• Власний капітал і його роль в формуванні капіталу підприємства.
  • Бюджетування як інструмент управління фінансами підприємства.
  • Практична частина


  • Дата конвертації11.06.2018
    Розмір30.09 Kb.
    Типреферат

    Скачати 30.09 Kb.

    Власний капітал і його роль в формуванні капіталу

    Зміст

    Власний капітал і його роль в формуванні капіталу предпріятія.2

    Бюджетування як інструмент управління фінансами предпріятія.11

    практична часть14

    Список використаної літерату19


    Власний капітал і його роль в формуванні капіталу підприємства.

    Керівництво підприємства повинно мати чітке уявлення, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Турбота про забезпечення бізнесу необхідними фінансовими ресурсами є ключовим моментом в діяльності будь-якого підприємства. Тому аналіз наявності, джерел формування та розміщення капіталу має винятково велике значення.

    У процесі аналізу необхідно:

    1. вивчити склад, структуру і динаміку джерел формування капіталу підприємства;

    2. встановити чинники зміни їх величини;

    3. визначити вартість окремих джерел залучення капіталу і його середньозважену ціну, а також фактори зміни останньої;

    4. оцінити рівень фінансового ризику (співвідношення позикового і власного капіталу);

    5. оцінити зміни, що відбулися в пасиві балансу з точки зору підвищення рівня фінансової стійкості підприємства;

    6. обгрунтувати оптимальний варіант співвідношення власного і позикового капіталу.

    Капітал - це кошти, якими володіє суб'єкт господарювання для здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку.

    Формується капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позикових (зовнішніх) джерел.

    Основним джерелом фінансування є власний капітал (рис. 1). В его складу входять статутний капітал, накопичений капітал (резервний і додатковий капітали, фонд накопичення, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, благодійні пожертвування та ін.).


    Мал. 1. Склад власного капіталу підприємства.

    Статутний капітал - це сума коштів засновників для забезпечення статутної діяльності. На державних підприємствах - це вартість майна, закріпленого державою за підприємством на правах повного господарського відання; на акціонерних підприємствах - номінальна вартість акцій; для товариства з обмеженою відповідальністю - сума часток власників; для орендного підприємства - сума вкладів його працівників і т. д.

    Статутний капітал формується в процесі первісного інвестування коштів. Вклади засновників у статутний капітал можуть бути у вигляді грошових коштів, майновій формі і нематеріальних активів. Величина статутного капіталу оголошується при реєстрації підприємства, і при коригування його величини потрібно перереєстрація установчих документів.

    Додатковий капітал як джерело коштів підприємства утворюється в результаті переоцінки майна або продажу акцій вище їх номінальної вартості, а також в результаті приєднання частини нерозподіленого прибутку, що залишилася в розпорядженні організації, в розмірі, направленому на капітальні вкладення.

    До засобів спеціального призначення і цільового фінансування відносяться безоплатно отримані цінності від фізичних та юридичних осіб, а також безповоротні і поворотні бюджетні асигнування на утримання об'єктів соцкультпобуту і на відновлення платоспроможності підприємств, що знаходяться на бюджетному фінансуванні.

    Основним джерелом поповнення власного капіталу є прибуток підприємства (рис. 2).

    внутрішні джерела

    Інші зовнішні джерела
    Амортизаційні відрахування
    Фонд переоцінки майна
    Інші джерела
    випуск акцій
    Безоплатна фінансова допомога
    зовнішні джерела

    Мал. 2. Джерела формування власного капіталу підприємства.

    Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму отриманих збитків. Значну питому вагу в складі внутрішніх джерел займають амортизаційні відрахування від використовуваних власних основних засобів і нематеріальних активів. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є засобом його реінвестування. До іншим формам власного капіталу відносяться доходи від здачі в оренду майна, розрахунки з засновниками та ін. Вони не грають помітної ролі у формуванні власного капіталу підприємства.

    Основний часткою в складі зовнішніх джерел формування власного капіталу є додаткова емісія акцій. Державним підприємствам може бути надана безоплатна допомога з боку держави. До числа інших зовнішніх джерел відносяться матеріальні та нематеріальні активи, що передаються безкоштовно фізичними та юридичними особами в порядку благодійності.

    Позиковий капітал - це кредити банків і фінансових компаній, кредиторська заборгованість, лізинг, комерційні папери та ін. Він поділяється на довгостроковий (більше року) і короткостроковий (до року).

    За цілями залучення позикові кошти поділяються на такі види:

    · Кошти, що залучаються для відтворення основних засобів і нематеріальних активів;

    · Кошти залучаються для поповнення оборотних активів;

    · Кошти, що залучаються для задоволення соціальних потреб.

    За формою залучення позикові кошти можуть бути в грошовій формі і інших видах; за джерелами залучення вони робитися на зовнішні і внутрішні; за формою забезпечення - забезпечені заставою або закладом, забезпечені поручительством або гарантією і незабезпечені.

    При формуванні структури капіталу необхідно враховувати особливості кожної його складової.

    Власний капітал характеризується простотою залучення, забезпеченням більш стійкого фінансового стану і зниження ризику банкрутства. Необхідність в ньому обумовлена ​​вимогами самофінансування підприємств. Він є основою їх самостійності і незалежності. Особливість власного капіталу полягає в тому, що він інвестує на довгостроковій основі і піддається найбільшому ризику. Чим вище його частка в загальній сумі капіталу і менше частка позикових коштів, тим вище буфер, який захищає кредиторів від збитків, а отже, менше ризик втрати їх капіталу.

    Однак потрібно враховувати, що власний капітал обмежений у розмірах. Крім того, фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках в банку, а в інші їх буде бракувати. Слід також мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може посилити свої ринкові позиції і підвищити рентабельність власного (акціонерного ) капіталу.

    У той же час якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за їх своєчасним поверненням і залучення в оборот на нетривалий час інших капіталів. До недоліків цього джерела фінансування слід віднести також складність процедури залучення, високу залежність позичкового відсотка від кон'юнктури фінансового ринку і збільшення в зв'язку з цим ризику зниження платоспроможності підприємства.

    джерело капіталу Наявність коштів, тис. Руб. Структура коштів,%
    На початок року На кінець року зміна На початок року На кінець року зміна
    Власний капітал

    31 500

    41 600 +10 100 70 64 -6
    Позиковий капітал

    13 500

    23 400 +9900 30 36 +6
    Разом 45 000 65 000 +20 000 100 100 -

    Таблиця 1 Аналіз динаміки і структури джерел капіталу.

    З даних табл.1 видно, що на даному підприємстві основна питома вага в джерелах формування активів займає власний капітал, хоча за звітний період його частка знизилася на 6%, а позикового відповідно збільшилася.

    У процесі подальшого аналізу необхідно більш детально вивчити динаміку і структуру власного і позикового капіталу, з'ясувати причини зміни його окремих складових та оцінити їх за звітний період.

    Дані, наведені в таб. 2, показують зміни в розмірі та структурі власного капіталу і нерозподіленого прибутку при одночасному зменшенні питомої ваги статутного та резервного капіталу. Загальна сума власного капіталу за звітний рік збільшилася на 10 100 тис. Руб., Або на 32%.

    джерело капіталу Наявність коштів, тис. Руб. Структура коштів,%
    На початок року На кінець року зміна

    На початок року

    На кінець року зміна
    Статутний капітал 10 000 10 000 - 31,7 24,0 -7,7
    Резервний капітал 1500 1 825 +325 4,8 4,4 -0,4
    Додатковий капітал 15 700 22 550 +6850 49,8 54,2 +4,4
    Фонд спеціальної сфери - - - - - -
    Цільове фінансування - - - - - -
    Нерозподілений прибуток 4300 7225 +2925 13,7 17,4 +3,7
    Разом 31 500 41 600 +10 100 100 100 -

    Таблиця 2 Динаміка структури власного капіталу

    Фактори зміни власного капіталу неважко встановити за даними форми № 3 «Звіт про рух капіталу» і даними аналітичного бухгалтерського обліку, що відображають рух статутного, резервного та додаткового капіталу, фондів цільового фінансування і надходжень (таб.3).

    показник Залишок на початок року Надійшло (нараховано) за рік Витрачено у звітному році Залишок на кінець року
    Статутний капітал 10 000 - - 10 000
    Резервний капітал 1500 2300 1975 1 825
    Додатковий капітал 15 700 13 410 6560 22 550
    У тому числі фонд переоцінки майна 9200 9800 2300 13 700
    Нерозподілений прибуток 4300 14 685 11 760 7225
    разом 31 500 30 395 20 295 41 600

    Таблиця 3. Рух фондів та інших засобів, тис. Руб.

    Перш ніж оцінити зміни суми і частки власного капіталу в загальній валюті балансу, слід з'ясувати, за рахунок яких чинників відбулися ці зміни. Очевидно, що приріст власного капіталу за рахунок реінвестування прибутку і за рахунок переоцінки основних засобів буде розглядатися по-різному при оцінці здатності підприємства до самофінансування і нарощування власного капіталу. Капіталізація (реінвестування) прибутку сприяє підвищенню фінансової стійкості, зниження собівартості капіталу, так як за залучення альтернативних джерел фінансування потрібно платити досить високі відсотки.

    У розглянутому прикладі додатковий капітал збільшився за рахунок фонду переоцінки майна 6800 тис. Руб.

    Великий вплив на фінансовий стан підприємства надає склад і структура позикових коштів, т. Е. Співвідношення довгострокових, середньострокових і короткострокових фінансових зобов'язань. З даних табл. 4 випливає, що за звітний рік сума позикових коштів збільшилася на 9900 тис. Руб., Або на 7303%. Відбулися істотні зміни і в структурі позикового капіталу: частка довгострокових банківських кредитів зменшилася, а короткострокових збільшилася, що свідчить про деяке зниження фінансової стійкості підприємства.

    Джерело позикових коштів Сума, тис. Руб. Структура капіталу,%
    На початок року На кінець року зміна На початок року На кінець року зміна
    довгострокові кредити 5000 6000 +1000 37,0 25,3 -11,4
    Короткострокові кредити 3000 8400 +5400 22,2 35,9 13,7
    Кредиторська заборгованість 5500 9000 +3500 40,8 38,5 -2,3
    У тому числі: постачальникам 1800 2400 +600 13,3 10,3 -3,0
    Векселі до сплати - - - - - -
    Аванси отримані 250 1400 +1150 1,9 6,0 +4,1
    Персоналу з оплати праці 750 1200 +450 5,6 5,1 -0,5
    позабюджетних фондів 400 600 +200 3,0 2,6 -0,4
    бюджету 1500 2200 +700 11,1 9,4 -1,7
    іншим кредиторам 800 1200 +400 5,9 5,1 -0,8
    Разом 13 500 23 400 +9900 100 100 -
    У тому числі прострочені зобов'язання - - - - - -

    Таблиця 4. динаміка структури позикового капіталу.

    Залучення позикових коштів в оборот підприємства явище нормальне. Це сприяє тимчасовому поліпшенню фінансового стану за умови, що вони не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в кінцевому рахунку призводить до виплати штрафів і погіршення фінансового становища. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність виникнення кредиторської заборгованості, наявність, частоту і причин утворення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, визначити суму виплачених пенею за прострочення платежів. Для цього можна використовувати дані форми № 5 «додаток до балансу», а також дані первинного і аналітичного бухгалтерського обліку.

    Одним з показників, що використовуються для оцінки стану кредиторської заборгованості, є середня тривалість періоду її погашення, яка розраховується наступним чином:

    Пкр.з = Середні залишки кредиторської заборгованості * дні періоду / сума погашеної заборгованості.

    Якість кредиторської заборгованості може бути оцінений також питомою вагою в ній розрахунків за векселями. Частка кредиторської заборгованості, забезпечена виданими векселями, в загальній її сумі показує ту частину боргових зобов'язань, несвоєчасне погашення яких призведе до протесту векселів, виданих підприємством, а отже, до додаткових витрат і втрати ділової репутації.

    При аналізі довгострокового позикового капіталу, якщо він є на підприємство, інтерес представляють терміни запитання довгострокових кредитів, так як від цього залежить стабільність фінансового стану підприємства. Якщо частково погашаються у звітному році, то ця сума показується в складі короткострокових зобов'язань.

    Аналізуючи кредиторську заборгованість, необхідно враховувати, що вона є одночасно джерелом покриття дебіторської заборгованості. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це свідчить про іммобілізації власного капіталу в дебіторську заборгованість.

    Таким чином, аналіз структури власних і позикових коштів необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості. Цей момент дуже важливий при визначенні перспективного варіанта організації фінансів і вироблення фінансової стратегії.

    Бюджетування як інструмент управління фінансами підприємства.

    Останнім часом все частіше підприємства всіх форм власності застосовують систему бюджетного планування діяльності структурних підрозділів, яка впроваджується з метою суворої економії фінансових ресурсів, скорочення невиробничих витрат, більшої гнучкості в управлінні і контролі за собівартістю продукції, а також для підвищення точності планових показників.

    Впровадження принципів бюджетного планування надає ряд переваг: помісячне планування бюджетів структурних підрозділів дасть більш точні показники розмірів і структури витрат, ніж система бухгалтерського обліку фінансової звітності, і, власне, більш точне планове значення розміру прибутку.

    В рамках затвердження місячних бюджетів структурним підрозділам буде надана більша самостійність у витрачанні економії по бюджету фонду оплати праці, що підвищить матеріальну зацікавленість працівників в успішному виконанні планових завдань; бюджетне планування дозволить здійснити режим суворої економії фінансових ресурсів підприємницької фірми.

    Застосовувані в системі фінансового планування бюджетів класифікуються за низкою ознак малюнок 1.

    За широтою номенклатури витрат розділяють бюджети функціональний і комплексний. Функціональний бюджет розробляється, як правило, по одній, рідше - за двома статтями витрат, наприклад, бюджет оплати праці, бюджет амортизації. Комплексний же бюджет розробляється за широкою номенклатурою витрат, наприклад, бюджет адміністративно-управлінських витрат.

    Мал. 1. Класифікація основних видів бюджетів, що розробляються в ході фінансового планування

    За методами розробки розрізняють стабільний та гнучкий бюджети. Стабільний бюджет не змінюється від зміни обсягів діяльності фірми, наприклад, бюджет витрат по забезпеченню охорони фірми. Гнучкий бюджет передбачає встановлення запланованих поточних чи капітальних витрат не в твердо фіксованих сумах, а у вигляді нормативу витрат, які взаємопов'язані з об'ємними показниками діяльності фірми, такими, як, обсяг випуску або реалізації продукції, обсяг будівельно-монтажних робіт.

    З метою організації бюджетного планування, діяльності структурних підрозділів Методичні рекомендації щодо реформи підприємств (організацій) рекомендують створювати наскрізну систему бюджетів, що складається з наступних функціональних бюджетів: бюджет фонду оплати праці, бюджет матеріальних витрат, бюджет споживання енергії, бюджет амортизації, бюджет інших витрат, бюджет погашення кредитів, податковий бюджет.

    Дана система бюджетів повністю охоплює всю базу фінансових розрахунків підприємницької фірми. Важливість правильного складання бюджету фонду оплати праці визначається тим, що з ним пов'язані платежі у позабюджетні фонди, такі, як пенсійний, соціального страхування, обов'язкового медичного страхування, зайнятості, а також частина податкових відрахувань. Бюджети матеріальних витрат і споживання енергії відображають основну частину сторонніх платежів фірми. Бюджет амортизації в значній мірі визначає амортизаційну політику фірми, а бюджет інших витрат дозволить економити на найменш важливих фінансових витратах.

    Бюджет погашення кредитів і позик дозволить здійснювати операції з погашення кредитів і позик в суворій відповідності з планом-графіком платежів. Податковий бюджет повинен включати в себе всі податки та обов'язкові платежі до федерального бюджету, і бюджети інших рівнів, а також до позабюджетних фондів. Даний бюджет планується тільки в цілому по підприємницької фірмі.


    Практична частина

    1. Визначте величину статутного капіталу товариства, що реорганізується в АТ товариства з обмеженою відповідальністю методом оцінки капіталізованого майбутнього доходу. Реорганізовуване в ВАТ підприємство має в своєму розпорядженні виробничими ресурсами для забезпечення виробництва продукції в обсязі, що забезпечує отримання 15 000 тис. Руб. прибутку на рік. Для забезпечення заданих темпів виробництва планується направляти щорічно 5000 тис. Руб. прибутку на капіталовкладення, 5% - до резервного фонду (по досягнення нею величини, обумовленої в статуті АТ). Ставка податку на прибуток - 24%. Ставка дивіденду, що враховує банківський відсоток по депозитах, відсоток інфляції і ризику, - 25%.

    Рішення

    Рішення завдання представлено в таблиці 1

    Таблиця 1

    Знаходження величини статутного капіталу

    Передбачувана прибуток, тис.руб Податок на прибуток, тис.руб Прибуток після оподаткування (гр. 1 гр.2), тис.руб Відрахування до резервного капіталу, тис.руб

    Прибуток для виплати дивідендів

    (Гр. 3 - гр. 4), тис.руб

    Величина статутного капіталу

    гр. 5 / ставка дивіденду * 100, тис.руб

    1 2 3 4 5 6
    15000 3600 11400 570 10830 2707,5

    У цьому випадку враховуються прогнозований прибуток, майбутні виплати дивідендів, інтегральна ставка дивіденду.

    Відповідь: величина статутного капіталу дорівнює 2707,5 тис.руб


    2.Сума статутного капіталу підприємства дорівнює 1200 тис. Руб. В даний час підприємство не має заборгованості (варіант А). Керівництво підприємства збирається реструктурувати капітал, зайнявши 200 тис. Руб. (Варіант Б) або 500 тис. Руб. (Варіант В), під 18% річних. Розрахуйте, який із трьох варіантів найкращий для власників підприємства, якщо рентабельність активів - 20%, а податок на прибуток 24%.

    Рішення

    Рішення завдання представлено в таблиці 2

    Таблиця 2

    Знаходження ефекту фінансового важеля

    показник варіант
    А Б В

    Сума капіталу, тис. Руб.

    в тому числі:

    1200 1400 1700
    власний, тис. руб. 1200 1200 1200
    позиковий, тис. руб. 0 200 500
    Операційний прибуток, тис. Руб. 200 240 300
    Рентабельність активів,% 20 20 20
    Відсоток за кредит 18 18 18
    Сума відсотків за кредит, тис. Руб. 0 36 90
    Сума прибутку з урахуванням відсотків, тис. Руб. 200 204 210
    Ставка податку на прибуток,% 24 24 24
    Сума податку на прибуток, тис. Руб. 48 48,96 50,4
    Чистий прибуток, тис. Руб. 152 155,04 159,6

    Рентабельність власного капіталу,%

    (Чистий прибуток / власний капітал * 100)

    12,7 12,92 13,3
    Ефект фінансового важеля,% (приріст рентабельності власного капіталу в зв'язку з використанням позикового) 0 0,0025 0,006

    Рішення про вибір тих чи інших форм залучення позикових коштів приймається на основі порівняльного аналізу їх ціни, а також оцінки впливу використання позикового капіталу на фінансові показники діяльності підприємства в цілому. Ефективне управління позиковим капіталом збільшує рентабельність власних коштів. Ігнорування цих вимог при залученні позикових джерел може згубно позначитися на фінансовому стані підприємства, так як вимоги кредиторів повинні бути задоволені незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства. У той же час використання позикового капіталу може бути вкрай вигідним для власників підприємства, оскільки дозволяє досягти збільшення обсягів виробництва, прибутку і зростання рентабельності без додаткових вкладень вкрай дефіцитного фінансового ресурсу - власного капіталу. Тому перед фінансовим менеджером стоять дві суперечливі завдання - як при залученні позикового капіталу не допустити критичної втрати фінансової незалежності і водночас збільшити рентабельність власного капіталу.

    Зміна рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикових коштів можна оцінити за допомогою ефекту фінансового важеля, який показує приріст рентабельності власного капіталу за рахунок залучення кредитів:

    ,

    де n - ставка податку на прибуток;

    ЕР - економічна рентабельність;

    СП - середня процентна ставка по кредиту;

    ЗК - позиковий капітал;

    СК - власний капітал.


    Для варіанту Б

    ефект фінансового важеля = (1-0,24) * (0,2-0,18) * 200: 1200 = 0,0025

    Для варіанту В

    ефект фінансового важеля = (1-0,24) * (0,2-0,18) * 500: 1200 = 0,006

    Ефект фінансового важеля показує на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства.

    Позитивний ефект виникає в тих випадках, якщо рентабельність сукупного капіталу перевищує середньозважену ціну позикових ресурсів ЕР> СП. Різниця між прибутковістю сукупного капіталу і вартістю позикових коштів дозволить збільшити рентабельність власного капіталу. При таких умовах вигідно збільшувати частку позикових коштів у структурі капіталу підприємства.

    Якщо ЕР <СП створюється негативний ЕФР, в результаті чого відбувається зменшення рентабельності власного капіталу, що в кінцевому підсумку може стати причиною банкрутства підприємства.

    На підставі аналізу, проведеного за допомогою ефекту фінансового важеля, найкращим для власників підприємства слід вважати варіант В, так найбільший ефект від залучення позикових коштів.


    3.Проізведіте плановий розрахунок надходжень від фінансової діяльності, використовуючи метод оптимізації планових рішень. У базовому році вони склали 150 тис. Руб. Намічені заходи передбачають їх зростання на 11%. Вивчення конкретних умов для реалізації плану показує, що в попередні 5 років темп зростання цих доходів коливався від 5 до 10%, а середня його величина склала 7,5%. Крім того, при збільшенні обсягу операцій не врахована тенденція зниження процентних ставок на фінансові вкладення на 0,4% в рік. Тому при уточненні фінансового плану необхідно скласти кілька його варіантів і вибрати найбільш реальний.

    Рішення

    1) Сума надходжень з урахуванням планованого зростання складе:

    руб.

    2) Збільшення обсягу операцій, розрахованих виходячи з середньорічних сформованих тенденцій:

    (7,5 + 11): 2 = 9,25%

    руб.

    3) Сума надходжень, розрахована на основі запланованого відсотка зростання (11%) з урахуванням фактора зниження процентних ставок на фінансові вкладення на 0,4% в рік:

    165834 руб.

    4) Сума надходжень, розрахована виходячи з середньорічних сформованих тенденцій з урахуванням фактора зниження процентних ставок на 0,4% в рік:

    165721,95 руб.

    Висновок: на підставі проведеного аналізу для підприємства найбільш оптимальний перший варіант, так надходження від фінансової діяльності в порівнянні з іншими варіантами склали найбільше значення. Найбільш реальним є четвертий варіант, так як в цьому випадку враховані всі умови даної задачі.


    Список використаної літератури:

    1.Бюджетная система Росії, під редакцією Г. Б. Поляка, 2000р.

    2.Аналіз господарської діяльності підприємства, Г. В. Савицька, 2001р.

    3.Фінанси підприємства, Остапенко В.В., 2006р.