Дата конвертації10.07.2017
Розмір11.23 Kb.
Типкурсова робота

Скачати 11.23 Kb.

Закон пропозиції. Еластичність пропозиції і її види

про сприяє усуненню дисбалансу в харчуванні та енергетиці, а відповідно, зміцненню здоров'я.

Покупці стали менше уваги звертати на зовнішній привабливий вигляд продуктів харчування і більше на їх екологічну безпеку і термін придатності. При виборі споживачами непродовольчих товарів основними критеріями є також вартість реалізованих товарів (даний критерій відзначили 72,4% респондента) і їх якість (69%). Однак, при покупці непродовольчих товарів покупці більшу увагу приділяють привабливому зовнішньому вигляду виробу (54,5%), і торгову марку виробника (72%). Товарні ринки - статистика // http://www.einform.com.ua/Tovarnye_rynky/statictics/Ukrayna_sobrala1188711.html

Дослідження показали, що товарна пропозиція непродовольчих товарів на регіональному споживчому ринку формується на 65--70% за рахунок імпортних товарів, причому спостерігається тенденція подальшого, поступового витіснення вітчизняних непродовольчих товарів зі споживчого ринку регіону. Торгові агенти і покупці відзначають низьку конкурентоспроможність вітчизняних непродовольчих товарів в порівнянні з імпортними, внаслідок їх відносно високих цін при середньому рівні якості, недостатньо привабливого зовнішнього вигляду і упаковки; невідповідності моді і вимогам НТП.

На наш погляд, пріоритетним напрямком на сучасному етапі розвитку економіки країни є насичення внутрішнього споживчого ринку вітчизняними конкурентоспроможними товарами і поступове витіснення імпортних товарів вітчизняними з доведенням частки імпорту в загальному обсязі товарної пропозиції на ринку до 10-15%. Це необхідно для того, щоб не тільки забезпечити економічну безпеку країни, а й сприяти подоланню безробіття, зростання доходів як споживачів, так і виробників, розвитку інвестицій в економіку

Формування і розвиток продовольчого ринку має відбуватися у двох напрямках:

· Розвиток вітчизняного виробництва і переробки продуктів харчування.

· Розвиток торгівлі продовольчими товарами вітчизняного виробництва.

У першому напрямі найбільш слабкою ланкою є саме переробка вироблених продуктів харчування. Імпортні продовольчі товари, поступаючись в більшості випадків за своєю якістю, виграють в сучасній технології обробки та упаковки, що забезпечує тривалі терміни зберігання товарів при збереженні їх якості. Крім того, сучасні технології обробки продуктів дозволяють істотно знизити і втрати при їх виробництві, переробці зберіганні. Однак, багато переробних вітчизняні підприємства не мають фінансових ресурсів для придбання та впровадження сучасних технологій і ліній з переробки та упаковки продуктів харчування, а високі відсотки по кредитах погіршують фінансовий стан підприємств. Тому, з метою стимулювання технічного оснащення переробних підприємств для створення конкурентоспобной продукції необхідна допомога держави і перш за все місцевих органів влади. Допомога цим підприємствам може бути здійснена у вигляді пільгових довгострокових кредитів на технічне переозброєння і реконструкцію під мінімальні відсотки, у формі пільг по місцевих податках у вигляді повного або часткового звільнення від оподаткування прибутку на період терміну окупності вкладених коштів. Дані заходи дозволять переробним підприємствам здійснити накопичення і вкладення коштів у подальший розвиток і розширення виробництва високоякісних продуктів харчування. Досвід роботи регіональних товаровиробників підтверджує необхідність впровадження нових технологій для досягнення успіху на ринку. Так, запуск нових технологічних ліній і ліній по упаковці молочних продуктів «Тетрапак» підприємством дозволили значно збільшити терміни зберігання продукції, поліпшити якість товарів, розширити їх асортимент, що призвело до збільшення частки продовольчого ринку, займаного даним підприємством.

Важливу роль у розвитку вітчизняного споживчого ринку відіграє і торгівля, покликана впливати на виробництво на основі вивчення купівельних переваг і попиту.

Разом з тим, проведені дослідження показали, що тільки 37,5% опитаних торговельних працівників здійснюють в тій чи іншій мірі вивчення купівельного попиту на споживчі товари, використовуючи такі методи, як опитування (6,3%), облік і аналіз продажів і товарних запасів (18,7%) і т.д. Більша ж частина торговельних працівників (62,5%) не здійснює взагалі вивчення купівельного попиту населення, пояснюючи це великими витратами, браком часу, відсутністю кваліфікованих фахівців. Товарні ринки - статистика // http://www.einform.com.ua/Tovarnye_rynky/statictics/Ukrayna_sobrala1188711.html

Внаслідок даної ситуації, що склалася торгівля не виконує належним чином одну зі своїх основних функцій - виявлення переваг споживачів, вивчення купівельного попиту і формування на цій основі замовлень товаровиробникам. Крім того, торгівля повинна не тільки вивчати, а й здійснювати формування купівельного попиту на нові споживчі товари, що з'являються на ринку.

висновок

Будь-який ринок складається з покупців, що бажають придбати товари, і постачальників, які бажають товари продати. Кожна з цих сторін прагне максимально повно задовольнити власні потреби за будь-якої встановленої на товар ціні, проте кожна з них знаходиться у владі свого стримуючого фактора: покупці стримуються обмеженістю свого бюджету, а постачальники - обмеженістю своїх технологічних можливостей. Наявність цих стримуючих факторів призводить до того, що при незмінності всіх інших умов, але зміну ціни на товар, попит і пропозиція будуть змінюватися. Характерна крива попиту, що відображає залежність кількості товару, яку покупці готові купити, від ціни на даний товар, є спадною. Характерна крива пропозиції, що відображає залежність кількості товару, яке постачальники готові продати, від ціни на даний товар, є зростаючою. Конкретне положення кривої попиту і кривої пропозиції в осях {ціна, кількість} визначається рядом нецінових параметрів попиту і нецінових параметрів пропозиції. Ступінь чутливості змін попиту і пропозиції до змін ціни на товар або будь-якого нецінової параметра прийнято описувати коефіцієнтом еластичності. Якщо існуюча на ринку ціна на даний товар нижче або вище ціни, для якої обсяг попиту збігається з обсягом пропозиції, то утворюється відповідно дефіцит або профіцит товару на ринку, при існуванні яких відстеження покупцями і постачальниками своїх інтересів по максимально повного задоволення своїх потреб призводить до зміни існуючої ціни в напрямку до рівноважної ціною, що не виключає варіанту коливань ціни на товар навколо рівноважного значення при занадто великих коригування початкової це ни.

У даній роботі за кадром в силу обмеженості теми залишилися багато конкретні ситуації, в яких взаємодія і структура попиту і пропозиції мають, природно, свої особливості.

Наприклад, для ринку ресурсів, використовуваних для виробництва іншого товару, принциповим є прибуток від подальших поставок готових виробів, і збільшувати споживання ресурсів (тобто значення попиту на них) доцільно лише поки приріст їх загальної вартості за рахунок викупу додаткової одиниці ресурсу менше, ніж приріст доходу від продажу додаткової кількості готових виробів, поставлених завдяки цієї додаткової одиниці купленого ресурсу. Для з'ясування, яким чином себе буде вести крива ринкового (галузевого) довгострокового пропозиції, важливим є вплив зростання галузі на ціни використовуваних в даній галузі ресурсів; якщо завдяки своїм розмірам галузь отримує можливість купувати необхідні ресурси за нижчими цінами, то крива довготривалого галузевого пропозиції буде спадною.

Або, наприклад, при з'ясуванні характеру кривої сукупного попиту, тобто обсягів національного виробництва, які готові купити всі споживачі країни при різному сукупний рівень цін, стає принциповим вплив змін рівня цін в країні на процентні ставки, інфляційні очікування споживачів і попит на імпортні товари. При з'ясуванні характеру кривої сукупної пропозиції визначальним стає наявність в країні вільних для додаткового використання ресурсів.

література

1.

Борисов Е.Ф. Економічна теорія. - М .: МАУП, 1999..

2.

Воробйов Є.М., Гриценко А.А., Кім М.Н. Економічна теорія. Фортуна-Пресс, 2000.

3.

Зубко Н.М. Економічна теорія. - Мінськ: НТЦ "АПИ", 1999..

4.

Курс економіки. Під ред. Б.А.Райзберга. - М .: ИНФРА-М, 1997..

5.

Курс економічної теорії. За заг. ред. проф. М.Н.Чепуріна - Кіров: АСА, 2000..

6.

Макроекономіка. Конспект лекцій. - М .: Видавництво ПРІОР, 1998..

7.

Маршал А. Принципи економічної науки. У 3-х т. - М .: Прогрес, 1993.

8.

Мочерний С.В. Економічна теорія. - Київ: Академія, 1999..

9.

Нурієв Р., Розанова Н. Поведінка споживача в ринковій економіці. // Питання економіки № 1, 1994.

10.

Сажина М. Ринки ресурсів (матеріали до лекції) // Російський економічний журнал № 4, 1999..

11.

Сміт А. Дослідження про природу і причини багатства народів // Антологія економічної класики: У 2-х томах. Т.1. - М .: МП «економ», 1993.

12.

Сучасна економіка.Основи економічної теорії. - Ростов-на-Дону: МарТ, 1998..

13.

Сучасна економіка. Під ред. проф. О.Ю.Мамедова. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 1997.

14.

Сурін А.І. Історія економіки та економічних вчень. - М .: Фінанси і статистика, 1998..

15.

Товарні ринки - статистика // http://www.einform.com.ua/Tovarnye_rynky/statictics/Ukrayna_sobrala1188711.html

16.

Підручник з основ економічної теорії. Під ред. проф. В.Д.Камаева. - М .: ВЛАДОС, 1994.

17.

Економіка. Під ред. доц. А.С.Булатова. - М .: Видавництво БЕК, 1999..

18.

Економічна теорія. Під ред. акад. Відяпіна В.І. та ін. - М .: ИНФРА-М, 2000.

...........