,29

2,19

споруди

45

10

2,0

16 712

16 712

78,0

334,24

27,85

Машини та обладнання, силові машини і обладнання а) трактора

10

8

9,2

140,9

140,9

0,7

12,96

1,08

Робочі машини і обладнання а) металорізальне обладнання

8,5

6,5

11,0

285

18,25

303

1,4

33,36

2,78

б) підйомно-транспортні та вантажно розвантажувальні машини та обладнання

15

5

6,3

428

15

36

407

1,9

25,78

2,15

в) машини та обладнання для електрозварювання і різання

7

4,3

13,7

12

12

0,1

1,64

0,14

г) обчислювальна техніка

10

3,5

9,7

613,3

81,67

36

659,0

3,1

63,59

5,30

Інші машини та обладнання

12,5

9,7

7,2

649

649

3,0

46,88

3,91

Транспортні засоби а) автобуси

17

5,2

5,6

123,7

123,7

0,6

6,90

0,57

Інструменти

2,5

1,5

39,4

2,5

2,5

0,0

0,99

0,08

Виробничий і господарський інвентар

2

9

45,5

19

19

0,1

8,65

0,72

всього

21 375,40

114,92

72

21418,32

100,0

561,27

46,77

Розрахунок річних амортизаційних відрахувань способом зменшуваного залишку по металорізального обладнання:

А Г1 === 31,35

А Г2 ==== 27,9

А Г3 === 24,83

А Г4 === 22,1

А Г5 === 19,67

А Г6 === 17,51

А Г7 === 15,58

А Г8 === 13,87

А Г9 ==== 6,17

А Г = 31,35 + 27,9 + 24,83 + 22,1 + 19,67 + 17,51 + 15,58 + 13,87 + 6,17 = 178,98

Розрахунок річних амортизаційних відрахувань способом списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання (кумулятивний) по тракторах:

= 1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6 + 7 + 8 + 9 + 10 = 55

А Г1 = * 140,9 = 25,62

А Г2 = * 140,9 = 23,06

А Г3 = * 140,9 = 20,49

А Г4 = * 140,9 = 17,93

А Г5 = * 140,9 = 15,37

А Г6 = * 140,9 = 12,81

А Г7 = * 140,9 = 10,24

А Г8 = * 140,9 = 7,68

А Г9 = * 140,9 = 5,12

А Г10 = * 140,9 = 2,56

А Г = 25,62 + 23,06 + 20,49 + 17,93 + 15,87 + 12,81 + 10,24 + 7,68 + 5,12 + 2,56 = 140,88

Ф ПТД === 17,49

Ф ЕМК == 0,06

Завдання № 6.

Розрахунок нормативу оборотних коштів.

Таблиця №6.

Н ПЗ

Н НЗП

Н Г.П

Н ОБ.СР.

До обор

Д ПРО

До закрити

Одиниці виміру

Т.Р.

Т.Р.

Т.Р.

Т.Р.

обороти

дні

Р / Р

сума

15 968,15

8 395,81

2212,33

26 576,29

14,10

25,53

0,07

інші

341,67

Середньо денний випуск продукції

за собівартістю

553,08

Завдання № 7.

Розрахунок додаткового обсягу продукції.

Вид продукції

показники

виручка

витрати

прибуток

постійні

змінні

валові

А

374712,60

4579,11

46441,48

51020,59

323692,01

Б

74942,52

3815,92

6388,20

10204,12

64738,40

всього

449655,12

8395,03

52829,68

61224,71

388430,41

% Від реал.т.А

83,33

Кількість продукції, яке підприємство повинно випустити додатково

випустити додатково

840

Завдання № 8.

Розрахунок точки беззбитковості і запасу міцності.

сума покриття

328271,12

коефіцієнт покриття

0,88

порогова виручка

5226,93

Запас міцності

98,61

Т.К. Порогова виручка менше виручки від реалізації, то фірма не покриває витрати, які пов'язані з випуском даної продукції.

Список літератури:

Миколаєва С. А. Особливості обліку витрат в умовах ринку: Теорія і практика. - М .: Фінанси і статистика, 1993.-123с.

Миколаєва С. А. Принципи формування і калькулювання собівартості. - М .: Аналітика-Прес, 1997.-144с.

"Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку" від 5 серпня 1992 р N 552.

Раицкий К.А. Економіка підприємства. М .: ІОЦ «Маркетинг», 1999 р

Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - 3-е изд. - Мінськ: Екоперспектіва, 1999.-498с

Економіка підприємства. Підручник / За ред. О.І. Волкова.-М.: ИНФРА-М. 1997 р

впровадження нової техніки і прогресивної технології

1. Індексним методом

Е м - сума економії від зниження собівартості по даному фактору;

I з - індекс зростання середньої заробітної плати виробничих робітників у планованому періоді;

I пр.т - індекс зростання виробник-ності праці виробничих робітників у планованому періоді;

I N - індекс зростання обсягу товарної продукції;

d з - питома вага заробітної плати з нарахуваннями виробничих робітників у собівартості товарної продукції в звітному році

2. Методи визначення зниження трудомісткості одиниці продукції

t oi, t ni - трудомісткість одиниці продукції в нормочасах до і після впровадження заходів;

ч oi, ч ni - середньогодинна тарифна ставка робітника до і після впровадження заходів;

В с - середній відсоток додаткової заробітної плати для даної категорії робітників;

Г - встановлений відсоток відрахувань на соціальне страхування

N п - кількість виробів, що виготовляються в плановому періоді;

Е з - сума економії від зниження собівартості за цим фактором

3. Методом обчислення исвобожденія працівників, які перебувають на погодинній оплаті праці

Р - число вивільнених робітників;

З ср - середньомісячна заробітна плата даної категорії робітників;

Г - встановлений відсоток відрахувань на соціальне страхування;

m - число місяців з моменту впровадження заходів до кінця року

2. Зміна обсягу продукції

1. Методом обчислення відносної економії на умовно-постійних витратах

Е усп - економія на умовно-постійного-них витратах;

П усп - сума умовно-постійних витрат;

Т в - відсоток збільшення обсягу виробництва в планованому році в порівнянні з звітним роком

Слід мати на увазі, що на рівень витрат впливає цілий ряд факторів, в тому числі зміна норм витрати і цін на матеріали, зростання продуктивності праці, зміна обсягу виробництва і ін. В зв'язку з цим при розрахунку необхідно визначити вплив кожного з них в загальному ефекті (див. табл.).

1.3. Калькулювання собівартості продукції.

(За транспортному підприємству)

До основної діяльності річкового транспорту належать перевезення пасажирів і вантажів, перевантажувальні роботи, включаючи поставку нерудних будівельних матеріалів (НСМ), що видобуваються технічними засобами річкового транспорту, а також пов'язані з ними допоміжні виробництва, роботи і послуги судам, пасажирам і власникам вантажу.

З метою об'єктивного розподілу витрат (витрат) підприємств за цими видами робіт всі витрати спочатку плануються і враховуються за місцем їх первинного виникнення по наступних об'єктах витрат:

а) транспортні судна (з підрозділом на пасажирські, самохідні суховантажні, самохідні наливні, буксирні, несамохідні суховантажні, несамохідні наливні);

б) допоміжні судна (рейдові, технічні та обслуговуючі);

в) пасажирські вокзали і дебаркадери;

г) виробничі об'єкти портів і пристаней, зайняті на перевантажувальних роботах, включаючи видобуток НСМ (вантажні причали; плавучі перевантажувальні машини; нафтоперегонні станції; склади тривалого зберігання вантажів і контейнерів та ін.);

д) допоміжні виробництва (ремонтні майстерні, автотранспорт, нефтебункеровочная станції, лесоучасткі і ін.);

е) підрозділу управління та обслуговування виробництва (апарат основних і лінійних органів управління, цехи технічної експлуатації флоту (ЦТЕ), берегові виробничі ділянки обслуговування суден (БПУ), підрозділи зв'язку та радіонавігації, обчислювальні центри тощо).

Прямі витрати по кожному з цих об'єктів включають такі групи витрат:

1) витрати на оплату праці;

2) відрахування на соціальні потреби;

3) паливо і енергія;

4) матеріали;

5) знос малоцінних і швидкозношуваних предметів;

6) амортизація основних фондів;

7) витрати на ремонт технічних засобів;

8) оренда судів і машин;

9) платежі за комплексне і господарське обслуговування судон і послуги сторонніх підприємств;

10) інші витрати.

Витрати на оплату праці охоплюють всі виплати працівникам, що включаються до фонду заробітної плати:

а) основну заробітну плату, яка виплачується за весь фактично відпрацьований час з усіма передбаченими законом надбавками, доплатами і преміями (за суміщення професій, за роботу в нічні години, вихідні та святкові дні та понад нормальну тривалість робочого часу; виплати стимулюючого характеру - премія за виробничі результати і якість праці, включаючи винагороди за підсумками роботи за рік, за економію палива, матеріальних ресурсів та ін.);

б) вартість продукції, що видається працівникам у порядку натуральної оплати, включаючи раціон колективного харчування суднових екіпажів, пільги по форменому одязі і обмундирування, що стимулюють подарунки і т.п .;

в) виплати компенсуючого характеру за опрацьованим на підприємстві (неявочное) час, тобто додаткову зарплату (чергові щорічні відпустки, додаткові і пільгові відпустки, час виконання державних обов'язків, медичних оглядів, пільгові години підлітків, матерів-годувальниць, донорські дні і ін.);

г) компенсаційні виплати по районних коефіцієнтах і північним надбавок, надбавки за стаж роботи за фахом (одноразові винагороди за вислугу років), оплата проїзду до місця відпочинку для працівників Крайньої Півночі, доплата за дні в дорозі при роботі вахтовим методом, виплати працівникам в зв'язку з реорганізацією підприємств і скороченням штатів та ін.

Відрахування на соціальні потреби - це обов'язкові внески підприємств в державні фонди (пенсійний, соціального страхування, зайнятості населення, обов'язкового медичного страхування) за встановленими нормами від нарахованої оплати праці, «ромі вартості раціону колективного харчування. Витрати на паливо та енергію, а також на матеріали включають витрати на всі види палива, енергії (електричної, теплової, стисненого повітря, холоду та ін.) І матеріалів (мастильних, обтиральних, фарбувальних, ізоляційних, набивальних, прокладок та ін.) Для виробничих і господарських потреб за цінами придбання, включаючи транспортні та заготівельні витрати.

Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів (МВП) - це погашення вартості коштів праці, що не відносяться до основних фондів і враховуються в складі оборотних коштів. Зазвичай він нараховується два рази: перший раз - в розмірі 50% вартості придбання МВП при передачі їх зі складу в експлуатацію; другий раз - в розмірі решти 50% при їх вибутті за непридатністю для подальшого використання. За деякими видами МБП допускається нараховувати знос відразу в розмірі 100% їх вартості в момент передачі у виробництво. За змінному устаткуванню і запасних частин порядок обліку зносу визначається спеціальними положеннями.

Витрати на амортизацію і ремонт основних фондів детально розглянуті в розділах 3.3 -3.6. При цьому по флоту і перевантажувальний машинам враховуються відрахування не тільки по самим судам, а й по судновому інвентарю, такелажу і агрегатів обмінного фонду, що належать до основних фондів.

Платежі за комплексне і господарське обслуговування суден і послуги сторонніх підприємств - це суми, сплачені за договорами за господарське обслуговування суден (міжнавігаційний і ін. Відстій, комплексне обслуговування флоту та ін. Послуги) стороннім організаціям і підприємствам (в тому числі ремонтних майстерень, нефтебункеровочная станціям , обчислювальним центрам та ін.), які не перебувають на балансі даного підприємства.

Інші витрати об'єднують витрати по оплаті послуг технагляду, санітарно-епідеміологічних служб, Регістру, пожежної і сторожової охорони, гідрометеослужби, пошти, зв'язку, медичних, друкарських і ін. Організацій; витрати на службові відрядження, рекламу, приймання нових судів і ін. техніки, заходи з охорони праці та культурному обслуговуванню плавскладу, на винахідництво і раціоналізаторство, на канцелярські товари, представницькі та інші послуги, витрати та ін., а по загранперевозках - також суднові збори , страхування вантажу та ін. види послуг флоту в іноземних портах.

Особливий вид інших витрат в сучасних умовах складають податки, збори та ін. Платежі, що включаються в собівартість:

а) плата за право користування надрами і відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази (при видобутку НСМ);

б) земельний податок (плата за землю);

в) платежі по обов'язковому страхуванню майна, який обліковується в складі виробничих фондів;

г) платежі по обов'язковому страхуванню окремих категорій працівників;

д) плата за забруднення природного середовища в межах норм гранично допустимої концентрації (ЦЖ);

е) відрахування до фондів фінансування загальногалузевих і міжгалузевих НДДКР і заходів щодо освоєння нових видів продукції і в інші спеціальні позабюджетні фонди;

ж) відрахування в дорожній фонд;

з) оплата відсотків по кредитах банків і постачальників; і) інші платежі і збори, що відносяться на собівартість.

Істотну специфіку мають витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва. До їх складу входять:

зміст самих працівників управлінського апарату на підприємстві і в його структурних одиницях і матеріально-технічне забезпечення їх діяльності;

утримання технічних засобів (зв'язок і радіонавігації, обчислювальна техніка та ін. обладнання, а також будівлі, приміщення і споруди), які забезпечують управління;

загальноексплуатаційні витрати (тобто підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів, в тому числі по практикантам; набір робочої сили, доставка працівників до місця роботи спеціальним транспортом; знос нематеріальних активів; консультаційні, інформаційні та ін. послуги; послуги банків, відомчої та пожежної охорони; відрядження, представницькі та ін. інші витрати.

1.4. Методи Калькулювання.

Одним з основних показників роботи підприємства є собівартість продукції. Обчислення собівартості одиниці окремих видів продукції, робіт або послуг і всієї товарної продукції називається калькуляцією. Розрізняють планову, кошторисну, нормативну і звітну (або фактичну) калькуляції.

Плановою калькуляцією визначають середню собівартість продукції або виконаних робіт на плановий період (рік, квартал). Складають їх з прогресивних норм витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці, використання устаткування і норми витрат по організації обслуговування виробництва. Ці норми витрат є середніми для планованого періоду. Різновидом планових є кошторисні калькуляції, які складають на разові вироби або визначення цін, розрахунків із замовниками та інших цілей.

Нормативні калькуляції складають на основі діючих на початок року, місяця, норм витрат сировини, матеріалів та інших витрат (поточних норм витрат). Поточні норми витрат відповідають виробничим потужностям підприємства на даному етапі його роботи. Поточні норми витрат на початку року, як правило, вище середніх норм витрат, закладених в планову калькуляцію, а в кінці року, навпаки, нижче. Тому і нормативна собівартість продукції на початку року, як правило, вище, а в кінці року - нижче.

Звітні або фактичні калькуляції складають за даними бухгалтерського звіту про фактичні витрати на виробництво продукції і відображають фактичну собівартість виробленої продукції або виконаних робіт. У фактичну собівартість продукції включають і не плановані невиробничі витрати.

Калькулювання собівартості виробленої продукції здійснюють різними методами. Під методом калькуляції розуміють систему прийомів, використовуваних для обчислення собівартості калькуляційної одиниці. Вибір методу калькулювання собівартості продукції залежить від типу виробництва, його складності, наявності незавершеного виробництва, тривалості виробничого циклу, номенклатури вироблюваної продукції.

На промислових підприємствах застосовують нормативний, позамовному, Попередільний, попроцессний (простий) методи обліку витрат і калькулювання фактичної собівартості продукції.

Нормативний метод

Нормативний метод обліку витрат на виробництво або калькулювання собівартості продукції застосовують, як правило, в галузях обробної промисловості з масовим і серійним виробництвом різноманітної і складної продукції.

Сутність його полягає в наступному: окремі види витрат на виробництво обліковують за поточним нормам, передбаченим нормативними калькуляціями; відокремлено ведуть оперативний облік відхилень фактичних витрат від поточних норм із зазначенням місця виникнення відхилень, причин і винуватців їх утворення; враховують зміни, що вносяться до поточні норми витрат в результаті впровадження організаційно-технічних заходів, і визначають вплив цих змін на собівартість продукції. Фактична собівартість продукції визначається алгебраїчним складанням суми витрат за поточними нормам, величини відхилень від норм і величини змін норм:

З ф = З н + Про + І,

Де: З ф - фактичні витрати;

З н - витрати нормативні;

Про - величина відхилень від норм;

І - величина змін норм.

При цьому фактичну собівартість вироби можна встановити двома способами. Якщо об'єктом обліку виробничих витрат є окремі види продукції, то і відхилення від норм, а також їх зміни можна віднести на ці види продукції прямим шляхом. Фактичну собівартість цих видів продукції визначають способом прямого розрахунку за наведеною формулою.

Якщо суб'єктом рахунки виробничих витрат є групи однорідних видів продукції, то фактичну собівартість кожного виду продукції встановлюють розподілом відхилень від норм і змін норм пропорційно нормативним витратам на виробництво окремих видів продукції.

Застосування нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції вимагає розробки нормативних калькуляцій на основі норм основних витрат, діючих на початок місяця, і квартальних кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління. На підприємствах, що відрізняються відносною стабільністю технологічних процесів, норми витрат змінюються рідко, тому планова собівартість мало відрізняється від нормативної. На цих підприємствах замість нормативних калькуляцій можна використовувати планові.

Відхилення фактичних витрат від встановлених норм за окремими видатками визначають методом документування або інвентарним методом.

Поточний облік витрат за нормами і відхилень від них ведуть, як правило, тільки за прямими витратами (сировина і матеріали, заробітна плата). Відхилення по непрямих витрат розподіляють між видами продукції після закінчення місяця. Аналітичний облік витрат на виробництво продукції ведуть у картках або особливого роду оборотних відомостях, що складаються з окремих видів або груп продукції.

Позамовний метод.

Позамовний облік виробничих витрат акумулює витрати з окремих робіт, підрядів і замовленнями. Такий метод калькуляції застосовується тоді, коли продукція виробляється окремими партіями або серіями або, коли вона виготовляється відповідно до технічних умов замовниками. При цьому методі об'єктом обліку і калькулювання є окремий виробничий замовлення. Під замовленням розуміють виріб, дрібні серії однакових виробів або ремонтні монтажні та експериментальні роботи. При виготовленні великих виробів з тривалим процесом виробництва замовлення видають не на виріб у цілому, а на його агрегати, вузли, що представляють закінчені конструкції.

Позамовний калькуляція широко використовується виробниками, які працюють на основі замовлень в таких сферах як друковане справа, авіаційна промисловість, будівництво, ремонт автомобілів, професійні послуги.

З метою реєстрації різних виробничих витрат для обліку незавершеного виробництва використовують відомість калькуляції витрат за замовленням і видам робіт. Для кожного замовлення заводиться окрема відомість, в якій акумулюються витрати за прямими матеріалами, прямого праці і заводським накладних витрат, що відносяться на це замовлення в міру його проходження через процес виробництва. Залежно від потреб компанії форма відомості може бути різною.

Тепер зупинимося на акумуляції витрат. При позамовному калькуляції витрат вони відстежуються таким чином. Прямі матеріали та прямий працю відносяться безпосередньо на конкретний вид робіт, витрати, прямо не простежуються, такі як заводські накладні витрати, відносять на окремі роботи з використанням заданої ставки (розподілу) накладних витрат.

Застосування віднесеної ставки накладних витрат необхідно при сезонних коливаннях ділової активності, тоді можна вивести бали, близькі за значеннями показниками питомої собівартості. Якщо ж застосувати фактичні величини накладних витрат, то в силу сезонного характеру ділової активності місячні показники питомої собівартості можуть вийти спотвореними.

Те, що один і той же продукт в один місяць враховується по одній ставці заводських накладних витрат, а в другій - по інший, не є логічним. Ця різниця в ставках накладних витрат не відображає місячні, нормальні умови виробництва. Середня місячна норма, обумовлена ​​витратами, виходячи з річного обсягу виробництва, більш точно, ніж фактичні місячні показники, відображає типовий характер відносин між повними заводськими накладними витратами і обсягом виробництва.

Ступінь готовності вироби, використовувана для визначення ставки заводських накладних витрат, в різних функціональних підрозділах різна. Це залежить від того, який вид витрат найбільш відповідає дійсності на даному виробництві і яка, пов'язана з цим динаміка витрат. В одному підрозділі для визначення коефіцієнта використання, доцільно виходити з прямих трудовитрат в людино-годинах, в іншому має сенс спиратися на показник в машино-годинах як найбільш характерний для даного виробництва. Порівняння віднесених накладнихрасходов з фактичними, дозволяє визначити в яких випадках протягом року на виробничу собівартість було віднесено надто мало накладних витрат (недопоглощенние накладні витрати), а в яких дуже багато (надлишково поглинені заводські витрати).

Формули недопоглощенние і надлишково спожитих заводських накладних витрат виглядають наступним чином:

Недопоглощенние витрати = віднесені накладні <Фактичні накладні

Надмірно поглинені витрати = віднесені накладні> Фактичні накладні

В кінці року різниця між фактично віднесеними накладними витратами і віднесеними накладними витратами, якщо вона існує і несуттєва, вичерпується в собівартості реалізованої продукції.Якщо ж ця різниця істотна, то тоді витрати на незавершене виробництво, собівартість готової і реалізованої продукції на кінець року коригуються, відповідно в одиницях продукції або грошових одиницях, пропорційно величині відхилення фактичних накладних витрат від розподілених.

Типові записи в журналі при обліку операцій позамовному калькуляції витрат мають такий вигляд:

1. Віднести прямі витрати і прямої працю на продукт-замовлення "X"

2. Віднести заводські накладні витрати на незавершене виробництво по продукту-замовлення "X"

3. Занести до уваги фактичні накладні витрати на замовлення "X"

4. Перемістити оброблені вироби на замовлення "X"

5. Занести до уваги продаж готової продукції на замовлення "X"

У цьому ж питанні потрібно приділити увагу характеристикам виробничої потужності.

Термін потужність означає «ступінь стримування», «верхня межа». Дефіцит машинного часу, матеріалів і т. Д. Може вирішальним чином позначитися на обмеження виробництва і продажів. Адміністрація з метою поточного планування і контролю встановлює верхню межу потужності підприємства, беручи до уваги технічні та економічні фактори. Зазвичай саме адміністрація, а не зовнішні чинники визначають верхню межу виробничих потужностей. При визначенні меж виробничої потужності керівництво враховує власні рішення щодо придбання основних засобів. У свою чергу, менеджери, вивчивши можливий ефект від цих капітальних витрат, при веденні господарських операцій на роки вперед, готують рішення з станків та обладнання.

Дуже важливо з'ясувати різні характеристики (знаменника) виробничої потужності, оскільки це впливає на оцінку планових показників і визначення результатів діяльності. Це також відбивається на надлишкової і недостатньою поглощаемости заводських накладних витрат.

Виробнича потужність - це здатність виробляти продукцію протягом заданого періоду часу. Її верхня межа обумовлюється наявністю приміщень, обладнання, трудових ресурсів, матеріалів і капіталу. Виробнича потужність може виражатися в одиницях продукції, грошових одиницях, трудовитратах і т. Д. Існує чотири основних рівня виробничої потужності:

Теоретична. Вона являє собою обсяг господарських операцій, який може бути досягнутий в ідеальних умовах роботи з мінімально можливим негативним результатом. Це максимально можливий вихід продукції, званий також ідеальної, паспортної або максимальної виробничою потужністю.

Практична. Це найвищий рівень виробництва, який досягається підприємством при збереженні прийнятної ступеня ефективності з урахуванням неминучих втрат виробничого часу (відпустки, вихідні та святкові дні, ремонт обладнання), також називається максимальної практичної виробничою потужністю.

Нормальна. Нормальна виробнича потужність є середній рівень господарської діяльності, що досягається для задоволення попиту на вироблені підприємством товари і послуги протягом цілого ряду років з урахуванням сезонних і циклічних коливань попиту, тенденцій його зростання або скорочення.

Очікуваний річний обсяг виробництва. Це поняття близьке до нормальної виробничої потужності, але з тією відмінністю, що воно обмежене одним певним роком. Цю характеристику називають також планової виробничою потужністю.

Залежно від того, який рівень виробничої потужності буде обраний для визначення ставки заводських накладних витрат, залежить потенційно довгостроковий ефект на надлишкову і недостатню поглощаемость накладних витрат.

Можна також відзначити, що можна використовувати калькуляцію за нормативними затратами в поєднанні з позамовному калькуляцією. Калькуляція нормативних витрат є тим інструментом, який може доповнити позамовному калькуляції. Позамовний калькуляція застосовується тоді, коли певними витратами передбачається однієї складовою одиниці продукції, або невеликої партії самостійних виробів. Одиниці продукції індивідуалізуються по специфічними вимогами покупців. Встановлення нормативних витрат може бути корисним при попередньому виробництві розрахунків за прямими матеріалами, нормативним заводським накладним видатках, прямому праці необхідним для виконання кожного замовлення. Воно і зрозуміло, т. К. Це поєднання дозволяє реально оцінити ступінь ризику при виробництві, спростити життя менеджера і бухгалтера, скоротити витрати часу при аналізі кінцевих результатів діяльності підприємства на певному відрізку часу.

попроцессний метод

Зараз розглянемо іншу систему, таку, в якій виробничі витрати акумулюються за однаковими продуктів виробництва. Компанія може застосовувати для одних продуктів виробництва попроцессную калькуляцію, а для інших - позамовному. При попроцессной калькуляції виробничі витрати групуються по підрозділах або по виробничих процесів. Повні виробничі витрати акумулюються за двома основними статтями - прямим матеріалами і конверсійним витратам (сумі прямих витрат на оплату праці та віднесених на собівартість готової продукції заводських накладних витрат). Питома собівартість виходить шляхом ділення повної собівартості, які відносять на рахунок центру витрат, на обсяг виробництва цього центру витрат. У цьому сенсі питома собівартість є усереднений показник. Попроцессная калькуляція зручна для тих компаній, які виробляють суцільну масу однакової продукції за допомогою ряду операцій або процесів. У загальному плані попроцессная калькуляція використовується в таких галузях як нафтова, вугільна, хімічна, текстильна, паперова і т. Д.

Оскільки питома собівартість при попроцессной калькуляції є усереднений показник, то і попроцессная система обліку вимагає меншого числа господарських операції, ніж позамовному система. Саме тому багато компаній вважають за краще користуватися попроцессной калькуляцією витрат. У будь-якому випадку, перш ніж зупинитися на конкретній системи, необхідно усвідомити принципові особливості кожної системи в більш широкому плані. Зазвичай вибір того чи іншого методу калькулювання в значній мірі залежить від характеристик виробничого процесу і видів продукції, що виробляється. Якщо це продукція одного типу, вона просувається від одного технологічного ділянки до іншого безперервним потоком, кращим є метод попроцессной калькуляції витрат. Однак якщо витрати на виробництво різних видів продукції значно відрізняються один від одного, то застосування попроцессной калькуляції не зможе забезпечити виробника адекватної інформацією, тому тут більш доречно скористатися методом позамовному калькуляції.

Деякі компанії можуть вважати за необхідне застосувати змішаний варіант використання цих двох систем, виходячи при цьому з характеру руху продукції по виробничих цехах, наприклад, в умовах паралельних технологічних процесів.

Найбільш підходять для попроцессной калькуляції підприємства, що мають наступні особливості:

1. Якість продукції однорідне;

2. Окремий замовлення не впливає на виробничий процес в цілому;

3. Виконання замовлень покупця забезпечується на основі запасів виробника;

4. Виробництво є серійним масовим і здійснюється потоковим способом;

5. Застосовується стандартизація технологічних процесів і продукції виробництва;

6. Попит на продукцію, що випускається постійний;

7. Контроль витрат по виробничих підрозділах є більш доцільним, ніж облік на основі вимог покупця або характеристик продукції;

8. Стандарти за якістю перевіряються на рівні виробничих підрозділів; наприклад, технічний контроль проводиться на рівні виробничих підрозділів безпосередньо на лінії в ході виробничого процесу;

Існує три різні способи організації руху продукції пов'язаного з попроцессной калькуляцією витрат:

послідовне переміщення

паралельне переміщення

виборче переміщення

послідовне:

підрозділ 1

підрозділ 2

підрозділ 3

Готова продукція

паралельне:

підрозділ 1

підрозділ 2

підрозділ Х

Готова продукція

підрозділ А

підрозділ Б

виборче

підрозділ 1

підрозділ 4

підрозділ 5

Готова продукція

підрозділ 2

підрозділ 3

При послідовному переміщенні кожен продукт піддається однаковою серії операцій. У текстильній промисловості, наприклад, фабрика зазвичай має прядильний цех і цех забарвлення. Пряжа з прядильного цеху надходить в цех забарвлення, а потім на склад готової продукції. Спосіб переміщення тут продукції є послідовним.

При паралельному переміщенні окремі види робіт виконуються одночасно, а потім в певному процесі сходяться в єдиний ланцюжок. За тих видів робіт, які проводяться одночасно, може знадобитися застосування калькуляції позаказного типу, для обліку відмінностей у витратах на одночасне проведення різних видів робіт. Така схема застосовується у виробництві консервованих продуктів харчування. Так, при виготовленні фруктових сумішей різні види фруктів очищаються від шкірки і переробляються одночасно на різних виробничих ділянках. Після цього на заключних етапах переробки та консервування вони змішуються і надходять на склад готової продукції.

При виборчому переміщенні продукція проходить технологічні ряди внутрішньозаводських підрозділів, кожен з яких побудований відповідно до вимог, що висуваються до кінцевого продукту. У цю категорію потрапляють м'ясопереробні і нафтопереробні підприємства. При мясопереработке, наприклад, частина м'яса після забою надходить на м'ясорубку і упаковку, а потім на склад готової продукції. У той же самий час інша частина проходить обробку копчення, потім упаковується і надходить на склад. Цей спосіб може застосовуватися в різноманітних формах.

Облік витрат методом попроцессной калькуляції містить чотири основні операції:

Підсумовування рухаються в потоці речових одиниць продукції. На першому етапі визначається сума одиниць продукції, що зазнала обробці в даному підрозділі протягом звітного періоду часу. При цьому обсяг на вході повинен дорівнювати обсягу на виході. Цей етап дозволяє виявити втрачені в процесі виробництва одиниці продукції. Взаємозалежність може бути виражена формулою:
З пр + I = З кп + Т
де З пр - початкові запаси, I - кількість продукції на початок періоду, З кп - запаси на кінець періоду, Т - кількість одиниць завершеною і переданої далі продукції.

Визначення продукції на виході в еквівалентних одиницях. Для того, щоб виявити питому собівартість в умовах багато процесного виробництва важливо встановити повний обсяг роботи, виконаної за звітний період. В обробних галузях існує специфічна причина, пов'язана з тим, як враховувати все ще не завершене виробництво, т. Е. Роботи на кінець звітного періоду виконані частково. Для цілей попроцессной калькуляції витрат одиниці частково завершеною продукції вимірюються на основі еквівалентів повних одиниць продукції. Еквівалентні одиниці є показник того, яке число повних одиниць продукції відповідає кількості повністю завершених одиниць продукції плюс кількість частково завершених одиниць продукції. Наприклад, 100 одиниць продукції зі ступенем завершеності в 60%, з точки зору виробничих витрат, еквівалентні 60 повністю завершеним одиницям.

Визначення повних врахованих витрат і обчислення питомої собівартості в розрахунку на еквівалентну одиницю. На цьому етапі підсумовуються повні витрати віднесені на виробниче. підрозділ в звітному періоді. Питома собівартість в розрахунку на еквівалент складе:
У с = П з / Е п,
де Ус - питома собівартість, Пз - повні витрати за період часу, Е п - еквівалентні одиниці продукції за період часу.

Облік одиниць завершеною і переданої далі продукції та одиниць, які залишаються в незавершеному виробництві.

Для попроцессной калькуляції витрат використовується так звана зведена відомість витрат на виробництво. У ній узагальнюються як повні витрати, так і показники питомої собівартості, віднесені на той чи інший підрозділ, і міститься розподіл повних витрат між запасами незавершеного виробництва і одиницями завершеної і переданої далі (або запасами продукції) продукції.

Зведена відомість витрат на виробництво охоплює всі чотири етапи калькуляції і служить джерелом для щомісячного внесення записів в журнал операцій. Це зручна процедура, при якій дані про витрати доповідаються керівництву.

Попередільний облік витрат.

Він застосовується в тому випадку, якщо сировина і матеріали проходять кілька закінчених стадій обробки, і після закінчення кожної стадії виходить не продукт, а напівфабрикат. Напівфабрикати можуть бути використані як у власному виробництві, так і реалізовані на сторону. Витрати на залишки незавершеного виробництва розподіляють по планової собівартості певної стадії виробничого процесу.

Попередільний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції може бути:

1. бесполуфабрикатном - контроль за рухом напівфабрикатів здійснюється бухгалтером оперативно в натуральних величинах і без запису на рахунках.

2. напівфабрикатний - собівартість розраховується по кожній стадії виробництва вироби.

Коли на початок періоду залишаються запаси або незавершене виробництво, продукція, завершена в процесі виробництва складається з різних надходжень, частиною за рахунок частково завершеного виробництва минулого періоду, а частиною за рахунок одиниць нового виробництва, розпочатого в поточному періоді. Оскільки витрати здатні змінюватися від періоду до періоду, кожне надходження може зміняться по удільної собівартості. Вартість товарно запасів на початок періоду може враховуватися трьома способами: методом оцінки середньозваженого, методом «перше надходження - перший відпустку» (скорочено званим FIFO) і методом «останнє надходження - перший відпустку» (скорочено званим LIFO).

Метод середнього зваженого. При методі оцінки середнього зваженого витрати на незавершене виробництво на початок періоду поєднуються з витратами на виробництво, розпочатого в даному періоді, і звідси визначається середня собівартість. При визначенні еквівалентності одиниць продукції відмінності в витратах між виробництвом, частково завершеним в минулому періоді, і одиницями продукції, розпочато і завершено в поточному періоді, до уваги береться. Для повністю завершеного виробництва показник собівартості лише один.

Еквівалентні одиниці в методі середнього зваженого визначаються наступним чином: Е зп + С з * Н кп = Е од, де Е од - еквівалентні одиниці, Е зп - одиниці завершеного виробництва, Н кп - незавершене виробництво на кінець періоду, Сз - ступінь завершеності в процентах.

Метод ФІФО. У методі «перше надходження - перший відпустку» вартість незавершеного виробництва відокремлюється від додаткових витрат, віднесених на поточний період. За період враховуються два виду питомої собівартості:

Завершених одиниць незавершеного виробництва на початок періоду

Одиниць продукції, виробництво яких розпочато і завершено в поточному періоді.

Відповідно до цього методу незавершене виробництво передбачається завершити в першу чергу. Еквівалентні одиниці в методі ФИФО визначаються наступним чином: Е од = Е зп + Н кп * С з Н нп * С з, де Е од - еквівалентні одиниці, Е зп - одиниці завершеного виробництва, Н кп - незавершене виробництво на кінець періоду, Н нп - незавершене виробництво на початок періоду, Сз - ступінь завершеності в процентах.

Тепер поговоримо про використання даних про виробничі витрати. Система попроцессной калькуляції витрат, подібно системі позамовному калькуляції, являє собою систему акумуляції витрат, яка видає показник виробничих витрат на одиницю продукції для даного технологічного процесу. Облік витрат на одиницю продукції застосовується в основному при калькуляції собівартості продукту, оцінці товарно запасів і визначенні прибутковості. Дані про питомої собівартості вкрай необхідні при встановленні ціни на вироблену продукцію. Вони використовуються не тільки при визначенні ціни на кінцеву продукцію, а й для вибору «належного» складу продукції з метою забезпечення максимального прибутку, а також для визначення шляхів досягнення максимального обсягу виробництва. Мабуть, найбільш ефективним є застосування даних про виробничих витратах при їх використанні фірмою в системі калькуляції за нормативними затратами. У поєднанні з калькуляцією за нормативними затратами дані про виробничі витрати дають керівництву підставу розглядати витратні характеристики виробничого підрозділу в якості центру витрат усіх категорій, таких, як прямі матеріали, прямий працю, накладні витрати. Зростання будь-якого з цих компонентів витрат дає сигнал адміністрації про неблагополуччя у виробничій діяльності підрозділу.

Дані про виробничі витрати, крім того, допомагають керівництву в прийнятті виробничих рішень. В умовах багато і спільного видів виробництва адміністрація підприємства часто виявляється перед необхідністю вибору: продавати чи продукт в «точці поділу виробничих витрат» (розвилки виробництва, після якої спільно вироблені продукти стають індивідуально помітними) або продовжувати його подальшу обробку. При підготовці зовнішньої звітності адміністрація може скористатися даними про виробничих витратах (будь то повні або питомі витрати) з метою розподілу витрат спільного виробництва за різними спільно вироблених продуктів, що дозволяє скласти звіти про фінансові результати за окремими видами продукції.

1.5.Резерви і фактори зниження собівартості.

Основною метою планування собівартості є виявлення і використання наявних резервів зниження витрат виробництва і збільшення внутрішньогосподарських нагромаджень. Знижуючи витрати виробництва в результаті заощадження минулого і живої праці, промисловість домагається водночас із зростанням накопичень збільшення обсягу випуску продукції.

Планова собівартість визначається шляхом техніко-економічних розрахунків величини витрат на виробництво і реалізацію всієї товарної продукції і кожного виду виробів. Залежно від характеру виробництва застосовується ряд показників, що характеризують собівартість продукції.

При випуску одного виду продукції собівартість одиниці цієї продукції є показником рівня і динаміки витрат на її виробництво. Для характеристики собівартості різнорідної продукції в планах і звітах використовуються показники зниження собівартості порівнянної товарної продукції і витрат на 1 руб. товарної продукції. План підприємства містить також зведений кошторис витрат на виробництво і планові калькуляції собівартості окремих виробів.

Показник витрат на 1 карбованець товарної продукції визначається виходячи з рівня витрат на виробництво товарної продукції по відношенню до вартості продукції в оптових цінах підприємства.

Цей показник не тільки характеризує планований рівень зниження собівартості, але і визначає також рівень рентабельності товарної продукції. Його величина залежить як від зниження собівартості продукції, так і від зміни оптових цін, асортименту та якості продукції.

У плані по собівартості продукції на підприємстві поряд з витратами на 1 руб. товарної продукції є наступні показники: собівартість окремих видів продукції, собівартість товарної продукції, зниження собівартості порівнянної продукції.

Визначення планової собівартості окремих видів продукції є основою планування витрат на виробництво. Планова собівартість всієї товарної продукції розраховується на основі даних про обсяг випуску товарної продукції і планової собівартості окремих видів виробів.

Оцінка виконання плану по собівартості всієї товарної продукції здійснюється з урахуванням що відбулися протягом звітного року змін цін на матеріали і тарифів на перевезення і енергію.

Для визначення завдання по зниженню собівартості порівнянної товарної продукції складається розрахунок собівартості по всій номенклатурі виробів виходячи з передбаченого планом підприємства обсягу продукції і з урахуванням планового показника за рівнем витрат на 1 руб. товарної продукції в оптових цінах.

Шляхи зниження собівартості продукції

Вирішальною умовою зниження собівартості служить безперервний технічний прогрес. Впровадження нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення технології, впровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.

Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення й найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.

Зниження собівартості продукції забезпечується насамперед за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці скорочуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості.

Основною умовою зниження витрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і вдосконалення технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, впровадження технічно обгрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.

Скорочення витрат на обслуговування виробництва і керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але і від їх абсолютної суми. Чим менше сума цехових і загальнозаводських витрат у цілому по підприємству, тим за інших рівних умов нижче собівартість кожного виробу.

Значні резерви зниження собівартості укладені в скороченні втрат від браку й інших непродуктивних витрат. Вивчення причин шлюбу, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходи щодо ліквідації втрат від браку, скороченню і найбільш раціональному використанню відходів виробництва.

Розрахунок собівартості викатних елементів методом "Direct-Costing", тис. Руб.

показник

Тип ВВТЕ

Тип ВВЕ

Разом

1. Обсяг реалізації

725,0

1 240,0

2. Обсяг виробництва

750,0

1 250,0

3. Ціна реалізації

60,0

58,0

Змінні і умовно-змінні витрати

4.1. Матеріальні витрати

24 888,2

41 927,8

66 816,0

4.1.1. Сировина і матеріали (за вирахуванням зворотних відходів):

21 788,1

36 762,3

58 550,4

-витрати на виробництво продукції

12 223,2

20 366,4

32 589,6

-загальновиробничі витрати

2 430,4

4 049,6

6 480,0

-загальногосподарські витрати

6 990,4

12 130,4

19 120,8

-Витрати на збут продукції

144,0

216,0

360,0

4.1.2. Паливо і енергія на технологічні потреби:

3 100,1

5 165,5

8 265,6

-витрати на виробництво продукції

0,0

0,0

0,0

-загальновиробничі витрати

2 460,1

4 099,1

6 559,2

-загальногосподарські витрати

640,0

1 066,4

1 706,4

-Витрати на збут продукції

0,0

0,0

0,0

4.2. Заробітня плата

790,0

1 320,0

2 110,0

4.2.1. робочих, безпосередньо зайнятих виробництвом продукції

790,0

1 320,0

2 110,0

4.3. Відрахування на соціальні потреби

281,2

469,9

751,2

4.3.1. робочих, безпосередньо зайнятих виробництвом продукції

281,2

469,9

751,2

4.5. Інші витрати

522,0

863,0

1 385,0

4.5.2. НАД

522,0

863,0

1 385,0

РАЗОМ змінних і умовно змінних витрат:

26 481,4

44 580,8

71 062,2

Змінних і умовно змінних витрат на одиницю продукції:

35,309

35,665

виручка:

43 500,0

71 920,0

115 420,0

Маржинальний прибуток:

17 018,6

27 339,2

44 357,8

Постійні і умовно-постійні витрати